Характеристика емоційного розвитку дошкільника

Размещено на http://www.allbest.ru

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Характеристика емоційного розвитку дошкільника

Ревть Алла Борисівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти

Будулич Тетяна Петрівна студентка спеціальності Дошкільна освіта,

Анотація

Уже в дошкільному віці починається процес формування особистості дитини. Цей процес тісно пов'язаний із емоційним розвитком та формуванням емоційної сфери дошкільника. В основі поведінки дитини дошкільного віку, що відповідає соціальним нормам та цінностям лежить здатність до емоційної децентрації.

Досягаючи досить високого рівня емоційної уяви, дитина намагається, перш ніж вчинити, попередньо уявити різні варіанти своїх дій і передбачити їх наслідки для інших людей, а значить і для себе самої. Відомо, що провідним видом діяльності дитини дошкільного віку є гра, а рольова гра на висоті свого розвитку є грою у людські стосунки. Тому за необхідності відтворення людських стосунків дитині доводиться програвати внутрішньо вже не лише систему своїх дій, але і всю систему наслідків тих чи інших своїх дій та вчинків.

Позитивні емоції повинні домінувати у житті дитини, що стане міцним підгрунтям для нормального розвитку психічної сфери. Адже саме домінування позитивних емоцій над негативними, переважання у дитини позитивних емоційних станів визначає її прихильне ставлення до оточуючого світу, його прийняття, його сприймання.

Слід зазначити, що саме дорослі, у тому числі педагоги закладу дошкільної освіти, мають потурбуватися про емоційний комфорт дитини дошкільного віку. Адже саме це ляже в основу нормального психічного розвитку, стане гарантією формування у подальшому емоційно зрілої особистості, що зможе жити у гармонії з навколишнім і вдосконалюватиме себе і світ навколо. Встановленню емпатійного контакту з дитиною сприяє і наша щирість, відвертість у стосунках з нею. Дитина починає навчатись розуміти і почуття дорослого по відношенню до неї, коли у неї виникають якісь емоційні проблеми.

Ключові слова: дитина дошкільного віку, емоційна сфера, емоції, почуття, взаємодія.

Revt Alla Borysivna PhD (Education), Associate Professor of General Pedagogy and Preschool Education Department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Ivana Franka St., 24, Drohobych

Budulych Tetyana Petrovna Student, Preschool Education, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Ivana Franka St., 24, Drohobych

CHARACTERISTICS OF EMOTIONAL DEVELOPMENT OF PRESCHOOLERS

Abstract

Already in preschool age the process of forming a child's personality begins. This process is closely related to the emotional development and formation of the emotional sphere of the preschooler. At the heart of the behavior of a preschool child that meets social norms and values is the ability to emotionally decentralize.

Reaching a fairly high level of emotional imagination, the child tries before doing, pre-imagine different options for their actions and predict their consequences for other people, and hence for himself. It is known that the leading activity of a preschool child is play, and role play at the height of its development is a game of human relations. Therefore, if it is necessary to reproduce human relationships, the child has to lose internally not only the system of their actions, but also the whole system of consequences of certain actions and deeds.

Positive emotions should dominate the child's life, which will be a solid foundation for the normal development of the mental sphere. After all, it is the dominance of positive emotions over negative ones, the predominance of positive emotional states in a child determines his favorable attitude to the world around him, his acceptance, his perception.

It should be noted that adults, including teachers of preschool education, should take care of the emotional comfort of preschool children. After all, this is the basis of normal mental development, will be a guarantee of further formation of emotionally mature personality that will be able to live in harmony with others and improve themselves and the world around them. Establishing empathic contact with the child is facilitated by our sincerity, openness in relations with her. The child begins to learn to understand the feelings of an adult towards her when she has some emotional problems.

Keywords: preschool child, emotional sphere, emotions, feelings, interaction.

Постановка проблеми

Почуття, емоції, емоційна сфера завжди знаходилися у полі зору науковців, дослідників. Особливий інтерес становить вивчення емоційної сфери дитини, оскільки пояснюється складним поєднанням процесів виховання, соціалізації та розвитку у дитини емоційного ставлення до подій, до навколишнього середовища, до світу відповідно до пропонованих їй цінностей, суспільних норм та цінностей.

Розвиток емоційної сфери дитини дошкільного віку є логічним закономірним процесом, що, у кінцевому результаті, визначає розвиток особистості дитини в цілому, характеризується зміною різних видів діяльності, а у подальшому слугує основою, на якій формується особлива психічна діяльність - емоційна уява. Остання є сплавом афективних та когнітивних процесів, що є характерним для специфічно людських почуттів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дошкільний період вважається основою для формування емоційного життя дитини, тому проблема розвитку емоційної спрямованості дошкільника на довкілля і самого себе є актуальною у педагогіці та психології.

