Специфіка вивчення народно-сценічного танцю як засіб формування образного мислення у підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Специфіка вивчення народно-сценічного танцю як засіб формування образного мислення у підлітків

Катерина Детиненко, (студентка ІІ курсу другого (магістерського ) рівня вищої освіти мистецького факультету)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Лавриненко С. О.

У статті обґрунтовано важливість та особливість процесу формування образного мислення підлітків під час занять народно-сценічним танцем.

Ключові слова: мислення, образне мислення, хореографічне образне мислення.

Постановка проблеми

Проблема образного мислення і його розвитку в педагогічній психології є однією з маловивчених, хоча цією проблемою цікавилася велика кількість вчених. Традиційна психологія визначає образне мислення як «специфічний вид мислення» й розглядає образ в якості основного поняття теорії образного мислення. Під образом у психології розуміється суб'єктивна картина світу або його фрагментів, що включає самого суб'єкта, інших людей, просторове оточення й тимчасову послідовність подій.

Цей вид мислення значно розширює пізнавальні можливості особистості у процесі оперування образами різного ступеня узагальненості, схематичного зображення предметів та їхнього символічного позначення. Результати досліджень як вітчизняних, так і закордонних вчених-педагогів та психологів дають можливість зробити однозначний висновок, що образне мислення сприяє формуванню узагальнюючих динамічних уявлень про навколишній світ та його соціальні цінності, емоційного відношення до явищ дійсності, їхньої етичної та естетичної оцінки. Воно складає суттєву особливість внутрішнього світу людини та характеризує його суб'єктивність. У його становленні, проявах і функціонуванні найбільш яскраво виявляється неповторна індивідуальність кожної особистості.

Тема статті є актуальною тому, що пріоритетним для сьогодення стає підвищення рівня реалізації творчих здібностей учнів, що визначається перш за все необхідністю комплексного розвитку всіх компонентів їхнього мислення, оскільки саме воно є активною формою творчого відображення та перетворення людиною дійсності й забезпечує отримання нових знань і рух ідей, розкриває сутність речей та явищ.

Аналіз досліджень і публікацій. Значний інтерес для обґрунтування теоретичних основ розвитку образного мислення становлять дані психології. Зокрема, у працях Б. Г. Ананьєва, Б. М. Велічковського, П. Я. Гальперіна, Л. Л. Гурової, Є. М. Кабанової-Меллєр, О. М. Леонтьєва, Г. І. Лернера, І. С. Якиманської та інших розкриті психологічні закономірності процесу образного мислення, формування перцептивних дій та побудови образних уявлень.

Розробку проблеми розвитку мислення в підлітковому віці здійснювали П. П. Блонський, Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, С. Л. Рубінштейн, М. М. Шардаков, В. В. Давидов, В. А. Крутецький, Ж. Піаже та ін.

Мета статті: проаналізувати підходи формування образного мислення підлітків на уроках народно-сценічного танцю.

Виклад основного матеріалу

Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. Відображуючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень. Проте такої інформації про об'єктивний світ людині недостатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує глибокого і всебічного знання об'єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об'єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність, людина одержує за допомогою мислення - вищої абстрактної форми пізнання об'єктивної реальності.

Мислення - це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях [7].

Процес мислення характеризується наступними особливостями:

Мислення завжди має опосередкований характер.

Мислення спирається на наявні в людини знання про загальні закони природи і суспільства.

Мислення виходить з «живого споглядання», але не зводиться до нього.

Мислення завжди є відображення зв'язків і відносин між предметами в словесній формі. Мислення і мова завжди знаходяться в нерозривній єдності.

Мислення людини органічно зв'язано з практичною діяльністю. У своїй сутності воно спирається на суспільну практику людини. Це аж ніяк не простої «споглядання» зовнішнього світу, а таке його відображення, що відповідає задачам, що виникають перед людиною в процесі праці й інших видів діяльності, спрямованих на перебудову навколишнього світу: «важливою і найближчою основою людського мислення є саме зміна природи людиною, а не одна природа як така, і розум людини розвивався відповідно тому, як людина навчалася змінювати природу».

Різні автори по-різному виділяють види мислення. Найбільш поширені два підходи: за наочністю та творчістю.

