Емпіричне дослідження особливостей прояву параметрів комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

В статті обґрунтовані показники емпіричного дослідження особливостей прояву параметрів комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників. Для вирішення цього завдання було застосовано експлораторний аналіз даних. Зазначені статистичні процедури застосовувались для показників наступних методик: методики «Визначення потреби у спілкуванні» Ю.М. Орлова, В. І. Шкуркіна, Л.П. Орлової, методики «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні» М. Шнайдера, тесту КОС (Комунікативні та організаторські схильності) В.В. Синявського, Б.А. Федоришина, опитувальника «Соціально-психологічні характеристики суб'єкта спілкування». В.О. Лабунської, опитувальника міжособистісних стосунків В. Шутца. Отримані показники піддавались порівнянню за експлораторним аналізом. За результатами вивчення особливостей прояву параметрів комунікативної компетентності у спортсменів було встановлено наступне. Загальна адаптивність досліджених спортсменів-гірськолижників знаходиться на середньому рівні, і вони досить адаптовані до спілкування в умовах спортивно-змагальної діяльності. Показано, що завдяки середньому рівню комунікативного контролю вони достатньо щирі, в міру стримані в своїх емоційних проявах, зважають в своїй поведінці на ставлення оточуючих людей. Зазначено, що для них властивими у спілкуванні є труднощі, пов'язані зі ставленням партнерів зі спілкування та зверненні до них чи з їхнього боку, а також труднощі, пов'язані із уміннями та навичками організації міжособистісної взаємодії. У свою чергу вони значно легше долають труднощі, що пов'язані із соціально-перцептивними характеристиками. Зазначено, що у гірськолижників спостерігається певна збалансованість орієнтацій на активність та прийняття контактів, а орієнтація на прийняття емоційних відносин трохи знижена, проте вони орієнтовані на те, щоб виявляти домінування у міжособистісному спілкуванні.

Ключові слова: комунікативна компетентність, параметри комунікативної компетентності, емпіричні показники, професійна мобільність спортсменів, спортсмени-гірськолижники, комунікація.

Основна частина

спортсмен гірськолижник комунікативний компетентність

Постановка проблеми. На сучасному етапі існування суспільство висуває високі вимоги до особистості у різних сферах суспільства, зокрема у спорті. Стрімка еволюція технологій та гігантські потоки інформації мають значний вплив на психологічне здоров'я та розвиток особистості. Великі фізичні та психічні навантаження вичерпують ресурси організму, а для виступу на найвищому рівні і демонстрації максимальних результатів, необхідний високий рівень підготовки спортсменів, їх постійна фізична готовність, емоційно - вольовий контроль, висока професійна мобільність. Проведені нами теоретичний аналіз дозволив акцентувати на ролі комунікативної компетентності в структурі професійної мобільності спортсменів. Саме тому виникла необхідність проведення емпіричного дослідження проявів параметрів комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників.

Мета статті - емпірично дослідити особливості проявів параметрів комунікативної компетентності спортсменів-гірськолижників.

Викладення основного матеріалу і результатів дослідження. Вибірка дослідження становила 251 особу. Всі вони були спортсменами, які професійно займались гірськолижним спортом. У якості першого критерію професійної мобільності спортсменів запропоновано показник кількості дисциплін в яких виступає спортсмен.

Досліджувані спеціалізувались у таких дисциплінах:

- спеціальний слалом,

- гігантський салом,

- супергігант,

- швидкісний спуск,

- комбінація,

- командні змагання.

Відповідно, кожен спортсмен може спеціалізуватись від однієї до шести дисциплін гірськолижного спорту.

У якості другого критерію професійної мобільності спортсменів запропоновано показник кількості дисциплін, в яких виступає спортсмен.

Досліджені спортсмени виступали на наступних рівнях змагань.