Дослідженням емоційної сфери займались як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники - Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Запорожець, К. Ізард, Т. Кириленко, О. Кисельова, І. Кон, В. Котирло, С. Кравчук, М. Лісіна, Я. Неверович, О. Орищенко, М. Савчин, О. Саннікова, Ю. Чернокуж та багато інших.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми.

Недивлячись на значну кількість наукових праць та розвідок, які торкаються даної проблеми, недостатньо вивченими залишаються особливості розвитку емоційної сфери, позитивних та негативних емоцій дитини дошкільного віку. Саме це і зумовили вибір нами теми наукового дослідження.

Мета статті - характеристика особливостей емоційної сфери дитини дошкільного віку, процес її формування у роботі педагога ЗДО.

Виклад основного матеріалу

Насамперед, охарактеризуємо основні напрямки розвитку емоційної сфери, що забезпечують гармонійне особистісне зростання дошкільника. Як зазначає у своїй праці О. Кононко [1, c. 26], до таких напрямів відносяться:

розвиток вміння розпізнавати основні емоції за характерними зовнішніми ознаками. Від загального до тонкого диференційованого сприймання і визначення емоційних станів, переживань, як своїх, так і оточуючих людей.

освоєння різних соціальних форм та способів вияву своїх почуттів, станів.

прояв власних емоційних станів від незначущих та швидкоплинних, ситуативних до стійких та глибоких переживань.

розвиток уміння співпереживати, ставити себе на місце іншої людини.

розвиток здатності до випереджаючої корекції дій.

набування емоційними проявами все більш узагальненого, усвідомленого, «розумного» характеру.

формування моральних, естетичних, інтелектуальних почуттів.

Важливою ланкою у вихованні дитини є навчити її озвучувати свої

почуття: «Я радий», «Я образилась», «Мені соромно», «Я злякався» тощо. В ситуаціях, коли одна дитина скривдила іншу, ми звикли, в першу чергу, звертати увагу на кривдника: його ми лаємо, сваримо, докоряємо. А потерпілий залишається на самоті. А чи не варто навпаки: більшу увагу приділити саме йому, викликати співчуття до нього, чим допоможемо і дітям виявити чуйність. Вирішувати такі моральні ситуації дитина повинна без примусу, самостійно, маючи право вибору. «Ти закінчив свою роботу? Можеш піти грати, а можеш допомогти мені. Зроби, як вважаєш за потрібне». Такі звертання до дітей допомагають бачити емоційні проблеми один у одного, спонукають до співставлення варіантів виходу з них з різними наслідками як для друзів, так і для самого себе.

Як зазначає І. Мельничук [2, с. 42 ], емоційне передбачення результатів своїх дій і вчинків можна викликати за допомогою словесного опису, яскравих малюнків, активізувати в першу чергу емоційні образи, яскраву дитячу уяву. Це дає значно кращі результати, впливає на дітей сильніше, ніж раціональні доводи. «Як будуть радіти малі діти вашим іграшкам, якими ми прикрасимо для них ялинку, як їм буде весело!» - такого роду пропозиція стимулює і підтримує інтерес до іншої людини, її потреб, її настроїв.

Для вирішення дітьми моральних колізій доцільно використовувати відповідні життєві ситуації, де б діти могли вчитися реально співчувати, здійснювати моральний вибір, відповідно за благополуччя іншого, слабого тощо.

Заклад дошкільної освіти є сприятливим середовищем, де педагог може щоденно використовуючи життєві ситуації, моделювати з них такі, що

вимагають вияву соціальних емоцій. Помічаючи, підтримуючи та заохочуючи прояви дітьми уміння співпереживати, вихователь допомагає дітям вчитися радіти за інших, співчувати [3, с. 42 ].

Завданням нашого дослідження було вивчення емоційної сфери дошкільника. Психодіагностичну вибірку склали діти підготовчої групи ЗДО № 13 міста Самбір у кількості 44 осіб, за статевим критерієм: 19 дівчаток (43%) та 25 хлопчиків (57%).

Обстеження носило як груповий так і індивідуальний характер. Ситуація в якій досліджувались діти - заняття в садочку. Експериментальний майданчик - ігрова кімната.

Психодіагностичний інструментарій склали: методики

«Діагностика наявності страхів», «Неіснуюча тварина», які викладені у збірнику діагностичних методик М. Лемака, В. Петрище [4].

Методика «Діагностика наявності страхів»: для діагностики наявності страхів з дитиною можна провести опитування за наступною схемою. Спочатку ставиться питання: «Скажи, будь ласка, ти боїшся чи не боїшся?...», потім перераховується двадцять два можливих страхи дитини.

