Педагогічне стимулювання лідерства у студентів засобами активних форм навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕДАГОГІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ЛІДЕРСТВА У СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ АКТИВНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ

Дубровіна Ірина Володимирівна, науковий співробітник

Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського,

кандидат педагогічних наук, доцент,

Національний університет імені М.П. Драгоманова

Смірнов Сергій Володимирович, доцент, кандидат педагогічних наук,

Національний університет «Одеська морська академія»,

Навчально-науковий інститут морських перевезень і технологій, кафедра «Управління судном»

Зінченко Ольга Миколаївна, наукова співробітниця

Центру імітаційного моделювання,

Національний університет оборони України імені Івана Черняховського

Анотація

У статті піднято проблему стимулювання лідерських якостей студентів у сучасних умовах соціально-економічних трасформацій. Закцентовано увагу на процесі педагогічного стимулювання лідерських якостей студентів через різні групи мотиваційної сфери, що посилюють мотивацію здобувачів вищої освіти до формування лідерського потенціалу за внутрішніми очікуваннями чи зовнішніми вимогами. Здійснено опис процесу стимулювання лідерських якостей студентів засобами активних форм навчання у вищій освіти через активізацію особисто-професійного зростання лідера у молодіжному осередку. Запропоновано групи методів, форм і засобів, що впливатимуть на формування лідерського потенціалу студентів, а тому здатні стимулювати їхню науково-пошукову творчість. Проаналізовано феномен лідерства у різних освітніх аспектах: педагогічному, психологічному, соціальному. Професійну мотивацію студента до формування лідерських якостей визначено як сталу сукупність стимулів, що мають певну ієрархію і зв'язок із спрямованістю отримання майбутнього фаху. Відмічено, що успішність молодого фахівця залежить, крім здобутих знань, умінь та навичок від сформованості стійкої життєвої позиції, конкурентоспроможності, мобільності, розвитку вольових якостей, прагненні до неперервної самоосвіти. лідерський потенціал трансформація студент

Доведено, що усталена класифікація мотиваційної сфери впливатиме на зміст професійної мотивації здобувачів вищої освіти до формування лідерських якостей та виступає важливим фактором активізації програми самовиховання. Стимулювання розглянуто як динамічний процес, що передбачає вплив на особистісну (зростання особистісних і професійно важливих якостей), когнітивну (формування широкого спектру теоретичних і практичних знань), операційно-технічну (виконавські вміння) сфери студента.

Ключові слова: педагогічне стимулювання, мотив, лідерство, активні форми навчання, вища освіта, професійні компетентності, соціальне визнання.

Abstract

Dubrovina Irina Vladimirovna, researcher at the National Library of Ukraine named after V. Vernadsky, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the National Pedagogical Dragomanov University.

Smirnov Sergey Vladimirovich, Associate Professor, Candidate of Pedagogical Sciences, National University «Odesa Maritime Academy», Educational and Scientific Institute of Maritime Transport and Technology, Department of «Ship Management».

Zinchenko Olga Mykolayivna, Researcher of Center for Simulation Modeling Ivan Chernyakhovsky National University of Defense of Ukraine.

PEDAGOGICAL STIMULATION OF STUDENT LEADERSHIP BY MEANS OF ACTIVE LEARNING FORMS.

Abstract. The article raises the problem of stimulating leadership qualities of students in modern conditions of socio-economic transformations. Attention is focused on the process of pedagogical stimulation of leadership qualities of students through different groups of motivational spheres enhancing the motivation of applicants for higher education to form leadership potential by internal expectations or external requirements. The description of the process of stimulation of leadership qualities of students by means of active forms of education in higher education through activation of personal-professional growth of a leader in a youth center was carried out. The groups of methods, forms and means, which will influence the formation of the leadership potential of students, their scientific and research creativity, are offered. Analyzed the phenomenon of leadership in different educational aspects: pedagogical, psychological, social. The professional motivation of students to form leadership qualities is defined as a constant set of stimuli having a certain hierarchy and connection with the orientation towards the future profession. It is noted that the success of a young specialist depends, in addition to the acquired

knowledge, skills and abilities on the formation of a stable position in life, competitiveness, mobility, development of willpower, the pursuit of continuous selfeducation. It is proved that the established classification of motivational sphere will influence the content of professional motivation of higher education applicants through the formation of leadership qualities and is an important factor in activating the program of self-education. Stimulation is regarded as a dynamic process, which involves influencing the personal (growth of personal and professionally important qualities), cognitive (formation of a wide range of theoretical and practical knowledge), operational and technical (performing skills) spheres of students.

