Особливості конфліктів в ранньому юнацькому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості конфліктів в ранньому юнацькому віці

Пілецький Віктор Сидорович - кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ.

Стаття присвячена аналізу конфліктної взаємодії в ранньому юнацькому віці. Розширено та поглиблено уявлення і знання про самооцінку, соціальну значущість, комунікативні та організаторські здібності, стратегії поведінки при вирішенні конфліктних ситуацій, типи міжособистісних відносин у системі «юнаки-вчителі», «юнаки-батьки» та «юнаки-однолітки». Що ж до особистісного становлення юнаків, то опинившись на порозі дорослості, вони спрямовані на майбутнє. Реалізація основних потреб даного віку призводить до відносної стабілізації особистості, формування «Я-концепції» та світогляду. Центральним новоутворенням стає професійне та особистісне самовизначення. Саме в період ранньої юності виявляється свідоме позитивне ставлення до навчання, це сензитивний період для формування життєвих цінностей. Основним протиріччям стає оцінка своїх можливостей і здібностей та відсутність засобів реалізації цих здібностей, а провідним видом діяльності стає учбово-професійна. Відносини з однолітками набувають інтимного характеру, з 'являється перша серйозна закоханість, спілкування ж з батьками стає більш стабільним та довірливим.

Результати дослідження, зроблені висновки можуть бути використані у роботі шкільного психолога із старшокласниками, щодо розв 'язання проблеми прихованих та явних міжособистісних конфліктів та спрямовані на підвищення комунікативної культури та формування конфліктної компетентності особистості.

Ключові слова: конфлікт, юнацький вік, стратегії поведінки в конфліктній ситуації, оптимізація конфліктного спілкування.

Piletsky V.S.

FEATURES OF CONFLICTS IN EARLY ADOLESCENCE

The article is devoted to the analysis of conflict interaction in early adolescence. Expanded and deepened understanding and knowledge of self-esteem, social significance, communication and organizational skills, behavioural strategies in conflict resolution, types of interpersonal relationships in the system of "young teachers", "young parents" and "young peers". As for the personal development of young people, being on the threshold of adulthood, they are focused on the future. The realization of the basic needs of this age leads to the relative stabilization of the individual, the formation of "I-concept" and worldview. Professional and personal self-determination becomes the central new growth. It is in the period of early adolescence that a conscious positive attitude to learning is manifested, it is a sensitive period for the formation of life values. The main contradiction is the assessment of their capabilities and abilities and the lack of means to implement these abilities, and the leading activity is educational and professional. Relationships with peers become intimate, the first serious love appears, and communication with parents becomes more stable and trusting.

The results of the study, the conclusions drawn can be used in the work of school psychologists with high school students to solve the problem of hidden and overt interpersonal conflicts and aimed at improving communication skills and the formation of conflicting personal competence.

Key words: conflict, adolescence, strategies of behavior in a conflict situation, optimization of conflict communication.

Постановка проблеми

Міжособистісне спілкування в юнацькому віці залишається важливою проблемою, яка привертає увагу науковців. Такі негативні чинники як вплив пандемії ЄОУГО-19, військова агресія, тривале дистанційне навчання суттєво плинули на зміст, характер. Психологічні особливості міжособистісного спілкування і появу конфліктних стратегій взаємодії як провідних. Все більшої популярності набувають пропагування ненасильницьких моделей спілкування, але для цього потрібно розуміти природу конфлікту, щоб домогтися зменшення його впливу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

