Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Які основні принципи корекційної роботи з дітьми використовуються в психоаналітичному в підході?

2. Які процедури психокорекційного процесу в психоаналізі?

3. Назвіть завдання психологічної допомоги в руслі індивідуальної психотерапії Адлера

4. Яка, на думку К. Роджерса повинна бути основна мета психокорекції?

5. Який принцип використовується у транзакційному аналізі і що він означає?

6. Які механізми порушення процесу саморегуляції розрізняють у гештальттеорії? Дайте характеристиу одного з них

7. Що характерно для психокорекційної роботи у поведінковому напрямку?

8. Яке основне завдання у когнітивнії психокорекції?

9. Яку структуру особистості запропонував А. Елліс?

10. В чому полягає головна ідея когнітивної психокорекції А. Бека і терапії Вільяма Глассера



1. Які основні принципи корекційної роботи з дітьми використовуються в психоаналітичному в підході?

Принципи психокорекційної роботи. Принцип єдності діагностики і корекції. адлер корекційний психологічний

Процес корекції передує процесу діагностики і супроводжує її. Проте найбільш доцільним та ефективним є одночасність (симультанність) діагностики і корекції. Ефективність корекційної роботи залежить від комплексності, ретельності і глибини діагностичної роботи.

Крім того, діагностика забезпечує контроль динаміки змін особистості, поведінки, діяльності, динаміки емоційних станів клієнта, його почуттів і переживань. такий контроль допомагає внести певні корективи у корекційний процес.

Принцип нормативного розвитку.

Нормативність розвитку - це послідовність зміни вікових особливостей, вікових стадій онтогенетичного розвитку. Цей принцип вказує на особливості соціальної ситуації розвитку, відповідність розвитку віковим нормам за рівнем провідної діяльності і за рівнем сформованості психологічних новоутворень.

Принцип корекції "зверху вниз".

Цей принцип вказує на випереджуючий характер психокорекційного впливу, спрямованість на формування психологічних новоутворень, де задіяна "зона найближчого розвитку".

Принцип корекції "знизу вгору".

Цей принцип втілюється у формі тренування, закріплення вже наявних здібностей, їхнє підкріплення, актуалізацію певних шаблонів поведінки з метою закріплення соціально-бажаної поведінки і гальмування соціально-небажаної поведінки.

Принцип системності розвитку.

Цей принцип передбачає врахування в корекційній роботі профілактичних і розвивальних задач. Йдеться про взаємозв'язок різних сторін особистості, їх взаємообумовленість, профілактику та розвиток (зона найближчого розвитку).

Діяльнісний принцип корекції.

Організація активної діяльності клієнта, в ході якої створюються умови для позитивних зрушень в особистості клієнта. Це цілісна осмислена діяльність, яка спрямована на стійкі психологічні зміни клієнта. Основним напрямком колекційної роботи є цілеспрямоване формування узагальнених способів орієнтування клієнта у різних сферах предметної діяльності, міжособистісної взаємодії, в кінцевому випадку у соціальній ситуації розвитку. Це цілісна осмислена діяльність, що органічно вписується в систему повсякденних життєвих стосунків клієнта.

Психокорекційна робота передбачає не лише тренування умінь і навичок дитини, виконання окремих вправ, спрямованих на удосконалення психічної діяльності, а й цілісну, осмислену діяльність дитини, що органічно вписується в систему її щоденних життєвих відносин. Психокорекційний процес має здійснюватися з урахуванням основного виду діяльності дитини: якщо це дошкільник - у контексті ігрової діяльності, якщо школяр - у навчальній діяльності. Але з огляду на специфіку та завдання психокорекційного процесу потрібно орієнтуватися не тільки на провідний тип діяльності дитини, а й на той вид діяльності, що важливий для особистості дитини й підлітка. Це особливо суттєво під час корекції емоційних порушень у дітей. Ефективність корекційного процесу залежить від використання продуктивних видів діяльності дитини, наприклад, малювання, конструювання, танців, драматизації та ін. Ієрархічний принцип психологічної корекції ґрунтується на положенні Л.С. Виготського, який вважав, що основним завданням корекційної роботи є створення зони найближчого розвитку особистості й діяльності дитини. Тому сутність психологічної корекції полягає у цілеспрямованому формуванні психологічних новоутворень, що становлять найголовнішу характеристику віку.

Реалізація каузального принципу психологічної корекції спрямована на усунення причин і джерел відхилень у психічному розвиткові дитини.

2. Які процедури психокорекційного процесу в психоаналізі?

У психоаналітичній моделі психокорекції акцент робиться на переживаннях досвіду дитинства, травмуючи функція якого пов'язується з характером розв'язання проблем психосексуальних стадій розвитку.

В центрі уваги психодинамічного підходу перебувають питання, пов'язані з динамічними аспектами психіки (мотиви, потяги, спонукання, внутрішні конфлікти, що забезпечують розвиток особистості).

Центральне поняття, що пояснює порушення в поведінковій та емоційній сфері, - конфлікт. Але різні напрямки психодіагностики, теорії особистості по різному трактують поняття конфлікту.

Психоаналіз вбачає задачу у доведенні до свідомості клієнта конфліктної ситуації, пов'язану з неприйняттям несвідомих потягів. Усвідомлення несвідомих імпульсів і конфлікту - шлях рішення проблем. В основі проблеми лежить невдале витіснення, від якого суб'єкт непродуктивно, хворобливо захищається, що й породжує його невротичний стан.

Розвивався дитячий психоаналіз. Але оскільки можливість дитини усвідомлювати обмежені, шукалися нові шляхи створення ефективних методик і процедур особистісного розвитку. В результаті були виділені ігротерапія та арттерапія, які потім розвинулись у самостійні методики.

Мета корекції - допомога у виявленні несвідомих причин переживань і хворобливих проявів. Це забезпечує можливість частково чи повністю контролювати поведінку.

В психоаналізі структура особистості включає три компоненти:

1) Его - центральна інстанція саморегуляції особистості. Его контролює поведінку, врівноважує імпульси людини з вимогами суспільства, здійснює раціональний аналіз ситуації. Домінантний принцип реальності.

2) Супер-Его - моральна інстанція особистості, що оцінює дійсність з огляду на норми, цінності та ідеали. Це - інтеріорізовані через дорослих частина особистості.

3) Ід - біологічний компонент, первинне джерело психічної активності, джерело інстинктів, що керуються принципом насолоди.

З їхнього конфлікту народжується страх. Фройд розрізняв три види страху: невротичний, реалістичний, моральний.

Моральний страх пов'язаний з почуттям провини і психологічним захистом "Я". захист приводить до опору психологу: Его не бажає знову переживати наболіле.

Найбільш цінним видом захисту є перенос (трансфер) - перенесення на психолога почуттів, пов'язаних з іншими особами.

Важливо зазначити, що клієнт опирається процесу психотерапії, що у психоаналізі вивчається і власне є психодіагностичним та психокорекційним матеріалом. Своїм опором клієнт виявляє ті області психічного, які є слабкими і потребують додаткового захисту. Як правило, саме ці області і належать до числа невротичних, травматичних, які не асимілювалися в процесі життєдіяльності, а залишилися перебувати в актуальному, потенційному стані.

У зв'язку з цим важливо зауважити, що психологічна проблема являє собою невдале витіснення певних переживань. Іншими словами, було порушено нормальний процес витіснення, він не відбувся до кінця; і ці переживання, які Фройд пов'язував з сексуальністю та агресивністю до лібідіозних осіб, постійно перебувають в актуальному стані, намагаючись проявитися назовні. І власне такий прояв відбувається, але в символічній, прихованій для свідомості суб'єкта, свідомості.

Мета психокорекції: клієнт неправильно трактує дійсність. Отже, йому треба навчитися правильно, адекватно її трактувати (усвідомлювати) й адаптуватися до неї (посилити Его).

