Закономірності групової динаміки та їх використання у психологічному захисті особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закономірності групової динаміки та їх використання у психологічному захисті особистості

Семиліт М.В.

У статті розкрито закономірності групової динаміки та їх використання у психологічному захисті особистості в процесі проектування нею життєвого шляху. Визначено соціально-психологічні засади проектування життєвого шляху особистості, що полягають у виявленні закономірностей, механізмів та психологічних умов зміни ставлення особистості до себе та оточуючих у процесі проектування життєвого шляху особистістю в групі. Встановлено психологічні закономірності проектування життєвого шляху особистості («прискорення» психологічного часу її життя, згортання подій у ситуації страху смерті, «групової ілюзії» як неадекватного очікування щодо можливостей групи, «зростання валентності групи» як прогнозу її позитивної динаміки; залежність процесу квантування життєвого часу від «потенціальних ям» лінії життя, утворених в результаті травматичного досвіду; гендерна обумовленість взаємодії групового тренера з окремими учасниками та групою в цілому.

Розроблено семантико-топографічний підхід до проектування життєвого шляху особистості як соціально значущої конструктивно-прогнозуючої діяльності, що спирається на соціогенез, а саме колективні символи-архетипи, родову історію та трансгенераційну активність особистості в групі у процесі проектування життєвого шляху; виявлено умови інтенсифікації проектування життєвого шляху особистості (поляризація простору взаємодії у групі на минуле і майбутнє, використання асоціації «здійснені кроки - прожиті роки», співставлення власного життєвого шляху з життям пращурів); визначено стадії ідентифікації, поляризації, дезінтеграції і інтеграції учасників інтенсивної взаємодії у групі в процесі проектування життєвого шляху особистості.

На основі чотирьох показників - повторюваності життєвих подій, наявності цілеспрямованої діяльності, можливості продовження роду та часу життя виявлено варіанти проектування життєвого шляху. В основі емпірично виявлених варіантів проектування життєвого шляху лежать механізми виходу (переривання) з психологічного контакту, що зумовлюють домінуючий вибір і відповідну стратегію поведінки. Катарсична сповідь особистості в групі або родині з метою звільнення від затаєних подій, відтворення їх у терапевтичних умовах, веде (через відчуття психологічної смерті, дезінтегрованості) до її інтеграції, зцілення та позитивної трансгенерації - передачі власного успішного досвіду.

З'ясовано, що процес міжособової взаємодії в групі з проектування життєвого шляху проходить певні універсальні стадії розвитку: 1) ототожнення себе з керівником, групою в цілому (ідентифікація), 2) поляризація між двома її соціально-психологічними полюсами - «сильним» і «слабким», 3) дезінтеграція як збільшення відстані між «Я»-реальним і «Я»- ідеальним, 4) інтеграція як зростання цілісності групи й особистості в ній. Група як соціальний організм та особистість у ній може пройти всі ці стадії у випадку опрацювання отриманого в минулому травмуючого досвіду, або зафіксуватись на одній із них, відігруючи, проектуючи «успадковане» й персонально пережите минуле в майбутні події життєвого шляху.

Ключові слова: особистість, групова динаміка, закономірності групової динаміки, психологічний захист, проектування життєвого шляху.

Regularities of group dynamics and their use in psychological protection of personality

Semylit M.V.

The article reveals the patterns of group dynamics and their use in the psychological protection of the individual in the process of designing his life path. The socio-psychological principles of designing a person's life path are determined, which are to identify patterns, mechanisms and psychological conditions for changing the attitude of the individual to himself and others in the process of designing the life path of the individual in the group. Psychological regularities of designing a person's life path ("accelerating" the psychological time of his life, curtailing events in a situation offear of death, "group illusion" as an inadequate expectation of group capabilities, "increasing valence of the group" as a forecast of its positive dynamics; dependence of the quantization process.

The semantic and topographical approach to designing the life path of an individual as a socially significant constructive and predictive activity based on sociogenesis, namely collective symbols-archetypes, ancestral history and transgenerational activity of the individual in the group in the process of projecting the way of life; "Steps taken - years lived", comparison of one's own way of life with the life of ancestors); the stages of identification, polarization, disintegration and integration of the participants of intensive interaction in the group in the process of designing the life path of the individual are determined.