Key words: pedagogical stimulation, motive, leadership, active learning forms, higher education, professional competence, social recognition.

Постановка проблеми

Сучасний ринок праці висуває перед здобувачами вищої освіти вимоги щодо розвитку особисто -професійних якостей і, насамперед, до формування лідерства у молодіжному середовищі. Оскільки найважливішим ресурсом розвитку суспільства є потенціал особистості, її компетентності у виконанні своїх соціально -професійних функцій, відповідальність у прийнятті рішень, здатність до саморозвитку, то потреба у лідерах є завжди на часі. Успішність молодого фахівця залежить, крім здобутих знань, умінь та навичок від сформованості стійкої життєвої позиції, конкурентоспроможності, мобільності, розвитку вольових якостей, прагненні до неперервної самоосвіти. З огляду на це - зростає значення педагогічного стимулювання лідерських якостей студентів, їхня мотивація до творчо-пошукової роботи як дослідників у вищій освіті, реалізація інтелектуальної самостійності в умовах перманентних змін.

Аналіз актуальних досліджень. Проблемні питання лідерства було розглянуто у дослідженнях таких науковців, як Д. Адаир, Х. Оуєн, В. Ходжсон, Н. Газзард, Б. Келлерман, І. Адізес, Дж. Максвелл, Д. Гоулман та ін. Було здійснено системне дослідження положень теорії педагогічного стимулювання (А. Олексюк, І. Лернер, 3. Равкін, В. Сухомлинський та ін.), стимулювання та мотивації самостійної пізнавальної діяльності (Л. Божович, С. Рубінштейн, П. Якобсон та ін.), стимулювання навчальної та професійної мотивації (А. Вербицький, Н. Бакшаєва, Н. Каньоса та ін.), стимулювання мотивації професійної діяльності майбутніх учителів (В. Бурназової, А. Козир, М. Михаськова та ін.). Водночас, проблема стимулювання лідерських якостей студентів у сучасних умовах соціально-економічних трасформацій потребує подальшого розгляду у педагогічній площині.

Мета статті - опис процесу стимулювання лідерських якостей студентів засобами активних форм навчання у вищій освіти через активізацію особисто- професійного зростання у молодіжному середовищі.

Виклад основного матеріалу

Лідерство як компетенція освітян стала елементом загальних компетенцій в ЄС (компетенції лідерства), зокрема ключовими серед них окреслені наступні: відкритість до нових ідей, доброчесність, інноваційність, соціальні навички (включно з комунікативними), ведення переговорів та розвиток групової взаємодії, робота в команді, організаційні навички, володіння знаннями [1, с. 44].

Термін «лідерство» має міждисциплінарне значення та широке тлумачення: домінування однієї людини над іншими у групі; спроможність певної людини організувати інших у групі та спрямувати їх на виконання визначеного завдання; процес впливу однієї особи на іншу людину або на групу людей через внесення певних змін у їхню поведінку. За видами виділяють формальне та неформальне лідерство. Формальний лідер впливає на членів колективу з позицій займаної посади. Неформальний лідер має великий вплив у колективі незалежно від займаної посади. Ефективним для навчального процесу є поєднання формального та неформального лідерства [4, с. 351]. Незважаючи на те, що науково-емпіричні дослідження лідерства здійснювали протягом усього ХХ століття, до сьогодні не лише не існує однозначної дефініції поняття «лідерство», а й відрізняються уявлення про природу та сутність цього феномену. Деякі дослідники ототожнюють лідерство і вплив, лідерство і владу, лідерство і керівництво. Кожна з цих моделей розуміння феномену лідерства розкриває лише один з аспектів його природи. У психології виділяють різні класифікації лідерів: 1) за змістом діяльності - лідер-натхненник і лідер- виконавець; 2) за характером діяльності - лідер універсальний і лідер- ситуативний; 3) за спрямованістю діяльності - емоційний лідер і діловий лідер [5, с. 34]. Важливою складовою формування лідерських якостей є емоційний інтелект, самосвідомість, самоконтроль, мотивація, емпатія та соціальні навички. Мати ці якості - означає розуміти власний і чужий емоційний стан, причому настільки добре, щоб вести за собою людей до досягнення спільних цілей. Серед лідерських якостей особистості, О. Савельєва виділяє характер (стійкість до стресів), харизму, відданість страві, компетентність, проникливість, сфокусованість, ініціативність, вміння слухати, позитивне відношення, вміння вирішувати проблеми, комунікабельність, відповідальність, впевненість, самодисципліна, здатність до навчання, перспективність бачення, готовність ризикувати [8, с. 82]. Саме ці якості у першу чергу слід стимулювати у молодіжному осередку лідерів. Розглянемо детальніше поняттєвий апарат дослідження. Термін «стимул» вчені розуміють як зовнішній вплив, спонукальну причину, що суб'єктивно сприймається й викликає спрямовану активність дій людини [2, с. 30]. Досліджуючи сутність поняття «стимул», слід чітко окреслити, що визначає два підходи до розуміння цього поняття: а) психологічний, що пов'язує це явище з мотиваційними та ціннісними характеристиками; б) соціальний, який характеризує стимул як зовнішній, соціальний фактор [2, с. 288].У вищій освіті виокремлюють зовнішні (освітнє середовище, заохочення, покарання) та внутрішні (прагнення студентів до самовдосконалення, самоствердження) стимули [5, с. 114].

