Особливості формування процесу мотивації як значущої частини психологічної підготовки у спорті

Анотація

Дане теоретичне дослідження присвячене аналізу поняття «спортивна мотивація». Показано, що в сучасній спортивній психології мотивація є найважливішим особистісним фактором, що зумовлює досягнення високого спортивного результату. У роботі розкрито роль впливу спортивної мотивації на досягнення результативності змагальної діяльності. Проаналізовано й узагальнено теоретичні дослідження динаміки розвитку мотивів, які спонукають до занять спортом. Уточнено, що мотиви занять спортом можна класифікувати на зовнішні та внутрішні, на безпосередні й опосередковані. У статті відображено психологічні особливості спортивної діяльності. Аналізуються структура спортивної діяльності, її функції та сутність феномену мотивації занять спортом.

Ключові слова: спортивна мотивація, мотив, спортсмен, особистість, психологічні особливості.

Аннотация

Дейнеко А. Х., Насонкина Е. Ю. Особенности формирования процесса мотивации как значимой части психологической подготовки в спорте. Данное теоретическое исследование посвящено анализу понятия «спортивная мотивация». Показано, что в современной спортивной психологии мотивация является важнейшим личностным фактором, обусловливающим достижение высокого спортивного результата. В работе раскрыта роль влияния спортивной мотивации на достижение результативности соревновательной деятельности. Проанализированы и обобщены теоретические исследования динамики развития мотивов, побуждающих к занятиям спортом. Уточнено, что мотивы занятий спортом можно классифицировать на внешние и внутренние, на непосредственные и косвенные. В статье отражены психологические особенности спортивной деятельности. Анализируются структура спортивной деятельности, её функции и сущность феномена мотивации занятий спортом.

Ключевые слова: спортивная мотивация, мотив, спортсмен, личность, психологические особенности.

Annotation

Deineko A, Nasonkina O. The Features of the Formation of the Process of Motivation as a Significant Part of the Psychological Preparation in Sports. This theoretical study is devoted to the analysis of the concept of "sports motivation". It is shown that in sports psychology, motivation is the most important personal factor contributing to the achievement of a high s ports result. In contemporary sport, the results of high achievements are closely intertwined with the motivational sphere of a person. Motivation directs it to the goal, affects the processes occurring in the body. The dependence of the results on the motivati on of an athlete is his main feature. In conditions of tough competition, only a motivated athlete with a clearly defined motivation can show high results. The paper reveals the role of the influence of sports motivation on the competitive activity effectiveness achi evement. The theoretical studies of motives development dynamics that encourage sports are analyzed and summarized. It is clarified that the motives of playing sports can be classified into external and internal, direct and indirect. The article reflects the psychol ogical characteristics of sports activities. The structure of sports activity, its functions and the essence of the phenomenon of motivation for playing sports are analyzed. The study addressed the following tasks: a theoretical analysis of the current state of the prob lem of motivation in sports activities; the disclosure of the essence of the phenomenon of motivation for playing sports and identifying the dynamics of the development of motives that encourage sports. To solve the research tasks, the following methods were used: analysis and synthesis of data from special scientific and methodological literature, monitoring of information resources on the Internet, content analysis of theoretical and methodological works (textbooks, teaching materials, etc.).

Keywords: sports motivation, motive, athlete, personality, psychological features.

Постановка проблеми і її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

У рамках напрямку «спортивна психологія» проблема мотивації вивчена досить широко [1, 5, 6, 10], розроблено підходи до класифікації мотивації спортсмена, а також визначені функції і виділені завдання спортивної мотивації, проте існує і ряд факторів, що становлять певні проблеми у вивченні даної теми. З аналізу літературних джерел [2, 6, 7], присвячених даній проблемі, можна відзначити, що особливе місце в психологічному забезпеченні спортивної діяльності займає мотивація, що спонукає людину займатися спортом. Тому визначення проблеми мотивації в спорті є важливим як у теоретичному, так і в практичному аспекті. Не враховуючи мотиваційних чинників, спортивні тренери, педагоги та спортсмени не можуть досягнути високих спортивних здобутків. Знання шляхів формування мотивації тренерами є однією з необхідних передумов для найбільш раціональної побудови навчально-тренувального процесу. Тому, дослідження мотиваційної сфери несе ряд практичних завдань, оскільки комплексне дослідження цього феномену відкриває та окреслює можливості ефективної оптимізації спортивної діяльності спортсменів шляхом підсилення одних мотивів та корекції інших.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Для сучасної науки про спорт характерним є розуміння зростання вкладу психологічних факторів в успіхи спортсменів, особливо в спорті вищих досягнень. Одна з проблем психологічної підготовки - збереження бажання спортсменів до постійного вдосконалення впродовж тривалого часу. З особливою гостротою ця проблема проявляється в останні роки у зв'язку з різко збільшеними тренувальними і змагальними навантаженнями, фізичними та психічними напруженнями, витратами часу [11].