It was found that the process of interpersonal interaction in the group of life path design goes through certain universal stages of development: 1) identification with the leader, the group as a whole (identification), 2) polarization between its two socio-psychological poles - "strong" and " weak ", 3) disintegration as an increase in the distance between the" I "-real and" I "-ideal, 4) integration as an increase in the integrity of the group and the individual in it. The group as a social organism and a person in it can go through all these stages in the case of elaboration of traumatic experiences, or fixate on one of them, playing, projecting "inherited" and personally experienced past in future life events.

Key words: personality, group dynamics, regularities of group dynamics, psychological protection, life path design.

життєвий шлях особистість психологічний група

Постановка проблеми

У контексті сучасного стану соціально значущої прогнозувальної діяльності та новітніх особистісно-орієнтованих психотерапевтичних практик виникає необхідність теоретичного узагальнення проблеми проектування життєвого шляху особистості. Крім того, відбуваються кардинальні соціальні зміни, які потребують суттєвих трансформацій свідомості [1-3]. Це ставить перед соціальною психологією низку нових завдань, артикулює необхідність урахування чинників національного самоусвідомлення у процесі проектування життєвого шляху [4; 5].

З осмисленням проблем минулого і пошуком цінностей, які становлять сенс життя, тісно пов'язане проектування подій майбутнього. При цьому незадоволеність надважливої екзистенційної людської потреби в сенсі життя пояснюється багатьма чинниками: розвитком процесів глобалізації, складністю адаптації до соціально-економічних перетворень; соціальними конфліктами та відсутністю у людей чітких уявлень про свій життєвий шлях; фрустрованістю потреби особистості у позитивних життєвих зразках, зневірою у щасливому майбутньому та ін. Такі чинники можуть послаблюють здатність людини прогнозувати своє майбутнє життя і свідомо ним керувати, а втрата впевненості у своєму майбутньому посилює деструктивні тенденції особистісного розвитку - веде до саморуйнівної поведінки, появи різного роду аддикцій та девіацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Заслуговує на увагу проблема самопроектування особистості в різні періоди життя, що вирішується С. Гуцол, М. Смульсон, Н. Чепелєвою. Процес життєпроектування як рефлексія пережитих особистістю подій, етапів розвитку її екзистенційного проекту життя розглядається в екзистенційному підході (В. Франкл, Н. Чуєва, О. Сапогова, О. Коржова).

У розглянутих підходах до вивчення життєвого шляху (Ш. Бюлер, С. Рубінштейн, Л. Виготський, Б. Ананьєв, Л. Анциферова, Н. Логінова, І. Кон, В. Роменець, Ф. Василюк, Л. Сохань та ін.), виділяючи соціальну детермінацію його розгортання, не вказується на соціально-психологічну травму, що пережило те чи інше суспільство, який вплив вона мала на життєвий шлях особистості та життя наступних поколінь, які саме психологічні механізми лежать в основі проектування життєвого шляху в групі. Залишилась поза увагою дослідників й проблема моделювання та умови прогнозування найімовірнішого розвитку подій життєвого шляху людини.

Мета статті - розкрити закономірності групової динаміки та їх використання у психологічному захисті особистості в процесі проектування нею життєвого шляху.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Соціально-психологічний аналіз подій останніх років вказує на поляризацію у суспільстві, викликану, зокрема, зовнішньою агресією, ментальними конфліктами різних соціальних груп тощо, та свідчить про систему порушених взаємин, які інтроектуючись у внутрішній зміст особистості, створюють певне розщеплення, дезінтегрованність, недовіру.

Констатовано, що в етнопсихологічній концепції проектування життєвого шляху особистості травма розглядається як подія (втрата), як колективне позасвідоме явище, як усталена стратегія подолання перешкод певним етносом. Розуміння травми як розгортання певного поведінкового патерну, віктимного сценарію найповніше відображає розкриття «Я-образу» проектанта життєвого шляху, джерела того, звідки особистість «черпає», відшукує певні зразки та образи життя.

