Темперамент і характер людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Загалом, або широкому, значенні слова під характером людини треба розуміти індивідуальні яскраво виражені і якісно своєрідні психологічні риси людини, що впливають на її поведінку та вчинки. З цього визначення випливає, що коли мова йде про характер людини, то маються на увазі всі його індивідуально виражені і своєрідні психологічні риси. Характеризувати людини завжди означає дати психологію його як індивідуальності, виділити не суму її якостей, а ті риси, які відрізняють даного, людини від інших людей і разом з тим структурно цілісні, тобто являють собою відому єдність.

При цьому визначенні характеру в широкому сенсі слова до характеру можна відносити і якості темпераменту і здібності, якщо вони є яскраво вираженими індивідуальними рисами і при цьому впливають на поведінку людини.

Темперамент і характер мають досить тісний зв'язок між собою, залежать від психофізіологічних особливостей організму і типів нервової вищої діяльності. Однак якщо темперамент спочатку закріплений генетично і в процесі життєдіяльності інваліда в основному постійний, але це не можна сказати про характер. Він формується і змінюється протягом всього життя людини. Властивості темпераменту є спадковими, тому надзвичайно погано піддаються зміні. Виходячи з цього зусилля людини повинні бути спрямовані, насамперед, не на зміни, а на виявлення і усвідомлення особливостей свого темпераменту. Це дозволить виявити способи діяльності, які найбільшою мірою відповідають її природним якостям, природному хисту.

1. Темперамент

Темперамент - вроджені особливості індивіда, які проявляються в інтенсивності, темпі і ритмі протікання психічних процесів і станів. Є біологічним фундаментом, на якому формується особистість.

Темперамент людини відбивається:

? на швидкості протікання психічних процесів і їх стійкості (наприклад, швидкість відтворення, стійкість уваги і швидкість його перемикання, рухливості розумових процесів і т. д.).

? інтенсивності реагування на емоціогенние подразники (вразливості, силі емоційних переживань, швидкості зміни емоційних станів);

? швидкості і силі моторних реакцій, процесів (ході, міміці, пантомимике, жестах, мови і т. д.);

? вибірковості психічної діяльності та поведінки (на прагненні до спілкування, до гучних компаніям або на схильності до самоти, на замкнутості).

Людина здавна робив спроби виділити і усвідомити типові особливості психічного складу різних людей і звести їх різноманіття до малого числа узагальнених портретів. Узагальнені портрети, побудовані на схожості поведінки, способи вираження почуттів, з глибокої давнини називали типами темпераменту. Найбільш рання з відомих типологій була запропонована ще лікарем К. Галлені (11 ст. До н. Е..). Великий внесок у типологію темпераментів і складання їх психологічних портретів внесли Гіппократ і Кант. З тих пір темперамент привертає увагу вчених.

Тип темпераменту - вроджена властивість, але воно може дещо змінюватися під впливом умов життя або змін, що відбуваються в організмі.

1.1 Типи темпераменту і їх психологічна характеристика

Кожен тип темпераменту характеризується різним рівнем вираження окремих властивостей і їх своєрідним поєднанням.

Сангвінік. Для сангвініка характерна підвищена реактивність. Він бурхливо сміється навіть із незначного приводу або може дуже розсердитися через дрібницю. Емоції виникають швидко, є сильними, але нетривалими, легко змінюються на протилежні. Радість може швидко перетворитися на гнів, чи навпаки. Цьому сприяє висока лабільність нервової системи. Тому почуття, інтереси, настрої і прагнення дуже мінливі.

У колі друзів сангвінік завжди рухливий, веселий та життєрадісний. Переважає у нього оптимістичний настрій. Має добре розвинуту міміку й виразні рухи. По обличчю легко вгадується його настрій, ставлення до людей і речей. Жваво відгукується на все, що привертає його увагу.

Знижена сенситивність характеризується високими порогами чутливості. Тому сангвінік часто не помічає слабких подразників або не реагує на них. Він дуже ініціативний, енергійний і працьовитий. Його цікавить усе нове. Тому з великим бажанням береться за нову справу, віддається їй і може зробити багато, якщо справа виявилась для нього цікавою. Якщо ж йому стало нецікаво, він починає нудьгувати і залишає розпочату роботу, не завершив її.