На основі отриманих результатів робляться висновки про наявність у дітей страхів. Наявність великої кількості різноманітних страхів у дитину - є важливий показник передневротичного стану. Таких дітей потрібно в першу чергу відносити до групи «ризику» і проводити з ними спеціальну корекційну роботу.

Всі перераховані страхи можна розподілити на декілька груп: медичні (болі, уколів, лікарів, хвороби); страхи, пов'язані з нанесенням фізичної шкоди (неочікувані звуки, транспорт, вогонь, пожежа, стихійне лихо, війна); страхи смерті; страхи тварин і казкових персонажів; страхи кошмарних снів та темноти; соціальні страхи (людей, дітей, покарання, запізнення, самотності); просторові (висоти, води, закритого приміщення).

Тест «Неіснуюча тварина» побудований на теорії психомоторного зв'язку. Для реєстрації стану психіки використовується дослідження моторики (зокрема, моторики малюючої домінантної руки, зафіксованої у вигляді графічного сліду руху, малюнку).

За своїм характером тест «Неіснуюча тварина» належить до проективних. Для статистичної перевірки або стандартизації, результат аналізу може бути поданий в описових формах. За своїм складом даний тест - орієнтований, і як єдиний метод дослідження не використовується, тому вимагає поєднання з іншими методами, як комплексний інструмент дослідження.

Після опрацювання проективної методики «Неіснуюча тварина», нами було отримано такі результати:

У 20% (8) досліджуваних спостерігається низька самооцінка, у 52% (22 дітей) - рівень самооцінки в нормі, і у 31% (14 дітей) - вона висока. У 29 дітей (68%) проявляється егоцентризм. Дітям дошкільного віку егоцентризм притаманний, адже вони не розуміють можливість існування інших людей. Стійка тенденція до діяльності, дієвості притаманна 20% (8) досліджуваним. Цим дітям все, що планується досить легко вдається здійснити. Трьом дітям (8%) притаманна тенденція до рефлексії, до роздумів. Ці діти не є дієвими. Інколи в них виникає страх перед активними діями.

48% (21) дошкільників турбує думка оточуючих про себе. 5 (12%) дітей є чуттєвими та балакучими. 24 (56%) дитини схильні до недовір'я і швидкості виникнення побоювання та страхів. У 8% (3) дітей проявляється вербальна агресія. 88% (38) досліджуваних переживають страх, проте, 8% (3) - відчувають боязливість і тривожність. 4% (1) дітей зацікавлені в захопленні оточуючих зовнішньою красою та манерою одягатись, надають цьому досить великого значення.

16% (7) дітей виявляють поверховість думок, легковажність у висловлюваннях, імпульсивність в ухваленні рішень. Зате, 72% (31) - обдумані, раціональні в ухваленні рішень, опираються на істотні положення та значущу інформацію. 68% (29) дітей контролюють свої думки та рішення. У 12% (5) дітей проявляється самостійність та нестандартність думок. Навпаки, стандартність та конформність думок, що являється нормальним та відповідним для дитячого віку спостерігається у 76% (33) досліджуваних. 12% (5) дітей впевнені в собі та досить активні, демонстративні, схильні привертати до себе увагу оточуючих. 28% (12) дітей обдумують свої дії та поведінку, а лише 8% (3) дошкільників обдумують свої думки та рішення.

16% (7) дітей незадоволені собою та своїми вчинками, а 8% (3) впевнені у своїх діях діти. 16% (7) досліджуваних використовують агресивний захист від оточуючих. 12% (5) дітей спрямовують свій захист проти вихователів, батьків, або ж осіб старших за віком, які мають можливість накласти заборону на дитячі рішення, або обмежити у чомусь їх. 4% (1) дітей не користуються авторитетом у однолітків, прагнуть уникнути глузувань над собою та невизнання оточуючими. 16% (7) дітей готові до будь-якого самозахисту і в будь-яких ситуаціях.

92% (40) досліджуваних дошкільників є досить енергійними. 80% (35) дітей відчувають тривогу. Замкнутими є 4% дітей. 88% (38) банальні, без чіткого вирішення творчих можливостей діти. 4% дітей з творчим началом. У 24% (10) дітей проявляється високий ступінь вираження агресивності.

Розглянемо тепер основні результати наявності страхів у дітей дошкільного віку.

Як свідчить наше дослідження, найбільше діти бояться смерті - 59% (26) дітей. 40% (18) дітей бояться захворіти. Страх смерті є нормальним, адже смерті бояться не тільки діти, а й дорослі. Страх смерті та страх хвороби можна віднести до особисто зумовлених страхів. Такі страхи виникають через незадоволення життєво важливих потреб для повноцінного розвитку особистості. Такі страхи дуже важко усунути.

