Смисложиттєві орієнтації та резильєнтність особистості як її ресурсні характеристики у сучасному соціумі

Размещено на http://www.allbest.ru

Смисложиттєві орієнтації та резильєнтність особистості як її ресурсні характеристики у сучасному соціумі

Бозоян М.А.

Кононенко О.І. ЦаренокЛ.Б.

Коваленко В.О.

Bozoyan M.A., Kononenko O.I., Tsarenok L.B., Kovalenko V.O.

MEANINGFUL ORIENTATIONS AND RESULTS OF PERSONALITY AS ITS RESOURCE CHARACTERISTICS IN MODERN SOCIETY

The article is devoted to the study of semantic life orientations and resilience of the individual as its resource characteristics in modern society. The understanding of values is based on the awareness of each person of the landmarks with which he correlates his actions, ie values and value consciousness are the basis for determining the goal. Goals affect human activity not real-causal, but as ideal values, the realization of which a person considers his urgent need or duty. The decisive stage in the formation of the worldview is considered to be adolescence, which contributes to the intensive formation of cognitive and emotional-personal preconditions of the worldview. It has been found that personality resilience is generally associated with the ability of the psyche to recover from adverse conditions. Answers to the question of how and how a person is able to survive, recover and grow psychologically, strengthen after difficult life difficulties, is a challenge for scientists and practitioners among psychologists and psychotherapists. Understanding the human capacity for psychologically positive adaptation in adverse circumstances can help mental health professionals develop special psychotechnologies for psychoprophylaxis and the development of resilience, resilience, stress resilience, and the ability to cope with stress on their own.

Key words: personality, meaningful life orientations, resilience, level of understanding of life, value-semantic orientations.

Стаття присвячена вивченню смисложиттєвих орієнтацій та резильєнтності особистості як її ресурсних характеристик у сучасному соціумі. В основі розуміння цінностей лежить усвідомлення кожною людиною орієнтирів, з якими вона співвідносить свої дії, тобто цінності та ціннісна свідомість є основою визначення мети. Цілі впливають на людську діяльність не реально-каузально, а як ідеальні цінності, реалізацію яких людина вважає своєю нагальною потребою або обов 'язком. Вирішальним етапом у становленні світогляду вважається юнацький вік, який сприяє інтенсивному формуванню когнітивних і емоційно-особистісних передумов світогляду. З'ясовано, що резильєнтність особистості загалом пов'язана зі здатністю психіки відновлюватися після несприятливих умов. Відповіді на питання, як і яким чином особистість здатна вистояти, відновитися і психологічно зрости, зміцніти після складних життєвих негараздів, є певним викликом для науковців і практиків серед психологів та психотерапевтів. Розуміння людської спроможності до психологічної позитивної адаптації в несприятливих обставинах може допомогти фахівцям із психічного здоров'я розробляти спеціальні психотехнології для психопрофілактики та розвитку резильєнтності, життєстійкості, стресостійкості, а також розвитку здатності самостійно долати стресові ситуації.

Ключевые слова: особистість, смисложиттєві орієнтації,

резильєнтність, рівень осмислення життя, ціннісно-смислові орієнтації.

смисложиттєвий стресовий адаптація

Постановка проблеми. Ціннісно-смислові орієнтації особистості можуть носити складний сінкрет різноспрямованих тенденцій, в тій чи іншій мірі наближатися до структурної організації. Це визначається неоднозначністю і варіативністю тих життєвих обставин, того реального буття особистості, в якому складаються її індивідуальні ціннісно-смислові орієнтації і які, у свою чергу, нерідко роблять поведінку особистості суперечливою і ірраціональною.

Серед різних ціннісно-смислових орієнтацій, притаманних особистості, прийнято виділяти орієнтації смисложиттєві. По суті, це розуміння (зміст і ступінь цього розуміння) того, що для особистості є головним у житті, заради чого вона живе. Психологічно значущим при вивченні особистості є питання: в якому часовому відрізку «локалізований» сенс її життя, в минулому, сьогоденні або майбутньому? Також сенс життя безпосередньо пов'язаний з уявленнями особистості про можливість управляти власним життям.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасне суспільство, перебуваючи в умовах соціальної нестабільності, характеризується тим, що колишні цінності вже не досяжні або знецінені. Це детермінує молодь на пошук власного сенсу життя і збагачення смисложиттєвих орієнтацій шляхом адаптації їх до нового соціокультурного середовища вузу, в якому вони формуються при засвоєнні нового соціального досвіду.