Активність і реактивність збалансовані. Урівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування в корі головного мозку сприяють легкому утворенню тимчасових нервових зв'язків, їх варіативності. Тому сангвініки легко пристосовуються до будь-якої нової обстановки, легко зав'язують знайомства і вступають у спілкування з новими людьми, швидко схоплюють усе нове, засвоюють нові знання, навички і вміння. Їм властива висока кмітливість і гнучкий розум.

Енергійні, веселі й комунікабельні сангвініки швидко привертають увагу інших людей і стають організаторами різних цікавих справ, лідерами різних компаній. У них розвиваються хороші організаторські здібності. Сангвінік - екстраверт. У більшості випадків його поведінку зумовлюють зовнішні впливи, а не внутрішні переживання.

Холерик. У холерика висока реактивність і активність, причому реактивність переважає над активністю. Неврівноваженість процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль може призводити до зриву нервової системи з боку гальмування. Його підвищена емоційна збудливість і неврівноваженість поведінки по-різному проявляються в житті. В одних людей ці якості можуть реалізовуватися через неабияку наполегливість й енергійність при виконанні завдань. В інших - спричинювати цілком бурхливі афекти, конфліктність, нестриманість та агресивність.

Для холерика характерна циклічність у роботі. Він може цілком віддаватися справі, енергійно долати труднощі на шляху до його мети - і раптом припинити роботу. Так буває тоді, коли вичерпуються сили, втрачається віра у свої можливості. Це є наслідком неврівноваженості нервової системи. Як і сангвінік, має низьку сенситивність, тому часто не помічає слабких подразників. Менша пластичність створює певні труднощі у пристосуванні до нових умов життя, у налагодженні спілкування з новими людьми. Постійне намагання нав'язати свою думку співрозмовнику, категоричність у судженнях, нетерпимість до думки партнера звужують коло його спілкування.

Значна ригідність сприяє стійкості інтересів і прагнень, підвищує наполегливість у роботі. Разом із тим ригідність створює труднощі при переключенні уваги і при переході з одного виду діяльності на інший. Високий психічний темп виявляється у швидких, іноді імпульсивних реакціях на подразники, різких поривчастих рухах, швидкій і пристрасній мові. Холерик - екстраверт. Його поведінка переважно зумовлена впливом зовнішніх обставин, а не внутрішніми переживаннями.

Флегматик. Флегматику властиві мала сенситивність та реактивність і висока активність. Тому він сповільнено реагує на подразники. Емоції виникають у нього повільно, але відзначаються значною силою, тривалістю, і стриманістю у зовнішніх проявах. Його важко розсмішити чи розгнівити. Це емоційно стійкий тип. Урівноваженість і часткова інертність нервових процесів дають йому змогу залишатися спокійним за будь яких умов, стримувати свої пориви, завжди слідувати встановленому розпорядку життя.

За висловом І. Павлова, флегматик - це спокійний, врівноважений, завжди рівний, упертий і наполегливий працівник. Йому властиві велика зосередженість і працездатність. Через малу рухливість нервових процесів має низький темп реакцій, йому важко переключати увагу, а тому має значні труднощі при оволодінні новими видами діяльності. Недостатньо впевнений у собі, тривожний, а значить, малоактивний і безініціативний. Високу продуктивність праці виявляє при виконанні добре освоєної (нерідко монотонної) роботи.

Висока ригідність створює певні проблеми в пристосуванні до нових умов. За своєю природою флегматик інтроверт, а тому мало комунікабельний. Йому важко знайомитися з новими людьми, знаходити теми для спілкування. Має небагатослівну мову, тихий і часто невиразний голос, збіднену міміку, повільні рухи.

Меланхолік. Для цього типу темпераменту характерна слабкість нервових процесів збудження і гальмування. Умовні рефлекси у нього утворюються повільно і легко гальмуються. Меланхолійний темперамент, писав І. Павлов, є явно гальмівним типом нервової системи. Висока сенситивність зумовлена низькими порогами чутливості.