Залежно від характеру і змісту задачі, яку розв'язує людина, конкретні процеси мислення мають багато відмітних властивостей. Тому в психології існує кілька принципово різних підходів до класифікації цього процесу:

за формою відображення дійсності;

за рівнем узагальнення;

за характером проблем, що вирішуються;

за ступенем новизни продукту розумової діяльності;

за розгорнутістю в часі;

за характером впливу на емоційну сферу особистості.

Мислення - одна з тих функцій, які розвиваються пізніше багатьох інших функцій. Вплив школи на мислення, який починається в молодшому шкільному віці, особливо яскраво проявляється в підлітковому віці, тому що саме підлітковий вік характеризується виникненням ієрархії мотивів, становленням стійкості домінуючих мотивів, формуванням та закріпленням стильових характеристик мислення.

У підлітковому віці в ході навчання відбуваються істотні зміни в розвитку мисленнєвої діяльності. Підлітковий період описується як важкий період, пов'язаний зі статевим дозріванням та виникненням почуття дорослості. Це пов'язано з усвідомленням своїх зростаючих можливостей, інтенсивним прагненням до самостійності, до утвердження себе серед оточуючих, потребою у визнанні їхніх прав та можливостей. Рушійною силою психічного розвитку підлітків є суперечність між потребою в самовдосконаленні і можливістю її реалізації у поведінці та діяльності.

Підліток вже здатний систематично вивчати основи наук. Зміст та логіка викладу навчальних дисциплін, характер засвоєння знань вимагає розвиненої здатності самостійно мислити, міркувати, порівнювати, узагальнювати і робити висновки (В. А. Крутецький, М. М. Шардаков). Підлітковий період характеризується виникненням почуття дорослості. Це новоутворення впливає і на характеристики мислення: розвивається самостійність, критичність мислення - прагнення мати власну думку, свої погляди і судження з різних питань. Змінюється взаємовідношення мислення і мовлення, а також мислення і наочно-образного змісту сприймання, уявлення. Розвиток мисленнєвої діяльності позитивно впливає на удосконалення та активізацію всіх психічних процесів: уваги, сприймання, пам'яті. Значні зміни відбуваються і в інших психічних сферах підлітка. Це стосується емоційної, моральної і потребово-мотиваційної сфери.

На думку ряду дослідників (Ж. Піаже, В. В. Давидов, П. Я. Гальперін), підлітковий період є переломним і в розвитку творчого мислення, в цей період закладаються основи як логічного, так і творчого мислення. У підлітковому віці творче мислення отримує поштовх у розвитку, входить до системи внутрішньопсихічних зв'язків навчально-пізнавальної діяльності, закріплюється під контролем особистості (Д. І. Фельдштейн [9]).

Підлітковий вік є порою динамічного розвитку таких індивідуальних особливостей мислення, як творчість, самостійність, гнучкість.

До загальних ознак творчого характеру мислення належать:

оригінальність думки, здатність давати відповіді, які суттєво відхиляються від звичних;

велика кількість думок, ідей, що виникають у людини за одиницю часу;

сприйнятливість до проблем, чутливість до суттєвого;

здатність виявляти нові, незвичні функції об'єкта чи його частини;

гнучкість розмірковування, коли людина може легко відхилятися від звичного способу розв'язування завдання, долаючи «бар'єр минулого досвіду»;

здатність самостійно відкривати нові знання тощо.

Самостійність мислення підлітка реалізується в умінні самостійно побачити, поставити нове запитання, нову проблему, розв'язати її власними силами, у незалежності вибору способу поведінки. Ознаками гнучкості мислення є здатність змінити раніше складений план розв'язування завдання, якщо він не відповідає умовам, які розкрилися у процесі роботи.

Нерідко підлітки відчувають труднощі в процесі мислення, недостатню розвиненість таких мислительних операцій, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. А засвоєння ними понять часто є неглибоким. Розвитку мислення підлітків сприяють сформульовані вчителем завдання, поставлені питання, які вимагають осмисленої відповіді. Маючи це на увазі, небайдужий педагог поступово ускладнюватиме завдання, створюватиме все нові проблемні ситуації, прийняття рішення в яких потребуватиме все глибших, складніших, системніших самостійних міркувань.

Хоча проблему розвитку мислення в підлітковому віці достатньо висвітлювали багато вчених у педагогічному аспекті (К. М. Гуревич, В. А. Крутецький, М. С. Лукін, Ж. Піаже, С. Л. Рубінштейн), однак, малодослідженими залишаються питання формування хореографічного образного мислення.

Хореографічне мистецтво пов'язане з різноманітними сферами життєдіяльності людини і суспільства: політичною, соціальною, побутовою, господарською, художньою, пізнавальною (світоглядною), комунікативною, виховною, рекреаційною. Художній образ цього мистецького жанру виникає із музично-ритмічних рухів людського тіла. За допомогою образів та засобів народної хореографії, танець виражає національний характер народу, почуття, настрій, відношення до життєвих проблем чи явищ, передає свої думки. Наявність яскравих побутових рис і особливостей, поєднаних з віртуозною технікою, надає народній хореографії своєрідного колориту.

Художню діяльність, до якої належить хореографія, характеризують два способи мислення - образне і раціонально-понятійне, причому перше є основою для розвитку другого, передує йому. Формування образного мислення - одне з важливих завдань художньої освіти і естетичного виховання учнів.

Перш за все, ми виходимо з положення, що хореографічне образне мислення, будучи продуктом інтелектуальної діяльності, підкоряється загальним закономірностям людського мислення і тому здійснюється за допомогою розумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.

Друге початкове положення полягає в тому, що хореографічне образне мислення є одним з видів художнього мислення.

Третє - це мислення, що має творчий характер, і четверте - в нім виявляються специфічні властивості хореографічної діяльності.

Народний танець - це фрагмент загальної культури народів, де є присутнім утворення, виховання, облагороджування людської природи, упорядкованість у людських відносинах, що призначена для гуманізації й соціалізації людини, система цінностей, позитивні якості, стійкість. Головною виховною цінністю народного танцювального мистецтва є те, що розвиток та формування особистості відбуваються цілком природно і невимушено, так що дитина, іноді, навіть не відчуває, що вона залучена до виховного процесу.

Знайомство з народною творчістю не тільки збагачує знання дітей, але й виховує повагу і любов до культури інших народів. Народні танці це не тільки захоплююче видовище, воно має великий виховний влив як на виконавців, так і на глядачів, але вивчення народно-сценічного танцю має свої особливості.

У процесі навчання необхідно чуйно вловлювати індивідуальні особливості танців, у зв'язку з тим, що «в кожного народу... своя координація рухів, своя музика, свої акценти, паузи і темперамент» [4, с. 14]. Вивчаючи танці різних народів, їхній стиль та манеру виконання, учень набуває знань необхідних для творчого сприйняття і емоційного відтворення художніх образів. Майстерність виконання рухів багато в чому залежить від відточеності їх та напрацювання.

Народно-сценічному танцю належить особлива виховна роль в освітніх процесах, оскільки в процесі його вивчення до дії притягується вся особистість в цілому: тіло, інтелект і душа; розвиваються творчі здібності, гармонійно формується творчо активна особистість, яка володіє високою естетичною культурою, високими естетичними ідеалами і різноманітними естетичними смаками.

Усвідомлення учнями сутності хореографічного образу має психологічні передумови, що визначаються особливостями мислення (на основі поєднання чуттєвих, образно-уявних, раціонально-логічних, творчо-інтуїтивних аспектів пізнання) та його здатності зіставляти близькі та досить далекі предмети і явища, встановлювати їх спільні і відмінні риси, проводити між ними паралелі, синтезувати й узагальнювати отримані знання та набувати досвід, що віддзеркалюється у свідомості в уявленнях цілісної (художньої) картини світу.

Доцільними вважаємо порівняння виражальних засобів хореографії у розкритті художнього образу та інших видів мистецтв (музики, живопису, поезії та ін.). Заглибленню у світ образу сприяє порівняння мелодії з рисунком у живопису, гармонії - з фарбами та кольором, ритмо-формули - з формами архітектури та ін. Асоціативні спорідненості художньої мови різних видів мистецтва забезпечуються проведенням художніх паралелей: інтонаційність музичного образу зіставляється з пластикою хореографії; ладові коливання, тембральність музики співвідносяться з динамікою конструктивних елементів живопису, нюансами світла та кольору. Такі порівняння, аналогії, художні паралелі акцентують увагу підлітків на сутність змісту художнього образу, допомагають набути досвід їх естетичного сприймання, оцінювання, осмислення.