Смисложиттєві орієнтації проявляються в цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах та інших аспектах свідомості студентів і спрямовують їх поведінку і розвиток. Вони допомагають визначати вибір життєвого шляху, впливають на самовизначення, виділяючи його потенціал в сьогоденні і майбутньому. Дозволяють судити про осмисленість та насиченість життя. Від цих напрямків залежить не тільки існування конкретної молодої людини, але і всього студентського колективу і вузу в цілому.

Для морального розвитку молоді характерним є посилення ролі моральних переконань і моральної свідомості, які в значній мірі визначають їх поведінку. Саме в цьому віці формується вміння відчувати найтонші нюанси, пов'язані з громадською багатозначністю багатьох моральних понять (борг, честь, почуття особистої гордості і власної гідності), які стають доступними для їх глибокого і тонкого розуміння.

Як вказує Б. Братусь, для особистості основна площина руху - морально-ціннісна: «провідна роль цінностей для формування особистості - сповідування цінностей закріплює єдність і самототожність особистості, надовго визначаючи головні характеристики особистості, її стрижень, її мораль, її моральність». В основі розуміння цінностей лежить усвідомлення кожною людиною орієнтирів, з якими вона співвідносить свої дії, тобто цінності та ціннісна свідомість є основою визначення мети. Цілі впливають на людську діяльність не реально-каузально, а як ідеальні цінності, реалізацію яких людина вважає своєю нагальною потребою або обов'язком. Вирішальним етапом у становленні світогляду вважається юнацький вік, який сприяє інтенсивному формуванню когнітивних і емоційно-особистісних передумов світогляду.

Мета статті - розкрити особливості смисложиттєвих орієнтацій та резильєнтності особистості як її ресурсних характеристик у сучасному соціумі.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. На вибір власного шляху особистості значний вплив мають смисложиттєві цінності (ціннісні орієнтації), які змогли скластися до ранньої юності, тому ціннісно- смислова природа особистісного самовизначення більшою мірою проявляється у студентів в пошуках сенсу свого існування.

Потреба в сенсі життя характеризує дорослі форми поведінки, і тому її не можна не враховувати, коли мова йде про процес дорослішання особистості і становлення «Я». Необхідно відзначити, що в науковій літературі виділяють два основних значення поняття «смисложиттєві орієнтації особистості».

У першому значенні воно аналогічно поняттю «ціннісні орієнтації», позначає спрямованість змістотворних цінностей.

Друге значення цього поняття пов'язано з тестом смисложиттєвих орієнтацій (СЖО), розробленим Д. Леонтьєвим на підставі адаптації тесту «Мета в житті» (Purposein-LifeTest, PIL) Дж. Крамб і Л. Махоліка у версії К. Муздибаєва. У своїй роботі ми будемо дотримуватися першого визначення і вважати ці поняття тотожними.

Смисложиттєві орієнтації студента ми розглядаємо як результат усвідомлення цінностей, цілей і сенсу власного життя (їх вираженість в минулому, сьогоденні і майбутньому). У формі ціннісних орієнтацій в результаті набуття цінностей фіксується істотне, найбільш важливе для студента, оскільки суть моральності людини висловлюють саме її ціннісні орієнтації, що представляють собою інваріантні освіти моральної свідомості (основні ідеї, поняття, «ціннісні блоки», смислові компоненти світогляду). Система ціннісних орієнтацій виступає «згорнутою» програмою життєдіяльності і служить підставою для реалізації певної моделі особистості.

