Формування професійно-рольової поведінки майбутніх психологів засобами кіно-відео терапії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізький державний педагогічний університет

Формування професійно-рольової поведінки майбутніх психологів засобами кіно-відео терапії

Шестопалова Олена Петрівна, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології

Гончарова Тетяна Юріївна, здобувач PhD в галузі психології

проспект Гагаріна, 54, Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Анотація

У публікації розглядаються переваги використання кіно-відео терапії у формуванні професійно-рольової позиції майбутнього психолога на практичних заняттях із психологічного консультування.

Представлений аналіз різних концепцій у розумінні рольового репертуару психолога-консультанта та специфіки прояву рольової позиції. Доведена цінність засобів кіно-відео терапії в освітньому процесі, зокрема, розкриття рольової позиції в художніх образах фільму чи навчального відео. Надалі студенти працюють із цими зразками рольової позиції в процесі групової дискусії.

Освітня технологія, представлена в статті, дає змогу продемонструвати складні феномени рольової позиції психолога-консультанта в наочній, емоційній формі. Надається теоретичний аналіз вказаного прийому роботи, як освітньої технології, переваги та доречність її застосування в підготовці студентів-психологів.

Авторами пропонується алгоритм та етапність проведення практичних занять із застосуванням кіно-відео терапії із метою представлення зразків рольової позиції психолога-консультанта. Наводяться детальний аналіз кожного з етапів, рекомендації як краще його реалізувати. На першому, підготовчому, викладач підбирає фільм, який буде демонструвати певну рольову професійну позицію психолога. На другому відбувається перегляд студентами цього фільму (фрагменту фільму). На третьому етапі відбувається створення цілісного уявлення про сюжетну складову фільму, художні образи, відбувається емоційне реагування на ці компоненти змісту фільму. На четвертому етапі йде аналіз поведінки героїв, один із яких уособлює професійну роль психолога, головних моментів сюжету, розкриття прихованих смислів. На цьому етапі необхідною умовою ефективності технології стає активізація інтелектуальної діяльності студентів через організацію групової дискусії. П'ятий етап - безпосередня робота з рольовою позицією психолога через психодраматичне розігрування ключових моментів сюжету. Головна мета етапу - практичне примірювання студентами ролі психолога-консультанта та самоаналіз себе в цій ролі.

Ключові слова: студенти-психологи, психолог-консультант, кіно-відео терапія, рольовий репертуар, професійно-рольова позиція.

Abstract

Shestopalova Olena Petrovna, Candidate of Psychological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Practical Psychology, Kryvyi Rih State Pedagogical University, 54 Gagarina Avenue, Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk Region

Goncharova Tetyana Yuriyivna, PhD in Psychology, Kryvyi Rih State Pedagogical University, 54 Gagarina Avenue, Kryvyi Rih, Dnipropetrovsk Region

FORMATION OF PROFESSIONAL ROLE BEHAVIOR OF FUTURE PSYCHOLOGISTS BY MEANS OF FILM AND VIDEO THERAPY

The publication considers the advantages of using film and video therapy in the formation of professional-role position of the future psychologist in practical classes on psychological counseling. An analysis of different concepts in understanding the role repertoire of a counseling psychologist and the specifics of the manifestation of the role position is presented. The value of film and video therapy tools in the educational process, in particular, the disclosure of the role position in the artistic images of film or educational video. Later, students work with these role models in a group discussion.

The educational technology presented in the article allows to demonstrate the complex phenomena of the role position of a counseling psychologist in a visual, emotional form. Theoretical analysis of the specified method of work as educational technology, advantages and relevance of its application in training of students- psychologists is given.

The authors' research revealed characteristic manifestations of clip thinking in the educational activities of these students, namely fragmentary perception of textual information, inability to establish cause-and-effect relationships in the analysis of psychological problems (cases), low concentration and self-regulation in traditional lecture-seminar teaching methods.