Техніки - пошук прихованих хворобливих осередків у просторі несвідомого, що постійно пробиває свій шлях у свідому реалізацію.

Стадія пошуку: метод вільних асоціацій, спостереження, гумор, обмовки.

Стадія розкриття: вербалізація, нове переживання старого (негативне й агресивне ставлення до психолога).

Стадія переоцінки значимих подій.

Стадія забування старого і набуття нового досвіду.

Процедури:

1. конфронтація - щоби продемонструвати предмет аналізу;

2. класифікація - фокусування на значимому;

3. інтерпретація - усвідомлення контексту;

4. проробка після інсайту, робота з опором, що призводить до зміни особистості.

3. Назвіть завдання психологічної допомоги в руслі індивідуальної психотерапії Адлера

Психотерапія за Адлером відрізняється від багатьох інших видів психотерапії характером психотерапевтичних відносин, формою і змістом оцінки особистості (здійснюваної за допомогою аналізу стилю життя); увагою, що приділяється соціальним наслідків стилю життя клієнта; а також еклектизмом методів, використовуваних для зміни орієнтації пацієнта і його перенавчання в сфері соціального інтересу. В основі цього напрямку психотерапії лежить розроблена Адлером теорія індивідуальної психології.

Теорія Адлера заснована на деяких психоаналітичних положеннях, таких як психічний детермінізм, цілеспрямована природа поведінки, існування безлічі неусвідомлюваних мотивів і положенні про те, що сновидіння можуть розглядатися як продукт психічної діяльності і що проникнення в суть своїх неусвідомлюваних мотивів і передумов має цілющу силу. Адлер, однак, відмовився від енергетичної моделі лібідо, замінивши її, по суті, телеологічною моделлю прагнення до суб'єктивно обумовленою позицією значущості. Він також відкинув трикомпонентну структуру особистості (Воно - Я - Над - Я), замінивши її холістичною моделлю особистості як неподільної одиниці.

Модель людини Адлеріанци розглядають як відкриту систему, яка прагне до досконалості і повноті в ході безперервного розвитку. Характер цього прагнення визначається взаємодією між вродженими програмами і раннім життєвим досвідом. Зворотний зв'язок із раннім життєвим досвідом обумовлює вибірковість і диференційованість сприйняття, в результаті чого складається організована перцептивна система з ядерними конструктами, керуючими подальшою перцептивною обробкою.

Правильне розуміння життя, за Адлером, є визнання того, що люди потребують один одного, повинні поважати один одного і вчитися об'єднуватися і співпрацювати у виконанні спільних завдань, а не змагатися один з одним деструктивним чином або спокушатися нарцисичним марнославством. Адекватні мети, адекватні прагнення, інтерес і неупереджене ставлення до життя, розуміння себе, необхідні навички міжособистісного спілкування і Gemeinschaftsgefuhl (почуття спільності або соціальний інтерес) - все це допомагає надати правильний напрямок життя.

Процес психотерапії за Адлером переслідує чотири цілі:

1) створення і підтримку "хороших" стосунків;

2) розкриття динаміки пацієнта, його стилю життя, його цілей, а також того, як вони впливають на хід його життя;

3) інтерпретація, кульмінацією якої є інсайт;

4) переорієнтація.

Під "хорошими" психотерапевтичними відносинами розуміються дружні відносини між рівними. Психотерапевт і пацієнт сидять обличчям до одного, їх стільці знаходяться на одному рівні.

Психотерапія структурована так, щоб інформувати пацієнта, що проблеми створюються творчими здібностями самої людини, що людина відповідальна за свої дії і що проблеми кожного засновані на неправильному сприйнятті, на неадекватному або неправильному навчанні, і особливо на помилкових цінностях. Вважається, що засвоєння цих ідей дозволяє прийняти відповідальність за зміни: тому, чому не навчився до цього, можна навчитися зараз; тє, чому навчився "погано", можна навчитися краще; помилкові сприйняття і цінності можуть бути змінені і модифіковані. Тому з самого початку психотерапії пацієнт бере активну участь у роботі, беручи відповідальність за успіх власного навчання та співпраці з психотерапевтом на себе.

