Психотерапія: дискусійні питання підготовки і діяльності фахівців психотерапевтичного профілю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психотерапія: дискусійні питання підготовки і діяльності фахівців психотерапевтичного профілю

Калмиков Георгій Валентинович

доктор психологічних наук, доцент; професор кафедри психології ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

Статтяприсвяченависвітленнюрезультатіваналізупсихологічноїпроблеми, затребуваноїсучасним станом розвиткупсихотерапії - медичної і психологічної науки та практики лікування словом; встановленнюспіввідношенняпсихології, психіатрії та психотерапії, яке сформувалосяостаннім часом в світовійпрактицінаданняпсихологічноїдопомоги; виявленнюуявленьнауковців і практиків, якіпрацюють в галузіпсихотерапії, про стратегії і тактики підготовкимайбутніхпсихотерапевтів у вишах. В статтіпредставленідискусійні, інколидіаметральнопротилежні, погляди вітчизняних і зарубіжнихвчених (медиків, практикуючихпсихотерапевтів і супервізорів) щодовизначеннявласних, відмінних один від одного, предметівдослідження в психології, психіатрії і психотерапії - науках спорідненихспільнимоб'єктомдослідження - психікоюлюдини, а такожщодо того, хто з фахівців, якінадаютьпсихологічнудопомогу, має право працювати психотерапевтом. Значнаувага в змістіцієїстаттіприділенароз'ясненню того, якіточки зоруіснують у представниківнауки, громадськихорганізацій, медицини і психології на розмежуванняпсихотерапевтичнихфункцій і повноваженьпсихотерапевтів в теперішній час; показу того, чимвідрізняютьсякомпетенціїпсихіатрів, психологів, психоаналітиків, медико-психотерапевтів і психологів-психотерапевтів, та якіконкретнівідмінностіміж ними. Описанітрадиції й авторськерозумінняпідготовкимайбутніхпсихотерапевтів в медичних і психологічних закладах вищоїосвіти та перепідготовкифахівців в галузіпсихотерапії, а такожроль та значенняпсихолінгвістичнихзнань, дискурсивнихумінь, навичок і компетентностей в психотерапевтичнійосвіті. Представлено результатимоніторингузміступідготовкипсихотерапевтів в медичних і психологічних закладах вищоїосвіти за спеціальностями: «клінічнапсихологія», «психотерапія», описано недоліки, характерні для нинішньоїпсихотерапевтичноїосвіти, а такожнаголошено на проблемізначноїтермінологічної не упорядкованості не тількиназвспеціальностей, за якимиготуютьпсихотерапевтів, айвотримуванихмайбутнімифахівцямиосвітніх і професійнихкваліфікацій. Доведено, щонезалежновідмедичноїчипсихологічноїсферифункціонуванняпсихотерапії, вона не можеіснувати і розвиватися в перспективному руслі без прикладноїпсихолінгвістики, яка озброюєїїнауковообґрунтованимираціональнимизасобами, зокремамовленнєво- мовнимипсихотехніками, метамоделями психологічного (дискурсивного) впливу, зразкамипсихотерапевтичнихдискурсів, щозабезпечуютьлапідарнерезультативневтручання в підсвідомі і свідоміпластипсихікиклієнтів/пацієнтів.

Ключові слова: психотерапевт, психолог, лікар, психоаналітик, психотерапевтична підготовка і перепідготовка, психіатрія, психолінгвістика, дискурс.

