Соціально-психологічні особливості взаємозв’язку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічні особливості взаємозв'язку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління

Родченкова І.В.

Rodchenkova I.V.

SOCIAL AND PSYCHOLOGICAL SPECIFICATIONS IN THE INTERACTIONS OF THE MEDIA

The article notes that the essential aspects of the meaning of life orientations of employees in the management sphere are social interaction, value self-transformation, interpenetration of life processes of the individual in his socio-psychological world.

It is proved that values and goals are personifying for the concepts "meaningful life orientations" and "self-actualization". It is the system of values that determines the life goals of the individual and, in fact, the lifestyle determines the meaning of life, the mechanism of realization of meaningful life orientations are life plans and strategies.

The interrelation of the specified properties with self-actualization and orientation to self-development is revealed, and social and psychological parameters of semantic-life orientations and self-actualization are singled out, their content- criterion principles at workers of sphere of management are covered. Meaningful life orientations are considered as complex psychological formations, which are the basis of interpersonal relationships; prevailing vectors of personal self-realization; the result of reconciling life goals and values.

It is proved that the system of personal meanings promotes self-actualization of the manager. That is, in fact, the resource, process and result are the leading components of self-actualization of the manager in the field of management. Thus, the resource is divided into: personal resources (personal and professional potential: orientation, abilities, character traits, creativity, etc.); managerial resources (competence, managerial experience, managerial position, satisfaction with management activities, management style, etc.); organizational resources (scope of the organization, goals, organizational culture, psychological climate, etc.); social resources (conditions of society development, specifics of the labor market, etc.).

The structure of the process distinguishes the stages from self-determination and self-expression to personal self-actualization close to "acme". The achievement of self-actualization is personal and professional maturity; the effectiveness of the management model and the socially useful result of the company's organizational policy.

Thus, self-actualization is seen as the orientation of the employee in the field of management to improve, realize their own abilities in the process of activity and activity, contributes to the authenticity and integrity of the individual through its disclosure, awareness and unity of all components. Accordingly, the process of formation of self-actualization of the personality of the employee of the management sphere is carried out due to the acquisition of the status of the subject of individual and social development throughout life.

Key words: life path of a person, employees of the sphere of management, selfactualization, self-realization, meaning-life orientations.

Вступ

Постановка проблеми. Соціально-психологічні трансформації, котрі відбуваються у країні й спрямовують спільноту на демократичний курс, сприяють самоорганізації фахівців та їх самоактуалізації. Власне, смисложиттєві орієнтації працівників сфери управління є тим стрижнем, що уособлюють їх самоактуалізацію.

Смисложиттєві орієнтації є суб'єктивними складовими сенсу життя (Титаренко, 2003). І «сенс життя», і «смисложиттєві орієнтації» - феномени, актуальні як для суспільства в цілому, так і для окремого індивіда зокрема. Поняття «смисложиттєві орієнтації» конкретизує ту діяльність, яка здатна коригувати спрямованість особистості, сприяти у мобілізації життєвих ресурсів. Смисложиттєві орієнтації працівників сфери управління, їх життєві перспективи, плани є проекцією духовного життя суспільства, формуються під впливом суспільних впливів, обумовлені системою виховання і навчання, певною структурою суспільних відносин. Можна стверджувати, що смисложиттєві орієнтації працівників сфери управління являють собою динамічну проекцію смисложиттєвих концепцій особистості на конкретні умови її повсякденного життя.

