Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ, ВІКОВОЇ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Курсова робота

з психології

Вікові особливості творчих здібностей у підлітковому віці

Здобувача вищої освіти

П курсу 22Бд-СОобр групи

денної форми навчання

спеціальності 014.12 Середня освіта (Образотворче мистецтво)

Прістрома І.В.

Житомир-2022

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

1.1 Проблема творчих здібностей у наукових джерелах

1.2 Вікові особливості творчих здібностей у підлітковому віці

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ КУРСОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

3.1 Аналіз результатів емпіричного дослідження вікових особливостей творчих здібностей у підлітків

3.2 Шляхи формування творчих здібностей у період середнього шкільного віку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

Вступ

Актуальність дослідження. Рушійна сила людства - це творчі особистості. Виявлення таких особистостей є насущним завданням психології, як і розробка теоретичних основ творчості. І незважаючи на те, що проведено величезну кількість досліджень в області психології творчості, немає цілісної його концепції, що відповідає запитам філософської, мистецтвознавчої, психологічної й педагогічної думки. Не розроблені питання про джерела і детермінанти творчості, взаємозв'язок особистості й творчості, немає єдиного уявлення про поняття творчого потенціалу особистості й умови творчої самореалізації.

Сучасна соціальна ситуація загострила специфічні проблеми, які стоять перед системою середньої та вищої освіти у напрямку культивування творчості як масового явища, що пов'язано з глобальною необхідністю підвищення творчого потенціалу суспільства.

Психологів, як вітчизняних, так і закордонних, проблема творчості займає вже давно. Однак пік вивчення цієї проблеми наступив у першій третині XX ст. Досить перерахувати авторів, що опублікували в цей період свої роботи. Це Е. Рибо (1901) і А. Пуанкарі (1910) - за рубежем, Б. А. Лезін (1907, 1927), А. М. Євлахов (1910, 1912, 1929), І. А. Затуленьєв (1915), П. І. Вальден (1916), А. М. Бліх (1920), В. Л. Омельянський (1922, 1923), С. О. Грузенберг (1923, 1924), В. Я. Курбатов (1923), В. М. Бехтерєв (1924), П. І. Коропів (1926), Г. І. Маркелов (1926), А.П. Нечаєв (1929), П. М. Якобсон (1934), В. П. Полонский (1934) - вітчизняні вчені. Привернула увагу проблема творчості й фізіолога В. В. Савича (1921 - 1923), що розглядав творчість як утворення нових умовних рефлексів за допомогою раніше створених зв'язків, а питання про обдарованість як вищий прояв творчості - В. Освальда (1910). В основному ці роботи були присвячені або природно-філософському осмисленню ролі творчості як механізму розвитку природи й людства, або науковій і технічній творчості, що обумовлені не потребами суспільства в керуванні творчістю, а допитливістю окремих дослідників.

Потім, аж до середини XX ст. дослідженням творчості не надавалося істотного значення. Науково-технічна революція, що відбулася в середині XX ст., дала поштовх та вивченню психологами закономірностей творчості в науці, що перетворилась у продуктивну силу, що істотно впливає на економіку. На порядку денному встало питання про пошук людей, здатних до наукової й технічної творчості. Це породило в 1950-х рр., насамперед у США, численні дослідження, спрямовані на пошук критеріїв творчих здібностей, у якості яких виступила креативність, шляхів її розвитку й на виявлення творчих особистостей (креативів). Всі ці аспекти можна об'єднати в проблему керування творчістю.

В умовах фундаментальних перетворень, що відбуваються у нашій державі, творчість перестає бути характеристикою окремих особистостей, вона виступає обов'язковим атрибутом будь-якого виду трудової діяльності людини при оптимальній її реалізації. Виникло соціальне замовлення суспільства на творчу особистість, тобто людину, яка має потребу у саморозвитку, самовдосконаленні, здатна думати по-новому, самостійно ставити перед собою цілі, пропонувати нестандартні рішення, чинити опір рутинності, орієнтуватися насамперед на майбутнє.

У наш час люди все більше усвідомлюють, що саме творчість є найважливішою складовою особистого щастя і професійного успіху. Творчі люди постійно йдуть уперед в роботі - відкривають підприємства, щось вигадують, будують, живуть повноцінним життям, зустрічаються з цікавими людьми, стають лідерами, бо знають, як вирішувати проблеми, як заряджати енергією інших.

Потреби соціального прогресу і науково-технічної революції, зростання складності та масштабності завдань, які розв'язуються суспільством, стимулюють дослідження творчості, виявлення її закономірностей, розробку методології і теорії творчості, методики підготовки творчих кадрів, обдарованих працівників у різних галузях, які мають інтелектуальну готовність до розв'язання нових і складних проблем.

На жаль, більшість людей упевнена, що здатність творити - вроджена і її не можна розвинути. Зі старшої школи на творчість починають дивитись, як на щось другорядне, на що вже бракує і часу, і сили. Тому слід увагу приділити розвитку творчих здібностей саме у підлітковому віці, коли дітям властивий потяг до самопізнання, розуміння своєї унікальності та неповторності.

Одна з проблем полягає і в тому, що в реальних життєвих умовах увага педагогів потрапляє лише на тих творчих дітей , які вже змогли в чомусь себе проявити, в деякій мірі реалізувати, актуалізувати свій творчий потенціал та можливості.

Підлітки з творчим компонентом мислення найбільш чутливі до неадекватних оцінок, несправедливих і негативних впливів зі сторони дорослих та ровесників.

Найбільш негативний вплив групи ровесників на таких підлітків проявляється у прагнення привести їх до «середнього» рівня, зробити їх схожими на всіх інших і таким чином не дати застосувати свої креатив, нестандартне мислення та уяву. Таким учням необхідна кваліфікована консультація і допомога психолога.

Проблема формування творчих здібностей у підлітковому віці є принципово значимою для розв'язання питань, пов'язаних з інтелектуальним розвитком підлітка зокрема і особистості в цілому, є досить актуальною, що і зумовило вибір теми нашої курсової роботи.

Мета: дослідити вікові особливості творчих здібностей в підлітковому віці та визначити ефективні шляхи їх формування.

Об'єкт дослідження: творчі здібності особистості.

Предмет дослідження: вікові особливості творчих здібностей у підлітковому віці та шляхи їх формування.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати наукову літературу з досліджуваної проблеми.

2. Виявити вікові особливості творчих здібностей в учнів середнього шкільного віку.

3. Визначити ефективні шляхи формування творчих здібностей підлітків.

Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел, тестування, спостереження, бесіда. Одержані дані підлягали якісному та кількісному аналізу. Вибірка становить 6 учнів 6-Г класу Житомирського міського колегіуму.

Методики дослідження:

1. Методика невербального творчого мислення Е. П. Торренса.

2. Дослідження творчої уяви.

3. Методика «Вигадати розповідь».

4. Дослідження індивідуальних особливостей уяви.

5. Опитувальник особистісної схильності до творчості.

Експериментальна база досліджень: учні 6-Г класу Житомирського міського колегіуму.

Наукова новизна полягає в поглибленому вивченні вікових особливостей творчих здібностей та шляхів їх формування у підлітків.

Практичне значення дослідження. Отримані в результаті виконання курсової роботи дані щодо вікових особливостей творчих здібностей у підлітковому віці та шляхів їх формування дозволять оптимізувати творчу діяльність школярів та підвищити їх креативне мислення.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечуються застосуванням методів, які відповідають меті і завданням дослідження, якісному та кількісному аналізу, використанням стандартизованих методик, валідність та надійність яких доведена.

Апробація роботи. Основні результати дослідження курсового дослідження повідомлялися на звітній студентській конференції та були опубліковані в науковій статті.

Обсяг та структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури. Робота містить 4 таблиці, 3 рисунки. Додатки викладені на 3 сторінках.

Розділ І. Теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми вікових особливостей творчих здібностей у підлітків

творчий здібність учень підлітковий

1.1 Проблема творчих здібностей у психолого-педагогічній літературі

Існування і розвиток психології здібностей як наукового напряму вітчизняної психології у радянський період пов'язують насамперед з Б.М. Тепловим та його школою і К.К. Платоновим [29].

«Здібність» - одне з найбільш загальних психологічних понять. У вітчизняній психології багато авторів давали йому розгорнуті визначення. Зокрема, С.Л. Рубінштейн розумів здібності як складне синтетичне утворення, яке включає в себе цілий ряд даних, без яких людина не була б здатною до певної конкретної діяльності, і властивостей, які виробляються лише у процесі організованої діяльності [63, с.15].