Меланхолік дуже вразливий, сором'язливий, легко ображається навіть із незначного приводу, плаксивий, замикається в собі. Потрапляючи в нові умови, розгублюється, не знає, як себе поводити, червоніє, і мовчить. У нього виникає позамежне гальмування. Павлов називає меланхоліка аутичним типом і пояснює його аутизм тим, що у нього виникає страх нової обстановки.

Класифікація К. Леонгарда. Класифікація темпераментів, запропонована І. Павловим, є лише однією з найбільш розроблених спроб вирішити цю складну проблему. Існують і інші підходи. Так, К. Леонгард виділяє чотири головних типи темпераменту на основі зіставлення типів акцентуацій:

? гіпертимний,

? дистимний,

? афективно-лабільний,

? афективно-екзальтований.

Для представників гіпертимного (гр. hyper-надміру і thymia-душа) типу характерні висока активність, комунікабельність, ініціативність, життєрадісність.

Людям із дистимним (лат. dis-префікс, що надає поняттю протилежний або заперечний смисл, гр. thymia-душа, настрій, почуття) темпераментом властива уповільненість дій, пасивна життєва позиція і знижена мовна активність.

Афективно-лабільні люди є емоційно нестійкими, з різкими перепадами настрою.

Афективно-екзальтований темперамент проявляють люди, які легко захоплюються радісними подіями і впадають у відчай від сумних.

Запропоновані класифікації темпераментів є цікавими здебільшого в теоретичному плані. Водночас недостатня чіткість і неузгодженість характеристик кожного типу створюють труднощі для їх практичного застосування.

2. Характер

У психології поняття «характер» (грец. «друк», «карбування») означає сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і виявляються в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для неї способи поведінки.

Поняття характеру дуже різниться в теоретичних побудовах окремих авторів.

У сучасній та зарубіжної характерології можна виділити три напрями:

1. Конституційно-біологічне. Характер, по суті, зводитися до суми конституції і темпераменту.

2. Психоаналітичне. Характер пояснюється виходячи з несвідомих потягів людини.

3. Ідеологічні. Характер полягає в гальмуванні інстинктів, яке визначається етико-логічними санкціями.

На думку А.Г. Ковальова характер - це своєрідність складу психологічної діяльності, що виявляється в особливостях соціальної поведінки особистості.

У характері кожної людини слід бачити єдність стійких і динамічних властивостей. Основа характеру складається поступово, зміцнюється в процесі життя і ставати типовою для даної людини, а конкретні прояви характеру можуть видозмінюватися залежно від ситуацій, в якій перебуває людина, під впливом людей, з якими він спілкується. Вирішальним для розуміння характеру є відношення між суспільно і особистісно значущим для людини. Саме спрямованість особистості лежить в основі єдності, цілісності й сили характеру. Однак характер і спрямованість особистості не одне і теж. Головна умова освіти характеру - наявність цілей життя. Безхарактерним людині властиво відсутність або розкиданість цілей. Спрямованість особистості накладає відбиток на все поводження людини. У цій сформувалася системі завжди щось висувається на перший план, домінує в ній, додаючи характеру людини своєрідний колорит. Найважливіше теоретичне і практичне значення при вивченні характеру і виборі психолого-педагогічних засобів впливу має правильне розуміння його природи і вхідних у нього компонентів.

У психології існують наступні точки зору на природу характеру: одні вважають, що він спадково обумовлений, інші - що він цілком визначається умовою життя, треті - що характер має як спадково обумовлені, так і придбані властивості.

Першої точки зору властива біологізація характеру, друга є іншою крайністю - соціалогізаціей характеру, що зводить нанівець роль біологічного чинника. Обидві точки зору хибні, оскільки не відповідають дійсності. Більш реально відображає природу характеру прийнята у вітчизняній психології точка зору, згідно з якою характер не вроджений, але в його проявах позначаються і особливості організації (і в першу чергу нервової системи, генотипу). На думку Ю.Б. Гіппенрайтер, необхідно розглядати певні властивості організму як біологічні або генотипічну передумови характеру. Згідно з положеннями сучасної генетики, успадковується лише «норма реакції», тобто набір різних способів реагування на вплив середовища.

