Особливості підліткового віку як чинник виникнення ризику вибору адиктивної поведінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості підліткового віку як чинник виникнення ризику вибору адиктивної поведінки

Юлія Нужна

(студентка ІІ курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, професор Омельяненко С.В.

У статті обґрунтовано особливості підліткового віку, які мають вирішальне значення у виборі стратегії особистісного й психічного розвитку, та можуть слугувати чинниками виникнення ризику вибору адиктивної поведінки. У статті розглянуто статистичні дані щодо масштабів й темпів розповсюдження адиктивної поведінки у підлітків, що ставить під загрозу фізичне, психічне й моральне здоров'я підростаючої молоді в Україні. Зроблено акцент на висвітленні основних причин виникнення адиктивної поведінки підлітків.

Ключові слова: підлітки, адиктивна поведінка, криза, поведінкові реакції, ризик, вибір.

Постановка проблеми

підліток адиктивна поведінка

На сучасному етапі свого розвитку українське суспільство зіткнулося з низкою негативних явищ, які впливають на фізичне, психічне й моральне здоров'я нації. До таких деструктивів слід віднести наступні: нестійка політична ситуація в країні, військовий конфлікт на Сході України й виклики, пов'язані з подоланням пандемії COVID-19 та ін. У таких умовах соціального і психічного напруження не всі можуть розв'язати власні проблеми, стресові ситуації, життєві перешкоди, з якими людина стикається, що призводить до виникнення у них адиктивної поведінки. Особливу значимість дана проблема набула в колах молоді, зокрема в підлітків, що актуалізує тему нашої статті.

Аналіз досліджень і публікацій. У сучасній науці все більше значення надається вивченню адикції як однієї з форм девіантної поведінки з формуванням намагання відійти від реальності. Адиктивна поведінка є предметом дослідження таких науковців, як Т. Андреєва, О. Безпалько, О. Якунчикова, та ін. Так, О. Безпалько трактує поняття «адиктивна поведінка» як поведінку людини, якій властиві намагання відійти від реальності через зміну свого психічного стану з допомогою різних хімічних речовин або деяких видів діяльності, у цілях підтримки у себе інтенсивних емоцій [1]. Схоже визначення надає і О. Якунчикова.

Праці психологів О. Леонтьєва, А. Личко, Х. Ремшмідта та ін. вказують на проблеми становлення особистості у підлітковому і юнацькому віці, на їхні базові характеристики, які є основою, що сприяє формуванню складної структури особистості в майбутньому.

Учені А. Ареф'єв, Н. Іванець, Н. Сирота, В. Ялгонський та ін. досліджують психічні й поведінкові розлади, пов'язані з уживанням неповнолітніми психоактивних речовин.

Значна увага таких дослідників, як Т. Бордюженко, Л. Леонова, А. Нагорна, Н. Пихтіна та ін. зосереджена на профілактиці адиктивної поведінки підлітків. Зокрема Т. Бордюженко вивчає адиктивну поведінку підлітків як педагогічну проблему, визначає основні причини її виникнення, оцінює наслідки й окреслює можливі шляхи профілактики.

Незважаючи на значну кількість наукових праць, які розкривають різні аспекти досліджуваної проблеми, виникла необхідність визначити особливості підліткового віку, які можуть стати чинником виникнення ризику вибору адиктивної поведінки, що і є метою статті.

Виклад основного матеріалу

У психолого-педагогічних роботах підлітковий вік розглядається як кризовий етап у житті людини, в становленні її особистості. Це вік, коли неабияк змінюється свідомість та взаємовідношення з сім'єю, друзями, суспільством у цілому. Великий вплив на підлітка мають і біологічні фактори: стрімкий розумовий та фізичний розвиток, статеве дозрівання.

Розглянемо особливості новоутворень і поведінкових реакцій, властиві підлітковому віку, що є важливим для нашого дослідження.

У концепції Д. Ельконіна вказується, що центральним новоутворенням підліткового віку є виникнення уявлення про себе як «не про дитину»; підліток починає відчувати себе дорослим, намагається бути і рахуватися дорослим, він відкидає свою приналежність до дітей, у нього ще відсутнє відчуття справжньої дорослості, але є велика потреба у визнанні його дорослості оточуючими [9, с. 300].