Виходячи з аналізу поняття «стимул», його міцного зв'язку з мотивами слід зазначити, що процес стимулювання формування лідерського потенціалу студентів виступає важливим фактором активізації його особисто-професійних якостей, програмою самовиховання.

Аналіз сутності поняття «педагогічне стимулювання» засвідчив, що вчені розглядають його як: а) спонукання до навчальної діяльності (С. Гончаренко); б) свідоме, цілеспрямоване використання зовнішніх і внутрішніх стимулів (Л. Гордін); в) цілеспрямований систематичний вплив на навчальну діяльність людини з метою підвищення її активності (В. Ковальчук) [4, с. 34]. Вивчення психолого-педагогічних досліджень дозволяє констатувати, що науковці приділяють увагу співвідношенню понять мотив-стимул. Зокрема, ряд дослідників зазначає, що між мотивами та стимулами існує діалектичний взаємозв'язок. Водночас з цим О. Леонтьєв вважає, що існують мотиви- стимули, які виконують роль спонукальних чинників (позитивних або негативних), позбавлених смислоутворювальної функції. Професійна мотивація студента до формування лідерських якостей, з одного боку, являє собою сталу сукупність стимулів, що мають певну ієрархію і зв'язок із спрямованістю. З іншого боку, вона є динамічною активною системою, що постійно зазнає змін. Спираючись на усталену класифікацію мотиваційної сфери, розглянемо зміст професійної мотивації здобувачів вищої освіти до формування лідерських якостей [1, с.8 ].

До неї можна включити такі групи стимулів: а) навчальні (прагнення навчитися новим поняттям, спеціальним і навчальним умінням, особистісним та професійно важливим компетентностям); б) пізнавальні (інтерес до пізнання сутності майбутньої діяльності, спільностей і розбіжностей різних практичних підготовок з фаху); в) професійні (прагнення отримати знання, вміння, якості для подальшого професійного розвитку, підвищення власного соціального статусу); г) соціальні (стійкий інтерес студентів до успішної діяльності в суспільстві, усвідомлення її мети, завдань, функцій); д) особистісні: самоствердження (наполегливість, цілеспрямованість, висока інтелектуальна самостійність, самовладання у процесі роботи над різними завданнями); самореалізації (прагненні студента ствердити свій соціальний статус у суспільстві та в конкретному колективі).

Стимулювання професійної мотивації до формування лідерського потенціалу відбувається на основі взаємодії викладачів і студентів у студентському середовищі та самостійно через самовиховання. Цей процес передбачає послідовне стимулювання різних груп мотиваційної сфери з боку викладачів, які мають спрямовувати зміни (посилення) різних аспектів мотивації студентів до формування лідерського потенціалу за внутрішніми очікуваннями чи за зовнішніми вимогами.

У сучасних умовах лідер - це особистість, яка здатна досягати високих результатів за допомогою власних здібностей, вивести професійну підготовку та організацію студентів на більш високий рівень організації освітнього процесу через досягнення групових цілей у соціальному середовищі.