Рівні внутрішніх змагань - це:

1. Чемпіонати області,

2. Кубки України,

3. Чемпіонат України,

Рівні міжнародних змагань під егідою FIS (Міжнародна федерація лижного спорту):

4. Кубки Європи, кубки Світу

5. Чемпіонат Світу, Зимові Олімпійські Ігри.

Відповідно, кожен спортсмен міг досягти певного рівня участі у змаганнях: від першого до п'ятого рівня.

Таким чином, перший критерій професійної мобільності характеризує горизонтальний вектор кар'єрного розвитку, а другий критерій професійної мобільності характеризує вертикальний (висхідний) вектор кар'єрного розвитку.

Як відомо з літератури, вертикальна кар'єра передбачає підйом з однієї сходинки структурної ієрархії на іншу, тоді як горизонтальна кар'єра - вид кар'єри, який передбачає переміщення в іншу функціональну площину, розширення й ускладнення завдань або зміну службової ролі в рамках одного рівня структурної ієрархії, що також може супроводжуватися збільшенням оплати праці. Ми цілком згодні із Л.С. Пілецькою (Пілецька, 2011), яка аргументує, що горизонтальна кар'єра дає можливість зміни функцій, отримання більш цікавої та продуктивної роботи, розширення поля діяльності, а також отримання авторитету й поваги серед колег. Вчена зазначає, що горизонтальна кар'єра не менш важлива для особистості, ніж вертикальна, але вона неможлива без постійного самовдосконалення й оволодіння новими знаннями, професійними уміннями і тим самим підводить теоретичну базу під дослідження нами професійної мобільності спортсменів, що займаються гірськолижними видами спорту.

Вік досліджених спортсменів знаходився в діапазоні 16-30 років. Середній вік досліджених спортсменів склав 22,23 років: при стандартному відхиленні 2,903 років. Було сформовано дві вікові підгрупи. Перша група: 16 - 21 рік - юніори, друга група 22 років і більше - дорослі. Також досліджено спортсменів обох статей. Соціально-демографічна структура вибірки дослідження а також розподіл категорій двох показників професійної мобільності, яку було визначено за допомогою частотного аналізу, наведена в табл.

Частотний аналіз за параметрами соціально-демографічних характеристик та професійної мобільності досліджених спортсменів

Як видно з даної таблиці у вибірці переважають спортсмени жіночої статі. Вікові групи не є рівнозначними - переважають дорослі спортсмени. Переважна більшість спортсменів приймала участь у трьох-чотирьох гірськолижних дисциплінах. Також кваліфікуватись до міжнародних змагань вдалося лише 15% досліджених спортсменів, абсолютна більшість приймали участь лише у внутрішніх змаганнях: чемпіонати області, кубки України, чемпіонат України.

Таким чином, нами проведено емпіричне дослідження особливостей прояву параметрів комунікативної компетентності у спортсменів, що займаються гірськолижним спортом. В рамках експлораторного аналізу даних визначались середні арифметичні значення (M) та значення стандартного відхилення (SD).

За результатами експлораторного аналізу даних встановлено описові статистики для загального показника методики «Визначення потреби у спілкуванні» Ю.М. Орлова, В. І. Шкуркіна, Л.П. Орлової (M = 21,299; SD = 3,062), та загального показника методики «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні» М. Шнайдера (M = 5,542; SD = 1,732).

Проінтерпретуємо результати, отримані за першою методикою. Відомо, що в теорії особистості А. Маслоу, яка ґрунтується на співпідпорядкованості потреб людини і впорядкованому розвитку системи потреб, потреба у спілкуванні займає важливе місце у ієрархії потреб особистості. Ієрархія потреб особистості має вигляд піраміди, вчений в її основу поклав фізіологічні потреби особистості (в їжі, воді, сні, русі). Наступний рівень піраміди являє потреби в безпеці, потім йдуть соціальні потреби, до яких автор відносить потреби в спілкуванні і прихильності. За ними слідують потреби поваги - у визнанні та схваленні. Вершиною піраміди є потреба в самоактуалізації (у тому числі, в творчості). Таким чином, А. Маслоу показав, що не власне потреба взята сама по собі, безвідносно до інших індивідуально-психологічних визначає розвиток та діяльність людини, а ступінь незадоволення потреби.