Б.М. Теплов, підкреслюючи, що при визначенні основних понять вчення про обдарованість найзручніше виходити із поняття «здібність», виділив ознаки здібностей, які і були покладені в основу визначення, яке найчастіше використовується спеціалістами:

1) здібності - це індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої;

2) здібності - це лише ті особливості, які стосуються успішності виконання діяльності чи декількох діяльностей;

3) здібності не зводяться до знань, вмінь і навичок, які вже вироблені у людини, хоча і обумовлюють легкість і швидкість їх набуття [29].

Найбільш детально питання про психічну сутність здібностей розглядається у роботах В.Д. Шадрікова. Він дійшов висновку, що поняття «здібність» є психологічною конкретизацією категорії властивості. За В.Д. Шадріковим, найбільш загальним поняттям, яке описує психологічну реальність, є поняття психічної функціональної системи, процес функціонування якої (психічний процес) забезпечує досягнення деякого корисного результату.

Звідси визначив здібності як властивості функціональних систем, які реалізують окремі психічні функції, що мають індивідуальну міру вираженості, яка виявляється в успішності і якісній своєрідності засвоєння і реалізації окремих психічних функцій. При визначенні індивідуальної міри вираженості здібностей доцільно дотримуватись тих же параметрів, що і при характеристиці будь-якої діяльності (продуктивності, якості і надійності щодо функції, яка розглядається) [78].

Д.К. Завалішина розрізняє спеціальні і загальні здібності та (так які і Б.М. Теплов) пов'язує загальні здібності з більш загальними умовами провідних форм людської діяльності, а спеціальні - з окремими видами діяльності [32]. Тим самим знову проводиться лінія «діяльнісної редукції»: здібності конституюються не за видами психічних функціональних систем, а за видами діяльності [29].

В.М. Дружинін висловлює припущення, що здібності пов'язані з певними загальними сторонами функціонування психіки, які виявляються не у конкретних діяльностях чи групах діяльностей, а у загальних формах зовнішньої активності (поведінки) людини [30].

Він виділяє комунікативні, регуляторні та пізнавальні здібності у відповідності з трьома функціями психіки (комунікативною, регуляторною та пізнавальною), які виділяв Б.Ф. Ломов [43].

Розуміючи природу здібностей, зрозуміти творчі здібності без розуміння сутності творчості неможливо, хоча саме з цього питання існує безліч суперечливих суджень, думок, теорій і т. д. Простіше було б виділити деякі положення й дати визначення основним поняттям, чим розглядати погляди різних авторів на творчість. Однак зробити це важко хоча б тому, що, це одна із психологічних проблем яка є значимою для психологів.

РОЗДІЛ II. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ КУРСОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

Методика № 1. Дослідження невербального творчого мислення Е. П. Торренса

Мета: виявити деякі особливості невербального творчого мислення (легкість, гнучкість, оригінальність, розробленість).

Необхідний матеріал: фігура овальної форми із кольорового паперу, чистий папір, кольорові олівці, клей, простий олівець, тестовий бланк, що складається з 10-ти квадратів, в яких зображені графічні структури різної форми, шість пар ліній: II.

Хід виконання: дослідження проводиться в три етапи.

На першому етапі досліджуваним дають наступну інструкцію: «Ви отримали фігуру з кольорового паперу овальної форми, а також клей. Ви повинні придумати будь-який малюнок, частиною якого повинна бути ця фігура. Це може бути предмет, явище або розповідь. За допомогою клею Ви розміщуєте фігуру на папері і за допомогою кольорових олівців домальовуєте малюнок. Вкінці даєте назву своєму малюнкові. На це дається 10 хвилин.

На другому етапі дослідження інструкція така: “Вам роздані бланки, на кожному намальовані незакінчені фігури. Потрібно закінчити ці зображення за допомогою будь-яких доповнень і назвати те, що у Вас вийшло”. Через 10 хвилин робота закінчується.

На третьому етапі учням дається інструкція: потрібно до кожної пари ліній, а їх є 6 додати певні лінії, деталі, щоб отримати завершені малюнки. Кожен малюнок потрібно назвати. Через 10 хвилин ця робота завершується.

Обробка результатів:

Оцінка роботи досліджуваного проводиться за такими показниками:

1. Легкість. Визначається кількість отриманих результатів.

2. Гнучкість. Вимірюється числом категорій:

* Світ природи;

* Тваринний світ;

* Людина;

* Механічне;

* Символічне;

* Декоративні елементи;

* Краєвид (город, будинок, шосе, двір);

* Мистецтво;

* Динамічні явища.

3. Оригінальність. Вимірюється кількістю неординарних, не повторюваних відповідей, образів, ідей. З усієї групи якщо певний образ зустрічається у одного досліджуваного, оцінюється в 3 бали, у 2-х ? в 2 бали, у 3-х ? 1 балом, у 4-х і більше ? 0. Ці бали сумують і отримують показник оригінальності відповідей досліджуваних.

4. Розробленість. Вимірюється кількістю істотних і неістотних деталей при втіленні основної ідеї. Так, якщо досліджуваний назвав стимул без яких-небудь його графічних змін, то за таку відповідь ? 0 балів. Якщо зображення закінчується за рахунок зображення (повторення) вихідної графічної основи ? 1 бал, закінчується зображення за рахунок додавання до вихідної графічної основи яких-небудь деталей, причому саме основа при цьому залишається без змін ? 2 бали. Якщо мають місце розгорнуті перетворення у середині простору вихідного графічного стимулу чи явні зміни його конфігурації ? 3 бали. У підсумку для кожного досліджуваного підраховується показник розробленості.

Отримані результати означають наступний рівень креативності за Е. П. Торренсом:

30 балів - погано.

30-34 балів - нижче норми.

35-39 балів - трохи нижче норми.

40-60 балів - норма.

61-65 балів - трохи вище норми.

66-70 балів - вище норми.

більше 70 балів - відмінно.

РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

3.1 Аналіз результатів емпіричного дослідження вікових особливостей творчих здібностей у підлітків

Дослідження проводилося у 2016 році на базі Житомирського міського колегіуму ( школа № 34) з учнями 6 - Г класу. Даною експериментальною роботою було охоплено 6 осіб.

З метою виявлення деяких особливостей невербального творчого мислення (легкість, гнучкість, оригінальність, розробленість) була проведена методика невербального творчого мислення Е. П. Торренса. Її результати представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Результати дослідження учнів 6-Г класу за методикою невербального творчого мислення Е. П. Торренса

Прізвище, ім'я досліджуваних	Кількість балів	Рівень розвитку невербального творчого мислення
Прокопенко Анастасія	41	в нормі
Караваєва Анна	68	вище норми
Ватаман Ірина	37	трохи нижче норми
Галагуз Дар'я	48	в нормі
Прокопенко Софія	35	трохи нижче норми
Шевчук Михайло	65	трохи вище норми

Дана методика передбачає оцінювання досліджуваних за чотирма показниками: легкість, гнучкість, оригінальність та розробленість. В таблиці наведена загальна кількість балів за цими чотирма критеріями, яку ми можемо порівняти із шкалою, запропонованою самим Е. Торренсом для визначення рівня креативності. Одним із найважливіших критеріїв оцінки є такий показник, як оригінальність - наскільки цікавим, новаторським, не схожим на інших був малюнок дитини. Близько 33 % дітей проявили свою оригінальність і створили малюнки, які відрізнялися від інших незвичайністю, саме креативністю. Інші 67 % показали не високий рівень оригінальності. Але якщо порівнювати показники зафіксовані в таблиці зі шкалою Торренса, то можна зробити висновок, що 34 % дітей мають показники, які перевищують норму, 33 % - це ті, які відповідають нормі креативності і ще 33 % мають показники, які є трохи нижче норми. Загалом, група розділилася: є діти з високим рівнем креативності, з нормою креативності і з рівнем трохи нижче норми.

Таким чином, підлітковий вік є сприятливим періодом життя для розвитку творчості. Саме на цьому етапі формується та розвивається швидкими темпами творче мислення, виникають неординарні ідеї. Головне сприяти у цьому віці розвитку творчого потенціалу дитини.

Для виявлення рівня особистісної креативності було запропоновано «Опитувальник особистісної схильності до творчості» Г. Девіса. Результати цієї методики представлені у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Результати дослідження учнів 6-Г класу за методикою «Опитувальник особистісної схильності до творчості»

Прізвище, ім'я досліджуваних	Кількість балів	Рівень розвитку діагностованого показника
Прокопенко Анастасія	13	середній
Караваєва Анна	16	середній
Ватаман Ірина	12	середній
Галагуз Дар'я	13	середній
Прокопенко Софія	12	середній
Шевчук Михайло	14	середній

Аналіз результатів проведення емпіричного дослідження дозволяє дійти висновку, що вся досліджувана група має середній рівень особистісної креативності.