Спортивна діяльність характеризується інтенсивним проявом великої кількості психологічних процесів, активність яких залежить від психічних властивостей спортсмена. Психічні стани спортсмена й, зокрема, мотивація обумовлюють переддіяльнісний період, а їх рівень прояву детермінується значущістю для нього в певний відрізок часу самої спортивної діяльності. Відомо, що чим більшу значущість для спортсмена має конкретна спортивна діяльність, тим ефективніше його психічний стан (мотивація) впливатиме на її результативність [1]. Спортивна діяльність визначається такими психологічними особливостями, як направлення на максимальний рівень досягнень і великі емоційні переживання, які пов'язані з суб'єктивною значущістю досягнень, напруженістю суперництва, публічністю виступів у змаганнях. В ефективності і тривалості присутності людини в спорті істотна роль належить мотиваційній сфері особистості. Розв'язанню проблеми стійкої мотивації до тренувальної й змагальної діяльності в спорті присвячено значну кількість досліджень [ 8, 9, 10, 14 ].

Формулювання мети і завдань досліджень

Мета - з'ясувати і узагальнити основні підходи до дослідження особливості мотивації в підготовці спортсменів з урахуванням динаміки розвитку мотивів, які спонукають до занять спортом. Завданнями дослідження є: теоретичний аналіз сучасного стану проблеми мотивації в спортивній діяльності; розкриття сутності феномену мотивації занять спортом та виявлення динаміки розвитку мотивів, які спонукають до занять спортом. Для вирішення поставлених завдань дослідження були використані наступні методи: аналіз і узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури, моніторинг інформаційних ресурсів мережі Інтернет, контент -аналіз теоретичних і методичних робіт (навчальних посібників, методичних матеріалів, тощо).

Виклад основного матеріалу досліджень

Спортивна мотивація являє собою складне психічне утворення, в основі якої лежить активно-дійове ставлення людини до фізкультурно-спортивної діяльності. У тлумачному словнику спортивних термінів слово «мотивація» характеризується як «сукупність мотивів, що визначають активність і цілеспрямованість тренувальної та змагальної діяльності спортсмена», а «мотив» розуміється як «усвідомлювана, а іноді і не усвідомлювана причина (спонукання), що лежить в основі вибору спортивної спеціалізації, виконання тренувальної роботи, участі в змаганнях, вчинків» [13]. Загальна психологічна структура будь-якої діяльності, в тому числі і спортивної, може бути представлена наступною схемою: мета - мотив - спосіб - результат. Мета - суб'єктивний образ передбачуваного результату діяльності, на досягнення якого спрямовані дії. Цілі завжди усвідомлювані і є підсумком розумової роботи, в процесі якої спортсмен намагається вирішити протиріччя між вимогами діяльності - з одного боку, і власними можливостями, здібностями адаптуватися до цих умов і вимог - з іншого. Мотив - це спонукання до певної активності (спонукає особистість домагатися мети). У структурі спортивної діяльності блок мотивації спортивної діяльності виконує наступні функції: а) є пусковим механізмом діяльності; б) підтримує необхідний рівень активності в процесі тренувальної та змагальної діяльності; в) регулює вміст активності, використання різних засобів діяльності для досягнення бажаних результатів. До способів спортивної діяльності відносяться засоби її досягнення - дії і операції, які утворюють техніку і тактику обраного виду спорту. Дія - це завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної мети. Операція - засіб для досягнення дії. Результати спортивної діяльності розглядають у вузькому і широкому сенсах. У вузькому сенсі - це конкретні спортивні досягнення, виражені в секундах, метрах, балах і т.д., зайнятих місцях, рекордах, кваліфікації і титулах спортсмена. У широкому сенсі результати спортивної діяльності пов'язані з впливом спорту на розвиток людини і суспільства (біологічний, педагогічний, психологічний, соціальний ефекти). Біологічний результат характеризує зміни, які відбулися в організмі на фізіологічному рівні (збільшення м'язової маси, ЖЕЛ, фізичний розвиток, здоров'я, тощо). Педагогічний результат характеризує властивості, риси особистості, які сформовані у спортсмена в результаті навчання і виховання. Психологічний результат характеризує зміни в психіці спортсмена (розвиток психічних процесів, формування емоційно-вольової та мотиваційної сфери особистості). Соціальний результат характеризує зміни соціального статусу спортсмена, його становище в суспільстві, оточення, матеріальне становище (соціальний статус, стиль поведінки і т.п.) [12 ].

