Проблема когнітивних конфліктів і шляхів їхнього подолання
Розгляд проблеми когнітивних конфліктів індивідів у контексті сучасних умов їх існування. З’ясування амплітуди перебігу даного виду конфліктів у респондентів з негативним ставленням до вакцинації від коронавірусу та взагалі тих, хто заперечує пандемію.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.12.2022 |
| Размер файла | 32,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ПРОБЛЕМА КОГНІТИВНИХ КОНФЛІКТІВ І ШЛЯХІВ ЇХНЬОГО ПОДОЛАННЯ
Гарькавець С.О.
Анотація
У статті розглядається проблема когнітивних конфліктів індивідів у контексті сучасних умов їхнього існування. Зазначено, що когнітивні конфлікти базуються на наявних в особистості ірраціональних ідеях, переконаннях та установках, що інсталюються у формі вибіркового акценту на вирваному контексті з певної ситуації, генералізації проблем, переоцінці або недооцінці важливості фактів, чорно-білій картині мислення, вірі у теорії змови, що призводять до помилкових інтерпретацій подій та викривленню сприйняття реальних ситуацій.
З'ясовано, що індивіди, які заперечують існування коронавірусу SARS-CoV-2 або відмовляються від вакцинації, мають високий рівень тривожності, ригідності та екстравертованості, інсталюють образливість як ворожість, агресію, помсту та поводяться неефективно.
Запропоновані шляхи щодо подолання когнітивних конфліктів та їхнього вирішення на конструктивній основі.
Ключові слова: екстравертованість, когнітивний конфлікт, образа, ригідність, тривожність.
Abstract
Harkavets S.O.
The problem of cognitive conflicts and ways to overcome them.
The article examines the problem of cognitive conflicts of individuals in the context of modern conditions of their existence. It is noted that cognitive conflicts are based on the personality's irrational ideas, beliefs and attitudes, which are installed in the form of a selective emphasis of the context torn from a certain situation, generalization of problems, overestimation or underestimation of the importance of facts, a black-and-white picture of thinking, belief in conspiracy theory that leads to erroneous interpretation of events and distortion ofperception of real situations.
It was found that individuals who reject the existence of the SARS-CoV-2 coronavirus or refuse to be vaccinated have a high level of anxiety, rigidity and extroversion, instill resentment as hostility, aggression, revenge and do not act effectively.
Ways to overcome cognitive conflicts and their resolution on a constructive basis are proposed.
Key words: cognitive conflict, resentment, rigidity, anxiety, extroversion.
Постановка проблеми
В останній час ми спостерігаємо зростання конфліктних проявів людей, що детерміновані деструктивним впливом різних соціальних чинників. Одним із таких чинників є пандемія COVID-19, що вже другий рік поспіль тримає людство «в облозі». У таких обставинах наявні конфлікти посилюються неспроможності багатьох із нас конструктивно діяти у складних ситуаціях, продуктивно їх розв'язувати та долати. Але зі спектра наявних інтрапсихічних конфліктів, як на нашу думку, найбільш артикульованими виступають когнітивні конфлікти, що пов'язані з функціональними вадами пізнавальної сфери особистості. Крім того, в умовах збільшення невизначеності, складності, інформаційного різноманіття та їхньої суперечливості, саме когнітивна сфера індивіда стає найбільш уразливою та нестабільною. Тому ми вважаємо, що невизнання реальної небезпеки коронавірусу, відмова від вакцинації, утворення в соціальних мережах груп так званих «ковід-дисидентів» - є показниками уразливості свідомості таких індивідів у пізнавальній сфері, перебування їх у стані когнітивного конфлікту, який вони не спроможні конструктивно вирішити.
Отож, розгляд когнітивних конфліктів особистості, що виникають за сучасних умов її існування, ми вважаємо достатньо актуальною проблемою, яка потребує свого поглибленого психологічного вивчення та розгляду.
Аналіз наукових досліджень та публікацій. Когнітивний конфлікт, зазвичай, визначається як суперечність між інформацією, що отримує індивід із зовнішнього середовища та його поглядами, переконаннями, установками, що вже у нього сформовані та зафіксовані у свідомості у якості когнітивних карт або схем (Хьєлл & Зіглер, 1997; Гарькавець, 2020). Це також можуть бути розбіжності, що виникають у розвитку когнітивних структур (знань, поглядів. точок зору тощо) суб'єктів міжособистісної взаємодії (Фригіна, 1980). Тобто, когнітивний конфлікт може розглядатися як в інтраперсональному, так й екстраперсональному вимірах.