Образне мислення - найбільш значущий компонент розвинених елементів, в якому розглядається процессуально - змістовна сторона творчої діяльності учнів. На цьому рівні образне мислення відрізняється осмисленою діяльністю по створенню якісно (змістовно) нового продукту. При цьому важливим критерієм розвиненої системи особистості підлітка стає рівень сформованості образного мислення в хореографічному мистецтві. І в цьому ж ряду знаходиться творче - продуктивне - мислення, як істотний компонент формування творчого потенціалу особистості, а надалі основи соціальної успішності і здібності до безперервного навчання і самоосвіти [1].

У результаті викладеного вище, можемо підсумувати, що формування хореографічного образного мислення це комплекс складних психічних особистісних багаторівневих утворень, в основі яких лежать специфічна форма відображення, що узагальнено виражена в процесі художньої творчості, а також сукупність основних компонентів, куди входять музично-рухові можливості, інтелектуально-творчий потенціал та мотиваційно-особистісні характеристики суб'єкта, які специфічно проявляються в галузі хореографії.

Критеріями сформованості хореографічного образного мислення стають уміння і навики: асоціювання як широти асоційованих зв'язків; комбінування, що виявляється в кількості і якості скомбінованих понять або деталей; висунення великої різноманітності ідей як віддзеркалення продуктивності в рішенні творчих завдань за певний проміжок часу. До знань, умінь, навичок в аспекті формування хореографічного образного мислення слід віднести такі особистісні якості, як гнучкість мислення, вміння діяти у незнайомій ситуації, відповідати за рішення та вчинки. Критеріями сформованості даного рівня мислення стають дії, що виражається в умінні бачити ціле раніше його частин, вибудовувати художній образ в єдності змісту і форми, передбачати розгортання драматургічної лінії твору (зокрема, власного твору); одухотворяти, втілювати предмети і явища дійсності в ході рішення творчої задачі; до відкриття, що виражається в самостійності творчого пошуку і експериментування з художнім матеріалом, оригінальності і виразності власного творчого задуму в цілому.

Відомий психолог Л.С. Виготський підкреслював рухову природу психічного процесу у дітей, дійсність відтворення образів «за допомогою власного тіла» [3]. Отже, танець з його багатою образно-художньою руховою системою може грати і, безумовно, грає ключову роль в розвитку продуктивної уяви і творчості.

Образне мислення підвищує мотивацію навчання, адже воно сприяє співпраці та спільної творчості учня і вчителя.

Серед видів роботи з підлітками на заняттях хореографії найбільш цікавими можна назвати навчально-творчі завдання. Це можуть бути обговорення певного жанру народного танцю, в процесі якого учні мають висловлювати власні думки, виявляти певну самостійність міркувань, демонструвати сформованість поглядів. В процесі обговорення підлітки мають змогу словесно оформити власні враження, а викладач отримує можливість скоригувати естетичні погляди учнів та надати їм потрібного напрямку. Під час словесної характеристики учні усвідомлюють традиції виконання певного народного танцю зокрема запропонованого жанру.

Для розробки методики ми шляхом аналізу психолого-педагогічної, спеціальної літератури, власних спостережень визначили основні форми і методи, які можна використовувати на заняттях з народно-сценічного танцю для розвитку хореографічного образного мислення у підлітків.

До них віднесли:

загальну хореографічну підготовку;

творчі завдання з елементами гри та змагання;

творчі завдання, в яких створюється ситуація з можливістю вибору певної дії;

творчі завдання на основі імпровізації;

ігри на перевтілення;

ігри на дії з уявними предметами;

етюди.

Зазначені завдання наділяють кожного учня підліткового віку можливістю видозмінювати їх результат у процесі розв'язання, відступаючи від шаблону одержувати оригінальні творчі продукти.

Необхідно зазначити, що всім жанрам народно-сценічного танцю властива імпровізація. Сутність імпровізації - в миттєвому створенні танцювального фрагменту саме в момент виконання. Імпровізація часто виступає як спроба безпосередньо, зараз і негайно передати мистецькими засобами власні відчуття і переживання, знайти для них відповідну форму художнього втілення.

