Соціальне функціонування особистості в умовах сучасного соціуму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціальне функціонування особистості в умовах сучасного соціуму

Спицька Л.В.

Турбан В.В.

Завацька Н.Є.

Анотація

особистість сучасний соціум психологічний

В статті визначено особливості соціального функціонування особистості в умовах сучасного соціуму. Розкрито основні складові ефективності реалізації соціально-психологічної системи корекції афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя. Показано, що застосування принципів системно-синергетичної методології та фрактальні модульні компоненти моделі афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя надають підстави стверджувати, що траєкторія розвитку у точках біфуркації може змінитися за рахунок оптимізації адаптаційного потенціалу, активізації компенсаторних і захисних механізмів, розширення соціально-психологічної компетентності шляхом рефлексивного опанування досвіду, знань, оволодіння навичками стресостійкості і самоконтролю щодо власної поведінки. Це узагальнення дозволило окреслити можливості підвищення ефективності соціально -психологічної допомоги при афективних розладах у осіб зрілого віку в кризові періоди життя завдяки визначенню особливостей суб'єктивних дискурсів, як внутрішніх складових, що зумовлюють розлади афективного спектру, та є мішенями терапії; організації психопрофілактичної й психокорекційної роботи, зокрема на фазах латентного та ініціального фракталів з урахуванням соціально -психологічних чинників афективних розладів особистості зрілого віку на макро -, мезо- та мікрорівнях; використання всіх наявних у розпорядженні психологів, медичної служби, соціальних працівників, духовного наставництва засобів допомоги та превенції при розладах афективного спектру та забезпечення діяльності багатопрофільних бригад фахівців; створення й впровадження диференційованих соціально-психологічних програм корекції розладів афективного спектру відповідно до їх різновидів у осіб зрілого віку в кризові періоди життя.

Ключові слова: особистість, соціальне функціонування, сучасний соціум.

Spytska L.V., Turban V.V., Zavatska N.Ye.

Social functioning of personality in the conditions of modern society

Abstract

The article identifies the features of the social functioning of the individual in modern society. The main components of the effectiveness of the implementation of the socio-psychological system of correction of affective disorders of adulthood in crisis periods of life are revealed. It is shown that the application of the principles of system - synergetic methodology and fractal modular components of the model of affective disorders of adulthood in crisis periods of life suggest that the trajectory of development at bifurcation points may change due to optimization of adaptive capacity, activation of compensatory and protective mechanisms. psychological competence through reflexive mastery of experience, knowledge, mastery of stress management skills and self-control over their own behavior. This generalization allowed to outline the possibilities of increasing the effectiveness of socio-psychological care for affective disorders in adults in crisis periods of life by identifying the features of subjective discourses as internal components that cause affective spectrum disorders and are targets of therapy; organization of psychoprophylactic and psychocorrectional work, in particular in the phases of latent and initial fractals, taking into account the socio -psychological factors of affective disorders of adulthood at the macro-, meso- and micro-levels; use of all available at the disposal of psychologists, medical service, social workers, spiritual mentoring means of assistance and prevention of disorders of the affective spectrum and ensuring the activities of multidisciplinary teams of specialists; creation and implementation of differentiated socio-psychological programs for the correction of affective spectrum disorders in accordance with their varieties in adults in crisis periods of life.

Key words: personality, social functioning, modern society.

Постановка проблеми

Актуальність проблеми дослідження особливостей соціального функціонування особистості зумовлена складним і суперечливим переходом українського суспільства на інноваційний етап розвитку, коли реформаційному оновленню і змістовній модернізації підлягають різні сфери суспільного життя. Це природно вимагає системного наукового осмислення інноваційних процесів, критичної рефлексії пройденого шляху та прогнозування ймовірних небезпек (Карпенко, 2013; Ковальчук, 2014).

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Значна кількість медико- психологічних, медичних досліджень зачіпає різні аспекти виникнення й проявів різного спектру афективних розладів, але, здебільшого, у молоді. Соціально-психологічний аспект корекції афективних розладів в кризові періоди життя особистості зрілого віку висвітлено вкрай недостатньо та фрагментарно. У зв'язку з цим актуальність дослідження особливостей соціального функціонування особистості є очевидною, а звернення до розробки методологічних та змістовно-процесуальних засад соціально-психологічної системи корекції афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди її життя вимагає поглибленого вивчення.

