Динаміка рівня тривожності студентів психологів під час навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИНАМІКА РІВНЯ ТРИВОЖНОСТІ СТУДЕНТІВ ПСИХОЛОГІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ

Васильєва Ганна Вікторівна кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Чорноморський національний університет імені Петра Могили, вул. 68 Десантників, м. Миколаїв

Ліповецька Крістіна Ігорівна студентка 465 гр, Чорноморський національний університет імені Петра Могили, вул. 68 Десантників, м. Миколаїв

Анотація

Студент - це якісно новий статус, який отримує учень старшої школи після вступу до вищого навчального закладу. Перед колишнім школярем постає низка інших завдань і випробувань, котрі він має самостійно вирішити й пройти. Це викликає почуття тривожності від зміни оточення, пристосування до окремого життя, адаптації в іншому місті, вирішення побутових проблем. Підвищення тривоги також притаманні й студентам на старших курсах, що пов'язано з формуванням професійної ідентичності, пошуках роботи та реалізації.

Супроводжуючи таким чином майбутнього фахівця на всіх етапах його професійного становлення у ВНЗ, тривожність негативно позначається не лише на фізичному, але й психічному здоров'ї студентської молоді, що вимагає ґрунтовного вивчення шляхів її попередження й подолання. Тривога вважається показником «передневротичного стану», і вона відіграє важливу роль у поведінкових розладах, таких як порушення поведінки та поведінка, що викликає залежність. Важливість корекції тривожності та її подолання є одним з напрямків навчання та формування професійних компетентостей. Нами було досліджено рівень тривожності студентів напротязі навчання на психологічному факультеті та проаналізована динаміка та фактори, що впливають на її рівень. Також розроблено корекційну програму раннього втручання, тобто корекції та зниження рівня тривоги емпіричній частині було встановлено, що у більшості студентів психологів переважає середній рівень прояву тривожності, так на першому курсі рівень ситуативної тривожності виявлено у 38 % респондентів.

Тривожність, як прояв психічного стану особистості, як відповідна реакція на стресогени, яка має накопичувальний ефект, спостерігається під час навчання та має певні закономірності динаміки на різних курсах.

Ключові слова: тривожність, студенти, рівень адаптації, корекція.

Abstract

Vasilieva Anna Viktorivna Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor of Psychology Petro Mohyla Black Sea National University, str. 68 Paratroopers, Mykolaiv

Lipovetska Kristina Ihorivna student 465 gr, Petro Mohyla Black Sea National University, str. 68 Paratroopers, Mykolaiv

DYNAMICS OF ANXIETY STUDENTS OF PSYCHOLOGISTS DURING STUDY

A student is a qualitatively new status that a high school student receives after entering a higher education institution. The former student faces a number of other tasks and challenges that he must solve and pass on his own. This causes feelings of anxiety from changes in the environment, adaptation to a particular life, adaptation in another city, solving household problems. Increased anxiety is also associated with senior students, which is associated with the formation of professional identity, job search and realization. Accompanying the future specialist at all stages of his professional development in the university, anxiety has a negative impact not only on the physical but also mental health of young students, which requires a thorough study of ways to prevent and overcome it. Anxiety is considered an indicator of a "pre-neurotic state" and plays an important role in behavioral disorders such as behavioral disorders and addictive behaviors. The importance of anxiety correction and overcoming it is one of the areas of training and formation of professional competencies. We investigated the level of anxiety of students during their studies at the Faculty of Psychology and analyzed the dynamics and factors influencing its level. Also, a corrective program for early intervention was developed, ie correction and reduction of anxiety.

Anxiety, as a manifestation of the mental state of the individual, as a corresponding reaction to stressors, which has a cumulative effect, is observed during training and has certain patterns of dynamics in different courses.

Keywords: anxiety, students, level of adaptation, correction.