Тим не менш, можемо визначити середньогруповий рівень потреби у спілкуванні, розрахований для вибірки дослідження за методикою Ю.М. Орлова, В.І. Шкуркіна, Л.П. Орлової. На основі даних описових статистик і гістограми можна зробити висновок про те, що потреба в спілкуванні спортсменів - гірськолижників знаходиться на середньому рівні, так як отримані середньоарифметичні значення M = 21,299, входять у діапазон 11-22 бали «середній ступінь виразності потреби у спілкуванні», але є досить близькими до діапазону високого ступеню виразності цієї потреби. Відповідно вибірку спортсменів можна охарактеризувати як досить адаптовану до спільного існування. З одного боку, можна помітити прагнення до спілкування, до спільної діяльності, спортсмени в цілому безперешкодно йдуть на контакт, намагаються взаємодіяти і не залишатися на самоті, шукати допомоги і підтримки. Але при всьому при цьому кожен її член має свою точку зору на будь-яку ситуацію, здатний діяти самостійно, легко переносить ситуації, коли знаходиться один. Це пов'язано із загальною адаптацією спортсменів до спілкування в умовах спортивно-змагальної діяльності.

При аналізі літератури нами не було виявлено прецедентів застосування методики Ю.М. Орлова, В.І. Шкуркіна, Л.П. Орлової на контингенті спортсменів. Що стосується другої методики - методики «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні» М. Шнайдера, то за допомогою цієї методики ми визначили у спортсменів-гірськолижників наявність усвідомлення відповідальності за якість і результати своєї комунікації з іншими спортсменами. Встановлено, що відповідно до нормативів методики, у них комунікативний контроль знаходиться на середньому рівні, вони достатньо щирі, в міру стримані в своїх емоційних проявах, зважають в своїй поведінці на ставлення оточуючих людей. Рівень соціального самоконтролю, згідно М. Шнайдеру, визначається тим джерелом інформації, який індивід використовує для управління своєю поведінкою. Особи з високим рівнем самоконтролю у спілкуванні спираються на інформацію про ситуаційну адекватність тієї чи іншої поведінки, а особи з низьким рівнем самоконтролю у спілкуванні враховують власний внутрішній стан, свої установки і схильності.

При застосуванні методики «Діагностика оцінки самоконтролю в спілкуванні» М. Шнайдера на спортсменах різних видів спорту в процесі соціально-психологічної адаптації особистості на етапі «фінішу» спортивної кар'єри встановлено, що у спортсменів, що займаються єдиноборствами (бокс, боротьба, східні єдиноборства та ін.) спостерігаються найбільш серйозні проблеми. У порівнянні зі спортсменами інших спеціалізацій таких спортсменів відрізняє низький самоконтроль у спілкуванні. а також вони більш агресивні. Вони в набагато меншому ступені, ніж спортсмени інших спеціалізацій, схильні до внутрішніх конфліктів.

На рис. 1 наведено експлораторний аналіз даних для параметрів тесту КОС (Комунікативні та організаторські схильності) В.В. Синявського, Б.А. Федоришина.

Рис. 1. Експлораторний аналіз даних для параметрів тесту КОС (Комунікативні та організаторські схильності) В.В. Синявського, Б.А. Федоришина

Примітка: висота стовпчика - середнє значення за шкалою, довжина відрізку - стандартне відхилення

