Особливості сприймання сенсу життя на різних етапах онтогенезу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості сприймання сенсу життя на різних етапах онтогенезу

Мельничук Ірина Ярославівна - кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Мельничук Сергій Костянтинович - кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри соціальної роботи, соціальної педагогіки та психології Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

Постановка та обґрунтування актуальності проблеми

Потреба в розумінні сенсу свого існування, усвідомлення свого життєвого призначення - одне з найвищих прагнень людської душі. Цей складний процес духовного осягнення себе та світу відбувається у процесі роздумів, переживань з приводу різних подій, а також планів на майбутнє.

Уявлення про сенс життя складається у процесі діяльності людини та залежить від соціального становища, способу життя, світорозуміння, конкретної ситуації тощо. На сьогоднішній день у зв'язку з великим впливом сучасних технологій: мобільних телефонів, комп'ютерів, мережі Інтернету, високих темпів росту автоматизації суспільного життя, кардинально змінилися і погляди на саме життя, його сенс та сутність, і це природно, адже світ перебуває у постійному розвитку.

У наш час проблема вікових особливостей сприймання сенсу свого існування є актуальною, навколо неї вирують дискусії, тому що смисл життя - це психологічний феномен, який відіграє важливу роль у розвитку та становленні особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема сенсу життя відноситься до міждисциплінарних, оскільки є однією з традиційних проблем філософії, теології, художньої літератури та психології.

Великий внесок в розвиток проблеми смислу життя у зарубіжній психології зробили В. Франкл, Дж. Ройс, А. Пауел, С. Мадді. У вітчизняній психології цій проблемі присвячено праці Д. Леонтьєва, Є. Трубецького, В. Чудновського та інших.

Сенс життя передбачає усвідомлення людиною основного змісту свого життя і місця у суспільстві. Тема сенсу життя тісно пов'язана з ціннісними орієнтаціями, цілеутворенням, а також з моральним і духовним розвитком особистості.

Поняття смислу прийшло в психологію з спроб пояснити людську поведінку, яка базується на здоровому глузді та уявленнях буденної свідомості. Сутність такої форми пояснення полягає в тому, що дії та психічні феномени наділялися смислом завдяки встановленню зв'язку з наміром. З. Фройд пояснював слово «смисл» як значення, намір, тенденцію і пов'язував його з відповіддю на запитання «Чому?» [8, с. 156]. А. Адлер поєднав поведінкові смисли із смислами всього життя особистості, з її життєвим стилем, життєвим планом, з питанням «Для чого?». К. Юнг відзначає, що у молодому віці сильнішою є орієнтація на дію, пізнання смислу життя стає важливішим в зрілому віці. На думку вченого, значення смислу життя можуть заперечувати люди з низькими запитами або не цілком соціально пристосовані [1, с. 68].

Засновник логотерапії В. Франкл розглядає смисл життя як вроджену мотиваційну тенденцію, властиву всім людям і яка є основним фактором розвитку особистості [7].

Відсутність смислу життя або неможливість його реалізувати породжує в людини стан екзистанційного вакууму та екзистаційної фрустрації, є причиною ноогенних неврозів (які виникають унаслідок конфліктів між різними цінностями, на основі моральних конфліктів), які пов'язані з апатією, депресією, втратою інтересу до життя.

Хоча сенс життя кожної людини унікальний, існують смислові універсалії - цінності, які становлять узагальнені типові смисли. В. Франкл узагальнив основні шляхи, завдяки яким людина може зробити своє життя осмисленим:

1) те, що людина дає світу (творчість і її результати);

2) те, що людина бере від світу (переживання цінностей);

3) позиції, які людина обирає відносно того, що вона не в змозі змінити, а може лише оцінити.

Відповідно до цього виокремлюють три групи смисложиттєвих цінностей: цінності творчості, цінності переживання, цінності ставлення.

Основу цінностей творчості становить праця, при цьому цінності та сенсу вона набуває як внесок в суспільство, а не просто як виконання певних функцій. Серед цінностей переживання В. Франкл особливо виокремлює любов, яка має багатий ціннісний потенціал. Третя група цінностей стосується ставлення людини до своєї долі, до обставин, які вона не здатна змінити [7, с. 81].

Важливо, що людина повинна самостійно знайти сенс свого життя, логотерапевт лише допомагає розширити можливості клієнта, щоб він міг побачити весь спектр потенційних смислів особистості в конкретний момент часу.

І. Ялом виділяє такі джерела сенсу життя особистості [10, с. 482- 491] як:

1. Альтруїзм - спрямованість на реалізацію потреб та інтересів інших людей; переконаність у тому, що необхідно бути корисним і допомагати людям.

2. Відданість справі. Життя особистості сповнюється сенсом, коли вона здійснює значущу і визнану справу. Для людини роль смислу життя можуть відігравати сім'я, держава, політична чи релігійна ідея, науковий задум, тощо.

3. Творчість - створення чогось нового, красивого і гармонійного. Це може стосуватися будь-якої діяльності та сприяє задоволенню і самореалізації.

4. Гедоністичне рішення - сенс життя полягає в тому, щоб жити з насолодою, зберігати своє почуття здивування чудом життя, поринути в природній ритм життя. Тому при плануванні майбутнього важливо замислюватися над тим, чим буде приємніше займатися.

5. Самоактуалізація - прагнення людини до найбільш повного виявлення, розвитку та реалізації власних можливостей.

6. Самотрансцеденція - спрямованість на щось, що існує поза самою людиною. Завдяки самотрансденції людина знаходить смисл життя у стражданні, любові, подвигу, здійснює реальні вчинки, завдяки яким розвивається.

Проблема ролі свідомості в становленні життєвого смислу розглядається у роботах С. Рубінштейна, який запропонував два основні способи існування людини та, відповідно, два ставлення до життя. Перший спосіб визначається тим, що людина «вся усередині себе, всяке її ставлення - це ставлення до окремих явищ, але не до життя в цілому» [5, с. 334 ]. Другий спосіб обумовлений появою рефлексії, завдяки якій особистість у думках займає зовнішню позицію, виходить за індивідуальні межі. У людини формується узагальнене ставлення до життя, в якому відображений взаємозв'язок теперішнього часу, минулого і майбутнього. Це ставлення дозволяє реалізувати смисл людського життя - бути активним творцем свого життя і невпинно його удосконалювати [5]. С. Рубінштейн вказував, що сенс людського життя - бути джерелом світла і тепла для інших людей, бути перетворювачем життя, викорчовувати з нього всяку скверну і безупинно вдосконалювати життя [5].

Як вказує Д. Леонтьєв, психологія особистості повинна зосередити свою увагу на тому, який вплив надає сенс життю або як переживання його відсутності позначається на житті людини, а також на знаходженні шляхів сенсу життя. Учений стверджував, що те, що надає життю сенс, може бути пов'язане з майбутнім (цілі), з сьогоденням (почуття повноти та насиченості життя), з минулим (задоволеність підсумками прожитого життя). У зв'язку з цим, у психології сенс життя вивчається переважно з позиції впливу різних чинників на його формування, а також того, як його відсутність впливає на життєдіяльність і свідомість особистості [1].

В. Чудновський виокремив дві ознаки адекватності сенсу життя: «реалістичність» сенсу життя, тобто відповідність сенсу життя, з одного боку, об'єктивним умовам, необхідних для його реалізації, з іншого - індивідуальним можливостям людини; «конструктивність» сенсу життя, тобто ступінь його позитивного (чи негативного) впливу на процес становлення особистості та успішність діяльності людини [9]. Учений наголошував, що смисл життя проходить певні етапи становлення і, придбавши відносну стійкість, може суттєво впливати на життя і долю людини [9].

К. Обуховський вважає, що детермінантою розвитку особистості є її постійна активна, емоційно забарвлена спрямованість на розв'язання значущої задачі, яка є смислом життя людини. Він вважає, що перехід на новий рівень розвитку залежить від того, наскільки життя пов'язане із досягненням значущої мети і смислом життя [3, с. 65].

Отже, смисл життя містить у собі мету життя людини, що стала для неї цінністю надзвичайно високого порядку. Він залежить від здатності «виходити за межі себе», від сили прагнення до своїх цілей і визначається тим, як відноситься людина до минулого і майбутнього.

Смисл життя як узагальнений регулятор життя людини може існувати у двох формах: як свідоме уявлення людини про головні цілі та цінності, і як реальна спрямованість життя на реалізацію конкретних цілей та цінностей.

Мета статті - здійснення аналізу основних закономірностей сприймання смислу життя на різних вікових етапах розвитку особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження

На різних етапах життя особистості смисл життя буде мати різне змістовне наповнення, яке з часом може переосмислюватися та удосконалюватися. Це процес неперервного зростання особистості, який може наповнюватися відчуттям невизначеності, драматизму, навіть безглуздості. Однак це може спонукати до осмислення свого існування, знаходження свого життєвого покликання, досягнення гармонії з самим собою та оточуючим світом.

Шлях набуття смислу пов'язується з більш високим рівнем усвідомлення дійсності. Зокрема, вчені відзначають, що особистісний смисл змінюється упродовж життя, зміщуючись з фізіологічних потреб у дитячому віці на інші цінності у віці більш зрілому [1].

Початком усвідомленого смисло- життєвого визначення учені [1; 2; 4; 5] вважають підлітковий і юнацький вік, коли відбувається активний розвиток самосвідомості. Спочатку питання про смисл життя зароджується у вигляді нечіткої мрії, що сприяє роздумам про свою життєву перспективу та ідеали.

Що стосується особливостей

формування смислу життя у підлітковому віці, то психологами на основі експериментальних досліджень були виокремлені певні особливості. Зокрема, встановлено, що підлітки диференціюють поняття «смисл життя», «життя» і «смисл свого життя», їм легше сформулювати загальне поняття смислу життя, ніж смислу свого життя. Поняття «смисл життя» більшість підлітків розуміє як те, «заради чого живемо», «до чого прагнемо». У період становлення поняття смислу життя підлітків проявляється вся різноманітність змісту (широкі соціальні, групові, індивідуальні, пізнавальні, емоційні смисли) [7]. Також підлітки усвідомлюють можливість перебудови та зміни життєвого смислу в процесі дорослішання.

У ціннісно-орієнтаційному блоці особистості сучасного підлітка існують дві системи: декларативна і реальна

інтерналізована система ціннісних орієнтацій. Засвоєння соціально-моральних «загальнолюдських» цінностей часто приймаються особистістю формально, декларативно. Реальна інтерналізована система ціннісних орієнтацій визначається самою людиною, її внутрішніми потребами, потягами, спрямовує її поведінку, стає важливим компонентом самосвідомості [2].

Встановлено, що в ціннісній свідомості сучасної молоді існує загальне ціннісно- мотиваційне ядро, базові життєві цінності (сім'я, друзі, коло спілкування, відпочинок) є достатньо стабільними, на відміну від цінностей соціально-політичних. Виявлено, що характеристика особистісних підструктур сучасної молоді за останнє десятиріччя змінилося за декількома напрямками: зросла прагматизованність і раціональність сучасної молоді, виявлений значний дисбаланс у співвідношенні особистісних і суспільних мотивів. Сучасна молодь зорієнтована в основному «на себе», на свої успіхи в житті, спостерігається зниження рівня громадянськості, соціальної відповідальності, політичної активності [1; 2]. Молодь невпевнена в завтрашньому дні, тому проявляється тривожність, виникає орієнтація на агресивність як особистісну якість, необхідну в боротьбі за престижніше місце, посилюються тенденції психологічного захисту.

Часто найважливішими для молоді є матеріальні цінності, високе соціальне становище, яке проявляється у можливостях проведення вільного часу в нічних клубах та дискотеках, наявність стильного одягу тощо. У цьому віці питання про смисл життя (для чого?) не диференціюються від уявлень про життєві цілі (що робити?) [3; 6].

Не зважаючи на те, що юність вважається найкращим відрізком людського життя, але, як показують дослідження, у віці до 25 років спостерігається найбільш низька задоволеність смислом свого життя. Задоволеність смислом життя різко підвищується у 25-30 років, коли відбувається інтенсивне самоствердження, реалізуються життєві цілі, здійснюються плани і досягаються успіхи. Проте у 3035 років задоволеність смислом життя може знову знижуватися у зв'язку з переоцінкою цінностей [1; 4; 6], спробою розібратися у собі, в своєму житті, осмислити правильність зробленого вибору, і якщо необхідно, скоректувати їх.

У період від 35 до 40 років задоволеність смислом життя знову підвищується, що пов'язано з інтенсивною самореалізацією, насамперед у професійній сфері. У період від 40 до 42 років відбувається прощання з молодістю, розставання з ілюзіями, що спонукає до необхідності перебудувати життя. При невдалих спробах віднайти нові життєві цілі у цей період підвищуються ризики виникнення песимізму, розчарування, депресії, відчуття даремності життя.

Цікаво зазначити, що задоволеність життям має тенденцію до зростання після 50 років. Високий рівень задоволеності смислом життя у цьому віці, звичайно, пов'язаний не з збільшенням відчуття щастя, а з приходом особливої мудрості - з вдячністю приймати і цінити те, що маєш. Проте, у зв'язку з інертністю смисложиттєвого відношення, людині важко змиритися і прийняти певні важливі об'єктивні обставини (стан здоров'я, вимушений відхід на пенсію, відносини, що не склалися з близькими людьми).

Надзвичайним випробовуванням є смисложиттєва проблема смерті. У юнацькому і зрілому віці вона сприймається як віддалена і осмислюється абстрактно, а у похилому віці, зазвичай, більш емоційно переживається, що, на думку вчених, залежить від завершеності життя, від міри вирішення смисложиттєвих проблем особистості [1; 4; 10]. Отже, смисл життя дозволяє виробити певне ставлення до смерті, яка перетворює життя на серйозне, відповідальне та визначене термінами зобов'язання.

Із сенсом життя людина набуває і особливого ставлення до часу життя, розуміє його безповоротність, розвиває в собі прагнення до його раціонального використання.

Висновки та перспективи подальших розвідок напряму

сенс життя смислова система

Проаналізовані нами наукові підходи до вікових особливостей сприймання сенсу життя вказують на загальні закономірності, які в індивідуальному житті окремої особистості можуть не співпадати. Проте можна виокремити тенденції, які проявляються у критичних періодах сприймання сенсу життя, а саме: період становлення особистості, смисложиттєвих виборів (підлітковий і юнацький вік); криза середини життя (осмислення зрілою особистістю свого теперішнього) і криза старості (ретроспективне підбивання підсумків прожитого життя).

Отже, смисл життя представляє собою сконцентровану описову характеристику найбільш стержневої і узагальненої динамічної смислової системи, яка відповідає за загальну спрямованість життя особистості. Сенс життя починає формуватись у підлітковому віці, протягом життя проходить певні кризові періоди. Ставлення до сенсу життя змінюється і сприяє самореалізації особистості, всебічному та цілісному розвитку її потенціалу.

Проведене дослідження не висвітлює всіх аспектів проблеми розуміння смислу життя на різних вікових етапах розвитку особистості. Перспектива подальших наукових розвідок пов'язана з емпіричним дослідженням особливостей цілеутворення у процесі онтогенезу та визначенням впливу духовного розвитку на формування сенсу життя.

Список джерел

1. Леонтьев Д. А. Психологиясмысла: природа, строение и динамикасмысловойреальности. М. : Смысл. 2007. 511 с.

2. Мельничук І. Я. Ціннісні орієнтації як чинник розвитку духовного потенціалу в підлітковому віці. Теорія і практика сучасної психології. №4. Т. 2. Запоріжжя, 2019. С. 50-55.

3. ОбуховскийКазимеж. Психологиячеловеческихвлечений. Пер. с польского В. И. Могилёва. Под ред. Б. М. Сегала. Москва: Издательство «Прогресс». 1971.238 с.

4. Психологічні закономірності розвитку

духовності особистості: монографія.

М. Й. Боришевський, О. В. Шевченко, Н. Д. Володарська та ін. За загальною редакцією М. Й. Боришевського. К. : Педагогічна думка, 2011. 200 с.

5. Рубинштейн С. Л. Проблемыобщейпсихологии. М. : Педагогика, 1973. 423 с.

6. Тихонравов Ю. В. Экзистенциальнаяпсихология. Учебно-справочноепособие. М. : ЗАО «Бизнес-школа» Интел-Синтез, 1998. 238с.

7. Франкл В. Человек в поискахсмысла. Общ. ред. Л. Я. Гозмана и Д. А. Леонтьев. М. : Прогресс. 1990. 368 с.

8. Фрейд З. О клиническомсамоанализе. Избранныесочинения. М. : Медицина, 1991. 288 с.

9. Чудновський В. Е. Проблема структурысмыслажизникакпсихологического феномена. Психологические, философские и религиозныеаспектысмыслажизни: материалы ІІІ-V симпозиумов. Москва: Изд-во ПИРАО, 2001. С. 156-164.

10. Ялом И. Экзистенциальнаяпсихотерапия. Пер. с англ. Т.С. Драбкиной. М. : Независимаяфирма «Класс». 1999. 576 с.

REFERENCES

1. Leont'ev, D.A. (2007). Psihologijasmysla: priroda, stroenie i dinamikasmyslovojreal'nosti. [Psychologyofmeaning: nature, structureanddynamicsofsemanticreality]. Moskva.

2. Mel'ny'chuk, I.Ya. (2019). Cinnisnioriyentaciyiyakchy'nny'krozvy'tkuduxovnogopotencialu v pidlitkovomuvici. [Teoriya i prakty'kasuchasnoyipsy'xologiyi]. Zaporizhzhya.

3. ObuhovskijKazimezh. (1971). Psihologijachelovecheskihvlechenij. [Psychologyofhumaninclinations]. Moskva.

4. Psy'xologichnizakonomirnostirozvy'tkuduxovnostiosoby'stosti (2011). [Psychologicallawsofdevelopmentofspiritualityoftheperson]. Kyiv.

5. Rubinshtejn, S. L. (1973). Problemyobshhejpsihologii. [Problemsofgeneralpsychology]. Moskva.

6. Tihonravov, Ju.V. (1998). Jekzistencial'naja

psihologija. [Uchebno-spravochnoe posobie].

Moskva.

7. Frankl, V. (1990). Chelovekvpoiskahsmysla. [A maninsearchofmeaning]. Moskva.

8. Frejd, Z. (1991). O klinicheskomsamoanalize. [Izbrannyesochinenija]. Moskva.

9. Chudnovs'kij, V. E. (2001). Problemastrukturysmyslazhiznikakpsihologicheskogofenomena. [Psihologicheskie, filosofskie i religioznyeaspektysmyslazhizni: materialy ІІІ-V simpoziumov]. Moskva.

10. Jalom, I. (1999). Jekzistencial'najapsihoterapija. [Existentialpsychotherapy]. Moskva.

Размещено на Allbest.ru