З'ясовано, що за даними дослідників сімейну структуру осіб з розладами афективного спектру характеризують симбіотичні зв'язки, роз'єднаність, закриті кордони, причому за деякими даними для тривожних респондентів більш характерні симбіози, а для депресивних - роз'єднаність; на рівні особливостей сімейного функціонування виокремлюють високий рівень відкидання в поєднанні з авторитарним тиском з боку батьків (за деякими даними з боку обох батьків) для депресивних респондентів, високий рівень контролю та гіперопіку - для осіб з тривожними розладами (М. Белянчикова, О. Бобров, Н. Гаранян, Е. Ейдеміллер, Дж. Паркер, Н. Самоукіна, А. Холмогорова, В. Юстицкіс та ін.).

За даними біографічної анкети кризових подій, інтерв'ю стресогенних подій сімейної історії та аналізу стилів емоційної комунікації в сім'ї встановлено, що в аспекті макродинаміки сімейних систем у досліджуваних з розладами афективного спектру простежується досвід насильства в сім'ї, важких хвороб і смертей, розлучень, ранньої сепарації. На рівні сімейних цінностей і норм виокремлено перфекціоністські установки, цінність успіху і досягнень, високу конкурентність, що збігається з даними О. Кононенко, В. Павлової, А. Холмогорової, проведених на вибірках молоді з порушеннями в емоційно-вольовій сфері.

Наголошується, що останнім часом зростає число досліджень про роль психологічного стресу у походженні розладів афективного спектру. Виокремлюються різні типи стресорів - хронічні повсякденні стресори і стресогенні життєві події (В. Абабков, У. Бауман, М. Перре та ін.). З'ясовано, что існує певний зв'язок між переживанням стресових подій і настанням депресивного розладу; при цьому міцність зв'язку варіюється за даними різних авторів, в залежності від застосованих методів вивчення стресогенних життєвих подій. Зв'язок тривожних розладів і стресогенних життєвих подій менш досліджений; більш надійні дані є щодо панічного розладу, агорафобії.

Мета статті - визначити особливості соціального функціонування особистості в умовах сучасного соціуму.

Виклад основного матеріалу та результатів дослідження

Визначення соціально-психологічних чинників афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя базувалося на основних принципах психологічного дослідження: науковій обґрунтованості задіяних методик, їх валідності та надійності, принципу комплексності діагностики та об'єктивності висновків психодіагностичного обстеження з опорою на основні положення системного, синергетичного, структурно-функціонального, генетико-моделюючого та інтегративно-диференціального підходів.

Статистичний аналіз уможливлювався завдяки застосуванню факторного аналізу, методу головних компонент. За результатами факторного аналізу було виокремлено головні фактори із власним значенням більше одиниці, які піддавалися обертанню за методом Varimax. Такі фактори пояснюють 78,4% сукупної (загальної) дисперсії.

Встановлено, що серед макросоціальних чинників, які впливають на виникнення і розвиток афективних розладів особистості зрілого віку у кризові періоди життя переважають: соціально-економічні та соціально-політичні (невисокий рівень соціально-економічного статусу, пасивна соціальна позиція); культуральні норми і цінності (патогенні цінності і установки культури, як -то культ досконалості, модель замкнутого існування з ізоляцією від світу і концепцією оточення як ворожого, а життя як важкого і небезпечного; культ сили і культ раціо, які ведуть, з одного боку, до зростання числа негативних емоцій, а з іншого - до заборони на їх переживання і вираження; норми емоційної поведінки з обмежувальною можливістю вербального вираження емоцій (культуральні стереотипи, пов'язані з культом стриманості, сили і успіху); культивування високих перфекціоністських стандартів сучасного суспільства (щодо рівня освіти, зовнішності тощо). Отримані дані корелюють з результатами досліджень С. Волікової, А. Галкіної, Н. Гаранян, Г. Петрової, А. Холмогорової, Т. Юдєєвої, проведених ними серед молоді, зокрема у групах з неблагополучних сімей; соціальних сиріт; серед респондентів, які навчалися за програмами з підвищеним навантаженням.

Констатовано, що макросоціальні чинники і процеси у вигляді стандартів і цінностей суспільства, а також соціально-економічних змін, безпосередньо позначаються на сім'ях - на їх структурі, функціонуванні, еволюції та ідеології. Аналіз соціально-психологічних чинників афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя, проведений на мезорівні, показав значущість сімейних чинників у виникненні та розвитку розладів афективного спектру. Такі чинники включали структуру сім'ї, особливості сімейного функціонування, сімейну історію, сімейні цінності і норми та були визначені за допомогою структурованого інтерв'ю «Шкала стресогенних подій сімейної історії» та тесту «Стилі емоційної комунікації в сім'ї».

Аналіз соціально-психологічних чинників афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя на мезорівні показав значущість соціальної підтримки (Н. Гаранян, М. Гринблатт, Г. Петрова, А. Холмогорова та ін.) у психічному здоров'ї особистості. Застосування інтегративного опитувальника соціальної мережі, опитувальника соціальної підтримки, шкали вимірювання міжперсональної підтримки, методики діагностики інтерперсональних відносин та індикатора мережі соціальної підтримки надало змогу визначити дефіцит близьких підтримуюючих міжособистісних відноси н, формальні, поверхневі контакти, що корелюють з ризиком виникнення і розвитку різних емоційних порушень і соціальної дезадаптації. Встановлено зв'язок досвіду відносин у батьківській родині і якості інтерперсональних відносин у осіб зрілого віку в кризові періоди життя.

Визначено, що домінують дослідження різних типів особистості (типологічний підхід), як фактора уразливості щодо розладів афективного спектру (Г. Банніков, Д. Вельтищев, Ю. Гуревич та ін.) і параметричний підхід - дослідження окремих особистісних рис, установок і переконань, а також дослідження афективно-когнітівного стилю особистості (А. Бек, Н. Гаранян, М. Еннс, Дж. Ліповскі та ін.). У сучасних дослідженнях депресивних і тривожних розладів негативний прогноз психотерапії пов'язується з такими особистісними рисами, як перфекціонізм (Н. Гаранян, Г. Горбань, О. Кононенко, В. Павлова та ін.) і ворожість (Г. Абрамова, Н. Гаранян, А. Холмогорова, Т. Юдеєва та ін.).

Встановлено, що збільшення психологічного віку досліджуваних з афективними розладами супроводжується несприятливим емоційним фоном (апатія, страх), зниженням усвідомленості життя і негативним ставленням до майбутнього. Оцінка власних здібностей і можливостей самореалізації стає більш песимістичною, починають переважати прагматичні цінності комфорту, достатку, спокою. Натомість зменшення психологічного віку досліджуваних супроводжувалося зростанням інтересу до життя (теперішнього і майбутнього), збільшенням свідомості життя і значущості досягнень, підвищенням активності (збільшення інтернальності в області виробничих відносин, орієнтація на продуктивне життя і впевненість у собі).

Встановлено, що системно-синергетична методологія не суперечить наявним критеріям діагностики і корекції розладів афективного спектру та надає можливість подолати діагностичну і прогностичну невизначеність в структурі зазначених розладів. Констатовано, що саме методологічні основи системності та синергетики дозволяють запропонувати нові концептуальні підходи для вирішення багатьох складних проблем психічного здоров'я особистості. Зокрема, згідно синергетичній концепції розвиток афективних розладів має нелінійну динаміку, траєкторія якої включає фрактали предиспозиції (сімейний дезонтогенез) та результату, а також латентний та ініціальний фрактали, як інтервали розвитку дисипативної системи зі своїми внутрішніми механізмами самоорганізації і саморозвитку, різноманітними траєкторіями руху у багатовимірному просторі життєвого шляху особистості. Фрактальна динаміка розглядається як перехід системи з одного можливого стану в інший через біфуркацію, минаючи яку, дисипативна структура починає прагнути до нового аттрактору і нової структури, що відповідає розвитку афективних розладів а бо їх запобіганню та подоланню - в залежності від того, який аттрактор виявляється більш актуальним.

Показано, що проекція векторів докладання системно -синергетичної методології на вивчення афективних розладів особистості розширює сферу застосування спеціальних знань, спрямовуючи їх на ситуації, які ще не стали проблемою клінічного змісту. Це сприятиме вдосконаленню технологій системного моніторингу психічного здоров'я особистості в цілому, скринінгу його факторів і ресурсів; професіоналізації профілактичної та моніторингової діяльності фахівців; багатоваріативності траєкторій корекційно-профілактичних та реабілітаційних заходів; оцінки якості життя і соціального функціонування особистості, що у підсумку забезпечить як можливість запобігання розладів афективного спектру, так і отримання більш високих результатів щодо зміцнення психічного здоров'я, що є конче актуальним та затребуваним для осіб зрілого віку в кризові періоди життя. Визначено, що корекція афективних розладів у цієї категорії досліджуваних, зокрема на фазах латентного та ініціального фракталів, має здійснюватися з урахуванням соціально - психологічних чинників таких розладів на макро-, мезо- та мікрорівнях. Показано, що поглибленого емпіричного вивчення потребують кластери тривожних і депресивних афективних розладів, як найбільш поширених та суїцидонебезпечних у кризові періоди життя особистості зрілого віку.

Визначено соціально-психологічні особливості тривожних та депресивних кластерів афективних розладів у осіб зрілого віку в кризові періоди життя. Дослідження зазначеного спектру афективнх розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя проводилося з урахуванням таких положень: існує структура взаємопов'язаних характеристик, що зумовлюють їх актуалізацію; умовами прояву зазначеного спектру афективних розладів є як інтенсивність переживання кризових періодів життя в зрілому віці, так і наявність певних особистісних диспозицій; виникненню і розвитку тривожного та депресивного кластерів афективних розладів у осіб зрілого віку в кризові періоди життя сприяють соціально-психологічні чинники макро-, мезо та мікрорівня.

Висновки

Розкрито основні складові ефективності реалізації соціально- психологічної системи корекції афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя. Показано, що застосування принципів системно - синергетичної методології та фрактальні модульні компоненти моделі афективних розладів особистості зрілого віку в кризові періоди життя надають підстави стверджувати, що траєкторія розвитку у точках біфуркації може змінитися за рахунок оптимізації адаптаційного потенціалу, активізації компенсаторних і захисних механізмів, розширення соціально-психологічної компетентності шляхом рефлексивного опанування досвіду, знань, оволодіння навичками стресостійкості і самоконтролю щодо власної поведінки. Це узагальнення дозволило окреслити можливості підвищення ефективності соціально-психологічної допомоги при афективних розладах у осіб зрілого віку в кризові періоди життя завдяки визначенню особливостей суб'єктивних дискурсів, як внутрішніх складових, що зумовлюють розлади афективного спектру, та є мішенями терапії; організації психопрофілактичної й психокорекційної роботи, зокрема на фазах латентного та ініціального фракталів з урахуванням соціально-психологічних чинників афективних розладів особистості зрілого віку на макро-, мезо- та мікрорівнях; використання всіх наявних у розпорядженні психологів, медичної служби, соціальних працівників, духовного наставництва засобів допомоги та превенції при розладах афективного спектру та забезпечення діяльності багатопрофільних бригад фахівців; створення й впровадження диференційованих соціально- психологічних програм корекції розладів афективного спектру відповідно до їх різновидів у осіб зрілого віку в кризові періоди життя.

Дослідження не поглинає всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальше вивчення означеного кола питань видається перспективним у напрямку порівняльного аналізу процесу корекції афективних розладів відповідно до їх різновидів, зокрема соматоформних, посттравматичних та інших кластерів. Науковий інтерес викликає проведення розгалужених емпіричних студій щодо вікових і статевих особливостей оптимізації процесу психологічної допомоги різнотиповим групам осіб з афективним спектром розладів з метою розробки і запровадження інноваційних психотехнологій в умовах постійно оновлюваного життєвого контексту.

Література

1. Карпенко Є.В. Самоактуалізація і адаптація: від конфронтації до кооперації: монографія. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013. 271 с.

2. Ковальчук З.Я. Вплив формувального експерименту на комунікативну толерантність та рефлексійність особистості у професійній взаємодії. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Вип. 121. Т. І. Чернігів: ЧНПУ, 2014. С. 164-169.

Referens

1. Karpenko Ye.V. (2013). Samoaktualizatsiia i adaptatsiia: vid konfrontatsii do kooperatsii: monohrafiia. [Self-actualization and adaptation: from confrontation to cooperation]. Ivano-Frankivsk: Nova Zoria. 271 s. [in Ukrainian].

2. Kovalchuk Z.Ia. (2014). Vplyv formuvalnoho eksperymentu na komunikatyvnu tolerantnist ta refleksiinist osobystosti u profesiinii vzaiemodii. [The influence of the formative experiment on the communicative tolerance and reflection of the individual in professional interaction]. Visnyk Chemihivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni T.H. Shevchenka. Vyp. 121. T. I. Chernihiv: ChNPU. S. 164-169. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru