Психологічні чинники дезадаптивної поведінки підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні чинники дезадаптивної поведінки підлітків

Мацокіна В.Ю.

студентка 2 курсу магістратури

спеціальності «Психологія»

Резнікова О.А.

канд. психол. наук, доц. кафедри психології

Анотація

У статті проведено аналіз проблеми дезадаптивної поведінки підлітків; визначено індикатори психічної дезадаптації, а також характеристики мотиваційної сфери особистості підлітка як психологічних чинників їх дезадаптивної поведінки.

Ключові слова: дезадаптивна поведінка, особистісна тривожність, нервово-психічна напруга, потреба, внутрішній конфлікт.

Постановка проблеми

дезадаптивний поведінка підліток

Складні соціально-економічні і політичні відносини в сучасному суспільстві, несприятлива екологічна ситуація в країні обумовлюють зниження здоров'я населення, особливо молодої його частини. Для сучасних дітей, підлітків і молоді характерне зниження психічної стійкості, підвищений стан нервово-психічної напруги, неконструктивні стратегії поведінки. Разом з тим, перед молодим поколінням постають складні проблеми адаптації в суспільстві. Здатність до адаптації є найважливішою умовою для збереження психічного здоров'я, розвитку й удосконалювання особистості.

Особливо гостро проблема адаптації постає в кризові періоди розвитку особистості. Підлітковий вік традиційно вважається одним з найбільш критичних моментів в психічному розвитку особистості. І в першу чергу, це відбивається значними змінами в мотиваційній сфері підлітків. З мотиваційної сфери черпаються конкретні мотиви поведінки підлітка. Через неї, підліток включається в механізми поведінки, зокрема дезадаптованої. Вивчення процесу виникнення і формування мотивів поведінки допомагає зрозуміти джерела спонукальної сили тих чи інших вчинків, у тому числі, мотивацію дезадаптивної поведінки підлітка.

Актуальні завдання сьогодення потребують нового осмислення розвитку і становлення особистості в процесі її взаємодії з навколишнім середовищем, створення узагальнюючої концепції дезадаптації особистості. Освітнім закладам вкрай необхідні методичні розробки, які б допомогли психологу грамотно й ефективно будувати роботу з профілактики й корекціі психічної дезадаптації підлітків. Гуманістичні тенденції сучасної системи освіти і виховання зумовлюють пошук глибинних мотивів дезадаптації особистості, відмови від декларованих методів перевихоання дезадаптованих підлітків.

Аналіз останніх досліджень

Проблеми адаптації особистості знайшли своє втілення в роботах Ю.А. Александровського, Б.Г. Ананьєва, Г.О. Балла, Ф.Б. Березіна, В.П. Казначеєва, О.М. Леонтьєва, В.І. Медведєва, О.Г. Мороз, А.А. Налчаджяна, А.В. Петровського, Ж. Піаже, А.О. Реана, О.Г. Солодухової та ін. Автори відмічають, що поняття «дезадаптації» є антонимічним стосовно поняття «адаптація» і розглядається у зв'язку з постійною неузгодженістю в системі «потреби індивіда - середовище», що не забезпечує адекватне регулювання особистісно-середовищної взаємодії, підтримуючи адаптаційну напругу. При вираженому порушенні збалансованості в системі «особистість - середовище», коли вимоги до адаптаційних механізмів наближаються до меж и можливостей, ці межі розширюються, тривога значно зростає, формується емоційний стрес. У підсумку може відбутися зрив психосоціальної і психічної адаптації у вигляді порушень психофізіологічних співвідношень, що виявляються у формі численних нервово-психічних, психосоматичних і соматичних захворювань (психофізіологічний аспект дезадаптації), у стабільній зміні психологічних характеристик особистості, що не забезпечують адекватних пристосувальних реакцій (психологічний аспект) і у виражених змінах характеристик соціального функціонування особистості, її системи відносин (соціально-психологічний аспект дезадаптації). Причини дезадаптації можуть бути різноманітними: деформації в розвитку й задоволенні потреб, моральних переконань, безвідповідальність, відсутність почуття обов'язку, нездатність прийняти самостійне рішення й підтвердити слова справою, психічні патології, а також упереджене оціночне ставлення, нещирість, цинізм оточуючих, душевна глухота й сліпота тощо [1].

Особливо гостро проблема адаптації постає в кризові періоди розвитку особистості. Одним з таких періодів є підлітковий вік. Вивченням підліткового віку займалося чимало вчених у межах різних підходів: С. Холл, М. Кле, Ш. Бюллер, Е. Шпрангер, А. Фрейд, Е. Еріксон, К. Левін, Л.С. Виготський, Л.І. Божович, І.С. Кон, Д.Б. Ельконін. Кожен автор пропонує своє розуміння психологічних характеристик підліткового віку, основних суперечностей цього періоду, а також завдань, що стоять на цьому життєвому етапі. Безперечним є положення про те, що у процесі становлення особистості підлітка розгортається складна індивідуалізована система суперечностей, яка характеризує напруженість його внутрішнього життя, осмислення ним навколишнього світу, свого місця в ньому і ставлення до оточення, до самого себе. Суперечності можуть загострюватися і викликати відповідні переживання, які мають вплив на всі сфери особистості підлітка [2].

Дослідженню проблеми дезадаптації підлітків були присвячені праці О.В. Аверіна, К.С. Варшавської, С.В. Дмитрієвої, Є.Г. Коблика, О.І. Коджаспірова, Н.В. Лебедєвої, Н.В. Литвиненко, О.В. Новікової, Є.В. Підчасова, Н.І. Сперанської, А.Є. Цицуліна, Г.А. Цукерман та ін.

Аналіз психолого-педагогічної літератури не дозволяє знайти загальноприйнятого підходу до визначення підліткової дезадаптації. Немає і єдиного розуміння відносно діагностичних критеріїв, корекції поведінки і особистісного розвитку підлітків. Кожен з підходів має свої основи, власну логіку. Найбільш узагальненим виглядає розподіл підлітків із дезадаптивною поведінкою на дві категорії. По-перше, це діти з так званими «соціалізованими формами» антисуспільної поведінки. Свій антисуспільний напрямок вони не демонструють явно, розуміючи, що це потягне негативні наслідки. По-друге, це підлітки з несоціалізованою, агресивною, антисуспільною поведінкою. Вони мають значні емоційні розлади, які проявляються в негативізмі, агресивності, зухвалості й помсті. Як у першому, так і у другому випадку мова йде про порушення поведінки. Отже, дезадаптація підлітків - це такий стан, в якому головна проблема полягає в появі соціально несхвалюваних форм поведінки.

Створення узагальнюючої концепції підліткової дезадаптації зумовлюють пошук глибинних мотивів дезадаптації особистості, відмови від декларованих методів перевиховання.

Метою статті є визначення та аналіз психологічних чинників дезадаптивної поведінки підлітків

В процесі роботи було висунуто припущення про те, що основними критеріями, що виявляють психічну дезадаптованість, є нервово-психічне напруження, стан підвищеної тривоги, астенія; характеристики потребово- мотиваційної сфери особистості виступають у якості психологічних чинників, що поряд з іншими детермінантами визначають дезадаптивні процеси в підлітковому віці.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: бесіди, спостереження, анкетування, психодіагностика та статистичні методи кількісної та якісної обробки результатів дослідження.

Психодіагностичний метод реалізувався за допомогою психодіагностичних методик: методика виявлення рівня нервово-пихічної стійкості В.О. Бодрова; методика виявлення рівня шкільної, самооцінної і міжособистісної тривожності Г.М. Прихожан; опитувальник нервово-психічної напруги Т.А. Немчина; методика виявлення рівня невротичної астенії Л.І. Вассермана, методика діагностики рівня співвідношення «цінності» та «доступності» у різних життєвих сферах О.Б. Фанталової, методика діагностики потреби у пошуках відчуттів М. Цукермана, методика діагностики ступеня задоволення основних потреб Д.Я. Райгородського.

Вибірку дослідження склали 98 школярів у ціці 13,5-15 років.

За результатами анкетування вчителів, бесід із батьками, вчителями була визначена група підлітків, у яких спостерігалиться яскраво виражені дезадаптаційні реакції за зовнішнім крітерієм, тобто порушення нормативної поведінки: агресія(фізична), грубість із вчителями, батьками, однолітками, цькування однолітків, зухвалість та інше. Ця група підлітків склала вибірку дослідження внутрішніх критеріїв дезадаптивної поведінки та її психологічних чинників.

Аналіз показників нервово-психічного стану підлітків показав вираженість індикаторів психічної дезадаптації.У досліджуваних домінує високий рівень шкільної тривожності - 57,3%. У 22,0% підлітків цієї групи діагностовано середній рівень шкільної тривожності, низький рівень шкільної тривожності діагностовано у 20,7% досліджуваних. Появі шкільної тривожності сприяє надмірна цінність успішності в навчанні, коли вирішальне значення для учня мають не знання, а саме рівень успішності, відображений в оцінці.

Дві третини (64,5%) підлітків мають високий рівень самооцінної тривожності, у 28,5% підлітків - середній рівень цієї тривожності, і лише незначна кількість досліджуваних (7,0 %) виявляє низький її рівень (таблиця 2.3). Високий рівень вияву самооцінної тривожності відображає невідповідність підлітка суб'єктивним особистісним стандартам. Така тривожність зумовлена гіпертрофованою потребою в досягненні, коли підліток відчуває незадоволення самим собою. Ця тривожність виникає в ситуаціях, що актуалізують уявлення індивіда про самого себе. До таких ситуацій можна віднести ситуації фрустрації у досягненні мети, порівняння себе з іншими, перевірку здібностей, оцінку роботи, прийняття відповідальних рішень.