Постановка проблеми

Студент - це якісно новий статус, який отримує учень старшої школи після вступу до вищого навчального закладу. Тепер перед колишнім школярем постає низка інших завдань і випробувань, котрі він має самостійно вирішити й пройти. І хоча перші етапи перебування студента в стінах вишу здебільшого насичені позитивними емоціями, насамперед від усвідомлення ним самого факту вступу до омріяного ВНЗ, поряд із цим учорашніх старшокласників супроводжують почуття тривожності від зміни оточення, де немає підтримки давніх і вірних друзів - однокласників, улюблених учителів, батьків, страх перед усім незнайомим, що пов'язано зі здобуттям професії в університеті. Водночас подібні негативні емоційні почуття притаманні й досвідченим студентам, особливе хвилювання в яких викликають численні самостійні, модульні контрольні роботи, екзаменаційні сесії (звикнути до яких через їх природню напруженість просто неможливо), участь у науково-практичних конференціях, де кожен має показати себе якомога з кращого боку, максимально розкрити свої знання, проявити власні вміння та навички. Супроводжуючи таким чином майбутнього фахівця на всіх етапах його професіоналізації у ВНЗ, тривожність негативно позначається не лише на фізичному, але й психічному здоров'ї студентської молоді, що вимагає ґрунтовного вивчення шляхів її попередження й подолання. студент психолог ханін тривожність

Високо-тривожна молодь характеризується нестійкою самооцінкою і невпевненістю в собі, постійним страхом перед невідомим, і як наслідок - рідко проявляють ініціативу, намагаються не бути поміченими, намагаються не порушувати дисципліну, суворо виконувати вимоги. Хлопчикам і дівчатам з високою особистісною тривожністю часто не вистачає авторитету та популярності в групах через свою ізольованість, невпевненість, погану комунікабельність, безініціативність або, навпаки, нав'язливість. [2]

Тривожність, виражена як індекс рівня тривожності, неминуче супроводжує всі види діяльності людини, у тому числі й навчальну та пізнавальну. Залежно від рівня тривожності тривожні стани можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на активність та успішність студентів.

Висока тривожність ускладнює пізнавальну діяльність студентів, знижує зосередженість і гнучкість у стратегіях дій, знижує інтелектуальну продуктивність, порушує діяльність, у тому числі занедбаність, призводить до надмірного емоційного напруження, а в довгостроковій перспективі - сприяє низькій самооцінці студента. В даний час зростає кількість людей, які живуть з тривожними розладами, які характеризуються тривогою, невпевненістю та емоційною нестабільністю.

Студентська тривожність найчастіше проявляється на першому та випускному курсах. Розвиток соціальних ролей студентів на різних курсах має певні особливості. Студенти першого курсу вирішують питання адаптації та участі у формі життя студентського колективу. Поведінка дуже покірна. Усвідомлюйте ризики невмотивованих і непередбачуваних наслідків добрих справ. Другий рік - це період інтенсивної навчальної та професійної діяльності. У житті другокурсників зосереджені всі форми навчання і виховання, культури і дозвілля. Третій курс пов'язаний з початком спеціалізації, посиленням інтересу до дослідження та звуженням кола індивідуальних інтересів. Четвертий рік - це перше реальне розуміння професії під час стажування, з новими цінностями, що стосуються майбутньої роботи, фінансів та сімейних обставин.

Реальне життя супроводжується безліччю психоемоційних переживань. Емоції та почуття є відображенням у свідомості людини повсякденної реальності. Вчені виділяють зміст, процес і форму різних діапазонів цих переживань, а саме тривожності, настрою, стресу, пристрасті, сенсорного тону, настрою тощо. У своїй загальній єдності вони становлять і характеризують емоційну сферу людини.

Сьогодні психологи в усіх сферах визнають, що тривожність людини є проблемою нашого часу. Будь-який дисбаланс у людських екологічних системах, відсутність розумових або фізичних ресурсів для задоволення поточних потреб, невідповідність систем попиту, страхи, пов'язані з можливою неспроможністю здійснити серйозне викорінення в майбутньому, і нові екологічні вимоги, які можуть виявити банкрутство, є джерелами виникнення тривожності.

Тривога, що визначається як невизначене відчуття загрози, характер і час якого непередбачувані, як тривога невизначеності або розчарування випереджувальними механізмами психологічного стресу. Тривога розглядається як психічний стан, що проявляється почуттями, страхами та розладами, викликаними можливими неприємностями.