Стимулювання у наукових працях розглядається як динамічний процес, що передбачає вплив на особистісну (зростання особистісних і професійно важливих якостей), когнітивну (формування широкого спектру теоретичних і практичних знань), операційно-технічну (виконавські вміння) сфери студента. Важливо зазначити, що процес стимулювання має здійснюватися відповідно до структури лідерського потенціалу студентів. Під шляхами стимулювання освітнього процесу сучасні дослідники розуміють використання всього арсеналу методів, форм і засобів навчання з метою активізації особистісних, когнітивних та професійних потреб здобувача вищої освіти [6, с. 29]. Вчені виокремлюють механізми, що впливають на посилення мотивів лідерства: схвалення, моральне заохочення, матеріальне заохочення, змагання, присутність інших людей, успіх, соціально-психологічний клімат, суспільна увага, привабливість об'єкта потреби, привабливість змісту діяльності, наявність перспективи, конкретної цілі, прогноз та активність людини, функційні стани) [3, с. 74 ].

Лідерство розвивається у першу чергу у тих студентів, які прагнуть бути «лідерами свого життя», тобто мають активну життєву позицію та потребу реалізуватися у певній соціальній групі, тобто проявити свої сильні сторони характеру (відповідальність, відважність, винахідливість, уміння переконувати інших, тобто генерувати та продукувати ідеї та користь суспільству. Застосування компетентнісного підходу до формування лідерських якостей студентів є достатньо новим у системі вищої освіти, таким, що впливає на посилення орієнтованості освіти на працевлаштування випускників, збільшення годин на індивідуальну траєкторію навчання та вибір спецкурсів з кредитно- модульної системи. Широко упроваджується у вищу освіту метод проєкту, ігрового методу, тренінгу, рольових ігор, що впливає на розвиток вмінь роботи в групі, колективної взаємодії, відповідальності за результат, управління обговоренням прийняття рішень. У формі проєкту майбутні фахівці можуть розробляти стратегії виховної роботи, образ моделі сучасного спеціаліста, презентацію рольових ігор тощо. Психологічні тренінги, рольові ігри суттєво формують професійно-особистісні якості майбутнього фахівця, що навчають уміння оцінювати свій внутрішній потенціал, сильні та слабкі риси своєї особистості, сприяють формування іміджу лідера, дозволяють занурюватись в ділові взаємовідносини. Такі тести, на нашу думку, мають спрямовуватися на виявлення інтересів, установок, мотивації студентів, з'ясування рівня розвитку їх комунікативних та організаторських здібностей тощо. Для поглиблення розуміння студентами природи лідерства доцільно до плану виховної роботи включати: індивідуальні й групові бесіди з відповідною тематикою, наприклад: «Лідер - хто він», «Як стати лідером?», «Які якості забезпечують особистості ефективне лідерство?» «Формальні й неформальні лідери в студентському середовищі», «Як організувати спільну діяльність групи?»; диспути та дискусії: «Лідером народжуються чи стають?», «Здатність до лідерства забезпечує конкурентоспроможність фахівцю в сучасних умовах: так чи ні?», «Щоб стати лідером потрібно...», «Усіх лідерів об'єднує...». Розумінню студентами природи лідерства сприяють їх зустрічі із визнаними лідерами в обраній ними професійній сфері. На таких зустрічах студенти можуть познайомитися з реальними прикладами ефективного розвитку й саморозвитку лідерських якостей та здатності їх використати в різноманітних життєвих та професійних ситуаціях. Ефективне формування лідерських якостей студентів, їх залучення до лідерства в групі як особливого виду діяльності не можливе без апелювання до мотиваційної сфери особистості майбутнього фахівця.

Важливим педагогічним інструментом в діяльності куратора студентської групи щодо стимулювання прояву студентами лідерської позиції й поведінки вважаємо підтримку та заохочення студентських ініціатив щодо організації життєдіяльності групи. Що передбачає створення куратором гуманних, суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин зі студентами, організацію спільного визначення цілей й завдань життєдіяльності групи та планування й розподіл доручень по їх реалізації. Упровадженння в ЗВО України інноваційних методів, гнучких форм організації навчальної діяльності, що враховують творчий характер професійної діяльності студентів, блокування однорідних дисциплін, організація курсів за вибором, консультування ефективної організації самостійних занять тощо - сприятиме формуванню лідерства серед студентів.