Аналіз проблеми «біологічних основ характеру» дозволяє наступні висновки:

1. Детермінанти властивостей характеру слід шукати як в особливостях генотипу, так і в особливостях впливу середовища;

2. Ступінь відносного участі чинників спадковості та впливу середовища у формуванні характеру може бути різною;

3. Генотипические і середовищні впливу на характер можуть призвести до ефекту «алгебраїчного складання». Як вважає Ю.Б. Гіппенрайтер, при несприятливому поєднанні навіть сильна генотипическая схильність може не реалізуватися, або не привести до патологічних відхилень характеру.

2.1 Класифікація рис харакреру

Характер - це нерозривне ціле. Але вивчити і зрозуміти таке складне ціле, як характер, не можна, не виділивши в ньому окремих сторін або типових проявів (чорт характеру). Загальні риси характеру виявляються у відносинах особистості до суспільних обов'язків і боргу, до людей, до самої себе. Відношення до суспільних обов'язків і боргу насамперед виявляється у відношенні особистості до суспільної праці. У зв'язку з цим виявляються такі риси характеру, як працьовитість, сумлінність, наполегливість, ощадливість, і протилежні їм - лінощі, недбалість, пасивність, марнотратство. Ставлення людини до праці має вирішальний вплив на формування його інших особистісних якостей. Д. І. Писарєв писав: "Характер загартовується працею, і хто ніколи не добував собі власною працею насущного прожитку, той у більшій частині залишається назавжди слабкою, млявою і безхарактерним людиною". Ставлення до людей наочно виступає в таких рисах характеру, як товариськість, увічливість, доброзичливість і т. п. Антиподами цих рис є замкнутість, безтактність, недоброзичливість. Як стверджував В. Гюго, "у кожної людини три характери: той, який йому приписують; той, який він сам собі приписує; і, нарешті, той, який є в дійсності". З метою з'ясування суті свого характеру людині корисно знати думка про себе колективу, в якому він працює і проводить значну частину свого життя. І насамперед те, наскільки упорядковані в нього відносини з людьми, наскільки він потрібний людям, наскільки він авторитетний серед них. Відношення до самого себе виявляється в самооцінці своїх дій. Твереза ??самооцінка - це одне з умов удосконалювання особистості, що допомагають виробляти такі риси характеру, як скромність, принциповість, самодисципліна. Негативними рисами характеру є підвищена зарозумілість, зарозумілість і хвастощі. Людина, що володіє цими рисами, звичайно неуживчива в колективі, мимоволі створює в ньому передконфліктний і конфліктні ситуації. Небажане і інша крайність у характері людини: недооцінка своїх достоїнств, боязкість у висловленні своїх позицій, у відстоюванні своїх поглядів. Скромність і самокритичність повинні поєднуватися з загостреним почуттям власної гідності, заснованому на свідомості дійсної значимості своєї особистості, на наявності відомих успіхів у праці на загальну користь. Принциповість - одне з цінних особистісних якостей, що додають характеру діяльну спрямованість. Вольові риси характеру. Під волею розуміється складний психічний процес, який викликає активність людини і будить його діяти направлено. Воля є здатністю людини переборювати перешкоди, домагатися поставленої мети. Конкретно вона виступає в таких рисах характеру, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, мужність. Дані риси характеру можуть сприяти досягненню як суспільно корисних, так і антигромадських цілей. Для цього важливо визначити, який мотив вольового поводження людини. "Хоробрий учинок, мотив якого складається в поневоленні іншої людини, у захопленні чужого добра, у просуванні по службі, і хоробрий вчинок, мотив якого полягає в тому, щоб допомогти загальній справі, володіють, звичайно зовсім різними психологічними якостями". За вольової активності характери підрозділяються на сильні і слабкі. Люди сильним характером мають стійкі цілі, ініціативні, сміливо приймають рішення і реалізують їх, мають велику витримку, мужні і сміливі. Людей, у яких ці якості слабко виражені або окремі з них відсутні, відносять до категорії слабохарактерних. Їм властиво пасивний прояв своїх ділових і особистих якостей. Найчастіше такі люди, маючи самі гарні наміри, не домагаються значимих результатів у роботі, навчанні. Багато хто з них щиро переживають своє невміння самостійно, наполегливо і рішуче діяти.