Більшість людей, вживаючи слово «тривожність», навіть не замислюються про те, що воно насправді означає. Дуже багато людей, коли їх запитують, як вони почуваються в стані тривоги, кажуть, що їх мучать погані передчуття, переживання і навіть тремтіння. Відчуття тривожності може призвести до відчуття ізоляції та самотності, а деякі люди включають моделі тривоги та смутку. Важливо пам'ятати, що в стані тривоги ми зазвичай відчуваємо не одну емоцію, а комбінацію або модель різних емоцій, кожна з яких впливає на наші соціальні стосунки, думки та поведінку.

Проблема тривожності особистості - це, здебільшого, деструктивний психічний стан - одна з найактуальніших проблем сьогодення. Існує багато теорій, які пояснюють природу виникнення тривожності. Вважається, що спочатку вона була поставлена - як психологічна проблема та розглянута в працях З. Фрейда. Згідно з його теорією особистості, її структура складається з трьох компонентів: Id, Ego і Super-Ego, які взаємопов'язані. Як зазначають багато дослідників і практичних психологів, тривога є джерелом багатьох психологічних труднощів, у тому числі багатьох відхилень у розвитку, і є причиною для звернення за психологічним супроводом.

Тривога вважається показником «передневротичного стану», і вона відіграє важливу роль у поведінкових розладах, таких як злочинна поведінка та поведінка, що викликає залежність. Важливість корекції тривожності та її подолання важливо підготувати учнів до важких ситуацій (екзамени, олімпіади тощо) та оволодіти новими видами діяльності.

У своїй роботі ми хочемо дослідити тривожність студентів і попрацювати над її корекцією для зниження тривожності за допомогою спеціально підібраних вправ та психодіагностичних методів. Як правило студенти адаптуються до нових умов і вимог, пов'язаних з навчанням у ЗВО. Це може призвести до підвищеної тривожності, що, в свою чергу, впливає на успіх студента та його стосунки з іншими.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема впливу тривожності на особистість досліджувалась багатьма науковцями та залишається досить актуальною в ХХІ ст. - у час, коли перебіг державотворчих процесів, вплив соціально-економічної ситуації в країні, коловорот змін у різних сферах її життя, пошук людиною свого місця в соціумі неоднозначно позначаються на її внутрішньому світі, світогляді й переживаннях. Так, підтвердженням цьому є праці як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників, котрі займалися розкриттям психологічних основ, сутності, видів, форм тривожності, обґрунтуванням її впливу на фізичний і психічний розвиток окремої людини чи групи в цілому (В.М. Астапов, А.Я. Гринечко, К. Ізард, А.М. Прихожан, Ч. Спілбергер, Д. Тейлор, Ю.Л. Ханін, І.А. Ясточкіна та ін.). Як показав огляд останніх досліджень і публікацій, переважна більшість зазначених праць присвячені вивченню тривожності сучасної молоді, зокрема студентської, яка виступає рушієм прогресу будь-якого суспільства, котрий, змінюючи його, постійно перебуває в стані занепокоєння, сумніву, невпевненості у власних силах.

Мета статті полягає в теоретичному аналізі наукових джерел із досліджуваної проблеми й розкритті психологічних особливостей розвитку тривожності, теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити особливості прояву рівнів тривожності студентів психологів.

Відповідно до мети були визначенні завдання дослідження:

1) Проаналізувати та узагальнити теоретико-методологічні підходи до вивчення тривожності як соціпсихологічного явища.

2) Здійснити теоретичний аналіз літератури стосовно динаміки рівнів тривожності студентів психологів.

3) Визначити основні ознаки прояву тривожності у студентів психологів.

Виклад основного матеріалу

Тривожність - психічний стан людини, схильність відчувати тривожність (тривогу) і страх у конкретних соціальних ситуаціях, пов'язаних із підвищеним емоційним або фізичним напруженням. Проблеми тривожності сьогодні дуже важливі, оскільки пов'язані з проблемами психосоціальної адаптації та високим рівнем тривожності у формуванні адекватного уявлення про себе, свої особистісні якості.

Питання особистісної тривожності сьогодні є важливим, оскільки сучасна соціологічна статистика свідчить про те, що кількість тривожних З кожним роком їх кількість значно зростає, особливо серед молоді вік. Почуття тривоги, що супроводжуються підвищеною тривогою, пильністю, емоційною нестабільністю, можуть заважати жити, впливати на поведінку зростаючого індивіда, коригувати його, впливати на стосунки з оточуючими і можуть спричинити Виникнення відчуття самотності, постійного емоційного дискомфорту.

Причини особистісної тривожності соціальні, психологічні і психофізіологічний рівень. Перший - особисті соціальні проблеми і комунікаційні бар'єри. На психологічному рівні актуальна особиста тривога Недостатня самосвідомість суб'єкта. Тривога викликана конфліктом Самооцінка, коли одночасно усвідомлюються дві протилежні тенденції - має бути високою Самооцінка і невпевненість. Психофізіологічний рівень тривожності індивіда визначається факторами, пов'язаними з функціонуванням центральної нервової системи.

Тривожність, як духовна ознака, має очевидну особливість, що виявляється в її змісті, джерелі, прояві та компенсації. Кожна вікова група має свою специфіку реалії, які призводять до підвищеної тривожності у більшості студентів, незалежно від справжніх загроз чи переживань.

Особистісна тривожність характеризується схильністю сприймати широкий спектр ситуацій як загрозу і реагувати на ці ситуації тривогою. Реактивна тривожність характеризується нервозністю, невизначеністю і напруженістю. Дуже висока реактивна тривожність може призвести до порушення уваги, а іноді і тонкої координації. Дуже висока особистісна тривожність безпосередньо пов'язана з наявністю невротичного конфлікту, емоційного та невротичного зриву, психосоматичних розладів.

Однак тривога з самого початку не є негативною рисою. Певний рівень тривожності є природною і обов'язковою позитивною характеристикою для людини, адже зберігається відповідний рівень напруги та відповідальності, який допомагає у роботі, житті та навчанні, і такий рівень є оптимальним для кожного він індивідуальний та має назву - «корисної тривожності».

Студентський вік характеризується різноманітністю емоційних реакцій і способів вираження емоційних станів, а також підвищеним самоконтролем і саморегуляцією. Емоції, які є загальною ознакою цієї вікової зміни, відзначаються разом із переходом від нестримної радості до смутку та поєднанням деяких змінних полярних якостей. До них відноситься ідіосинкратична чутливість - чутливість до оцінки іншими їх зовнішності, здібностей, навичок, а також надмірна впевненість і надмірна критичність до інших. Студенти та підлітки характеризуються все більшою зосередженістю на уявленнях про зростання тіла, розміри, вагу, поведінку та норми руху. Вони, як правило, виявляли фізичні відхилення, навіть коли всі показники були нормальними. Ця гіперчутливість може викликати суперечливі реакції і навіть невротичні хронічні психічні розлади, які можуть призвести до низької самооцінки. Важливим і важким для молоді є період здобуття вищої освіти та професійного оволодіння. Адже в цей період розвитку особистості особистість стає більш самостійною, їй необхідно набути знань і практичних навичок обраної професії та навчитися вирішувати складні завдання. Однак через певні негативні події у власному житті, хвилювання за рідних, труднощі у навчанні, конфлікти з навколишнім середовищем, соціально-економічну нестабільність у країні, невпевненість у завтрашньому дні тощо, у цій віковій групі може виникнути тривожність, яка легко переходить в хронічну форму, набуваючи статусу особистісної якості. Оскільки основним компонентом тривожності в розвитку особистості є почуття тривоги, рекомендується виділити його основні характеристики, а саме невпевненість, пильність, збентеження, нечітка і непослідовна мова, страх перед очима, блідість, неспокійність, нервозність, скутість рухів або, навпаки - надмірна жестикуляція [2].

Високо-тривожна молодь характеризується нестійкою самооцінкою і невпевненістю в собі, постійним страхом перед невідомим, і як наслідок - рідко проявляють ініціативу, намагаються не бути поміченими, намагаються не порушувати дисципліну, суворо виконувати вимоги. Хлопчикам і дівчатам з високою особистісною тривожністю часто не вистачає авторитету та популярності в групах через свою ізольованість, невпевненість, погану комунікабельність, безініціативність або, навпаки, нав'язливість.

Тривожність, виражена як індекс рівня тривожності, неминуче супроводжує всі види діяльності людини, у тому числі й навчальну та пізнавальну. Залежно від рівня тривожності тривожні стани можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на активність та успішність студентів.

Висока тривожність ускладнює пізнавальну діяльність студентів, знижує зосередженість і гнучкість у стратегіях дій, знижує інтелектуальну продуктивність, порушує діяльність, у тому числі занедбаність, призводить до надмірного емоційного напруження, а в довгостроковій перспективі - сприяє низькій самооцінці студента. В даний час зростає кількість людей, які живуть з тривожними розладами, які характеризуються тривогою, невпевненістю та емоційною нестабільністю.

Студентська тривожність найчастіше проявляється на першому та випускному курсах. Розвиток соціальних ролей студентів на різних курсах має певні особливості. Студенти першого курсу вирішують питання адаптації та участі у формі життя студентського колективу. Поведінка дуже покірна. Усвідомлюйте ризики невмотивованих і непередбачуваних наслідків добрих справ.

В основі практичного дослідження рівня тривожності у студентів психологів є емпіричне дослідження у підвиді індивідуального панельного дослідження (вид дослідження при якому відбувається спостереження за респондентами протягом заданого проміжку часу, метою якого є дослідження динаміки розвитку людини чи події).

Отже, дослідницько-експериментальна робота виконувалась на базі Чорноморського національного університету імені Петра Могили в 2019 році.

Респондентами були 30 осіб студенти спеціальності 053 «Психологія» віком від 18 до 21 року.

Для дослідження рівня тривожності студентів психологів було обрано методика «Спілберга-Ханіна оцінка рівня ситуативної (реактивної) тривожності (STAI)», а також метод бесіди.

Емпірична частина проходила у три етапи: перший етап - теоретичний аналіз літератури з обраної теми, другий етап - підбір відповідного діагностичного інструментарію проведення діагностики та третій етап - аналіз.

Вимірювання тривожності як якості особистості особливо важливо, оскільки це властивість обумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності - природна та обов'язкова особливість активної діяльної особистості. У кожної людини існує свій оптимальний чи бажаний рівень тривожності - це корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану у цьому відношенні є для нього суттєвим компонентом самоконтролю та самовиховання.

Методика «Спілберга-Ханіна оцінка рівня ситуативної (реактивної) тривожності (STAI)» включає дослідження двох основних типів тривожності ситуативної та особистісної, існування якої не виключає існування іншої. Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна характеристика, що відображає схильність суб'єкта до тривоги та передбачає наявність в ній тенденції сприймати досить широкий спектр ситуацій як загрозливі, відповідаючи на кожну з певною реакцією. Як схильність, особиста тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, що оцінюються людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги. Ситуативна або реактивна тривожність як стан характеризується емоціями, які суб'єктивно переживаються: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різною за інтенсивністю та динамічністю у часі.

Особи, що відносяться до категорії високотривожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці та життєдіяльності в широкому діапазоні ситуацій та реагувати сильним станом тривожності. Якщо за методикою у випробуваного високий показник особистісної тривожності, це дає підстави припускати, що в нього поява стану тривожності у різноманітних ситуаціях, особливо коли вони стосуються оцінки його компетенції і престижу збільшується.

Більшість з відомих методів вимірювання тривожності дозволяє оцінити лише особистісну або стан тривожності, або більш специфічні реакції. Нами було застосовано методика, Ч.Д. Спілбергером, у адаптації Ю.Л. Ханіна.