The authors propose an algorithm and stages of practical classes with the use of film and video therapy in order to present examples of the role position of a counseling psychologist. A detailed analysis of each of the stages, recommendations on how best to implement it. In the first, preparatory, the teacher selects a film that will demonstrate a certain role professional position of the psychologist. In the second, students watch this film (a fragment of the film). At the third stage there is a creation of a holistic view of the plot component of the film, artistic images, there is an emotional response to these components of the content of the film. The fourth stage is an analysis of the behavior of the characters, one of which embodies the professional role of a psychologist, the main points of the plot, the disclosure of hidden meanings. At this stage, a necessary condition for the effectiveness of technology is the activation of intellectual activity of students through the organization of group discussion. The fifth stage is direct work with the role position of the psychologist through psychodramatic acting of the key moments of the plot. The main goal of the stage: students to try on the role of a counseling psychologist and self-analysis of themselves in this role.

Key words: students-psychologists, psychologist-consultant, film-video therapy, role repertoire, professional-role position.

Вступ

Постановка проблеми. Дослідження авторів статті виявили в освітній діяльності студентів-психологів характерні прояви кліпового мислення, а саме фрагментарність сприйняття текстової інформації, невміння встановлювати причино-наслідкові зв'язки під час аналізу психологічних завдань (кейсів), низький рівень концентрації та саморегуляції при традиційній лекційно-семінарській методиці викладання. Такі тенденції актуалізують проблему професійної підготовки фахівців, особливо в аспекті привласнення професійно-рольової позиції, оптимальних зразків рольової поведінки в різних ситуаціях. Професійна позиція та роль не може бути передана в традиційній вербальній формі лекції чи самостійної роботи з професійною літературою. Активні форми соціально-психологічної підготовки майбутніх психологів набувають особливого значення в студентське-орієнтованому освітньому процесі. Однією з таких освітніх технологій є використання кіно, відео-терапевтичного процесу на практичних заняттях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Рольовий підхід набуває в практичній психології більшої актуальності. Однією з недостатньо досліджених рольових позицій є роль консультанта. У сучасній консультативній психології тільки складається опис рольового репертуару консультанта.

Наприклад, у роботах Р. Кочюнаса [4] зазначається, що ця роль залежить від приналежності консультанта до певної теоретичної орієнтації, його кваліфікації, особистісних рис фахівця, зрештою від очікувань клієнта. У психології роль визначається, як уявлення про сукупність норм, про поведінку людини в певній соціальній, зокрема, професійній ситуації. Отже, визначення рольової позиції психолога визначає стильові особливості, норми та особливості терапевтичної взаємодії консультанта із клієнтом. Це професійна роль визначає методи та послідовність етапів практичної роботи, техніки, що використовуються.

Розглянемо існуючі рольові позиції консультанта. В. Ю. Меновщикова [7] у своїх роботах представляє декілька рольових позицій консультанта. У ролі «Консультант - порадник» фахівець надає клієнту психологічну інформацію, що має відношення до його ситуації, прямі поради. Роль «Консультант- помічник» зводиться до сприяння в клієнтові в знаходженні «інсайту», внутрішнього рішення, в актуалізації наявних внутрішніх резервів. У ролі «Експерта» консультант - показує клієнту можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації, оцінює їх спільно з клієнтом та допомагає йому обрати оптимальний.

У концепції Н. В. Самоукіної [9] показані рольові позиції психолога в консультативному діалозі в ставленні до різних типів клієнтів. Рольова позиція «Психолог-нейтральна сторона» зумовлює чітку послідовність стадії вислуховування, додаткових питань, висловлювання порад, рекомендацій. Роль «Психолог-програміст» задає необхідність складання програми можливих способів впливу на клієнта з орієнтацією на об'єкт дій та способи їх реалізації. Найбільш невизначена роль «Каталізатора», місія якого в тому, щоб активувати в клієнта діяльнісну, суб'єктну позицію, зміцнити його впевненість у собі, переконати в здатності клієнта до управління подіями власного життя в напрямку особистісно значущих цілей. Важливою є роль «Слухача», яка відрізняється тим, що активне емпатичне вислуховування створює необхідні умови для самостійного прийняття рішення клієнтом. У чомусь подібною є роль «Дзеркала» для якої характерним є віддзеркалювання клієнта, розв'язання проблеми через «приєднання».

В. А. Штроо [13] під час опису діяльності організаційних консультантів акцентує увагу на ролі експерта, вчителя та консультанта. Експерт є носієм спеціалізованих знань та досвіду. Важливу роль відіграє імідж експерта та його професійні атрибути (науковий ступінь, вчене звання, публікації в певній галузі знань тощо). Рольова позиція «Вчителя» зумовлена володіння методами активного навчання. Рольова позиція «Консультанта», яку демонструє організаційний психолог, означає процес передання психологічної інформації клієнту в тому обсязі й формах, які є необхідними на окремих етапах організаційного консультування.

У концепції С. Петрушина [8] психолог-консультант формує певну схему психотерапевтичних стосунків, котру можна схарактеризувати, як психотерапевтична позиція. Під нею автор розуміє рольову стратегію, яку обирає консультант у відносинах із клієнтом. У материнській позиції є «батьківська» результативність і своєрідність впливу, що дає змогу клієнту рухатись у своєму унікальному напрямку. Рольова позиція «Сестринське ставлення» передбачає визнання самоцінності клієнта, пошук клієнтом власної екзистенційної позиції. Досить жорстка позиція «Братського ставлення» спрямована на партнерство та співпрацю, психотерапевт спирається на когнітивні технік. У цій позиції психолог не приховує сутності інтервенцій, заручається підтримкою найбільш здорових частин «Я». Нейтральна позиція - позиція «дзеркала» має психоаналітичний характер і спрямована на усвідомлення.

У підготовці майбутнього психолога-практика опанування рольовим репертуаром відіграє центральну роль, на яку згодом накладаються технічні прийоми та методики. Рольова позиція має бути продемонстрована студентам психологам у відповідних зразках рольової поведінки. Одним із дієвих способів такої демонстрації вважаємо використання кіно та відео терапії під час викладання професійно-орієнтованих дисциплін.

Розглянемо історію питання використання цього методу. Одним із перших, хто почав досліджувати кінотерапію був А. Менегетті [6], який у 1972 році публікує книгу під аналогічною назвою «La cineterapia». Однак, пізніше він заміняє цей термін на синемалогію, який характеризується як один з аспектів онтопсихологічного методу. Вчений зазначає, що сьогодні, кіно стає засобом вираження несвідомого як окремого індивіда, так і групи учасників, яке дає змогу кожному зрозуміти, наскільки його особисте сприйняття розходилося з об'єктивним змістом образу.

Також, значний внесок у розвиток кінотерапії зробив і Г. Соломон [5], який стверджує, що цей напрямок терапії «є цілющим», оскільки допомагає особистості ідентифікувати себе з героєм фільму, та визнати наявність тих чи тих психологічних проблем. Схожу думку має Б. Вудер [5], який вказує, що правильно підібраний момент фільму сприяє вивільненню несвідомих, пригнічених емоцій та спогадів.

Найбільш вдалим, на нашу думку, є визначення терміну «кінотерапія», запропоноване С. А. Красіним [5], який розуміє його як напрямок психотерапії, що включає систему методів, які ґрунтуються на способах роботи з реакціями людини, отриманими під час і після перегляду фільму і спрямованими на духовне і психічне зцілення, формування нових моделей поведінки. Саме цього визначення ми будемо дотримуватись у нашій роботі.

Розглянемо прийоми, які на думку Є. І. Захарової та О. А. Карабанової [3.], є базовими у кінотерапії. До них належать:

1. Прийом децентрації, який дає можливість побачити проблемну ситуацію як таку, що відкриває нові можливості та перспективи, вивчити різні варіанти вирішення складної проблеми та вибору поведінки.