H. Kalmykov

PSYCHOTHERAPY: DISCUSSION ISSUES OF TRAINING

AND ACTIVITIES OF PSYCHOTHERAPEUTIC PROFESSIONALS

The article deals with highlighting of the results of psychological problem analysis demanded by the current state of the development of psychotherapy - medical and psychological science and practice of treatment by word; establishing the relationship between psychology, psychiatry and psychotherapy, which has been recently formed in the world practice on providing psychological care; identifying the ideas of scientists and practitioners working in the field of psychotherapy, the strategies and tactics of training future psychotherapists in universities. The article presents debatable, sometimes diametrically opposed, views of domestic and foreign scientists (physicians, practicing psychotherapists and supervisors) on the definition of their own, different from each other, subjects in psychology, psychiatry and psychotherapy - sciences related to a common object of study - the human psyche, as well as which of the specialists who provide psychological assistance has the right to work as a psychotherapist. Considerable attention in the content of this article is paid to the explanation of what points of view exist in the representatives of science, public organizations, medicine and psychology on the delimitation of psychotherapeutic functions and powers of psychotherapists at present; showing how the competencies of psychiatrists, psychologists, psychoanalysts, medical psychotherapists and psychologists-psychotherapists differ, and what are the specific differences between them. The traditions and author's understanding of training the future psychotherapists in medical and psychological institutions of higher education and retraining of specialists in the field ofpsychotherapy, as well as the role and importance of psycholinguistic knowledge, discursive skills, abilities and competencies in psychotherapeutic education are described. The results of monitoring the content of training the psychotherapists in medical and psychological institutions of higher education in the specialties:"clinical psychology", "psychotherapy" are shown, the imperfection characteristic for the current psychotherapeutic education are described, and it is emphasized on existing of the problem of significant terminological disorder not only among the names of specialitiesacording to which the psychotherapists are trained, but also in the educational and professional qualifications received by future specialists. It is proved that regardless of the medical or psychological sphere in psychotherapy, it cannot exist and develop in a promising direction without applied psycholinguistics, which equips it with scientifically substatiated rational means, in particular speech- language psychotechnics, metamodels of psychological (discursive) influence, samples of psychotherapeutic discourses providing lapidary effective intervention in the subconscious and conscious layers of the psyche of clients / patients.

Key words:psychotherapist, psychologist, doctor, psychoanalyst, psychotherapeutic training and retraining, psychiatry, psycholinguistics, discourse.

Постановка проблеми

Вжестоліттями нам демонструютьунікальний - психотерапевтичний - метод лікування. У психотерапії, зазначаютьфахівці, є лише одна загроза - необхіднознайти компетентного, якийзнає свою справу, психотерапевта, адженеосвіченийфахівецьможезавдатинезворотноїшкоди. Тому до виборулікаря, як вони радять людям, вартопідходити з обережністю і уважністю(https://vemakids.com.ua/education-center/psihoterapiya). З огляду на це, одним ізнайскладнішихпроблемнихпитань в галузіпсихотерапії є питання про співвідношенняпсихології, психіатрії і психотерапії. Триваютьгострідискусіїщодофункційпсихологічноорієнтованих наук і стосовно того, фахівціякогопрофілюмають право здійснювати психотерапевтичніпослуги. До цієїнебезспірної - паліативної - розмовидолучалися як вітчизняні, так і зарубіжнінауковці. Проте до сьогодніні наукою, ні практикою не знайденовідповідей на ціспірніпитання, які б влаштовуваливсіх.

Ниніпсихотерапевтичнісеансипроводяться, здебільшого, фахівцем-психотерапевтом (абопсихіатром, аболікаремчи психологом зкваліфікацією психотерапевта) шляхом встановленняглибокогоособистого контакту з клієнтом, у спосіббесід і обговорень, або у спосібзастосуваннямедикаментознихзасобів та різнихпсихотехнологій: когнітивних, поведінковихтощо. Однактакевизначенняпсихотерапії в даний час не є однозначним і загальноприйнятним. Крім того, продовжуютьсядискусіїміжлікарями і психологами за привілейоване право належати до психотерапії і здійснюватипсихотерапевтичнувзаємодію з клієнтами. Самеціапокрифічніпитання стали предметом аналізу і описуйогорезультатів в ційстатті.

Мета статті: представитиіснуючеспіввідношенняміжпсихотерапією, психологією і психіатрією, розкрити стан і невирішеніпроблеми у підготовцімайбутніхпсихотерапевтів, довести значенняпсихолінгвістики для перспективного розвиткупсихотерапії та для якісногонаданняпсихотерапевтичноїдопомоги.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Полемікащодосучасноїпсихотерапії, їївласнихфункцій, співвідношення з психотерапією, психологією і психоконсультуванням, ефективностінавчання і перепідготовкифахівців у ЗВО для наданняякіснихпсихотерапевтичнихпослуг та багатьохінших проблем теоретичного й прикладного характеру, зокремакомпетентності психотерапевта, не упорядкованостіпсихотерапевтичноїтермінології на межі наук та ін. - виникає на тліактуалізаціїпсихотерапії в соціумі і намаганніфахівціврізногопрофілюдолучитися, інколи без необхіднихпідстав для цього, до реалізаціїпсихологічноїдопомоги. В обговореніозначенихпитань брали участь і медики, і психологи: як науковці, так і практики, зокрема М. Є. Бурно, І. З. Вельвовський, С. Г. Грін- вальд, С. А. Ігумнов, В. А. Жмуров, Н. І. Козлов, Н. Г. Незна- нова, А. Павлов, В. Е. Рожнов, А. Б.Холмогорова, Я. М. Козиць- ка та ін. Кожний з них в своїхнауковихпублікаціяхрозглядавлишеокреміаспектипроблемиспіввідношенняпсихології, психіатрії і психотерапії без узагальненнязатребуваногосоціумом комплексу цихдискусійнихпитань, яківиникли як в медицині, так і психології, а також в практицінаданняпсихологічноїдопомоги і підготовцімайбутніхпсихотерапевтів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для того, абивідповісти на ці, затребувані часом, запитання, від початку потрібноз'ясувати, в чомуполягаєрізницяміжпсихіатрією, психологією, психотерапією і психологічнимконсультуванням.

Поняття «психотерапія» відрізняється не тількивідпоняття «психіатрія», а й відпоняття «психологія». Психотерапія є, як традиційновважалося, різновидомабоскладовоючастиноюпсихіатричноголікування, описувалася в підручниках з психіатрії і рекомендуваласяпсихіатрам для використання. Протепсихіатричнелікування, здебільшого, не обмежувалосялишепсихотерапією, особливо у гострихвипадках, коли булопотрібнемедикаментознелікування.

Щодопсихології, то вона, як справедливо зазначає Н.І. Козлов, вивчаєвнутрішнійсвіт і поведінку не просто нормальноїлюдини, але душевно здоровоїлюдини. Якщо ж людинапереживаєпроблеми, душевнийбіль, допомогою в цьомузаймаєтьсявжепсихотерапія(http://psychologis.com.ua /psihologiya_i_psihoterapiya.htm).

Психіатріядіагностує за характернимиознакамидушевніхвороби та причини, щоїхпороджують. Коло компетенційпсихіатрадоситьшироке. Це і важкіпсихічнізахворювання, такі як: шизофренія, епілепсія, розумовавідсталість; і більш «легкі» порушення - неврози, реакції на стрес, депресії, відхилення характеру. Психіатріяможезайматися і алкоголізмом, і тютюнопалінням, і наркоманією(http://grinvaM.com/stati/chem- otlichayutsya-psihiatr-psihoterapevt-psiholog .html).

Загальновідомо, щопсихотерапія у вузькомусенсі, як психологічнелікування, наданнялюдиніситуативноїдушевноїдопомоги і підтримки у важких для неїжиттєвихситуаціях, є важливоючастиноюпрактичноїпсихології, поряд з психологієюнавчання і психологієюрозвитку. Адже у психологічнійпрактиціпсихотерапевтична, навчальна і розвивальна робота доситьтіснопереплітаються, інодівикористовуютьсяодночасно.

Тим не меншважливо, зазначає Н. І. Козлов, ціпсихологічніпідходинеобхіднорозрізняти. Коли на розвивальнийтренінгпотрапляєпацієнт, якийпотребуєпсихотерапії, страждає і сам пацієнт, і учасникитренінгупоруч з ним. Коли на психотерапевтичнісесії (якііноді неточно можуть бути названітренінгамиособистісного росту) потрапляєбадьора і здорова людина, у неї: абосформуєтьсяхибна думка про те, щотакезростання і розвитокособистості («Це для хворих!»), або вона сама на деякий час стане хворою. Коли ж психотерапіюрозуміють як щосьсуттєвоширше, коли психотерапіярозуміється як найрізноманітнішадіяльність, спрямована на позбавленнялюдинивід проблем (емоційних, особистісних, соціальних), включаючиконсультування, допомогу в особистісномузростанні, філософствування і взаємнедослідженнялюдськоїдуші, то психотерапія з розділупрактичноїпсихологіїпіднімається до рівнясуміжної науки, відносини з якоюпсихологіїщеналежитьз'ясовувати(http://psychologis.com.ua/psihologiya_i_psihoterapiya.htm).

Отже, взаємовідносинипсихології та психотерапіїзалишаються не визначеними і доситьпроблематичними.

В академічнійпсихології, продовжує думку Н. І. Козлов, місцепсихотерапіїсильно применшене, в практичнійпсихології - сильно перебільшене. Щостосуєтьсябурхливогорозвиткупрактичноїпсихології, то вона народиласясаме з психотерапії та в даний час енергійнорозвиваєпереважнопсихотерапію. В галузіпрактичноїпсихологіїпрацюють і консультантом, і тренером. При цьомуголовнимвибором все одно залишається: тишвидше психотерапевт абоскоріше педагог? Тилікуєшаботивчиш? Головнийвибір практичного психолога: психотерапевт або психолог-педагог. Найчастішесьогодніцейвибірздійснюється на користьпсихотерапії. Але спочаткуцевидаєтьсяцілком романтично: «Я буду допомагати людям у важкихситуаціях», але незабаром приходить бачення, що психолог-консультант легко перетворюється в співробітникаслужбипобуту. Однак з кожним роком зростаєрозуміння, щовідбезпосередньоїдопомоги людям з проблемами потрібнопереходити до профілактики, попереджаючипоявупроблем, щопотрібнозайматисяпсихологієюрозвитку, щосамецевиявляєтьсятимперспективнимнапрямком, який створить новулюдину і новесуспільство. Психолог повинен вчитисяставати педагогом (там само). психотерапевтична допомога психоаналітик лікар

Незважаючи на цюслушну думку, психотерапія зараз набираєобертів і значнодомінує над психологієюнавчання і вихованнягромадянрізноговіку.

Поширюється думка, щопсихотерапіяпотрібна не лишетим, хтопотребуєпсихологічноїдопомоги, а й усім людям як метод і засіброзвиткуособистості, гармонізації й оптимізаціїїїдушевних сил і психічнихстанів(https://vemakids.com.ua/иа/е^са1іоп-сеп1;ег/р8уЬо1;егаріуа).

Крім того, побутує думка, чимбільше людей упевняться, щопсихотерапіяпотрібна кожному, що 50 годин індивідуальноїпсихотерапії - цезовсіммалий, доступний кожному психотерапевтичниймінімум, тимбільше у практичнійпсихологіївиявитьсяклієнтів, уважаєН. І. Козлов (http://psychologis.com.ua/psihologiya_i_psihoterapiya.htm).

З огляду на існуючерозмежуванняфункційпсихології, психотерапії і психіатріїпотрібнотакожз'ясувати, чимвідрізняютьсяпсихіатр, психотерапевт, психолог? Хтоізфахівців, окрімозначених, такожуповноваженийнадаватипсихологічнудопомогу? Для коректноївідповіді на поставленезапитанняпотрібновідразузвернутися до тлумачення слова «психотерапевт». Слово«психотерапевт»здебільшого використовується в світовійпсихотерапевтичнійпрактиці в двохзначеннях:1) медичнийпсихотерапевт; 2) немедичний психотерапевт. Відповіднорозрізняютьтакікваліфікації: а) «лікарі-психотерапевти» - фахівці з вищоюмедичноюосвітою, якіотрималипідготовку за фахом «психіатрія» і подальшупідготовку з психотерапії(О профессиональной психотерапевтической..., 2001). Для стислості і зручності таких фахівцівназивають просто «психотерапевт». Особи, які не маютьвищоїмедичноїосвіти, з юридичної точки зору, не мають право бути лікарем-психотерапевтом (Камалетдинова&Антонова, 2019); б) «психолог-психотерапевт». З огляду на цюномінаціюпередбачаєтьсятакий вид наданняпсихологічноїдопомоги, як «психотерапія (немедична)», але функціїцихпсихотерапевтів не поширюються на відносини в сферінаданняпсихіатричної і медичноїпсихотерапевтичноїдопомогигромадянам. Таким чином, фахівець-психолог, якийнадаєпсихологічнудопомогу, але не працює в системіохорониздоров'я, можезастосовуватинемедичнупсихотерапію («О психологической помощи ..., 2009).

С. Г. Грінвальд, вважає, щопсихіатр і психотерапевт - це, перш за все, лікарі. Тобтофахівці, якімаютьвищумедичнуосвіту і отрималиспеціалізацію у відповіднійобласті. Психіатрзаймаєтьсялікуваннямдушевних хвороб. При цьому, маючибазовумедичнупідготовку, вінприділяєувагу і тілу, і духу, використовуючивсідоступніметоди - ліки, спеціальніпсихологічнітехніки (психотерапія), фізіопроцедуритощо(http://grinvald.com/stati/chem-otlichayutsya-psihiatr-psihoterapevt- psiholog.html).

Щодо психотерапевта, то це - лікар, якийзаймаєтьсялікуванням методом «психологічноговпливу»:бесіди, роз'яснення, виявленнявнутрішніхконфліктів і пошукшляхіввирішенняпсихологічних проблем пацієнта. Психотерапевт не обов'язково є одночаснопсихіатром, протекраще за все, коли психотерапевт маєпідготовку і досвідроботи в психіатрії. Психотерапевт, як і психіатр, займаєтьсялікуваннямпсихічнихрозладів, однак, якщопсихіатризаймаютьсяпереважно «важкими» психічнимизахворюваннями, віддаючи при цьомуперевагулікарським методам лікування, то поле діяльностіпсихотерапевта - більшлегкірозлади, а такожприкордонністани - тівипадки, коли людині погано, але хворобою цей стан назвати не можна, зазначає С. В. Грінвальд (там само).

Психотерапевта слідвідрізняти, наголошуютьфахівці, від психолога і відпсихіатра. Щодопрофесіоналізму психотерапевта то вінмає пройти певнукількість годин власноїпсихотерапії. Різніпсихотерапевтичніасоціаціївстановлюютьрізнінорми. Поширена норма - 200 годин. Для професійноїроботи психотерапевт повинен не тількиотримати диплом, а й регулярно проходитикурси / семінарипідвищеннякваліфікації, а такождолучатися до супервізії (обговоренняматеріалуклієнтськихпсихотерапевтичнихсесій з супервізором) і проходитиінтервізії (модерованіобговоренняскладнихклієнтськихвипадків з колегами).

Основнезнаряддя психотерапевта - слово, бесіда. Психотерапевт маєволодітиспеціальнимипсихологічнимитехніками, як-то гіпноз, психологічніігри, аутотренінг, тлумаченнясновидінь. Психотерапевт, як будь-якийлікар, має право призначатиліки, проводитимедичніобстеження, діагностуватизахворювання. Особливадіяльність психотерапевта - цепсихосоматичнірозлади - захворювання, при якихстраждаєтіло, але причина страждань - душа. До психосоматичнихрозладіввідносятьсягіпертонічна хвороба, ожиріння, вегето-судиннадистонія, виразкашлунку і дванадцятипалої кишки, бронхіальна астма, синдром хронічної втоми, неспецифічнийвиразковийколіт, деякіформи остеохондрозу, псоріазу. Цізахворюваннядужепоширені, і хворі, якістраждають ними, як правило, звертаються до терапевтів, невропатологів, дерматологів, кардіологів, гастроентерологів, проходятьдовгий, дороге лікування, і, як правило, безрезультатно(http://grmvald.com/stati/chem-otlichayutsya-psihiatr-psihoterapevt-psiholog .html).

Психолог - людина, яка отрималавищугуманітарнуосвіту в областіпсихології. Психолог не є лікарем, і, таким чином, не має право лікувати, проводитипсихотерапію без спеціальноїпідготовки, оскількивін не знає основ медичноїдіагностики, не можевизначититяжкість і справжню причину захворювання. Психолог не можерекомендуватимедичніпрепарати(http://grinvald.com/stati/chem-otlichayutsya-psihiatr-psihoterapevt-psiholog.html). Саме так уважають й іншіфахівці, зокрема в галузіклінічноїпсихотерапії (Жмуров, 2012; Карвасарский, 2007).