Формування та її функціонування здійснюється в процесі ціннісно - орієнтованої діяльності, в ході якої визначається значимість властивостей різних об'єктів навколишнього світу. У разі моральних ціннісних орієнтацій дії самого суб'єкта і інших людей виступають об'єктами оцінки, а ядром внутрішнього механізму оціночної діяльності виступає совість. Вона формується в ході інтеріоризації моральних цінностей і регулює відношення суб'єкта, його моральну позицію.

Таким чином, на основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що в процесі навчальної діяльності студентів вузу великий вплив на вибір їх життєвого шляху надають смисложиттєві орієнтації та в першу чергу - спрямованість у майбутнє: відбувається вибір цінностей, усвідомлення цілей і власного життя, вибудовування ставлення до світу і до себе і як результат - формування моральної позиції.

Емпіричне дослідження було проведене серед студентів 3 курсу Загальний обсяг вибірки склав 115 респондентів. В якості методу дослідження використано тест «Смисложиттєві орієнтації» (Д. Леонтьев), застосований для оцінки джерела сенсу життя, який може бути знайдений студентом в трьох складових життя: у майбутньому (цілі), у теперішньому (процес) і минулому (результат).

Результати проведення даного тесту показав наступне.

Шкала Цілі в житті. Високі бали - у 26,1% досліджуваних; це характеризує студентів не тільки як цілеспрямованих, але і прожектерів, плани яких не мають реальної опори в сьогоденні і не підкріплюються особистою відповідальністю за їх реалізацію. Середні бали - у 64,3%, що свідчить про наявність в житті цілей у майбутньому, які надають життю осмисленість, спрямованість і часову перспективу.

Шкала Процес життя або інтерес і емоційна насиченість життя. Високі бали за цією шкалою у 36,7% студентів, і низькі за іншими шкалами, характеризують гедоніста, який живе сьогоднішнім днем. Середні бали - у 60,0% респондентів; для студентів характерна висока потреба в досягненнях, тобто прагнення до досягнення відчутних результатів у будь-якому виді діяльності. Ця потреба пояснюється самим характером навчальної діяльності студентів. Низькі бали у 3,3% респондентів свідчать про незадоволення студентів своїм життям у сьогоденні. При цьому їй можуть надавати повноцінний сенс спогади про минуле або націленість на майбутнє.

Шкала Результативність життя або задоволеність самореалізацією. Високі бали у 26,9% респондентів; студенти знаходяться на піку своєї суб'єктної, особистої і професійної активності, у них спостерігається позитивна оцінка пройденого відрізку життя, а всі успіхи і досягнення пов'язані з сьогоденням і майбутнім. Середні бали у 62,1% респондентів; це свідчить про позитивну оцінку пройденого відрізку життя, відчуття того, що прожита її частина була продуктивна і осмислена, хоча задоволеність самореалізацією середня. Низькі бали у 11,0% респондентів свідчать про незадоволення студента прожитою частиною життя.

Шкала Локус контролю - Я (Я - господар життя). Високі бали у 45,9% респондентів, що відповідає уявленню про себе як про сильну особистість, яка має достатню свободу вибору, щоб побудувати своє життя відповідно до своїх цілей, завдань і уявлень про його сенс. Середні бали у 47,2% осіб характеризують студентів, які беруть відповідальність за те, що відбувається в житті, які вважають себе причиною того, що відбувається і діють на основі цього подання. Низькі бали у 6,9% респондентів вказують це нездатність контролювати події власного життя.

Шкала Локус контролю - життя або керованість життя. Високі бали у 25,7% респондентів: переконаність студента в тому, що йому дано контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх у життя. Середні бали у 54,1% респондентів: для студентів характерна світоглядна установка на можливість бути господарем власного життя, віра в свої сили і можливості, однак при цьому спостерігається адекватна оцінка власних можливостей. Низькі бали у 20,2% респондентів: фаталізм, переконаність в тому, що життя людини непідвладне свідомому контролю.

Таким чином, результати дослідження, проведеного за даною методикою, показали, що смисложиттєві орієнтації (їх вираженість в минулому, сьогоденні і майбутньому) мають середню ступінь вираженості у більшості студентів. Це свідчить про потребу в досягненнях, про наявність в житті цілей, які надають їй свідомість, спрямованість і часову перспективу.

У дослідженні ми припустили, що існує зв'язок між моральною позицією і смисложиттєвими орієнтаціями студентів. Для цього нам необхідно було виявити кореляцію, яка відображатиме залежність між ними. З метою перевірки висунутого припущення ми скористалися коефіцієнтом Пірсона, для чого студенти були розподілені на три групи на підставі виявлених емпіричним шляхом рівнів сформованості моральної позиції.

Показникам кожного рівня було присвоєно ранг: високому - ранг 1; середньому - 2; низькому - 3. Дані ранжирування були піддані процедурі процентильної нормалізації і переведені в z-оцінки. Після присвоєння рангів був здійснений кореляційний аналіз зв'язку між рівнем сформованості моральної позиції і особливостями смисложиттєвих орієнтацій.

Даний аналіз дозволив зробити такі висновки: при зіставленні рівня сформованості моральної позиції і показників смисложиттєвих орієнтацій «Цілі в житті», «Результативність життя», «Локус-контролю - Я», «Керованість життя» можна говорити про наявність прямого зв'язку (rxy = 0,569; rxy = 0,638; rxy = 0,447; rxy = 0,576 відповідно, p<0,01), тобто у студентів з високим рівнем сформованості моральної позиції дійсно більш високий рівень сформованості життєвих цілей, присутнє відчуття результативності справжнього життя і власної самореалізації, тенденція приймати відповідальність за те, що відбувається в житті, вважати себе причиною того, що відбувається і діяти, виходячи з цього подання; характерна світоглядна установка на можливість бути господарем власного життя, віра в свої сили і можливості, однак при цьому спостерігається адекватна оцінка власних можливостей; при зіставленні рівня сформованості моральної позиції і показників смисложиттєвих орієнтацій «Процес життя або інтерес, емоційна насиченість життя» можна говорити про відсутність значущої кореляції (rxy = 0,18, р> 0,05); між моральною позицією і відчуттям повноти життя кореляційного зв'язку не виявлено.

Таким чином, результати кореляційного аналізу свідчать про наявність взаємозв'язку інтегрованого показника рівня сформованості моральної позиції і ступеня вираженості смисложиттєвих орієнтацій студентів: вищий рівень сформованості моральної позиції поєднується з більшою виразністю смисложиттєвих орієнтацій в юнацькому віці.

Ми прийшли до наступного висновку: у студентів з високим рівнем сформованості моральної позиції спостерігається високий ступінь вираженості смисложиттєвих орієнтацій в минулому, сьогоденні і майбутньому. Для них характерні високий рівень моральної культури; ціннісно-смисловий зміст свідомості, моральну поведінку, що представляє собою складне базове утворення особистості, що відбиває вибірково-ціннісне ставлення до себе і іншого, орієнтації на іншого, що забезпечує орієнтацію на вільний позитивний вибір дії; ставлення до себе як самостійної, вільної і справедливої особистості.

У студентів із середнім рівнем сформованості моральної позиції спостерігається середній ступінь вираженості смисложиттєвих орієнтацій в минулому, сьогоденні і майбутньому. Їм властива досить стійка тенденція моральної поведінки, яка полягає в наявності системи морально-вольових устремлінь і вчинків; власних, але іноді залежних від ситуації, оціночних суджень; стійкої позиції по відношенню до моральних норм і цінностей; усвідомленості, глибині почуттів, прояві співчуття, але іноді і байдужості (в залежності від ситуації).

У студентів з низьким рівнем сформованості моральної позиції спостерігається низький ступінь вираженості смисложиттєвих орієнтацій в минулому, сьогоденні і майбутньому. Для них характерна поведінка, залежна від тих установок, які домінують в референтній для них групі. Моральна позиція такого студента буде ситуативною. Це пояснюється їх інфантильністю, тобто вони мають слабкі вольові якості і боротьбу між зовнішніми мотивами і своєю моральною свідомістю. Такий студент зовні намагається виглядати моральним, вихованим, поважає іншого, однак така форма відносин - це лише демонстрація того, «який я хороший». Він при цьому «змушує» себе діяти у відповідності з совістю, маючи при цьому мотиви, далекі від демонстрованих.

