Зв’язок розладів особистості з депресією та суїцидальністю у студентської молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зв'язок розладів особистості з депресією та суїцидальністю у студентської молоді

Вашека Тетяна Володимирівна, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри авіаційної психології Факультету лінгвістики та соціальних комунікацій, Національний авіаційний університет, м. Київ,

Власова-Чмерук Оксана Миколаївна, старший викладач кафедри авіаційної психології Факультету лінгвістики та соціальних комунікацій Національний авіаційний університет, м. Київ

Анотація

Стаття присвячена діагностиці вираженості розладів особистості у студентів-психологів та вивченню психологічних механізмів виникнення суїцидальної поведінки у студентської молоді з розладами особистості. В статті розглянуто актуальне питання розладів особистості та їх зв'язок з суїцидальністю, депресією та безсмисленістю життя. Було проаналізовано основні теоретичні, методологічні та емпіричні підходи до поняття суїцидальної поведінки та її детермінант.

Метою дослідження було встановити зв'язок розладів особистості з суїцидальністю, рівнем депресії та осмисленістю життя у студентів.

Для дослідження індивідуально-психологічних рис студентів-психологів було обрано тест СМИЛ - модифікований тест ММРІ в адаптації Л. Собчик, що дозволяє діагностувати особистісні риси респондента та ступінь їх вираженості: норму, акцентуації характеру та розлади особистості. Рівень суїцидальності вимірювався Опитувальником суїцидальної поведінки Вашеки Т.В. З метою діагностики рівня депресії було застосовано Шкалу для самооцінки депресії У Занга в адаптації Т.І. Балашової. Для діагностики рівня осмисленості життя ми використали тест "Смисложиттєві орієнтації" Д.О. Леонтьєва. Для встановлення кореляційних зв'язків між змінними було використано критерій Пірсона.

Встановлено, що серед акцентуйованих рис найбільш яскраво виражені оптимізм та індивідуалізм, також діагностовано такі розлади особистості: ригідність, імпульсивність, невротичний надконтроль, індивідуалістичність. Представлено результати емпіричного дослідження взаємозв'язку розладів особистості з суїцидальністю та депресією. Обернені кореляційні зв'язки встановлені між розладами особистості та осмисленістю життя.

Vasheka Tetiana Volodymyrivna, PhD (Psychology), Associate Professor, Aviation Psychology Department, Faculty of Linguistics and Social Communications, National Aviation University, Kyiv

Vlasova-Chmeruk Oksana Nikolaevna, MA, Lecturer, Aviation Psychology Department, Faculty of Linguistics and Social Communications, National Aviation University, Kyiv психолог студент суїцидальний

RELATIONSHIP BETWEEN PERSONALITY DISORDERS AND DEPRESSION AND SUICIDALITY IN STUDENT YOUTH

Abstract. The article is devoted to the diagnosis of the severity of personality disorders in psychology students and the study of psychological mechanisms of suicidal behavior in different personality types. The article considers the topical issue of personality disorders and their connection with suicidality, depression and meaninglessness of life. The main theoretical, methodological and empirical approaches to the concept of suicidal behavior and its determinants was analyzed.

The aim of the study was to establish the correlation between personality disorders and suicidality, depression and meaningfulness of life in students.

To study the individual personality traits of students-psychologists, the SMIL test was chosen - a modified MMPI test adapted by L. Sobchyk, which allows to diagnose the personality traits of the respondent and the degree of their expression: "norm", character accentuations and personality disorders. The level of suicidality was measured by the Questionnaire of suicidal behavior by Vasheka TV. In order to diagnose the level of depression, we used the Scale for self-assessment of depression by W. Zang in the adaptation of T.I. Balashova. To diagnose the level of meaningfulness of life, we used the test "Meaningful life orientations" y D.O. Leontiev. Correlation analysis using Pearson's test was used to establish relationships between indicators.

It was established that among the accentuated traits the most pronounced are optimism and individualism. The following personality disorders were also diagnosed: rigidity, impulsivity, neurotic overcontrol, individualism. The results of an empirical study of the relationship between personality disorders with suicidality and depression was presented. Inverse correlations have been established between personality disorders and meaningfulness of life.

Keywords: personality disorders, suicidal behavior, depression, meaningfulness of life, student youth.

Постановка проблеми. Розлади особистості - це досить постійні, ригідні паттерни поведінки, що супроводжуються особистішою та соціальною дезінтеграцією, зачіпають емоційно-вольову сферу особистості при збереженні інтелекту [1]. Варто зазначити, що людині з розладом особистості важко дається міжособистісне спілкування, самоконтроль та дотримання соціальних норм. Наявність цього психічного розладу призводить до порушення функціонування, зниження якості життя, дезадаптації та може сприяти суїцидальним намірам.

В залежності від наукової галузі, у якості детермінант суїцидальної поведінки розглядають медичні, психічні, біологічні чи соціальні фактори. Серед причин суїцидальності психологи наголошують на важливості індивідуально-психологічних властивостей людини, тоді як для соціологів на перший план виходять соціальні детермінанти: безробіття, розлучення, висока конкуренція, хвороби, низька інтеграція в соціумі та ін. [2]. Спроби пояснити самогубство як наслідок психічних порушень відомі з давніх часів. Ще в працях Е. Ескіроля та П. Розанова суїцидальні наміри розглядаються як ознака психічного захворювання, а більшість суїцидентів описують як психічно хворих осіб [3].

Сучасні наукові дослідження вважають найбільш небезпечними у суїцидологічному відношенні психічні захворювання. Так, при депресивних розладах суїцидальний ризик вищий, ніж у загальній популяції, у 30 разів; при шизофренії - в 20 разів, при розладах особистості (особливо при істеричному та емоційно нестійкому) - у 15 разів, при алкоголізмі - у 10 разів, при епілепсії - у 4 рази, при стресових розладах - у 3 рази [4]. Зазначені дані переконливо показують зв'язок суїцидальної поведінки з психічними розладами, проте кількість досліджень суїцидальності у осіб з межовими психічними розладами (розладами особистості) значно менша і ця проблема, на наш погляд, досліджена недостатньо. Саме встановленню зв'язків розладів особистості з суїцидальністю та окресленню їх психологічних механізмів присвячено нашу статтю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розлади особистості у вітчизняній літературі раніше називали психопатіями. Вони близькі за змістом до акцентуацій характеру, проте є більш вираженими, стійкими та зачіпають всі сфери життя індивіда. До того ж розлади особистості часто призводять до соціальної дезадаптації, сприяють порушенню функціонування та зниженню якості життя [5].

Харківські дослідники Лєбєдєв Д.В., Назаров О.О., Тімченко О.В. та ін. узагальнюючи вітчизняні та зарубіжні теорії виникнення суїциду, показують залежність самогубства від структури особистості та акцентуацій характеру, що наближаються до психопатологічних синдромів. Серед них найважливішими предикторами суїциду вважаються істероїдні риси особистості та схильність до депресій [3, С. 40].

Положій Б.С. та Панченко Є.А. зазначають, що суїцидальний ризик у людей з розладами особистості набагато вищий, ніж по популяції в цілому. Вони наводять такі результати дослідження: у вибірці суїцидентів з розладами особистості (п=66), найбільш розповсюдженими є істеричний, емоційно - нестійкий та дисоціальний розлад [6 ]. Схожі результати отримані в досліджені Харитонова С.В. та Войцех В.Ф. Ці автори диференційовано проаналізували, що серед пацієнтів з емоційно-нестабільним розладом більшість тих, хто здійснив суїцидальну спробу, в той час як серед пацієнтів з істеричним розладом для більшості з вибірки дослідження характерні суїцидальні наміри та думки [7].

Неодноразово науковці зверталися до проблеми безсмисленості життя та її важливої ролі у формуванні суїцидальної поведінки. Найважливішими чинниками суїцидальної поведінки SheПenbaum P. вважає депресію, апатію, відчуття безсмисленості існування та втрату життєвих орієнтирів [8]. Життєстійкість же розглядається як значимий антисуїцидальний фактор для людини в складних життєвих обставинах [9]. Bahamin О. та співавтори в експериментальному дослідженні з групою пацієнтів з депресивними розладами показали, що тренінгова програма формування життєстійкості справила позитивний вплив на учасників: призвела до зменшення інтенсивності суїцидальних думок та підвищила оцінку якості життя [10].

На думку Н. Шергенг та співавт., саме категорія життєвого сенсу є головною у визначенні причин самогубства, адже втрата смислу життя та привабливість смерті робить можливим акт суїциду [2]. Життя в якийсь момент втрачає свою цінність, а смерть, навпаки, розглядається як вихід та полегшення. Проте значимим фактором суїцидальної поведінки автори розглядають соціум та стан аномії, що виникає при існуванні кризи в суспільстві.

Положій Б.С. представляє концептуальну модель самогубства, яка намагається поєднати та пояснити психологічні, соціальні та біологічні фактори суїциду [11]. Він аналізує модель "Діатез-стресу", згідно якої причинами суїциду є схильність або підвищена чутливість до факторів, що призводять до самогубства (так званий "діатез"), а тригерами суїцидальної поведінки стають різні стресори.

Серед основних факторів суїциду виокремлюють спадковість, характер, психічні розлади, зловживання алкоголем, недостатність соціальної підтримки, релігійні вірування, соматичні хвороби та ін. [11, С. 3], проте залишається невирішеним питання про їх внесок у формування суїцидальної поведінки. Тому Положій Б.С. пропонує розглядати детермінанти самогубства І та ІІ рангу: до першого рангу він відносить такі детермінанти, без яких суїцид був би неможливим, тобто які роблять найзначніший внесок у розвиток суїцидальної поведінки. Серед детермінант першого рангу важливе місце посідають психічні розлади, а також генетична схильність до суїциду та особистісно-психологічні детермінанти (серед останніх важливими є імпульсивність, емоційна нестійкість та неадекватна самооцінка).

Обґрунтовуючи вплив соматичних хвороб, він підкреслює, що безпосередньою причиною розвитку суїцидальної поведінки є психічний розлад, найчастіше депресія, що виникла як реакція на тяжкі соматичні страждання.

В нашому дослідженні ми акцентуємо увагу на розладах особистості та акцентуаціях характеру, що пов'язані з суїцидальною поведінкою, та таких психологічних явищах як осмисленість життя та депресія - як основних психологічних механізмах формування суїцидальної спрямованості.

Мета статті: дослідити психологічні механізми виникнення суїцидальної поведінки у студентської молоді з розладами особистості.

Методи та методики дослідження. Для дослідження розладів особистості було застосовано тест СМИЛ - модифікований ММРІ у адаптації Л. Собчик, що дозволяє діагностувати особистісні риси та ступінь їх вираженості: "норму", акцентуації характеру та розлади особистості [12]. Рівень суїцидальності вимірювався Опитувальником суїцидальної поведінки Вашеки Т.В. [13]. З метою діагностики рівня депресії було застосовано Шкалу для самооцінки депресії У. Занга в адаптації Т.І. Балашової. Для діагностики рівня осмисленості життя ми використали тест "Смисложиттєві орієнтації" Д.О. Леонтьєва.

Для встановлення кореляційних зв'язків був використаний кореляційний аналіз (критерій Пірсона).

Дослідження проводилося на базі Національного авіаційного університету. Вибірка дослідження - здобувачі освітнього ступеня "Бакалавр", спеціальності "Психологія", 180 осіб. Середній вік респондентів - 19 років.