конфлікт юнацький підліток

Незвичайна загостреність психологічних станів особистостей у конфліктних ситуаціях, відкрите зіткнення позицій, принципові зміни діяльності й настановлень особистості - всі ці та інші психологічні складові конфлікту вже досить довгий час привертають увагу дослідників. Вивченням конфліктів займаються представники різних наук - історики, філософи, соціологи, психологи, особливо це стосується психології управління, юридичної психології, військової психології. Кожний з вчених розробляє свої підходи до проблеми конфліктів, оперує своїми поняттями та термінами, зосереджуючись на певних сторонах життя людини або суспільства. Вивчаються загальні особливості міжособистісних конфліктів (Н. В. Грішина, О. М. Дмітрієв, В. В. Кудрявцев, Б. Д. Паригін, М. М. Обозов, Е. Д. Левітов та багато інших), розглядаються внутрішньоособистісні конфлікти (Ф. Ю. Василюк, О. А. Донченко, Т. М. Титаренко та ін.), досліджуються особливості перебігу, причини виникнення, способи попередження та л іквідації конфліктів тощо. Сьогодні у вітчизняній соціальній психології актуального значення набувають дослідження різноманітних конфліктів (О. Я. Анцупов, A. М. Бандурка, Ф. М. Бородін, І. В. Ващенко, Н. В. Грішина, О. А. Донченко, Н. М. Коряк, Г. В. Ложкін, Л. А. Петровська, М. І. Пірен, Н. І. Повякель, О. І. Шипілов). Усі ці дослідження спрямовані на як найдетальніше вивчення сутності конфліктів, що в свою чергу дозволить людям правильно та вміло їх залагоджувати.

Мета статті: розкрити особливості конфліктів в ранньому юнацькому віці.

Методи

У процесі дослідження застосовувалась низка теоретичних та емпіричних методів. Зокрема, методика «Оцінка рівня конфліктності особистості»; соціометрія, розроблена Дж. Морено; діагностика стану агресії (опитувальник Басса-Дарки); методика «КОЗ-1» (В. В. Синявский, B. А. Федорошин); методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі; методика визначення рівня тривожності Ч. Спілбергера, Ю. Ханіна; методика дослідження самооцінки С. Будассі (адаптація Ю. Я. Кісєльова) та анкета виявлення конфліктогенних індивідуально-психологічних якостей учнів. Обробка результатів дослідження: математико-статистичний аналіз (метод лінійної кореляції Пірсона, t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок.)

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Для виявлення взаємозв'язку між індивідуально-психологічними якостями та виникненням конфліктної поведінки ми провели кореляційний аналіз даних, отриманих під час психодіагностичного обстеження учнів 11-х класів. Вибірка налічувала 71 особу.

Для початку ми висунули припущення, що на виникнення міжособистісних конфліктів впливають індивідуально -психологічні якості особистості. Кореляційний аналіз отриманих даних повинен був підтвердити або заперечити взаємозв'язок між корельованими емпіричними значеннями.

В результаті емпіричного дослідження було виявлено наявність прямопропорційних (позитивних) та обернено пропорційних кореляційних зв`язків між діагностовано характеристиками. Зокрема, між залежним типом відносин та фізичною агресією (r = 0,321, при р<0,01), дратівливістю (r = 0,261, при p<0,05), емоційним соціальним рейтингом (r = 0,256, при р<0,05), самооцінкою (r = - 0,248, при р<0,05) (див. рис. 1).

Рис. 1. Кореляційна плеяда діагностичної характеристики «Залежний тип поведінки»

Це свідчить про те, що коли буде збільшуватися показник залежної поведінки в міжособистісних відносинах, а це проявлятиметься у боязливості, постійному очікуванні сторонньої допомоги, невпевненості у собі та власних діях, то відповідно зростатиме прояв фізичної агресії, застосування сили стосовно інших, дратівливість, готовність до вияву своїх негативних почуттів через найменшу дрібницю, також підвищиться емоційна залежність та прив'язаність до певних осіб. Зі зростанням залежної поведінки в учнів знизиться їх самооцінка, що може призвести до негативного ставленням до себе, неприйняття себе, відчуття неповноцінності.

Наступна кореляційна залежність стосується дратівливості та організаційних здібностей (r = 0,250, при р<0,05), і нестриманості почуттів (r = 0,343, при р<0,01) (див. рис. 2).

Отриманий результат свідчать про те, що збільшення показника дратівливості призведе до загостреного, більш активного прояву та застосування організаційних здібностей, які не будуть відзначатися високою стійкістю та продуктивністю, що в свою чергу посприяє виникненню нестриманих, неконтрольованих почуттів. Такі зв'язки безпосередньо можуть спричинити конфлікт.

Рис. 2. Кореляційна плеяда діагностичної характеристики «Дратівливість»

Показник «реактивна тривожність» позитивно корелює з конфліктністю (r = 0,245, при р<0,05) та негативізмом (r = 0,258, при р<0,05). Це означає, що зі зростанням реактивної тривожності, яка є емоційною реакцію на стресову ситуацію (напруження, занепокоєння, заклопотаність), зросте як негативізм, так і загальний рівень конфліктності особистості. Тобто в юнаків проявиться манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти того, що їм не подобається, проте у конфлікт вони вступатимуть лише тоді, коли немає іншого шляху для вирішення проблемної ситуації, хоча завжди готові до відкритого протистояння. Схильні відстоювати власну думку, не дивлячись на те як це може вплинути на репутацію та стосунки з оточуючими, чим і зазвичай спричиняють появу конфлікту.

Зв'язок між альтруїстичним типом поведінки та непрямою агресією (r = - 0,235, при р<0,05) свідчить про те, що зростання альтруїстичної поведінки, а саме відчуття відповідальності у відношенні до людей, делікатність, м'якість, прагнення допомогти та безкорисливість, прояв симпатії до оточуючих, посприяє зниженню вияву непрямої агресії на кого б вона рані ше не була спрямована.

Прямий кореляційний зв'язок між ініціативністю та негативізмом (r = 0,249, при р<0,05) може свідчити про те, що підвищення і надмірний прояв ініціативності юнаків, особливо там, де це не потрібно, рано чи пізно призведе до появи негативізму у стосунках. Тобто, ті особи на яких спрямований нав'язливий вплив чужої ініціативи, почнуть чинити опір та боротися з небажаною дією. І це в свою чергу може стати підґрунтям для виникнення міжособистісного конфлікту.

Рис. 3. Кореляційна плеяда діагностичної характеристики «Невпевненість»

Між товариськістю та особистісною тривожністю (r = 0,251, при р<0,05) простежується теж прямий кореляційний зв'язок, що свідчить про зростання прояву показника товариськості, люб'язності з оточуючими, бажання бути хорошим для всіх без винятку та без врахування ситуації, дотримання правил, засад хорошої поведінки в соціальних контактах, може призвести до зростання особистісної тривожності. Тому що, такий прояв доброти здатний викликати певну підозру і схильність розцінювати її як загрозу своїй самооцінці й життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій і реагувати дуже напружено.

Цікавим, на наш погляд, є зв'язок між невпевненістю та негативізмом (r = 0,400, при р<0,01), образою (r = 0,245, при р<0,05) і підпорядкованим типом поведінки (r = 0,256, при р<0,05) (див. рис. 3). Відтак із зростанням показника невпевненості у собі, власних та чужих діях, зростатиме негативізм, образа та підпорядкованість іншим. Оскільки, через свою сором'язливість, боязливість, невпевненість у власних силах та можливостях, особа змушена підкорятися людям, які являються значно впевненішими та сильнішими, слухняно виконувати те, що їй скажуть, то з часом в неї виникатиме почуття образи і ненависть до оточуючих за дійсні чи вигадані дії.

Інша група кореляцій стосується взаємозв'язку вербальної агресії. Так, спостерігається зв'язок між вербальною агресією та агресивним типом відносин (r = 0,263, при р<0,05); підпорядкованим типом відносин (r = 0,270, при р<0,05); товариськістю (r = -0,240, при р<0,05); нестриманістю почуттів (r = 0,238, при р< 0,05) (див. рис. 4).

Рис. 4. Кореляційна плеяда діагностичної характеристики «Вербальна агресія»

Аналіз вказаних показників дає підстави припустити, що зростання показника вербальної агресії, а саме прояву негативних почуттів через крик і різноманітних висловів у формі погроз чи прокльонів, призведе до

роздратованої, вимогливої, часом жорстокої, прямолінійної, іронічної поведінки, схильності у всьому звинувачувати інших людей.

Поряд з цими характеристиками може в'явитися нестійкість та некерованість власними почуттями. Проте не дивлячись на агресивні схильності у поведінці, є вірогідність прояву надмірної підпорядкованості у взаємодії з іншими, що виявлятиметься у покірності, сором'язливості, розгубленості, схильності підкорятися більш сильній особі без врахування власних можливостей в тій чи іншій ситуації.

Рис. 5. Кореляційна плеяда діагностичної характеристики «Почуття провини»

Ще одним негативним наслідком зростання вербальної агресії буде зниження показника товариськості, що свідчить про відсутність люб'язності, комунікабельності, небажання бути в центрі уваги та співпрацювати з однокласниками, ригідність та безкомпромісність у вирішенні проблемних питань. Тобто відбувається розрив будь-яких позитивних міжособистісних відносин та наростання конфліктних почуттів.

Що стосується такої якості як «почуття провини», то між ним та товариськістю (r = -0,264, при р<0,05) і егоїстичним типом поведінки (r = -0,273, при р<0,05) спостерігається від'ємна кореляція. Щодо реактивної тривожності (r = 0,261, при р<0,05) та невизначеності (r = 0,331, при р< 0,05), то між ними і «почуттям провини» спостерігається позитивна кореляція (див. рис. 5).

Аналіз згаданих кореляційних зв'язків вказує на те, що зі зростанням почуття провини, яке виявляється у можливому переконанні суб'єкта в тому, що він є поганою людиною яка здійснює злі вчинки, знижується товариськість, схильність до співпраці, люб'язність.

Також менш проявлятиметься егоїстичний тип міжособистісних відносин, зникне прагнення бути над усіма, хвалькуватість, самовдоволеність, високомірність та прагнення до суперництва. Проте прямо -пропорційно зростуть показники невизначеності у своїх діях і найближчому майбутньому, також підвищиться реактивна тривожність, а саме напруженість, нервозність, занепокоєність та заклопотаність.

Рис. 6. Кореляційна плеяда діагностичної характеристики «Авторитарний тип поведінки»

Авторитарний тип поведінки теж по-своєму взаємодіє з низкою якостей. Зокрема, між авторитарним типом поведінки та інтелектуальним соціальним рейтингом (r = 0,307, при р< 0,01) і втомою (r = 0,261, при р<0,05) наявний прямий кореляційний зв'язок. Негативна кореляція спостерігається між «негативізмом» (r = -0,265, при р< 0,05), «ініціативністю» (r = -0,242, при р<0,05) та «невпевненістю» (r = -0,281, при р< 0,05) (див. рис. 6).

Якщо зросте показник авторитарного типу міжособистісних відносин, який характеризує особистість як сильну, домінантну, енергійну та владну, яка вимагає до себе поваги від інших, то зросте її інтелектуальний авторитет серед соціального оточення, але з'явиться значне відчуття втоми, оскільки підтримка своїх лідерських позицій вимагає чимало сил.

Однак, через надмірну напористість та наполегливість, оточуючі відчуватимуть невпевненість у собі та не зможуть проявляти власну ініціативність, а змушені виконувати те, що вважає за потрібне авторитетний лідер.

Рис. 7. Кореляційна плеяда діагностичної характеристики «Принциповість»

Ще одна група кореляцій стосується «принциповості». Так, між принциповістю та фізичною агресією (r = -0,238, при р< 0,05) і непрямою агресією (r = -0,298, при р< 0,05) спостерігається від'ємний кореляційний зв'язок. Позитивно принциповість корелює з особистісною тривожністю (r = 0,287, при р< 0,05) (див. рис.7).

Це свідчить про те, що оскільки принциповість у людини асоціюється з твердістю характеру, то це дещо сковує її вчинки, не дає бути гнучким у прийнятті тих чи інших рішень. Такій людині дуже важко бути в згоді з оточуючими.