2. Прийом реконструкції порушених міжособистісних відносин на основі прийняття норми діалогу в спілкуванні, емпатії, співчуття до інших та себе.

3. Прийом переосмислення життєвих цілей, усвідомлення хибних установок, які обмежують свободу вибору, заважають розумінню того, що дійсно є важливим.

4. Прийом фасилітації самопізнання й підвищення самооцінки, завдяки набуттю вміння бачити себе в новому ракурсі, приймати себе, відкривати в собі нове.

5. Прийом трансформації почуттів від тривоги, страхів та депресії до надії, радості та натхнення.

6. Прийом усвідомлення неефективної рольової поведінки, орієнтація на конструктивні рольові моделі та навчання відповідної поведінки.

Тобто, як ми можемо помітити, кінофільми, можуть бути корисними не лише під час надання психотерапевтичної роботи, але й ще для розв'язання проблем, пов'язаних із розвитком тих чи тих конкретних умінь та навичок. Якщо в першому випадку життєва ситуація особистості характеризується, як ситуація невизначеності, безвиході, кризи, то в другому випадку вона осмислюється, як дефіцит будь-яких конкретних знань, умінь та навичок, наприклад, професійних.

Також, використовуючи кінотерапію саме в роботі зі студентами, як зазначають О. І. Туманова та І. В. Кулагіна [10], можемо одержати такі позитивні ефекти: повернення «цілісності» сприйняття та свідомості, тобто долається негативний вплив кліпового мислення; розвиток загальнокультурного рівня (словникового запасу та ерудиції); здатність психіки протистояти буденним проблемам та негараздам.

Інші переваги кінотерапії нам пропонує Н. Н. Андрєєва [2], а саме:

1) залучення до роботи всіх сфер «Я», а саме інтелектуальної, поведінкової та інтуїтивної, а не тільки емоційної;

2) дає можливість продемонструвати та проаналізувати індивідуально- особистісні позиції, соціальні компетенції, особистісні якості «Я» особистості;

3) особистість почуває себе більш впевненішою, оскільки вона аналізує проблеми кіно персонажів, а не власні, і не використовують такі комунікативні ролі, як «Я - спостерігач», «Я - об'єктивний спостерігач за собою та іншими»;

4) прискорюється процес терапії, оскільки внутрішні переживання, неусвідомлені конфлікти, проблеми та потреби легше виражаються через ідентифікацію з одним із персонажів фільму, ніж у прямому спілкуванні;

5) недирективним способом спрямовує до розв'язання власних проблем «Я» через аналіз та опрацювання кінопродукції, відеоматеріалів;

6) можливість використання цього різновиду терапії у формуванні та вдосконаленні професійних навичок психологів-консультантів та в супервізорському процесі.

Також, особливістю використання кіно-відеотерапії є те, що вона демонструє найбільш типові, глибинні особливості того чи того психологічного феномену (процесу), у яскравій, динамічній, емоційній формі, які інколи важко пояснити використовуючи лише вербальний опис.

Студенти-психологи приміряючи на себе ту чи ту роль психолога- консультанта в межах кіно-відеотерапії пришвидшують її опанування, оскільки, відбувається процес розуміння та усвідомлення особливостей цієї ролі. Потім, вони приймають та реалізовують цю роль. Та на останок, оцінюють та усвідомлюють цю роль з точки зору практичної її реалізації.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. На сьогодні ми можемо спостерігати, що більшість сучасних досліджень присвячено висвітленню лише негативного впливу кінофільмів, реклами та іншої відеопродукції, які транслюються засобами масової інформації, на психіку та когнітивні здібності сучасної молоді. Однак, мало уваги приділяється дослідженню можливостей їхнього використання в освітньому просторі. Зростаюча популярність відео-матеріалів дає змогу використовувати їх як засіб навчання та опанування студентами-психологами професійними моделями поведінки. Допомогти реалізувати це може, саме кіно-відео терапія.

Мета статті представити досвід використання кіно-відеотерапії у формуванні зразків рольової поведінки психолога-консультанта на практичних заняттях для студентів освітнього рівня «Бакалавр».

Виклад основного матеріалу дослідження

З огляду на все вищесказане пропонуємо вашій увазі алгоритм використання кіно-відеотерапії у формуванні рольової поведінки майбутніх психологів, під час практичних занять.

Перший етап, має назву підготовчого. Головна мета цього етапу вибір викладачем фільму (або частини фільму), який буде відповідати головним завданням теми заняття. Разом із цим потрібно пам'ятати, що обраний фільм має відповідати таким психологічним характеристикам групи, як спрямованість емоційного розвитку, інтелектуальний рівень розвитку, психофізіологічні та вікові особливості та ін.

Другий етап - це безпосередній перегляд фільму (частини фільму) студентами. Перед початком, викладач може актуалізувати увагу студентів, запропонувати фіксувати головні моменти (дії, репліки, поведінку кіногероїв), які розкривають особливості проблеми, психічного чи психологічного явища, які аналізуються на занятті.

Третій етап (не обов'язковий) - пауза для інтеграції отриманої інформації. Викладачу потрібно пам'ятати, що вона не має перевищувати 20 хвилин.

Четвертий етап - аналітичний, на якому відбувається обговорення переглянутого фрагменту. Аналіз здійснюється в такій послідовності:

- Спочатку відбувається вербалізація почуттів, висловлення першого враження, спонтанних думок, щодо побаченого. Можна використовувати такі запитання: «Що вас найбільше вразило (запам'яталося, здивувало)?», «Які моменти були найбільш співзвучними для Вас?», «Які емоції у Вас зараз домінують?».

Для більш жвавої дискусії, можна використовувати таку вправу: «Розповідь від обличчя героя»: будь-який зі студентів сідає на «гарячий стілець» і починає розповідь, як будь-який герой фільму, відповідаючи на такі запитання: що відбувалося, що він робив, що відчував, як він оцінює те, що відбувалося, які емоції він відчував під час подій тощо. Після того, як він закінчує свою розповідь, решта студентів ставлять запитання, звернені фактично до героя фільму. Виконання цієї вправи дає змогу розвинути навички емпатії, вміння вербалізувати власні почуття, думки, сформувати у студентів- психологів уявлення про важливість вміння правильно ставити запитання, що є достатньо необхідним у професійній діяльності.

Глибинний аналіз побаченого, який дає можливість переосмислити ті чи ті проблемні моменти, які є ключовими на занятті. Для цього викладач розробляє детальний план обговорення, а саме вже інтелектуального обговорення фільму, під час якого студенти пропонують власні гіпотези, щодо поведінки героїв, детально аналізують їхні вчинки та дії, шукають приховану мотивацію цієї поведінки та таке інше. На цьому етапі важливо активізувати інтелектуальну діяльність студентів, спонукати їх до дискусії з аргументованими доводами, поясненнями та висновками.

П'ятий етап - робота з рольовою моделлю. Головна мета етапу: відеозйомка та аналіз роботи студентів у професійній рольовій моделі, задля дослідження особистісних особливостей, можливостей та здійснення особистісних трансформацій.

Практичне опрацювання студентами-психологами рольової моделі відбувається за допомогою ідентифікації та проекції. З однієї сторони, приймаючи на себе певну роль, вони залишаються самими собою, використовуючи власні ціннісне-смислові установки, особистісні якості та компетенції. А з іншої - можуть демонструвати нові поведінкові моделі, які є нетиповими для них у звичайному житті, оскільки відбувається певне усвідомлення ролі «Я, як він, а не як я».

За допомогою здійсненого відеозапису (який по завершенню роботи знищується), студенти-психологи, зможуть не тільки проаналізувати себе у тій чи тій професійній ролі, а й ще прослідкувати власні невербальні та вербальні прояви (рухи тіла, міміку), комунікативні якості, особливості взаємодії з клієнтом, почути думку оточуючих, щодо цього. Саме це сприятиме професійному розвитку студентів-психологів, та усвідомленню себе представником цієї професії.

Отже, на цьому етапі, який є, на нашу думку, найголовнішим, майбутні психологи, мають відчути, прожити та здобути новий професійний досвід, навчитися бачити проблему під різними кутами зору. Закріпить процес особистісних та професійних змін, саме аналіз здійснених відеозаписів, під час якого відбудеться перехід особистісних трансформацій, у раціональну площину, під час якого студенти зможуть адекватно оцінити власні можливості. терапія відео психологічний рольовий

Однак, потрібно пам'ятати, що ефективність кіно-терапії здебільшого залежить від викладача, який її використовує. Тому, доречним є розгляд основних компетенцій, виокремлених О. В. Чурсиновою [11], якими має володіти той, хто працює в межах цієї терапії. До них, вчена уналежнює: уміння інтерпретувати фільми; формулювати власну думку зрозумілою мовою; бути уважним до почуттів студентів, тактовно їх обговорювати; вміння створювати умови для усвідомлення та засвоєння учасниками нових знань та навичок; вміння актуалізувати та заохочувати студентів до самостійного аналізу побаченого фрагменту.

Серед фільмів, які демонструють професійну рольову позицію психолога зазначимо фільм «Феномен» (2016). У ньому яскраво представлена професійна рольова позиція «Каталізатора». Сюжет фільму розповідає про молодого спортсмена, який, на думку більшості експертів, може стати одним із найкращих в історії бейсболу. Однак хлопця переслідують постійні невдачі, і він часто робить зовсім дитячі помилки. Тренер упевнений, що його підопічний має психологічні проблеми, оскільки на тренуваннях він показує хороші результати, і наполягає, щоб той відвідав клубного психолога. Лікарю вдається встановити, що причиною невдач хлопця є психологічна травма, яку він отримав ще зовсім дитиною. Батько молодого спортсмена є жорстокою людиною й це позначається на психіці головного героя. Психолог призначає хлопцю ще один сеанс, навіть не підозрюючи, якого скелета він виявить у шафі молодого спортсмена. Надалі, яскраво представлена робота консультанта, як каталізатора змін клієнта в ситуації психологічного травмування.

У фільмі «Тригер» (2018) представлена рольова позиція «Братського ставлення». Герой фільму Артем Стрілецький - психолог, який часто практикує «шоковий» метод психотерапії. Він провокує своїх клієнтів, спеціально підлаштовує незручні ситуації та навмисно виштовхує із зони психологічного комфорту. Провокації активують у психіці людини бажання негайно розібратися зі своїми проблемами, і рішення виникають швидко - буквально за один-два сеанси.

Фільм «Дуже близько» (2021) демонструє рольову позицію психолога «Слухач». Судовий психолог Емілі Робінсон проводить діагностику Коні, яка звинувачена в страшному злочині і стверджує, що нічого не пам'ятає. Незважаючи на весь досвід і холоднокровність Емілі, вона втягується у витончену психологічну гру, яку веде Коні. Надалі, професійна позиція дає можливість Емілі розібратись у сутності цієї гри.

Висновки

Освітня технологія застосування на практичних заняттях кіно, відео терапії має значні переваги та доречність її застосування під час опанування рольовими позиціями психолога-практика у студентів-психологів. Авторами пропонується алгоритм та етапність проведення таких занять. Підбір та перегляд зразків «психологічного кіно» збільшують емоційне втягування та осягання сутності професійної позиції в різних ситуаціях. Оскільки така освітня технологія, як кіно-тренінг, досить гнучкий, він дає змогу заохочувати дискусію, акцентувати міркування, що виявляють причинно-наслідкові зв'язки між подіями фільму та образами героїв. Така активізація мислення студентів є профілактикою поверхового сприймання та когнітивних спотворень, які виникають в аспекті феномену кліпового мислення. Перспективу подальших досліджень вбачаємо в апробації різних варіантів кіно тренінгу під час підготовки студентів до рольових професійних позицій.

Література