Як видно за аналізом, проведеним за опитувальником КОС майже однаковими середньогруповими значеннями характеризуються комунікативні схильності (M = 0,616; SD = 0,189) та організаторські схильності (M = 0,755; SD = 0,154). Згідно з правилами розрахунків показників цієї методики оціночний коефіцієнт (К) комунікативних чи організаторських схильностей виражається відношенням кількості співпадаючих відповідей по кожному розділу до максимально можливого числа збігів, яких нараховується 20. Відповідно показники, отримані за цією методикою, можуть варіювати від 0 до 1. Показники, близькі до 1, свідчать про високий рівень прояву комунікативних чи організаторських схильностей, близькі ж до 0 - про низький рівень. Оціночний коефіцієнт (К) - це первинна кількісна характеристика результатів за тестом. Для якісної стандартизації результатів випробування використовуються шкали оцінок, в яких тому чи іншому діапазону кількісних показників К відповідає певна оцінка Q. За даними авторів методики оцінка Q для шкали оцінки комунікативних схильностей у діапазоні 0,56 - 0,65 відповідає середньому рівню, а оцінка Q для шкали оцінки організаторських схильностей у діапазоні 0,71 - 0,80 відповідає рівню вище середнього. Отже, володіючи в цілому середніми показниками, вони прагнуть до контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомств, відстоюють свою думку, планують свою роботу. У свою чергу, прояв ініціативи в організаторській діяльності підвищений, у багатьох справах реалізують прийняття самостійних рішень.

А.А. Бобрищев, досліджуючи психологічні особливості особистості спортсменів представників силових єдиноборств з різним рівнем психологічної готовності, зазначає, що високий рівень психологічної готовності спортсменів до змагальної діяльності в екстремальних ситуаціях поряд із відповідальністю, активністю та сміливістю обумовлений такими їхніми індивідуально - психологічними якостями, як організаторські та комунікативні здібності (Бобрищев, 2009). Як зазначає Н.В. Мосіна (Мосіна, 2019) за результатами вивчення індивідуально-психологічних особливостей на прикладі юних баскетболістів, чималу роль у взаємодіях в ігрових видах спорту грає почуття колективізму, яке може бути за умови, що всі гравці мають значимість для команди і впевнені в своїх силах. Таким чином, гравці, що володіють хорошими лідерськими, комунікативними і організаторськими здібностями, не тільки здатні взяти відповідальність за результати власної діяльності, а й несуть відповідальність за командні дії. Напроти, невпевнені в собі гравці, гравці з недостатнім вольовим потенціалом особистості, баскетболісти з несформованим почуттям колективізму і проблемами самооцінки не можуть компенсувати будь - які недоліки групової діяльності. В.Ф. Антонець (Антонець, 2012) вважає, що в індивідуальних видах спорту спілкування допомагає спортсмену мати високий статус серед партнерів і надає змогу більш вільно спілкуватися з суперниками, не боятись їх і, певною мірою, в ході неформального спілкування робити психологічний натиск.

Проте в літературі є дані протилежні за змістом, а саме про малозначущість комунікативних та організаторських здібностей для спортсменів. Так, у дослідженні організаторсько-педагогічних умов розвитку комунікативних та організаторських здібностей в процесі занять спортивними іграми, проведеному О.А. Лимарем та Р.С. Жуковим, показано, що ігрові види спорту на розвиток комунікативних і організаторських здібностей особистості істотного впливу не роблять, спортивна діяльність не дає необхідного розвитку зазначених здібностей. Проте, слід зазначити, що це дослідження було здійснено на невеликій вибірці і його результати є дискусійними. Рис. 2 репрезентує експлораторний аналіз даних для параметрів опитувальника «Соціально-психологічні характеристики суб'єкта спілкування». В.О. Лабунської.

Рис. 2. Експлораторний аналіз даних для параметрів опитувальника «Соціально-психологічні характеристики суб'єкта спілкування». В.О. Лабунської

Примітка: висота стовпчика - середнє значення за шкалою, довжина відрізку - стандартне відхилення

Як видно за аналізом, проведеним за опитувальником «Соціально - психологічні характеристики суб'єкта спілкування». В.О. Лабунської підвищеними середньогруповими значеннями характеризуються наступні шкали: Ставлення-звернення (M = 7,614; SD = 3,062) та Навички організаторської взаємодії (M = 7,291; SD = 3,038). Найнижчими середньогруповими значеннями відзначаються такі шкали як Соціально - перцептивні характеристики (M = 7,048; SD = 3,212) та Умови спілкування (M = 3,339; SD = 2,171).

