Психологічний аналіз феномену емоційного вигорання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ФЕНОМЕНУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ

Пастух Катерина

Науковий керівник - викл. Гончаровська Галина

Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених вивченню питання емоційного вигорання, дослідники вказують на відсутність єдиновірної теорії, яка могла б однозначно охарактеризувати і пояснити етіологію феномену. Дослідження характерологічних особливостей емоційного вигорання, чинників, які провокують виникнення вигорання і механізмів, які лежать в основі його розвитку мають особливу актуальність.

Метою статті є аналіз психологічних особливостей емоційного вигорання. Одним з дослідників феномену емоційного вигорання є В. Бойко. Будучи прихильником вивчення вигорання з позицій теорії стресу і загального адаптаційного синдрому, вчений визначає такі характеристики синдрому: «це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на окремі психотравмуючі впливи [1]. Це професійна деформація особистості, що виникає під впливом зовнішніх (хронічно інтенсивна психоемоційна активність, підвищена відповідальність за діяльність, несприятлива психологічна атмосфера) і внутрішніх чинників (схильність до емоційної ригідності, інтенсивна інтеріоризація, слабка мотивація емоційної віддачі в професійній діяльності, морально-етичні дефекти і дезорієнтація особистості) [4]. С. Нартова-Бочавер [8] зазначає, що дане поняття утворює «розмите смислове поле». На думку В. Орё л [9] «....існують досить суперечливі погляди на саме визначення вигорання, його структуру, механізми виникнення і генезу». Вчений вважає, що багато сучасних досліджень мозаїчні, тобто висвітлюють окремі сегменти вигоряння і характеристики особистості, що його провокують, а це не дає можливість подати явище як цілісну концепцію [9]. «Синдром психічного вигорання - це багатовимірна конструкція, що включає набір негативних психологічних переживань і дезадаптивних патернів поведінки в рез ультаті тривалого, інтенсивного стресу» [2].

Різноманіття симптомів емоційного вигорання створювало певні труднощі для формування загальної концепції. Ученні Т. Кокс, А. Гріффітс в загальній складності нарахували близько 150 найбільш поширених симптомів цього феномена. З них можна виділити 3 категорії: афективні: виснаження емоційних ресурсів, сльозливість, похмурість, перепади настрою; когнітивні: відхід від спілкування з колегами і клієнтами, почуття безвиході і безнадійності, цинізм, шаблонність відносин, ригідність мислення; мотиваційні: втрата властивих людині ентузіазму, старанності, захопленості. І навпаки, виникнення незадоволеності, розчарування, можлива відмова від посади.

Автори одні з перших зробили спробу систематизувати виділені симптоми і створити інтегративну модель емоційного вигорання. Основними компонентами інтегративної моделі вчених є:висока мотивація, несприятлива робоча обстановка і застосування людиною неефективних копінг стратегій.

Загалом виокремлюють три доповнюючі один одного підходи до розуміння феномену емоційного вигорання: 1) індивідуально-психологічний підхід: розглядає суперечності між завищеними очікуваннями від роботи і щоденною реальністю; 2) соціально-психологічний: підкреслює специфіку «допомагаючих професій», що включає велику кількість неглибоких комунікацій з різними людьми, щонавантажує психіку; 3) організаційно-психологічний: вивчає проблеми особистості в структурі організації (недолік автономії і підтримки, рольові конфлікти, неадекватний / недостатній зворотний зв'язок керівництва та ін.).

Найбільш значущими і теоретично обґрунтованими спробами пояснити природу і структуру феномена «вигорання» в психології на сьогоднішній день є концептуальні моделі К. Маслач і С. Джексон, А. Пайнс і І. Аронсон, А. Меламед [10]. На окрему увагу заслуговують процесуальні моделі емоційного вигорання.

Відповідно до трикомпонентної моделі К. Маслач і С. Джексон, вигорання - це відповідна реакція на тривалі професійні стреси міжособистісного спілкування, проявляє себе в трьох базових симптомах: емоційному виснаженні, деперсоналізації і редукції особистих досягнень [3]. Для емоційного виснаження характерно: знижений емоційний фон і відчуття емоційної спустошеності від постійної напруги і переживання стресових станів в процесі роботи з людьми. Деперсоналізація передбачає цинічне ставлення до професійної діяльності та об'єктів своєї діяльності. Редукція особистих досягнень проявляється в тенденції втрачати почуття власної значущості в професійному середовищі [4]. Автори акцентують, що симптоми емоційного вигорання можуть існувати і в інших станах в якості окремих елементів. Але тільки в комплексі вони утворюють синдром вигоряння [8].

