Типологічні характеристики індивідуальних стилів медіакомунікації в юнацькому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Типологічні характеристики індивідуальних стилів медіакомунікації в юнацькому віці

О. Дробот

Анотація

Метою цього дослідження є розкриття особливостей медіакомунікативної активності юнаків в контексті таких параметрів, як: активність користування медіаресурсами; активність користування соціальними мережами; критерій відповідності самопрезентації; критерій відповідності встановлення контактів та критерій відповідності створення повідомлень. Застосовано такі методи: опитувальник «Комфортний спосіб медіакомунікації» (Підгірна І.С.); метод математичної обробки даних - факторний аналіз. Результати. В ході емпіричного дослідження було виявлено, що 42,5% юнаків мають синхронний, 35% - комплементарний, 17,5% - дифузний та 5% - компенсаторний стиль медіакомунікації. Перші дві групи демонструють високу активність користування медіаресурсами та середню активність використання соціальних мереж. Після виявлення факторної структури показників у групах із синхронним та комплементарним стилями медіакомунікації було здійснено якісний порівняльний аналіз одержаних факторних структур. Констатовано низку спільних закономірностей групування параметрів факторних структур, а також специфічні, індивідуально-своєрідні риси кожної з груп. Виявлено, що спорідненні критерії відповідності індивідуальних стилів медіакомунікації є конгруентними і завжди виступають попарно в різноманітних комбінаціях на одному полюсі фактора. Параметри мережевої активності схильні конфліктувати з іншими змінними, їх інтенсивний прояв витісняє інші психологічні прояви, і може спричиняти деструктивний вплив на особистість. Висновки. З огляду на закономірності розподілу змінних зроблено висновок про те, що унікальною рисою групи з синхронним стилем медіакомунікації є підпорядкування медіаресурсної активності провідному мотиву - самопрезентації. Специфічною ж рисою групи з комплементарним стилем медіакомунікації є широкий діапазон взаємозв'язків, що пов'язує медіакомунікативну активність з іншими формами життєвої активності юнацтва. Відтак, комунікаційна активність юнаків у соціальних мережах має свої характерні для вікової норми особливості, індивідуально-стильові ознаки та використовується для задоволення актуальних загально - вікових та індивідуальних потреб.

Ключові слова: індивідуальний стиль; особливості комунікаційної активності; медіакомунікація; юнацький вік.

Abstract

O. Drobot

Typological characteristics of individual styles of media communication in adolescence

The purpose of this study is to reveal several features of media communication activity of young people in the context of the following parameters: activity of engaging with media resources; activity of engaging with social networks; conformity of self-presentation; conformity of contact matching and conformity of message-making. The following methods were used: «Comfortable Ways of Media Communication» questionnaire (by Pidhirna I.S.); factor analysis as the method of mathematical data processing. Results. The empirical study found that 42.5% of young people have a synchronous style of media communication, 35% - a complementary one, 17.5% - a diffused one, and 5% have a compensatory one. The first two groups showed a high activity of using media resources and a medium activity of using social networks. After identifying the factor structure of indicators in groups with synchronous and complementary styles of media communication, a qualitative comparative analysis of the obtained factor structures was performed. A number of common patterns in the grouping the parameters offactor structures, as well as specific, individual and peculiar features of each of the group were identified. The related criteria of conformity of individual styles of media communication are congruent and always appear in pairs in various combinations on one pole of the factor. The parameters of network activity tend to conflict with other variables: their intense manifestation displaces other psychological manifestations, and can cause destructive effects on the individual. Conclusions. Given the pattern of distribution of variables, it is concluded that a unique feature of the group with a synchronous style of media communication is the subordination of media resource activity to the leading motive - i.e. self-presentation. A specific feature of the group with a complementary style of media communication is the wide range of relationships that link media communication activity with other forms of life activity. Thus, the communicative activity of yo ung people in social networks has its own individual and stylistic features and is used to meet individual needs and those pertaining to the age group at large.

Keywords: individual style; features of communication activity; media communication; adolescence.

Основна частина

Вступ. Медіапростір - нова реальність сьогодення українського суспільства - як і будь-яка інша дійсність, чинить вплив на психічний світ особистості. Інтернет став не лише новим соціокультурним явищем, а буденною частиною життя молодої людини, її способом життя. Простежується прямий взаємозв'язок між віком користувача та місцем глобальної мережі в його житті, і це є цілком логічно, оскільки чим молодша людина, тим легше вона приймає зміни.

Актуальність медіапростору для юнаків пояснюється не лише гнучкістю їх психіки, що сприяє інноваціям у навколишній дійсності, але й тим, що мережа забезпечує середовище міжособистісного спілкування. У цьому випадку особистість спрямовує більшу частину своєї активності на задоволення основної потреби, а Інтернет дає для цього простий засіб - соціальні мережі. Профіль Інтернет-сторінки є проекцією свого образу Я на віртуальний образ, який може як відповідати реальному, так і мати ознаки викривленості. Як показали дослідження індивідуального стилю медіакомунікації (Підгірна, 2016), віртуальний образ, який створює користувач, та стиль його комунікації є прямим продовженням особистості, втіленням її особистісних якостей і мотивів.

Соціальні мережі є найпопулярнішим типом сайтів серед юнаків, оскільки вони є конгруентними стосовно стилю життєдіяльності, інтересів та актуальних потреб даної вікової групи. Внутрішні умови, створені соціальними мережами, є природними для юнацтва, оскільки являють собою середовище, сфокусоване на соціальних процесах: груповому об'єднанні, спілкуванні, соціалізації, самовираженні, накопиченні знайомств та розширені комунікативного досвіду, тобто задовольняються найбільш значущі для юнаків потреби.

Теоретичне й практичне обґрунтування психологічних феноменів, зумовлених застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій має місце в багатьох наукових працях. У вітчизняній психології методологічні положення теорії медіасоціалізації розроблено у працях О.В. Петрунько (Петрунько, 2010) та Н. І. Череповської (Череповська, 2009). О.Є. Войскунським з колегами актуалізовано підходи до вивчення взаємодії особистості з медіасередовищем (Arestova, Babanin & Voiskounsky, 1999; Войскунский, 2002; Voiskounsky & Smyslova, 2003). І.І. Шабшин аналізує поняття «Інтернетизації» суспільства як дедалі більше використання мережевих технологій у буденному житті (Шабшин, 2005). А. Жичкіна з колегами досліджує соціально-психологічні аспекти спілкування в Інтернеті (Жичкина, 2004; Белинская & Жичкина, 2004). М. Morris та С. Одап (1996) пропонують концепцію Інтернету як засобу масової інформації, що базується на перегляді самого уявлення про масову аудиторію та технології комунікації. M. Mason (Mason, 2017) та Г.В. Мироненко (Мироненко, 2015) зосереджують увагу на ризиках та можливостях Інтернету при використанні соціальних медіа юнацтвом. K. Davis акцентує на ризиках і перевагах роботи молоді в Інтернеті (Davis, 2012). Віковий аспект проблеми розглянуто в статті S. Quinn та J. Oldmeadow (2012). Поряд з тим, питання структури стильових особливостей медіакомунікації юнаків досі розкрито не було.

Під поняттям «індивідуального стилю медіакомунікації» (ІСМ) І.С. Підгірна розуміє «стійку сукупність індивідуально-своєрідних способів передавання повідомлень в умовах медіапростору, яка забезпечує найбільш ефективну та комфортну для особистості медіакомунікацію» (Підгірна, 2016: 5). Кожен конкретний ІСМ являє собою індивідуально-своєрідний спосіб ведення медіа комунікації та найбільш комфортний та ефективний спосіб її ведення; є стійким поведінковим утворенням і забезпечує особистості реалізацію її мотивів медіакомунікації; ІСМ формується під впливом двох груп факторів: специфічних умов комунікації у медіапросторі, та індивідуально - психологічних рис комунікатора. Всі носії певного ІСМ є активними користувачами соціальних мереж. Кожен конкретний ІСМ, використовуваний комунікатором, є наслідком його індивідуальної адаптації до процесу віртуальної комунікації.

Основним критерієм для визначення індивідуального стилю медіакомунікації слугує міра відповідності віртуального образу користувача, представленого особистим профілем у соціальній мережі, його реальному образу, або ж відповідність декларованої поведінки у мережі, реальній поведінці, за безпосередньої комунікації. Відповідно до цієї ознаки виділяють 4 індивідуальні стилі медіакомунікації, серед яких: синхронний - відображає максимально повну міру відповідності віртуального образу користувача реальності, провідним мотивом медіакомунікації при цьому є самодемонстрація; комплементарний стиль відображає часткову відповідність образів, їх збіг у загальних рисах, провідним мотивом медіакомунікації є підтримання зв'язку та доповнення безпосереднього спілкування; у представників компенсаторного стилю медіакомунікації відповідність образів найменша - віртуальний образ викривлює дійсний стан речей і слугує для компенсації складових життя особистості, які не задовольняють її, тож провідним мотивом використання соціальних мереж є компенсація власних недоліків. У окрему категорію виділяється дифузний стиль медіакомунікації, який свідчить про несформованість повноцінного індивідуального стилю, оскільки його компоненти не мають чіткої рівномірної структури, активність користування медіаресурсами при цьому низька, а мотивом слугує необхідність, слідування моді (Підгірна, 2016: 12-13).

