Психологічні особливості гендерної ідентичності підлітків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості гендерної ідентичності підлітків

Кіян А.П.

к.п.н., доц. каф. психології ДДПУ

Бурковський К,С.

студент IV курсу спеціальності «Психологія»

У статті дана інформація щодо гендеру та гендерної ідентичності та їх особливостей утворення в підлітковому віці. На основі емпіричного дослідження був встановлений зв'язок між рівнем самооцінки та рівнем маскулінності та фемінності у досліджуваних підлітків обох статей.

Ключові слова: гендер, гендерна ідентичність, тендерні ролі, маскулінність, фемінність, андрогінність, підлітковий вік.

Вступ

Постановка проблеми. В сучасному світі відбуваються зміні норм та моделей, які висуває суспільство при становленні чоловіків та жінок. Поширюються ідеї про рівність людей та свободу особистісного самовизначення, починає приділятися увага не стільки статі, скільки гендеру людини. Даний розвиток погляду на окрему змінює і суспільство, і особливо сильно це впливає на підлітків. Підлітковий вік представляє собою важливий та складний етап в становленні як гендерної ідентичності, так і індивідуальності в цілому. Підліток потрапляє в соціальну систему, де з однієї сторони його зустрічають традиційні погляди на жінок, чоловіків та сім'ю, а з іншою - більш ліберальний погляд на дані образи. При цьому, важливу роль в даному процесі грає самооцінка, адже вона впливає не лише на прийняття себе, а й на те, як він сприймає дані суспільством та оточенням йому поведінкові моделі для певної статі, як сприймає самого себе в певних соціальних групах. Тому адекватний рівень самооцінки підлітка є важливим для формування гендерної ідентичності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи проблему гендерної ідентичності в роботах І.С. Кльоциної [4], С.Л. Бем [1]., можна відмітити те, що автори визначають гендерну ідентичність як соціально -утворений продукт, який характеризує людину відносно її приналежності до однієї з груп - жіночої чи чоловічої. При цьому, в питанні гендерної ідентичності найважливішим є те, як саме людина себе визначає.

Не дивлячись на дослідження різних сторін теми гендеру науковою середою, питання зв'язку самооцінки з формуванням гендерної ідентичності, на нашу думку, є недостатньо вивченим.

Мета статті - визначити особливості гендерної ідентичності, її зв'язок з самооцінкою підлітка.

Виклад основного матеріалу дослідження

Поняття гендер все частіше зустрічається як в сфері вивчення людини, так і в буденному інформаційному просторі. Раніше більш звичним терміном в цій сфері був термін «стать», але він визначав лише анатомо-фізіологічні якості, на основі яких відбувався поділ на жінок та чоловіків. Але окрім цих якостей існує соціальний розподіл ролей, особливості поведінки та емоційні характеристики особистості. При цьому, вчені давно відмітили, що поділ на «типічно чоловічі» та «типічно жіночі» характеристики доволі умовні, адже те, що для одного суспільства є типовим для чоловіків, то для іншого може виступати лише жіночою характеристикою чи типом діяльності [6].

Перша серйозна спроба розділити поняття «стать» та «гендер» була зроблена Робертом Столлером в 1968 р. Він вивчав транссексуальність та на основі своїх спостережень та досліджень прийшов до висновку, що легше хірургічно змінити, ніж змінити гендерну ідентичність у людини.

Подальші дослідження в цьому напрямку лише підкреслювало дану ідею - адже існування транссексуальності свідчило про те, що гендер залежить не тільки від статі, але й є результатом формування гендерної ідентичності.

Як соціальний інститут - гендер, один із головних засобів, при допомозі якого людство організовує своє життя. Необхідно зазначити, що існує два способи відбору індивідів для вирішення будь -яких суспільних цілей, де один - це за його вміння, таланти чи досягнення, а другий - за належність до певної соціальної групи чи при наявності певного статусу. Різні суспільства з різною інтенсивністю використовують ці два різні підходи в оцінці індивідів, однак кожне суспільство використовує гендер і вікове розподілення.

Гендерна ідентичність представляє собою переживання відповідності до певних гендерних ролей, які представляють собою ті чи інші соціальні норми, стереотипи та типові особливості, які характерні для тієї чи іншої статі, саме усвідомлення себе чоловіком, жінкою чи істотою іншої, «третьої статі».

Зміст гендерної ідентичності ж прийнято розкривати через категорії маскулінності та фемінності. Маскулінність характеризує ту сукупність поведінкових та психічних якостей, особливостей, які об'єктивно притаманні чоловікам та відрізняють іх від жінок, в той час я фемінність виступає аналогічною характеристикою для жінок, яка визначає їх особливості.

В своїх роботах С.Бем доповнила дану систему, фактично додав третій гендер у вигляді концепції андрогінії. Даний тип характеризується сукупністю фемінних та маскулінних характеристик, об'єднуючи їх в приблизно рівній мірі. Загалом, можна виділити наступну детальну характеристику типів:

Маскулінний тип характеризується найбільшою виразливістю таких якостей особистості як незамінність, наполегливість, власність, схильність до захисту власних поглядів, схильність до ризику, аналітичний склад мислення, віра у себе, самодостатність.

Фемінінному типу особистості більшою мірою притаманні такі якості як сором'язливість, ніжність, віддаленість, співчуття, здібності втішити, сердечність, м'якість, довірливість та любов до дітей.

Андрогінному типу особистості приблизно у рівному ступені притаманні маскулінні та фемінінні якості особистості, що виявляються у поєднанні традиційно чоловічих і жіночих характеристик в одній людині. За думкою вчених люди андрогінного типу більше за все пристосовані до життя і найменш зазнають стресів, пов'язаних зі статево-рольових конфліктами [2].

І.С. Кон відмічав, що хоч гендерна ідентичність є базовим та фундаментальним почуттям своєї приналежності до певної статі, вона не дається індивіду при народженні, а утворюється в результаті взаємодії природних задатків та процесу соціалізації, при цьому сам суб'єкт є активним учасником цієї взаємодії, приймаючи чи відкидаючи певні ролі та моделі поведінки [5].

Якщо ми кажемо про утворення гендерної ідентичності, то потрібно відмітити найактивніший етап - підлітковий. Підлітковий вік - складний, динамічний період становлення соціальної ідентичності, в тому числі ґендерної ідентичності. Даний процес є одним із головних завдань розвитку особистості у підлітковому віці, при цьому він відбувається в соціумі, та включає в себе набір певних соціальних очікувань, які і характеризують ту чи іншу стать.

Підлітки ж, в першу чергу, починають орієнтуватися на ті норми та стереотипи, які характерні для їх середовища. При цьому, в нинішній час, змінюються ті звичні норми, які були характерні для чоловічої та жіночої ідентичності ще не так давно - дівчата все частіше обирають образ сильної та незалежної жінки, яка сама будує своє життя, відкидаючи образи домогосподарок. Нинішня молодь спокійно відноситься до різних поглядів щодо питань своєї гендерної ідентичності [3].

У підлітковому віці під впливом ровесників і часто всупереч сімейним установкам посилюється прагнення до традиційних стереотипів серед хлопців. У дівчат переважає прагнення до стереотипів сучасних, які передбачають більшу рівність і подібність статей. Оскільки чоловічі якості мають у підлітків більший престиж, дівчата болісніше реагують на підкреслення їхньої статевої належності, а уявлення дівчат про їхню статеву роль суперечливіші.

Емпіричне дослідження з визначення зв'язку самооцінки та гендерної ідентичності було проведено за допомогою таких методик, як проективний метод незакінчених речень “Я - чоловік / жінка” Л.М. Ожигової для визначення гендерної ідентичності, Методики «Шкала самооцінки» та знаходженням кореляційного зв'язку між гендерними установками та самооцінкою підлітка.

В процесі дослідження гендерної ідентичності були отримані результати, які свідчать про те, 55% підлітків з виборки відчувають відповідність гендерному стереотипу, що говорить про позитивн е сприймання традиційних моделей поведінки та спроби наслідувати їх. 26% мають невизначену позицію щодо своєї гендерної ідентичності, а 19% - виражають свою невідповідність гендерному стереотипу, виражаючи неприйняття звичних образів та соціальних очікувань щодо статі.

Під час визначення зв'язку за допомогою коефіціенту кореляції Пірсона, був отриманий результат, який дорівнює 0,62, що свідчить про прямий значний кореляційний зв'язок. Виходячи з даних результатів можна свідчити про вплив самооцінки на становлення гендерної ідентичності.

Вплив самооцінки можна прослідити в тому, що гендерна ідентичність є самовизначенням людини. Потрібно враховувати активність формування ідентичності в підлітковому віці, бо в цей період самооцінка, як і уся психологічна сфера підлітка, є нестабільною. Так, наприклад, при неадекватній низькій самооцінці людина може шукати підтримки від інших людей, потрапляючи в референтні групи, які мають відмінну гендерну ідентичність, тим самим вже приймаючи їх світогляд і направляючи розвиток своєї індивідуальності до їх ідеалів.

гендерна ідентичність підліток

Висновки і перспективи подальших розвідок

Отже, гендерна ідентичність представляє усвідомлення особистістю себе як представника чи представниці статі, гендеру, з наявним відчуттям приналежності себе до чоловічої, жіночої та іншої статі. Сама ідентичність не є вродженою та формується в результаті двосторонньої взаємодії суб'єкта з соціумом. Сам гендер розкривається через категорії маскулінністі, яка характеризує типічні характеристики для чоловіків, фемінності, яка є характеристикою для типичіно жіночих якостей, та андрогінність - характеристика, яка включає в себе сукупність жіночих та чоловічих якостей.

Загалом, можна зробити висновок про те, ще поняття «гендер» не є константним поняттям та видозмінюється зі змінами в суспільстві. В той же час, підлітковий вік виступає критичним для формування гендерної ідентичності, враховуючи нестабільність цього етапу та те, що найчастіше підлітки опиняються між двох вогнів - старих та більш традиційних норм та очікувань, та нових, які характеризуються більшою свободою самовираження та прийняття себе, неважливо який ти є.

Аналізуючи результати нашого емпіричного дослідження, ми можемо зробити висновок про прямий вплив самооцінки підлітка на його гендерну ідентичність та сприймання гендерних установок та стереотипів.

Список використаних джерел

1. Бем С. Линзы гендера: Трансформация взгляда на проблему первенства полов / С. Бем. - М., 2004. - 336 с.

2. Зинченко В. П. Психологический словарь / В. П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. --. М.: Астрель: АСТ: Транзиткнига, 2006. 479 с.

3. Горностай П.П. Гендерна соціалізація та становлення гендерної ідентичності / П.П. Горностай // Основи теорії гендеру. - К.: „К.І.С.”, 2004. - С. 132-156

4. Клецина И. С. Гендерная социализация: Учебное пособие / И. С. Клецина.- СПБ., 1998.--243 с

5. Кон И. С. Психология половых различий // Вопросы психологии. 1981 №1. С. 47-57

6. Малкина-Пых И.Г. Гендерная терапия / И.Г. Малкина-Пых М.: Изд-во «Эксмо», 2006. -- 928 с.

Размещено на Allbest.ru