Психологічні особливості становлення ідентичності у підлітковому віці

наук, доцент Мельничук І.Я.

Постановка проблеми

сучасне українське суспільство зіткнулося з рядом проблем, які потребують ґрунтовного аналізу на політичному, соціальному та психологічному рівнях. Слід зазначити, що трансформаційні процеси, які відбуваються в нашій країні впливають на формування особистості сучасного українського підлітка. Тому актуальним є соціально-психологічний аналіз формування самоідентичності підлітка в контексті його взаємодії з соціальним оточенням.

На думку В.П. Казмиренко, людина є включеною до соціального світу як творець і як спостерігач. Тобто, в силу внутрішньої природи своєї діяльності особистість може вести себе інакше і крім безпосереднього відображення дійсності, в арсеналі її активності наявними є процеси випереджувального віддзеркалення, порівняння себе з оточенням, усвідомлення своєї ідентичності. Однак, особистість не здатна організовувати власну діяльність і проявляти будь-яку активність поза системою мотивів і відносин, вона не може бути абсолютно “нейтральною” в навколишньому середовищі [6, с. 30].

Отже, можна сказати, що сучасний підліток знаходиться у площині глобальних проблем існування у соціальному просторі, і питання відчуття своєї ідентичності стоїть надто гостро, адже людина змінює, підкорює та вдосконалює навколишнє середовище швидше, аніж себе та свою свідомість.

Під тиском новітніх активно діючих подразників підліток не встигає замислитися над своїм образом “Я”, процесом ідентифікації себе зі авторитетними особами, усвідомити власну ідентичність та, як результат, успішно соціалізуватися. Сучасне суспільство формально пропонує підлітку широкий спектр альтернатив для здійснення вибору свого становлення та розвитку як суб'єкта соціальних відносин. Однак роки соціальної, політичної, моральної, культурної, духовної, психологічної криз в українському суспільстві призвели до розмитих, абстрактних ідеалів, тому в ситуації соціальної нестабільності не тільки молоді, але й дорослі, зрілі люди зустрічаються з проблемою кризи ідентичності, оскільки кожен змушений переоцінити свої погляди, принципи та минулі вибори, й шукати себе у новій реальності без збитків для почуття самоповаги [6, с. 192].

Одним з найважливіших компонентів успішного становлення особистості як ефективного соціального суб'єкта є її оптимальна ідентифікація, сприйняття людиною себе у системі соціальних відносин такою, як вона є. Це питання є актуальним і постає перед усіма соціально-віковими групами населення України.

Мета статті полягає у теоретичному аналізі та узагальненні психологічних ідей науковців щодо феномену кризи ідентичності та особливостей становлення ідентичності у підлітковому віці.

Виклад основного матеріалу

Сучасна тенденція розвитку психології полягає у переході від структурного вивчення особистості до аналізу її функціонування як динамічної системи, що актуалізує значущість дослідження ідентичності. Особливо гостро на сьогоднішній день постає питання формування та розвитку підлітка, становлення його ідентичності та ціннісно-смислової сфери в умовах сучасного українського суспільства [1, с. 49-54].

Питання змісту та механізмів становлення ідентичності розглядали такі зарубіжні науковці, як: З. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер, Р. Кеттел, Р. Бернс, К. Роджерс, Е. Фромм. У їхніх працях ідентичність визначається як центральний конструкт самосвідомості, що детермінує особливості самосприйняття та самоконтролю, ставлення до інших людей та поведінку особистості.

У вітчизняній психології ідентичності як складовій самосвідомості та ідентифікації як процесу та механізму соціалізації особистості присвячено праці Н.В. Антонової, Т. Буякас, О. Васильченко, О. Винославської, О. Донченко, В. Зливкова, О. Ічанської, К. Коростеліної, В. Москаленко, Л. Орбан- Лембрик, Т. Титаренко та ін. У цих дослідженнях ідентичність визначено як динамічну систему, що розвивається нелінійно протягом усього життя людини і має складну ієрархічну структуру, до якої входить:

1. погляд на себе як на особистість, що належить до конкретної соціальної групи;

2. суб'єктивно сформований та засвоєний індивідуальний образ себе;

3. відношення та ставлення індивіда до навколишнього світу;

4. ставлення особистості до навколишнього світу;

5. почуття відповідності й стабільності володіння власним Я незалежно від його змін і ситуацій [5, с.18-27]

Отже, ідентичність - це сенс і безперервність, що розвиваються в міру того, як дитина відділяється від батьків та родини і займає місце в суспільстві [2; 3].

Як вже зазначалося раніше, однією із ключових задач підліткового періоду психологи називають формування ідентичності, тобто сприймання себе самостійною, унікальною, цілісною особистістю і переживання єдності свого «Я» у часі. І хоча розвиток ідентичності триває протягом всього життя, її пошук є особливо актуальним у підлітковому віці [8, с. 140].

Становлення ідентичності полягає у процесі вибору між запозиченим та скопійованим Я та Я, яке можливо отримати власними зусиллями шляхом пристосування внутрішнього до зовнішнього. У свої роботах Е. Еріксон висвітлює думки про те, що процес формування ідентичності може бути опосередкований тим соціальним середовищем, в якому росте та розвивається підліток. Тому, на основі взаємодії впливу соціуму на внутрішній світ особи, доречним є виділення трьох основних форм ідентичності:

1. обумовлена ззовні: статева, вікова, расова;

2. запозичена: задана зовнішнім зразком, прийнята під впливом інших людей;

3. власно набута: вільно обрані зв'язки, орієнтації.

Значну увагу в цьому аспекті Е. Еріксон приділив саме підлітковому періоду, який є центральним у формуванні благополуччя людини [12, с. 485]. Поява відчуття дорослості, як специфічного новоутворення є структурним центром особистості і сприяє подальшому розвитку та становленню підлітка як соціального суб'єкта та як неповторного індивіда в цілому. Саме це визначає орієнтації, спрямованість, бажання та прагнення.

Почуття дорослості сприяє формуванню більш свідомого ставлення до свого внутрішнього та соціального. Особистість стає схильною до самоаналізу, її інтерес до зовнішньої сторони дорослості поступово зміщується до внутрішнього, духовного аспекту. Тому, орієнтація підлітка пов'язана з прагненням до дорослості та незалежності, вимогливістю до себе.

Формування нового рівня самосвідомості спонукає підлітка більш глибоко усвідомлювати свої можливості, аналізувати внутрішній світ та оцінювати власну поведінку. Однак, такі новоутворення спричиняють і негативні форми змін у особистості підлітка: значні коливання у ставленні до себе, нестійкість самооцінки, що проявляються у максималізмі, схильність оцінювати особистість за окремими вчинками, некритичне засвоєнні групових моральних норм підліткового середовища та негативізм по відношенню до тих правил, що декларують дорослі [10, с. 64].

Крім того, слід звернути увагу, що процес становлення ідентичності підлітка нерозривно пов'язаний із соціокультурними умовами та найближчим соціальним оточенням. Саме зовнішні зразки поведінки найближчого соціального оточення та авторитетних осіб займають чільне місце при виборі підлітком стратегій поведінки, що здійснюється в реальному колі спілкування.

Слід зазначити, що якщо ситуація є соціально та психологічно несприятливою, а зразки - нереальними, то процес становлення підлітка відбувається повільніше і він складніше переживає кризу ідентичності. Внаслідок цього з'являються проблеми у спілкуванні з оточенням та труднощі із усвідомленням внутрішнього Я. В даному аспекті велику роль відіграють не лише сім'я та авторитетні особи, але й соціум та мас-медійний простір. ідентичність психологічний підлітковий соціальний

Такі трансформаційні процеси та особливості взаємовідносин з найближчим соціальним оточенням значною мірою впливають на учня і призводять до виникнення кризи ідентичності. У психіатрії термін «ідентичність» з'явився у контексті вивчення феномену «кризи ідентичності», що є закономірним для психічнохворих, у яких не сформовані або втрачені уявлення про себе, оточуючий світ і про послідовність подій свого життя. Однак, американський психоаналітик Е.Еріксон переніс даний термін в психологію та довів, що криза ідентичності є цілком нормальним та закономірним явищем розвитку людини [9 с. 106].

Зважаючи на світовий досвід та думку психологів, сучасна криза ідентичності виражається в формах: глибокої депресії, сталої апатії, беззмістовної жорстокості, формах залежності та безпорадності, прагненні втекти від реального світу, різних формах містицизму, нігілізму й нарцисизму, різних формах алкогольної і фармакологічної залежності. Ця тенденція призводить до негативної автономії, ідеології безчасовості, дезінтеграції і відсутності життєвих планів, тобто до втрати ідентичності [11, с. 201].