Видатний психолог Л. Виготський вважав проблему інтересів у підлітків «ключем до усієї проблеми психологічного розвитку підлітка» [4, с.297-298]. Учений виокремив декілька груп інтересів підлітків які назвав домінантами: егоцентрична (інтерес підлітка до власної особистості); домінанта далі (установка підлітка на широкі, великі масштаби, які для нього набагато більш суб'єктивно прийнятні, ніж ближні, поточні, сьогоднішні); домінанта зусилля (тяга підлітка до опору, подолання, до вольових напруг, які іноді виявляються в упертості, хуліганстві, боротьбі проти батьківського авторитету, протесті й інших негативних проявах); домінанта романтики (прагнення підлітка до невідомого, ризикованого, до пригод, до героїзму). Л. Виготський підкреслював, що у підлітковому віці має місце період руйнування і відмирання старих інтересів і період дозрівання нової біологічної основи, на якій згодом розвиваються нові інтереси. Психолог був переконаний, що якщо на початку фаза розвитку інтересів стоїть під знаком романтичних прагнень, то кінець фази знаменується реалістичним і практичним вибором одного найбільш стійкого інтересу, здебільшого безпосередньо пов'язаного з основною життєвою лінією, що обирається підлітком [4]. Сутність кризи підліткового віку Л. Виготський убачав у глибокій якісній зміні усього процесу психічного розвитку людини, а не в якихось яскравих зовнішніх вираженнях цих змін.

Л. Божович вважала, що у підлітковому віці відбуваються кардинальні перетворення в різних сферах психіки, значним змінам піддається мотиваційна сфера. Саме у перехідному періоді виникають і формуються моральні переконання, а в кінці підліткового віку актуалізується таке новоутворення як самовизначення. Самовизначення характеризується усвідомленням себе в якості члена суспільства і конкретизується у новій суспільно значимій позиції [2].

Німецький психіатр Х. Ремшмідт у процесі вивчення психологічного аспекту дорослішання підлітків надає значимості таким явищам, як пристосування підлітків до свого тіла, їхній когнітивний і особистісний розвиток, статеве дозрівання. Учений актуалізує їхню важливу особливість - порівняння себе з ровесниками. На думку науковця, погане уявлення про процеси зростання у поєднанні з хворобливою увагою до уявлень про норму можуть стати причиною зниження самооцінки й почуття власної значимості. Х. Ремшмідт відзначає, що процес дозрівання головним чином залежить від навколишнього середовища, від можливостей потенцій розвитку перетворитися у дійсність. У цьому процесі важливу роль відіграє сім'я, соціальне положення й референтна група, тобто група, з якою підліток себе порівнює [10].

Багато учених звертають увагу на характер проблем, які виникають у підлітків у зв'язку зі статевим дозріванням. Зокрема, І. Кон стверджує про важливість того, «як сам підліток сприймає, переживає й оцінює пубертатні зміни й події, чи готовий він до них, чи викликають вони у нього тривогу або радість і т.д.» [5, с. 202]. Психолог звертає увагу на той факт, що якщо підліток не в змозі прийняти свою власну сексуальність, яка формується, то він несвідомо намагається відгородитися, сховатися від «фактів життя» за допомогою психологічних захисних механізмів [5, с. 211]. Такими механізмами можуть стати аскетизм, демонстрація відсутності інтересу до чуттєвості та ін.

Отже, у підлітковому віці людина починає проявляти дорослішання, намагається «відшукати» себе, усвідомити власні можливості й здібності. Разом з тим підлітки зіштовхуються з труднощами, різними стресовими впливами, що потребують від них певних стратегій подолання перешкод. Якщо не вдається «знайти» себе в позитивному руслі, то підліток може знайти себе в неприйнятних для суспільства ролях.

Як стверджують науковці Л. Леонова і Н. Бочкарьова, кризовим періодам притаманні значні прориви в психіку підсвідомого, важко контрольовані або зовсім неконтрольовані імпульси. Таким явищам сприяють втрата відчуття безпеки й комфорту, порушення внутрішньої рівноваги, збільшення тривоги тощо. У зв'язку з цим виникає небезпека вибору адиктивної лінії поведінки [6, с. 18]. Тобто підлітки стикаються з проблемами адекватного сприймання реальності, зумовлені процесами становлення особистості. Тривога, страхи, втрата комфорту, самостійне вирішення проблем та величезна кількість інших факторів підштовхує підлітка обрати шлях адиктивної поведінки.

У звіті Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) за 2019 рік, який уклали за результатами міжнародного опитування, а в Україні проводять раз на чотири роки, наводяться такі статистичні дані: 50% українських підлітків мають досвід куріння, 86% вживали алкоголь, а 18% пробували наркотики. У звіті також зазначається, що серед підлітків великої популярності набирає вживання кальяну, а частка дітей, які його спробували хоч, раз становить 32%. Причому кальян більше курять дівчата (34%), ніж хлопці 31%. Дедалі популярнішими стають електронні сигарети та їхні різновиди, які курили хоча б один раз половина опитаних підлітків [12].

Загрозливого значення набуває вживання дітьми пубертатного віку алкоголю, зокрема серед 15-річних дітей частка хлопців, які хоча б раз вживали алкоголь, становить 79%, а серед дівчат - 87%. Збільшується кількість тих, хто пробує алкоголь й починає пити до 14 років, що вказує на негативні тенденції [12].

Під час опитування підлітки вказали, що найпоширенішими причинами, чому вони вживають алкоголь є наступні: щоб почувати себе бадьорим, коли перебуваєш у поганому настрої (17%); допомагає забути про свої проблеми (17%); для подолання депресії або під час нервової напруги (17%). Значний відсоток становлять такі причини, як-от: подобається відчуття (14%); для отримання кайфу (12%). Але серед причин є і такі, які вказують на намагання підлітків йти в ногу зі своїми ровесниками, а саме: щоб не почуватися осторонь (8%), щоб «вписатися» до групи, яка тобі подобається (8%), щоб подобатися іншим (4%) [12].

Отже, як бачимо, підлітки піддаються адиктивній поведінці не тільки через вікові особливості, відхилення нервової діяльності, але і через вплив різних соціальних груп, до яких вони входять, особливо через мікрогрупи.

Загрозливих масштабів набирає й вживання підлітками наркотиків. Майже кожен п'ятий підліток хоча б раз у житті вживав якусь наркотичну речовину, при цьому хлопців і дівчат серед них майже порівну [12].

Такі загрозливі масштаби й темпи розповсюдження адиктивної поведінки у підлітків ставлять під загрозу фізичне, психічне й моральне здоров'я підростаючої молоді.

У сучасних наукових дослідженнях розглядаються різні точки зору на основні причини виникнення адиктивної поведінки підлітків. Зокрема К. Усенкова вважає, що на формування адиктивної поведінки підлітків впливає неможливість задовольнити гостру потребу неповнолітнього в суспільному визнанні, що в свою чергу штовхає дитину до асоціальних і антисоціальних груп, де в процесі стихійно групового спілкування формується адиктивна життєва стратегія [13, с. 79]. Л. Леонова ж переконана, що адиктивна поведінка в підлітків виникає у процесі бажання покращити свій психологічний стан під час подолання ними труднощів, гнітючості, стомлюваності [6, с. 12]. Учені В. Москаленко та А. Усков та ін. причиною розвитку адикції вважають реакцію людини на стрімкі темпи прогресу, політичну й економічну нестабільність, а також на девальвацію загальнолюдських цінностей [8]. У таких умовах людині, а особливо підлітку, важко адаптуватися в швидкозмінному світі, не відстаючи при цьому від темпів розвитку соціуму. Тому за допомогою алкоголю, тютюну, кальяну, наркотиків, різних хімічних речовин та патологічної залежності від комп'ютерних ігор, соціальних мереж, переїдання, тривалого слухання музики тощо діти підліткового віку намагаються зняти з себе соціальне й психологічне напруження. З цього приводу Т. Бордюженко говорить, що «якщо в свідомості людини бажання втекти від реальності, пов'язане зі зміною психіки, починає домінувати й стає провідною ідеєю, то це призводить до психічної та фізичної залежності, що є фундаментом адиктивної поведінки індивіда» [3, с. 13].