Співпраця в індивідуальній психотерапії означає узгодження цілей. Розбіжність цілей може призвести до того, що терапія "не зрушить з місця". Так, наприклад, пацієнт може прагнути "перемогти" терапевта, підпорядкувати його своїм потребам або, навпаки, присвоїти йому роль могутнього і відповідального наставника.

4. Яка, на думку К. Роджерса повинна бути основна мета психокорекції?

Відповідно до поглядів К.Роджерса, людина володіє всією необхідною компетентністю, щоб виріщцвати виникаючі перед нею проблеми і спрямовувати свою поведінку потрібним чином. Але ця здібність може розвиватися тільки в контексті соціальних цінностей, в якому людина отримує можливість встановлювати позитивні зв'язки. Основні поняття клієнт-центрованого підходу "поле досвіду", "самість", "Я"-реальне, "я"-ідеальне, "тенденція до самоактуалізації".

"Самість"- це цілісність, що включає в себе тілесний і символічний, духовний досвід.

Умови, необхідні для створення сприятливого психологічного клімату у взаємодії "психолог-клієнт":

1. Безумовне позитивне ставлення психолога до почуттів клієнта;

2. Емпатія. Психолог прагне побачити світ очима клієнта.

3. Аутентичність.

4. Утримання від інтерпретацій повідомлень клієнта чи від підказки рішень його проблем. Виконує функцію дзеркала., що відображають почуття і думки клієнта та формулює їх по-новому.

5. Який принцип використовується у транзакційному аналізі і що він означає?

Трансакційний аналіз (транзакційний аналіз, трансактний аналіз, транзактний аналіз (ТА)) являє собою психологічну модель, що служить для опису й аналізу поведінки людини, - як індивідуально, так і в складі груп. Дана модель включає філософію, теорію і методи, що дозволяють людям зрозуміти самих себе, й особливість своєї взаємодії з оточуючими.

Ключовою відправною точкою для розвитку ТА став психоаналіз, однак ТА як модель придбав значно більш загальний і масштабний характер. Особливість ТА полягає в тому, що він викладений простою і доступною мовою, а його основоположні принципи вкрай нескладні і доступні для загального розуміння. Наріжним каменем ТА є положення про те, що один і той же чоловік, перебуваючи в якійсь певній ситуації, може функціонувати, виходячи з одного з трьох Его-станів, чітко відмінних одне від іншого.

Трансакційний аналіз - це раціональний метод розуміння поводження, заснований на висновку, що кожна людина може навчитися довіряти собі, думати за себе, приймати самостійні рішення і відкрито проявляти свої почуття. Його принципи можна застосовувати на роботі, вдома, в школі, з сусідами - скрізь, де люди мають справу з людьми.

Основи теорії ТА були описані Еріком Берном. Трансактний аналіз складається з 4 видів аналізу:

- структурний аналіз - аналіз окремої особистості;

- аналіз трансакцій (аналіз того, як люди поводять себе і що говорять один одному);

- аналіз ігор - аналіз прихованих трансакцій, які призводять до розплати;

- аналіз сценарію - аналіз індивідуального життєвого сценарію, який люди несвідомо наслідують.

Трансакційний аналіз розглядає людину, насамперед, як продукт взаємодії з оточуючими, що базується на трьох основних загальнофілософських принципах:

- усі люди "нормальні" (англ. ОК), тобто кожна особистість є вагомою, важливою, має рівне право на повагу;

- люди мають здатність мислити (виняток - лише ті випадки, коли людина перебуває в несвідомому стані, або її інтелект природжено, або придбано знижений);

- люди самі визначають власну долю і тому при бажанні можуть змінювати свої рішення і своє життя.

У кожного з нас, згідно з трансакційним аналізом, можна виділити три Его-стани: Батько, Дорослий і Дитина.

6. Які механізми порушення процесу саморегуляції розрізняють у гештальттеорії? Дайте характеристиу одного з них

У гештальттеорії розрізнюють п'ять механізмів порушення процесу саморегуляції: 1) інтроекцию; 2) проекцію; 3) ретрофлексию; 4) дефлексию; 5) конфлуенцию.

При інтроекції людина засвоює почуття, погляди, переконання, оцінки, норми, зразки поведінки інших людей, які, вступаючи в суперечність з власним досвідом, не асимілюються його особистістю. Цей неассимилированний досвід інтроект є чужою для людини частиною його особистості. Найбільш ранніми інтроектами є батьківські повчання, які засвоюються дитиною без критичного осмислення. Згодом стає важко розрізнити інтроекти і свої власні переконання. "Він думає те, чого від нього хочуть інші".

Проекція пряма протилежність інтроекції. При проекції людина відчужує властиві йому якості, оскільки вони не відповідають його "МЕНІ-концепції". Проекції діри, що Утворюються в результаті заповнюються інтроектами. "Він робить іншим те, в чому сам їх звинувачує".

Ретрофлексія поворот на себе спостерігається в тих випадках, коли які-небудь потреби не можуть бути задоволені через їх блокування соціальною середою, і тоді енергія, призначена для маніпулювання у зовнішній середі, прямує на самого себе. Такими незадоволеними потребами або незавершеними гештальтами часто є агресивні почуття. "Він робить собі те, що хотів би робити іншим". Ретрофлексія при цьому виявляється в м'язових затисках. Первинний конфлікт між "Я" і іншими перетворюється у внутрішньо-особистісний конфлікт. Показниками ретрофлексії є використання в мові зворотних займенників і часток. Наприклад: "Я повинен примусити себе зробити це".

Дефлексія ухиляння від реального контакту. Людина, для якої характерна дефлексія, уникає безпосереднього контакту з іншими людьми, проблемами і ситуаціями. Дефлексия виражається в формі балакучості, ритуальності, умовності поведінки, тенденції "згладжування" конфліктних ситуацій.

Конфлуенція (або злиття) виражається в стиранні кордонів між "Я" і оточенням. Такі клієнти насилу відрізняють свої думки, почуття і бажання від чужих. Для людей з конфлуенцией характерно при описі власної поведінки вживання займенника "ми" замість "я". Конфлуенция являє собою захисні механізми, вдаючись до яких індивід відмовляється від свого справжнього "Я".

Внаслідок дії перерахованих механізмів порушується цілісність особистості, яка виявляється фрагментированной, розділеною на окремі частини. Такими фрагментами часто виступають дихотомії: чоловіче жіноче, активне пасивне, залежність відчуженість, раціональність емоційність і т.д.

7. Що характерно для психокорекційної роботи у поведінковому напрямку?

Когнітивний напрямок в психокорекції.

· Особливості когнітивного напрямку.

1. Основна увага приділяється не минулому, а теперішньому суб'єкта (думкам про себе та світ).

2. В основі психокорекції лежить навчання новим способам мислення.

3. Широке застосування домашніх завдань, спрямованих на перенос отриманих нових навичок у середовище реальної взаємодії.

4. Основна задача корекції - зміни у сприйманні себе та оточуючої дійсності.

· Метою когнітивної психокорекції є:

1. Виправити помилкову переробку інформації.

2. Допомогти клієнту у зміні переконань, які підтримують не адаптивну поведінку і не адаптивні емоції.

8. Яке основне завдання у когнітивнії психокорекції?

Когнітивна психокорекція орієнтована на сьогодення. Цей підхід директиви, активний і орієнтований на проблему клієнта, застосовується як в індивідуальній, так і в груповій формі, а також для корекції сімейних і подружніх відносин.

Можна виділити наступні його особливості:

1. Основна увага приділяється минулого клієнта, а його справжньому -мислям про себе і про світ. Вважається, що знання причин порушень не завжди веде до їх виправлення: наприклад, якщо людина приходить до лікаря з переломом кістки, то в задачу лікаря входить загоєння перелому, а не вивчення причин, які привели до нього.

2. В основі корекції лежить научіння новим способам мислення.

3. Широке застосування системи домашніх завдань, спрямованих на перенесення отриманих нових навичок в середу реального взаємодії.

4. Основне завдання корекції - зміни в сприйнятті себе і навколишньої дійсності, при цьому визнається, що знання про себе і в світі впливають на поведінку, а поведінка і його наслідки впливають на уявлення про себе і в світі.

В когнітивному підході можна виділити два напрямки:

1. Когнітивно-аналітичне.

2. Когнітивно-поведінковий.

Основне завдання - створення моделі психологічної проблеми, яка була б зрозуміла клієнту і з якої він міг би працювати самостійно.

Модель будується на основі методу репертуарних решіток Д. Келлі і являє собою набір узгоджених і логічно взаємопов'язаних гіпотез (так званий модуль процедурної послідовності), в якому взаємодіють сприйняття, емоції, дії і думки. Елементи модуля знаходяться в реципрокною залежності: кожен елемент викликає наступний, а останній знову викликає запускає елемент, який часто сприймається клієнтом як основна проблема.

9. Яку структуру особистості запропонував А. Елліс?

Елліс прагнув звільнити людей від стереотипів, кліше у сприйманні дійсності і забезпечити вільний і неупереджений погляд на світ.

Елліс вважає, що людина народжується з певним потенціалом, і цей потенціал має дві сторони: раціональну та ірраціональну; конструктивну і деструктивну. Психологічні проблеми з'являються тоді, коли людина намагається слідувати простим перевагам (бажання кохання, підтримки тощо) і помилково вважає, що ці прості переваги - абсолютні мірила її життєвого успіху.

Джерело психологічних порушень - система індивідуальних ірраціональних уявлень про світ, засвоєна у дитинстві від значимих дорослих. Ці порушення - ірраціональні установки. Це жорсткі зв'язки між дескриптовими (інформація про реальність) й оціночними (ставлення до цієї реальності) когніціями типу настанов, вимог, наказів, які не мають винятків, і вони носять абсолютний характер. Ірраціональні установки не відповідають реальності як за силою, так і за якістю цих приписів. Якщо ірраціональні установки не реалізуються, вони призводять до тривалих, неадекватних ситуації емоціям, утруднюють діяльність індивіда.

У нормально функціонуючої людини раціональна система оціночних когніцій (система гнучких зв'язків між дескриптовими й оціночними когніціями). Вона носить ймовірнісний характер, висловлює, скоріше, побажання, тому призводить до помірних емоцій, хоча іноді вони можуть носити інтенсивний характер.

Елліс запропонував свою структуру особистості - АВС-теорія, де А - активуюча подія; В - думка клієнта про себе; С - емоційні або поведінкові наслідки події; D- наступна реакція на подію в результаті мислительної переробки; Е - завершальний ціннісний умовисновок (конструктивний або деструктивний).

АВС-схема використовується для того, щоб допомогти клієнту в проблемній ситуації перейти від ірраціональних установок до раціональних.

Мета корекції - допомогти у перегляді системи своїх переконань, норм, уявлень; звільнення від ідеї самозвинувачення. У клієнта слід сформувати соціальний інтерес, інтерес до себе, самоуправління, терпимість, гнучкість, прийняття невизначеності, наукове мислення, самоприйняття, здатність до ризику, реалізм.

Позиція психолога. Позиція директивна. Він роз'яснює та переконує. Він авторитет, який спростовує помилкові судження, вказує на їх неточності. Апелює до науки, до здатності мислити.

Вимоги від клієнта. Приймає роль учня.

Клієнт проходить три стадії інсайта: поверховий (усвідомлення проблеми), поглиблений (розпізнання власних інтерпретацій), глибинний (на рівні мотивації до змін).

Техніки: обговорення і спростування ірраціональних поглядів, когнітивне домашнє завдання, раціонально-емотивне уявлення, рольова гра, атака на страх.

10. В чому полягає головна ідея когнітивної психокорекції А. Бека і терапії Вільяма Глассера?

Когнітивний підхід а. Бека

Клієнта вчать бачити себе як індивіда, що народжує помилкові ідеї, але здатного відмовитися від них і виправити їх. Тільки визначивши чи виправивши помилку мислення, клієнт може створити для себе життя з більш високим рівнем самоздійснення.

Кожна людина створює свою програму поведінки. Програма може бути нормальною (адекватною) або неадекватною. У випадку когнітивного зрушення у переробці інформації формується аномальна програма: тривожна, депресивна, панічна тощо.

Бек вважає, що у кожної людини в когнітивному функціонуванні є слабке місце - когнітивна вразливість. Саме вона сприяє психологічному стресу.

Особистість формується схемами або когнітивними структурами, які являють собою базальні переконання. Схеми починають формуватися в дитинстві на основі особистого досвіду й ідентифікації зі значимими особами. Кожна людина формує власну концепцію себе, інших, світу і концепцію свого існування в світі. Ці концепції підкріплюються подальшим досвідом людини і, в свою чергу, впливають на формування інших переконань.

Когнітивні перекручення - систематичні помилки у судженнях під впливом емоцій. До них відносяться:

1. Персоналізація - схильність інтерпретувати події в аспекті особистих значень.

2. Дихотомічне мислення - невротизований клієнт схильний мислити крайнощами в ситуаціях, що зачіпають його чуттєві місця, наприклад, самооцінку, при можливій небезпеці.

3. Вибіркове абстрагування - концептуалізація ситуацій на основі деталі, вилученої з контексту, при ігноруванні іншої інформації.

4. Довільний умовисновок - бездоказовий або навіть суперечливий очевидним фактам умовисновок.

5. Зверхгенералізація - невиправдане узагальнення на основі одиничного випадку.

6. Перебільшення (катастрофізація) - перебільшення наслідків певної події.

Етапи когнітивної корекційної роботи:

1. Ідентифікація проблеми: визначення симптоматики.

2. Усвідомлення і вербалізація не адаптивних когніцій. Не адаптивна когніція - будь-яка думка, що викликає неадекватні або хворобливі емоції і утруднює рішення проблеми.

3. Віддалення - процес об'єктивного розгляду думок, при якому клієнт розглядає свої не адаптивні когніції як відособлені від реальності психологічні явища.

4. Зміна правил регуляції правил поведінки.

Реальнісна терапія у. Глассера

Вихідне положення: поведінка клієнта неадекватна, нереалістична і безвідповідальна. Поведінка стає предметом аналізу та корекції.

Центральне поняття - почуття реальності. Якщо це почуття ослаблюється, знижується почуття відповідальності перед собою за результати своїх дій, тому порушується планування своїх дій, формується неправильний образ майбутнього.

Головне - спонукати клієнта брати на себе відповідальність і добиватися поставлених цілей, якщо вони реальні.

Основне положення - особистість сама вибирає свою позицію - жертви або діяча; сама обирає свій бажаний світ і бажану поведінку і здійснює контроль над ними.

Етапи роботи:

1.Встановлення стосунків з клієнтом.

2.Забути про минуле клієнта, основну увагу приділити теперішньому.

3.Заохочувати клієнта до оцінки своєї поведінки.

4.Допомогти клієнту у пошуку альтернативних способів дій и виробці плану.

5.Клієнт бере на себе зобов'язання по виконаю плану, який повинен бути реалістичним.

6.Відмова приймати вибачення.

7.Бути жорстким з клієнтом, але відмовлятися від покарань.

· Мета корекції: активізація у клієнта почуття реальності і допомога йому в подоланні розриву між його планами і їх здійсненням в реальному житті; досягнення особистісної незалежності, підвищення рівня самоусвідомлення і розробка плану особистісного самовдосконалення.

· Головна задача психолога - допомогти клієнту стати більш розсудливим, емоційно стійким, розвинути здатність оцінювати власні дії і плани в залежності від тих цінностей, які він відстоює.

Размещено на Allbest.ru