Психосоціальне функціонування дітей передпідліткового віку в сім’ях з різним відношенням до шкільного навчання

The article is devoted to the analysis of differences in the psychosocial functioning of adolescents in families with different attitudes to school responsibilities. Modern school education provides a lot of space for creativity, the choice of methods of mastering the program, which, at the same time, is becoming more demanding. It can be difficult for parents to determine the extent to which they give their children homework responsibility. This is especially true for adolescents (9-12 years old), who no longer seem to need help and control in the school process. At the same time, complete lack of control can cause alarm on the part of all participants in this complex process.

An experimental study found that adolescents whose parents do not consider it appropriate to interfere in the school process, show a low level of psychosocial development. This result may mean that these children lack the ability to perform daily activities and enter into relationships with people in a way that satisfies both parties. Most middle school students with low levels of psychosocial functioning usually have internalization problems. That is, it is difficult for them to show themselves and be socially active. Whereas externalized (external) symptoms of psychosocial development disorders are not expressed in both groups.

An additional study of the level of anxiety revealed differences between the groups on the scales "separation anxiety", "socialphobia" and "schoolphobia". In families where parents have dropped out of school for their children, starting in middle school, the level of anxiety on these scales is higher. On the scales "somatic symptoms of anxiety", "generalized anxiety disorder" there are no significant differences between the samples - in both groups, the indicators on these scales do not exceed an acceptable level. Thus, it can be assumed that the complete noninterference of parents in the school process of children in middle school can be perceived by them as a lack of parental attention, which affects the confidence in support in school activities, which, nevertheless, occupies a large place in children's daily lives. school age.

Keywords: psychosocial functioning, psychosocial well-being, pre adolescence, schooling, anxiety disorders, separation anxiety, school phobia, social phobia.

Постановка проблеми

Сучасні батьки стурбовані низкою факторів дорослішання своїх дітей. Про це свідчать розмови в батьківських чатах, на інтернет-форумах, тривожні дописи в соціальних мережах. Однією з розповсюджених скарг є відсутність інтересу у дітей до шкільної програми та до отримання будь-яких академічних знань, пасивність у навчанні, низька мотивація на отримання гарних оцінок.

З іншого боку, в суспільстві панує думка, що оцінки та академічні знання ніяк не впливають на успіх у дорослому житті, тож, не треба вимагати від дітей кращого навчання.

Формувачами думок також виступають відомі люди, наприклад, зірки естради або популярні блогери. Діти відомих людей мають гувернерів із зарубіжних країн - носіїв іноземних мов, коштовних тренерів із різних видів спорту. Крім цього, зараз дуже популяризуються заняття мистецтвом: живописом, класичним балетом, скульптурою, режисурою, музикою тощо. Успіхи дітей відомих та заможних осіб демонструються широкому колу глядачів, від чого у людей середнього та низького матеріального достатку може виникнути відчуття, що вони мало стараються для своїх дітей, не надають їм якісної освіти. Відчуття провини та тривоги посилюється, коли, на суб'єктивну думку батьків, їх діти недостатньо успішні навіть у шкільному навчанні. Водночас інші блогери транслюють протилежну думку про те, що відсутність вищої освіти та неуспішність у шкільному навчанні не завадили їм стати відомими та заробляти великі гроші.

Подібна подвійність суджень тільки збільшує батьківську тривогу. Дорослі не розуміють, на що їм орієнтуватися: вимагати від дітей старанності в школі, або дати змогу обирати самостійно, чому вчитися та чи вчитися взагалі. Якщо кілька десятиріч тому батьки спирались на досвід своїх батьків у вихованні, то сьогодення з його інформаційною доступністю надає багато варіацій, кожна з яких суперечить іншій. Але найбільш важливим є вивчення психологічного стану дітей, батьки яких вирішили покласти всі зусилля на розвиток та освіту своїх нащадків, або навпаки, не втручатись у освітній процес та надати дитині повну свободу у навчанні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Одним із маркерів психологічного благополуччя є психосоціальне функціонування дитини. При переході з одного вікового періоду в інший відбувається динаміка психічних станів, формується оволодіння вищими психічними функціями і саме показники успішності цього процесу впливають на розвиток особистості (Выготский, Л. С.). Проте, в молодшому шкільному віці поруч з дитиною майже весь час знаходяться важливі дорослі, які супроводжують та допомагають встановлювати взаємовідносини із соціальним оточенням, приймати нові правила, оволодівати навичками довільної поведінки. Допомога дорослих надає поштовх для формування саморегуляції і впевненості в своїх здібностях. Тоді як перехід із молодшого шкільного віку в середній передбачає як від дітей, так і від їх батьків нові вимоги, пов'язані зі зміною соціальної ситуації.

В Україні перехід в середню школу співпадає з віком 9 років та продовжується впродовж всього періоду, який деякі вчені називають передпідлітковим (Д. Б. Ельконін, К. М. Полі- ванова, Г. А. Цукерман, W. Collins, M. Jonson, J. Lipsitz) і визначають його як кризовий період в житті не тільки дитини, але і всієї сім'ї (Славутская Е. В., 2015). Крім того, що цей вік пов'язан з фізіологічними змінами, появою новоутворень, розвитком психічних функцій, характеру мислення, відбуваються зміни й у відносинах з батьками, вчителями та однолітками (Hill, N. E., Bromell, L., Tyson, D. F., & Flint, R., 2007). При цьому діти продовжують потребувати у підтримці батьків та значущих дорослих. І саме ця підтримка визначатиме подальший успіх в психосоціальному розвитку підлітків (Fosco, Stormshak, Dishion, & Winter, 2012).

Під терміном психосоціальне благополуччя розуміють великий діапазон різного роду обставин та станів, але нам близька думка представників «позитивного» напрямку, які вкладають у це значення такі показники, як внутрішня мотивація та наявність умов для самореалізації (Peterson, Park, Seligman, 2005; Cavill, Kahlmeier and Racioppi, 2006).

Середній вік проявлення тривожних розладів приходиться приблизно на 11 років, тобто, на передпідлітковий період. Інколи тривожні прояви розуміються дорослими як неправильна поведінка, сором'язливість, лінь. Дійсно, дітям буває важко ідентифікувати свої відчуття, але для того, щоб знизити вплив тривоги та визначити стратегію позбавлення від неї, підліток має знати звідки та в яких випадках проявляються тривожні відчуття.

Одним із видів тривожних розладів є розлад у вигляді уникнення (соціальна тривожність). Для дітей з високим рівнем інтерналізованих симптомів характерні боязкість і гальмування, які ускладнюють процес навчання. В таких випадках справжні здібності дитини стають помітними тільки при виключно сприйнятливих умовах виховання (А. В. Микляева, П. В. Румянцева, 2007).

Сепараційна тривога (тривожний розлад у зв'язку зі страхом розлуки) зустрічається у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку та вважається нормою, але симптоми сепараційної тривоги у більш дорослих дітей можуть бути фактором ризику для виникнення інших тривожних розладів та панічних атак. Середпричин сепараційної тривоги виокремлюють, зокрема, непослідовність виховання і конфлікт між прагненням до сепарації та симбіозу одночасно. Отже, батькам треба бути дуже обережними з проявами турботи, піклування, застосування покарань та заохочень, бути послідовними під час щоденного спілкування і виконання щоденних справ з дитиною, що дорослішає (1989).

Сепараційна тривога дуже часто маскується під шкільну фобію, яка є проявом соціальної фобії, тобто розладу у вигляді уникнення. В підлітковому віці довготривала затримка психосоціального розвитку призводить до порушень у спілкуванні з однолітками, ускладнює процес навчання.

Щодо генералізованих тривожних розладів у дітей і підлітків, то в їх основі полягає переконання про ненадійність світу, неможливість знайти надійну фігуру у вигляді дорослих та опертися на неї. Дуже часто розлад пов'язан із ситуаціями, коли діти бояться не виправдати занадто високі очікування батьків від них, коли батьки покладають занадто багато відповідальності, до якої діти ще не готові.

Аналіз наукового матеріалу дозволяє зробити висновки, що психологічний склад вікового періоду з 9 до 12 років недостатньо вивчено в умовах сьогодення. Звичайно, батьки розуміють, що дорослі діти потребують як турботи, так і автономності одночасно, але їм важко визначати кордони самостійності та межу допомоги. Наприклад у виконанні домашніх завдань в школі батьків турбує питання, чи варто покладати на дитину повну відповідальність за процес навчання, або втручатись та контролювати. Адже й сама освітня система передбачає одночасно індивідуалізований підхід до кожного учня і разом з тим вимагає більшої активності в навчанні. Саме ця проблема визначила актуальність теми дослідження.

Отже, метою дослідження є виявлення особливостей психосоціального функціонування, дослідження рівню інтерналізованих і екстерналізованих симптомів та виявлення тривоги у дітей передпідліткового віку в сім'ях з різним відношенням до шкільного навчання.

Виклад основного матеріалу дослідження

В емпіричному дослідженні взяли участь 50 осіб - батьків п'ятикласників харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №103, м. Харків. Перед проведенням дослідження ми поспілкувались з респондентами на предмет відношення до шкільного навчання їх дітей та розділили учасників на 2 однакових вибірки: батьки, які зовсім перестали втручатись у шкільні уроки своїх дітей, починаючи з 5 класу, та батьки, які допомагають дітям робити шкільні завдання і цікавляться їх шкільними успіхами. Важливо, що всі учасники експерименту прискіпливо відносились до шкільних завдань своїх дітей в період навчання в молодшій школі та робили уроки разом з ними.

Для діагностики психосоціального функціонування дітей передпідліткового віку використовувалась методика М. Джеллінека та М. Мерфі «Перелік дитячих симптомів» в українській адаптації «Перелік дитячих симптомів» PSC-UKR та Y-PSC-UKR (Луценко, Штриголь, Міхановська, 2019).

Зазначена методика розроблена у 1988 році для виявлення соціальної дисфункції дітей. Призначена для розпізнавання когнітивних, емоційних і поведінкових проблем та може використовуватись у діагностуванні дітей від 4 до 18 років. Також у тесті присутні субшкальні показники: інтерналізація та екстерналізація.

Для діагностики рівня тривожності використовували скринінговий опитувальник емоційних розладів, пов'язаних із тривогою у дітей SCARED-P - версія для батьків. За результатами діагностування підтверджується або не підтверджується присутність тривожного розладу у дитини, а також виявляється тривога конкретного типу розладу: генералізований тривожний розлад, сепараційна тривожність, соціальна фобія, шкільна фобія (Коробка, 2020).

При обробці даних використовувався метод математичної статистики - парний Іжритерій Ст'юдента.

емоційний соціальний дисфункція тривожність

Результати та дискусії

Порівняння рівня психосоціального функціонування серед дітей передпідліткового віку в сім'ях, де дорослі зовсім відсторонились від шкільного життя, домашних уроків та передали всю відповідальність за це своїм дітям, а також в сім'ях, в яких навпаки, до школи ставляться як до спільного сімейного обов'язку, виявило розбіжності за шкалою «психосоціальне функціонування» та за субшкалою «інтерналізація». Щодо субшкали «екстерналізація» - різниці між вибірками не виявлено (таблиця 1).

Таблиця 1. Показники психосоціального функціонування та рівня інтерналізованих і екстерналізованих симптомів серед дітей передпідліткового віку в сім'ях з різним відношенням до шкільного навчання (М ± о)