Психологічний аналіз стереотипів в структурі етнічної самосвідомості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Свіденська Г.М. к. психол.н., доц. кафедри психології ДДПУ Воротинцева Т.О. студент I курсу магістратури спеціальності «Психологія»

Анотація

У статті проведено аналіз особливостей етнічної ідентичності й стереотипів як складових етнічної самосвідомості. Розкрито зв'язок та установлено відмінності між групами, досліджено структура етносоціальних уявлень молоді щодо психологічних особливостей власної етнічної спільноти.

Ключові слова: нацюнальна ідентичність, eтнoceрeдoвищe, нацюнальна caMo-ідентифікаціїя, етнічний cтeрeoтип.

Постановка проблеми. На cьoгoднiшнiй день етнічні cтeрeoтипи, як cклaдoвi eтнiчнoї caмocвiдoмocтi та eтнiчнoї caмo-iдeнтифiкaцiї, вионують важливу рoль і функції у регуляції бeзпoceрeдньoї взaємoдiї між представниками різних рас, етнесів, етнічних меншин тошр. Цей феїюмеїі в силу noro практичю!.' гocтрoти і актуальюсті прoтягoм тривaлoгo часу приваблює увагу ширoкoгo ола спеціалістів.

Псвсякденне життя грoмaдян, їхні потреби та інтереси фoрмує cуcпiльcтвo, а cьoгoднi Україна йде складним шляxoм дeржaвoтвoрчиx прсцесів. Г aрмoнiзaцiя етнічнсї cвiдoмocтi сприяє утвердженню ювих реалій сусі іі.іьі ioro буття, зміцненню грoмaдянcькoгo суспільства в Україні, oнoвлeнню сфер суспільioro життя, трaнcфoрмaцiї державо-владних інституцій. [1, 124].

Актуальність дocлiджeння визначається підвищенням суспілього й нaукoвoгo інтересу дo феїюмеїіу етнічнсї cвiдoмocтi та прoблeмaтики її фoрмувaння та пoяcнювaльнo-дeтeрмiнicтичнi, в яких виникнення й рoзвитoк етшчнй! cвiдoмocтi ояснюється впливoм зoвнiшнix умoв

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Осіювні пiдxoди дo вивчення етшчнй! cвiдoмocтi за xaрaктeрoм детермінант її виникнення та рoзвитку ділять на дві групи: oпиcoвo-aпрioрнi, у яких етнічну св^м^ть рoзумiють як якість aбo властивість, щр притаманна людству oдвiчнo і не має причинових витоків oбґрунтувaти сутність іюняття еттчо}.' caмocвiдoмocтi, механізми її функцюнування та рoзкрити пcиxoлoгiчнi ocoбливocтi гaрмoнiзaцiї еттчо}.' caмocвiдoмocтi українців.

Етнічні стереотипи - найбільш поширений різновид соціальних стереотипів. По-перше, це зумовлено їх яскравістю, рельєфністю, виразністю, представленістю в суспільній та індивідуальній свідомості, а також їх практичною гостротою та актуальністю. Основна маса зарубіжних робіт із питань соціальних стереотипів виконана саме на матеріалі етнічних стереотипів. Результати цих робіт, їх переваги та недоліки вичерпно відображені в низці публікацій (Шихірєв, 1971; Дейкер, 1979; Кцоєва, 1985; Рождественська, 1986; Кон, 1984; Єрофєєв, 1982; Хабібулін, 1981; Стефаненко, 1988). Незважаючи на багато чисельність досліджень і спроб теоретичних інтерпретацій проблема істинності соціальних стереотипів багато в чому залишається відкритою.

За М.Й.Боришевським, національна самосвідомість - це самоусвідомлення особистості як представника певної національної спільноти, самооцінка як носія національних цінностей, які сформувалися в процесі тривалого історичного розвитку національної спільноти [2].

Мета статті: обґрунтувати сутність поняття етнічних стереотипів, та розкрити психологічні особливості етнічної самосвідомості студентської молоді.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблема гармонійного розвитку етнічної самосвідомості як спільноти, так і окремої особистості набуває особливої актуальності, оскільки самосвідомість етносу, нації відіграє важливу роль у формуванні цілісності суспільства. Етнічна самосвідомість проявляється як самоідентифікація з групою людей, народом. Головними ознаками етнічної самосвідомості етносу є усвідомлення етнічної спільності, особливих етнопсихологічних рис, особливої етнічної культури та етнічної ідентичності[1, 123].

Етнічна свідомість припускає констатацію специфіки чужої етнічної групи, емоційно-афективне відношення до неї, яке виражається в її позитивній, негативній оцінці. Оскільки образ чужої етнічної групи «завжди дає суб'єктивне сприйняття представника іншої групи» [3, 125], то він буває приблизним, неточним, спотвореним.

Формально-аналітичний підхід дозволяє виділити в етнічному стереотипі такі компоненти:

1) констатацію особливостей чужої етнічної групи;

2) відношення до цих особливостей, яке припускає їх оцінку;

3) формування певного типу поведінки по відношенню до цієї етнічної групи.

Неоднорідність структури етносу припускає включеність індивіда в різні підструктури (класи, прошарки, професійні вікові та інші групи). Кожна з цих груп може мати свої специфічні норми і цінності, які відрізняються від норм і цінностей, що вироблені і прийняті етносом.

Етнічний стереотип, як частина ціннісно-нормативної системи етносу, не є ідентичним для всіх груп, що до нього входять. Оскільки індивід, як член даного етносу, може одночасно належати до декількох груп, реалізація етнічного стереотипу на рівні індивідуальної поведінки (вербальної чи реальної) буде залежати як від орієнтації індивіда на еталони, що продиктовані референтною групою, так і стереотипів прийнятих в тій групі, в котру індивід включений у даний момент.

Велику роль у формуванні й закріпленні стереотипів грають установки. Людина не може сформувати своє власне Я інакше як через відношення до інших людей, у процесі спілкування з ними.

Сформовані системи етнічних стереотипів є тією основою, на якій відбувається побудова відповідної поведінки по відношенню до представників груп інших національностей. Тому знання соціально-психологічних особливостей формування і механізмів функціонування етнічних стереотипів може стати може стати суттєвим моментом у практичному вирішенні питань регулювання міжнаціональних відносин і прогнозування їх результатів як в межах багатонаціональної держави, так і між представниками націй різних країн.

Для виявлення і кількісної інтерпретації етнічних стереотипів необхідне чітке визначення сфери їх функціонування (культура, мистецтво, звичаї тощо) і кінцевої мети їх дослідження.

В якості методів емпіричного дослідження ми використовували методику діагностики міжособистісних стосунків Т. Лірі (ДМС), експертне оцінювання, анкетне опитування. Лист опитування складався з 15 питань. Для виявлення спрямованості й змісту ауто-, гетеро-стереотипів та етноцентризму були застосовані дві оціночні шкали, котрі увійшли до листа опитування. 1-ша шкала складалася з переліку 10 почуттів, котрі опитувані оцінювали за 7-бальною шкалою. Ступінь вираження від 1 до 7. 2-га шкала складалася з 15 якостей, котрі респонденти оцінювали за 10 бальною школою від 0 до 10.

Дослідження проводились на економічному факультеті ХНУ ім. М. Каразіна, опитані 43 студенти 3-х і 4-х курсів (представники 3-х етнічних груп: «українці», «росіяни», «кавказці»).

Експериментальне вивчення етнічної ідентичності особистості передбачає вирішення низки конкретних проблем, а саме:

• вивчення уявлень особистості щодо психологічних особливостей власної етнічної спільноти;

• вивчення цінностей, ідеалів, норм, вимог етносу;

• з'ясування міри тотожності особистості з власною етнічною спільнотою.

У нашому дослідженні респондентам пропонувалося після оцінки власного “Я” оцінити образ “Типові сучасні українці” (“ТСУ”) (образ подано у множині, тому що, як зазначає В.Агеєв, чоловікам і жінкам властиві значні розбіжності при оцінці диморфічних ознак [4]. Тому доречно пред'являти об'єкти- національності у множині).

Л.Собчик зазначає, що методика ДМС є вдалим методом для вивчення внутріособистісної конгруентності індивіда. З цією метою респонденту в класичному варіанті пропонується крім актуального “Я” оцінити ще й ідеальне “Я”. Аналіз і співставлення одержаних оцінок дозволяють визначити внутрішню конгруентність “Я” особистості. Образи актуального й ідеального “Я” є невід'ємною частиною структури цілісного “Я”. В нормі зазвичай спостерігається помірне (неконфліктне) розходження між “Я” актуальним і ідеальним, яке є неодмінною умовою для подальшого зростання особистості [4].

Образ власної етнічної спільноти є складовою частиною цілісного “Я”. Тому, на нашу думку, методика ДМС дозволяє визначити рівень етнічної ідентифікації особистості, порівнявши образи “Я” та “Типового сучасного українця”.

Таким чином, респонденти вважають, що типовому сучасному українцеві властива поведінка дистантна, з елементами егоцентризму, прагнення посісти відокремлену позицію у групі; у нього немає прагнення підтримувати загальногрупові інтереси; він надає перевагу ролі неформального лідера. Стиль мислення нешаблонний, творчий (ІІ октант). Орієнтується на власну думку і мінімально залежить від факторів середовища. Реагування, обумовлене безпосередніми потребами, виражена тенденція до спонтанної самореалізації і висока мотивація досягнення, активний вплив на оточення (І октант).

Цю характеристику збагачує й пом'якшує VII октант, який виявляє стиль міжособистісних стосунків, властивий особам, що прагнуть співробітництва з референтною групою; дружніх стосунків з оточуючими; підкреслюють свою причетність до інтересів більшості. Їм властивий високий рівень тривожності і низький - агресивності; екзальтованість; ентузіазм; чутливість до емоційного настрою групи; широке коло інтересів при певній поверховості.

В уявленні респондентів типовий українець характеризується такими рисами, як оптимістичність, швидкість реакцій, висока активність, виражена мотивація досягнення, тенденція до домінування (роль неформального лідера), нонконформність, егоцентричність, підвищений рівень домагань.

Образ “Я” має багато спільного з образом типового українця. I та VII октанти посідають, відповідно, перше та друге місця.

Додатково було проаналізовано розходження у кожного респондента між образами ”Я” та образом типового українця (сума модулів різності балів за кожним з октантів) і, таким чином, визначено рівень ідентифікації (I).

З'ясувалося, що у 68,6 % респондентів І < 24 балів. Це свідчить, що у цих респондентів ці два образи майже збігаються. (Максимально можлива розбіжність становить 120 балів). На нашу думку, це означає, що у більшості респондентів етнічну ідентичність сформовано.

В результаті аналізу дійшли висновку, що студенти сприймають узагальнений образ типового сучасного українця як людини, у якої переважає пасивно-захисна позиція. Ця людина вирізняється наполегливістю й упертістю, схильністю до систематизації, тенденцією спиратися на нагромаджений досвід, підвищеною чутливістю до соціальних критеріїв зовнішньої оцінки своєї особистості. Звідси - амбіційність, значущість соціоекономічного статусу, проблема власного престижу, захопленість, почуття суперництва.

Їй властиві скептичність, протидія обставинам, яка має захисний характер; практичність і тверезість суджень, раціоналізм, тенденція до системного підходу при вирішенні значних проблем; орієнтація на власну думку; протидія зовнішньо-середовищним впливам; зрілість життєвої платформи; почуття суперництва; значущість власної соціальної позиції; потяг до конкретних видів діяльності; прагнення посісти позицію лідера у соціальному оточенні. Ці особливості пом'якшуються установкою на уникнення конфлікту та самоконтролем. Також мають місце підвищена вразливість щодо критичних зауважень; потреба в самоповазі та повазі з боку оточуючих; вразливе самолюбство та значущість соціального престижу; акуратність, сумлінне ставлення до обов'язків; вдумливість.

Уявлення респондентів про себе майже збігаються з образом типового сучасного українця, але доповнені такими рисами, як непостійність, балакучість, егоцентрична образливість, вираженість потреби самому приймати рішення.

На загал профілі “Я” та “ТСУ” дуже подібні, перша та друга позиції збігаються повністю. Це, на нашу думку, свідчить про високий ступінь етнічної ідентифікації респондентів.

В результаті дослідження встановлено, що етносоціальні уявлення студентської молоді щодо психологічних особливостей власної етнічної спільноти характеризуються високим рівнем однорідності за когнітивним, емоційним і поведінковим компонентами. Студентська молодь уявляє типових українців як особистостей, у яких переважає пасивно-захисна позиція і які в міжособистісних стосунках найчастіше обирають незалежно-домінуючий тип спілкування.

Список використаних джерел

1. Данилюк І.В. Гресько В.В.Психологічні особливості гармонізації етнічної самосвідомості українців/ Проблеми політичної психології. Вип. 5 (19). К. с.122-132

2. Боришевський М. Й. Національна самосвідомість та ідентифікація громадян як чинник демократичних перетворень в українському суспільстві/ Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні. К.: Укр. центр політ. менеджменту, 2003. с. 138-144

3. Андреева Г.М. Социальная психология. М.: Изд-во МГУ, 1997. 358 с.

4. Собчик Л. Н. Введение в психологию индивидуальности. М. Инст-т прикладной психологии, 1998. 512 с.

References

психологічний науковий молодь

1. Danilyuk I.V. Gresko V. V. PsihologIchnI osoblivostI garmonIzatsIYi etnIchnoYi samosvIdomostI ukraYintsIv / Problemi polItichnoYi psihologI Vip. 5 (19). K.pp.122-132 (in Ukrainian)

2. Borishevskiy M. Y. NatsIonalna samosvIdomIst ta IdentifIkatsIya gromadyan yak chinnik demokratichnih peretvoren v ukraYinskomu suspIlstvI/ SotsIalno- psihologIchniy vimIr demokratichnih peretvoren v UkraYinI. K.: Ukr. tsentr polIt. menedzhmentu, 2003. pp. 138-144 (in Ukrainian)

3. Andreeva G.M. Sotsialnaya psihologiya. M.: Izd-vo MGU, 1997. 358 p. (in Russian)

4. Sobchik L. N. Vvedenie v psihologiyu individualnosti. M. Inst-t prikladnoy psihologii, 1998. 512p/ (in Russian)

Размещено на Allbest.ru