темперамент характер психологічний

2.2 Типи харакреру

Характер авторитарний - термін Е. Фромма, що означає тип характеру садомазохістської особистості, для якої характерні одночасно захоплення владою і бажання підкорятися їй - і прагнення самої стати владою і підкоряти інших. Також притаманна любов до обмежує свободу умов, охоче підпорядкування долі.

Характер астено-невротичний - один з типів акцентуації характеру Властиві швидка стомлюваність, дратівливість, схильність до депресій і іпохондрії.

Характер Біофільний - згідно з Е. Фроммом - форма структури характеру, яка виступає у вигляді розвинутої форми продуктивного характеру. Для нього типові: любов до життя і живого; прагнення підтримувати зростання, розвиток і прогрес; конструктивність, продуктивність, созидательность; прагнення творити добро, і пр.

Характер гіпертімний - один з типів акцентуації характеру. Відрізняється майже завжди хорошим, навіть злегка піднесеним настроєм, бризжущей енергією, нестримною активністю. Постійне прагнення до лідерства - неформального. Гарне почуття нового поєднується з нестійкістю інтересів, велика товариськість - з нерозбірливістю в знайомствах. Гіпертіми легко освоюється в незнайомій обстановці. Схильні переоцінювати свої можливості і будувати надмірно оптимістичні плани на майбутнє. Короткі спалахи роздратування бувають викликані прагненням оточуючих придушити їх активність і лідерські схильності. Для гипертимов важкі ситуації, де суворо регламентується поведінка, де немає свободи ініціативи, де монотонна праця або вимушену бездіяльність. У таких ситуаціях вони дають вибухи або зриви. «Слабка ланка» характеру гіпертимного - ізоляція від однолітків, вимушене неробство, одноманітність, суворий режим.

Характер істероїдний (характер демонстративний) - один з типів акцентуації характеру. Для истероидного акцентуантов найважче переносити неувага до його особи. Він прагне до похвал, слави, лідерства, але з-за ділової незрілості скоро втрачає позиції і тоді дуже страждає. Залишити истероида у спокої - значить створити ситуацію психологічного дискомфорту або навіть стресу. Його «слабка ланка» - удари по егоцентризму, неможливість бути в центрі уваги, викликати загальний інтерес до себе.

Характер конформний - один з типів акцентуації характеру. Властиві надмірна підпорядкованість і залежність від думки інших, недолік критичності та ініціативності, консерватизм.

Характер твердий - згідно З. Фрейду - термін для назви характеру осіб, тяжіють до дій нав'язливим.

Характер некрофільний - згідно з Е. Фроммом - злоякісна форма структури характеру. Типові наступні стани: страх перед життям; потяг до мертвечини; інтерес до хвороб і смерті; особливого роду безживність і відчуженість; установка на володіння, владу і силу; орієнтація на минуле; механічне сприйняття життя; примусовий педантизм, садизм; схиляння перед технікою; руйнування життя, і пр.

Характер нестійкий - один з типів акцентуації характеру. Властиві схильність піддаватися чужому впливу, пошук нових вражень, поверхнева товариськість.

Характер паранойяльний (характер застревающий) - один з типів акцентуації характеру. Властиві підвищена підозрілість і образливість, стійкість негативних афектів, прагнення до домінування, неприйняття чужих думок і висока конфліктність.

Характер сенситивний - один з типів акцентуації характеру. Властиві підвищена вразливість, боязкість, загострене почуття власної неповноцінності.

Характер соціальний - згідно з Е. Фроммом - сукупність рис характеру, яка присутня у більшості членів соціальної групи, виникла в результаті спільних для них переживань і способу життя. Соціальний характер є ключовим для розуміння суспільних процесів, бо цей характер - основний елемент функціонування суспільства і в той же час - проміжна ланка між соціально-економічною структурою і пануючими в суспільстві ідеями та ідеалами. Аналіз соціального характеру як форми зв'язку між соціальною системою та індивідуальної психікою приводить до висновку про існування типів характерів відповідних соціальній структурі суспільства та формами відчуження і самовідчуження людини.

2.3 Акцентуації характеру

Опис різноманіття типів характеру має бути доповнено описом різноманіття акцентуацій характеру. Якщо характер в цілому визначається нами як стійка спрямованість реагування, то при обтяженні характеру акцентуацією на перший план виходять ті чи інші хворобливі порушення. Акцентуациями є такі варіанти розвитку характеру, яким властиво: 1) порушення потребностно-мотиваційної сфери у формі домінування амбівалентних станів, 2) зниження здатності до соціальної адаптації, 3) підвищена ранимість, чутливість до певного роду впливів, що викликає неадекватне реагування (знижена резистентність). Можна виділити наступні класи акцентуацій. Астенічні, що включають в себе порушення псіхастеніческого, неврастенічного і сензитивного виду. Дистимической, об'єднуючі порушення гіпертимного, гіпотімного і циклоїдного виду. Соціопатичні, усередині яких слід розмежовувати порушення конформного, нонконформність і параноїдального виду. "Психопатичні", що включають в себе варіанти шизоїдних, епілептоідние і істероїдних порушень. Наведемо їх короткий опис.

Психастенік. Домінуючими рисами поведінки є нерішучість, тривожна недовірливість у вигляді очікувань несприятливих подій, тривога за благополуччя своїх близьких, схильність до рассуждательству, самоаналізу-самокопирсання. Нерішучість проявляється в довгих і болісних коливаннях при необхідності зробити самостійний вибір. Однак, коли рішення прийнято, на перший план виступає нетерплячість, прагнення негайно його виконати. Як гіперкомпенсації нерішучості можуть спостерігатися самовпевнені, безапеляційні судження, перебільшена резолюція (відчайдушність). Захистом від постійної тривоги стають ритуальні дії, увага до прикмет. Як компенсаторне освіта проти тривоги перед новим, незнайомим, виступає педантична схильність до порядку, незмінному режиму, будь-яке порушення якого провокує тривогу. В якості компенсаторних утворень можуть виступати також схильність до ретельного планування майбутньої діяльності, хороша обізнаність, висока компетентність.

Неврастенік. На першому плані психічного образу знаходяться такі риси, як підвищена стомлюваність, дратівливість, схильність до іпохондрії, страхів, боязкість. Стомлюваність швидко настає і при розумових заняттях, і в обстановці змагань при фізичних та емоційних напругах. Дратівливість проявляється раптовими афективний спалахами, нерідко виникають з незначного приводу і легко змінюються каяттям і сльозами.

Сензітів. Перш за все відзначаються боязкість і сором'язливість, легко виявлені при сторонніх і в незнайомій обстановці. Труднощі в спілкуванні з усіма, крім близьких, внаслідок цього іноді виникає хибне враження про замкнутості, відгородженій від оточуючих. Надмірні вимоги до себе приймають форму постійних докорів совісті. Прагнення до гіперкомпенсації приймає форму самоствердження не в тій області, де можуть розкритися здібності, а там, де відчуває власну слабкість. Боязкий і сором'язливий може надягати личину штучної веселості, розбещеності, зарозумілості, але в несподіваній ситуації швидко пасує. Часто прагне зайняти громадські пости, де боязкість компенсується авторитетом організації, добре виконує формальну частину доручених йому функцій. Труднопереносима є ситуації надмірної уваги з боку оточуючих, особливо недоброзичливість, глузування, підозри в непристойних вчинках.

Гіпертім. Властиві підвищена потреба в припливі життєвих вражень, соціальному визнанні, фамільярність, авантюризм. Погано переносить жорстку дисципліну, суворо регламентований контроль. У незвичних ситуаціях проявляє винахідливість. До правил і законам відноситься легковажно, часом цинічно. Неакуратний, необов'язковий. Погано справляється з роботою, що вимагає посидючості, ретельності. Притаманні завищена самооцінка і схильність будувати райдужні плани на майбутнє, які легко забуваються і змінюються новими.

Гипотен. Відрізняють постійно знижений настрій, підвищена тривожність, очікування, що ось-ось має станеться щось неприємне. Проблиски поліпшення настрою супроводжуються загостренням тривожності: за радість треба платити новими нещастями ("сміятися - до сліз"). Часто відчуває почуття провини, неповноцінності: здається, що в чомусь винен, що оточуючі дивляться на нього зверхньо. Від труднощів впадає у відчай, не здатний до вольового зусилля. Постійно погане самопочуття. Після сну потрібно тривалий період впрацьовування. Властиві рухова млявість, загальмованість. Об'єктивно потребує створенні і підтримці зміцнюючого (тонізуючого) режиму життєдіяльності.

Ціклотім. Визначальна риса - маломотівірованние різкі коливання настрою, що зберігається потім протягом тривалого (місяці) часу. Від настрою, в якому знаходиться ціклотім в даний період, залежить все: і самопочуття, і працездатність, і товариськість. Відповідно настрою і майбутнє те розцвічується райдужними фарбами, то представляється сірим і безрадісним, і минуле постає то як ланцюг сприятливих подій, то як суцільно складається з невдач і несправедливостей, і повсякденне оточення здається те зловмисним, то доброзичливим.

Конформіст. Виділяється зниженою потребою в індивідуалізації, відзначається низька ініціативність, тяжіння до банального, шаблонного, загальноприйнятому, знеособленість. Прагнучи завжди відповідати оточенню, не може протистояти йому. Внутрішній дискомфорт настає, коли чимось виділяється зі звичної для нього середовища. Властива невмотивована неприязнь до тих, хто не слідує загальноприйнятим стандартам.

Нонконформіст. Домінує яскраво виражена потреба діяти всупереч встановленим правилам, що поєднується з безвільністю, коли справа стосується виконання обов'язків, обов'язку, досягнення імперативно поставлених ззовні цілей. Відсутня життєва перспектива. Соціальні зв'язки ослаблені, помітна тяга до випадкових компаніям, селищем розваги, легку зміну вражень. Потяг до дозвільному проведення часу.

Параноїд. Відрізняється насамперед підвищеної конфліктністю внаслідок наполегливого прагнення до впровадження нововведень. Підозрілий: сприймає людей, які не поділяють його поглядів, як недобросовісних, недоброзичливих. Має місце ригідність поведінки. Байдужість або небажання прийняти пропоновані ним проекти ще більшою мірою налаштовують на досягнення своєї мети. Характерна зосередженість, фіксованість на поставленої мети, знижена здатність до розуміння інших, до емпатії.

Шизоид. На першому плані психічного образу знаходиться відчуженість від оточуючих. Незацікавленість у тому, щоб зрозуміти інших і бути зрозумілим іншими. Шизоид властива замкнутість, заглибленість у світ внутрішніх переживань і думок, які нерідко відірвані від повсякденності і як би протиставлені їй. Відзначаються екстравагантність поведінки, захоплень, їх химерність, які, однак, не служать способом залучення уваги до себе, а висловлюють індиферентність до оточення. Слабкість інтуїції і співпереживання підкреслює враження холодності, черствості. Ці риси можуть посилюватися в результаті швидкої истощаемости інтересу до міжособистісної взаємодії.

Епілелтоід. Характеристичний ознака - періоди так сумного настрою, коли епілептоід робиться запальним, дратівливим, схильним до садистським реакцій. Мають місце образливість, вантаж негативних емоцій зберігається довго і потребує розрядки через помсту, крім того, помітні обмеженість, зосередженість на одного разу вибраному колі інтересів. Акуратне, скрупульозне виконання встановленого порядку може супроводжуватися роздратуванням, коли хто-небудь цей порядок руйнує. Асиметрія в міжособистісних відносинах виявляється в наступному: вважає своїм обов'язком давати поради, повчати, але не терпить до себе повчального відносини. Відзначається схильність до розважливих, детальним, неквапливим роз'яснень та роздратування, коли переривають, не дають доказати, кваплять. Успішно справляється з роботою, що вимагає ретельного, пунктуального виконання інструкцій.