Як відомо з опису методики високі тестові показники свідчать про високий рівень труднощів у спілкуванні. Тобто дослідженим спортсменам властивими у спілкуванні є труднощі, пов'язані зі ставленням партнерів зі спілкування та зверненні до них чи з їхнього боку, а також труднощі, пов «язані із уміннями та навичками організації міжособистісної взаємодії. У свою чергу вони значно легше долають труднощі, що пов'язані із соціально-перцептивними характеристиками, зокрема сприймаючи зовнішні ознаки людини, співвідносячи їх із власними особистісними характеристиками, інтерпретуючи і прогнозуючи на цій основі вчинків. Окрема група характеристик дає уявлення про вплив на виникнення труднощів таких параметрів, як інтенсивність спілкування, кількість партнерів, вік, стать, статус - все те, що можна позначити як «умови спілкування». Виразність таких труднощів була відносно низькою. І в цілому рівень труднощів у спілкуванні досліджених спортсменів є нижчим за середній рівень, який за описом методики становить 10 балів.

Таким чином, досліджені спортсмени характеризуються певними труднощами у спілкуванні, які пов'язані із переживаннями стосовно того, наскільки дружнім є ставлення до них з боку партнерів зі спілкування, наскільки вони зацікавлені, довірливі, добродушні, та прагнуть справити приємне враження, також з розважаннями на тему того, наскільки їхні співрозмовники мають здатність слухати, вести діалог, розмовляти, пояснювати, аргументувати свої пропозиції і зауваження, приймати точку зору іншої людини, вчасно припиняти спілкування. Проте не відчувають труднощів, викликаних параметрами комунікації, такими як інтенсивність спілкування, кількість співрозмовників та їхніми соціально-демографічними параметрами.

І.С. Кон вважає, що найпоширеніші труднощі спілкування підлітків і молодих людей - це сором'язливість (1980). Він стверджує, що ті, хто вважає себе сором'язливим, відрізняються зниженим рівнем екстраверсії, вони менш здатні контролювати й направляти свою поведінку, більш тривожні, схильні до невротизму й переживають більше комунікативних труднощів. І.А. Зимня називає ще одну область комунікативних труднощів - це міжособистісні відносини. У їхній основі лежить симпатія (антипатія), прийняття (неприйняття), збіг ціннісних орієнтацій й їхня розбіжність, сумісність або розходження когнітивних й у цілому індивідуальних стилів діяльності спілкування (Зимня, 1997). Як показують дослідження І.С. Кона, саме невміння, неможливість добитися успішної реалізації у спілкуванні частіше за все є причиною недисциплінованості і, навіть, правопорушень підлітків, що супроводжується підвищеною конфліктністю хлопців по відношенню до своїх груп, членами яких вони є.

З літератури відомо, що заняття спортом і фізичною культурою дають позитивні результати і можуть бути використані з метою корекції індивідуально-психологічних особливостей. Фізкультурно-корекційні заходи призводять до позитивних змін більшості компонентів особистісних особливостей, допомагають знизити негативні особистісні прояви та, зокрема, подолати труднощі у спілкуванні з іншими людьми. Адже спорт став універсальною мовою, яка охоплює цінності веселощів, дружби, дисципліни та досягнень. На рисунку 3 наведено експлораторний аналіз даних для параметрів опитувальника міжособистісних стосунків В. Шутца.

Рис. 3. Експлораторний аналіз даних для параметрів опитувальника міжособистісних стосунків В. Шутца

Примітка: висота стовпчика - середнє значення за шкалою, довжина відрізку - стандартне відхилення

Як виходить за аналізом, проведеним за опитувальником міжособистісних стосунків В. Шутца. найбільшими середньогруповими значеннями характеризуються шкали Ce (M = 5,976; SD = 2,193) та Iw (M = 5,255; SD = 2,183). В свою чергу, найнижчі середньогрупові значення зафіксовані для таких шкал опитувальника як Ae (M = 4,677; SD = 2,058) та Cw (M = 4,813; SD = 2,046). Спочатку визначимо, на що більше орієнтовані гірськолижники за показником «включення»: на встановлення контактів або на прийняття контактів. Таким чином, можна зробити висновок, що ініціативу в контактах спортсмени виявляють на середньому рівні і на такому ж рівні вони очкують ініціативу від партнерів із спілкування. З точки зору самооцінки потреба включення проявляється в бажанні відчувати себе цінною і значущою особистістю. Потреба бути включеним трактується як бажання подобатися, привертати увагу, інтерес (1958).

Що стосується зони контролю, то досліджені спортсмени намагаються контролювати поведінку інших і зацікавлені і домінуванні над іншими у більшому ступені ніж вони дозволяють домінувати над собою. Вони прагнуть впливати на діяльність інших, в суспільстві прагнуть відігравати чільну роль, вміють проявити опір, відкрито відзначають, коли інші не мають рації. Потреба контролювати трактується як домінування, лідерські якості.

Визначимо, на що більше орієнтовані гірськолижники за показником «афект»: на встановлення близьких відносин (прийняття інших) або на прийняття емоційних відносин (орієнтація приймати). У сфері афекту вони виявляють активність дещо нижче за середній рівень. Це стосується як ставлення до інших, так і їхніх власних очікувань від партнерів із спілкування. Це показує, що випробовувані обережні при встановленні близьких відносин, не роблять поспішних висновків про почуття інших і не намагаються активно виказувати власні почуття, швидко не залучаються до глибоких емоційно насичених стосунків.

В цілому показники за методикою В. Шутца говорять про те, що у гірськолижників спостерігається певна збалансованість орієнтацій на активність та прийняття контактів, а орієнтація на прийняття емоційних відносин трохи знижена. Проте, діаграма, що наведена на Рис. 2.3 демонструє, що гірськолижники в більшій мірі орієнтовані на те, щоб виявляти домінування у міжособистісному спілкуванні. І як наслідок гірськолижникам властиві наступні комунікативні характеристики: лідерство, намагання брати на себе відповідальність, з'єднану з провідною роллю, прагнення завжди контролювати поведінку інших людей.

При порівнянні результатів нашого дослідження з даними інших досліджень спортсменів за опитувальником міжособистісних стосунків В. Шутца було встановлено наступне. Так, у дослідженні Р.З. Галімової (Галімова, 2020) було розглянуто ціннісні та комунікативні особливості спортсменів-хокеїстів. Авторкою було виявлено, що за параметром «включення» хокеїсти виявляють тенденцію до спільної діяльності. Але ще більше орієнтовані на те, щоб інші виявляли до них інтерес. І як наслідок хокеїстам властиві такі комунікативні характеристики: товариськість, визнання і популярність у взаєминах. В цілому хокеїсти, як спортсмени, що залучені до ігрового виду спорту, є більш орієнтованими на встановлення та прийняття контактів від інших, а також виявляють більший ступінь прийняття впливу та прийняття емоцій від партнерів по спілкування, тоді як гірськолижники спрямовані реалізовувати потребу в контролі, адже вони спеціалізуються в індивідуальних спортивних дисциплінах, де більш виявляється бажання контролювати взаємовідносини з іншими людьми.

Висновки. Таким чином, за результатами вивчення особливостей прояву параметрів комунікативної компетентності у спортсменів було встановлено наступне. Загальна адаптивність досліджених спортсменів - гірськолижників знаходиться на середньому рівні, і вони досить адаптовані до спілкування в умовах спортивно-змагальної діяльності. Показано, що завдяки середньому рівню комунікативного контролю вони достатньо щирі, в міру стримані в своїх емоційних проявах, зважають в своїй поведінці на ставлення оточуючих людей. Зазначено, що для них властивими у спілкуванні є труднощі, пов'язані зі ставленням партнерів зі спілкування та зверненні до них чи з їхнього боку, а також труднощі, пов'язані із уміннями та навичками організації міжособистісної взаємодії. У свою чергу вони значно легше долають труднощі, що пов'язані із соціально-перцептивними характеристиками. Зазначено, що у гірськолижників спостерігається певна збалансованість орієнтацій на активність та прийняття контактів, а орієнтація на прийняття емоційних відносин трохи знижена, проте вони орієнтовані на те, щоб виявляти домінування у міжособистісному спілкуванні.

Література

1. Антонець В.Ф. Комунікативні особливості діяльності спортсмена. Збірник наукових праць Хмельницького інституту соціальних технологій Університету Україна, (5), 2012, С. 7-10.

2. Бобрищев, А.А. Психологические особенности личности спортсменов представителей силовых единоборств с различным уровнем психологической готовности. Ученые записки университета им. П.Ф. Лесгафта, (1), 2009, С. 10-14.

3. Галимова Р.З. Ценностные и коммуниикативные особенности спортсменов-хокеистов, 2020. https://naukaip.ru/wp-content/uploads/2020/12/%D0% 9C % D0% 9E % D0% 9D-145.pdf.

4. Зимняя И.А. Педагогическая психология. М.: Логос. Ростов н /Д: Изд-во «Феникс», 1997, 480 с.

5. Мосина Н.В. Исследование индивидуально-психологических особенностей юных баскетболистов и их влияние на коммуникативные и организаторские способности спортсменов. Международный журнал экспериментального образования. (6). 2019. С. 22-26.

6. Пілецька Л.С. Професійна мобільність особистості як одна зі складових соціальної мобільності. Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. (16 (2)), 2011, С. 280-287.

7. Firo. A Three-Dimensional Theory of Interpersonal Behavior: By William C. Schutz. New York: Rinehart & Co., Inc., 1958. 267 p.

Referenses

1. Antonec' V.F. Komumkativm osoblivosti dtyaTnosь sportsmena. Zh^k naukovih prac' Hmel'nic'kogo іnstitutu sotial'nih tekhnologrj Umversitetu Ukraina, (5), 2012, S. 7-10.

2. Bobrishchev, A.A. Psihologicheskie osobennosti lichnosti sportsmenov predstavitelej silovyh edinoborstv s razlichnym urovnem psihologicheskoj gotovnosti. Uchenye zapiski universiteta im. P.F. Lesgafta, (1), 2009, S. 10-14.

3. Galimova R.Z. Cennostnye i kommuniikativnye osobennosti sportsmenov-hokeistov, 2020. https://naukaip.ru/wp-content/uploads/2020/12/%D0% 9C % D0% 9E % D0% 9D-145.pdf.

4. Zimnyaya I.A. Pedagogicheskaya psihologiya. M.: Logos. Rostov n /D: Izd-vo «Feniks», 1997, 480 s.

5. Mosina N.V. Issledovanie individual'no-psihologicheskih osobennostej yunyh basketbolistov i ih vliyanie na kommunikativnye i organizatorskie sposobnosti sportsmenov. Mezhdunarodnyj zhurnal eksperimental'nogo obrazovaniya, (6), 2019, S. 22-26.

6. Pьec'ka L.S. Profesyna mobь'mst' osobistostі yak odna zі skladovih sorial'mi' mobіl'nostі. Zbіrnik naukovih prac': filosofiya, socіologіya, psihologіya, (16 (2)), 2011, S. 280-287.

7. Firo. A Three-Dimensional Theory of Interpersonal Behavior: By William C. Schutz. New York: Rinehart & Co., Inc., 1958. 267 p.

Размещено на Allbest.ru