Смисложиттєві цінності людини зумовлені сенсом життя. Відповідно до теорії Д. Леонтьєва (Леонтьев, 2002), смисложиттєві орієнтації (як мета) формуються на базі вищих мотивів і, в свою чергу, породжують певний спосіб дій і операцій, спрямованих на досягнення цілей. Важливого значення набуває те, що професія працівника сфери управління передбачає високий рівень розвитку духовно-моральних цінностей, високий рівень самовіддачі й відданість своїй справі. Водночас для успішного творчого саморозвитку працівників сфери управління необхідна система базових особистісно значимих і професійних ціннісно-смислових орієнтацій. Л. Михальцова (Михальцова, 2004) виокремлює особистісні й професійні ціннісно-смислові орієнтації: гуманно-моральні цінності (внутрішня гармонія, альтруїзм, толерантність, емоційно позитивне ставлення до себе, людей, світу); цінності співробітництва (прагнення до особистісного й професійного саморозвитку, здатність до створення творчого процесу, здатність до навчання новим стратегіям поведінки, прагнення до максимальної реалізації в професійній діяльності, імпровізація, інтуїція і відкритість до спілкування); цінності творчості (стратегія творчого саморозвитку, здатність до генерування нових ідей, цінність творчого саморозвитку внутрішня мотивація на творчий саморозвиток, креативність, цілеспрямованість, автономність мислення, поведінки і діяльності, високий інтелектуальний рівень, наявність досвіду вирішення творчих і дослідницьких завдань); соціальні цінності (здоров'я, свобода як можливість вибору, прагнення до саморозвитку й самовизначення, вміння долати труднощі, лідерство); при реалізації певних методологічних підходів вони сприяють формуванню компетенцій (професійної, комунікативної, ціннісно-смислової, емоційної, інформаційної, творчої, соціокультурної, міжкультурної, глобалізаційної та ін.).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В працях О. Леонтьєва (Леонтьев, 2005, 2010) представлене порівняння понять «самореалізація» та «самоактуалізація». Зокрема дослідник зазначав, що поняття «самореалізація» є набагато ширшим за поняття «самоактуалізація», оскільки поняття «самореалізація» не прив'язане до певної теоретичної парадигми і визначає процеси особистісного розвитку і трансляції особистістю себе іншим людям і культурі, через творчі і комунікативні процеси. Поняття «самоактуалізація» О. Леонтьєв, навпаки, визначає як конкретне теоретичне трактування розвитку і самореалізації особистості, що передбачає наявність вродженого потенціалу особливих людських властивостей і характеристик, який повинен за сприятливих умов розвитку, розгортатися, переходячи з потенційної в актуальну. Таке розуміння самоактуалізації та самореалізації обумовлює входження цих понять в коло проблематики самосвідомості особистості (Леонтьев, 2005).

У визначенні поняття «самоактуалізація», розкривається процес актуалізації людиною власних потенціалів та використання їх, як засобів реалізації сенсу життя. Процес самоактуалізації, на думку вченого, тісно переплітається з процесом життєтворчості, виступаючи часом передумовою, а часом результатом життєтворчості. У цьому контексті, самоактуалізація починає діяти як механізм саморегуляції соціальної поведінки особистості наступним чином.

У процесі самоактуалізації формується та усвідомлюється система ціннісних орієнтацій, що визначають характер змісту та засобів досягнення провідних життєвих цілей особистості, і тому є основою саморегуляції її соціальної поведінки.

У процесі самоактуалізації розвивається соціально-конструктивна життєва позиція, що передбачає усвідомлення необхідності творчої взаємодії з соціальним середовищем на основі прийняття особистістю відповідальності за побудову власного життя, ставлення до оточуючих як до суб'єктів життя, а не засобів досягнення власних цілей.

У процесі самоактуалізації викристалізовується компетентність особистості в часі. Минуле, у свідомості людини, сприймається як джерело досвіду, майбутнє - лише як сфера цілепокладання, а теперішнє - як єдиний доступний активності часовий вимір.

Отже, одним із результатів самоактуалізації є формування суб'єктивно і об'єктивно узгодженого стилю життя - індивідуально обраної системи засобів взаємодії з соціальним середовищем. Самоактуалізація - це процес, а не мета, як говорить дослідник.

Метою статті є висвітлення соціально-психологічних особливостей взаємозв'язку смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Загальними психологічними критеріями, що обумовили розбудову плану психологічного дослідження є: специфіка зв'язку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління та їх особистісних властивостей; особливості співвідношення смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління та самоактуалізації особистості; характеристика зв'язку професійного досвіду статусу працівників сфери управління та самоактуалізації особистості.

Виходячи з вище зазначених критеріїв нами обрано такі методи та психодіагностичні методики для з'ясування гіпотези та вирішення завдань дослідження. Виявлення смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління та їх особистісних властивостей уможливлюється завдяки задіянню таких психодіагностичних методик: СЖО Леонтьєва (з метою виявлення смисложиттєвих орієнтацій спеціалістів та управлінців); САМОАЛ Шострома (з метою виявлення особливостей самоактуалізації працівників сфери управління); тест самоставлення В. Століна (окремі шкали «саморозуміння» та «самоприйняття», як професійно важливі якості працівників сфери управління). Окрім цього нами застосовано математичні методи, а саме: кореляційний аналіз (з метою виявлення статистично значущого зв'язку між смисложиттєвими орієнтаціями та особистісними властивостями працівників сфери управління), факторний аналіз (з метою виявлення зв'язку між певними ознаками та досліджуваними факторами, а також для встановлення ступеню впливу факторів та їх взаємодії).

Загальна кількість досліджуваних становила 125 респондентів: працівники сфери управління із професійним стажем від 3-ти до 10-ти років - 100 (жінок 44; чоловіків 56); працівники сфери управління вищого рангу 25 (5 жінок, 20 чоловіків). смисложиттєвий управлінський самоактуалізація

На основі аналізу емпіричних даних емпіричного дослідження смисложиттєвих орієнтацій та особистісних рис працівників сфери управління виявлено психологічну картину розвитку досліджуваного феномену, а саме: проаналізовано показники смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління, що уособлюються у ціннісних орієнтаціях, інтелектуально-творчому потенціалі.

Також проаналізовано специфіку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління середньої ланки з різним стажем професійної діяльності та працівників сфери управління високого рангу, що розглядається через взаємозв'язок особистісних елементів (відповідні зв'язки утворюють основу смисложиттєвих орієнтацій, а саме: самоактуалізація, ставлення до себе, особливості локус контролю особистості й задоволеності життям та власної ролі. Провідним критерієм, що уособлює смисложиттєві орієнтації працівників сфери управління - ціннісна спрямованість особистості, навпаки, егоїстична спрямованість особистості протидіє смисложиттєвим орієнтаціям.

Найбільш схильними до самоактуалізації є працівники сфери управління високого рангу, а також працівники сфери управління середньої ланки із стажем професійної діяльності до 10-ті років, навпаки, працівники сфери управління середньої ланки із стажем професійної діяльності до 5-ті років, виявили менш результативні показники за даним показником. Виявлено, що найменша частка несхильних до самоактуалізії - це працівники сфери управління середньої ланки із стажем професійної діяльності до 10-ті років (0,4 бали), більш висока частка несхильних до самоактуалізації - це працівники сфери управління високого рангу (6 балів).

В кожній вибірці виокремлено групу працівників сфери управління, що не виявляють схильності до самоактуалізації. Таким групам показано психокорекцію мотиваційної, пізнавальної та афективної складової особистісної сфери. Тому що низький рівень «самоактуалізаційного компоненту» унеможливлює розвиток смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління.

Відтак, суттєвими передумовами розвитку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління визначено психологічні властивості, що характеризують самоактуалізовану особистість, а саме: підтримка інших, наявність ціннісних орієнтацій вагомих для самоактуалізованої особистості, сенситивність, спонтанність, уявлення про природу людини, синергія, контактність, пізнавальні потреби, креативність.

Доведено, що вищезазначені властивості сприяють розвитку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління, як середньої ланки, так і працівників сфери управління високого рангу. Проте, синергія, пізнавальні потреби й самоактуалізаційний компонент в цілому є найважливішими показниками та чинниками розвитку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління.

Суттєвими чинниками, що здійснюють вплив на смисложиттєві орієнтації працівників сфери управління виявлено такі провідні фактори:

Перший фактор F1 має назву самоактуалізаційний поєднує в собі f 13 (,974) пізнавальні потреби, f 2 (,906) орієнтація в часі, f 8 (,827) самоприйняття, f 14 (,820) креативність, f 4 (,588) гнучкість поведінки.

Другий фактор F2 має назву ціннісно-рефлективний поєднує в собі f12 (,940) контактність, f6 (,899) спонтанність f5 (,821) сенситивність, f4 (,773) гнучкість поведінки.

Третій фактор F3 має назву діяльнісно-адаптативний поєднує в собі f10 (,967) синергія, f18 (,905) локус-контроль Я, f19 (,904) локус контроль - життя, f16 (,748) процес життя.

Четвертий фактор F4 має назву організаційний поєднує в собі f 17 (,966) результативність життя, f7 (,757) ціннісні орієнтації, f 9 (,741) уявлення про природу людини, f 11 (,738) прийняття агресії.

Окрім цього, визначено чинники, що не є провідними, проте доволі значущими в організації смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління: пізнавальні потреби (,974), орієнтація в часі (,906), самоприйняття (,827), креативність (,820), гнучкість поведінки (,588), здійснюють вплив на самоактуалізаційний фактор; контактність (,940), спонтанність (,899), сенситивність (,821), гнучкість поведінки (,773), уособлюють ціннісно- рефлективний фактор; синергія (-,967), локус-контроль Я (,905), локус контроль - життя (,904), процес життя (,748) - утворюють діяльнісно-адаптативний фактор; результативність життя (,966), ціннісні орієнтації (,757), уявлення про природу людини (,741), прийняття агресії (,738), мають вплив на становлення організаційного фактору.