Виклад основного матеріалу. За результатами методики СМИЛ встановлено, що у більшості респондентів показники знаходяться в межах "коридору норми" - до 67 Т-балів (табл. 1). Найчастіше у вибірці зустрічаються акцентуйовані риси оптимістичності (у 25,6% студентів) та індивідуалістичності (у 23,9%). За іншими шкалами акцентуації характеру діагностовано у 11-15% респондентів (від 67 до 75 Т-балів).

Таблиця 1.

Результати тестування за методикою СМИЛ, п=180 (%)

Кореляційний аналіз показав наявність прямих зв'язків між окремими розладами особистості, депресією й суїцидальністю (табл.2).

Як можна побачити, найтісніший зв'язок встановлено між рівнем суїцидальності та ригідністю (р<0,001), значимі зв'язки виявлені також з песимістичністю, тривожністю та індивідуалістичністю. Ті самі особистісні властивості прямо прокорелювали з депресією, окрім них депресія прямо пов'язана з невротичним надконтролем та емоційною лабільністю.

Соціальна інтроверсія не пов'язана ні з суїцидальністю, ні з депресією. Хоча має значимі обернені зв'язки з осмисленістю життя (табл. 3). Можемо зробити припущення, що саме ця особистісна властивість значно знижує рівень задоволеності власним життям, проте не провокує суїцидальні наміри.

Таблиця 2

Значимі кореляційні зв'язки між індивідуально-особистісними рисами студентів-психологів за методикою СМИЛ та їх рівнем суїцидальності, депресії

* - Кореляція значима на рівні 0.05 (2-стороння); ** - Кореляція значима на рівні 0.01 (2-стороння).

Кореляційний аналіз шкал методики СМИЛ та тесту Смисложиттєві орієнтації показав обернений зв'язок більшості з них (табл. 3).

Таблиця 3

Значимі кореляційні зв'язки між індивідуально-особистісними рисами студентів-психологів за методикою СМИЛ та їх смисложиттєвими орієнтаціями, п=81

Дискусія. В попередньому дослідженні, проведеному в 2021 р. на базі київських вузів, нами було встановлено зв'язок розладів особистості з негативними емоційними станами (в тому числі з депресією) та соціальною дезадаптацією у студентів [14]. Отримані результати спонукали до поглиблення вивчення питання розладів особистості та їх психологічних корелятів.

Встановлені кореляційні зв'язки розладів особистості з суїцидальністю та депресію показують на значний ризик скоєння суїциду серед осіб з шизоїдним, депресивним, ригідним та тривожним типом особистості. Виявлені дані про зв'язок ригідності особистості та суїцидальності узгоджуються з даними Харитонова С.В. та Войцех В.Ф, які у своєму дослідженні зафіксували, що у респондентів з особистісними розладами в цілому низька рухливість нервових процесів, до того ж у групі суїцидентів, що здійснили спробу самогубства, рухливість нервових процесів значимо нижча у порівнянні з пацієнтами з суїцидальними намірами та думками [7].

Однією з важливих тем було припущення про тісний зв'язок з рівнем суїцидальності та безсмисленістю життя, що й було підтверджено у даному дослідженні. Хочемо зазначити, що проблема суїцидальної спрямованості людини та її зв'язок з безсмисленістю існування неодноразово піднімалася як у філософських, так і у психологічних дослідженнях (В. Франкл, Е. Фром, І. Ялом). Втрата смислу - невід'ємна складова екзистенційної кризи людини. І щоб подолати внутрішню спустошеність, пригніченість, людина вдається до пошуку виходу - через суїцідальні думки чи спроби. За І. Яломом відсутність смислу життя - одна з базових екзистенційних данностей людського існування, а навчитися вибудовувати смисли самостійно - це завдання на становлення особистісної зрілості [15]. Результати нашого дослідження показують значиме зниження осмисленості життя у осіб з вираженими розладами особистості.

Отримані результати вказують на необхідність враховування розладів особистості та їх рівня вираженості при прогнозуванні суїцидальної поведінки та важливість їх діагностики при розробці програм профілактики та корекції суїцидальних спроб у студентської молоді.

Висновки

Дослідження зв'язку розладів особистості з суїцидальністю показало значимий внесок сформованих у студентському віці особистісних розладів у розвиток суїцидальної поведінки. Також розкрито механізм формування суїцидальної поведінки у осіб з розладами особистості через високий рівень депресивності та безсмисленість життя. Отримані зв'язки вказують на необхідність подальшого вивчення психологічних корелятів розладів особистості та організацію психологічного супроводу студентів з вираженими розладами особистості.

Література

1. https://www.who.int/classifications/classification-of-diseases

2. Шергенг Н.А., Львова И.Н., Нафикова А.И. Сущность суицида и его социальные детерминанты // Здоровье и образование в XXI веке. 2016. Т. 18, №2. С. 761-764.

3. Лєбєдєв Д.В., Назаров О.О., Тімченко О.В., Христенко В.Є., Шевченко І.О. Психологія суїцидальної поведінки: Посібник / За заг. ред. О.В. Тімченка. Харків, 2007. 129 с.

4. Bertolote J.M. Suicide in the world: an epidemio-logical overview 1959-2000 // Suicide. An unnec-essary death. Ed. Danuta Wasserman. - London: Martin Dunitz, 2001. P. 3-10.

5. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: понимание структуры личности в клиническом процессе. М.: Класс, 1998. 480 с.

6. Положий Б.С., Панченко Е.А. Расстройства личности у пациентов, совершивших суицидальные попытки // Российский психиатрический журнал. 2011. № 3. С. 48-51.

7. Харитонов С.В., В.Ф. Войцех. К вопросу о роли некоторых психологических особенностей личности в прогнозе суицидов у пациентов с расстройством зрелой личности // Социальная и клиническая психиатрия. 2008. Т. 18. № 2. С. 45-51.

8. Shellenbaum P. Abschied von der Selbstzezstorung: Befroing der Lebensenergie. - Stuttgart: Kreux, 1990. - 237 S.

9. Johnson J., Wood A.M., Golding P. et al. Resilience to suicidality: The baffering hypothesis // Clinical Psychol. Rev. 2011. Vol. 31. P. 563-501.

10. Bahamin G., Taheri F., Moghaddas A., Sohrabi F., Dortaj F. The Effects of Hardiness Training on Suicide Ideation, Quality of Life and Plasma Levels of Lipoprotein (a) in Patients with Depressive Disorder // Procedia - Social and Behavioral Sciences, Vol. 46, 2012, P. 4236-4243.

11. Положий Б.С. Концептуальная модель суицидального поведения // Суицидология Том 6, № 1 (18), 2015. С. 3-7.

12. Собчик Л.Н. СМИЛ. Стандартизированный многофакторный метод исследования личности. СПб.: Речь, 2009. 224 с.

13. Вашека Т.В. Профілактика самогубства серед підлітків: методика для вимірювання суїцидальних намірів // Практична психологія та соціальна робота. 2005. №4 (73). С.53-57.

14. Вашека Т.В., Тукаев С.В., Паламар Б.И., Яковицкая Л.С., Мишиев В.Д. Психологические механизмы дезадаптации лиц с акцентуациями характера и расстройствами личности // Психиатрия, психотерапия и клиническая психология. Т.13, №1. 2022. С. 18-29.

15. Yalom, I. D., & Crouch, E. C. The theory and practice of group psychotherapy. The British Journal of Psychiatry, 1990, 157(2), 304-306.

References:

1. https://www.who.int/classifications/classification-of-diseases

2. Sherhenh, N.A., Lvova, Y.N., Nafykova, A.Y. (2016) Sushchnost suytsyda y eho sotsyalnie determynanti [The essence of suicide and its social determinants]. Zdorove y obrazovanye v XXI veke - Health and Education in the 21st Century, 18 (2), 761-764 [In Russian].

3. Liebiediev, D.V., Nazarov, O.O., Timchenko, O.V., Khrystenko, V. Ie., Shevchenko, I.O. (2007) Psykholohiia suitsydalnoi povedinky: Posibnyk [Psychology of suicidal behavior]. Kharkiv [in Ukrainian].

4. Bertolote J.M. (2001) Suicide in the world: an epidemio-logical overview 1959-2000 // Suicide. An unnec-essary death. Ed. Danuta Wasserman. - London: Martin Dunitz, 3-10.

5. Mak-Viliams N. (1998) Psykhoanalytycheskaia dyahnostyka: ponymanye strukturi lychnosty v klynycheskom protsesse. [Psychoanalytic Diagnosis: Understanding Personality Structure in the Clinical Process] M.: Klass [In Russian].

6. Polozhyi, B.S., Panchenko, E.A. (2011) Rasstroistva lychnosty u patsyentov, sovershyvshykh suytsydalnie popitky [Personality disorders in patients with a history of suicide attempts] // Rossyiskyi psykhyatrycheskyi zhurnal - Russian Psychiatric Journal, 3, 48-51 [In Russian].

7. Kharytonov, S. V., Voitsekh, V. F. (2008) K voprosu o roly nekotorikh psykholohycheskykh osobennostei lychnosty v prohnoze suytsydov u patsyentov s rasstroistvom zreloi lychnosty [Role of personality traits in prediction of suicidal behavior in patients with personality disorders]. Sotsyalnaia y klynycheskaia psykhyatryia - Social and Clinical Psychiatry, 18 (2), 45-51 [In Russian].

8. Shellenbaum P. (1990) Abschied von der Selbstzezstorung: Befroing der Lebensenergie. - Stuttgart: Kreux.

9. Johnson J., Wood A.M., Golding P. et al. (2011) Resilience to suicidality: The baffering hypothesis // Clinical Psychol. Rev., 31, 563-501.

10. Bahamin, G., Taheri, F., Moghaddas, A., Sohrabi, F., Dortaj F. (2012) The Effects of Hardiness Training on Suicide Ideation, Quality of Life and Plasma Levels of Lipoprotein (a) in Patients with Depressive Disorder // Procedia - Social and Behavioral Sciences, 46, 4236-4243.

11. Polozhyi, B.S. (2015) Kontseptualnaia model suytsydalnoho povedenyia [Conceptual model of suicidal behavior]. Suytsydolohyia - Suicidology, 6, № 1 (18), 3-7 [In Russian].

12. Sobchyk, L.N.(2009) SMYL. Standartyzyrovannii mnohofaktornii metod yssledovanyia lychnosty. [Standardized multivariate personality research method]. SPb.: Rech [In Russian].

13. Vasheka, T.V. (2005) Profilaktyka samohubstva sered pidlitkiv: metodyka dlia vymiriuvannia suitsydalnykh namiriv [Adolescent suicide prevention: a technique for measuring suicidal ideation]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota - Practical Psychology and Social Work, 4 (73), 53-57 [in Ukrainian].

14. Vasheka, T.V., Tukaev, S.V., Palamar, B.Y., Yakovytskaia, L.S., Myshyev, (2022) V.D. Psykholohycheskye mekhanyzmu dezadaptatsyy lyts s aktsentuatsyiamy kharaktera y rasstroistvamy lychnosty [Psychological mechanisms of desadaptation of persons with accentuations of character and personality disorder] Psykhyatryia, psykhoterapyia y klynycheskaia psykholohyia - Psychiatry, psychotherapy and clinical psychology, 13 (1), 18-29 [In Russian].

15. Yalom, I. D., & Crouch, E. C. (1990) The theory and practice of group psychotherapy. The British Journal of Psychiatry, 157(2), 304-306.

Размещено на Allbest.ru