Розвитку міжособистісної тривожності можуть сприяти такі стресогенні чинники, як критика підлітка з боку інших суб'єктів навчальної діяльності, конфлікти між ними. З високим рівнем вияву цієї тривожності, зафіксовано у 45,0% підлітків; з середнім рівнем - 33,9%; з низьким - 21,1%.

Таким чином, підлітки переживають тривожні стани. Високий рівень тривожності, як відомо, свідчить про фрустрацію найважливіших потреб підлітка, пов'язаних із внутрішньою позицією підлітка у реальному навчальному процесі та міжособистісній взаємодії.

Встановлено також, що оптимальна нервово-психічна напруга, що забезпечує спонукання до дії, досягнення поставлених цілей спостерігається тільки у 35% підлітків з порушенням нормативності поведінки. Слабка та надмірна нервово-психічна напруга спостерігається у 65% підлітків, що свідчить про дезадаптивні характеристики їх психічного стану.

У 53% підлітків з порушеннями нормативності поведінки не спостерігається симптомів невротичної астенії. У іншої частини дослджуванних спостерігається симптоматика невротичної астенії або наголошуються прикордонні стани (23%; 24% співвідносно), які виявляються у втомі, підвищеній стомлюваності, зниженням працездатності, дратівливості, чутливості до зовнішніх і внутрішніх подразників.

Встановлено, що 50% підлітків з порушеннями нормативної поведінки мають високий рівень ризику дезадаптації. Це говорить про те, що у цих підлітків неблагоприятний прогноз стійкості до стресу.

Встановлено прямий позитивний зв'язок між дезадаптацією та наступними характеристиками нервово-психічних станів підлітків - нервово-психїічна напруга, шкільна тривожність, самооцінна тривожність, міжособистісна тривожність, астенія.

Результати дослідження дозволяють зробити висновок про те, що підлітки з девіантною поведінкою, зовнішній критерій адаптації яких відображає невідповідність реальної поведінки особистості установам суспільства, вимогам середовища, правилам і критеріям нормативної поведінки, що прийняті у соціумі, мають одночасно дезадаптацію за внутрішнім критерієм. Тобто у даному випадку ми маємо справу із системною соціальною дезадаптацією за внутрішнім і зовнішнім критеріями.

Для підлітків, які брали участь у дослідженні найменший ступінь задоволення мають одні й ті ж потреби, а саме: матеріальні, у безпеці та у самовизначенні. Найменша напруга реєструється щодо потреби у визнанні та соціальних потреб. Сполучення ж фрустрації матеріальних потреб з потребою у безпеці, що ми спостерігаємо у підлітків, ймовірно є одним із чинників, що визначає дезадаптовану особистість. Найбільш доступною для себе підлітки вважають цінність щасливого сімейного життя.

У підлітків найбільш фрустрована потреба у безпеці. Для цих підлітків найбільш значущими є цінності, що пов'язані із міжособистісними стосунками (щаслива сім'я, друзі, кохання). Внутрішній конфлікт (Д<Ц) у підлітків відчувається стосовно цінностей «наявність хороших і вірних друзів», «щасливе сімейне життя» та «свобода». Найбільший мотиваційний конфлікт зареєстровано за цінністю «щасливе сімейне життя». Найбільший внутрішній вакуум (Ц<Д) підлітки відчувають стосовно цінності «цікава робота», яка не викликає ніяких спонукальних дій у досліджуваних. Їм властивий високий і середній рівень вираження потреби у пошуках відчуттів. Можна припустити, що більшість підлітків з високим ризиком дезадаптації таким чином задовольняють притаманний їм високий рівень потреби у пошуках відчуттів.

Встановлено прямий позитивний зв'язок між дезадаптацією та наступними характеристиками мотиваційної сфери підлітків - фрустрація потреби самовизначення, фрустрація матеріальних потреб, фрустрація потреби у безпеці, потреба у пошуках гострих відчуттів, внутрішньоособистісні конфлікти Ц>Д, внутрішньо особистісний вакуум Д<Ц. Отже, чим вищі показники цих характеристик мотиваційної сфери, тим вищій рівень ризику дезадаптації.

Висновки

Таким чином, мотиваційна сфера дезадаптованих підлітків має свої специфічні властивості та є психологічним чинником, який поряд з іншими детермінантами визначає дезадаптаційну поведінку. Психологічним змістом психокорекції дезадаптивної поведінки підлітків повинен стати прямий та опосередкований психолого-педагогічний вплив на мотиваційну сферу його особистості з метою позитивної зміни її структурно-динамічних особливостей. Врахування провідних тенденцій мотиваційної сфери підлітків дозволить розробляти диференційовані та ефективні програми такого впливу.

Список використаних джерел

1. Реан А.А. Психология адаптации личности / А.А. Реан, А.Р. Кудашев, А.А. Баранов. - СПб.: Прайм-Еврознак, 2006. - 479.

2. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста: пер. с анг. Н. Малыгиной, С. Харитоновой, С. Рысевой, Л. Царук / Ф. Райс. - СПб.: Питер, 2000. - 624 с.

Размещено на Allbest.ru