Емпіричне дослідження особливостей психічного здоров’я вимушених "внутрішніх" переселенців в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ВИМУШЕНИХ «ВНУТРІШНІХ» ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Людмила Карамушка

Тарас Карамушка

Анотація

Карамушка Людмила, Карамушка Тарас.

Емпіричне дослідження особливостей психічного здоров'я вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах війни.

Вступ. В умовах широкомасштабної війни РФ проти України актуальною є проблема вивчення та збереження психічного здоров'я вимушених «внутрішніх» переселенців, оскільки, від її вирішення значною мірою залежать процеси успішної адаптації та проектування майбутнього цієї достатньо великої за кількістю категорії населення, а також її активної взаємодії з місцевими територіальними громадами.

Мета: емпірично дослідити особливості психічного здоров'я вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах війни за його основними складовими (здатність протидіяти стресу, налагоджувати стосунки з людьми, ефективно працювати на допомогу громаді та суспільству, реалізувати свої здібності).

Методи. Для проведення дослідження використовувалась розроблена авторами анкета «Життєдіяльність вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах війни», яка включала 17 основних запитань, що стосувались основних аспектів життєдіяльності респондентів, у тому числі щодо психічного здоров'я, та 5 запитань «паспортички». Обробка результатів здійснювалась методами математичної статистики (описові статистики) за допомогою програми SPSS (22 версія).

Результати. Встановлено, що вимушені «внутрішні» переселенці мають ряд проблем щодо психічного здоров'я в умовах війни (високий рівень проявів страху, паніки, недостатня активність щодо здійснення професійної та волонтерської діяльності, а також конфлікти з членами сім'ї та близькими людьми). Водночас спостерігаються незначні вияви апатії і депресії, втрати сенсу життя та виражена потреба у соціальній взаємодії й підтримці, що свідчить в цілому про позитивну спрямованість життєдіяльності вимушених «внутрішніх» переселенців.

Висновки. Результати дослідження варто враховувати в процесі організації діяльності волонтерських центрів, соціальних та психологічних служб, територіальних громад щодо соціальної та психологічної підтримки вимушених «внутрішніх» переселенців.

Ключові слова: психічне здоров'я, психічне здоров'я в умовах війни, складові психічного здоров'я, стрес, соціальне оточення, професійна діяльність, волонтерська діяльність, вимушені «внутрішні» переселенці.

Karamushka, Liudmyla, Karamushka, Taras.

Вступ

Проблема вивчення психологічних наслідків війни є однією із значущих у процесі аналізу негативного впливу війни на різні сфери життєдіяльності людей, поряд зі смертю та каліцтвом людей, знищенням будівель критичної інфраструктури, руйнуванням житлового фонду, екологічними катастрофами, створенням штучного голоду тощо. Ця проблема знайшла відображення у роботах ряду зарубіжних авторів, які стосуються психічних розладів населення під впливом війни на Балканах (Priebe, Bogic, Ajdukovic, et al., 2010), впливу війни на психічне здоров'я населення в різних країнах, таких як: Афганістан, Іран, Ізраїль, Камбоджа, Чечня та ін. (Murthy & Lakshminarayana, 2006), фізичного та емоційного здоров'я жінок-ветеранів війни в Перській затоці (Pierce, 1997), впливу тортур та інших травмівних подій на психічне здоров'я в місцях масових конфліктів (Steel, Chey, Silove, et al., 2009) та ін.

Однією із вразливих категорій цивільного населення є категорія біженців під час війни (у зарубіжній літературі для означення цієї категорії населення використовується термін «war- refugees»). У зарубіжній літературі представлено дослідження, які стосуються довгострокового психічного здоров'я біженців війни (Bogic, Njoku & Priebe, 2015), побудови моделі стресу біженців під час військового конфлікту (Miller & Rasmussen, 2017), ефекту впливу травми війни на функціональне здоров'я та статус психічного здоров'я біженців дорослого віку з Камбоджі (Mollica, Poole, Son et al., 1997), чинників, які обумовлюють психічні розлади у біженців війни з колишньої Югославії, що проживають в Німеччині, Італії та Великобританії (Bogic, Ajdukovic, Bremner, et al., 2012) та ін.

Що стосується вивчення проблеми психологічних наслідків війни та їх профілактики й подолання в умовах широкомасштабної війни рф проти України, то її розробка лише розпочалась і можна назвати лише кілька робіт у цьому напрямку (Зливков & Лукомська, 2022; Карамушка, Креденцер, Терещенко, et. al, 2022; Кокун, Мороз, Пішко & Лозінська, 2022; Deineko, 2022).