На думку Дрожалкіна В.А. [3] недооцінка ролі мотиваційних факторів тренерами і самими спортсменами в кінцевому підсумку призводить до нездатності реалізації наявного потенціалу. Без високого рівня мотивації, розраховувати на досягнення в будь-якому виді спорту не має сенсу. Високо мотивований спортсмен найбільш ефективно реалізує свої можливості. Його внутрішній потенціал орієнтований на максимальну віддачу всіх резервів, спрямованих на досягнення наміченого результату. Особистісна і вольова готовність визначає настрій на перемогу і реалізує ефективність майбутньої діяльності.

Тренувально-змагальна діяльність має для людини особистісну, емоційну значимість і вимагає від спортсмена найвищого прояву фізичних, технічних, тактичних і психологічних можливостей. Є.П. Ільїн розглядає спортивну діяльність, як процес постійного подолання критичних ситуацій [ 6]. Тому, недостатньо стійкий рівень мотивації не дозволить проявити максимальну вираженість наявних здібностей спортсмена. У стресових ситуаціях змагальної діяльності, при рівних умовах підготовки, коли фізична і психічна напруга досягає критичного значення, рівень мотивації і особистісні особливості спортсменів мають вирішальне значення в досягненні результату. Але, провідна роль фактора мотиваційної готовності в жорсткій змагальній боротьбі не повинна перевищувати певного порогу. В іншому випадку висока мотивація підвищує рівень тривожності і страху перед змаганнями. Надмірне старання і бажання досягти результату за всяку ціну, може привести до погіршення діяльності спортсмена [3].

Спортивна мотивація - це ключова перемінна в набутті спортивних навичок і вмінь. Мотиви занять спортом можна класифікувати за джерелом їх виникнення, виділяючи зовнішні та внутрішні мотиви. До зовнішніх мотивів належать різні форми соціального заохочення (схвалення тощо), а також більш відчутні «атаки успіху» (грошові винагороди, подарунки), стиль тренера, привабливість спортивного спорядження, реєстрація перемог і поразок команди. Внутрішньою мотивацією є такі особистісні фактори, як потреби, інтереси, цілі та індивідуальні особливості спортсмена. Люди з внутрішнім типом мотивації відчувають насолоду від змагань і заняттям спортом, шукають радість у м'язовій активності й намагаються якнайкраще набути спортивних умінь і навичок [4].

До мотиву спортивної діяльності належать: новизна, технічна чи фізична складність вправ. Мотиви, що спонукають людину займатися спортом, поділяються на безпосередні й опосередковані. До безпосередних мотивів спортивної діяльності відносяться: потреба в почутті задоволення від прояву м'язової активності; потреба в естетичній насолоді власною красою, силою, витривалістю, гнучкістю, спритністю тощо; прагнення спробувати себе у важких, навіть екстремальних ситуаціях; прагнення домогтися рекордних результатів, довести свою спортивну майстерність до досконалості й перемогти; потреба в самоствердженні, прагненні до суспільного визнання, слави. Опосередкованими мотивами спортивної діяльності є: прагнення стати сильним, здоровим; прагнення через спортивну діяльність підготувати себе до практичного життя; прагнення сублімувати зайву енергію в такій соціально прийнятній формі активності, як заняття спортом; почуття обов'язку; усвідомлення соціальної важливості спортивної діяльності [ 14]. Мотиви спортивної діяльності відрізняються динамічністю проявів. Дійсно, в процесі тривалих занять спортом у одного й того ж спортсмена спостерігається закономірна зміна мотивів. У тих, хто тільки починає займатися спортом і фізичною культурою, домінують такі мотиви, як зміцнення здоров'я, зменшення маси тіла, покращення фізичної підготовки, виклик самому собі, поліпшення самопочуття тощо. У спортсменів, які професійно займаються спортом, можуть спостерігатися такі мотиви, як отримання задоволення від програми занять, соціальні мотиви (схвалення оточення, визнання та ін.), задоволення саме від такого типу активності [4]. Динаміку розвитку мотивів, які спонукають людину до занять спортом фахівці [1, 5, 10, 14 та ін.] характеризують наступним чином.

Початкова стадія заняття спортом. У цей період робляться перші спроби включитися в спортивну діяльність. Спонукаючі мотиви характеризуються диффузністю інтересів до фізичних вправ (підлітки починають зазвичай займатися не одним, а кількома видами спорту); мають безпосередній характер (заняття спортом подобаються, головною рушійною силою є любов до фізичної культури); пов'язані з умовами середовища сприяють занять даним видом спорту (популярність виду за місцем проживання, інтерес оточуючих людей); часто включають в себе елементи боргу (обов'язок відвідувати уроки фізичної культури, секції). Стадія спеціалізації в обраному виді спорту. На цій стадії мотивами є: розвиток інтересу до певного виду спорту; прагнення розвинути виявлені здібності до певного виду спорту; прагнення до закріплення успіху: розширення спеціальних знань, придбання більш високого ступеня тренованості (виражається в прагненні до встановлення особистих рекордів - виконання третього розряду, другого, першого і т.д.). Крім того, спортивна діяльність стає потребою (на тлі звикання до фізичних навантажень необхідність випробовувати їх входить у звичку). Стадія спортивної майстерності. Тут основні мотиви виражаються в прагненні підтримати свою спортивну майстерність на високому рівні і досягти ще більших успіхів. Мотиви спортивної діяльності характеризуються яскраво вираженою соціальною спрямованістю і педагогічними прагненнями. На стадії спортивної майстерності основними мотиваційними чинниками є прагнення підтримати і розвинути наскільки це можливо свої досягнення, помножити престиж і славу в спортивному світі, сприяти своїми успіхами прославлянню міста, країни, сприяти розвитку даного виду спорту (збагачуючи його техніку і тактику, впроваджуючи свій оригінальний стиль і т. п.), а також забезпечення свого матеріального благополуччя. Стадія завершення активних виступів на змаганнях. У мотиваційній сфері виникає суперечність між бажанням завершити активну спортивну діяльність і небажанням втратити матеріальний добробут, який мають завдяки спорту, а також страх втратити свій престиж в очах «уболівальників» і колег по спорту через зниження спортивних результатів.

Необхідно зазначити, що особливості формування процесу спортивної мотивації є частиною психологічної підготовки. Кінцевою метою психологічної підготовки виступає формування та вдосконалення спортивної мотивації особистості шляхом зміцнення відношення спортсмена до процессу спортивної діяльності, до її результатів, відношення до тренера і партнерів та до самого себе. Спрямована на формування спортивної мотивації, психологічна підготовка здійснюється в єдності з іншими видами спортивної підготовки. Тому, виконувана спортсменами робота і відновлювальні заходи розглядаються у взаємозв'язку не тільки з фізичними, а й актуалізуються при цьому психічними станами.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Аналіз та узагальнення досліджень з проблеми спортивної мотивації показав, що вона, є найважливішим особистісним фактором, який зумовлює досягнення спортивного результату. Таким чином, розглянув мотивацію в структурі спортивної діяльності, можливо виділити основні її функції: функції запуску спортивної діяльності; функції підтримки необхідного рівня активності в процесі тренувальної та змагальної діяльності тонусу активності; функції регулювання вмісту активності, використання різних засобів діяльності для досягнення бажаних результатів. Отже, мотивація - це ключова перемінна набуття спортивних навичок, умінь та їх демонстрації, а дослідження мотиваційної сфери спортсменів стає ключем до розуміння багатьох проблем спортивної практики. Перспективою подальших досліджень буде вивчення системи мотивів, потреб та інтересів спортсменок 10-12 років, які займаються спортивною гімнастикою.

Література