Специфіка дитячо-батьківських відносин у молодшому шкільному віці

Размещено на http://www.allbest.ru

Специфіка дитячо-батьківських відносин у молодшому шкільному віці

Рукавишникова С.В.

Rukavyshnykova S.V.

SPECIFICITY OF CHILD-PARENT RELATIONS IN PRIMARY SCHOOL AGE

The article is devoted to the theoretical and methodological consideration of child-parent relations in primary school age. Attention is focused on their impact on the successful adaptation of the child in primary school. The article analyzes the interdependence of the nature of interaction with the child in the family and its successful integration into a new social role - the schoolchild. Characteristic features of effective child-parent relations (the nature of emotional connection, motives of upbringing and parenthood, the degree of involvement of parents and children in the relationship, style of interaction, method of resolving conflicts, maintaining the child's autonomy, social control) are defined in the article. The parameters of child-parent relations, which affect the success of mental development and the process of socialization of the child are considered. Integrative indicators of child-parent relations are described. The types of family relationships formed on the basis of four different tactics of upbringing are listed. The criteria of parental relations and their influence on the child are analyzed. The thorough principles of interaction of parents with the child for its successful formation as the person are specified. Emphasis is placed on the main tasks of parents, which will facilitate the easy adaptation of the child to the new role of schoolchild.

Key words: child-parent relations, personality formation, child adaptation, primary school age, upbringing, family relations.

Стаття присвячена теоретико-методологічному розгляду дитячо- батьківських відносин у молодшому шкільному віці. Акцентується увага на їх впливі на успішну адаптацію дитини у початкових класах. У статті зроблено аналіз взаємозалежності характеру взаємодії з дитиною у сім'ї та її успішної інтеграції у новій соціальній ролі - школяра. Визначено характерні особливості ефективних дитячо-батьківських відносин (характер емоційного зв'язку, мотиви виховання і батьківства, ступінь залученості батьків та дитини у взаємовідносини, стиль взаємодії, спосіб вирішення конфліктних ситуацій, підтримка автономії дитини, соціальний контроль). Розглянуто параметри дитячо-батьківських відносин, які впливають на успішність психічного розвитку та процесу соціалізації дитини. Описано інтегративні показники дитячо-батьківських відносин. Перераховано типи сімейних взаємин, що формуються на основі чотирьох різних тактик виховання. Проаналізовано критерії батьківських відносин та їх вплив на дитину. Зазначено ґрунтовні принципи взаємодії батьків з дитиною для успішного її становлення як особистості. Зроблено акцент на основних завданнях батьків, що сприятимуть легкій адаптації дитини у новій ролі школяра.

Ключові слова: дитячо-батьківські відносини, становлення

особистості, адаптація дитини, молодший шкільний вік, виховання, сімейні взаємини. батьківський відносини шкільний

Постановка проблеми. Основними рисами адаптованого

першокласника є позитивне ставлення до школи, вміння входити у контакт з дорослими і однолітками та підтримувати його, адекватне сприйняття шкільних вимог, легке засвоєння навчального матеріалу, прояв самостійності і творчості при виконанні навчальних та інших доручень. Труднощі, що виникають у молодших школярів в процесі адаптації, можуть призвести до найбільш несприятливої її форми - дезадаптації. Саме тому так важлива успішна інтеграція дитини у нову соціальну роль, яка багато в чому залежить від гармонійних взаємовідносин батьків та молодшого школяра.

З початком відвідування дитиною школи відбуваються зміни у її взаєминах з оточуючими людьми, причому досить істотні. Перш за все, значно збільшується час, що відводиться на спілкування. Тепер більшу частину дня діти проводять в контактах з оточуючими людьми: батьками, вчителями, іншими дітьми.

На старанність, дисциплінованість молодшого школяра, прийняття ним правил шкільного життя, успішність або неуспішність у навчанні впливає вся система дитячо-батьківських відносин.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вплив взаємин у родині на формування особистості дитини вивчали з давніх часів. Ця тематика зустрічається у роботах Платона, Аристотеля, Ж.-Ж. Руссо. Вони відводили сім'ї провідну роль у виховинні дитини і становленні її як особистості. Такі дослідники, як І.М. Балинський, А.І. Захаров, І.А. Сихорський акцентували свою увагу на тому, що сім'я може виступати в якості позитивного чи негативного фактора у вихованні дитини. Також вагоме місце у наукових працях М.І. Бешкетників, Д.Н. Добрович, Н.У Бондаренко, В.Я. Титаренко відведено вивченню особливостей формування особистості дитини.

Мета статті - теоретично обґрунтувати місце дитячо-батьківських відносин у період адаптації дитини в новій соціальній ролі школяра.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Свобода дошкільного дитинства змінюється залежністю і підпорядкуванням новим правилам життя. Батьки починають по-новому контролювати дитину у зв'язку з необхідністю вчитися в школі, виконувати домашні завдання, суворо організовувати режим дня. Жорсткість вимог до дитини, навіть в самій доброзичливій формі, покладає на неї відповідальність за саму себе. Необхідність навчитися утримуватись від ситуативних імпульсивних бажань та заклик до обов'язкової самоорганізації створюють спочатку у дитини почуття самотності, відчуженості себе від батьків - адже вона повинна нести відповідальність за своє нове життя і сама організовувати його. Починається важкий період випробування дитини не тільки необхідністю ходити в школу, бути дисциплінованою (правильно поводитися в класі, бути уважною до ходу уроку, до розумових операцій, які треба здійснювати при виконанні завдань вчителя та ін.), але і необхідністю організації свого дня вдома, в родині.

В даний віковий період дитячо-батьківські відносини набувають деяких нюансів.

Успіхи дитини в освоєнні норм життя в нових умовах формують у неї потреби у визнанні не тільки в колишніх формах відносин, але і в навчальній діяльності. Характер адаптації до умов життя в молодшому шкільному віці і ставлення до дитини з боку батьків визначають стан і розвиток її відчуття особистості.

В умовах чутливої до зміни соціального статусу дитини сім'ї дитина знаходить нове місце і всередині дитячо-батьківських відносин: вона - учень, вона - відповідальна людина, з нею радяться, з нею рахуються. Ціннісне ставлення до дитини з високою рефлексією і відповідальністю за неї - найбільш ефективний стиль дитячо-батьківських відносин у молодшому шкільному віці. Тут дитині висловлюють любов і доброзичливість, з нею грають і розмовляють на цікаві їй теми. При цьому її «не саджають собі на голову», а пропонують рахуватися з іншими. Вона знає, що таке «треба», і вміє дисциплінувати себе. У такій сім'ї росте повноцінна людина з почуттям власної гідності і відповідальності за близьких. У школі дитина з такої сім'ї швидко вчиться самостійності, вона уміє будувати відносини з однокласниками, зберігаючи почуття власної гідності і знає, що таке дисципліна.

Незацікавленість батьків розвитком та внутрішнім життям молодшого школяра робить його самотнім, нещасним. Згодом у нього виникає відчужене ставлення до людей або агресивність. У школі дитина з подібної сім'ї невпевнена у собі, невротична, вона відчуває труднощі у взаєминах з однолітками.

Дитячо-батьківські відносини складають найважливішу підсистему відносин сім'ї, як цілісної системи, і можуть розглядатися як безперервні, тривалі і опосередковані віковими особливостями дитини і батьків відносини. Дитячо-батьківські відносини як найважливіша детермінанта психічного розвитку та процесу соціалізації дитини можуть бути визначені наступними параметрами:

характер емоційного зв'язку: з боку батьків - емоційне прийняття дитини (батьківська любов), з боку дитини - прихильність і емоційне ставлення до батьків. Особливістю дитячо-батьківських відносин у порівнянні з іншими видами міжособистісних відносин є їх висока значимість для обох сторін:

мотиви виховання і батьківства;

ступінь залученості батьків і дитини в дитячо-батьківські відносини; задоволення потреб дитини, турбота і увага до неї з боку батьків;

стиль спілкування і взаємодії з дитиною, особливості прояву батьківського лідерства;

спосіб вирішення проблемних і конфліктних ситуацій;

підтримка автономії дитини;

* соціальний контроль: вимоги і заборони, їх зміст і кількість; спосіб контролю; санкції (заохочення і підкріплення); батьківський

моніторинг; ступінь стійкості і послідовності (суперечливості) її сімейного виховання [3, 45].

Інтегративні показники дитячо-батьківських відносин:

батьківська позиція, яка визначається характером емоційного прийняття дитини, мотивами і цінностями виховання, постаттю дитини, постаттю себе як батьків, моделями рольової батьківської поведінки, ступенем задоволеності батьківством;

тип сімейного виховання, який визначається параметрами емоційних відносин, стилем спілкування і взаємодії, ступенем задоволення потреб дитини, особливостями батьківського контролю; ступенем послідовності в його реалізації.

Сім'я може виступати в якості як позитивного, так і негативного фактора виховання. Позитивний вплив на особистість дитини полягає в тому, що ніхто, крім найближчих для нього в сім'ї людей - матері, батька, бабусі, дідусі, брата, сестри, не відноситься до дитини краще, не любить її так і не піклується стільки про неї. І разом з тим ніякий інший соціальний інститут не може потенційно нанести стільки шкоди у вихованні дітей, скільки може зробити родина.

Сім'я - це особливий колектив, який відіграє у вихованні основну, довгострокову і найважливішу роль. У кожній родині об'єктивно складається певна, далеко не завжди усвідомлена нею система виховання. Тут мається на увазі і розуміння цілей виховання, і формулювання його завдань, і більш-менш цілеспрямоване застосування методів і прийомів виховання, врахування того, що можна і чого не можна допустити у відношенні дитини. Можуть бути виділені 4 тактики виховання в сім'ї і відповідають їм 4 типи сімейних взаємин, що є передумовою і результатом їх виникнення: диктат, опіка, «невтручання» і співпрацю.

У дослідженнях А.Я. Варга та В.В. Столін виокремлюють такі критерії батьківських відносин:

«Прийняття - відкидання»

Прийняття характеризується повагою до індивідуальності дитини. Батьки виражають схильність до такої дитини, як вона є.

Відкидання супроводжується відчуттям злості, досади, роздратування на дитину з бокубатьків. Вони сприймають свою дитину поганою, непридатною, не довіряють їй та не поважають її.

«Кооперація»

Члени сімї цікавляться справами і планами дитини, їй намагаються в усьому допомогти. При цьому батьки високо оцінюють інтелектуальні та творчі здібності дитини, відчувають почуття гордості за неї.

«Симбіоз»

За такої моделі відсутня самостійність дитини. Весь час батьки відчувають тривогу за дитину, вона здається їм маленькою і беззахисної.

«Авторитарна гіперсоціалізація»

Батьки вимагають від дитини беззастережної слухняності і дисципліни. Вони в усьому нав'язують їй свою волю, а дитина чинить інакше - суворо карають її. Такі батьки вимагають соціального успіху дитини.

«Маленький невдаха»

Батьки приписують дитині особисту і соціальну неспроможність, інфантилізують її. У будь-якому віці вони представляють дитину непристосованою, відкритою до дурних впливів. Дорослі намагається відгородити дитину від всіх труднощів життя і при цьому строго контролюють її дії [2].

В дослідженнях М.І. Лисіної зазначається, що молодший школяр бачить себе очами близьких дорослих, які виховують його. Якщо оцінки й очікування в родині не відповідають віковим і індивідуальним особливостям дитини, його уявлення про себе стають викривленими [5].

Отже, взаємовідносини у сім'ї повинні ґрунтуватися на визначених принципах:

гуманність і милосердя до зростаючої людини;

залучення дитини у життєдіяльність сім'ї як її рівноправного учасника;

відкритість і довірливі відносини з дитиною;

оптимістичність взаємин у сім'ї;

послідовність у вимогах (не вимагати неможливого);

надання посильної допомоги дитині, готовність відповідати на питання

[6].

Дотримання цих принципів дозволяє сформувати такі якості особистості, що допоможуть гідно перебороти труднощі і перешкоди на життєвому шляху і цілому. А виконання батьками наведених нижче завдань дозволить успішно адаптуватися молодшому школяру до нової соціальної ролі:

ввести у сферу життя дитини, пов'язану зі школою, чіткі норми та домовленості;

виявляти щирий інтерес до змісту шкільних правил та особливостей їх виконання;

надати підготовці до наступного навчального дня статусу ритуалу;

виявляти повагу до вчителя, «не ревнувати» до нього дитину; не знецінювати його слова у власних очах дитини; стримувати невдоволення з приводу недосконалості вчителів та шкільних програм;

з розумінням ставитися до проявів конформізму, що виражається словами «Так треба, нам так сказали!», які пов'язані саме з особливою цінністю правил і норм нового школяра;

не робити домашні завдання замість дитини, але й не вимагати спочатку повної самостійності та відповідальності;

охоче вислуховувати те, чим дитина хоче поділитися; уважно ставитися до непорозумінь у стосунках із однокласниками; обговорювати і підказувати варіанти реагування на жарти, образи, конфлікти;

приділити пильну увагу питанням, які звучать після повернення додому. За допомогою таких питань: «Що нового ти сьогодні дізнався? Чому навчився? Що особливо сподобалося під час уроків? З чим найважче було впоратися?» (цінності пізнання, розвитку, подолання); «Яку оцінку отримав? Тебе сьогодні не лаяли? А хто ще в класі отримав п'ятірку? (Оцінка, престиж); Що давали на сніданок? (Побутові умови) [7].

Висновки

Таким чином, батьківська позиція характеризується певним стилем поведінки, що реалізуються у взаємодії з дитиною. Параметрами її є динамічність, ригідність, прогностичність. Динамічність визначає здатність батьків не використовувати різні дисциплінарні методи, системи заборон. У разі ригідності можливості адаптації виховної системи до конкретних умов і ситуацій виявляються обмежені. Прогностичність характеризує уміння батьків передбачати в методах виховання, майбутні вікові зміни дитини, здатність до екстраполяції та прогнозування розвитку дитини. У період молодшого шкільного віку важливо уникати зайвої центрованості сім'ї лише на шкільному аспекті життя дитини, Батьки не повинні зводити своє ставлення до неї з погляду успіхів у навчанні. В цей час необхідно не пред'являти завищених вимог, не чекати швидких результатів та завжди зберігати та підтримувати почуття безумовної любові та прийняття.

Література

Басина Т. А. Особенности психологического сопровождения педагогов на этапе адаптации первоклассников к школе: автореф. дис. псих. наук. М., 2010. 32 с.

Бодалев A.A., Столин В.В. Общая психодиагностика. СПб: Изд-во «Речь», 2000. 440 с.

Желтов В.В. Психолого-педагогическая адаптация первоклассников. Вестник института психологии и педагогики: Выпуск 3. «Студент и научнотехнический прогресс» / Под общей ред. С.А. Репина. Челябинск: Изд- во «Урал ЛТД», 2004. 81 с.

Истратова О. Н., Эксакусто, Т.В. Справочник психолога начальной школы. Ростов н/Д: Феникс, 2010. 510 с.

Лисина М. И. Развитие познавательной активности детей в ходе общения со взрослыми и сверстниками. «Вопросы психологии», 1982, № 4, С. 18-35.

Немов P.C. Психология. Учеб. для студентов высш. пед. учеб.заведений. В 3 кн. Кн. 1. Общая основа психологии. 2-е изд. М.: Просвещение: Владос, 1995. 576 с.

Суслова Т. Ф. Психология семьи с основами семейного консультирования : учебник и практикум для академического бакалавриата. М.: Издательство Юрайт, 2016. 343 с.

References

Basina T.A. (2010). Osobennosti psihologicheskogo soprovozhdeniya pedagogov na etape adaptacii pervoklassnikov k shkole: avtoref.dis. psih. nauk [Features of psychological support of teachers at the stage of adaptation of first- graders to school: abstract of the dissertation on psychological sciences]. М. 32р. [in Russian]

Bodalev A.A., Stolin V.V. (2000). Obshchaya psihodiagnostika. [General psychodiagnostics]. St. Petersburg. «Rech'» [in Russian]

Zheltov V.V. (2004). Psihologo-pedagogicheskaya adaptaciya pervoklassnikov [Psychological and pedagogical adaptation of first-graders]. Vestnik instituta psihologii i pedagogiki - Bulletin of the Institute of Psychology and Pedagogy. Issue 3 - «Student i nauchno-tekhnicheskij progress» ["Student and scientific and technological progress"]. Chelyabinsk. Ural LTD. [in Russian]

Istratova O. N., Eksakusto, T.V. (2010). Spravochnik psihologa nachal'noj shkoly [Primary School Psychologist's Guide]. Aostov-on-Don. Feniks. [in Russian]

Lisina M. I. (1982)_Razvitie poznavatel'noj aktivnosti detej v hode obshcheniya so vzroslymi i sverstnikami [Development of cognitive activity of children in the course of communication with adults and peers]. Voprosy psihologii [Psychology issues]. 4, 18-35. [in Russian]

Nemov P.C. (1995). Psihologiya. Uchebnik dlya studentov vysshih pedagogicheskih uchebnyh zavedenij [Psychology. Textbook for students of higher pedagogical educational institutions]. Book 1: Obshchaya osnova psihologii [General basis of psychology]. 2nd edition. M. Prosveshchenie: Vlados. [in Russian]

Suslova, T. F. (2016). Psihologiya sem'i s osnovami semejnogo konsul'tirovaniya : uchebnik i praktikum dlya akademicheskogo bakalavriata [Family Psychology with the Basics of Family Counseling: Textbook and Workshop for Academic Bachelor's Degree]. M. Yurajt. [in Russian]

Размещено на Allbest.ru