Когнітивний конфлікт (інтрапсихічний вимір), розглядається як проблемна ситуація, що породжена двома конкурентними та несумісними когнітивними рішеннями. Як відомо, початок вивченню когнітивних конфліктних покладено у теорії поля К. Левіна (2002). Дослідник зробив висновок, що соціальні ситуації слід розглядати не с позиції спостерігача, а з позиції конкретного індивіда.
Л. Фестінгер (2000), який описав механізми продукування когнітивного дисонансу, зазначав, що конфлікт виникає у тому випадку, коли подолання когнітивного дисонансу сприймається індивідом як складна психологічна проблема, оскільки у нього виникає суперечність світоглядного або ціннісного виміру. Дослідник вважав, що підґрунтя конфлікту складає зіткнення несумісних і взаємовиключних когніцій особистості. Дисонанс породжує дуже сильну психічну напругу особистості, а тому один із когнітивних компонентів свідомості треба якось змінити. При цьому всі дисонантні відносини мають різний ступень інтенсивності й поки вони набирають максимальну амплітуду, в індивіда є час зменшити напругу за шляхом наявних психологічних захисних механізмів (сублімації, заміщення, раціоналізації тощо).
Також Л. Фестінгер вважав, що когнітивний дисонанс суб'єктивно зменшується у два способи - шляхом зменшення кількості та релевантності дисонантних елементів, і збільшення консонантних елементів. Будь-який когнітивний елемент може бути змінений індивідом шляхом ставлення до нього як до сумнівного. Тобто, зменшення когнітивного дисонансу пов'язано зі зміною інформації, що надходить зовні. При цьому значущість інформації залежить від суб'єкта, який забезпечує поінформованість індивіда та спрямованості самої інформації, що підтримує або спростовує його первинне знання або ставлення.
Разом із цим, когнітивний дисонанс завжди виявляється фрустрацією певної соціальної потреби, що пов'язана з самооцінкою індивіда. Він може виникати на підставі впливу авторитарного оточення або культури, соціального тиску, що вимагає зовнішньої згоди, проявів інформаційного або нормативного конформізму (Гарькавець, 2010).
На думку Л. Фестінгера (2000) соціальна реальність виявляється сильним джерелом когнітивного дисонансу, а від так іноді реальними діями неможливо його позбавитися. Отримання інформації, що суперечить дійсності, посилює прагнення індивіда знайти додаткову інформацію, що спроможна підтримувати сприйняття себе на позитивному рівні. Це завжди необхідно для зниження сприйняття загрози або небезпеки.
Дж. Купер та Р. Фазіо (Іванова, 2012) вважають, що достатньою підставою для виникнення когнітивного дисонансу є наявність двох чинників: визнання індивідом власної відповідальності за небажані наслідки власної поведінки та сам факт реальних небажаних наслідків за власні дії. Індивід, з одного боку, усвідомлює власну відповідальність за те що трапилося, а з іншого - його самосвідомість не припускає уявлення про себе як про людину, яка спроможна викликати такі негативні наслідки. Такий конфлікт інтерпретується, як неможливість смирення з відчуттям провини, небажаним образом власного «Я».
Близькою до концепції Л. Фестінгера є позиція Ф. Хайдера (1958), який зазначав, що конфлікт є наслідком порушення структурного балансу взаємовідносин, коли виникає розбалансування між системою уявлень індивіда та тими знаннями, що він отримує про уявлення та вчинки іншої людини. когнітивний конфлікт вакцинація пандемія
На думку автора теорії соціального порівняння у часі С. Альберта (2003), когнітивний дисонанс як суперечність у системі знань, є досить поширеним явищем, факт виникнення якого виступає функцією значущості особистих переконань індивіда, що підпадають під тиск нав'язливих ідей, з можливими наслідками - або винагороди за згоду, або покарання за непоступливість. Якщо когнітивний дисонанс формує мотивацію, що перевищує супротив до змін когніції, то виникає активність щодо усунення першого. При цьому, людина порівнює свою ідентичність не тільки з ідентичністю інших, але й з власною у різні проміжки часу свого життєвого шляху. Це стає можливим внаслідок життєвих криз, зміни соціальних ролей, професійного статусу, появи нових людей в особистій зоні спілкування тощо. Тому індивід прагне постійно підтримувати власну ідентичність, щоб уникнути появи когнітивного дисонансу.
М. Шериф (1956) розглядав внутрішній конфлікт як систему формування рішення щодо прийняття та відторгнення наявної інформації. Дослідник ввів три поняття: сфера прийняття, коли відсутні суперечності між власними установками та тією інформацією, що є в індивіда (інформація сприймається упевнено); сфера відторгнення, коли є суперечність між судженнями та установками, й індивід упевнено відхиляє перші; сфера не визначення, коли індивід не упевнений у тому, що власні судження є правильним (між «так» і «ні»). Саме потраплянням у сферу не визначення індивід суттєво збільшує ризик виникнення інтраперсонального конфлікту.
А. Лазарус (2001) розглядає інтраперсональні конфлікти як неузгодженість когніцій, емоцій та мотивації. Відповідно до розробленої дослідником теорії когнітивних чинників стресу, когнітивна оцінка індивідом подій грає важливу роль в амплітуді проявів стресу та обрання відповідної копінг-поведінки. Головна думка дослідника полягає у тому, що психіка як система повинна мати єдність та бути у розумному стиканні з навколишніми умовами, а дії індивіда повинні викати із цієї гармонії. Когнітивна оцінка індивідом навколишніх умов має двовимірність, що передбачає оцінку загроз, визначення копінгу та власних ресурсів. Проте, там, де умови або ситуація не підвладні особистісному контролю, акцентується емоційний аспект і виникає неадаптивна поведінка. Така поведінка стає можливою й внаслідок інформаційної невизначеності, що пов'язана з оцінкою підвищених вимог з боку інших, що розглядаються як соціально-психологічний тиск.
Дослідники, які розглядають психологічні конфлікти як певні когнітивні схеми, що ґрунтуються на семантичному зв'язку несумісних уявлень та знань, наполягають на тому, що конфлікти завжди мають когнітивну зумовленість (Клар, Бар-Тель & Круглянски, 2001).
С. Епштейн (1994) зробив опис п'яти форм когнітивного конфлікту, що можуть переживатися як стресогенні: 1) несумісність між переконаннями людини та наявними подіями, що не відповідають цим переконанням; 2) несумісність між ідеальним «Я» та реальним «Я»; 3) несумісність між усвідомленими людиною уявленнями; 4) несумісність між думками про те, що є і тим, що повинно бути; 5) несумісність між переконаннями різного ступеню усвідомлення. Інтрапсихічний конфлікт дослідник описує через систему уявлень, що пов'язані з образом «Я» (Волченко & Гарькавець, 2016).
А. Еліс (2002) у раціонально-емотивній концепції психотерапії інтрапсихічні конфлікти розглядає крізь призму наявних в індивіда ключових ірраціональних ідей, переконань та установок. Науковець вважав за необхідне раціонально показати людині нелогічність її ідей, установок, інтерналізованих культурних забобонів, що підривають суб'єктивне благополуччя.
Згідно з концепцією депресивної тріади А. Бека (Бек & Фрімен, 2019), когнітивні аспекти інтраперсонального конфлікту інсталюються у формі негативного ставлення до власної персони, негативної інтерпретації наявного досвіду та песимістичного ставлення до власного майбутнього. На думку дослідника внутрішньо-особистісний конфлікт і депресія з'являються внаслідок хибної обробки інформації. Так, вибірковий акцент на вирваному контексті з певної ситуації, генералізація проблеми, переоцінка або недооцінка важливості факту, схильність співвідносити негативні події з власним існуванням, абсолютизація та чорно-біла картина мислення призводять до помилкових інтерпретацій подій та викривленню сприйняття ситуацій. Бек вважає, що депресія виявляється невирішеним конфліктом, що проявляється у специфічних формах комунікації - використання жорсткого когнітивного стилю, що супроводжується відчуттям ізоляції, відторгнення та втрати контакту з іншими.
Дж. Ротер (Хьєл & Зіглер, 1997) розглядав когнітивні механізми як важливий чинник, що визначає діяльність індивіда, спрямовану на вирішення інтраперсонального конфлікту. Науковець вважав, що людина взаємодіє з навколишнім середовищем і спроможна передбачати події. Але це залежить від очікувань або когнітивних механізмів, які Ротер визначав як внутрішній (інтернальний) та зовнішній (екстернальний) «локус контрою». Саме розвинений інтернальний локус контролю забезпечує спроможність індивіда продуктивно долати інтраперсональні конфлікти.
Ф. Зімбардо та Дж. Бойд (2010) вважають, що людині когнітивний контроль над теперішнім потрібен для того, щоб досягти контролю над минулими та майбутніми подіями. Дослідники стверджують, що чим сильніше люди орієнтовані на фатальність, тим вони більше агресивні, тривожні, депресивні, володіють слабким Его-контролем та низькою самоповагою. Індивіди з підвищеною орієнтацією на теперішнє мають більше шкідливих звичок, менше оптимістичні, більш агресивні, депресивні, тривожні, ніж індивіди з орієнтацією на майбутнє. А, отже контроль і передбачуваність виступають двома важливими чинниками вирішення інтрапсихічних конфліктів, здолання стресу та зниження його впливу на розвиток психосоматичних захворювань.
P. Karoly, D. McKeeman (1991) стверджують, що конфліктні мотиваційні системи можуть бути джерелом невдачі особистого когнітивного контролю над ситуацією та породжувати ригідність у сприйнятті соціальної дійсності.
Отже, зазначені когнітивні теорії віддзеркалюють визнання того, що когнітивна оцінка ситуації формує психологічну реальність - мотивацію, емоції, сенси тощо. Когнітивні процеси забезпечують здібність індивіда передбачати (проявляти антиципацію) загрозливі стимули, що одночасно слугують чинниками виникнення інтраперсонального конфлікту.
Мета статті - емпірично дослідити особистісні особливості індивідів, які випробовують когнітивні конфлікти за сучасних умов існування та розглянути шляхи щодо їхнього подолання.
Виклад основного матеріалу і результатів дослідження
Події останнього часу засвідчили, що серед українців існує значна частина тих, хто заперечують існування коронавірусу SARS-CoV-2, виступають або проти вакцинації, або всяко її уникають. Також, вивчення ставлення індивідів до пандемії COVID-19 показало, що шизоїдів вона збуджує (здебільшого заперечують існування пандемії), депресивних вганяє у ступор (втрачають віру у спроможність людства протистояти пандемії), індивіди з нав'язливими станами як завжди стають найбільшими прихильниками теорії змови, а істеричні особистості завзято та голосно коментують кризові події у віртуальних соціальних мережах (Гарькавець, 2020).
Можна стверджувати, що у таких індивідів є наявними інтрапсихічні конфлікти, що інсталюються внаслідок хибної обробки інформації або когнітивного викривлення їхньої самосвідомості. Як вже раніше зазначалося, помилкові інтерпретації подій та викривлення сприйняття ситуацій пов'язані з автоматичним дезадаптивним умовиводом за відсутністю реальних фактів, вибірковим акцентом на вирваному контексті з певної ситуації, генералізацією проблеми, схильність співвідносити негативні події з власним існуванням, продукуванням чорно-білої картини мислення тощо (Бек & Фрімен, 2019).
На підставі викладеного теоретико-методологічного обґрунтування зазначеної проблеми, ми спробували емпірично з'ясувати амплітуду перебігу когнітивних конфліктів у індивідів з негативним ставленням до вакцинації від коронавірусу SARS-CoV-2 та взагалі тих, хто заперечує пандемію COVID -19. З цією метою, на першому етапі емпіричного дослідження ми провели опитування серед респондентів (індивіди у віці 28-50 рр., жіночої та чоловічої статті) на предмет їхнього ставлення до проблеми COVID -19 та виявили групу з 35 осіб, що не сприймають загрози коронавірусу та не підтримують заходи з вакцинації населення. На противагу їм була сформована контрольна група з 30 респондентів того ж віку та статті, які мали протилежне ставлення.
Представникам експериментальної групи було поставлене запитання: «Чому ви заперечуєте необхідність проведення вакцинації від COVID-19?». 77% респондентів відповіли, що не вірять в існування коронавірусу, що це спеціально розроблена операція «сильними світу цього» з метою подальшого підкорення людства. Ще 15% респондентів вважали, що хворобу вигадали для того, щоб відвертати увагу людей від чогось важливого, що повинно трапитися у світі. А 7% респондентів взагалі висловили думку, що вакцинація є змовою проти людства. Взагалі такі респонденти виявилися прихильниками теорії змови, здебільшого існують у власній реальності та готові заперечувати будь -які факти, що стосуються поширення хвороби та її тяжких наслідків.
Наступним етапом емпіричного виміру стало тестування респондентів експериментальної та контрольної групи за допомогою методики Д. Моудслі (2002) «Самооцінка тривожності, ригідності та екстравертованості». Результат дослідження засвідчив, що серед випробуваних з експериментальної групи 19 отримали середній рівень вираження показників тривожності, ригідності та екстравертованості, а 16 - високий. Випробуваних з низькими показниками виявлено не було.
У контрольній групі респонденти, які мали низькі показники вираження тривожності, ригідності та екстравертованості становили 22 випробуваних, а середні - 8. Випробуваних з високими показниками виявлено не було (див. табл. 1).
Таблиця 1. Результати емпіричних вимірів щодо самооцінки тривожності, ригідності та екстравертованості у групах випробуваних (N=65)
|
Субшкали |
Експериментальна група (n=35) |
Контрольна група (n=30) |
Ф - кутове перетворення Фішера |
|||
|
*Јк |
у % |
*Јк |
у % |
|||
|
Тривожність |
>43 |
54,29% |
<33 |
38,41% |
3,95** |
|
|
Ригідність |
>47 |
49,31% |
<27 |
73,33% |
1 79*** |
|
|
Екстравертованість |
>51 |
45,71% |
<37 |
26,67% |
2,24** |
Примітка: *Ек - середній коефіцієнт субшкал; **p<0,01; ***p<0,05
Отже, ми отримали підтвердження того, що у респондентів з експериментальної групи переважають ірраціональні ідеї, переконання та установки, що підривають їхнє суб'єктивне благополуччя. Особливо це стало показовим, коли п'ятеро респондентів тяжко захворіли на COVID-19 вже після участі в емпіричному дослідженні.
На третьому етапі дослідження ми зіставили результати випробуваних з інсталяціями їхньої образливості (Гарькавець & Яковенко, 2017). З'ясувалося, що випробувані з експериментальної групи, переважно, демонструють образливість як ворожість, агресію та помсту на відміну від випробуваних із контрольної групи (переважно страх або маніпуляція) (див. табл. 2).
Таблиця 2. Результати емпіричних вимірів інсталяції образливості у групах випробуваних (N=65)
|
Субшкали |
Експериментальна група (n=35) (у%) |
Контрольна група (n=30) (у%) |
ф* - кутове перетворення Фішера |
|
|
Образливість як ворожість або агресія |
22,86% |
13,33% |
3,64* |
|
|
Образливість як помста |
22,86% |
16,67% |
2,24** |
|
|
Образливість як упертість |
20% |
20% |
- |
|
|
Образливість як маніпуляція |
22,86% |
26,67% |
1 94** |
|
|
Образливість як страх |
11,43% |
23,33% |
2,47** |
Примітка: *p<0,01; **p<0,05
Когнітивні конфлікти мають шляхи продуктивного вирішення та подолання. Так, у межах проведення групових дискусій, можна застосовувати техніку «самопродукуючого переконання», що свого часу була розроблена К. Левіном (Гарькавець, 2010). Дослідник на прикладі американських домогосподарок продемонстрував ефективність «собі -реклами» (англ. self-sell), що ґрунтується на особистій участі (самопереконанні). Під час групової дискусії (популяризації вживання м'ясних субпродуктів) дослідник констатував, що з домогосподарок, які брали участь у самопереконанні, більше одної третини стали використовувати у приготуванні їжі тельбуху. Водночас, серед домогосподарок, які прослухали тільки лекцію фахівця про користь м'ясних субпродуктів, таких виявилося в десять разів менше. Тобто, самопродукуюче переконання виявляється дієвою технікою впливу, оскільки його джерелом є практично завжди надійне, що заслуговує на довіру, поважне та прийнятне власне «Я».
Ще один шлях - включення у дискусію при обговоренні проблеми третіх осіб із власною позицією (Гарькавець & Волченко, 2020). Зміна думки індивідів з ірраціональними підходами відбувається під впливом третіх осіб, які виступають опонентами їхніх опонентів. Це щось на кшталт «ворог мого ворога - мій друг», але думка третіх осіб може зовсім не збігатися з думкою «ображених». Аргументи третіх осіб можуть цілком заперечувати позиції останніх, але головним тут виявляється те, що індивіди з «третім рішенням» заперечують позицію головних опонентів. Поява нових суб'єктів може сильно впливати на незгодних, а їхня думка може ставати об'єктом хоча й негативного, але все ж вимушеного вибору.
Також, когнітивний конфлікт долається на підставі розвитку інтернального локусу контролю, зміни певних неконструктивних моделей поведінки або через припинення румінації (Селігман, 2018) - нав'язливого аналізу думок, пов'язаних із запереченням існування хвороби та необхідності вакцинації від неї.
Висновки
Отже, ми можемо зробити такі висновки.
1. Когнітивні конфлікти виступають особистісними проблемними ситуаціями, що породжуються двома конкурентними та взаємосуперечливими когнітивними установками або так званим когнітивним дисонансом. Такі дезадаптивні установки особистості як поділ світу на чорне та біле, генералізація проблем, схильність співвідносити негативні події з власним існуванням, віра у теорії змов тощо спроможні породжувати когнітивний дисонанс і викликати різні індивідуальні психічні розлади (невротизація, депресія тощо). При цьому, люди завжди прагнуть зберегти внутрішню єдність, а тому для подолання когнітивного дисонансу вони обирають різні форми психологічного захисту (раціоналізацію, заміщення тощо).
2. Інтрапсихічні конфлікти індивідів, що породжуються когнітивною оцінкою ситуації, яка розглядається ними як загрозлива та наявним низьким когнітивним контролем власної поведінки відносно неї, підсилюються високим рівнем їхньої тривожності, ригідності та екстравертованості, а на рівні взаємодії з опонентами вони, зазвичай, інсталюють прояви образливості у формі ворожості, агресії або помсти.
3. Когнітивні конфлікти можуть продуктивно розв'язуватися, як з використанням власних зусиль індивідів (наявність інтернального локусу контролю, перегляд власної моделі поведінки тощо), так із залученням їх до конструктивної взаємодії у групі (дискусії, ігри тощо).
Перспективи подальших наукових студій ми вбачаємо у проведенні низки емпіричних пошуків у напрямку вікових, гендерних, професійних та інших вимірів інсталяції когнітивних конфліктів.
Література
1. Бек А., Фримен А. Когнитивная психотерапия расстройств личности. СПб.: Питер, 2019. 448 с.
2. Волченко Л. П., Гарькавець С. О. Особливості формування соціально - нормативних уявлень старшокласників в умовах суспільної кризи: [монографія]. Сєвєродонецьк: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2016. 200 с.
3. Гарькавець С. О., Волченко Л. П. Конфлікти в освітньому середовищі: діагностика та практика вирішення: [навчально-методичний посібник]. Харків: Друкарня Мадрид, 2020. 91 с.
4. Гарькавець С. О. Соціальні конфлікти: Словник-довідник. Сєвєродонецьк: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2020. 120 с.
5. Гарькавець С. О. Соціально-нормативний конформізм особистості у психологічному вимірі: [монографія]. Луганськ: Вид -во «Ноулідж», 2010. 343 с.
6. Гарькавець С. О. Форми віктимності особистості у ранньому юнацькому віці // Теоретичні і прикладні проблеми психології: зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Сєвєродонецьк: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2020. № 3(53). С. 62-78.
7. Гарькавець С. О., Яковенко С. І. Методики дослідження образи: науково-методичний посібник з «Психодіагностики». Сєвєродонецьк: Вид-во «Петіт», 2017. 68 с.
8. Зимбардо Ф., Бойд Дж. Парадокс времени. СПб.: Речь, 2010. 352 с.
9. Иванова Е. Н. Когнитивные аспекты работы с конфликтом. СПб.: Издательский дом СПГУ, 2012. 272 с.
10. Келли Дж. Теория личных конструктов. СПб.: Речь, 2003. 213 с.
11. Клар У., Бар-Тель Д., Круглянски А. Ситуация конфликта как когнитивная схема // Психология социальных ситуаций. СПб.: Питер, 2001. С. 216-226.
12. Лазарус А. Краткосрочная мультимодальная психотерапия. СПб.: Речь, 2001. 256 с.
13. Левин К. Типы конфликтов // Конфликтология: Хрестоматия / Сост. Н. И. Леонов. М.: Моск. психолого-социальный институт; Воронеж: НПО МОДЭК, 2002. 304 с.
14. Методика самооценки, тревожности, ригидности и экстравертированности Д. Моудсли / Диагностика эмоционально-нравственного развития. СПб.: Питер, 2002. С. 129-132.
15. Общественное животное. Исследования / Под ред. Э. Аронсона. Т. 1. СПб.: пройм-ЕВРОЗНАК, 2003. 488 с.
16. Селигман М. Как научиться оптимизму: Измените взгляд на мир и свою жизнь. М.: Альпина Паблишер, 2018. 544 с.
17. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса. СПб.: Речь, 2000. 320 с.
18. Фейдимен Дж., Фрейгер Р. Психология личностных конструктов и когнитивная психология Дж. Келли и А. Бек. СПб.: Прайм-Еврознак, 2007.
19. Фрыгина Н. И. Факторы превращения когнитивного конфликта в межличностный конфликт в условиях группового обсуждения: дис. канд. психол. наук. М., 1980. 168 с.
20. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. СПб.: Питер Пресс, 1997. 608 с.
21. Эллис А. Гуманистическая психотерапия: Рационально-эмоциональный подход. СПб.: Изд-во Сова; М.: ЭКСМО-Пресс, 2002. 272 с.
22. Carver C. S., Scheier M. F. Control Processes and Self-Organization as Complementary Principles Underlying Behavior // Personality and Social Psychology Review. 2002. V. 6. № 4. Р. 304-315.
23. Epstein S. The self-concept, the traumatic neurosis, and the structure of personality // Perspectives in personality / Eds. D. J. Ozer, J. M. Healy, Jr. A. J. Stewart. 1991. London: Kingsley. V. 34. P. 63-98.
24. Epstein S. Integration of the cognitive and psychodynamic unconscious // American Psychologist. 1994. V. 49. P. 709-724.
25. Heider F. The Psychology of Interpersonal Relations. N.Y., 1958. 354 p.
26. Karoly P., McKeeman, D. Interpersonal and intrapsychic goal-related conflict reported by cigarette smokers, unaided quitters, and relapsers // Addictive Behaviors, 1991. V. 16. Р. 543-548.
27. Sherif M., Sherif C. W. Groups in harmony and tension. N. Y.: Harper & Brothers, 1953. P. 135-154.
References
1. Bek A., Frymen A. Kohnytyvnaia psykhoterapyia rasstroistv lychnosty. SPb.: Pyter, 2019. 448 s.
2. Volchenko L. P., Harkavets S. O. Osoblyvosti formuvannia sotsialno- normatyvnykh uiavlen starshoklasnykiv v umovakh suspilnoi kryzy: [monohrafiia]. Sievierodonetsk: Vyd-vo SNU im. V. Dalia, 2016. 200 s.
3. Harkavets S. O., Volchenko L. P. Konflikty v osvitnomu seredovyshchi: diahnostyka ta praktyka vyrishennia: [navchalno-metodychnyi posibnyk]. Kharkiv: Drukarnia Madryd, 2020. 91 s.
4. Harkavets S. O. Sotsialni konflikty: Slovnyk-dovidnyk. Sievierodonetsk: Vyd-vo SNU im. V. Dalia, 2020. 120 s.
5. Harkavets S. O. Sotsialno-normatyvnyi konformizm osobystosti u psykholohichnomu vymiri: [monohrafiia]. Luhansk: Vyd-vo «Noulidzh», 2010. 343 s. 61
6. Harkavets S. O. Formy viktymnosti osobystosti u rannomu yunatskomu vitsi // Teoretychni i prykladni problemy psykholohii: zb. nauk. Prats Skhidnoukrainskoho natsionalnoho universytetu im. V. Dalia. Sievierodonetsk: Vyd- vo SNU im. V. Dalia, 2020. № 3(53). S. 62-78.
7. Harkavets S. O., Yakovenko S. I. Metodyky doslidzhennia obrazy: naukovo-metodychnyi posibnyk z «Psykhodiahnostyky». Sievierodonetsk: Vyd-vo «Petit», 2017. 68 s.
8. Zymbardo F., Boid Dzh. Paradoks vremeny. SPb.: Rech, 2010. 352 s.
9. Yvanova E. N. Kohnytyvnye aspekty raboty s konflyktom. SPb.: Yzdatelskyi dom SPHU, 2012. 272 s.
10. Kelly Dzh. Teoryia lychnykh konstruktov. SPb.: Rech, 2003. 213 s.
11. Klar U., Bar-Tel D., Kruhliansky A. Sytuatsyia konflykta kak kohnytyvnaia skhema // Psykholohyia sotsyalnykh sytuatsyi. SPb.: Pyter, 2001. S. 216-226.
12. Lazarus A. Kratkosrochnaia multymodalnaia psykhoterapyia. SPb.: Rech, 2001. - 256 s.
13. Levyn K. Typy konflyktov // Konflyktolohyia: Khrestomatyia / Sost. N. Y. Leonov. M.: Mosk. psykholoho-sotsyalnyi instytut; voronezh: NPO MODЭK,
2001. 304 s.
14. Metodyka samootsenky, trevozhnosty, ryhydnosty y ekstravertyrovannosty D. Moudsly / Dyahnostyka emotsyonalno-nravstvennoho razvytyia. SPb.: Pyter, 2002. S. 129-132.
15. Obshchestvennoe zhyvotnoe. Yssledovanyia / Pod red. E. Aronson. T. 1. SPb.: proim-EVROZNAK, 2003. 488 s.
16. Selyhman M. Kak nauchytsia optymyzmu: Yzmenyte vzghliad na myr y svoiu zhyzn. M.: Alpyna Pablysher, 2018. 544 s.
17. Festynher L. Teoryia kohnytyvnoho dyssonansa. SPb.: Rech, 2000. 320 s.
18. Feidymen Dzh., Freiher R. Psykholohyia lychnostnykh konstruktov y kohnytyvnaia psykholohyia Dzh. Kelly y A. Bek. SPb.: Praim-Evroznak, 2007.
19. Fryhyna N. Y. Faktory prevrashchenyia kohnytyvnoho konflykta v mezhlychnostnyi konflykt v uslovyiakh hruppovoho obsuzhdenyia: dys. kand. psykhol. nauk. M., 1980. 168 s.
20. Khell L., Zyhler D. Teoryy lychnosty. SPb.: Pyter Press, 1997. 608 s.
21. Ellys A. Humanystycheskaia psykhoterapyia: Ratsyonalno-emotsyonalnyi podkhod. SPb.: Yzd-vo Sova; M.: EKSMO-Press, 2002. 272 s.
22. Carver C. S., Scheier M. F. Control Processes and Self-Organization as Complementary Principles Underlying Behavior // Personality and Social Psychology Review. 2002. V. 6. № 4. Р. 304-315.
23. Epstein S. The self-concept, the traumatic neurosis, and the structure of personality // Perspectives in personality / Eds. D. J. Ozer, J. M. Healy, Jr. A. J. Stewart. 1991. London: Kingsley. V. 34. P. 63-98.
24. Epstein S. Integration of the cognitive and psychodynamic unconscious // American Psychologist. 1994. V. 49. P. 709-724.
25. Heider F. The Psychology of Interpersonal Relations. N.Y., 1958. 354 p.
26. Karoly P., McKeeman, D. Interpersonal and intrapsychic goal-related conflict reported by cigarette smokers, unaided quitters, and relapsers // Addictive Behaviors, 1991. V. 16. Р. 543-548.
27. Sherif M., Sherif C. W. Groups in harmony and tension. N. Y.: Harper & Brothers, 1953. P. 135-154.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Чинники міжособистісних конфліктів за В. Лінкольном. Причини та наслідки міжособистісних конфліктів. Управління конфліктами в організації. Групи конфліктів в суспільстві. Кризові періоди в розвитку родини. Попередження і вирішення сімейних конфліктів.
презентация [2,5 M], добавлен 04.12.2014Визначення і види міжособистісних конфліктів. Причини виникнення та наслідки міжособистісних і міжгрупових конфліктів. Міжособистісні стилі вирішення конфліктів. Основні сфери прояву міжособистісних конфліктів з виділенням деяких їх типів і причин.
реферат [34,7 K], добавлен 22.05.2010Психологічні основи конфліктних ситуацій в навчальному процесі. Основні теоретичні підходи до вивчення конфліктів. Специфіка навчальної діяльності профтехучилищ. Способи попередження та вирішення конфліктів у професійній діяльності інженера-педагога.
курсовая работа [52,2 K], добавлен 13.02.2012Види соціальних конфліктів та причини їх виникнення. Методи та форми профілактики і запобігання конфліктів в організації. Експериментальне дослідження вивчення технологій соціальної роботи по профілактиці конфліктів в організаціях соціальної сфери.
дипломная работа [789,6 K], добавлен 26.07.2011Психологічні особливості сім’ї як малої соціальної групи. Головні особливості міжособистісних конфліктів. Суперництво, співтовариство, компроміс, уникнення та пристосування. Експериментальне дослідження найважливіших сфер взаємодії подружжя, результати.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 25.09.2013Вивчення особливостей конфліктних ситуацій у старшокласників. Аналіз причин виникнення конфліктів і способів їх вирішення. Види педагогічних конфліктів та умови їх подолання. Типи розуміння вчителем психології учня та їх прояви у педагогічній взаємодії.
курсовая работа [47,1 K], добавлен 06.10.2012Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми подружнього конфлікту у молодій сім’ї. Підходи до діагностики у сімейному консультуванні. Розробка тренінгової програми на тему: "Конструктивне вирішення конфліктів у сімейних взаємостосунках".
магистерская работа [156,1 K], добавлен 14.07.2009Поняття, моделі та наслідки конфлікту. Причини конфліктів у родині. "Кодекс поведінки" в конфліктних ситуаціях. Способи регулювання конфліктів: змагання, пристосування, компроміс, уникнення, співпраця. Результаті тестування студентів за тестом К. Томаса.
презентация [1,8 M], добавлен 02.04.2014Конфлікт та основні його складові. Основні ознаки конфлікту як психологічного феномену. Причини конфліктів: об’єктивні, суб’єктивні. Стадії конфлікту. Стратегії поведінки в конфліктній ситуації. Вирішення конфліктів. Попередження конфліктів.
реферат [19,5 K], добавлен 08.10.2007Характеристика стратегій психологічного захисту в конфліктах. Поняття шкільних конфліктів і системи відносин конфліктної взаємодії. Причини, джерела та особливості конфліктів у сучасній педагогічній діяльності. Шляхи розв'язання шкільних конфліктів.
курсовая работа [391,9 K], добавлен 03.09.2013