Цей опитувальник складається з 20 висловлювань, що належать до тривожності як стану (стан тривожності, реактивна чи ситуативна тривожність), і з 20 висловлювань визначення тривожності як диспозиції, особистісної особливості (властивість тривожності). Тривожність як риса особистості, означає мотив або набуту поведінкову диспозицію, яка зобов'язує індивіда до сприйняття широкого кола об'єктивно безпечних обставин, що містять загрозу, спонукаючи реагувати на них станами тривоги, інтенсивність яких не відповідає величині реальної небезпеки. Шкала реактивної та особистісної тривожності Спілбергера є єдиною методикою, що дозволяє диференційовано вимірювати тривожність, як особистісну властивість, і як стан.

За результатами дано методики можна отримати низькі, середні та високі показники, як за шкалою особистісної тривожності так і ситуативною. Низька тривожність сигналізує, що випробуваний потребує підвищенні почуття відповідальності та усвідомленні реальні мотиви своєї діяльності. Але іноді дуже низька тривожність є свідченням активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе у «найкращому світлі».

Відомо, що тривога та тривожність тісно пов'язані зі стресом. Завдяки цьому тести, що оцінюють виразність тривожності, можуть бути успішно використані також і для діагностики рівня стресу. При цьому ситуативна тривожність характеризуватиме рівень стресу в даний момент, а особистісна тривожність - вразливість (або стійкість) до впливу різних стресорів загалом.

Оцінка тривожності як стійкої риси особистості важлива під час відбору персоналу, формуванні команд з урахуванням психологічної сумісності, особливо видів праці за умов підвищеної небезпеки, коли потрібні виконавці відповідальні, обережні, здатні до аналізу та узагальнення інформації, що уникають конфліктних ситуацій.

За методикою «Спілберга-Ханіна оцінка рівня ситуативної (реактивної) тривожності (STAI)» маємо наступні результати (Табл.1.): на першому курсі навчання ситуативна та особистісна тривожність мають яскраво виражений середній показник (ситуативна - 38 %, особистісна - 53 %), що свідчить про чітку паралельність відчуттів студентів у хвилювання при вступі на перший курс, з незнанням «як буде...» з відчуттями у даний момент, які здебільшого проявляються у невпевненості студентів, як правильно відреагувати, дати оцінку і тд.

Результати емпіричного дослідження за методикою «Спілберга-Ханіна оцінка рівня ситуативної (реактивної) тривожності (STAI)» для студентів 1 курсу (Табл.1)

За результатами даної методики також було розраховано критерій кореляції за Пірсоном для порівняння рівнів ситуативної та особистісної тривожності серед дівчат та хлопців на 1 курсі навчання, адже рівень тривожності є досить важливим для подальшого планування навчального процесу серед студентів психологів, аби показники тривожності знизились, чи хоча б стабілізувались і науково-педагогічний колектив кафедри звернув увагу та запланували майбутні заходи для зниження рівня тривожності серед студентів. У досліджені приймали участь 9 хлопців та 21 дівчина, відповідно зазначеної кількості осіб отримали наступні результати: г = 0,240, при двосторонньому значенні r = 0,201, що дає підстави стверджувати наявність значимої кореляції на рівні р = 0,05 (двостороння), це свідчить про рух двох змінних в ідеальному позитивному співвідношенні, тобто якщо показник особистісної тривожності зростає, то і показник ситуативної тривожності рухається у тому самому напрямку з тією ж самою величиною прямо- пропорційно, і навпаки.

Студентів з високим рівнем тривожності відрізняє замкнутість та низький рівень товариськості. Як правило, вони без ініціативні, що пов'язано з очікуванням невдачі та низькою самооцінкою. І навпаки, студенти, які мають низький рівень тривожності, товариські та ініціативні, але їм властива слабка емоційна включеність у різні життєві ситуації та стриманість власних почуттів. Середній рівень тривожності говорить про те, що це більш менш спокійні студенти, досить активні і товариські, хоча трапляються випадки, коли з'являється занепокоєння, не обґрунтоване обставинами, що склалися, здебільшого студентам даної спеціальності властивий такий рівень, адже це дозволяє їм бути залученим у ситуацію та швидко найти вихід з неї, але спираючись на відповідний тип характеру особистості [5].

Також за допомогою метода бесіди було встановлено показники задоволеності студентським життям та основні компоненти впливу на показники рівня тривожності у студентів психологів, відповідно отриманих даних, було отримано оцінку перспектив готовності студентів психологів до майбутнього професійного становлення на практиці.