Імпровізація - творчість без попередньої підготовки, непередбачуваний розвиток творчого задуму, розкриває індивідуальність кожної окремої особистості. Заняття з елементами імпровізації проводилися у формі ігор, вправ, етюдів.

Імпровізуючи, підлітки повинні дібрати відповідну техніку виконання, вжитися в певний образ, активізувати свою уяву, проявити творчість.

На заняттях народно-сценічного танцю дуже важливо, щоб учбово-виховний процес змінявся творчим процесом або контролем знань; практична робота в танцювальному залі - безпосередньою репетиційною роботою на сцені; творчий процес переходив в теоретичне закріплення нового матеріалу і т.д. Тому ми пропопонуємо низку умов, які можна включити до методики з формування хореографічного образного мислення у підлітків засобами народно-сценічного танцю:

Обов'язкова подача танцювального матеріалу в системі зв'язків «педагог-учень» через образ, метафору, «пропоновані обставини», гру, сюжетність і драматургію, через характеристичні, стильові, колористичні особливості народної хореографії, через багатообразний спектр емоцій і акторське перевтілення.

Комплексний підхід в навчанні, його багатожанровий характер: гротеск, пантоміма, ігри, імпровізація - все це забезпечує багатовекторний, гармонійний, комплексний характер навчання.

Вихід за рамки вузькопрофесійних завдань, розвиток уваги, мислення, фантазії, активності і художньо-мистецьких здібностей учнів шляхом спеціального підбору завдань, вправ, що примушують їх думати, розмірковувати, аналізувати і робити висновки.

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

хореографічний образ педагогічний психологія

Образне мислення - форма мислення, яка характеризується тим, що в її основі лежить моделювання і рішення проблемної ситуації в уявленнях. Цей вид мислення є наступним етапом розвитку інтелекту після наочно-діяльнісного мислення, що заснований на використанні певних перцептивних еталонів, на основі яких можливе розкриття перцептивно неочевидних зв'язків об'єктів. Отже, в уявленнях, якими оперує образне мислення, виражаються не тільки зв'язки, що ситуативно виникають, але й більш глибокі, сховані суттєві властивості, не представлені в наочній ситуації. Основою функціонування образного мислення виступає перехід перцептивної структури проблемної ситуації в систему семантичних ознак, що утворюють певні значення, завдяки чого досягаються більш широкі можливості його моделювання.

Формування хореографічного образного мислення це комплекс складних психічних особистісних багаторівневих утворень, в основі яких лежать специфічна форма відображення, що узагальнено виражена в процесі художньої творчості, а також сукупність основних компонентів, куди входять музично-рухові можливості, інтелектуально-творчий потенціал та мотиваційно-особистісні характеристики суб'єкта, які специфічно проявляються в галузі хореографії.

Визначальною для становлення особистості є її потребово-мотиваційна сфера, тому перспективним напрямком дослідження є вивчення особливостей зв'язку вікових змін у потребово-мотиваційній сфері з розвитком творчого мислення.

Бібліографія

1. Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения. - Т. 1. / П. П. Блонский. - М.: Педагогика, 1979. - 460 с.

2. Величковский Б. М. Современная когнитивная психология. / Б. М. Величковский. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 336 с.

3. Выготский Л. С. Педология подростка // Собраниесочинений. - Т. 4. / Л. С. Выготский. - М.: Педагогика, 1982. - 540 с.

4. Еремеев А. Ф. Границы искусства / А. Ф. Еремеев. - М.: «Искусство», 1987. - 318 с.

5. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва. / Падалка Г. М. - К.: Освіта України, 2008. - 247 с.

6. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. / Ж. Пиаже. - М.: Просвещение, 1969. - 588 с.

7. Рубинштейн С. Л. Основыобщейпсихологии: В 2-х т. / С. Л. Рубинштейн. - М.: Педагогика, 1989. - Т.2. - 610 с.

8. Рудницька О. П. Педагогіка загальна та мистецька: навч. посіб. / О. П. Рудницька. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2005. - 360 с.

9. Фельдштейн Д. И. Психология современного подростка / Под ред. Д. И. Фельдштейна. - М., 1987. - 380 с.

Размещено на Allbest.ru