Література

Ваништендаль С. «Резильентность» или оправданные надежды. Раненный, но не побежденный. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https ://studfiles.net/preview/5 582162/

Лазос Г.П. Діагностика та профілактика негативних емоційних реакцій волонтерів-психологів/психотерапевтів у роботі з постраждалими дітьми. Психологічна допомога дітям у кризових ситуаціях: методи і техніки: методичний посібник / З. Г. Кісарчук, Я. М. Омельченко, І.М. Біла, Г. П. Лазос ; за ред. З. Г. Кісарчук. К.: Логос, 2018. С. 186-232.

Лазос Г.П. Резильєнтність: концептуалізація понять, огляд сучасних досліджень. Актуальні проблеми психології. Т. ІІІ: Консультативна психологія і психотерапія : зб. наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. К., 2018. Вип. 14. С. 26-64.

Односталко Е.С., Киреева З.А. Трансформация компонентов состояния резильентности в трудной жизненной ситуации. Вісник ХДУ. Серія Психологічні науки. № 2. Т. 1. 2018. С. 52-57.

Романенко Ю.В. Сучасні психотехнології. К. : ДУІКТ, 2008. 72 с.

Соціально-психологічні технології відновлення особистості після травматичних подій: практ. посіб. / [Т. М. Титаренко, М. С. Дворник,

В. О. Климчук та ін.]; за наук. ред. Т. М. Титаренко / Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. - Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. 220 c.

Хамініч О.М. Апробація Community Resilience Model TM у роботі зі сприяння психологічній стійкості молоді з розлучених сімей. Актуальні проблеми психології. Т. І. Вип. 46. С. 128-134.

Bernard B. Turning it around for all youth: from risk to resilience. Launceton, Tasmania; Resiliency Associates and Global Learning Communities, 1997.

Bolton K. The development and validation of the resilience protective factors inventory: a confirmatory factor analysis. University of Texas at Arlington, 2013. 118 p.

Connor K.M. Development of a new resilience scale: the Connor- Davidson Resilience Scale. Depression and Anxiety. 2003. No 18. P. 76.

Davidson J. Trauma, resilience, and saliostasis: Effects of treatment in post-traumatic stress disorder. International Clinical Psychopharmacology. 2005. - No 20. P. 43-48.

Germezy N. The study of stress and competence in children: a building block for developmental psychopathology. Child development. 1984. No 55. P. 97

111.

Goldstein E. D. (2007). Sacred moments: Implications on well-being and stress. Journal of Clinical Psychology. No 63. P. 1001-1019.

Hellerstein D. How I can become resilient. Heal Your Brain [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: / www.psychologyto-day.com/blog/ heal-your-brain

Lepore S. J. Resilience and posttraumatic growth: Recovery, resistance, and reconfiguration. In L. G. Calhoun, & R. G. Tedeschi (Eds.), Handbook of posttraumatic growth, research and practice. Mahwah, NJ: Routledge, 2006. P. 2446.

Luthar S.S. The construct of resilience: A critical evaluation and guidelines for future work. Child development. 2000. No71. P. 543-562.

Masten, A. Ordinary magic: resilience in development / Ann Masten. - New York : The Gulford press, 2014. - P. 308.

Masten A. Resilience in children threatened by extreme adversity : frameworks for research, practice, and translational synergy. Developmental Psychopathology. 2011. No23. P. 493-506.

Neman R. APA's resilience initiative. Professional psychology : research and practice. 2005. No 36. P. 227.

Nemeth D. Innovative approaches to individual and community resilience: from theory to practice. Darlyne G. Nemeth and Tracy W. Olivier. Academic Press, 2018. 167 p.

Nugent C. D. (2004). Replenish the well: An experience in self-care. Workshop presented at 5th Annual Conference of Substance Abuse and Mental Health Services Administration, Washington, DC, July 13, 2004. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.counseling.org/wellness_taskforce/ index.htm

Odnostalko Olena, Kireeva Zoia. The research of the «courage to continue» using narrative and ideographic approaches. II International conference on MENTAL HEALTH CARE. National Academi Of Educationaly Science of Ukraine, 25-26 oktober, 2018.