За отриманими даними бесіди опитування більшість респондентів задоволені власним життям (63,2%), тобто сприйняття студентами студентського життя є позитивно підкріпленим, ставленням викладачів до студентів і навпаки, що не викликає занепокоєння у студентів та е спроможне провокувати виникнення психологічних ознак тривожності, лише 2,1% студентів незадоволені власним життям, але при цьому було встановлено у ході бесіди, такий показник обумовлено через присутній зовнішній фактор не пов'язаний з навчальним процесом, але факт було зафіксовано відповідні респонденти були залучені до терапевтичної роботи з психологом за зазначеною рекомендацією та за бажанням самого студента.

Показник реалізації планів дозволяє відслідкувати динаміку рівня тривожності студентів психологів, адже кожна завершена страва, підтримує самооцінку особистості та провокує її на нові, більші досягнення і реалізацію наступних справ, за цією шкалою найбільше виражений середній показник - 60 57,3 % опитаних студентів, це говорить, про наявність у студентів намірів пов'язаних з реалізацією планів, але деякі з них зіткнулися на своєму шляху з невдачами, саме тому маємо 39,8% респондентів з високим рівнем за реалізацією власних планів. [3,с. 147-150].

Оцінка власного занепокоєння як тривожний стан душі, пов'язаний з емоційною стабільністю і психічним здоров'ям особистості, показник досить високий 61,5 % опитаних, це дає підстави для подальшого дослідження даного фактору, але у студентському житті на завершальному курсі навчання у ЗВО, можна припустити, що саме цей показник може мати такі результати, адже студенти бояться та переживають невизначеність після завершення навчання, яким чином буде відбуватись їх подальше професійне становлення. На даному рубежі також, не слід забувати, про вступні іспити, перед якими студенти відчувають ще більший страх та занепокоєння, а особливо відмінники, які мають підтвердити власні знання та отримані оцінки [7].

Відчуття ресурсу впливу на своє життя чи можливість бути причетним до кожної події, які відбуваються у студентському житті має виражений низький рівень 42,5 % та 17,6 % - високий, можна припустити, що у більшості випадків даний фактор має такі значення через те, що студенти застряють у власних переживаннях та страхах, пов'язаних з їх майбутнім професійним становленням, другий варіант майже усі студенти четвертого курсу проживають «синдром відкладеного життя», що може бути пов'язаним з політичною та військовою ситуацією в країні або ж замороження на проблемних процесах навчання у ЗВО у цей час, що теж може провокувати виникнення тривожності та інших психологічних явищ.

Значна частина студентів відчуває дедалі більшу тривогу через різні ситуації студентського життя. Як наслідок, значна частина студентів мала високий рівень соціального стресу, розчарування потребою в успіху, негативні емоції, щодо проблем стосунків з викладачами та пов'язані з цим страхи не відповідати очікуванням інших, ситуації самовираження та публічне тестування. Виходячи з цих результатів та враховуючи особисті відповіді, більшість студентів мали підвищений рівень тривожності студентів через: 1) невпевненість у собі, своїх знаннях і здібностях і, можливо, низьку самооцінку; 2) страх виявити та продемонструвати свої здібності, негативні емоції (деякі студенти вважають їх менш цінними, ніж їхні одногрупники, які демонструють високий рівень знань); 3) негативний досвід, пов'язаний з можливими негативними оцінками викладачів та проблемами стосунків з ними; 4) батьки вимогливі і недостатньо цінуються, сімейні проблеми [4, с. 96].

Однак найпоширеніша тривожність у більшості студентів коледжу пов'язана з ймовірністю того, що їхній негативний досвід пов'язаний з негативною оцінкою викладачів та можливими проблемами у відносинах з ними [1, с. 160]

Здебільшого студенти емоційно реагують на ситуації в залежності від стресогенних факторів, саме тому в них може виникати відчуття занепокоєння, що в подальшому провокує появу тривожності ситуативної, а згодом і рівень особистісної тривожності може стати значно більшим.

