Алгоритм психолінгвістичної ідентифікації мовленнєвих маркерів шизофренії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Алгоритм психолінгвістичної ідентифікації мовленнєвих маркерів шизофренії

Т.Ю. Ковалевська, д-р філол. наук, проф., завідувачка кафедри української мови; І.М. Локота, аспірант кафедри української мови, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

У статті розглянуто особливості мовленнєвих виявів при захворюванні на шизофренію та запропоновано алгоритм її ідентифікації, представлений чотирма етапами, у межах яких здійснюється аналіз усного і письмового мовлення респондентів з урахуванням специфіки системних мовних показників, асоціативних реакцій та графемних особливостей..

Ключові слова: психолінгвістика, патопсихолінгвістика, шизофренія, алгоритм, усне мовлення, письмове мовлення, асоціації, графеміка, комунікація.

Алгоритм психолингвистической идентификации речевых маркеров шизофрении

Т.Ю. Ковалевская, И.Н. Локота, кафедра украинского языка, Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова

В статье рассмотрена специфика речевых маркеров при шизофрении и предложен алгоритм её идентификации, представленный четырьмя этапами, в границах которых производится анализ устной и письменной речи респондентов с учетом особенностей системных языковых показателей, ассоциативных реакций и графемных характеристик.

Ключевые слова: психолингвистика, патопсихолингвистика, шизофрения, алгоритм, устная речь, письменная речь, ассоциации, графемика, коммуникация.

Schizophrenia speech markers psycholinguistic identification algorithm

Т.Yu. Kovalevska, І.M. Lokota, Ukrainian Language Department, Odesa I.I. Mecnikov National University

In the article, the authors highlight the peculiarities of schizophrenia speech manifestations and presents an algorithm for its identification. The algorithm consists of four stages, which include the respondents' oral and written speech analysis which considers the specifics of systemic speech indicators, associative reactions and grapheme features.

The first stage features oral communication with patients, during which they are asked to answer questions about their past, general orientation in space and time, etc., which is generally consistent with the tactics of questioning, but in the projection not only on psychomental peculiarities, but on the linguistic indicators as well. This way we get an idea of the level of the patient's general communicative competence. The results of the study are recorded in the according table.

During the second stage, the authors utilize an associative experiment, the results of which are compared with the results of mentally healthy respondents and are also recorded in the table. Such comparative analysis reveals the conceptual differences between the respondents' associative background and makes it possible to identify informative semantic segments.

During the third stage, patients are asked to write a short essay about their daily routine, the most memorable day in life, which helps to determine their personal view of events, perceptions of such events, and illustrates the grapheme features of speech realizations. The results are also recorded in the table.

The fourth stage involves the analysis and generalization of the results.

The scientific novelty of article is that it is the first one to present a comprehensive algorithm for examining the speech of patients with schizophrenia, in particular at the level of their oral and written speech.

The theoretical significance of the study is determined by the possibility of utilizing the findings in an in-depth study of speech features of patients with schizophrenia at different stages, considering the most informative language indicators, as well as in further development of pathopsycholinguistics general theory, altered consciousness states studies and other related studies.

The practical value of the obtained results is determined by the possibility of utilizing them in developing methods for speech correction of mentally ill people and in the recognition of such diseases at the initial stage.

Key words: Psycholinguistics, Pathopsycholinguistics, schizophrenia, algorithm, oral speech, written speech, associations, graphemics, communication..

Шизофренія - психічний розлад (або група психічних розладів), що характеризується розпадом процесів мислення, емоцій та поведінки [10]. За особливостями клінічних виявів (симптомів та синдромів) виокремлюють 4 основні форми шизофренії (проста, параноїдна, гебефренічна та кататонічна) [9], кожна з яких має свої особливості вияву та перебігу захворювання. Найчастіше у всіх країнах світу діагностується параноїдна шизофренія (60-80% усіх випадків шизофренії) [9]. Згідно з Міжнародним класифікатором хвороб [7]., ця форма шизофренії має такі клінічні діагностичні критерії: 1) маячні ідеї переслідування, стосунків, значення, величі, змін тіла та ревнощів; 2) слухові істинні та псевдогалюцинації; 3) нюхові, тактильні та зорові галюцинації [9]. Водночас учені відзначають, що стрижневим показником цієї хвороби виступає мовлення, яке істотно відрізняється від мовлення психічно здорових людей [1].

Дослідження цієї особливості проводилися з моменту виокремлення шизофренії як самостійного захворювання з відповідним протоколом [2; 11]. Визнаючи зв'язок між природою й особливостями шизофренії та мовленням [2; 8; 11], вчені започаткували комплексний аналіз власне вербальної поведінки таких хворих [6]. Про важливість цих досліджень свідчить наявність у сучасних класифікаціях психічних хвороб таких діагностичних критеріїв, як незв'язність мовлення, різкий перехід з однієї теми до іншої, відповіді, не орієнтовані на співрозмовника тощо [7]. Вчені довели, що при шизофренії порушення виявляються на всіх рівнях організації мови: на фонетичному, лексико-семантичному та граматичному (Т. Ахутіна, О. Леонтьєв, О. Лурія, Л. Сахарний та ін.). Маркери деяких рівнів можуть слугувати не тільки для диференціації психічно хворих і здорових людей, а й дають змогу встановити форму хвороби, її особливості, а отже, і виявити найефективніші шляхи лікування. В зарубіжній психо- і нейролінгвістиці цією проблемою зокрема опікувалися й опікуються А. Авагян, Н. Амосова, Е. Блейлер, В. Бєлянін, А. Гохе, Н. Каплина, С. Крепелін, О. Лурія, С. Рей, Г. Рязанська, М. Худякова, Т. Чернігівська, С. Шафті та ін.

Проте, попри безумовну наукову актуальність зазначеної проблеми, в українському мовознавстві існують лише поодинокі дотичні розвідки Л. Засєкіної, О. Капранова, І. Ревуцької тощо, присвячені окремим аспектам опису порушень мовлення. Наведене, у свою чергу, визначає необхідність поглибленого вивчення мовлення хворих на шизофренію, пояснення його глибинних психо- і нейролінгвістичних механізмів, що уможливить створення комплексного алгоритму ідентифікації та подальшої ефективної реабілітації таких хворих, увиразнюючи актуальність пропонованої розвідки.

Метою нашого досліджння є розробка комплексного психолінгвістичного алгоритму ідентифікації захворювання на шизофренію, що передбачає вирішення таких конкретних завдань:

- здійснення спостереження за комплексом комунікативних виявів хворих на шизофренію з подальшим виокремленням найбільш інформативних складників їхньої вербальної та невербальної поведінки;

- психолінгвістична кваліфікація асоціативного фону хворих на шизофренію;

- психолінгвістична кваліфікація особливостей письмового мовлення хворих на шизофренію.

Об'єкт дослідження: мовлення хворих на шизофренію.

Предмет дослідження: розробка комплексного (усне та письмове мовлення) психолінгвістичного алгоритму ідентифікації параноїдної шизофренії (ПШ).

У процесі дослідження застосовано як загальнонаукові, так і спеціальні методи. З низки загальнонаукових - метод спостереження, за допомогою якого було зібрано фактичний матеріал; кількісний метод, який допоміг встановити число випадків, що демонструють порушення на різних рівнях мови; описовий метод, який дав змогу комплексної характеристики зібраного матеріалу; методи аналізу і синтезу, що прислужились у виокремленні найінформативніших складників фактичного матеріалу та подальшому їхньому узагальненні й віднайденні універсальних маркерів. Серез спеціальних методів найдоцільнішим став метод асоціативного експерименту, який допоміг простежити динаміку асоціативних зв'язків у свідомості хворого, компонентний аналіз, за допомогою були досліджені семантичні ознаки вербальних репрезентацій хворих, а також метод графемної інтерпретації письмового мовлення.

Матеріалом дослідження стали фрагменти зафіксованого усного мовлення хворих на ПШ загальною тривалістю 36 хвилин 16 секунд; 10 зразків письмового мовлення та результати проведенного нами асоціативного експерименту (близько 200 реакцій психічно хворих респондентів і близько 8000 реакцій здорових на 10 слів-стимулів).

Наукова новизна пропонованої статті полягає в тому, що в ній уперше був представлено розроблений комплексний алгоритм дослідження мовлення хворих на ПШ, зокрема на рівні їхнього усного та писемного мовлення.

Теоретичне значення проведеного дослідження визначається можливістю використання отриманих висновків у поглибленому вивченні особливостей мовлення хворих на шизофренію на різних її етапах з урахуванням найінформативніших мовних показників, а також у подальшій розробці загальної теорії патопсихолінгвістики, змінених станів свідомості й ін.

Практична цінність отриманих результатів ваизначається у можливості їхнього застосування при розробці методик з корекції мовлення психічно хворих людей та при розпізнаванні хвороб на початковому етапі.

Клінічно-психопатологічний метод - основний метод вивчення психічних розладів в клінічній психіатрії. Основною діагностичною технікою або способом виявлення хворобливих виявів уважаються спостереження і розпитування у їхній нерозривній єдності. Спостереження полягає в уважній фіксації й подальшому аналізі особливостей поведінки пацієнта під час бесіди, його пози, деталей моторики, міміки, погляду, інтонації, емоційних реакцій, що супроводжують бесіду, зовнішнього вигляду та ін. [2]. Лікарі оцінюють те, наскільки охоче пацієнт вступає в розмову з лікарем, як він поводиться під час неї, якої дистанції дотримується, наскільки готовий ділитися своїми переживаннями тощо. Таким чином, під час бесіди лікар повинен оцінювати не лише те, що говорить пацієнт, а і як він це говорить (пор. Із методами нейродінгвістичного програмування у процессах особистісної ідентифікації [4]).

Крім безпосереднього спостереження під час бесіди, важливу інформацію про стан пацієнтів отримують і завдяки щоденникам спостереження, які ведуть в психіатричних стаціонарах медичні сестри, а в амбулаторних умовах долучають до діагностування хворого його близьких. Збираючи таку інформацію, лікарі уточнюють загальну картину поведінки пацієнта, його заняття, коло спілкування, інтереси, сон, апетит тощо.

Розпитування - цілеспрямована бесіда з пацієнтом, метою якої є виявлення суті психічного неблагополуччя [2]. На основі розпитування та спостереження за пацієнтом лікар в історії хвороби описує поточний психічний статус та анамнез пацієнта.

Анамнез поділяють на 2 частини: анамнез життя й анамнез хвороби. Найчастіше анамнез життя й анамнез психічного захворювання настільки переплітаються один з одним, що їх неможливо розділити, тому в деяких випадках їх описують разом. Анамнез життя містить відомості про родину і спадковість, пологи, ранню психомоторику розвитку, навчання, службу в армії, місця роботи, сімейний стан, судимість, соматичні захворювання та ін. У межах анамнезу хвороби (історія розвитку) лікарі збирають інформацію про перші її ознаки, умови появи, пов'язані фактори, особливості перебігу захворювання, соціальні та психологічні наслідки, проведеного лікування, інформацію про поточне погіршення стану тощо.

Також анамнез поділяють на суб'єктивний та об'єктивний. Перший збирається зі слів пацієнта. Однак не всі психопатологічні розлади усвідомлюються, крім того, деякі психічні розлади призводять до спотворень в оцінці багатьох аспектів життя і хвороби (наприклад, у маніякальному стані пацієнт схильний переоцінювати свої здібності, перебільшувати значення подій свого життя, недооцінювати симптоматику свого захворювання; при деменції найчастіше жодних достовірних даних про життя і хворобу пацієнта неможливо дізнатися). Тому в психіатрії більше значення має збір об'єктивного анамнезу, тобто анамнезу, отриманого від осіб з оточення хворого (рідних, товаришів, сусідів, дільничних лікарів, поліцейських та ін.), здатних надати об'єктивні відомості про життя і хвороби людини. При цьому необхідно враховувати, що не завжди і близькі пацієнта можуть надати дійсно об'єктивні відомості (а в деяких випадках здатні, наприклад, навмисно обмовити його, переслідуючи свої особисті, іноді меркантильні, інтереси), в історії хвороби роблять указівки про те, звідки отримані ті чи інші анамнестичні відомості.

Після опису психічного статусу й анамнезу хвороби відбувається аналіз стану пацієнта, виділення психопатологічних симптомів, їхнього взаємозв'язку та динаміки тощо. У багатьох випадках це дає змогу визначити провідний психопатологічний синдром і надалі поставити діагноз психічного розладу.

З огляду на те, що на всіх етапах діагностування хворого (розпитування, спостереження, анамнез) особлива увага приділяється його мовленнєвій поведінці, ми зосередили увагу на створенні системного підходу до власне психолінгвістичного аналізу таких вербальних виявів, що, у свою чергу передбачає необхідність урахування як різних типів мовленнєвої реалізації (усне, письмове мовлення; асоціативний фон та ін.), так і особливостей мовної системи як такої, її рівневих маркерів. Спираючися на наші попередні долідження (напр., [5]), які дають змогу зробити деякі узагальнення, пропонуємо алгоритм дослідження й ідентифікації ПШ, представлений чотирма етапами.

Так. на першому етапі відбувається усне спілкування з хворими, де їм пропонується надати відповідь на питання, які стосуються їхнього минулого, загальної орієнтації в часопросторі та ін., що в цілому відповідає тактиці розпитування, проте у проєкції не лише на психоментальні особливості, а й на власне лінгвістичні показники. У такий спосіб отримуємо уявлення про рівень загальної комунікативної компетентності хворого. Результати дослідження фіксуємо в таблиці.

На другому етапі застосовуємо асоціативний експеримент, результати якого порівнюємо з результатами психічно здорових респондентів і теж фіксуємо в таблиці. Такий порівняльний аналіз унаочнює концептуальні розбіжності асоціативного фону опитаних і надає змогу виявити інформативні смислові сегменти.

На третьому етапі хворим було запропоновано написати на аркуші паперу невеликий твір про їхній розпорядок дня, про найнезабутніший день у житті, що допомагає визначити їхній особистий погляд на події, сприйняття таких подій, а також ілюструє графемні особливості мовленнєвих реалізацій. Результати теж фіксуємо в таблиці.

Четвертий етап передбачає аналіз отриманих результатів.

Зауважимо, що запропонований алгоритм має апробувальний характер, слугує своєрідною точкою відліку подальших досліджень і може бути розширений іншими методами психолінгвістичної інтерпретації.

1 етап - дослідження усного мовлення. Для виявлення орієнтації хворих у часопросторі ми уклали невеликий питальник (Таблиця 1), де містяться питання, які стосуються минулого хворих, їхньої загальної орієнтації й усвідомлення того, де вони знаходяться в даний момент часу.

Таблиця 1.