Метою дослідження є проведення кількісного, якісного та порівняльного аналізу співвідношення різних індивідуальних стилів медіа комунікації юнаків, їх типологічних особливостей.

Завдання дослідження:

1. розкрити закономірності розподілу характеристик медіакомунікативної активності на типові для юнаків стилі;

2. проаналізувати структуру взаємозв'язків внутрішніх елементів медіакомунікативної активності.

Методи збору даних: Опитувальник «Комфортний спосіб медіакомунікації» (Підгірна, 2016), основним призначенням якого є виявлення «індивідуального стилю медіакомунікації» особистості; методом математичної обробки даних виступив факторний аналіз. Опитувальник «Комфортний спосіб медіакомунікації» спрямований на виявлення стилістичних особливостей медіакомунікації особистості. Запитання методики представленні п'ятьма шкалами інтервального типу: два яких спрямовані на виявлення міри активності особистості у медіапросторі (Інтернеті) загалом, та соціальних мережах, зокрема, а інші три шкали визначають міру відповідності віртуального образу особистості, її реальному образу, за такими ключовими критеріями: особливості самопрезентації, створення повідомлень та встановлення контактів (Підгірна, 2016: 63 -64). Оцінювання результатів здійснюється за шкалою інтервалів типу «відповідає реальності», «частково відповідає реальності», «не відповідає реальності». Щодо шкал, спрямованих на визначення рівня активності використання медіаресурсів та, зокрема, соціальних мереж, то їх результати оцінюют ься за шкалою інтервалів «низький», «середній», «високий». Інтервальні шкали побудовані згідно з вимогою рівності різниць між значеннями в усіх точках даної шкали. Опитувальник дає широкий зріз даних стосовно психологічних особливостей медіакомунікації та поведінки особистості у соціальних мережах загалом. За допомогою даної методики було визначено типологічні особливості поведінки особистості в середовищі соціальних мереж, міру її активності, способи та мотиви їх використання. Для визначення індивідуального стилю медіакомунікації використовуються 3 критерії, які є його складовими елементами: самопрезентація - спосіб презентації власного образу-Я в особистому віртуальному профілі соціальної мережі. Містить у собі такі елементи, як інформація на сторінці (особистісні дані), фото, статуси, та все що відображає особистість комунікатора; створення повідомлень - особливості створення текстових повідомлень. Подібність їх структури та змісту стилю комунікації притаманному особистості за безпосереднього спілкування; встановлення контактів - характер встановлення контактів у соціальній мережі. Так комунікатор може встановлювати контакти переважно зі знайомими у реальному житті людьми, або ж незнайомими.

В якості досліджуваних виступили студенти Національного авіаційного університету (м. Київ), різних спеціальностей (гуманітарних, технічних), 1-3 років навчання. Розмір вибірки складав 40 осіб віком 17-20 років, серед яких 24 (60%) респонденти чоловічої статі, та 16 (40%) жіночої статі. За гендерним принципом вибірка не рандомізувалася.

Результати. Дослідження індивідуальних стилів медіакомунікації виявило наступні результати: синхронний стиль медіакомунікації мають 17 осіб (42,5%), комплементарний стиль - 14 осіб (35%), дифузний - 7 осіб (17,5%), компенсаторний стиль - 2 особи (5%). Як видно, синхронний стиль впевнено домінує у вибірці над усіма іншими: сумарно два провідних - синхронний та комплементарний - суттєво переважають інші. Оскільки ж кожен медіакомунікативний стиль являє собою загальний показник відповідності поведінки комунікатора у соціальній мережі його реальній комунікативній поведінці, а обидва зазначені стилі умовно відображають високі та відносно високі показники відповідності поведінки, то з даних результатів можемо зробити висновок про те, що більша частина загальної вибірки (77,5%) має доволі високу міру відповідності комунікативної поведінки та, відповідно, реалістичні, не викривленні стилі медіакомунікації. На цьому фоні представників компенсаторного (5%) та дифузного (17,5%) стилів медіакомунікації, сумарна частка яких складає менше чверті вибірки (22,5%), статистично можна віднести до крайніх проявів норми розподілу.

Для досліджуваних з синхронним стилем домінуючим мотивом медіакомунікації є самодемонстрація, а комфортним способом комунікації такий, за якого створенні віртуальні образи детально передають події реального життя. Своєю чергою, для 35% досліджуваних з комплементарним стилем мотивом медіакомунікації є підтримання зв'язку, доповнення безпосереднього спілкування, а найбільш зручним та комфортним способом медіакомунікації є такий, за якого створені віртуальні образи в загальних рисах відображають дійсність. Тож, зазначені мотиви медіакомунікації є адекватними щодо вікових норм юнацького віку і відповідають задоволенню актуальних потреб у самодемонстрації та інтимно-особистісному спілкуванні.