29% (13) дітей бояться грози та вогню. Ці страхи можна віднести до ситуативних. Вони породжуються реальними подіями в житті дитини. Страх виникає як прояв захисного рефлексу, але на цьому, нажаль, його дія не припиняється.

27% (12) дітей бояться казкових персонажів (Баба Яга, Змій Горинович та інші). Такі страхи відносять до навіюваних, які виникають у дитини під впливом слів, чи дій дорослого. Мала дитина боїться всього нового та невідомого. Для неї все реальне, навіть страхи. Баба-Яга - жива істота, що живе поруч. А лютий Бабай тільки й чатує поблизу з великим мішком (версія «люблячих» батьків). Існують конкретні причини навіюваних страхів - залякування. В таких випадках дитина знає, що близькі для неї люди можуть віддати її чужому дідові, ніхто не захистить її від Баби Яги. Такий метод залякування є досить впливовим.

25% (11) дітей бояться тварин (вовка, ведмедя, собак, змій, павуків та інших). Такий страх може виникати тому, що цього бояться їх батьки.

20% (9) дошкільників бояться страшних снів. Такий страх виникає через розвинуту дитячу уяву. Деякі дитячі фантазії діти не можуть контролювати. У будь-якому випадку дитина сама створює свій світ та свої страхи.

18% (8) досліджуваним дітям притаманний страх висоти та, виходячи із сучасних реалій, страх війни. Страх висоти може бути зумовлений високим рівнем тривожності батьків щодо дитини. Батьки гіперопікуються дитиною, не даючи їй можливості переборювати свій страх. Страх війни відносять до страху сьогодення, це ситуативний страх. Такі страхи минають, але залишають глибокий слід у психіці дитини й часто переходять у доросле життя людини.

У 16% (7) дітей присутній страх крові та вихователів. 13% (6) дітей бояться болі та темноти. Страх темноти відносять до особистісно зумовлених страхів. Поштовхом до виникнення страху темноти міг стати випадок, який відбувся з дитиною. Наприклад, дитина знаходилась певний час у темному приміщенні на самоті.

11% (5) досліджуваних бояться інших дітей, та неочікуваних звуків. Такі страхи можуть виникати при надмірному піклуванні батьків, або обмеження в спілкуванні з однолітками. У 9% (4) дошкільників наявний страх маленької кімнати. 6% (3) дитини бояться лікарів, води і машин. Страх машин може виникати при стиканні дитини з якимись автокатастрофами. Страх води можна віднести до ситуативних страхів. Він виникає як прояв природного захисного рефлексу. Страх води може зумовлюватись виникненням страху до природних катаклізмів. Лікарів діти бояться через обов'язкові проходження медоглядів.

Найменшим показником страху 2% (1) у дітей дошкільного віку є страх залишатись одному вдома. Такий страх є особистісно зумовленим. Цей страх виникає у малюків через відсутність спілкування з батьками, виникнення почуття самотності.

Висновки

Як показали дослідження емоційної сфери особистості сучасного дошкільника, не всі діти досягають наприкінці дошкільного віку бажаного рівня розвитку емоцій. З віком, за умови уваги до цієї сфери з боку дорослих, самі емоції виступають предметом спостереження і аналізу, обговорення дошкільнятами. Найбільш правильно дошкільнята ідентифікують емоцію радості та печалі.

емоційний дошкільний страх

Література

Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищ. навч. закладів. Київ: Освіта,1998. 255 с.

Мельничук І. В. Генеза емоційних особливостей у сучасних дітей. Наука і освіта. Одеса, 2002. №5. С. 42-44.

Кочерга О. Психофізіологія дітей 4-5 років життя. Київ : Шкільний світ, 2007. 167 с.

Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник / М. Лемак, В. Петрище. Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2011. 616 с.

References:

Kononko, O.L. (1998) Sotsialno-emotsiinyi rozvytok osobystosti (v

doshkilnomu dytynstvi) [Socio-emotional development of personality (in preschool childhood)]: Navch. posib. dlia vyshch. navch. zakladiv. Kyiv: Osvita [in Ukrainian].

Melnychuk, I. V. (2002) Heneza emotsiinykh osoblyvostei u suchasnykh ditei [Genesis of emotional features in modern children]. Nauka i osvita - Science and education,7 (рр. 42-44). Odesa. [in Ukrainian].

Kocherha, O. (2007) Psykhofiziolohiia ditei 4-5 rokiv zhyttia

[Psychophysiology of children 4-5 years of age]. Kyiv : Shkilnyi svit [in Ukrainian].

Lemak, M. & Petryshche, V. (Ed.). (2011) Psykholohu dlia roboty. Diahnostychni metodyky [Diagnostic methods: a collection]: zbirnyk. Uzhhorod: Vydavnytstvo Oleksandry Harkushi [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru