Психологічний зміст емоцій у поліцейських з різним рівнем особистісно-професійної здійсненності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Психологічний зміст емоцій у поліцейських з різним рівнем особистісно-професійної здійсненності

Яна Пономаренко

м. Харків

Анотація

У статті презентовано результати теоретичного та емпіричного вивчення психологічного змісту емоцій у професійній діяльності поліцейських. Теоретичний огляд психологічної літератури продемонстрував широку гаму наукових розробок щодо змісту емоційної сфери, впливу, важливості і специфіки емоцій у практиці поліціювання, в межах якої емоційні переживання поліцейських виступають віддзеркаленням їхніх професійних труднощів, але також успіхів і досягнень. Визначено, що специфіка професії поліцейського базується на ситуаціях, котрі є негативними, травматичними й небезпечними, що позначається на їхній продуктивності та демонструє високі показники звільнень серед поліцейських. Мета дослідження полягала у виявленні специфіки емоційних переживань у професійній діяльності поліцейських, котрі мають низький та високий рівні особистісно-професій - ної здійсненності (ОПЗ). Загальна чисельність вибірки становила 203 працівники поліції. Результати, що отримані за двома методиками: «Опитувальник особистішої здійсненності» О. Штепи та «Опитувальник професійного самоздійснення» О. Кокуна, були піддані кластерному аналізу, що дозволило сформувати три групи за рівнями ОПЗ: з низьким - 68 осіб, із середнім - 42 особи й високим - 92 особи. У дослідженні були задіяні лише дві групи поліцейських - з низьким (перша група) та високим (друга група) рівнями ОПЗ.

Емпірично доведено, що поліцейські з низьким рівнем ОПЗ охоче віддають перевагу позитивно забарвленим емоціям, що забезпечує задоволення від діяльності й життя загалом. Для такої групи респондентів емоції безпеки й комфорту в професії чинять вагомий вплив не лише на задоволеність від особистого життя, а й відбиваються на сприйнятті соціальних ситуацій та у змісті психологічних реакцій. Показники, отримані у першій групі поліцейських, істотно зменшують їхні можливості бути високоефективними у діяльності, але не завдають шкоди благополуччю досліджуваних. Поліцейські з високим рівнем ОПЗ віддають перевагу тим емоціям, котрі сприяють оновленню ресурсної бази, звуження якої відбувається через вимоги професії, а також емоціям, що оптимізують реакції на зовнішній тиск та стреси. Таким чином, значущість внеску високого рівня ОПЗ полягає не лише у забезпеченні якості виконуваних функцій, покладених на поліцію, а й можливостей поліцейських отримувати задоволення від своєї діяльності та залишатися в ній. Для поліцейських другої групи характерні вмотивованість та стійкість цілей, чітке розуміння важливості самовдосконалення в професії, вірність своїм переконанням та цінностям, а також суб'єктивно значущі емоції гордості за себе та свою професію, котрі надихають поліцейських продовжувати займатися своєю справою.

Ключові слова: емоції, емоційні переживання, емоційна сфера, особистісно-професійна здійсненність, поліцейські, професійна діяльність.

Abstract

Psychological content of emotions in police officers with different levels of personal-professional feasibility

Основна частина

Постановка проблеми. Правоохоронна діяльність є однією з найбільш стресових професій і водночас однією з найбільш ризикованих, що досить часто негативно відображається на здоров'ї працівників цієї професійної сфери. Ми вважаємо, що своєрідність психологічних характеристик поліцейських зумовлена значущим впливом як особистісних факторів, так і професійних чинників, пов'язаних зі змістом діяльності поліціювання. Наприклад, такий особистісній фактор, як емоційність працівника поліції, може провокувати загострення наслідків різного роду негативних впливів на психологічне, фізичне і соціальне благополуччя офіцера, що саме по собі відображатиметься на якості виконуваних ним функцій. Своєю чергою професійні фактори базуються на варіативності вимог до особового складу й можуть відрізнятися своєю структурою та вимогами в кожному поліцейському підрозділі окремо. Звідси постає питання можливості визначення уніфікованих критеріїв, котрі б дозволили вивчати поліцейських як однорідну групу з точки зору умов праці, різноманітності завдань, посадових обов'язків, фахових компетенцій, підвищеного ризику тощо, які б забезпечили змістовно оптимальне пояснення відмінностей у прояві психологічних особливостей та проблем, прагненні до соціальної підтримки з боку колег і керівництва, а також благополуччя і стану здоров'я. Щоб мати змогу окреслити ймовірні фактори ризику, які є найбільш релевантними для здоров'я поліцейських, вагомим кроком у цьому напрямі повинні бути дослідження, які б розкривали закономірності функціонування емоційних переживань у поліцейських з урахуванням особистісного та професійного контекстів.

Теоретичні засади дослідження. У вітчизняній психології поліцейську діяльність характеризують як негативно емоційно концентровану, оскільки під час виконання службових завдань рекомендовано стримувати прояв власних почуттів, наслідком чого виступає те, що емоційне розвантаження поліціантів може бути відкладене на невизначений термін і це незадовільно відобразиться на їхньому загальному самопочутті [1, с. 112]. М. Галич зауважує, що емоції відповідають за результативність діяльності, особливо у поліцейських, тому одним з головних завдань психологічної підготовки є розробка програм, спрямованих на розвиток емоційно-вольової стійкості. Головними функціями емоцій у поліцейській діяльності, на думку дослідниці, є відображально-оціночна, сигнальна, мотиваційна й активаційна [2, с. 176]. І. Шинкаренко підкреслює, що поліцейські вимушені працювати у доволі суворому режимі, особливо у час пандемії, що посилює негативний вплив на працівників поліції, які вимушені забезпечити сприятливий емоційних фон у процесі комунікації з громадянами [3, с. 98]. Важливість емоційного компонента в комунікації працівників поліції не є перебільшеною, адже він дозволяє правоохоронцю отримати задоволення від процесу спілкування й здобути позитивні емоційні переживання з приводу того, що маєш змогу вирішити проблемне питання й допомогти іншій людині [4, с. 125].

К. Seigfried-Spellar вважає, що до особистості поліцейського висуваються численні емоційні вимоги, та підкреслює, що, незважаючи на багатовекторність емоційних проблем поліціантів, західну спільноту науковців більше цікавлять причини та наслідки стресу або перенесеного травматичного досвіду, отриманого в ході виконання професійних завдань [5]. Основна увага у дослідженні L. Huey та Н. Kalyal зосереджена на вивченні тих факторів, які найбільше впливають на психологічний стан здоров'я працівника поліції й несуть найбільшу небезпеку для особистості поліцейського. Одним з найбільш загрозливих аспектів, які можуть завдати істотної шкоди поліцейському, ці науковці вважають розбалансованість емоцій [6]. К. Scherer та А. Moors вказують, що емоції по-різному впливають на поведінку особистості й позначаються на прийнятті рішень поліцейськими не менш ніж особливості когнітивного оцінювання ситуації [7]. Як вважають К. Ask і Р. Granhag, емоційні стани впливають на тип та способи обробки інформації й надмірна вираженість негативних емоцій (як, наприклад, гніву) збільшує схильність розглядати зміст та деталі справи поверхово і суб'єктивно [8]. Підтвердженням цьому виступає думка D. Sambrano з колегами, котрі встановили, що емоція гніву у поліцейських може деформувати об'єктивне сприйняття злочину та посилити покарання для злочинця, що не виключає виникнення бажання перебільшити провину підозрюваного [9]. Доцільно також згадати результати, отримані C. Carver та Е. Harmon-Jones, котрі виявили, що афективні стани та емоції чинять вплив на стратегії поведінки особистості у соціальних взаємодіях [10]. Подібні дослідження лише підтверджують нашу думку щодо важливості вивчення емоцій та ефективної їх регуляції поліцейськими, адже вони виступають значущими чинниками ефективності професійних дій працівників поліції, від якості проведення яких залежить життя та благополуччя інших людей.

Мета дослідження - виявити специфіку емоційних переживань у професійній діяльності поліцейських з низьким та високим рівнями особистісно-професійної здійсненності (ОПЗ).

Виклад основного матеріалу дослідження. Для досягнення поставленої мети та формування емпіричної бази дослідження було застосовано кластерний аналіз за принципом к-середніх. Загальна чисельність вибірки становила 203 працівники поліції. Результати, що отримані за двома методиками: «Опитувальник особистісної здійсненності»

О. Штепи [11] та «Опитувальник професійного самоздійснення» О. Кокуна [12], дозволили сформувати три групи досліджуваних за рівнями особистісно-професійної здійсненності (ОПЗ). У цій статті ми пропонуємо авторське визначення поняття «особистісно-професійна здійсненність», котре ми розуміємо як безперервний простір особистісної реалізованості суб'єкта в житті та самореалізації в професійній діяльності, які в цілісності розкривають унікальний напрям життєздійснення особистості. Низький рівень було діагностовано у 68 осіб; середній - у 42 досліджуваних; високий рівень - у 92 респондентів. Група із середнім рівнем ОПЗ була вилучена з подальшого емпіричного дослідження.

У представленому емпіричному дослідженні було застосовано методику «Шкала оцінки значущості емоцій» Б. Додонова [13], котра спрямована на виявлення емоційних станів людини, які доставляють їй задоволення, а також визначення домінуючих потреб випробуваного через бажані їм переживання. Кількісна обробка результатів здійснювалася за допомогою t-критерія Стьюдента для незалежних вибірок.

У ході емпіричного дослідження виявлено вірогідні відмінності за досліджуваними показниками бажаних переживань серед поліцейських з різними рівнями особистісно-професійної здійсненності (табл. 1).

Отже, за шкалами «Радісне збудження у разі досягнення успіхів на роботі», «Задоволення, гордість, коли можеш довести свою цінність як особистості та фахівця», «Почуття радості, коли можеш зробити щось корисне» та «Бойове збудження у ситуації небезпеки» встановлені вірогідні відмінності між групами поліцейських з низьким та високим рівнями особистісно-професійної здійсненності (р < 0,05). Отримані результати свідчать про те, що для поліцейських з високим рівнем ОПЗ характерні стратегії задоволення й гордості, які найбільше розкриваються у професійній діяльності та зумовлюють налаштованість на досягнення та підтримку довготривалої мотивації розвитку власної компетентності. Поліцейські другої групи відчувають, що життя має більше сенсу, коли вони вмотивовані значущими цілями, усвідомлюють необхідність самовдосконалення, а також залучені до здорових міжособистісних стосунків і вірні своїм переконанням. Ми впевнені, що за своєю суттю подібні глибокі переживання сенсу роблять життя поліцейських вартим того, щоб продовжувати займатися своєю справою. Гордість є фундаментальною соціальною емоцією, особливо у працівників поліції, котрі через таке відчуття зміцнюють своє уявлення про соціальну значущість своєї професії, що мотивує та сприяє збільшенню продуктивності. Поліціанти з високим рівнем особистісно-професійної здійсненності відчувають прилив сил та впевненості у собі у ситуаціях, які характеризуються своєю небезпечністю. Тобто загрозливі ситуації впливають на підвищення працездатності поліцейських такої групи та посилюють можливість застосувати свій потенціал для вирішення складного професійного завдання. Ми вважаємо таку якість найбільш необхідною у переліку компетентності правоохоронців, оскільки їхні вміння адаптуватися до ситуації та мобілізувати свої сили для її вирішення є показником їхньої готовності діяти в будь-якій обстановці.

Таблиця 1. Бажані емоційні переживання в групах поліцейських з різним рівнем особистісно-професійної здійсненності (M±c)