Ще у 17,5% респондентів було ідентифіковано дифузний стиль медіакомунікації, який характеризується як «невизначений», оскільки міра відповідності віртуального стилю комунікації реальному стилю не піддається визначенню. Усі представники даної групи ще не мають сформованого конкретного стилю медіакомунікації, тому й найбільш комфортний спосіб комунікації для них не визначений, хаотично використовуються способи комунікації притаманні іншим стилям. Мотивом користування соціальними мережами для таких досліджуваних є необхідність, або ж слідування загальній моді серед однолітків.

Лише у 5% членів загальної вибірки з компенсаторним стилем медіакомунікації спостерігаються тенденції до викривлення реального обр азу у соціальних мережах та не відповідної реальній медіакомунікативної поведінки. Причиною подібної поведінки є прагнення до компенсації тих сторін життя, та індивідуальних особистісних особливостей, які не влаштовують комунікаторів. Юнаки, приналежні до компенсаторного стилю, як правило є невпевненими у собі, мають низький рівень суб'єктивного благополуччя, та відчувають нестачу спілкування з ровесниками та подій у житті. Тому соціальні мережі, як і медіапростір загалом, використовується ними для задоволе ння актуальних потреб у компенсації власних недоліків та сфер життя які не можуть бути реалізовані у реальному житті через низьку самооцінку та неприйняття групою однолітків. Відповідно, мотивом медіакомунікації таких юнаків є актуальна для них компенсація власних недоліків та нереалізованих сфер життя. Отже, можемо зробити висновок про те, що у незначної частини нашої вибірки, сформувався відносно неприйнятний, з точки зору особистісного благополуччя, індивідуальний стиль медіакомунікації.

Друге завдання дослідження було скероване на виявлення структури взаємозв'язків внутрішніх елементів у стилях медіакомунікативної активності, тобто на аналіз внутрішньоструктурних кореляцій медіакомунікативної активності з метою розкриття її особливостей. Для емпіричного вирішення поставлених завдань нами був застосований такий метод математично - статистичної обробки даних, як факторний аналіз. Обраний інструмент підходить для вирішення цього завдання, оскільки дає можливість виділити групи пов'язаних між собою параметрів, представлені факторами.

Для проведення факторизації було обрано п'ять параметрів, які представлені у вигляді досліджуваних змінних: активність користування медіаресурсами (Інтернетом); активність

користування соціальними мережами; самопрезентація; встановлення контактів; створення повідомлень. Для отримання найбільш наближеної до простої факторної структури на різних етапах проведення процедури факторного аналізу нами обирались оптимальні методи факторизації. Так, для попереднього визначення кількості факторів був застосований метод аналізу головних компонент з подальшою інтерпретацією графіка власних значень за критерієм Кайзера; для обертання факторів застосовувався метод варімакс-обертання. Інтерпретація графіку власних значень за критерієм Кайзера дозволила висунути гіпотезу про те, що оптимальним є виділення трьох факторів для кожної з розглянутих груп.

Через нерівномірність розподілу індивідуальних стилів медіакомунікації у досліджуваній вибірці (синхронний - 42,5%; комплементарний - 35%; компенсаторний - 5%; дифузний - 17,5%) основна маса досліджуваних потрапила до груп з синхронним та комплементарним стилями медіакомунікації, які сумарно охоплюють 77,5% від усіх респондентів. Дизбалансність такого розподілу значно зменшує кількість членів груп з компенсаторним та дифузним стилями медіакомунікації, роблячи неможливим проведення розрахунку факторного аналізу у даних підвибірках. Проте, оскільки кількість носіїв синхронного та комплементарного стилів групи (77,5% респондентів від загальної вибірки), то результати взаємозв'язків у них були досить показовими, і таким чином, дослідження зосередилось на двох ІСМ, найбільш поширених серед юнаків.

Дані про сукупну дисперсію, пояснену першими трьома факторами у групі з синхронним стилем медіакомунікації, наведено у табл. 1.

Отже, провідні фактори сукупно пояснюють більшу частину (67,2%) дисперсії. Далі була одержана факторна структура групи з синхронним стилем медіакомунікації (табл. 2) має наступний вигляд (табл. 2).

На даній матриці факторних навантажень можемо спостерігати чіткий попарний розподіл змінних між трьома виділеними факторами, при достатньо проявлених факторних навантаженнях. Виявлена структура добре піддається інтерпретації.

Таблиця 1. Пояснена сукупна дисперсія у групі з синхронним стилем медіакомунікації