Автори однофакторної моделі А. Пайнс і І. Аронсон представляють вигоряння, як сукупність симптомів: фізичного, емоційного і когнітивного виснаження, внаслідок тривалого перебування в емоційно перевантажених ситуаціях [11]. Виснаження є базовим компонентом вигорання. Основною причиною вигоряння, вважає А. Пайнс, є безуспішні пошуки сенсу життя в професійній сфері, в якій вирішальну роль відіграють особистісні потреби за змістом та значенням. Джерелом вигорання є відчуття недосяжності, незначності своєї праці, марності своїх зусиль. А. Пайнс і колеги застосовували свою методику не тільки в межах допомагаючих професій, але також при вивченні подружніх відносин, наслідків політичних конфліктів. Опитувальник А. Пайнс і І. Аронсон може застосовуватися для дослідження вигоряння в будь-якій сфері, оскільки жоден з перерахованих симптомів не прив'язаний тільки до сфери професійної діяльності [11].

У концептуальному підході А. Меламед і її колег вигорання розглядається як багатовимірний конструкт, що включає в себе емоційне виснаження, фізичну і когнітивну втому, які разом формують ядро вигорання [10]. Ефективність цієї концепції була підтверджена дослідниками не тільки у випадку оцінки вигорання в професійній діяльності, але також і у пацієнтів, що звертаються за медичною допомогою у зв'язку з виснаженням, пов'язаним зі стресом. У цих дослідженнях використовували опитувальник SMBQ (The Shirom-Melamed Burnout Questionnaire), що містить такі субшкали: «фізична втома», «когнітивна втома», «напруга» і «апатія».

Особливу увагу слід приділити процесуальним моделям емоційного вигорання, які розглядають вигорання як динамічний процес, що прогресує у часі і містить певні етапи. У міру наростання емоційного виснаження проявляється і посилюється негативне ставлення до суб'єктів діяльності. Співробітник, схильний до вигорання, намагається емоційно дистанціюватися від контактів, тим самим перемо гти виснаження. Одночасно з цим спостерігається схильність негативно оцінювати себе і занижувати досягнення.

Відповідно моделі М. Буріша, динаміка розвитку синдрому емоційного вигорання проходить наступні етапи та фази: попереджувальна фаза; фаза зниження рівня власної участі; розвиток емоційної реакції; поява деструктивної поведінки; поява психосоматичних реакцій; фаза розчарування та негативної життєвої установки. Науковець вважає, що спочатку виникають надмірні енергетичні витрати для високої позитивної мотивації, потім з'являються почуття втоми, розчарування та зниження цікавості до діяльності [6]. Автор зазначає, що характер розвитку динаміки симптому індивідуальний і обумовлений відмінностями в емоційно-мотиваційній сфері, а також умовами діяльності людини. На думку М. Буріша, трудоголізм в кінцевому підсумку веде до важкого емоційного стану - відчуття безпорадності і безперспективності свого становища, екзистенціальної порожнечі.

Висновки

вигорання стрес емоційний психологія

Відтак, емоційне вигорання як змістовно, так і структурно розглядається як симптомокомплекс, що виникає внаслідок стресів; це динамічний процес, який розвивається в часі і просторі певної діяльності, веде до дезадаптації особистості та виконання нею обов'язків. Одним із важливих чинників виникнення емоційного вигорання є напружена і довготривала психоемоційна діяльність в умовах стресових міжособистісних стосунків та комунікацій.

Література

1. Бойко В. В. Синдром «эмоционального выгорания» в профессиональном общении . Санкт- Петербург: Сударыня, 1999. 256 с.

2. Водопьянова Н. Е., Старченкова Е. С. Синдром выгорания: диагностика и профилактика. Санкт - Петербург: Питер, 2008. 336 с.

3. Грицук О. Основні підходи у дослідженні структури й динаміки синдрому емоційного вигорання у вітчизняній та зарубіжній психології. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Психологія.2012. Вип. 42 (1). С. 51-57.

4. Кмить К. В., Попов Ю. В. Эмоциональное выгорание, не связанное с профессиональным стрессом. Обозрение психиатрии и медицинской психологии. 2013. № 3 С. 3-9.

5. Колтунович Т. А. Як не згоріти в полум'ї професії: теорія, діагностика, корекція: навч. метод. посіб. Чернівці: Родовід, 2016. 164 с.

6. Кузнецова А. А. Историко-генетический аналіз феноменологического пространства «выгорания». Психологические науки. 2017. №3. С.45-55.

7. Лаврова М. Г. Теоретичний аналіз сучасних поглядів на поняття «емоційне вигорання». Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. Психологія. 2014. Т. 19. Вип. 2 (32). С. 194-202.

8. Нартова-Бочавер С. К. «Copingbehavior» в системе понятий психологи личности. Психологический журнал. 1997. № 5. С. 20-28.

9. Орел В. Е. Синдром психического выгорания личности. Москва : изд-во ин-та психологи РАН, 2005. 329 с.

10. Melamed S., Shirom А., Toker S., Berliner S., Shapira I. Burnout and risk of cardiovascular disease: evidence, possible causal paths, and promising research directions. Psychol Bull. 2006. Vol. 132 (3). P. 327-353.

11. Pines A. M., Aronson E., Kafry D. Burnout. From Tedium to Personal Growth. New York: Free Press, 1981. P. 202-205.

Размещено на Allbest.ru