Стосовно дослідження проблеми біженців в Україні під час війни, то, починаючи з 2014 року, коли розпочалась війна рф проти України на Сході України, українськими вченими вивчались такі важливі аспекти цієї проблеми: адаптація вимушених переселенців, як дорослих, так і дітей, до нових умов життя (Путінцев & Пащенко, 2018; Тітар, 2016; Хачатурян, 2017); соціально-психологічні особливості вимушених переселенців, зокрема їх здатність до рефлексії (Балабанова, 2017; Педько, 2015; Hnatyuk, 2014); надання психологічної допомоги внутрішньо переміщеним особам (на прикладі роботи з переселенцями з Криму) (Лазос, 2015) та ін.

Слід зазначити, що при аналізі цієї проблеми використовуються різні терміни стосовно означення цієї категорії населення, головним чином - це: «внутрішньо переміщені особи» (Лазос, 2015; Путінцев & Пащенко, 2018; Тітар, 2016), «internally displaced persons» (Hnatyuk, 2014), «вимушені переселенці» (Балабанова, 2017; Педько, 2015), «вимушені мігранти» (Хачатурян, 2017). Відповідно до законодавства України, яке діє і в нинішніх умовах широкомасштабної війни рф проти України з певними доповненнями, внутрішньо переміщеною особою є «громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру» (Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», 2015, ст.1). Водночас суттєвим є те, що статус внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Тобто можна говорити про те, що термін «внутрішньо переміщені особи» є офіційним, який використовується до осіб, які стали на відповідний облік і користуються певними пільгами. Водночас, як показує досвід, значна частина осіб, які вимушені були покинути на деякий час місце свого проживання через загрозу життю, не ставала на офіційний облік і не отримувала статус «внутрішньо переміщеної особи». Тому для вивчення означеної нами проблеми доцільним, на наш погляд, є використання поняття «вимушені переселенці», яке є ширшим, ніж поняття «внутрішньо переміщені особи». І оскільки значна частина населення України виїхала за кордон і лише незначна частина з них отримала офіційний статус «біженців», то цей термін також можна, на наш погляд, використовувати і стосовно осіб, які вимушено переселились за кордон. А для того щоб розрізняти ці дві категорії населення, у першому випадку можна використовувати термін «вимушені «внутрішні» переселенці», а у другому - «вимушені «зовнішні» переселенці. Звичайно, всі ці поняття потребують свого аналізу та уточнення. Ми в силу наведеної аргументації у своїй роботі використовуємо термін «вимушені «внутрішні» переселенці».

Як свідчить аналіз літератури, проблема психічного здоров'я вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах широкомасштабної війни РФ проти України війни не знайшла ще належного відображення в літературі.

Враховуючи актуальність проблеми та недостатню її розробленість, нами була визначена мета дослідження: емпірично дослідити особливості психічного здоров'я вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах війни за його основними складовими (здатність протидіяти стресу, налагоджувати стосунки з людьми, ефективно працювати на допомогу громаді та суспільству, реалізувати свої здібності).

Методика та організація дослідження.

Для проведення опитування використовувалась розроблена авторами анкета «Життєдіяльність вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах війни», яка включала 17 основних запитань, що стосувались таких аспектів життєдіяльності респондентів: 1) причин переїзду з попереднього місця проживання; 2) місце проживання в нинішніх умовах та ступінь задоволеності/незадоволеності новим місцем проживання; 3) ступінь задоволеності роботою центрів гуманітарної допомоги вимушеним переселенцям; 4) плани на майбутнє (виїзд в інше місце в Україні чи за кордон, повернення додому, облаштування на новому місці); 5) виявів психічного здоров'я (відповідно до виділених його складових). Також анкета включала 5 запитань «паспортички», які стосувалися статі, віку, сімейного стану, освіти, професії. Узагальнені відповіді респондентів на запитання анкети, які стосуються безпосередньо теми психічного здоров'я (по масиву в цілому), знайшли відображення у цій статті. Інші результати будуть представлені в інших публікаціях.

Дослідження проводилось у березні 2022 р. в одному із центрів гуманітарної допомоги вимушеним «внутрішнім переселенцям». Опитування проводилось так: одночасно 5 -6 осіб, які прийшли в центр у своїх справах (наприклад, для вирішення побутових проблем), запрошувались для заповнення анкети, вони розміщувались за спеціально підготовленим для опитування столом. Відповідно автори статті могли бачити реакцію респондентів на саму пропозицію взяти участь в опитуванні, зрозумілість запитань та реакцію на ті чи інші запитання. Зазначимо, що в цілому реакція на опитування була позитивною, хоча і спостерігались окремі негативні реакції (небажання відповідати на анкету в цілому, критична оцінка деяких запитань тощо). У таких випадках респондентам говорили, що вони можуть не заповнювати анкету. Виявилось, що жінки в процесі опитування були більш активними та зацікавленими, порівняно з чоловіками, а особи пенсійного віку потребували деяких консультацій під час заповнення анкети.