Истероид. Домінуючою рисою цього типу акцентуації є ненаситний егоцентризм: спрага постійної уваги до своєї персони з боку оточуючих, захоплення, здивування, шанування, співчуття. Не терпить байдужого ставлення до себе, вважаючи за краще обурення чи ненависть на свою адресу. На цій основі розвивається схильність до фантазування, через яку реалізується потреба бачити і уявляти себе в незвичному світлі. Відсутність глибоких, щирих, стійких почуттів поєднується з експресивністю поведінки, театральністю переживань, схильністю до малювання, позерства. Добре розвинена емпатія. Не володіючи достатньою стеничностью, здатністю підкоряти інших, може на нетривалий час займати лідируюче положення в групі за рахунок здатності виражати народжуються настрою. Перед труднощами пасує, особливо якщо немає шансів сконцентрувати увагу на своїй персоні. Психологічно домінуюча риса виявляється і в зовнішньому вигляді, який весь орієнтований на залучення уваги: ??ажитація, впадають в очі одяг, прикраси, гучний сміх, різноманітні голосові модуляції. Соціальні контакти хоча і великі, але поверхові й нестійкі, підтримуються до тих пір, поки підкріплюють егоцентричну орієнтацію.

Висновок

Виходячи з матеріалістичного розуміння людських явищ, слід зазначити, що загальним для характеру та темпераменту, є залежність від фізіологічних особливостей людини-Формування характеру істотно залежить від властивостей темпераменту, більш тісно пов'язаного з властивостями нервової системи. Крім того, риси характеру виникають тоді, коду темперамент вже досить розвинений. Характер розвивається на основі, з урахуванням темпераменту. Темперамент визначає характері такі риси, як врівноваженість або труднощі входження в нову ситуацію, рухливість або інертність реакції і т.д. Проте темперамент не визначає характер, У людей з однаковими властивостями темпераменту може бути абсолютно різний характер. Особливості темпераменту можуть сприяти або протидіяти формуванню тих чи інших рис характеру.

Людина зі сформованим характером темперамент перестає бути самостійною формою прояву особистості, а стає його динамічної стороною, полягаючи у певної емоційної спрямованості властивостей характеру, певної швидкості протікання психічних процесів і проявів особистості, певної характеристиці виразних рухів і дій особистості. Тут же слід зазначити вплив, який чиниться на формування характеру динамічним стереотипом, тобто системою умовних рефлексів, що утворюють у відповідь на стійко повторювану систему подразників. На формування динамічних стереотипів у людини в різних повторюваних ситуаціях впливає його ставлення до обстановки, в результаті чого можуть зміняться збудження, гальмування, рухливість нервових процесів, а, отже, загальний функціональний стан нервової системи.

Риси темпераменту і характеру органічно пов'язані і взаємодіють один з одним у цілісному єдиному вигляді людини, утворюючи нероздільний сплав - інтегральну характеристику його індивідуальності.

Список використаної літератури

1. Еникеев М.І. Загальна та соціальна психологія. - М.: Норма, 2002.

2. Зимова І.А. Педагогічна психологія. - М.: Логос, 1999.

3. Клімов О.О. Основи психології. - М.: Юніті, 1997.

4. Коджаспірова Г.М., Коджаспіров А.Ю. Педагогічний словник. - М.: Академія, 2001.

5. Крилов А.А. Психологія. - М.: Проспект, 1999.

6. Куніцина В.М. та ін Міжособистісне спілкування. - СПб, 2002.

7. Немов Р. С. Психологія / 3 т. - М.: Владос, 1998

8. Паригін Б.Д, Анатомія спілкування. - СПб., 1999.

9. Підласий І.П. Педагогіка. - М.: Владос, 1999.

10. Злочинний натовп. - М., 1999.

11. Психологія емоцій. - М., 1984.

12. Радугин А.А. психологія та педагогіка. - М.: Центр, 1996.

13. Реан А.А. та ін Психологія і педагогіка. - СПб., 2000.

14. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. - СПб, 1999.

15. Савін Н.В. Педагогіка. - М.: «Просвещение», 1978.

16. Сучасний словник з психології / Авт.-сост. В.В. Юрчук. - Мн.: Елайд, 2000.

17. Столяренко Л.Д. Основи психології. - М.: Фенікс, 1999.

18. Харламов І.Ф. Педагогіка. - М., 1999.

Размещено на Allbest.ru