Варто вказати на ще одну важливу причину виникнення адиктивної поведінки у підлітків, пов'язану з невмінням організувати й раціонально використати свій вільний час. Вільний час для молодої людини завжди був однією з вагомих життєвих цінностей. Уміння і способи розпорядження своїм вільним часом є важливим чинником соціалізації. Як показують психологічні дослідження М. Савчина, наявність вільного часу, який людина не має можливості заповнити цікавими для неї формами дозвіллєвої діяльності, стає джерелом негативних переживань, відчуття нудьги, смутку, самотності, незадоволеності життям, дратівливості, різного роду депресивних настроїв чи станів підвищення агресивності [11]. Така проблема дійсно існує, оскільки ми пересвідчилися в цьому під час власного дослідження у період проходження виробничої практики в Комунальному закладі «Дитячий будинок «Наш дім» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області». Під час опитування, що проходило у формі бесіди, ми з'ясували, що підлітки (8 чоловік) проводять однакову кількість часу, активно відпочиваючи (спорт, прогулянки тощо), і беззмістовно, у середньому 41 хв. на день, що становить 11,6 % усього вільного часу підлітка. При цьому на творчі й пізнавальні справи вони відводять усього 8,5% свого вільного часу (улюблені справи та інтелектуальні ігри у середньому 30 хв. на день). Нами з'ясовано, що найбільше часу підлітки хочуть приділяти та приділяють телевізору й комп'ютеру (або смартфону, планшету), які захоплюють їхню увагу, відволікають від інших пізнавальних, творчих і корисних справ, водночас часто викликають агресивні або депресивні стани. Щодо читання, то підлітки надають перевагу пригодам- фантазіям, детективам, але такому виду діяльності мало відводиться часу, оскільки на читання просто не вистачає часу. Виявлений у ході досліджень брак різноманітних зразків проведення підлітками вільного часу, реальних переживань, переважання спілкування з ровесниками через різноманітні сучасні гаджети (смартфон, планшет тощо) позбавляє дітей шансів на всебічний розвиток. Відповіді підлітків, отримані нами під час опитування, засвідчують, що більшість із них (шестеро підлітків) не задоволена тим, як вони проводять вільний час і бажають змінити це, але в них відсутній досвід, як це зробити, і несформоване вміння раціонально використовувати свій вільний час, що не дає їм змоги зробити своє дозвілля цікавим і змістовним.

Висновки

Отже, підлітковий вік є одним із кризових етапів у становленні особистості людини. Дослідники виокремлюють такі особливості підліткового періоду, які є групою чинників ризику у виборі адиктивної поведінки, а саме: підвищений егоцентризм; тяжіння до спротиву, упертості, протесту; устремління до невідомого, ризикованого; загострене бажання до дорослішання, незалежності; незрілість моральних переконань; хворобливе реагування на пубертатні зміни й події, нездатність сприйняти свою сексуальність, яка формується; здатність до перебільшення ступеня складності проблеми та ін. Стикаючись з проблемами адекватного сприймання реальності, зумовлені процесами становлення особистості, які викликають тривогу, страхи, втрату комфорту, підштовхує підлітка обрати шлях адиктивної поведінки.

БІбліографія

підліток адиктивна поведінка

1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі : навчпосіб. Київ : Центр учбової літератури, 2009. 208 с.

2. Божович Л. И. Личность и ееформирование в детскомвозрасте. СПб. : Питер, 2008. 256 с.

3. Бордюженко Т. А. Адиктивна поведінка підлітків як педагогічна проблема Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми. 2013. Вип. 36. С. 12-17.

4. Выготский Л. С. Собраниесочинений : в 6-ти т. / под ред. Д. Б. Эльконина. Москва : Педагогика, 1984. Т. 4. 432 с.

5. Кон И. С. Введение в сексологию. Москва : Медицина, 1989. 336 с.

6. Леонова Л. Г., Бочкарева Н. Л. Вопросыпрофилактикиаддиктивногоповедения в подростковом воздасте : учебно-методическоепособие. Новосибирск, 1998. 94 с.

7. Личко А. Е. Типыакцентуацийхарактера и психопатий у подростков. Москва : Изд-воЭКСМО-Пресс, 1999. 416 с.

8. Москаленко В.Д. Когдалюбвислишкоммного: Профилактикалюбовнойзависимости. Москва : Психотерапия, 2010. 224 с.

9. Обухова Л. Ф. Детскаяпсихология: теории, факты, проблемы. Изд. 3-е, стереот. Москва : Тривола, 1998. 352 с.

10. Ремшмидт Х. Подростковый и юношескийвозраст. Проблемыстановленияличности. М. : Мир, 1994. 320 с.

11. Савчин М.В. Психологія відповідальної поведінки. К.: Україна. Віта, 1996. 130 с.

12. Скільки п'ють і курять підлітки в Україні - дослідження. ВВС NEWS UKRAINE : веб-сайт. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-49999874 (Дата звернення 18.10.2020).

13. Усенкова Е.В. Деструктивныеизмененияличности в генезисеаддиктивногоповеденияподростков. Апробаця: научнопрактический журнал. Махачкала, 2013. №6(9). С.79-83.

Размещено на Allbest.ru