У випадку відсутності особистісної ідентичності у підлітка виникає «неадекватна ідентичність», яка являє собою відхилення у структурі індивіда і може проявлятися у наступних формах:

• відмові від психологічної інтимності та довірливих міжособистісних відносин;

• втраті почуття часу;

• відсутності моделей та стратегій будувати життєві плани;

• страху прийняття ролі дорослого;

• негативному ставленні до нового та змін;

• невмінні адекватно усвідомлювати свої можливості та потенціал:

• нездатності правильно розподіляти свої ресурси;

• невміння спрямовувати основний потік енергії на основну діяльність;

• розпиленні продуктивних творчих здібностей;

• неконструктивному виборі зразків для наслідування і як наслідок, формуванні «негативної ідентичності»

У своїх роботах Е. Еріксон зазначав, що криза самототожності проявляється в трьох основних сферах поведінки підлітків:

1. труднощі у професійній ідентифікації та виборі кар'єри;

2. труднощі в усвідомлені себе членом групи однолітків та прийнятті нової соціальної ролі;

3. виникненням адиктивних форм поведінки, таких як: вживання алкоголю і наркотиків.

Важливою у даному аспекті є думка А. Ватермана про те, що почуття досягнення ідентичності поступово руйнується в залежності від того, як мета та цінності втрачають для підлітка свою цінність і вже не відповідають вимогам життя. Якщо у даній ситуації розпочинається процес подолання кризи, то ідентичність переструктуровується відповідно до нових вимог соціуму. Якщо ж в структурі ідентичності починає домінувати “механізм психологічного захисту”, а особистість не бажає помічати змін, що сталися, то виникає гостра негативна криза ідентичності.

На думку Ю. Лановенко, результатом переживання кризового періоду, як нормативного, так і ненормативного, є виникнення особистісних змін як психічних новоутворень або як нового досвіду. Отже, відбувається зміна психологічної організації людини та її особистісне зростання [7, c. 20].

Відповідно до ідей Е. Еріксона тенденція проходження підлітком кризи ідентичності базується на чотирьох основних станах ідентичності:

1. Передвизначеність - це статус ідентичності підлітка, який взяв на себе соціальні обов'язки, не проходячи при цьому через кризу ідентичності. Прикладом таких особистостей є діти, яким довелося дуже рано взяти на себе відповідальність під впливом найближчого соціального оточення. Тобто, це діти, які грають соціальну роль дорослого, але їхня внутрішня структура не відповідає цьому статусу. Цей стан розцінюється як несприятливий фактор для формування особистісної ідентичності підлітка.

2. Дифузія - статус ідентичності для тієї частини підлітків, які пройшли через кризу ідентичності, але не взяли на себе жодних соціальних зобов'язань. Такий стан характерний для індивідів з недостатньою спрямованістю та слабкою мотивацією. Найчастіше такі діти, потрапивши у кризу ідентичності, не мають обраних професійних прикладів для наслідування. Тому, підлітки керуються у своїй діяльності стратегією відхилення від відповідальності. Дифузна ідентичність може виявлятися у відкритому неприйнятті соціальних ролей, бажаних для сім'ї та найближчого оточення, у неповазі до всього вітчизняного та переоцінці закордонного, у прагненні стати “нічим”.

3. Мораторій - статус ідентичності підлітків, які перебувають в самому центрі кризи ідентичності. У даному випадку особистість переживає кризу самовизначення та активно досліджує можливі варіанти ідентичності з метою знайти свій власний шлях. На цьому етапі домінує проблема пошуку взірцевих стратегій, комунікативно професійних ролей, етичних цінностей тощо.

4. Досягнення ідентичності - найбільш конструктивний статус. Цей стан характерний для підлітків, які пройшли через кризу ідентичності і взяли на себе певні зобов'язання перед суспільством внаслідок самостійних висновків. Зріла ідентичність вказує на те, що криза скінчилася, людина знайшла певну ідентичність, на основі якої обирає для себе рід занять та світоглядну орієнтацію, відчуття самоідентичності, тобто власної визначеності, сформовано, і молода людина перейшла до самореалізації, взяла на себе відповідальність за своє життя як наслідок самостійного вибору [4, с. 127-139].

Відповідно, стан досягнення ідентичності підлітком забезпечує позитивне суб'єктивне почуття самототожності та неповторності. Це сприяє швидкій адаптації та соціалізації до нових політичних та суспільних умов: адекватно реагувати на зміни в світі, усвідомлювати себе членом соціуму, швидко та ефективно змінювати і удосконалювати свою поведінку.

Однак, підліток із деформованою ідентичністю або з її відсутністю, є психологічно нестійким, піддається негативним психологічним впливам, не виробляє достатні механізми психологічного захисту. Такі особи досить часто мають проблеми з навчанням, прийняттям індивіда як члена шкільного колективу, вибором майбутнього шлюбного партнера та подальшим працевлаштуванням.

На думку психологів, задля уникнення деформації ідентичності підліток має самостійно вирішити, які дії є для нього важливими, і виробити певні норми для оцінки своєї поведінки та поведінки інших людей. Цей процес нерозривно пов'язаний з усвідомленням особистої цінності і компетентності.

Особливо важливими механізмами у даному аспекті, як стверджує Е. Еріксон, є послідовність ідентифікації дитини з дорослими, яка складає необхідну базу розвитку психосоціальної ідентичності в підлітковому віці. Тобто, почуття ідентичності формується у підлітка поступово, а його джерелом слугують різні ідентифікації, корені яких ведуть у дитинство. Особливістю даного вікового періоду є те, що особистість вже намагається виробити єдину картину світосприйняття, де всі ці цінності, оцінки повинні синтезуватися.

Висновки

отже, найгостріше криза ідентичності проявляється у підлітковому віці. Основною умовою її формування є подолання гострої вікової кризи, коли особистість свідомо обирає бажані зразки поведінки, адекватно сприймає нову соціальну роль, визнає та переструктуровує нову систему мотивів та цінностей. У процесі становлення ідентичності підлітка у сучасному світі важливе значення мають глобальні соціальні, політичні, психологічні зміни, які значною мірою ускладнюють процес соціалізації та адаптації.

Результатом проходження підлітком процесу самоототожнення може бути: сприйняття людиною себе у системі соціальних відносин такою, як вона є та формування гострої кризи ідентифікації, коли особа не відчуває себе частиною соціуму і не здатна усвідомити свій внутрішній світ. Таким чином, головною особливістю самовизначення підлітків є конструктивне подолання при формуванні ідентичності та «Я- концепції».

Слід зазначити, що аналіз теоретичних та практичних досліджень в області феномена ідентичності, показав, що ця проблема є недостатньо дослідженою і потребує більш ґрунтовного теоретико- методологічного вивчення та практико-орієнтованого методичного забезпечення. Тому, перспективу подальших досліджень ми вбачаємо у емпіричному дослідженні особливостей становлення підліткової ідентичності у сучасному суспільстві.

Бібліографія

1. Бедлінський О. І. Проблема періодизації підліткового віку в сучасному суспільстві / О. І. Бедлінський // Практична психологія та соціальна робота. 2011 - № 2. С. 49 - 54.

2. Большой толковый психологический словарь / [сост. А. Ребер]. М.: Вече, ACT, 2003. Т.1. С. 293-294.

3. Большой толковый социологический словарь / [сост. Д. Джери и Дж. Джери] - М.: Вече, ACT, 1999 - Т.1. С. 226-227.

4. ЗливковВ.К. До проблеми дослідження ідентичності педагога / В. K. Зливков. // Соціальна психологія. 2007. №2. С. 127-139.

5. Иванова Н.Л. Проблема социальной идентичности в психологических исследованиях / Наталья Львовна Иванова / Мир психологии. 2012. № 1. С. 18-27.

6. Казмиренко В. П. Социальная психология организаций: Монография / В.П. Казмиренко. К.: МЗУУП, 1993. 384с.

7. Клочек Л.В. Розвиток процесів ідентифікації і відособлення у підлітковому і ранньому юнацькому віці: Автореф. дис. канд. психол. Наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун т ім. М.П. Драгоманова / Л.В. Клочек. К., 2005. 20с.

8. Ньюкомб Н. Развитие личности ребенка / Нора Ньюкомб ; [пер. с англ. В. Белоусова]. СПб.: Питер, 2003. 640 с.

9. Педагогічна комунікація та ідентичність педагога: [монографія] / авт. кол.: Г.О.Балл, В.Л.Зливков, С. О. Копилов, Л.О. Курганська та ін. ; [за наук. ред. В.Л.Зливкова]. К.: Пед. думка, 2011. 235 с.

10. Психология подростка. Полное руководство. / под ред. А. А. Реана. СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. 432с.

11. Середницька І.Я. Психологічний аналіз кризи ідентичності у студентській молоді: Дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун т ім. К.Д.Ушинського / Ірина Ярославівна Середницька. Одеса, 2005. 287 с.

12. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Эрик Эриксон. Москва: Прогресс, 1996. 344с.

Размещено на Allbest.ru