Проте така непохитність характеру та поведінки призводить до зниження прояву фізичної та непрямої агресії, оскільки принципова особа не дозволить собі рукоприкладства при вирішенні певних складних питань, оскільки це суперечитиме її поглядам. Але постійна скованість у власних діях може посприяти виникненню особистісної' тривожності.

Висновки

Отож, наше припущення підтвердилося. Вплив індивідуально - психологічних якостей особистості та соціально-психологічних чинників, можуть стати вагомою каталізуючою причиною виникнення серйозних міжособистісних конфліктів, або ж дрібних непорозумінь. Чинники, які впливають на виникнення міжособистісних конфліктів, носять як психологічний, так і соціальний та спадковий характер, а саме: рівень самооцінки, ригідність, агресивність, соціальний статус, вплив батьків, надмірні соціальні домагання тощо.

Під час виникнення конфлікту, юнаки використовують різноманітні стилі та стратегії для його пом'якшення або цілковитого усунення. Реальність конфліктних ситуацій примушує, як правило, застосовувати комбінацію з різних стилів: компроміс, співробітництво, уникнення, поступка, протиборство. На вибір стилю серйозно впливає і конкретна обстановка, і характер учасників конфлікту, і кінцева поведінка опонента.

За допомогою проведеного емпіричного дослідження детермінант міжособистісних конфліктів у ранньому юнацькому віці, нам вдалося виявити, що юнакам, які навчаються в 11 -му класі, притаманний середній рівень конфліктності, вербальна агресія, під час спілкування з друзями, однокласниками та рідними. Також вони орієнтовані на середній рівень розвитку комунікативних здібностей та вкрай низький рівень прояву схильностей до організаторської діяльності. В учнів переважає неадекватно занижена самооцінка, в деяких проявляється тенденція до заниження, низький показник особистісної тривожності. Окрім цього, слід зазначити, що на сьогоднішній день старшокласники не вельми задоволені навчанням у школі, вони не в змозі визначитися з майбутнім, особливо з вибором професії та поступленням у вищі навчальні заклади. Є надмірно ініціативні та принципові юнаки. Щодо поведінки та міжособистісного спілкування, то домінуючим є альтруїстичний та товариський тип відносин.

Також, результати емпіричного дослідження підсиленого кореляційним аналізом, дозволили нам зробити висновки, що прояв індивідуально - психологічних якостей юнаків, може стати вагомою каталізуючою причиною виникнення серйозних міжособистісних конфліктів, або ж дрібних непорозумінь. Про це свідчить велика кількість прямих кореляційних зв'язків. Відтак, причинами конфліктної поведінки у ранньому юнацькому віці можуть стати: індивідуальний стиль спілкування особистості, рівень розвитку її комунікативних та організаторських здібностей, соціальний статус, рівень особистісної та реактивної (ситуативної) тривожності, самооцінка та властиві їй форми агресивних реакцій тощо.

Окрім цього, ми не виявили статично значущих відмінностей між індивідуально-психологічними особливостями хлопців та дівчат, які можуть стати причиною виникнення міжособистісних конфліктів. Тому можна стверджувати, що залежно від ситуації, ініціаторами міжособистісних конфліктів у ранній юності можуть стати як особи чоловічої, так і жіночої статі.

Література

1. Анцупов А. Я., Шипилов А.И. Конфликтология: теория, история, библиография. М.1996. 551 с.

2. Гірник А. М. Основи конфліктології: навч. посіб.для студ. вищ. навч. закл. К.: Києво-Могилян. акад., 2010. 222 с.

References

1. Antsupov A. Ya., Shypylov A.Y. Konflyktolohyia: teoryia, ystoryia, byblyohrafyia. M. 1996. 551 s.

2. Hirnyk A. M. Osnovy konfliktolohii: navch. posib.dlia stud. vyshch. navch. zakl. K.: Kyievo-Mohylian. akad., 2010. 222 s.

Размещено на Allbest.ru