Розуміти ці процеси дозволяє теорія колективної травми, в якій, зокрема, аналізуються порушення національної ідентичності (Р. Айєрман Дж. Александер, П. Келлерман, А. Нейл, П. Штомпка). Культурна травма стає предметом дослідження А. Аарелайд-Тарт. Соціальні аспекти психотравми, що спричинюють порушення ідентичності, розглядають О. Лещинська, Дж. Пайнз, Ф. Рупперт, Н. Скотна, А. Шутценбергер. П. Горностай практикує вивчення соціальних аспектів психотравми засобами психодрами, встановлюючи її масштаб, глибину опрацювання (вправляння), ставить питання про умови соціального відреагування травми.

Узагальнено, що психотравма - це певний слід («базовий дефект», «відщеплена енергія», «потенційна яма», розщеплена ідентичність», «деформована суспільна свідомість»), залишений в результаті взаємодії з об'єктом, подразником, сила якого перевищує можливості захисту людини, результатом чого є «захоплення» особистості іншою особистістю або її життєвим планом. При цьому частина психічної енергії людини гальмується свідомістю, оскільки вона належить інтроектованому образу «агресора», а не власне їй. Психотравма тісно пов'язана з насиллям, зовнішніми контрагентами, які примушують людину діяти всупереч власним бажанням.

Наголошується, що фіксація особистісної енергії на образах травмуючих об'єктів (агентах) перешкоджає здійсненню процесу квантування життєвого шляху, під яким ми розуміємо диференціювання сенсу її життя на головні та другорядні цінності, визначення послідовності їх досягнення. Зміст квантування включає також наповненість життя подіями, що задовольняють відповідні їм соціальні та індивідуальні потреби і витрати на них енергії та часу. Неможливість квантування життєвого шляху може бути наслідком травматичного досвіду, закоріненого в колективній пам'яті. Аналіз останніх соціальних подій вказує на те, що травма включається в образ ідеалізованого «Я» особистості, стає неодмінним чинником вибору національного лідера (героїчної особистості) й ознакою національної ідентичності. На нашу думку, травмована особистість здійснює вибір із мотивацією не стільки досягнення успіху, скільки уникнення невдачі, що слугує своєрідним ірраціональним способом запобігання повторного травмування.

Назагал життєвий шлях особистості постає єдністю індивідуального та колективного (родового) розвитку, в межах якого він розгортається. Кожна особистість протягом життя взаємодіє з родом, родиною, соціальною групою, які залишають у психіці емоційно заряджений слід. Ці сліди як семантичні коди значущих подій мають рівневу структуру (свідомий та несвідомий, витіснений, замовчуваний рівні), а також невербальні прояви, асоціативні образи (зрізане дерево, вирване коріння, висохла водойма тощо). Події життя, попередньо репрезентовані продуктами уяви, складаються з емоційно заряджених образів - символів, які компенсують незадоволені бажання й часову перспективу, протяжне цілісне уявлення про свій життєвий шлях (гештальт).

Встановлено, що проблема життєвого шляху особистості представлена у різних підходах: еволюційно-генетичному (Ш. Бюлер та П. Жане) соціально-психологічному С. Рубінштейн, К. Абульханова) культурно-історичному (Л. Виготський), діяльнісному (О. Леонтьєв), сценарному (Е. Берн, К. Штайнер), особистісно-міфологічному (З. Фрейд, О. Ранк, К. Юнг, О. Яремчук), постнекласичному (Т. Титаренко).

Виявлено, що найменше представлена етнопсихологічна точка зору, що потребує принципово іншого методологічного інструментарію, за допомогою якого можливо дослідити трансгенераційну (міжпоколінну) динаміку моделювання майбутніх подій у соціальній групі та в її контексті - життєвий шлях особистості. Родова свідомість, що лишилася в спадок від попередніх поколінь, впливає на вибір особою життєвого шляху, що свідчить про необхідність застосування психотерапевтичних засобів виходу особистості із під впливу батьківських програм-інтроектів, що сприяє її звільненню від родинних життєвих сценаріїв та формуванню творчого підходу до проектування власного життєвого шляху.

Авторське бачення процесу проектування життєвого шляху передбачає конструювання у просторі та в часі життєвої перспективи, можливості побудови майбутнього за умови врахування фонових індикаторів завершення його гештальту, наповнення проекту бажаного майбутнього життєствердними подіями тощо.