У Дж. Фостера є спеціальне питання до учнів, яке, на його думку, поряд з іншими може характеризувати опосередковано творчу індивідуальність: «Чи популярний ти серед своїх товаришів по навчанню?». Негативна відповідь на нього є показником креативності. Саме це питання було і в опитувальнику. За відповіддю на це питання ми можемо визначити креативність особистості. Аналіз відповідей школярів дає підстави стверджувати, що лише 34 % дітей дали негативну відповідь на дане питання, тому їх можна вважати креативними особистостями (за принципом Дж. Фостера), інші 66 % дали позитивну відповідь, що свідчить про не творчий характер їхньої діяльності. Адже, коли особистість неординарна, то сприймають її по-іншому, можливо навіть не завжди позитивно (це стосується і вчителів). Але, як показує практика, таких дітей навпаки треба заохочувати, підтримувати та стимулювати їх творчу активність, щоб вона була продуктивною. Не потрібно зневажати школяра, за його нестандартне мислення, адже можна так і не дати розкритися його творчому потенціалу.

З метою оцінки особливостей творчої уяви була проведена методика № 3. Результати цієї методики занесені до таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Результати дослідження учнів 6-Г класу за методикою дослідження творчої уяви

Прізвище, ім'я досліджуваних	Кількість складених речень	Максимальна оцінка за речення	Сума балів за всі речення	Рівень розвитку діагностованого показника
Прокопенко Анастасія	4	4	14,5	середній прояв творчості
Караваєва Анна	4	6	20	середній прояв творчості
Ватаман Ірина	4	5	17	середній прояв творчості
Галагуз Дар'я	4	5	13,5	середній прояв творчості
Прокопенко Софія	3	4	10	середній прояв творчості
Шевчук Михайло	4	6	18,5	розвинена творчість

Якісна характеристика творчості визначається за кількістю балів, отриманих за дотепне та оригінальне речення і відповідає максимальній оцінці якого-небудь із складених речень. Відповідно, 67 % учнів отримали оцінку даного показника від 4 до 5 балів, що вказує на середній прояв творчості. Інші 33 % учнів отримали максимальну оцінку 6 балів, що свідчить про розвинену творчість і оригінальність.

Другий показник - це сума балів. Аналіз й інтерпретація цього показника має сенс, коли порівнюються роботи кількох осіб. Загалом, всі учні показали досить високі результати. Низьких показників у групі немає. У 50 % учнів показники від 10 до 13,5 балів, що свідчить про середній рівень розвитку уяви, інші 50 % - отримали від 17 до 20 балів. Це досить високі показники, що вказують на високий рівень розвитку творчості та оригінальність мислення. Творча уява передбачає створення образу, предмета, ознаки, які не мають аналогів. У даному разі - створення речень без заданого зразка. Окрім того, одержані показники творчості засвідчують суб'єктивну новизну результатів, якщо вони нові чи оригінальні для самого досліджуваного.

Отже, у досліджуваній групі переважають високі показники розвитку творчої уяви. Тому можна зробити висновок, що підлітковий період є досить сприятливим для розвитку творчих здібностей та творчого мислення. Потрібно лише стимулювати розвиток творчості, розвивати її цілеспрямованими заходами.

ВИСНОВКИ

Одним з найважливіших завдань психологічної науки на сучасному етапі розвитку є вирішення проблеми формування творчої особистості, адже розвиток у людей творчого способу мислення давно перетворилося у соціальну необхідність. Нові умови і перспективи розвитку суспільства, загальні тенденції науково-технічного й економічного прогресу висувають все нові й нові вимоги до підготовки підростаючого покоління, що стане в майбутньому запорукою успішного існування людської спільноти.

В першому розділі ми виконали перше завдання, проаналізувавши ступінь розробленості проблеми творчості та розвитку творчих здібностей в психологічній та педагогічній літературі. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми творчості показав, що найбільша кількість досліджень належить представникам зарубіжної психології, насамперед це американські та російські психологи. У вітчизняній науці ця проблема досліджена недостатньо.