23.Osborn C. J. (2004). Seven salutary suggestions for counsellor stamina. Journal of Counselling & Development, 82. P. 354-364.

Richardson G. E. The resiliency model / G. E. Richardson, B. Neiger, S. Jensen, K. Kumpfer. Health Education. 1990. No 21. P. 33-39.

Richardson G. The metatheory of resilience and resiliency. Journal of clinical Psychology. 2002. Vol. 58 (3). Р. 307-321.

Rutter M. (1990). Psychosocial resilience and protective mechanisms. In

J. Rolf, A.S. Masten, D. Cicchetti, K. H, Neuchterlein, & S. Weintraub (Eds.), Risk and protective factors in the development of psychopathology (Р. 181-214). New York, NY : Cambridge University Press.

Smith-Osborne A. (2007). Life span and resiliency theory: A critical review. Advances in Social Work, 8. - Р. 162-178.

Southwick S. Resilience. The Science of Mastering Life's Greatest Challenges. Cambridge University Press, 2016. 230 p.

Tedeschi R.G., & Calhoun L.G. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry. №15. 2004. Р. 1-18.

Werner E. Overcoming the odds: high risk children from birth to adulthood. Ithaca, New York: Cornell University Press, 1992.

References

Vanishtendal' S. «Rezil'entnost'» ili opravdannye nadezhdy. Ranennyj, no ne pobezhdennyj. [Elektronnij resurs]. Rezhim dostupu:

https://studfiles.net/preview/5582162/ [in Russian].

Lazos H.P. Diahnostyka ta profilaktyka nehatyvnykh emotsiinykh reaktsii volonteriv-psykholohiv/psykhoterapevtiv u roboti z postrazhdalymy ditmy. Psykholohichna dopomoha ditiam u kryzovykh sytuatsiiakh: metody i tekhniky: metodychnyi posibnyk / Z. H. Kisarchuk, Ya. M. Omelchenko, I.M. Bila, H. P. Lazos ; za red. Z. H. Kisarchuk. K.: Lohos, 2018. S. 186-232. 405-421. [in Ukrainian].

Lazos H.P. Rezylientnist: kontseptualizatsiia poniat, ohliad suchasnykh doslidzhen. Aktualni problemy psykholohii. T. III: Konsultatyvna psykholohiia i psykhoterapiia : zb. naukovykh prats Instytutu psykholohii imeni H. S. Kostiuka NAPN Ukrainy. K., 2018. Vyp. 14. S. 26-64. 405-421. [in Ukrainian].

Odnostalko E.S., Kyreeva Z.A. Transformatsyia komponentov sostoianyia rezylentnosty v trudnoi zhyznennoi sytuatsyy. Visnyk KhDU. Seriia Psykholohichni nauky. № 2. T. 1. 2018. S. 52-57. [in Russian].

Romanenko Yu.V. Suchasni psykhotekhnolohii. K. : DUIKT, 2008. 72 s. 405-421. [in Ukrainian].

Sotsialno-psykholohichni tekhnolohii vidnovlennia osobystosti pislia travmatychnykh podii: prakt. posib. / [T. M. Tytarenko, M. S. Dvornyk, V. O. Klymchuk ta in.]; za nauk. red. T. M. Tytarenko / Natsionalna akademiia pedahohichnykh nauk Ukrainy, Instytut sotsialnoi ta politychnoi psykholohii. - Kropyvnytskyi: Imeks-LTD, 2019. 220 c. 405-421. [in Ukrainian].

Khaminich O.M. Aprobatsiia Community Resilience Model TM u roboti zi spryiannia psykholohichnii stiikosti molodi z rozluchenykh simei. Aktualni problemy psykholohii. T. I. Vyp. 46. S. 128-134. 405-421. [in Ukrainian].

Bernard B. Turning it around for all youth: from risk to resilience. Launceton, Tasmania; Resiliency Associates and Global Learning Communities, 1997. [in English].

Bolton K. The development and validation of the resilience protective factors inventory: a confirmatory factor analysis. University of Texas at Arlington, 2013. 118 p. [in English].

Connor K.M. Development of a new resilience scale: the Connor- Davidson Resilience Scale. Depression and Anxiety. 2003. No 18. P. 76. [in English].

Davidson J. Trauma, resilience, and saliostasis: Effects of treatment in post-traumatic stress disorder. International Clinical Psychopharmacology. 2005. - No 20. P. 43-48. [in English].

Germezy N. The study of stress and competence in children: a building block for developmental psychopathology. Child development. 1984. No 55. P. 97

[in English].

Goldstein E. D. (2007). Sacred moments: Implications on well-being and stress. Journal of Clinical Psychology. No 63. P. 1001-1019. [in English].

Hellerstein D. How I can become resilient. Heal Your Brain [Електронний ресурс]. Режим доступу: http: / www.psychologyto-day.com/blog/ heal-your-brain. [in English].

Lepore S. J. Resilience and posttraumatic growth: Recovery, resistance, and reconfiguration. In L. G. Calhoun, & R. G. Tedeschi (Eds.), Handbook of posttraumatic growth, research and practice. Mahwah, NJ: Routledge, 2006. P. 2446. [in English].

Luthar S.S. The construct of resilience: A critical evaluation and guidelines for future work. Child development. 2000. No71. P. 543-562. [in English].

Masten, A. Ordinary magic: resilience in development / Ann Masten. - New York : The Gulford press, 2014. - P. 308. [in English].

Masten A. Resilience in children threatened by extreme adversity : frameworks for research, practice, and translational synergy. Developmental Psychopathology. 2011. No23. P. 493-506. [in English].

Neman R. APA's resilience initiative. Professional psychology : research and practice. 2005. No 36. P. 227. [in English].

Nemeth D. Innovative approaches to individual and community resilience: from theory to practice. Darlyne G. Nemeth and Tracy W. Olivier. Academic Press, 2018. 167 p. [in English].

Nugent C. D. (2004). Replenish the well: An experience in self-care.

Workshop presented at 5th Annual Conference of Substance Abuse and Mental Health Services Administration, Washington, DC, July 13, 2004. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.counseling.org/wellness_taskforce/ index.htm. [in

English].

Odnostalko Olena, Kireeva Zoia. The research of the «courage to continue» using narrative and ideographic approaches. II International conference on MENTAL HEALTH CARE. National Academi Of Educationaly Science of Ukraine, 25-26 oktober, 2018. [in English].

23.Osborn C. J. (2004). Seven salutary suggestions for counsellor stamina. Journal of Counselling & Development, 82. P. 354-364. [in English].

Richardson G. E. The resiliency model / G. E. Richardson, B. Neiger, S. Jensen, K. Kumpfer. Health Education. 1990. No 21. P. 33-39. [in English].

Richardson G. The metatheory of resilience and resiliency. Journal of clinical Psychology. 2002. Vol. 58 (3). Р. 307-321. [in English].

Rutter M. (1990). Psychosocial resilience and protective mechanisms. In

J. Rolf, A.S. Masten, D. Cicchetti, K. H, Neuchterlein, & S. Weintraub (Eds.), Risk and protective factors in the development of psychopathology (Р. 181 -214). New York, NY : Cambridge University Press. [in English].

Smith-Osborne A. (2007). Life span and resiliency theory: A critical review. Advances in Social Work, 8. - Р. 162-178. [in English].

Southwick S. Resilience. The Science of Mastering Life's Greatest Challenges. Cambridge University Press, 2016. 230 p. [in English].

Tedeschi R.G., & Calhoun L.G. (2004). Posttraumatic growth: Conceptual foundations and empirical evidence. Psychological Inquiry. №15. 2004. Р. 1-18. [in English].

Werner E. Overcoming the odds: high risk children from birth to adulthood. Ithaca, New York: Cornell University Press, 1992. [in English].

Размещено на Allbest.ru