У чому ж функція психолога? У більшостівипадків, як зауважуєС. Г. Грінвальд, сфера діяльності психолога не стосуєтьсяхвороби: це маркетинг, управління персоналом, професійнийпідбіркадрів, педагогіка. На окремуувагузаслуговуєспеціальнапсихологія - абодефектологія - психологія людей з обмеженимиможливостями. Також психолог можезайматисяпсихологічнимконсультуванням - за допомогоюзнаньлюдськоїпсихології, підказуватиклієнтам шлях в складнихжиттєвихситуацій. Але цеможливотільки в тому випадку, якщоклієнти не відчуваютьемоційногоабоіншогорозладу(http://grinvald.com/stati/chem-otlichayutsya- psihiatr-psihoterapevt-psiholog.html).

Іншої думки дотримуєтьсягрупаспівавторіввважаючи, щофахівці в галузінеклінічноїпсихологіїможутьнадаватипсихотерапевтичніпослуги, використовуючирізніметодилікуваннявербальнимизасобами(Холмогорова,Гаранян, Никитина, & Пуговкина, 2009).

Середфахівцівпсихотерапевтичногопрофілюокремоюгрупоювиділяютьсяклінічні психологи. Їхнізавдання - допомогтилікарю за допомогоютестових методик визначититічиіншіпсихічніособливостіпацієнтів. Окремотакож стоять медичні психологи, якімаютьвищумедичнуосвіту та спеціальнупідготовку в областіпсихології. Їхнякомпетенція - психологічнадопомогасоматичнохворим. Вони, як правило, не займаютьсялікуваннямдушевнихрозладів. Яківідносяться до сферидіяльностіпсихіатрів(http://grmvald.com/stati/chem- otlichayutsya-psihiatr-psihoterapevt-psiholog.html).

Хтоможепроводитипсихотерапію? Це, вважаютьіншіфахівці, - лікарі-психіатри в процесілікуваннязахворювання, лікарі-психотерапевти (їмможе бути не тількипсихіатр, але і лікаріншоїспеціальності, якиймаєспеціальнупідготовку), лікарі-наркологи, медичні психологи, а також психологи, якімаютьспеціальнупідготовку(https://doc.ua/news/artides/chto- takoe-psihoterapiya-i-zachem-ona-nuzhna).

Особливийпсихотерапевтичний статус у психоаналітика. Хто ж такийпсихоаналітик? Відомо, щопсихоаналіз є однією з течій в психотерапії, заснованій З. Фройдом. Щобфахівецьмігвіднести себе до психоаналітиків, йомупотрібнобуло в той час отриматиспеціальністьлікаря-психотерапевта, і пройти підготовку в областіпсихоаналізу. Ще в 1947 роціЛондонськийінститутпсихоаналізувизначивнаступнутривалість і структуру навчанняпсихоаналітиків:1) не меншечотирьохроків

особистоготренінгу (майбутнійпсихоаналітик сам виступає в роліпацієнта); 2) веденнядвоххворихпід контролем більшдосвідченоголікаря і теоретична навчанняпротягомтрьохроків. Психоаналітичнатерапіяпередбачаєвідвідуванняпсихоаналітикап'ятьразів на тижденьтривалістювідп'яти до п'ятнадцятироків(http://grinvald.com/stati/chem-otlichayutsya- psihiatr-psihoterapevt-psiholog.html)

Сама номінація «психоаналіз» в теперішній час стала вельми модною. Тому багатопсихологів і лікарівназивають себе «психоаналітиками», не маючи на цеосвітньо-професійнихпідстав і необхідного для здійснення такого аналізудосвіду. На сьогоднішній день психоаналіз як вид психологічноїдопомоги, на жаль втратив, зауважує С. Г. Грінвальд, своєзначення. Я не бачив, жодногопацієнта, що проходить психоаналіз! (там само).

Дискусійністьпитання, хто ж все такимає право бути психотерапевтом, знімаєпевноюміроюСтрасбурзькадекларація, прийнятазавдякизусиллямЄвропейськоїпсихотерапевтичноїасоціації (ЕАР).

ЗгідноСтрасбурзькоїдеклараціїпсихотерапія є особливою дисципліною з галузігуманітарних наук, заняттяякою є вільною і незалежноюпрофесією. Психотерапевтичнаосвітафахівцяцьогопрофілювимагаєвисокогорівнятеоретичної та клінічноїпідготовленості. В психотерапіїгарантованоюмає бути різноманітністьтерапевтичнихметодів. Освіта в області одного з психотерапевтичнихметодів повинна здійснюватисяінтегрально, включаючитеорію, особистийтерапевтичнийдосвід і практику підкерівництвомсупервізора. Одночасномаютьнабуватисяширокіуявлення про іншіметоди. Доступ до такоїосвітиможливий за умовиширокоїпопередньоїпідготовки, зокрема, в галузігуманітарних та суспільних наук (Карвасарский, 2006). Незважаючи на рекомендованіЄвропейськоюпсихотерапевтичноюасоціацієюумови і підходи до визнанняфахівціврізногогуманітарногопрофілю психотерапевтами, ниніпродовжуютьспівіснуватинеоднозначні, навітьсуперечливі, думки фахівців-науковців і фахівців-практиків в галузіпсихотерапії та управлінців про те, хтоможепрацювати психотерапевтом і в яких ЗВО доцільнішеготуватипсихотерапевтів?

В чому ж полягаєрізницяміж психологами- психотерапевтами і лікарями-психотерапевтами, які до сьогодні в Українінадаютьпсихотерапевтичніпослуги? Відмінностіміж психологом і лікарем, якіздійснюютьпсихологічнудопомогу лежать передусім в площиніотриманої ними освіти(Ьйр8://к-8.о^.иа/р8укИо1оЬіуа_Шуа_^го8ІукЬ/сЬут-уМгІ2пуауе1%СА%В98уа-р8укЬо1оЬ-р8укЬоіегареу1-р8укЬіа1г/).

Які установи мають право здійснюватипідготовкупсихотерапевтів в Україні?

Немедичніосвітні установи, щореалізовуютьнавчальніпрограми за спеціальністю «053 Психологія» і спеціалізаціями «Психотерапія», або «Клінічнапсихологія» як у формімагістратури, так у форміпрофесійноїперепідготовки, мають право здійснюватинавчання не тількидипломованихлікарів, а й людей з психологічною та іншоюосвітою. Таким чином, дефакто психологи й іншіфахівці, крімлікарів-психотерапевтів, якіздобулицюкваліфікацію в медичних ЗВО, можутьотримуватикваліфікацію, щодозволяєзастосовуватитехнікипсихотерапії в своїйпрактиці.

На заходіклінічні психологи мають право займатисяпсихотерапієюпорядізлікарями. У деякихєвропейськихкраїнахпоняття «психотерапевт» вживаєтьсястосовноосіб, якімаютьгуманітарнуосвіту, не пов'язану з медичною(Холмогорова, 1996). В Німеччині психотерапевтом за законом мають право називатисяфахівці з вищоюпсихологічноюабомедичноюосвітою, якідодатковопройшлинавчання і опанувалипсихотерапевтичні методики. Відповіднопершііменуються - «психологічний психотерапевт», а другі - «лікарський психотерапевт» (http://www.psychotherapie- neumuenster.de/beruf-psychotherapeut/). Зигмунд Фройд писав, що для його методу медичнаосвітанеобов'язкова. Обґрунтуваннюцієїтезиспеціальноприсвячена одна з йогопраць, щоопублікована в 1926 році «До питання про дилетантськийаналіз: Бесіди з сторонніми». Фройдзазначав, що причини невротичнихзахворюванькоріняться не в тілі, а в психіці. Саме тому для оцінки невротика, «так само як і для йоголікування, медичненавчаннянічого не дає, взагалінічого» (Фройд, 2008).

Теперсучасніпсихологічніфакультетидаютьвсебічну, потрібну для майбутнього психотерапевта, освіту. Середсукупностібагатьохпсихологічнихдисциплін, необхідних для якісноїпідготовкимайбутніхпсихотерапевтів, обов'язковими є такі, як клінічнапсихологія, психологіяособистості, психологіярозвитку, психогенетика, психофізіологія ЦНС, фізіологія ЦНС, ВНД і сенсорнісистеми, гормональнарегуляціяпсихічнихстанів, психопатологія, основипсихотерапії, психологічнеконсультування, психодіагностика, тренінгова робота та іншідисципліни, орієнтовані на успішнупсихотерапевтичнудіяльністьмайбутніхпсихологів(Павлов, 2004).

Не тількиці, а й іншіпрофесійно-орієнтованідисципліни, щовивчаються в психологічнихЗВО, певноюміроюготуютьстудентів до психотерапевтичноїдіяльності. Протеістотнимнедолікомсучасноїпідготовкимайбутніхпсихотерапевтів на психологічних факультетах за спеціальністю 053 Психологія (спеціалізація «психотерапія», «психоаналіз», «клінічнапсихологія») є відсутністьнавчальнихдисциплін, вивченняякихсприяєформуванню у студентівпрофесійно-мовленнєвихумінь, навичок і психотерапевтично-дискурсивноїкомпетентності

(Калмиков, 2020: 95-99). Більше того, навіть в традиційноіснуючійпсихотерапевтичнійпрактицівідсутні як будь-якіметодичнірекомендації з дискурсивноїдіяльностіпсихотерапевтів, так і моніторинговізасобиоцінювання таких мовленнєво-вербальних - дискурсивно-фахових - здобутківпсихотерапевтів. Власне й саміпсихотерапевтивідчувають, як засвідчуютьрезультатиопитування, значнітруднощі при виборідоречнихмовнихзасобів в процесіпсихотерапевтичноїкомунікації з клієнтами/пацієнтами. Вони не володіютьтим репертуаром мовленнєво-мовних форм і структур, який би допомагавїмбезперешкодноексплікуватисвоїпсихотерапевтичніінтенції, смисли та внутрішніпрограмипродукованихпрофесійнихдискурсів. Відтак, виникає парадоксальна ситуація:відбуваєтьсяпідготовка

психотерапевтів як навчаннялікування словом, а формування у студентіввідповіднихтакійосвітімовленнєво-вербальнихумінь, навичок і компетентностей зовсім не передбаченозмістомпсихологічноїосвіти.

Щодопідготовкимайбутніхпсихотерапевтів в медичних ЗВО, то медики в процесісвогонавчаннявивчаютьлишетакіпсихологічноорієнтованідисципліни, як:неврологія,

наркологія, психіатрія, а такожосновипсихології, медичнупсихологіютощо. На дисциплінипсихотерапевтичногоспрямування в медвузах, як правило, не виділяютьсякредити. Питаннящодо дискурсивно-компетентнісної і комунікативно- толерантнісноїпідготовкистудентів-медиків - майбутніхпсихотерапевтів - не піднімаєтьсявзагалі. Як можнабачити, в медичних ЗВО залишаєтьсязовсімнебагато часу на предмети, потрібні для професійноїпідготовки психотерапевта, незважаючи на те, щолікар будь-якоїмедичноїспеціальності за родом своєїдіяльності і за своїмпокликаннямкрімсвого основного фахумає бути ще й психотерапевтом, володітивміннямиетично-медичноїкомунікації з пацієнтами, навичками вербального заспокійливоговпливу.

Дужеважливо, абилікар-психотерапевт приймав і розумівклієнта, володіваудіювальниминавичками, шанобливоставився до нього і уважнослухавйого. Без цього буде складно просунутися в психотерапевтичнійроботі. Важливотакож, щобвінрозумівціліклієнта, завданнясвоєїроботи і результат, якоговінчекаєвідздійснюваної ним терапії. Обов'язковопотрібнорозповістиклієнту, як саме терапевт збираєтьсяпрацювати з клієнтомабо ж надатирекомендацію, кудизвернутися в разі, якщовикористаний метод не підійдеклієнту(https://arcua.org/psixeya/vipuski/xochu-piti-do-psixoterapevta.-chogo-chekati-vid-terapiui-ta-yakoyu-vona-buvae .html).

Спробурозмежуватифункціїфахівців з різноюосвітою, якіздійснюютьпсихологічнудопомогу, здійснив С. В. Грінвальд. (http://grmvald.com/stati/chem-otHchayutsya-psihiatr-psihoterapevt- psiholog.html). Відмінностіміжпсихіатром, психотерапевтом і психологом цейфахівецьпрезентував у такийспосіб (табл. 1).

Таблиця 1