У другому розділі ми надали характеристику основних методів дослідження творчості, що було виконанням другого завдання. Ми обрали для нашого дослідження методику невербального творчого мислення Е. П. Торренса, методику дослідження творчої уяви, методику «Опитувальник особистісної схильності до творчості Г. Девіса», методику дослідження індивідуальних особливостей уяви та методику «Вигадати розповідь». Третє завдання було реалізовано у третьому розділі, де ми відобразили проведення емпіричного дослідження вікових осоюливостей творчих здібностей у підлітковому віці.

При всій багатоманітності підходів та позицій, відмінності контекстів, в яких описується картина творчості, багатстві аргументів на користь тієї чи іншої теорії, факти, які викладаються в результаті проведених досліджень, виявляються досить схожими.

Творчість - одна з найбільш змістовних форм активності особистості, яку можна розглядати як універсальну здатність, що забезпечує успішне виконання найрізноманітніших видів діяльності.

Рушійною силою творчості виступають потреби та мотиви: вони формують творчу активність особистості як основу реалізації її в діяльності. Таким чином, комплекс здібностей особистості є своєрідним фундаментом, основою творчої діяльності, а її пусковий механізм - творча мотивація як спрямованість особистості на оволодіння новими способами та прийомами діяльності, на вдосконалення власної діяльності, створення нових цінностей та більш досконалих особистісних якостей.

З об'єктивної точки зору, творчість визначається за кінцевим продуктом, який повинен бути новим науковим відкриттям, технічним винаходом, художнім витвором, технологією рішення наукової проблеми тощо. Із суб'єктивного боку, творчість характеризується самим процесом діяльності та тими новоутвореннями, які з'являються в особистості в процесі її творчої діяльності. Результатом її не завжди є створення чого нового соціально значущого. Але процес саморозвитку під час вільної самодіяльності, збагачення особистісної культури, становлення особистості як творця є не менш значущим результатом та предметом суспільної зацікавленості, ніж досягнення, що збагачують соціальну практику.

Також було з'ясовано переваги підліткового віку для розвитку творчості. На підлітковий вік припадає активний пізнавальний розвиток особистості. Протягом цього періоду відбувається розвиток мислення, пам'яті, формується цілісніше уявлення про світ навколо. розширюються межі уяви. Когнітивний розвиток у підлітковому віці характеризується розвитком абстрактного мислення, логічної пам'яті. Розвивається творче мислення. До загальних ознак творчого характеру мислення належать:

До загальних ознак творчого характеру мислення належать:

1) оригінальність думки, здатність давати відповіді, які суттєво відрізняються від звичних;

2) велика кількість думок, ідей, що виникають у людини за одиницю часу;

3) сприйнятливість до проблем, чутливість до суттєвого;

4) здійснення розумових дій доцільно, а не випадково;

5) здатність виявляти нові, незвичні функції об'єкта чи його частини;

6) гнучкість розмірковування, коли людина може легко відхилятися від звичного способу розв'язування завдання;

7) здатність самостійно відкривати нові знання тощо.

У процесі реалізації дослідницьких завдань роботи було виявлено такі шляхи та засоби розвитку творчості школярів у процесі навчання.

Для ефективного розвитку творчих здібностей школярів підліткового віку важливим є визначення рівня існуючих творчих здібностей у дитини. Було визначено психодіагностичний комплекс, що дозволив дослідити та проаналізувати рівні творчих здібностей підлітків. За результатами дослідження встановлено:

– творчі підлітки є менш агресивними, дратівливими й ворожими до оточуючих;

– творчо здібні підлітки більш схильні до емоційних переживань;

– за характером спрямованості творчо здібні підлітки відрізняються тим, що їх мотивація досягнення в діяльності не є пріоритетною, на відміну від якості та оригінальності продукту творчості;

– творчо здібні підлітки менш схильні до особистісної тривожності, що може бути пояснене альтернативністю їх мислення, прагненням до самоактуалізації й здатністю швидше знаходити вихід зі складних ситуацій.

У процесі розвитку творчості школярів насамперед необхідно формувати їх інтелектуально-евристичні (здатність видавати нові ідеї, фантазувати, мислити незалежно), інтелектуально-логічні (вміння швидко знаходити оптимальне рішення, систематизувати й аналізувати будь-яку інформацію) та мотиваційно-творчі (творчий інтерес, емоційний настрій) якості особистості. Однак передусім це завдання розвитку самостійності та відповідальності школярів. Перевагу слід надавати постійному включенню їх у проблемні ситуації, застосування учбово-творчих задач, евристичних методів, а також впровадженню в навчальний процес ігрових методів практичних занять.

З огляду на це, особливо актуальним стає теоретичне опанування та практичне впровадження освітніх технологій для розвитку творчих здібностей, до яких, насамперед, слід віднести: особистісно зорієнтовані; вальфдорську педагогіку; технологію саморозвитку (за М.Монтессорі); технологію розвивального навчання; технологію формування творчої особистості; проектно-моделюючі та нові інформаційні технології; технологію колективної творчої діяльності (за І.Івановим); технологію «створення ситуації успіху» (за А.Бєлкіним); інтеграцію різних видів мистецтва (за Б.Юсовим і Г.Шевченко) та інші.

Підводячи підсумок роботи, можна стверджувати, що мета дослідження виконана, поставлені завдання досягнуті, методи дослідження проведені, гіпотеза дослідження підтвердилась.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

творчий здібність учень підлітковий психологічний

1. Аверин В. А. Психология детей и подростков / В. А. Аверин. - СПб : изд-во В.А. Михайлов, 1998. - 379 с.

2. Артихович В. В. Розвиток образного мислення - основа формування творчо-дослідницьких навичок / В. В. Артихович // Психолог. - 2005. - №13. - С. 9-12.

3. Барко В. Діагностика творчого потенціалу особистості учня / В. Барко, В. Панюк, С. Лазаревський // Психолог. - 2005. - №5. - С. 7-18.

4. Богоявленская Д. Б. Психология творческих способностей / Д. Б. Богоявленская. - М. : Академія, 2002. - 320 с.

5. Вікова та педагогічна психологія : Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К. : Просвіта, 2004. - 413 c.

6. Волощук І. С. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості / І. С. Волощук. - К. : Пед. думка, 1998. - 160 с.

7. Воронин А. Н. Психология творчества / А. Н. Воронин, И. Г. Трифонова // Психологический журнал. - 2003. - №6. - С. 77-85.

8. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: психол. очерк : кн. для учителя - 3-е изд. - М : Просвещение, 1991. - 93 с.

9. Дружинин В. Н. Психология творчества / В. Н. Дружинин // Психологический журнал. - 2005. - №5. - С. 101-109.

10. Ильин Е. П. Психология творчества, креативности, одаренности / Е. П. Ильин. - СПб. : Питер, 2009. - 448 с. - (Мастера психологии).

11. Клепіков О. І. Основи творчості особи : навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / І. О. Клепіков, І. Т. Кучеряви. - К. : Вища школа, 1996. - 295 с.

12. Клименко В. Механізм творчості: чим його розвивати // Шкільний світ. - 2001. - № 25-28. - С. 3-94.

ДОДАТОК

Опитувальник особистісної схильності до творчості Г. Девіса

1. Думаю, що я акуратна людина, люблю, щоб скрізь був порядок.

2. Я прагну дізнатися більше про все, що відбувається в світі.

3. У дитинстві я любив відвідувати нові місця разом з батьками, а не один.

4. Я прагну бути кращим в тому, чим займаюся.

5. Я неохоче ділився своїми іграшками або солодощами з іншими, коли був маленьким.

6. Я буваю незадоволений собою, якщо не можу довести роботу до досконалості.

7. Я прагну зрозуміти, як усе влаштовано в світі.

8. У школі я не дуже популярний серед дітей.

9. Мені подобається іноді поводитися по-дитячому.

10. Якщо я вирішив що-небудь зробити, то наполегливо прагну до досягнення наміченої мети.

11. Я вважаю за краще працювати разом з іншими і не люблю що-небудь робити один.

12. Я сам знаю. що я повинен робити і чим займатися.

13. Коли зі мною не згодні інші, я прагну змінити свою точку зору, навіть якщо упевнений в своїй правоті.

14. Я дуже турбуюся і переживаю, коли роблю щось не так, як слід.

15. Я часто нудьгую, тому що не знаю, чим зайнятися.

16. Я відчуваю, що буду значущим і відомим, коли виросту.

17. Мені подобається дивитися на красиві речі.

18. Я більше вважаю за краще грати в знайомі ігри, ніж розучувати нові.

19. Мені подобається експериментувати, досліджувати: що станеться, якщо я зроблю що-небудь

20. Коли граю або щось роблю, то прагну якомога менше ризикувати.

21. У житті важливіше мати хорошу пам'ять, ніж розвинену уяву.

Размещено на Allbest.ru