Аналіз праць вчених засвідчив вузький спектр пропонованих методів і форм стимулювання. Серед них виділяють, зокрема, оглядові лекції, семінари, бесіди, зустрічі з відомими та успішними лідерами, військовими, педагогами, вченими, акторами, спостереження, обговорення, круглі столи, розповідь, пояснення. Безумовно, наведені методи і форми є фундаментальними й усталеними, здатними забезпечити навчальну та пізнавальну мотивацію студентів до формування лідерського потенціалу. Втім, не меншої уваги потребує забезпечення процесу стимулювання інших груп мотивації. Комплексний характер досліджуваних явищ потребує системного підходу до їх вивчення феномену лідерства. Пропонуємо наступні групи методів, форм і засобів, що впливатимуть на формування лідерських якостей студентів, а тому здатні стимулювати його науково-пошукову творчість. До першої групи стимулювання відносимо вольові методи, спрямовані на особистісно-професійні якості: а) лекції-візуалізації, б) творчо-особистісні завдання, що формуватимуть у педагога уявлення про професійні якості та стимулюватимуть бажання до їх набуття; в) імітаційне та рольове моделювання, г) створення професійних автопортретів, що дозволяють майбутньому студенту усвідомити реальний стан власних лідерських якостей та формулювати майбутню професійну палітру дій.

До другої групи стимулювання належать методи та форми, що здійснюють стимулювальний вплив, посилення когнітивної сфери майбутнього спеціаліста: а) пошукові ситуації. б) лекції-бесіди, що залучають студентів до діалогу, безпосереднього вираження власних думок, активного набуття необхідних знань через проблемне викладення матеріалу), в) семінари-діалоги, семінари-дискусії, що висвітлюють міжпредметні зв'язки між освітнім менеджментом, управління; г) самостійна науково-дослідна робота.

Третя група механізмів стимулювання спрямована на стимулювання рефлексивних процесів, які виникають у свідомості студентів як необхідна складова освітньої підготовки. Вона передбачає використання професійних ситуацій, що дають змогу безпосередньо випробувати себе як вчителя-творця: а) тренінг-заняття, б) ділові та рольові ігри, в) участь у концертах, міжнародних, всеукраїнських та міських фестивалях, що стимулюють студентів до вдосконалення певних виконавських умінь та особистісно-професійних якостей, г) створення ситуацій успіху, д) стимулювальне оцінювання, рейтинги. Кожна з представлених груп механізмів стимулювання має опосередкований вплив на мотиви професійної діяльності. Розрізняємо три групи механізмів: група методів і форм, що стимулює особистісно-професійні якості; група методів і форм, що стимулює вольову сферу; група методів і форм, що стимулюють рефлексивні вміння.

Механізми пізнавальних мотивів лідерства стимулюється при використанні таких методів, як розповідь, написання рефератів, доповідей, при застосуванні пошукових і проблемних ситуацій. Тут важливим є особистісний сенс, що вкладає респондент для оволодіння управлінською культурою щодо інших, вміння чути інших та формулювати чіткі вказівки іншим учасникам освітнього процесу. Вплив на емоційно-вольову сферу особистості студента здійснюється шляхом пояснень, бесід, лекцій, диспутів, дискусій з певної теми, яка є актуальною для молоді. На групу професійних мотивів у побудові власного образу «Я -професіонал» стимулювальний вплив здійснюють семінари, обговорення, круглі столи, тренінги, ділові та рольові ігри, педагогічна практика, студентські конкурси, концертні виступи, створення ситуацій успіху, кейс-методи. Творчі зустрічі стимулювально впливають на соціальні мотиви щодо допомоги іншим або потреби себе у соціальному виявленні та активності в закладі вищої освіти. На особисті мотиви (самоствердження та досягнення) позитивний вплив справляють завдання зі створення ситуацій успіху, групової проєктної дії, дискусії, фасилітованої розмови. Послідовна взаємодія авторитетних дій лідера та його неформальне спілкування формує сучасного керівника [7, с. 82]. Формування лідера потребує партнерських взаємин між університетом та стейкхолдерами, керівниками волонтерських організацій, неформальних центрів зайнятості. Оскільки лідер генерує ідеї, надихає та веде за собою, планує роботу інших, візуалізує кінцевий результат, який має досягти група, тому важливу функцію впливу на формування лідерських якостей здобувачів вищої освіти здійснює куратор студентської групи.