Саме тому при виділенні рекомендацій для поліпшення рівня тривожності студентів, необхідно враховувати стресогенні показники. Студенти оцінюють ознаки тривожності, викликаною напруженим навчанням, найбільш вираженим проявом тривожності є зниження працездатності та підвищена стомлюваність. Також, до негативних наслідків навчальної тривожності були також віднесені порушення сну та поспіх, спричинений постійним браком часу. Студенти відзначали проблеми у спілкуванні, порушення соціальних контактів. Ці та інші багато причин мають як об'єктивний, і суб'єктивний характер.

Висновки

Проблема особистісної тривожності сьогодні є актуальною, оскільки сучасна психологічна статистика свідчить, що кількість людей з тривожністю збільшується з кожним роком і у великій кількості, особливо серед підліткового та юнацького віку. Почуття тривоги, що супроводжується підвищеною тривожністю, пильністю, емоційною нестабільністю, може заважати жити, впливати на поведінку зростаючого індивіда, коригувати його, впливати на стосунки з оточуючими, - усе це може призвести до відчуття самотності, стійкого емоційного дискомфорту.

Надмірний рівень особистої тривожності є невідповідним і може призвести до проблем у спілкуванні, міжособистісних конфліктів і надмірних вимог до себе та інших. Люди з таким рівнем особистої тривожності можуть розглядати будь-яку ситуацію як небезпечну, а оточення - як загрозу, навіть якщо для цього немає об'єктивних причин. Враховуючи рівні тривожності студентів, слід зазначити, що статус зростання студентів у ЗВО має певні особливості. А тому на першому курсі абітурієнти, нещодавно пристосувалися до нових студентських умов проживання.

У емпіричній частині було встановлено, що у більшості студентів психологів переважає середній рівень прояву тривожності, так на першому курсі рівень ситуативної тривожності виявлено у 38 % респондентів.

Отже, тривожність, як прояв психічного стану особистості, як відповідна реакція на стресогени, яка має накопичувальний ефект, може існувати у житті студентів психологів, адже на кожному курсі з урахуванням віковим можливостей та умінь особистості, вона може змінювати свою полярність та варіюватися залежно від ситуацій, на які виникає відповідна реакція. Існує дуже багато способів, аби знизити рівень власної тривожності до більш оптимального у якому кожен буде відчувати себе «здоровою» особистістю.

Література

1. Астапов В.М. Тривожність у дітей. 2018. 160 с.

2. Ахмедов Т.І. Психологічні проблеми тривожності. 2015. С. 23-30.

3. Барінов Д.Н. Соціоструктурні джерела тривожності. Вип. 10. 2016. С. 147-150.

4. Березін Ф.Б. Психічна та психофізіологічна адаптація людини. 2016. 121 с.

5. Бєляєв В.П. Тривоги прожитого дня. Київ. 2018. 488 с.

6. Бігун Н.І. Профілактична робота в практичній психології: навч.- метод. комплекс дисципліни. Кам'янець-Подільський. 2017. 96 с.

7. Бізюк О.П. Особистість та тривога: навч. посібник. 2017. 236 с.

References

1. Astapov, V.M. (2018). Trivozhnist' u ditej [Anxiety in children] [in Ukrainian].

2. Ahmedov, T.I. (2015). Psihologichni problemi trivozhnosti [Psychologicalproblems and anxiety] [in Ukrainian].

3. Barinov, D.N. (2016). Socіostruktumі dzherela trivozhnosti [Sociostructural anxiety], 10. 2016, 147-150 [in Ukrainian].

4. Berezm, F.B. (2016). Psihichna ta psihofiziologichna adaptacija ljudini [sychic and psychophysiological adaptation of a person] [in Ukrainian]. 121 s.

5. Bєljaєv, V.P. (2018). Trivogi prozhitogo dnja [Anxiety of the day]. Kti'v [in Ukrainian].

6. B^un, N.I. (2017). Profilaktichna robota v praktichnij psihologit [Preventive work in practical psychology]. Kam'janec'-PodtiVkij [in Ukrainian].

7. BUjuk, O.P. (2017). Osobistist' ta trivoga [Features and anxiety] [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru