Формування мотивації першокурсників педагогічних закладів вищої освіти до навчальної і майбутньої професійної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування мотивації першокурсників педагогічних закладів вищої освіти до навчальної і майбутньої професійної діяльності

Ірина Леонідівна Вікторенко кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії і практики початкової освіти, ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

м. Слов'янськ, Україна

У статті розглянуто актуальну проблему сучасної професійної освіти - формування мотивації першокурсників до навчальної і професійної діяльності як запоруки успішної та якісної підготовки майбутніх фахівців. Авторка наголошує, що використання активних методів навчання сприятиме вирішенню цієї проблеми. У статті висвітлено різноманіття активних методів навчання, охарактеризовано деякі аспекти їхнього застосування для підвищення мотивації навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей у закладах вищої освіти. Авторка доходить висновку, що застосування системи активних методів навчання змінює традиційність аудиторного заняття, що сприяє поступовому формуванню мотивації першокурсників до навчальної діяльності, сповненої професійними смислами. навчальний мотивація професійний першокурсник

Ключові слова: професійна підготовка, мотивація навчальної і професійної діяльності, майбутній педагог, активні методи навчання, якість освіти.

ФОРМИРОВАНИЕ МОТИВАЦИИ ПЕРВОКУРСНИКОВ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ УЧРЕЖДЕНИЙ ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ К УЧЕБНОЙ И БУДУЩЕЙ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Ирина Викторенко, кандидат педагогических наук, доцент, доцент кафедры теории и практики начального образования, ГВУЗ «Донбасский государственный педагогический университет», г. Славянск, Украина

В статье рассмотрена актуальная проблема современного профессионального образования - формирование мотивации первокурсников к учебной и профессиональной деятельности как залог успешной и качественной подготовки будущих специалистов. Автор подчеркивает, что использование активных методов обучения будет обязательно способствовать решению этого вопроса.

В статье освещено многообразие активных методов обучения, охарактеризованы некоторые аспекты применения активных методов обучения для повышения мотивации учебной деятельности студентов педагогических вузов. Автор приходит к выводу, что применение системы активных методов обучения меняет традиционность занятия, требует соблюдения основных элементов методики, в которые входит подготовка студентов к активному восприятию учебного материала, постановка вопросов и творческих заданий, проведение различных форм закрепления.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, мотивация профессиональной деятельности, будущий учитель начальной школы, активные методы, качество образования.

FORMATION OF MOTIVATION OF FIRST-YEAR STUDENTS IN PEDAGOGICAL HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS TO EDUCATIONAL AND FUTURE PROFESSIONAL ACTIVITIES

Iryna Viktorenko, Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Primary Education Theory and Practice Department, State Higher Education Institution “Donbas State Pedagogical University”, Sloviansk, Ukraine

The article deals with the topical problem of modern professional education - formation of first-year students' motivation for educational and professional activity as a guarantee of successful and high quality preparation of future specialists. The author emphasizes the fact that the use of active teaching methods will help to solve this problem. The article covers a variety of active teaching methods, describes some aspects of their application to enhance the motivation of students of pedagogical specialties in higher education institutions.

The author actualizes the problem, first of all, through the analysis of the Law of Ukraine "On Education" in the part of staffing of educational institutions, which guarantees the recipients of education to provide high-quality specialists, capable of achieving high results and providing creative approaches to the organization of the educational process, thus creating innovative education. This social need determines the actualization of the problem of qualitative training of future teachers in the educational process of institutions of higher education, in particular, by reviewing the range of methods of classroom work organization. In the first year of training of future specialists, the methods should be selected in such a way as to promote the development of cognitive interest in the chosen specialty and gradually form the motivation for educational activity, because it is during this very period that a didactic adaptation of a future teacher to conditions of an institution of higher education takes place. In addition, for the future teacher, motivation to study in the first year already has great professional meaning.

The author concludes that the review of the achievements of research, which is the subject of active teaching methods, allowed us to highlight the benefits of these methods for the educational process of higher education institutions. In particular, it is necessary to increase the educational motivation of freshmen in pedagogical specialties. In addition, active methods are aimed at restructuring and improving the educational process, as well as training professionals for professional activity. The introduction of active methods in the educational process of higher education institutions will provide opportunities for enhancing the emotional response of freshmen to the process of cognition, intensification of their learning activities, interest in acquiring new knowledge, skills and practical use of them; development of students' creative abilities, speech; forming the ability to substantiate and express their own views, activate thinking and so on. Among the most successful active methods are the following: problematic lecture, "lecture for the two", "press conference", pre-planned mistakes, lectures-consultations, "round table", discussion, "brainstorming", case-study and others. Prospects for further research show empirical understanding of the effectiveness of active teaching methods in the classroom work of higher education institutions.

Key words: professional training, motivation for professional activity, future primary school teacher, active methods, quality of education.

Вступ

Закон України «Про освіту» у частині кадрового забезпечення закладів освіти гарантує здобувачам освіти надання якісних послуг висококваліфікованими фахівцями, здатними досягати високих результатів та творчо підходити до організації освітнього процесу, створюючи тим самим інноваційний освітній простір. Зазначене соціальне замовлення зумовлює актуалізацію проблеми якісної підготовки майбутніх педагогів у навчальному процесі закладу вищої освіти, зокрема, шляхом перегляду спектру методів організації аудиторної роботи. На першому курсі навчання майбутніх фахівців методи мають бути підібрані таким чином, щоб сприяти розвитку пізнавального інтересу до обраної спеціальності та поетапно формувати мотивацію до навчальної діяльності, адже саме в цей період відбувається дидактична адаптація майбутнього педагога до умов закладу вищої освіти. Окрім цього, для майбутнього педагога мотивація до навчальної діяльності на першому курсі носить вже і професійні смисли.

Проблема формування мотивації першокурсників не нова, її дослідженню присвячено роботи провідних вітчизняних і зарубіжних учених: Л. Алімської, Л. Беляєвої, Г. Бокарьової, А. Громцевої, М. Капельович, В. Раутен, Е. Щеликової та ін. Попри значний інтерес вчених до проблеми мотивації навчально-професійної діяльності майбутніх фахівців, вона недостатньо досліджена.

Зокрема, актуальність зберігають питання пошуку ефективних засобів формування мотивації студентів закладу вищої освіти.

В контексті досліджуваної теми особливий інтерес представляють активні методи навчання, котрі оптимально відповідають характеру сучасних соціальних вимог, орієнтованих на формування готовності особистості до швидких змін у соціумі.

Значний внесок у становлення та розвиток активних методів навчання було зроблено завдяки працям В. Буркова, А. Вербицького, В. Єфімова, В. Комарова, Т. Кудрявцева, А. Матюшкіна, А. Смолкіна, Б. Христенко та інших. Однак, зазначені дослідження застосування активних методів проводилися, насамперед, на матеріалі шкільного навчання, що утруднює осмислення ефективності активних методів навчання в аудиторній роботі закладу вищої освіти.

Мета статті - теоретично обґрунтувати вплив активних методів навчання на формування мотивації першокурсників до навчання; огляд особливостей запровадження деяких активних методів навчання у процес професійної підготовки майбутніх педагогів.

Дослідження впливу активних методів навчання на формування навчальної мотивації першокурсників

Людина включається в діяльність тільки за наявності особистісно значущого мотиву до участі в ній. Аналіз активності студента під час аудиторної роботи свідчить про те, що, як правило, кожен студент під час заняття розвиває декілька видів вмотивованої діяльності: зовнішньо вмотивованої -«нав'язаної» викладачем, або ж внутрішньо вмотивованої - пізнавальні мотиви з'являються у самого студента. Завдання викладача полягає в тому, щоб спрямувати пізнавальну активність студента так, щоб досліджувана на занятті тема захопила його, витіснивши на деякий час інші мотиви. Важливо, щоб щоразу, коли з'являється нове навчальне завдання, студент розумів цінність його якісного виконання. Лише тоді він сприйме пропоновану викладачем мотивацію як власну. Якщо бажання розібратися в питаннях, розглянутих на занятті, стане провідним для студента і витіснить усі інші, то він зосередиться, і процес пізнання триватиме успішно. На наше переконання активне навчання та використання викладачем активних методів якнайбільш відповідає завданням стимулювання та формування мотивації до навчання у першокурсників. Адже можливість проявити свою розумову самостійність та ініціативність є необхідною умовою для появи у студентів інтересу до змісту навчання і власне до навчальної діяльності. У зв'язку з цим, забезпечення навчального процесу активною,

інтелектуально-творчою діяльністю, що вимагає розумової напруги, сприятиме подоланню студентами труднощів навчання та вибуло ви власного бачення щодо професійного зростання.

Використання викладачем активних методів спрямоване, переважно, не на передачу студентам готової інформації та її відтворення, а на стимулювання активної пізнавальної діяльності майбутніх педагогів та самостійного оволодіння ними професійними знаннями. Нам імпонує визначення А. Смолкіна (1991), який розглядає активні методи навчання як способи активізації освітньої діяльності студентів, що спонукають їх до розумової й практичної активності у процесі оволодіння матеріалом. У цій ситуації не тільки викладач, а і студенти виявляють активність.

А. Вербицький (1991) указує, в цілому, на низку переваг активного навчання (порівняно з традиційним): «примусова»

активізація мислення, адже студент змушений виявляти активність незалежно від того, прагне він цього чи ні; самостійне творче продукування рішень студентами, підвищений ступінь пізнавальної мотивації; постійна взаємодія студент-викладач шляхом використання прямих чи зворотних зв'язків. На думку науковця, в основі активних методів лежить діалогічна інтеракція як між викладачем і студентами, так і між самими студентами, завдяки чому розвиваються уміння вирішувати проблеми колективно, комунікативні здатності, розвивається мовлення студентів. До перелічених особливостей доцільно додати виокремлену В. Клочко і А. Коломієць (2012) таку характеристику активного навчання, як індивідуалізація навчальних впливів на студента. Вона створює передумови активного пошуку викладачем різних шляхів врахування особистісних особливостей студента, а також особливостей його пізнавальної діяльності для реалізації навчальних задач.

Характеризуючи методи активного навчання, А. Вербицький (1991) виокремлює, насамперед: проблемне навчання, ділові ігри, діалоги, дискусії, ігрові ситуації, використання ІКТ, а також такі прийоми, як: активізуючі питання, навмисна помилка, міркування вголос тощо. Погоджуючись із Т. Вахрушевою (2008), В. Клочко і А. Коломієць (2012), О. Пометун і Л. Пироженко (2004), до них додамо проблемні лекції, семінари, колективну розумову діяльність.

Розглянемо детальніше активні методи, які, на нашу думку, сприятимуть формуванню мотивації першокурсників до професійної діяльності.

Характеристика активних методів навчання в педагогічних закладах вищої освіти

Метою використання проблемної лекції в освітньому процесі на першому курсі навчання у закладі вищої освіти є розвиток творчих здібностей майбутнього педагога, спрямування його навчальної ініціативи та активності за напрямком здобуття нових знань. Вибір такого активного методу, як проблемна лекція має зумовлюватись розумінням його характеру: не суто

інформаційного, а пошукового. Особливістю лекції цього типу є наявність проблеми, яка усвідомлюється студентами як особистісно значуща, що потребує нагального дослідження. При цьому викладач актуалізує проблему, організовує процес її розв'язання, активізує студентів, залучає їх до висловлення думок, обговорення і прийняття рішення.

Проблемний характер лекції орієнтує студентів і викладача на спільну роботу у тандемі, що сприяє активізації навчально- пізнавальної діяльності здобувачів освіти. Таким чином студенти опановують знання через дію, активне мислення, спільну працю над розв'язанням значущої проблеми. Така усвідомлена організована діяльність

передбачає співтворчість, співробітництво та ґрунтується на відносинах довіри між викладачем і студентом, що не може не вплинути на розвиток позитивної мотивації студентів (Гіль, 2011).

«Лекція удвох» представляє собою роботу в аудиторії двох викладачів за однією темою, що взаємодіють на основі проблемно- організованого матеріалу як зі студентами, так і між собою. Протягом цієї лекції реалізуються принципи діалогічного спілкування і проблемності. Діалогічне спілкування двох викладачів і студентів відбувається у вигляді як внутрішнього та і зовнішнього діалогу. А. Вербицький (1991) слушно зауважує, що самостійне мислення (здатність до внутрішнього діалогу), формується тільки при наявності досвіду активної участі в різних формах зовнішнього діалогу і живого мовного спілкування. На думку Л. Наконечної (2009), це надзвичайно ефективна, з погляду активізації пізнавальної діяльності, форма навчання, близька до інтелектуальної гри. Лекція цього типу містить у собі конфліктність, яка виявляється як у непередбачуваності самої форми, так і у структурі викладу матеріалу. Він будується на зіткненні протилежних точок зору, на поєднанні практики і теорії. Висока активність викладачів викликає відповідну когнітивну і поведінкову реакцію студентів.

Лекція «прес-конференція» застосовується після вивчення розділів курсу для узагальнення підсумків лекційної роботи, визначення перспектив розвитку засвоєного змісту в наступних розділах. Досвід першокурсників щодо участі в лекціях-прес- конференціях дозволяє розвивати вміння використовувати різні форми спілкування, ставити питання і відповідати на них, виходити зі складних комунікативних ситуацій, формувати навички доказу і спростувань, виховувати в собі якості полеміста, ураховувати позиції людини, яка ставить питання (Наконечна, 2009).

Використання лекцій із заздалегідь запланованими помилками спонукає студентів упродовж усього заняття перебувати у творчому пошуку помилки і так стимулює їхню пізнавальну активність, зокрема, ініціативу, самостійність, мобільність знань та вияв повноти. Лекція із заздалегідь запланованими помилками створює атмосферу комфорту і довіри, особистісної активності обох сторін (викладача і студентів) у навчальний процес, підвищує емоційний фон, стимулює пізнавальну діяльність студентів. Така лекція здатна виконувати не тільки стимулюючі, але й контрольні функції. Як слушно зауважує А. Смолкін (1991), викладач має змогу оцінити рівень попередньої підготовки з навчального предмету, а студенти - продемонструвати ступінь своєї орієнтації в навчальному матеріалі і перевірити себступінь своєї обізнаності.

Лекції-консультації можна проводити за різним планом. Перший варіант здійснюється за схемою «питання - відповіді». Викладач відповідає на запитання студентів із певних тем або з усього курсу. Другий варіант такої лекції проводиться за схемою «питання - відповіді - дискусія»: виклад нової навчальної інформації лектором, постановка студентами запитань і, для пошуку відповідей на поставлені питання, організація спільної дискусії (Слюсар, 2008).

«Круглий стіл» - це метод активного навчання, одна з форм навчальної діяльності здобувачів вищої освіти. Її застосування дозволяє вирішити низку задач: навчити першокурсників культурі ведення дискусії, сформувати вміння вирішувати проблеми, закріпити отримані раніше знання, заповнити недостачу інформації. В. Петрук (2005) зазначає, що притаманною характерною рисою «круглого столу» є поєднання тематичної дискусії з груповою консультацією. Окрім активного обміну знаннями, у здобувачів освіти виробляються фаховозначущі вміння відстоювати свої переконання, викладати думки, аргументувати міркування, обґрунтовувати запропоновані рішення. Це дає змогу закріпити навчальну інформацію та організувати самостійну роботу з додатковим матеріалом, а також виявити питання і проблеми для обговорення. Важливою умовою організації «круглого столу» є фізична наявність можливості учасників розташуватися по колу, адже розташування учасників не як на звичайному занятті «в потилицю», а обличчям один до одного призводить до зростання активності, можливості особистого включення кожного в обговорення, збільшення числа висловлювань, включає невербальні засоби спілкування: емоційні прояви, жести, міміку, а також, що важливо в межах проблеми нашого розгляду, підвищує мотивацію студентів до навчання. Викладач, як рівноправний член групи, також розташовується в загальному колі, що створює менш формальну атмосферу в порівнянні з загальноприйнятою, де він знаходиться окремо від студентів, а вони звернені до нього обличчям. При звичайному розташуванні учасники дискусії вони адресують свої висловлювання переважно не один одному, а викладачу. Якщо викладач сидить серед студентів, звернення членів групи один до одного стають менш скутими і частішими. Це сприяє формуванню комфортної атмосфери для дискусії, а також розвитку взаєморозуміння між студентами та педагогами.

Основну частину «круглого столу» з будь-якої тематики становить дискусія - багатоспектральне обговорення спірного питання у приватній бесіді, суперечці, в публічних зборах (Помету? Пироженко, 2004). Дискусія полягає в спільному обговоренні певного питання, проблеми або зіставленні інформації, ідей, поглядів, пропозицій. Цілі проведення дискусії можуть бути дуже різноманітними: діагностика, зміна установок, навчання, стимулювання творчості, тренінг та ін. Під час організації дискусії в освітньому процесі зазвичай ставляться відразу кілька навчальних цілей, як комунікативних, так і виключно пізнавальних. При цьому цілі дискусії зумовлюються темою для обговорення. Наприклад, якщо тема дуже широка, містить великий обсяг інформації для засвоєння першокурсниками, то у результаті дискусії можуть бути реалізовані завдання типу: пошук альтернатив, їх теоретична

інтерпретація, збір та узагальнення інформації, методологічне обґрунтування. Якщо тема дискусії досить вузька, то дискусія

може завершитися прийняттям виваженого рішення. Під час дискусії студенти також можуть доповнювати один одного. В цьому випадку студенти змушені проявляти дипломатичність та риси діалогу. У випадку змістовного протистояння один одному, дискусія набуває характеру суперечки. Часто в дискусії присутні обидві ці складові, тому помлково зводити поняття дискусії тільки до суперечки. І взаємовиключна суперечка, і діалог, спрямований на взаємодоповнення і взаєморозвиток, відіграють велику роль, оскільки першорядне значення має факт зіставлення різних думок з одного питання (Кухарчук, 2006). Це дає змогу першокурсникам навчитися коректно висловлювати свої думки, підвищиться пізнавальний інтерес до теми та предмету взагалі.

Таким чином, експрес-характеристика окремих неімітаційних активних методів дозволяє зробити висновок, що їхнє застосування змінює стереотип традиційного освітнього процесу - на занятті виникає установка на активну самостійну роботу. В результаті студенти, вивчивши теорію, уміють застосувати свої знання на практиці. Тепер розглянемо характеристику окремих імітаційних активних методів навчання.

Методом «мозкової атаки», науковці називають «...спосіб колективного продукування ідей, який формує вміння зосереджувати увагу на якійсь вузькій меті» (Савченко, Горожанкіна, 2013, с. 21). Під час мозкової атаки студенти працюють як «генератори ідей», вони не стримуються необхідністю обґрунтування своїх позицій і позбавлені критики, адже за цих умов немає «головних» і «другорядних». У кожній групі студентів є лише експерти, які фіксують, оцінюють і вибирають найбільш вдалі ідеї. Використання методу мозкового штурму в навчальному процесі закладу вищої освіти дозволяє вирішити наступні завдання: активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів; зв'язок теоретичних знань із практикою; творче засвоєння студентами навчального матеріалу; формування досвіду колективної розумової діяльності; формування позитивної мотивації студентів; формування здатності концентрувати мислення і увагу на вирішенні актуального завдання. Значуща проблема, яка вирішується на занятті шляхом використання методу мозкового штурму, повинна, по-перше, викликати активний інтерес студентів, а, по-друге, мати практичну або теоретичну актуальність, що сприяє підвищенню рівня позитивної мотивації до навчання у першокурсників. Загальна вимога, згідно із В. Савченко та І. Горожанкіною (2013), яку необхідно враховувати при виборі значимої навчальної проблеми для мозкового штурму, - це можливість вибору варіанту із сукупності шляхів вирішення навчальної задачі, що висувається перед студентами як проблема.

Case-study або метод аналізу конкретних ситуацій слугує інструментом дослідження і вивчення, оцінки і вибору, навчання і виховання, виконує багато різних функцій. Поєднання простоти організації з ефективністю результатів є перевагою цього методу. Конкретна ситуація подається студентам як подія, що містить в собі конфлікт (суперечність), або вступає в конфлікт із навколишнім середовищем. Яке б позитивно- конструктивне явище ми не розглядали, воно породжується і розвивається через подолання конфліктів, перешкод, а також опір застарілим поглядам і звичкам. Метод аналізу конкретних ситуацій доцільно використовувати в освітньому процесі на першому році навчання для установлення зв'язку теорії та практики, закріплення та поглиблення знань із теми, формування вмінь студентів аналізувати ситуацію, приймати відповідні рішення, робити висновки, вести конкретну продуктивну діяльність у нетипових або непередбачуваних ситуаціях. Майбутні фахівці активно вчаться висловлювати свої думки та слухати один одного, у них розвиваються спостереження, навчальна мотивація, здатність до ідентифікації проблеми та розробки і прийняття альтернативних рішень. Отже, ми доходимо думки про те, що освітній процес, організований за цим методом, піднімає впевненість першокурсників у собі, у своїх здібностях, дає їм ресурс для продовження навчання.

Висновки і перспективи подальшого розгортання дослідження

Огляд здобутків наукових досліджень, предметом яких є активні методи навчання, дозволили нам виділити переваги цих методів для освітнього процесу закладу вищої освіти. Зокрема, це - підвищення навчальної мотивації першокурсників педагогічних спеціальностей. Окрім цього, активні методи спрямовані на перебудову і вдосконалення навчально-виховного процесу, а також підготовку фахівців до професійної діяльності. Запровадження активних методів у освітній процес закладу вищої освіти надасть можливості для підвищення емоційного відгуку першокурсників на процес пізнання, активізації їхньої навчальної діяльності, інтересу до оволодіння новими знаннями, вміннями та практичного їхнього використання; розвитку

творчих здібностей студентів, усного мовлення; формування вміння обґрунтовувати й висловлювати власні погляди, активізації мислення тощо. Серед найбільш вдалих активних методів є такі: проблемна лекція, «Лекція удвох», «прес-конференція»,

заздалегідь заплановані помилки, лекції- консультації, «круглий стіл», дискусія, метод «мозкової атаки», case-study та інші. Перспективами подальшого дослідження вбачаємо емпіричне осмислення ефективності активних методів навчання в аудиторній роботі закладу вищої освіти.

Література

1. Вахрушева Т. Ю. Теоретичні аспекти активних методів навчання. Національний фармацевтичний університет. 2008. № 3. С. 46-49.

2. Вербицкий А. Активное обучение в высшей школе: контекстный анализ. Москва, 1991. 215 с.

3. Гіль С. До питання мотивації вивчення російської мови іноземними студентами підготовчих факультетів вищих навчальних закладів України. Викладання мов у вищих навчальних закладах освіти. 2011. 19. С. 23-28. URL : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vmuvnz/ 2011_19/st19/11gildop.pdf (дата звернення: 08.10.2019).

4. Карасева Т. Комплексное практическое занятие - деловая игра. Среднее профессиональное образование. 2002. № 7. С. 29-30.

5. Клочко В. І. Коломієць А. А. Формування мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів технічних спеціальностей. Вінниця : ВНТУ, 2012. 188 с.

6. Кухарук О. Педагогічні умови формування мотивації вивчення іноземних мов студентами вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Нові технології навчання. 2006. Вип. 44.

7. С. 71-77.

8. Наконечна Л. Інноваційна лекція як засіб розвитку пізнавальної самостійності студентів. Збірник наукових праць Бердянського державного пед. ун-ту: Педагогічні науки. 2009. № 3. С. 194199. URL : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpbdpu/Ped/2009_3/Nakonechna%20L.pdf (дата звернення: 08.10.2019)

9. Петрук В. Ділова гра «Наукова конференція». Наукові записки ВДПУ ім. М. Коцюбинського. 2005. Вип. 12. С. 150-151.

10. Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : навч.-метод. посібн. Київ : Видавництво А.С.К., 2004. 192 с.

11. Савченко В. Л., Горожанкіна І. О. Застосування активних методів навчання у процесі підвищення кваліфікації: методичні рекомендації. Донецьк : ДОЦППК, 2013. 60 с.

12. Слюсар Л. Специфіка використання лекції як активної форми навчання у вищих закладах освіти. Вища школа України в умовах глобалізації та інтеграції: зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. Черкаси : Вид. ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2008. С. 91-92.

13. Смолкин А. Методы активного обучения. Москва : Высшая школа, 1991. 176 с.

References

1. Vakhrusheva, T. Y. (2008). Teoretychni aspekty aktyvnykh metodiv navchannia [Theoretical aspects of active teaching methods]. National University of Pharmacy, 3, 46-49 (ukr).

2. Verbickij, A. (1991). Aktivnoe obuchenie v vysshej shkole: Kontekstnyj analiz [Active learning in higher education: Context analysis]. Moscow (rus).

3. Hil, S. (2011). Do pytannia motyvatsii vyvchennia rosiiskoi movy inozemnymy studentamy pidhotovchykh fakultetiv vyshchykh navchalnykh zakladiv Ukrainy [On the issue of motivating foreign students of preparatory courses at higher education institutions of Ukraine to study Russian]. Language Teaching at Higher Education Institutions. 19, 23-28. Retrieved from : https://cutt.ly/erLWlSW (ukr).

4. Karaseva, T. (2002). Kompleksnoe prakticheskoe zaniatie - delovaia igra [Complex practical training - business game]. Secondary vocational education, 7, 29-30 (rus).

5. Klochko, V. I. & Kolomiiets, A. A. (2012). Formuvannia motyvatsii navchalno-piznavalnoi diialnosti studentiv tekhnichnykh spetsialnostei [Developing motivation for technical students' educational and cognitive activities]. Vinnytsia : VNTU (ukr).

6. Kukharuk, O. (2006). Pedahohichni umovy formuvannia motyvatsii vyvchennia inozemnykh mov studentamy vyshchykh navchalnykh zakladiv I-II rivniv akredytatsii. [Pedagogical conditions of motivating students at higher education institutions of I-II levels of accreditation to learn foreign languages]. New learning technologies, 44, 71-77 (ukr).

7. Nakonechna, L. (2009). Innovatsiina lektsiia yak zasib rozvytku piznavalnoi samostiinosti studentiv. [Innovative lecture as a means of developing cognitive independence of students]. Collection of scientific works of Berdyansk state ped. University: Pedagogical sciences, 3, 194-199.

8. Retrieved from : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpbdpu/Ped/2009_3/Nakonechna% 20L..pdf (ukr).

9. Petruk, V. (2005). Dilova hra -Naukova konferentsiialL ["Scientific Conference" business game]. Scientific notes of VSPU n.a. M. Kotsiubynsky, 12, 150-151 (ukr).

10. Pometun, O. I. & Pyrozhenko, L. V. (2004). Suchasnyi urok. Interaktyvni tekhnolohii navchannia [Modern lesson. Interactive Learning Technologies]. Kyiv : Vydavnytstvo A.S.K. (ukr).

11. Savchenko, V. L. & Horozhankina, I. O. (2013). Zastosuvannia aktyvnykh metodiv navchannia u protsesi pidvyshchennia kvalifikatsii [Use of active teaching methods in the process of advanced training]. Donetsk : DOTsPPK (ukr).

12. Sliusar, L. (2008). Spetsyfika vykorystannia lektsii yak aktyvnoi formy navchannia u vyshchykh zakladakh osvity [Specificity of using a lecture as an active form of teaching in higher education]. Higher School of Ukraine in Globalization and Integration: Coll. mater. All-Ukrainian. research practice conf. Cherkasy, Ukraine : Vyd. ChNU imeni Bohdana Khmelnytskoho, 91-92 (ukr).

13. Smolkin, A. (1991). Metody aktivnogo obuchenija [Methods of active learning]. Moscow : Vysshaia shkola (rus).

Размещено на Allbest.ru