Наголошується, що під процесом проектування життєвого шляху особистості ми розуміємо розгортання внутрішнього плану життя шляхом його екстеріоризації на рівні міжособистісних взаємин, які об'єктивують ідеальні образи бажаного майбутнього суб'єкта прогнозувальної діяльності. Постає необхідність виділення конкретних етапів проектування майбутнього як проекції внутрішніх, суб'єктивних параметрів часу і простору на реальний простір малої групи, в якій проектується життєвий шлях. У групі пробуджується активність учасників до моделювання ще не пережитих ними подій; виявляються особливості попередньо започаткованих планів життя; механізмів, що перешкоджають побудові продуктивних взаємин як середовища фасилітації побудови життєвої перспективи. Також відбувається групова рефлексія адекватності виділених енерго-часових витрат (квантів життя) реальним потребам особистості.

Встановлено, що поляризація у малій групі як наявність у ній протилежних бажань, векторів руху (дезінтеграція) може прискорювати динаміку її розвитку, слугувати пусковим механізмом змін соціальної перцепції, водночас зменшуючи внутрішньо особистісну напругу, і приводити в підсумку до статусно-рольової й ціннісно-орієнтаційної інтеграції. Ключовим у цьому процесі є наявність лідера, а якщо говорити загалом про соціум - архетипного національного героя, якості якого дозволяли б інтегрувати полярні вектори суспільного розвитку. Це особливо актуально у світлі останніх суспільних подій, коли спостерігається консолідація громадянського суспільства на засадах патріотичних та гуманістичних цінностей, що сприяє проектуванню цілісної картини власного майбутнього як окремими особистостями, так і народом у цілому.

Показано, що психологічне поняття «цілісність особистості» виходить з розуміння її як ієрархічної «системи ставлень» (В. М'ясищев, О. Бодальов), що

характеризують певний історичний період, епоху суспільного розвитку. Ієрархічність взаємних ставлень дозволяє враховувати їх внутрішній та зовнішній плани, особистісні та соціальні маркери-індикатори у вигляді засвоєних раніше уявлень, цінностей, стратегій взаємодії. Зцілення окремої людини поза зв'язком із суспільством, родиною, родом - малоймовірне, тому інтегрованість особистості в групі може слугувати надійним показником ефективного проектування майбутнього суб'єктом спілкування та його психічного здоров'я.

У процесі проектування майбутнього існує специфіка вияву захисних механізмів, оскільки індивідуальні проблеми вирішуються публічно, а результат цього процесу є суспільним надбанням (Я. Морено, К. Роджерс). Фіксація на минулому становить ознаку родової свідомості, підпорядкування індивідуального проекту життя колективному архетипу. Тому для особистості важливо знайти розумний баланс між родовим, колективним та індивідуальним.

Психологічні механізми переривання контакту (ретрофлексія, інтроекція, дефлексія, конфлюенція, проекція, профлексія та ін.), які є способами фіксації на минулому («життя назад»), демонструють неможливість проживати власне життя відповідно до перебігу психологічного часу, а вимушують особистість повертатись до більш ранніх періодів розвитку. Крім цих способів переривання контакту з реальністю, що є традиційними для теорії гештальт-терапії, ми також розглядаємо інші специфічні способи захисту від майбутнього: фіксація на певному віковому періоді, небажання дорослішати, заперечення скінченності індивідуального життєвого шляху, «гра зі смертю», самообман, потреба в поклонінні старшому представнику роду тощо.

Проблема фіксації-центрації на певному віковому періоді пов'язана не стільки з самими механізмами захисту (вони є в кожної людини), скільки з просторово-часовими порушеннями сприйняття дійсності («зависанням», «застряганням на образі», віктимною поведінкою, деструктивною формою емоційного реагування).

Визначено умови, що сприяють подоланню позиції захисту, переривання психологічного контакту як основних перешкод на шляху до автентичності і відкритості новому досвіду:

- відтворення у просторі комунікативної взаємодії основних фігур, які сприяли формуванню інтроекта і проявилися в процесі контакту, його актуалізації в ситуації «тут, тепер і вперед», тобто ситуації виявлення власних бажань, моделювання майбутніх цілей життя;

- розмежування власних потягів і бажань проектанта від інтроектованих послань, яке відбувається шляхом вербалізованої екстеріоризації образів-фігур у реальному просторі взаємодії;

- - представлення в просторі взаємодії групи референтних емоційних взаємин, потягів і прагнень особистості як процес її звільнення від інтроекта через їх відреагування та заперечення. Це є можливістю для особистості проектування майбутнього як «викиду бажань наперед», що виступає альтернативою стримуванню, «поверненню збудження на себе» і компульсивному повторенню минулих подій, звичних, захисних способів реагування.

З психологічної точки зору цілісність особистості забезпечується прийняттям у собі чоловічого (батьківського) і жіночого (материнського) начал. У працях З. Фрейда, К. Юнга, Е. Берна, В. Сатір підкреслюється факт присвоєння рис протилежної статі: дочкою - переважно батьківських, сином - материнських, як прояву прямої Едіпової залежності. У результаті цього дочка в житті виявляє мужній характер батька, а син - ніжний, чутливий характер матері, що підтверджується проведеними емпіричними дослідженнями. У разі відсутності батька (чоловічого зразка для ідентифікації) у хлопчиків формуються материнські риси характеру.

Показником цілісності «Я»-концепції може бути ставлення особистості до оточуючих людей та до себе, які взаємопов'язані та змінюються в процесі взаємодії людини в групі. Рівень цілісності особистості проявляється в певній формі розгортання психологічного контакту, а саме, в ставленні особистості до себе та інших людей, які в процесі інтеграції її в групі можуть змінюватися: поступально-ступенево (гармонічна форма), дезітегративно (розщеплена форма), розщеплено-жертовно, критично-катарсично (гостра форма), емоційно-замкнено (аутична форма).

Дослідження життєвого шляху проектантів показує досить значний вплив на нього знакових історичних подій. Кожна особа належить до певної цілісності: родини, роду, суспільства, й історія її становлення - це розгортання семантичного коду етносу в Я-концепції особистості, що може реалізувати власний проект життєвого шляху або запрограмований минулим сценарій-рефрен історичних циклів і подій.

Висновки

Розроблено семантико-топографічний підхід до проектування життєвого шляху, який спирається на досягнення соціальної, трансгенераційної, психодинамічної психології, гештальт-психології та етнопсихології. В основі цього підходу лежить представлення міжособової динаміки взаємодії у формі статус-векторів (квантів), що дає змогу визначати ступінь інтегрованості групи.

Показано, що взаємодія учасників групи з проектування майбутнього з часом веде до вирівнювання соціально-перцептивних статусів учасників, розвиває їх як суб'єктів проектування життєвого шляху, веде до спрощення ієрархічної структури групи і статистично-значущого зростання сили «Я» учасників. Пережиті психотравми актуалізуються і обумовлюють створення консолідованих угруповань за типом травмуючого об'єкта.

Виявлено три основні стратегії долання особистістю травмувальних ситуацій в процесі міжособової взаємодії: особистісно-розвивальну (рівність статусів, діалог), маніпулятивну (прилаштування «під», спокуса для застосування партнером директивної стратегії), імперативну (відступ від контакту, прилаштування «над іншими», відчуження).

На основі чотирьох показників - повторюваності життєвих подій, наявності цілеспрямованої діяльності, можливості продовження роду та часу життя виявлено варіанти проектування життєвого шляху. В основі емпірично виявлених варіантів проектування життєвого шляху лежать механізми виходу (переривання) з психологічного контакту, що зумовлюють домінуючий вибір і відповідну стратегію поведінки. Катарсична сповідь особистості в групі або родині з метою звільнення від затаєних подій, відтворення їх у терапевтичних умовах, веде (через відчуття психологічної смерті, дезінтегрованості) до її інтеграції, зцілення та позитивної трансгенерації - передачі власного успішного досвіду.

З'ясовано, що процес міжособової взаємодії в групі з проектування життєвого шляху проходить певні універсальні стадії розвитку: 1) ототожнення себе з керівником, групою в цілому (ідентифікація), 2) поляризація між двома її соціально-психологічними полюсами - «сильним» і «слабким», 3) дезінтеграція як збільшення відстані між «Я»-реальним і «Я»-ідеальним, 4) інтеграція як зростання цілісності групи й особистості в ній. Група як соціальний організм та особистість у ній може пройти всі ці стадії у випадку опрацювання отриманого в минулому травмуючого досвіду, або зафіксуватись на одній із них, відігруючи, проектуючи «успадковане» й персонально пережите минуле в майбутні події життєвого шляху.

Література

1. Гейко Є.В. Соціально-психологічні особливості прояву цілісності особистості. Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи: зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Сєвєродонецьк: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2021. № 2 (55). С. 156 - 166.

2. Гейко Є.В. Цілісність особистості з афективними розладами у вимірі системного підходу. Актуальні проблеми психології: зб. наук. праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. К.; Ніжин: IIIІ Лисенко, 2018. Т. ІХ. Вип. 11. С. 56 - 68.

3. Комар Т.В. Інтегративно-цілісний підхід до формування професійної зрілості особистості в системі «людина - людина». Науковий часопис національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: зб. наук. праць. Вип. 5 (50). К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2017. С. 198 - 204.

4. Комар Т.В. Соціально-психологічні засади особистісно-професійного становлення особистості: аксіологічний аспект. Теоретичні та методичні аспекти соціальної діяльності: монографія / відп. ред. Л.О. Данильчук, Л.І. Романовська. Хмельницький: ФОП Цюпак А.А., 2020. Т. 2. С. 134 - 175.

5. Piletska L., Popovych І., Kononenko О., Kononenko А. Research of the Relationship between Existential Anxiety and the Sense of Personality's Existence. Revista Inclusiones. 2020. Vol. 7 num Especial. Р. 41 - 59.

References

1. Heiko Ye.V. Sotsialno-psykholohichni osoblyvosti proiavu tsilisnosti osobystosti. [Socio-psychological features of the manifestation of the integrity of the individual]. Teoretychni i prykladni problemy psykholohii ta sotsialnoi roboty: zb. nauk. prats Skhidnoukrainskoho natsionalnoho universytetu imeni Volodymyra Dalia. Sievierodonetsk: Vyd-vo SNU im. V. Dalia, 2021. № 2 (55). S. 156-166. [in Ukrainian].

2. Heiko Ye.V. Tsilisnist osobystosti z afektyvnymy rozladamy u vymiri systemnoho pidkhodu. [Integrity of the individual with affective disorders in measuring the system approach]. Aktualni problemy psykholohii: zb. nauk. prats Instytutu psykholohii imeni H.S. Kostiuka NAPN Ukrainy. K.; Nizhyn: PP Lysenko, 2018. T. IKh. Vyp. 11. S. 56 - 68. [in Ukrainian].

3. Komar T.V. Intehratyvno-tsilisnyi pidkhid do formuvannia profesiinoi zrilosti osobystosti v systemi «liudyna - liudyna». [Integrative-holistic approach to the formation of professional maturity of the individual in the system "man - man"]. Naukovyi chasopys natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M.P. Drahomanova. Seriia 12. Psykholohichni nauky: zb. nauk. prats. Vyp. 5 (50). K.: NPU imeni M.P. Drahomanova, 2017. S. 198 - 204. [in Ukrainian].

4. Komar T.V. Sotsialno-psykholohichni zasady osobystisno-profesiinoho stanovlennia osobystosti: aksiolohichnyi aspekt. [Socio-psychological principles of personal and professional development of personality: axiological aspect]. Teoretychni ta metodychni aspekty sotsialnoi diialnosti: monohrafiia / vidp. red. L.O. Danylchuk, L.I. Romanovska. Khmelnytskyi: FOP Tsiupak A.A., 2020. T. 2. S. 134 - 175. [in Ukrainian].

5. Piletska L., Popovych І., Kononenko О., Kononenko А. (2020). Research of the Relationship between Existential Anxiety and the Sense of Personality's Existence. Revista Inclusiones. Vol. 7 num Especial. Р. 41 - 59. [in English].

Размещено на Allbest.ru