Обробка результатів здійснювалась методами математичної статистики (описові статистики) за допомогою програми SPSS (22 версія).

Дослідження проводилось у березні 2022 року в рамках діяльності волонтерського центрі «SOS. Штаб громадянської оборони» м. Кам'янець-Подільська, де автори працювали волонтерами.

Вибірка дослідження.

Вибірка включала вимушених «внутрішніх» переселенців з різних міст України: Дніпро/Дніпропетровська обл., Донецька обл. (Маріуполь та ін.), Київ/Київська обл. (Буча, Гостомель, Ірпінь), Луганськ/Луганська обл., Миколаїв/Миколаївська обл., Одеса/Одеська обл., Суми/Сумська обл., Чернігів/Чернігівська обл., Харків/Харківська обл. та ін.).

Всього опитано 158 осіб. Із них: 80,6% жінки та 19,4% чоловіки. За віком респонденти були розподілені так: до 30 років - 20,7%, від 31 до 40 років - 39,4%, від 41 до 50 років - 20,0%, від 51 до 60 років - 13,7%, понад 60 років - 7,2%. Тобто понад двох третин осіб (72,1% опитаних) були в активному професійному віці (у віці від 31 до 60 років).

74,8% мали вищу освіту, 24,6% - середню та середню спеціальну освіту, лише 0,6% опитаних мали незакінчену вищу освіту. Отже, респонденти в цілому мали високий рівень освіти.

За професією респонденти були розподілені так: педагогічні працівники - 20,5%, економісти-фінансисти - 19,9%, менеджери - 12,2%, працівники культури та сфери обслуговування - 12,4%, інженери - 10,9%, робітники - 5,8%, 4,9% - державні службовці, медичні працівники - 5,1%, студенти (аспіранти) - 3,8%, пенсіонери - 2,6%, підприємці - 1,9 %. Отже, респонденти - це освічені фахівці, серед них була представлена більшість професійних груп.

Щодо місця проживання, то 48,4% відповіли, що вони живуть у друзів (знайомих), 28,8% - орендують кімнату, квартиру, частину будинку (будинок), 19,5% - живуть у гуртожитку для переселенців, 1,3% - у хостелі або церкві та 3,0% шукають житло. Як бачимо, переважна більшість опитаних в цілому живуть у прийнятних для проживання умовах.

Результати дослідження та їх обговорення

1. Зміст та основні складові психічного здоров'я вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах війни.

Відповідно до підходу Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), психічне здоров'я розуміється як стан благополуччя, за якого людина реалізує власні здібності, може справлятися зі звичайними стресами життя, може продуктивно та ефективно працювати на допомогу своїй громаді (World Health Organization. «Mental health: strengthening our response», 2022).

У документах ВООЗ визначено роль психічного здоров'я в життєдіяльності особистості та соціальних спільнот. Зазначається, що психічне здоров'я є фундаментальною основою для нашої колективної та індивідуальної здатності мислити, переживати емоції та взаємодіяти один з одним, заробляти на життя й насолоджуватися ним. Відповідно, психічне здоров'я розглядається як життєво важлива проблема для індивідів, громад та суспільства у всьому світі (World Health Organization. «Mental health: strengthening our response», 2022).

Згідно підходу ВООЗ, психічне здоров'я визначається низкою соціально-економічних, біологічних та екологічних чинників, які впливають на його рівень в будь-який момент часу. Наприклад, насильство та стійкий соціально-економічний тиск є визнаними ризиками для психічного здоров'я, і найбільш чіткі докази цього пов'язані із сексуальним насильством. Також вказується на те, що погіршення психічного здоров'я пов'язане зі швидкими соціальними змінами, стресовими умовами праці, гендерною дискримінацією, соціальною ізоляцією, нездоровим способом життя, погіршенням фізичного здоров'я та порушеннями прав людини (World Health Organization. «Mental health: strengthening our response», 2022). У цьому контексті можна говорити про те, що війна є найбільш вираженим негативним чинником, який впливає на психічне здоров'я особистості, оскільки цей чинник обумовлює пряму загрозу життю людини і різні вияви насильства (політичного, військового, економічного, сексуального тощо).

Враховуючи загальні підходи ВООЗ World Health Organization («Mental health: strengthening our response», 2022) та наші власні розробки (Dziuba, T., Karamushka, L., Halushko, I., et. al., 2021; Карамушка, 2021) щодо розуміння сутності психічного здоров'я, можна говорити, на наш погляд, про те, що психічне здоров 'я вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах війни включає такі основні складові:1) здатність справлятися з повсякденними стресами життя в умовах війни; 2) здатність налагоджувати стосунки з людьми в умовах війни; 3) здатність ефективно працювати на допомогу своїй організації, громаді та суспільству в умовах війни; 4) здатність реалізувати свої здібності в умовах війни.

Зазначимо, що існують різні підходи щодо вивчення структури психічного здоров'я особистості в умовах війни. Так, у цьому випадку аналіз складових психічного здоров'я здійснюється через висвітлення його виявів у різних сферах життєдіяльності людей в умовах війни, які названі вище. Водночас існують й інші підходи щодо дослідження основних складових психічного здоров'я, які узгоджуються з основними виявами психічної активності особистості. Відповідно виділяють емоційний, рефлексивно-особистісний, регулятивно-функціональний компоненти психічного здоров'я (Карамушка, Креденцер, Терещенко, et. al., 2022).

Враховуючи специфіку життєдіяльності різних категорій населення в умовах війни, можна, на наш погляд, говорити про особливості психічного здоров'я таких основних категорій населення: 1) осіб, які виїхали з територій, де велись активні бойові дії або була загроза їх виникнення, в інші регіони України («внутрішніх» вимушених переселенців); 2) осіб, які виїхали з територій, де велись активні бойові дії або була загроза їх виникнення, за кордон («зовнішніх» вимушених переселенців); 3) осіб, які залишились на територіях, де існує ймовірність виникнення бойових дій; 4) осіб, які залишились на територіях, на яких ведуться активні бойові дій; 5) осіб, які знаходились під окупацією РФ; 6) осіб, які ще знаходяться під окупацією рф; 7) дітей різних вікових груп тощо. Також окрему групу проблем складає збереження та підтримка психічного здоров'я військовослужбовців різних категорій (які беруть участь в активних бойових діях; тих, які отримали поранення і знаходяться на лікуванні; тих, хто пережив полон тощо). Психічне здоров'я кожної із цих названих категорій осіб має свою специфіку і потребує свого аналізу та визначення спеціальних методів і технологій його збереження й підтримки.

У цій роботі мова буде йти про вияви психічного здоров'я осіб, які виїхали з територій, де велись активні бойові дії або була загроза їх виникнення, в інші регіони України, тобто йтиметься про вимушених «внутрішніх» переселенців.

2. Здатність вимушених «внутрішніх» переселенців справлятися з повсякденними стресами життя в умовах війни.

Виходячи із визначених вище складових психічного здоров'я, здатність справлятися з повсякденними стресами є важливою складовою психічного здоров'я вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах війни.

Базуючись на існуючих в літературі підходах до розуміння сутності стресу, зокрема теорії Дж. С. Грінберга (Гринберг, 2002), стрес в умовах війни можна визначити як реакцію людини, яка виникає в результаті дії несподіваного стресора (військових дій країни-агресора), що складають загрозу безпеці та життю людини і виводять її зі стану рівноваги.

Відповідно до теорії стресу Дж. С. Грінберга (2002), модель стресу складається з таких основних складових, як: стресори (чинники, які виводять людину із стану рівноваги) та стресова реактивність (реакція людини на дію таких стресорів). Реакція людини на стрес проявляється в таких основних показниках: 1) емоційному збудженні (страх, гнів, почуття загрози, паніка, потрясіння, шок тощо) як індивідуальній реакції людини на події, що примушують страждати; 2) фізіологічному збудженні (підвищенні артеріального тиску, напруженні м'язів, пониженні ефективності імунної системи) (Гринберг, 2002). Наявність стресу в умовах війни має такі основні наслідки: хвороби, у тому числі й психічні розлади; зниження продуктивності праці; конфлікти; каліцтво; смерть.

Результати проведеного нами емпіричного дослідження показали, що в умовах війни значна частина внутрішніх вимушених переселенців зустрілась з різними виявами гострого стресу (табл.1). Так, дві третини опитаних (67,1%) пережили страх, майже половина пережила паніку (47,0%), трохи менше третини пережили шок (30,9%). 4,0 % респондентів зазначили, що втратили близьких людей або пережили каліцтво близьких людей (1,3% ). І незначна частина опитаних переживала апатію і депресію (15,4%) та втратила сенс життя (6,0%), що свідчить, як нам здається, про позитивну спрямованість життєстійкості опитаних респондентів.

Отримані дані свідчать, на наш погляд, про те, що важливим завданням щодо збереження та підтримки психічного здоров'я особистості в умовах війни є, з одного боку, протидія стресу та уміння управляти стресом, з іншого боку, готовність значної частини населення здійснювати цей процес, оскільки депресивні тенденції та відсутність сенсу життя, як показує опитування, не є вираженими.

Відповідно до наявних в літературі підходів з цієї проблеми (Гринберг, 2002), управління стресом розуміється як можливість встановлення людиною бар'єрів на шляху розгортання стресу з метою попередження його негативних наслідків. Суттєвим у цьому процесі є усвідомлення відповідальності за свій психічний стан, не перекладаючи її на інших людей (рідних, друзів, своїх керівників, колег, лікарів тощо).

Таблиця 1. З якими виявами гострого стресу Ви зустрілись під час війни? (у % від загальної кількості опитаних)

Проєктуючи такий підхід до аналізу сутності управління особистістю стресом в умовах війни, можна говорити про те, що важливим у цьому процесі насамперед є формування у вимушених «внутрішніх» переселенців адекватного ставлення до основного стресора, яким є військова агресія рф: сприйняття війни як об'єктивної реальності; необхідність мобілізувати свої ресурси для подолання цієї ситуації; здатність взяти на себе відповідальність за своє життя та життя близьких; активна включеність у різні види активності, які пов'язані із захистом України; розуміння фазовості протікання війни та своїх емоційних реакцій; оволодіння правилами регуляції своєї поведінки тощо.

Суттєвим є також визначення додаткових стресорів, які діють під час війни, а також здійснення чіткої організації своєї життєдіяльності в умовах війни. Про це детально йдеться в розроблених нами методичних рекомендаціях (Карамушка, 2022), а також в розробках інших авторів, які стосуються проблем подолання стресу (Гринберг, 2022), управління страхом в умовах бойових дій (Кокун, Мороз, Пішко & Лозінська, 2022) та ін.

3. Здатність вимушених «внутрішніх» переселенців налагоджувати стосунки з людьми в умовах війни.

Ще однією складовою психічного здоров'я вимушених «внутрішніх» переселенців в умовах війни є здатність налагоджувати стосунки з людьми.

Про роль цієї складової психічного здоров'я вимушених «внутрішніх» переселенців свідчать, зокрема, отримані нами емпіричні дані, які стосуються ролі гуманітарних центрів для організації їхньої життєдіяльності. Вони показали, що приналежність до соціальної спільноти є дуже важливою для людей під час війни. Так, наведені в табл. 2 дані демонструють те, що у процесі оцінки опитаними ролі гуманітарних центрів відповідь «відчуваю, що я не самотній у цьому місті (селі)» займає перше місце за кількістю опитаних (41,3%).

Звертає увагу на себе той факт, що значущість цього показника є такою ж важливою, як оцінка опитуваними ролі гуманітарних центрів у вирішенні матеріальних та побутових проблем вимушених «внутрішніх» переселенців, оскільки такі відповіді, як: «допомога у забезпеченні мого побуту» та «допомога у вирішенні матеріальних проблем», обрали відповідно 40,6% та 39,4% опитаних. Про значущість впливу соціальних комунікацій у процесі організації життєдіяльності вимушених «внутрішніх» переселенців свідчать і відповіді опитаних про те, що робота гуманітарних центрів сприяє «підвищенню їх оптимізму і віри в майбутнє» (33,1%) та «спілкуванню й дружбі з людьми» (15,0%). Отже, оптимізація здатності особистості налагоджувати стосунки з людьми в умовах війни є одним із важливих напрямків збереження та підтримки психічного здоров'я особистості.

Нами виділено основні категорії соціальних суб'єктів, з якими може взаємодіяти особистість в умовах війни. До таких соціальних суб'єктів відносяться: сім'я; родина; друзі; колеги; основна організація (де людина працювала до війни і зараз працює, очно чи дистанційно); тимчасова організація (в якій людина тимчасово працює, під час війни, наприклад, переїхавши на нове місце роботи або втративши основну роботу); основна громада, в якій людина проживає та з якою постійно взаємодіє; громада (де людина проживаєш або з якою взаємодіє тимчасово, під час війни).

Таблиця 2. Що Вам подобається у роботі центрів гуманітарної допомоги міста для вимушених «внутрішніх» переселенців? (у % від загальної кількості опитаних)