Критерії самоактуалізації працівників сфери управління середньої ланки та працівників сфери управління високого рангу уособлюються у специфіці розвитку смисложиттєвих орієнтацій працівників сфери управління та особистісних рис, що є взаємопов'язаними. Визначено й статистично підтверджено, що саме особливості смисложиттєвих орієнтацій та особистісних рис представляють складний взаємозв'язок особистісних смислів і таких життєвих подій, які знецінюють або підсилюють якісь із цих смислів та сприяють самоактуалізації особистості працівників сфери управління.

Емпірично виявлено й статистично підтверджено, що поняття «самоактуалізація працівників сфери управління» розгортається як складне багаторівневе утворення, яке утворюють компоненти-чинники, а саме: підтримка; орієнтація в часі; ціннісні орієнтації; гнучкість поведінки; сенситивність; спонтанність; уявлення про природу людини; синергія; прийняття агресії; контактність; пізнавальні потреби; креативність, а також найсуттєвіші вагомі складові самоактуалізованої особистості: самоповага, самоприйняття. Окрім цього, нами визначено показники сформованості самоактуалізованої особистості: цілі в житті; процес життя; результативність життя; локус контроль Я; локус контроль - життя.

Обґрунтовано, що самоактуалізація є психологічною властивістю працівників сфери управління й необхідною професійно значущою властивістю особистості управлінської галузі.

У контексті висловленого необхідно зазначити, що інтегральне утворення смисложиттєві орієнтації складається з таких структурних складових, а саме: усвідомлення життя; процесність життя; мета життя; результативність (самореалізації) життя; задоволеність результатом (самореалізаці); специфіка самоконтроль (Локус-контролю).

Таким чином, смисложиттєві орієнтації виступають відповідною системою регуляції життєтворчості й діяльності особистості. Причому усвідомлення специфіки психічної діяльності, суб'єктності сприяє оформленню світоглядної позиції й ставленню до себе, світу та інших. Макро-система смисложиттєвих цінностей уособлює мікро-систему смисложиттєвих орієнтацій особистості.

Звісно, що таким цінностям й орієнтаціям відповідають особистісні властивості та професійні якості, що сприяють особистісній та професійній самореалізації. Окрім цього, за тематизацією нашого дослідження зазначається, що саме смисложиттєві орієнтації сприяють самоактуалізації особистості та її професійної реалізації. Й власне, соціально-психологічний вплив визначає смисложиттєві орієнтації працівників сфери управління, а тому й особливості їх самоактуалізації.

В такий спосіб розвиток смисложиттєвих орієнтації працівників сфери управління здійснюється через взаємодію працівників із соціально-професійною спільнотою завдяки:

- усвідомленню й прийняттю цінніостей загальнолюдсього й суб'єктивно - значущого виміру;

- організації та самоорганізації власних ціннісних орієнтирів;

- усвідомленню ідентичності та ідентифікації із цінностями та ідеалами професійної спільноти;

- оформлення та реалізація життєво-професійних планів;

- самоактуалізація й мотивація до особистісного та професійного зростання.

Так, процес організації та самоорганізації смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації працівників сфери управління уможливлюється завдяки одночасної дії суб'єктивних та об'єктивних чинників.

Тобто, саме особистісні властивості й індивідуальні цінності (особисті смисли, самоставлення, мотивація, локус контролю, задоволеність життям тощо), цінності макро (суспільство) й мікро- соціуму (спільнота, родина, референтні групи), а також соціальні норми, професійні еталони тощо, специфіка соціально-психологічних умов, в яких здійснюється професійна діяльність працівників сфери управління (можливості особистісного та професійного зростання, мікроклімат й психологічна згуртованість групи, цінності, смисли й цілі групи тощо).

Варто відзначити, що феномен смисложиттєвих орієнтацій виступає самостійним соціально-психологічним чинником самоактуалізації працівників сфери управління; завдяки теоретичному аналізу проблеми нами виявлено зв'язок смисложиттєвих орієнтацій з особистісними властивостями, особливостями самоактуалізації, особистісної та професійної самореалізації; також нами визначено специфіку проявів самореалізації в особистісному зростанні (саморозвиток), індивідуальнісної самореалізації (мобілізація ресурсів), соціальної (взаємостосунки) та екзистенційної (життєреалізування) самореалізації працівників сфери управління.

В статті розкривається взаємозв'язок зазначених властивостей з самоактуалізацією й спрямованістю до саморозвитку, й виокремлюються соціально-психологічні параметри смисложиттєвих орієнтацій та самоактуалізації, висвітлюється їх змістовно-критеріальні принципи у працівників сфери управління.

Поєднуючими для понять «смисложиттєві орієнтації» й «самоактуалізація» є цінності та цілі. Саме система цінностей визначає життєві цілі особистості й, власне, життєвий стиль опредмечує смисл життєдіяльності, а механізмом реалізації смисложиттєвих орієнтацій є життєві плани та стратегії. Мотиваційно -ціннісні, когнітивно -рефлексивні, поведінково -діяльнісні компоненти смисложиттєвих орієнтацій особистості уособлюють її спрямованість й самореалізацію.

Саме система особистісних смислів сприяє самоактуалізації управлінця. Так, ресурс, процес та результат є провідними складовими самоактуалізації фахівця управлінської сфери. Ресурс структурується, як особистісний (особистісно-професійний потенціал: спрямованість, здібності, риси характеру, креативність тощо), а також управлінський (компетентність, управлінський досвід, управлінська позиція, задоволеність управлінською діяльністю, стиль управління тощо) й організаційний (сфера діяльності організації, цілі, організаційна культура, психологічний клімат тощо) та суспільний (умови розвитку суспільства, специфіка ринку праці тощо). Виокремлено загальні етапи - від самовизначення й самовираження до особистісної самоактуалізації й до «акме».

У структурі самоактуалізації є такі форми прояву: зовнішня й внутрішня, види проявів (діяльнісна, що має прояв у самовираженні в різних формах діяльності, забезпечує високий рівень професійної компетентності та майстерності; соціальна, спрямована на реалізацію суспільно-корисної місії; особистісна, що сприяє духовному зростанню індивіда).

Висновки

Таким чином, самоактуалізація - основний спосіб реалізації особистості; при цьому актуалізація, напруга й зняття є вагомими фазами самоактуалізації. Самоактуалізація, працівника сфери управління сприяє оформленню його автентичності й цілісності особистості через розкриття, усвідомлення та єдність усіх складових власної індивідуальності. Процес становлення самоактуалізації особистості працівника сфери управління здійснюється завдяки набуттю статуса суб'єктом індивідуального та соціального розвитку впродовж життєвого та професійного шляху.

Смисложиттєві орієнтації є вагомим чинником самоактуалізації, проявом суб'єктної активності у відповідній діяльності, зокрема, в управлінській, а якісним рівнем самоактуалізації виступають показники продуктивності життєвого шляху та успішності професійної діяльності загалом. Встановлено, що смисложиттєвих орієнтацій у контексті смислової сфери особистості, віддзеркалюють її спрямованість, цілі, надають усвідомленості процесу здійснення вибору у різних життєвих і професійних ситуаціях працівників сфери управління.

Література

1. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. 2-е изд., стер. М.: Смысл; Академия, 2005. 345 с.

2. Леонтьев А. Н. Лекции по общей психологии. 5-е изд., стер. М.: Смысл; Академия, 2010. 509 с.

3. Леонтьев Д.А. Самоактуализация как движущая сила личностного развития: историко-критический анализ. Современная психология мотивации. М.: Смысл, 2002. 343 с.

4. Михальцова Л.Ф. Ценностные ориентации как основа успешной социализации личности. Научное творчество молодежи: Материалы VIII научно-практической конференции. Новосибирск: Изд-во Педуниверситет, 2004. С. 104-106.

5. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності. К.: ДП «Либідь», 2003. 376 с.

References

1. Leontev A.N. Deiatelnost. Soznanye. Lychnost. 2-e yzd., ster. M.: §тує1, Akademyia, 2005. 345 s.

2. Leontev A. N. Lektsyy po obshchei psykholohyy. 5-e yzd., ster. M.: Smуs1, Akademyia, 2010. 509 s.

3. Leontev D.A. Samoaktualyzatsyia kak dvyzhushchaia syla lychnostnoho razvytyia: ystoryko-krytycheskyi analyz. Sovremennaia psykholohyia motyvatsyy. M.: Smуs1, 2002. 343 s.

4. Mykhaltsova L.F. Tsennostnbie oryentatsyy kak osnova uspeshnoi sotsyalyzatsyy lychnosty. Nauchnoe tvorchestvo molodezhy: Materyalu VIII nauchno- praktycheskoi konferentsyy. Novosybyrsk: Yzd-vo Pedunyversytet, 2004. S.104-106.

5. Tytarenko T.M. Zhyttievyi svit osobystosti: u mezhakh i za mezhamy budennosti. K.: DP «Lybid», 2003. 376 s.

Размещено на Allbest.ru