Висновки

Отже, стимулювання лідерських якостей студентів здійснюється на основі впливу активних методів і форм у певному соціальному середовищі, групі з метою реалізації поставлених педагогічних задач самоідентифікації особистості у молодіжному середовищі, що є підґрунтям особисто-професійного успіху здобувачів вищої освіти для побудови кар'єри у майбутньому.

Література

1. Алфімов Д. В. Зміст феномену «лідерські якості особистості». Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах, 2010, 11 (64), 44-51.

2. Біленький Є. А., Козловець М. А. Соціологія: словник термінів і понять. Київ: Кондор, 2006, 372.

3. Бакшаева Н. А., Вербицкий А.А. Психология мотивации студентов: учебное пособие. М.: Логос, 2006. 184 с.

4. Безлуцька О.П. Проблема лідерства на судні в науковій теорії та практиці. Молодий вчений, 2017. №1(41). С. 351-357.

5. Бендас Т.В. Психология лидерства: учебное пособие. СПб.: Питер, 2009. 448 с.

6. Мороз В. П. Формування лідерських якостей студентів закладів вищої освіти в процесі діяльності органів студентського самоврядування: навч.-метод. посіб. для студ. закл. вищ. осв. Держ. закл. «Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка». Старобільськ: Вид-во ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2019. 263 с.

7. Педагогічні технології у неперервній освіті: монографія / укл. С. О. Сисоева, А. М. Алексюк, П. М. Воловик, О. І. Кульчицька, Л. Є. Сігаєва, Я. В. Цехмістер та ін.; за ред. С. О. Сисоєвої. К.: ВІПОЛ, 2001. 120 с

8. Савельєва О. О. Оцінка лідерського потенціалу студентів як майбутніх управлінців. Вісник Хмельницького національного університету. Серія: Економічні науки. 2010. № 4. Т. 4. С. 81-84.

References

1. Alfimov, D. V. (2010). The content of the phenomenon «leadership personality qualities» [The content of the phenomenon of «leadership qualities of the individual.]. Pedagogika formuvannja tvorchol osobistosti u vishhij і zagal'noosvitnij shkolah - Pedagogy of creative personality formation in higher and general education schools, 11 (64), 44-51 [in Ukrainian].

2. Bilen'kij, Є. A., Kozlovec', M. A. (2006). Sociologija: slovnik terminiv і ponjat' [Sociology: a dictionary of terms and concepts]. Kii'v: Kondor [in Ukrainian].

3. Bakshaeva, N. A., Verbickij, A.A. (2006). Psihologija motivacii studentov [Psychology of student motivation]. M.: Logos [in Russian].

4. Bezluc'ka, O.P. (2017). Problema hderstva na sudd v naukovq teori'i ta praktid [The problem of leadership on the ship in scientific theory and practice]. Molodij vchenij - Young Scientist, 1(41), 351-357. [in Ukrainian].

5. Bendas, T.V. (2009). Psihologija liderstva [Psychology of leadership]. SPb.: Piter [in Russian].

6. Moroz, V. P. (2019). Formuvannja liders'kih jakostej studentiv zakladiv vishhot osviti v procesi dijal'nosti organiv students'kogo samovrjaduvannja [Formation of leadership qualities of students of higher education institutions in the process of activity of student self-government bodies]. Starobd's'k: Vid-vo DZ LNU ішєпі Tarasa Shevchenka. [in Ukrainian].

7. Sisoeva, S. O. , Aleksjuk, A. M. , Volovik, P. M. , Kul'chic'ka, O. І. , Sigaєva, L. Є. , Cehmister, Ja. V. (2001). Pedagogichni tehnologil u neperervnij osviti [Pedagogical technologies in continuing education]. K.: VIPOL [in Ukrainian].

8. Savel'eva, O. O. (2010). Ocinka liders'kogo potencialu studentiv jak majbutnih upravlinciv [Assessment of leadership potential of students as future managers]. Visnik Hmel'nic'kogo nacional'nogo universitetu. Serija: Ekonomichni nauki - Bulletin of Khmelnytsky National University. Series: Economic Sciences, 4, 4, 81-84. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru