Профілактика синдрому емоційного вигорання у викладачів вищих навчальних медичних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Профілактика синдрому емоційного вигорання у викладачів вищих навчальних медичних закладів

Мар'яна Дікал

Оксана Чернюх

Анотація

емоційний вигорання профілактика синдром

Синдром емоційного вигорання - це стан, що проявляється психоемоційним, розумовим та фізичним виснаженням, яке призводить до паралічу наших сил, почуттів і супроводжується втратою радості та задоволення від життя у відповідь на довготривалий вплив стресових та психотравмувальних факторів. Саме тому вивчення особливостей розвитку та шляхів профілактики потребує системного підходу, використання різноманітних методів, а також розроблення сучасних технологій для збереження психологічного здоров'я серед викладачів вищих навчальних закладів та є актуальним питанням сьогодення. У роботі проведено вивчення особливостей розвитку та профілактики синдрому емоційного вигорання у викладачів теоретичних кафедр вищого державного навчального медичного закладу України “Буковинський державний медичний університет”. Для діагностики рівня емоційного вигорання використали адаптовану методику В.В. Бойко, за якою встановили, що симптоми емоційного вигорання розвиваються у 44% викладачів. У яких відмічається наявність психoсoматичних і психовегетативних псрушень та розвиток таких симптомів, як емоційно-моральна дезорієнтація, що проявляється неконтрольованим впливом настрою на стосунки з оточуючими та розвитком байдужості у спілкуванні з колегами. Також спостерігається формування симптому розширення сфери економії емоцій, для якої характерні емоційна замкненість, відчуження, бажання згорнути будь-які комунікації та симптом редукції навчальних обов'язків, що проявляються у прагненні якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов'язків. Для профілактики виникнення цього синдрому можливо використовувати різноманітні методи гармонізації психічного та фізичного здоров'я, шляхом впливу на фізичний, емоційний стан та вплив на думки й зміну світогляду.

Ключові слова: синдром емоційного вигорання, викладач вищого навчального медичного закладу, профілактика стресу.

Annotation

The emotional burnout syndrome is a state that manifests itself in psycho-emotional, mental and physical exhaustion, which leads to paralysis of our strengths, feelings and is accompanied by loss of joy and satisfaction from life in response to the long-term effects of stress and psycho-traumatic factors. That is why the study of the peculiarities of development and the ways of prevention requires a systematic approach, the use of various methods, as well as the development of modern technologies for the preservation ofpsychological health among teachers of higher education institutions and are topical issues of the present. In the work the study of the features of development and prevention of emotional burn-out syndrome in the teachers of the theoretical departments of the higher state educational medical institution of Ukraine “Bukovinsky State Medical University” was conducted. Adapted BoykoVV method was used to diagnose the level of emotional burnout, who found that the symptoms of emotional burnout develop in 44% of teachers. It shows the presence ofpsychosomatic and psycho- vegetative disorders and the development of such symptoms as emotional and moral disorientation, manifested by an uncontrolled influence of mood on relationships with others and the development of indifference in communicating with colleagues. There is also the emergence of a symptom of the expansion of the sphere of saving of emotions, which is characterized by emotional isolation, alienation, the desire to minimize any communication and the symptom of reduction of training duties, manifested in the pursuit of as little time as possible to spend on professional duties. To prevent the onset of this syndrome, it is possible to use a variety of methods for the harmonization of mental and physical health by influencing the physical, emotional state and influence on thoughts and changes in the worldview.

Key words: emotional burnout syndrome, teacher of a higher educational institution, stress prevention.

З кожним роком випадки синдрому емоційного вигорання частішають у зв'язку з тим, що темп життєдіяльності людства стрімко прискорюється, збільшуючи рівень емоційного навантаження на особистість. А з огляду на сьогоденні вимоги до вищої школи, жорсткі реформаторські зміни у структурах учбових закладів, що пов'язано з ринковими взаємовідносинами у сфері освіти та ринку праці, які відбуваються на фоні соціально-економічної кризи та нестабільності, синдром професійного вигорання викладачів залишається, на превеликий жаль, на піку популярності як з точки зору психологічних так і педагогічних проблем сучасності, хоча історія його вивчення сягає більше чотирьох десятиліть [1].

Найчастіше синдром емоційного вигорання зустрічається серед лікарів, вчителів, психологів, соціальних працівників, рятувальників та працівників правоохоронних органів. Виділяють три основні групи чинників, які відіграють важливу роль у формуванні синдрому емоційного вигорання: особистісний - незадоволеність професійним ростом, відсутність мотивації у роботі, низька заробітна плата; рольовий - відсутність чіткої або нерівномірно розподіленої відповідальності за свої професійні обов'язки та інтеграції для успішного кінцевого результату роботи; організаційний - інтенсивне спілкування, наявність конфліктів з колегами та відсутність підтримки з боку керівництва закладу. Однією з основних причин розвитку даного синдрому є психологічна та душевна перевтома, яка призводить до порушення стану рівноваги у результаті впливу тривалого професійного стресу.

Американські психологи К. Маслач та С. Джексон (C. Maslach and C.E. Jackson), які проводять дослідження з цього приводу з 80-х років минулого сторіччя, висловили думку про те, що синдром є трьохкомпонентною системою: виснаження, деперсоналізація, редукція власних особистісних прагнень. Сучасні дослідження вказують на прямий зв'язок синдрому з можливістю розвитку у тяжких випадках ментальних порушень та захворювань [2].

Аналіз джерел літератури вказує на численні фактори, причини та мотиви, які впливають на формування та розвиток цього стану. З нашої точки зору, суттєвими та ваговими у його формуванні є: значне зменшення фінансування та дотацій зі сторони держави та відповідних міністерств; невідповідність умов праці та її оплата.

Цікаво, що мішенню для синдрому вигорання у першу чергу стають сумлінні висококваліфіковані викладачі. Особливою групою є викладачі вищих медичних навчальних закладів, адже їхня тригерна система є сукупністю викладацьких якостей, професійно-лікарських на клінічних кафедрах, а також включає роботу зі студентами-іноземцями, що потребує додаткових умінь та навичок. Отже, напрошується питання: які шляхи профілактики щодо попередження виникнення синдрому, формування імунітету до цього стану?

Але, перш ніж запропонувати ці профілактичні шляхи та навіть початкові антидепресивні моделі, необхідно провести аналіз існуючого психоемоційного фону, його аналітичну модель. Це може бути зроблено шляхом тестувань як самостійно так і з допомогою кваліфікованого психолога для виявлення початкового джерела негативних проявів, причини формування синдрому. Для аналітичного розуміння є необхідним розподіл позитивних та негативних моментів роботи, можливо буде і третя сторона “вагаюсь”, що також є важливим для діагностики ситуаціїї та психоемоційного стану.

Моменти живого спілкування з колегами у цьому тематичному напрямку та тренінги, запропоновані спеціалістами (семінари-практикуми за груповими та індивідуальними програмами, коучинги). Це необхідно для того, щоб керувати стресовою ситуацією та станом, який вона породжує [3].

Важливим моментом є розуміння того, що на фоні стресу, сили його дії та тривалості відбуваються певні фізіологічні зміни. Психоемоційне навантаження призводить до зміни неспецифічного протиінфекційного захисту (зниження числа поліморфно-ядерних лімфоцитів та їх реакційної здатності до фагоцитозу). У свою чергу важкий емоційний стрес здатний провокувати алергічні та аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак, множинний склероз, ревматоїдний артрит). Звичайно, якщо є порушення гормонального фону у роботі щитоподібної залози, підшлункової, статевих, то стрес є тим фактором, який буде посилювати негативні наслідки для усього організму [4, 5].

Мета дослідження - обґрунтування методів профілактики розвитку синдрому емоційного вигорання у викладачів теоретичних кафедр вищого державного навчального медичного закладу України “Буковинський державний медичний університет”.

Матеріал і методи

Для досягнення мети опитано 27 викладачів теоретичних кафедр Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет”, м. Чернівці. Середній вік респондентів становив 38,40±1,95 року, частка чоловіків - 18%, частка жінок - 82%, середній стаж роботи - 17,40±2,13 року. Тривалість робочого часу упродовж дня в середньому - 8,00±0,26 години. Для дослідження використана методика діагностики рівня емоційного вигорання В.В. Бойко [6]. Методика складається з опитувальника, що включає в себе 84 судження. Інтерпретація результатів проводиться за трьома фазами, кожна з яких складається з чотирьох симптомів. Визначали суму балів окремо для кожного з 12 симптомів та суму балів для кожної з трьох фаз формування емоційного вигорання. Вважали, що при сумі балів менше ніж 9 симптом фази несформований, при сумі 10-15 балів симптом знаходиться у стадії формування, а 16 і більше балів - симптом сформований. При сумі балів за фазу менше ніж 36 оцінювали дану фазу як несформовану, при сумі балів 37-60 - у стадії формування та більше ніж 60 балів - як сформовану фазу синдрому емоційного вигорання. Отримані результати дослідження аналізувалися за допомогою Statistica 7.0 StatSoft Inc. із використанням параметричних і непараметричних методів обчислення.

Результати дослідження та їх обговорення

При обстеженні 27 викладачів теоретичних кафедр Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет” симптоми емоційного вигорання розвиваються у 44% викладачів. Відмічається розвиток таких симптомів, як емоційно-моральна дезорієнтація, яка проявляється неконтрольованим впливом настрою на стосунки з оточуючими та розвитком байдужості у спілкуванні з колегами. Також спостерігається формування симптому розширення сфери економії емоцій, для якої характерні емоційна замкненість, відчуження, бажання згорнути будь-які комунікації та симптом редукції навчальних обов'язків, що проявляються у прагненні якомога менше часу витрачати на виконання професійних обов'язків [7, 8].

Для профілактики виникнення цього синдрому у викладачів медичного університету можливо використовувати різноманітні методи гармонізації психічного та фі - зичного здоров'я, які умовно можна об'єднати в 3 групи: вплив на фізичний, емоційний стан та вплив на думки та зміна світогляду.

Підвищення фізичної активності, покращення кровообігу та функціонального стану опорно-рухового апарату сприяє вивільненню з тканин та знешкодженню стресових гормонів, підвищена концентрація яких знижує стресостійкість. Регулярна помірна фізична активність покращує психоемоційний стан та функціонування організму [9]. Для покращення фізичного стану рекомендують: достатньо тривалий і якісний сон, збалансоване, насичене вітамінами і мінеральними речовинами харчування (особливо антистресовими вважаються мінерал магній та вітамін Е та С, які міститься у багатьох фруктах, кукурудзі, моркві, ожині, горіхах, зернах соняшника, сої), достатнє фізичне навантаження, заняття спортом, ранкова гімнастика, танці. Позитивний ефект має фітотерапія, гомеопатія (чай з м'яти, настоянка з кореню валеріани, підвищує життєвий тонус настоянка елеутерококу, женьшеню, родіоли рожевої), масаж, терапія кольором (зелений та синій колір заспокоює, червоний та жовтий надає енергію і бадьорість), ароматерапія (запахи лаванди, анісу, шавлії діють заспокійливо, допомагають зняти нервове напруження).

Нормалізує емоційний стан: гумор, сміх та позитивні емоції, що мають стимулюючий вплив на імунну систему, активуючи Т-лімфоцити крові, музика, спілкування з сім'єю, друзями, заняття улюбленою справою, хобі та відпочинок на природі (комп'ютер, книжки, фільми, в'язання, садівництво, рибальство природою), медитації, аутотренінги (емоційне напруження безпосередньо пов'язане з напруженням м'язів - у стані стресу організм входить у стан “бойової готовності”, а знімаючи напруження певної групи м'язів, можна впливати на негативні емоції, позбавитись від них). Зміна світогляду, вплив на думки також відіграють важливу роль, оскільки образа, злість, невдоволення, критика себе та інших - все це найшкідливіші для нашого організму емоції. Доведено, що вплив стресу - це різна активність генетично детермінованих стрес-систем та стрес-лімітуючих систем, але взаємодія яких здатна змінюватись у процесі життєдіяльності людини. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. Отже, важливо навчитись контролювати свої думки і емоції [10, 11].

Висновки

Науково-педагогічна діяльність викладачів вищих навчальних медичних закладів характеризується високим рівнем емоційного напруження, внаслідок цього виникає синдром “емоційного вигорання”, який проявляється як у фізичній так і в психологічній перевтомі, деперсоналізації особистості, відчуттям тривоги та депресії з паралельно сформованим симптомом редукції професійних обов'язків. Тому для попередження розвитку симптомів синдрому емоційного вигорання викладачів необхідно здійснювати систематичний моніторинг стану фізичного та психічного здоров'я, а у випадку виникнення ознак психоемоційного вигорання, слід оптимізувати умови праці, нормалізувати міжособистісні взаємостосунки в колективі та сім'ї.

Література

1. Волошко Л.Б., Лапенко Т.Г. Особливості професійного вигорання викладача вищого навчального закладу. Матеріали VIII Международной научно-практической интернет конференции “Альянс наук: ученый-ученому” (28-29 марта, 2013 года). Режим доступу: http://www.confcontact.com/2013-alyans-nauk/pe5_voloshko.htm.

2. Maslach C., Leiter M.P. Understanding the burnout experience: recent research and its implications for psychiatry. World Psychiatry. 2016. 15(2): 103-111.

3. Кошечко Н. Профілактика синдрому “емоційного професійного вигорання” викладача ВНЗ. Педагогіка. 2016. 1(3) : 21-28.

4. Боярчук О.Д. Біохімія стресу: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Держ. закл. “Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка”. Луганськ: Вид-во ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2013. 177 с.

5. Березовська Л.І. Професійне вигоряння працівників сучасних освітніх організацій. Науковий вісник Мукачівського державного університету. 2015. № 1 (1): 130-135.

6. Бойко ВВ. Энергия эмоций. 2-е изд., доп. и перераб. СПб.: Питер, 2004. 474 с.

7. Kumar S, Sinha P, Dutu G. Being satisfied at work does affect burnout among psychiatrists: A national follow-up study. Int. J. Soc. Psychiatry. 2013. № 59: 460-467. doi: 10.1177/0020764012440675.

8. Rothenberger D.A. Physician Burnout and Well-Being: A Systematic Review and Framework for Action. Dis Colon Rectum. 2017. № 60 (6): 567-76.

9. Drummond D. Physician Burnout: Its Origin, Symptoms, and Five Main Causes. Fam Pract Manag. 2015. № 22(5): 42-7.

10. Wiederhold B.K., Cipresso P., Pizzioli D., Wiederhold M., Riva G. Intervention for physician burnout: A systematic review. Open Med. 2018. № 13(1): 253-63.

11. Williams D., Tricomi G., Gupta J., Janise A. Efficacy of Burnout Interventions in the Medical Education Pipeline. Acad Psychiatry. 2015. № 39 (1): 47-54.

12. 

13. References

14. Voloshko L.B., Lapenko T.H. Osoblyvosti profesiinoho vyhorannia vykladacha vyshchoho navchalnoho zakladu. Materialy VIII Mezhdunarodnoi nauchno-praktycheskoi ynternet konferentsyy “Alians nauk: ucl^nbii-uchenomu” (28-29 marta, 2013 hoda). Rezhym dostupu: http://www.confcontact.com/2013-alyans- nauk/pe5_voloshko. htm.

15. Maslach C., Leiter M.P. Understanding the burnout experience: recent research and its implications for psychiatry. World Psychiatry. 2016. 15(2): 103-111.

16. Koshechko N. Profilaktyka syndromu “emotsiinoho profesiinoho vyhorannia” vykladacha VNZ. Pedahohika 2016. 1(3): 21-28.

17. Boiarchuk O.D. Biokhimiia stresu: navch. posib. dlia stud. vyshch. navch. zakl. / Derzh. zakl. “Luhan. nats. un-t imeni Tarasa Shevchenka”. Luhansk: Vyd-vo DZ “LNU imeni Tarasa Shevchenka”, 2013. 177 s.

18. Berezovska L.I. Profesiine vyhoriannia pratsivnykiv suchasnykh osvitnikh orhanizatsii. Naukovyi visnyk Mukachivskoho derzhavnoho universytetu. 2015. № 1 (1): 130-135.

19. Boiko V.V. Snerhyia amotsyi. 2-e yzd., dop. y pererab. SPb.: Pyter, 2004. 474 s.

20. Kumar S., Sinha P., Dutu G. Being satisfied at work does affect burnout among psychiatrists: A national follow-up study. Int. J. Soc. Psychiatry. 2013. № 59: 460-467. doi: 10.1177/0020764012440675.

21. Rothenberger D.A. Physician Burnout and Well-Being: A Systematic Review and Framework for Action. Dis Colon Rectum. 2017. № 60 (6): 567-76.

22. Drummond D. Physician Burnout: Its Origin, Symptoms, and Five Main Causes. Fam Pract Manag. 2015. № 22(5): 42-7.

23. Wiederhold B.K., Cipresso P., Pizzioli D., Wiederhold M., Riva G. Intervention for physician burnout: A systematic review. Open Med. 2018. № 13(1): 253-63.

24. Williams D., Tricomi G., Gupta J., Janise A. Efficacy of Burnout Interventions in the Medical Education Pipeline. Acad Psychiatry. 2015. № 39 (1): 47-54.

Размещено на Allbest.ru