Конфлікти у студентських групах з різною композицією за ознаками статі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Конфлікти у студентських групах з різною композицією за ознаками статі

Мирошник Олена Георгіївна

кандидатпсихологічних наук, доцент кафедри психології Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка

Стаття присвячена вивченню особливостей конфліктів у змішаних та одностатевих студентських групах. Теоретичною основою дослідження стало положення про структурні особливості міжособистісної взаємодії у середині групи, що включають підструктуру горизонтальних та вертикальних взаємин в інструментальній та експресивних сферах групової активності. Дослідження конфлікту в студентських групах ґрунтувалось на аналізі особливостей міжособистісних відносин між учасниками групи у визначених сферах. Для вивчення особливостей конфлікту у групах з різним статевим складом було розроблено анкету, яка надавала можливість визначити загальну оцінку конфліктності, конфліктність у вертикальних та горизонтальних підсистемах групової активності, а також в її інструментальній та експресивних сферах. У опитуванні взяло участь 188 студентів з 10 академічних груп вищого навчального закладу. З них шість були гомогенні за статевим складом та чотири гетерогенні. За результатами опитування встановлено, що статевий склад навчальних студентських груп більшої мірою пов 'язано із емоційною складовою групової активності та горизонтальною підструктурою внутрішньогрупових взаємин.

Визначені тенденції було підтверджено за допомогою методів математичної статистики (икритерію Стьюдента). Отримані результати свідчать про те, що змішані за ознакою статі академічні групи у порівнянні із гомогенними є більш стійким до впливу конфліктогенних тригерів. Однак композиція академічної групи за статевими ознаками не може розглядатися чинником, що безпосередньо визначає конфліктність у сфері вирішення групою ділових завдань та впливає на взаємодію з викладачами, офіційними представниками деканату та студентського самоврядування.

Ключовіслова:стать, внутрішньогруповий конфлікт,

інструментальна сфера групової активності, експресивна сфера групової активності, вертикальна структура взаємин, горизонтальна структура взаємин.

O.Myroshnyk

Keywords: gender, intragroup conflict, instrumental sphere of group activity, expressive sphere of group activity, vertical structure of relations, horizontal structure of relations.

Постановка проблеми

конфлікт студентський група

Реформа вищої освіти в країни пов'язана із розробкою підходів та принципів, що забезпечують підвищення творчої активності студентства та сприяють становленню громадянської позиції, соціальної відповідальності та ініціативи майбутніх фахівців. Саме тому особливого значення набувають питання організації та управління студентської групою яка є не тільки формальним об'єднанням учасників навчального процесу, але і психологічним простором у якому відбувається становлення власної суб'єктності студентства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Студентська група є соціально-психологічних утворенням, що впливає на індивідуальний розвиток майбутнього фахівця. Особливості розвиненості її структурних складових визначають взаємодію студентів, успішність їхньої спільної діяльності, продуктивність процесу набуття загальних та професійних компетенцій. Аналіз ролі особливостей відносин у студентських групах на процес становлення фахівця розглянуто у дослідженнях В. М. Кузьміної (2013), В. Е. Утлік (2010), В. В. Лаппо (2015). Особливе місце займає проблема суперечливих форм міжособистісної взаємодії, що отримало назву конфлікт. Проблемою конфліктів у групах однолітків, зокрема, студентських групах, займалися такі вітчизняні вчені, як Є. А. Дурманенко, І. Клиш (2019), П. Лузан (2002), та ін.

Поняття конфлікту має різні інтерпретації в психологічній науці. На думку А. В. Сідоренкова та О. Ю. Шипітько, існують таки способи пояснення дефініції конфлікту: суб'єктивна оцінка несумісності сторін; гостра форма боротьби; форма спілкування, що ґрунтується на суперечностях; різновид ситуації, що має ускладнення; різновид суперечності; спосіб реагування; спосіб вирішення суперечності (Сидоренков, Шипитько, 2017). Н. В. Гришина, називає три атрибута конфлікту: біполярність, активність, спрямовану на подолання суперечності та наявність суб'єктів конфлікту. Відповідно до зазначених атрибутів дослідниця дає таке визначення конфлікту «суперечність, що виявляється в активності сторін, спрямованої на подолання суперечності за наявності суб'єктності учасників конфлікту» (Гришина, 2007, с.17). Конфлікт тривалий час розглядався як негативний феномен, що призводить до погіршенню людських відносин та є ознакою патології соціальної групи. Аналіз позитивного потенціалу групового конфлікту надано представниками школи конфлікту. Зокрема, Л. Козер, розвиваючи ідеї Г. Зіммеля, докладно описав позитивні функції внутрішньогрупового конфлікту. На думку дослідника, завдяки конфлікту здійснюється становлення єдності групи. У цілому, внутрішньогруповий конфлікт Л. Козер розглядав як механізм стабілізації та пристосування групи до нових умов функціонування. Сутність цього механізму полягає у трансформації групових норм як базових регуляторів індивідуальної поведінки учасників групи (Козер, 1996). Опис чинників та форм поведінки конфліктів в середині групи представлено у дослідженнях М. Дойча. Н. В. Гришина зазначає, що особливості перебігу конфлікту у групі, за М.Дойчем, залежать від психологічної природи відносин її учасників, а саме: конкуренції та кооперації (Гришина, 2007).

Водночасслід зазначити, щовивченнявнутрішньо- груповогоконфлікту ускладняється йогопонятійною невизначеністю. Аналіз публікацій показав, що більшість досліджень присвячено вивченню міжособистісних конфліктів у малій групі. Критерієм наявності таких конфліктів у малій групі є стан деструкції міжособистісних зв'язків(Полозова, 1980). Розрізняють два види таких зв'язківміж учасниками групи: предметно-ділові та особистісно-прагматичні. Практика поділу конфліктів на ділові та особистісні є достатньо поширеною ні тільки у вітчизняної, але у західній в соціальної психології. Так, К. А. Джейн (Jehn, 1995) пропонує розрізняти конфлікти, що виникають у сфері міжособистісних та сфері ділових відносин учасників групи. Ці конфлікти ще називають конфліктами ставлень та конфліктами у вирішенні завдань. Варто враховувати той факт, що в реальній поведінці людей предметна та особистісна сфера взаємодії мають багато взаємозв'язків та взаємопереходів. Н. І. Фригіна, вивчаючи особливості вирішенні творчих завдань групою, довела що конфлікти які виникають в процесі колективної праці можуть переходити з предметної сфери в особистісну (Фрыгина,1980). Серед предикторів групового конфлікту називають організаційні, соціальні, психологічні чинники (Гришина, 2007; Мирошник, Нещетна, 2012).

Композиція (кількісний склад, стать, вік, національна приналежність учасників групи) є параметром малої групи, що впливає на процеси групової динаміки. Аналіз публікацій засвідчив дефіцит інформації щодо ролі цих характеристик на виникнення та перебіг конфліктної взаємодії у групі.

Мета дослідження полягала у вивченні особливостей конфліктності у студентських групах із різним статевим складом.

Виклад основного матеріалу дослідження

Стать, як біологічне явище, належить до індивідних якостей людини. Є. П. Ільін зазначає, що завдяки дослідженням Б. Г. Ананьєва виник термін статевий диморфізм та розпочалось вивчення психічних та психологічних відмінностей у чоловіків та жінок (Ильин, 2002). Пізніше з'являється поняття тендеру як соціальної статі людини.

Проблема статевого складу в організації соціальних об'єднань була розглянута у зв'язку з оптимізацією виховного впливу у дитячих колективах (А. С. Залужний, А. С. Макаренко) та ефективним менеджментом (А. Ескілсон, М. Уіллі, І.В. Грошев, Дж. Чой, Т. Сі, Л. Л. Мартінс). Т. В. Бендас проаналізувала роль статевого складу в функціонуванні групи за дослідженнями А. Ескілсона і М. Уіллі (Бендас, 2006). Науковцями вивчалась ефективність лідера у залежності від його статі у гомогенним та змішаних групах, а також результативність цих груп. Було встановлено, що найбільш продуктивними були гомогенні чоловічі групи, найменш - гомогенні жіночі. Змішані виявилися проміжними за результативністю. Чоловіки і жінки-лідери були найбільш продуктивними під час взаємодії з представниками своєї статі. Жінки-лідери були найменш продуктивними, працюючи з представниками протилежної статі. Чоловіки-лідери були найменш продуктивними, під час взаємодії з гетерогенними групами. Жінки переживали велике напруження, коли працювали з чоловіками, менше - з жінками. Ними було також встановлено, що найбільш продуктивними були гомогенні чоловічі групи, найменш - гомогенні жіночі. Змішані виявилися проміжними за результативністю.

Зв'язок особливостей впливу лідера на внутрішньогурупову взаємодію в залежності від статті описано у дослідженнях І. В. Грошева (Грошев, 2007). Було емпірично доведено, що персонал, яким керують чоловіки-менеджери відрізнявся більш високими показниками тривожності, ворожості і конфліктності, на відміну від персоналу, яким керують жінки. Серед чоловічого персоналу найбільш поширеним способом реагування у конфлікті були суперництво та компроміс. Серед жінок - компроміс, пристосування.

Дж. Чойта Т. Сі (Choi, Sy, 2010) дослідили вплив композиції робочої групи за демографічними ознаками її членів та тривалістю перебування у групі на особливості конфлікту ставлень і конфлікту завдання, ефективність групової роботи й суспільну поведінку групи. Вони встановили, що значна кількість композиційних характеристик (стать, вік, раса) впливає на конфлікт ставлень, водночас цей конфлікт немає прямого впливу на роботу групи, але завдає впливу через суспільну поведінку групи. Ними доведено, що конфлікти в сфері ділових відносин є проміжною змінною між композиційними характеристиками групи з одного боку та її роботою з іншого.

У ході нашого дослідження була здійсненна спроба дати відповідь на питання про те, як композиція студентської групи за ознаками статі пов'язана із конфліктами у середині групи. Теоретичною основою дослідження стала модель конфлікту за Т. А. Полозовою(Полозова, 1980). В основу моделі покладено положення про те, що предметна групова діяльність є психологічним підґрунтям виникнення та розвитку міжособистісних взаємин у групі. Інтеграція та стан цих взаємин мають зв'язок із згуртованістю та природою міжособистісних конфліктів у серединігрупи. Структурні особливості міжособистісної взаємодії у середині групи включають підструктуру горизонтальних та вертикальних взаємин в інструментальній та експресивних сферах групової активності.

Отже, вивчення конфлікту у студентських групах ґрунтувалось на аналізі особливостей міжособистісних відносин між учасниками групи, що реалізуються у вертикальний та горизонтальний підсистемах відносин, інструментальній та експресивної сферах групової активності. Для здійснення дослідження було розроблено анкету, що дозволяла визначити частоту прояву конфлікту у різних структурних складових активності студентських груп. Анкета включала три змістові блоки: загальну оцінку конфліктності у групі; оцінку частоти конфлікту в горизонтальній та вертикальній підструктурах; оцінку частоти конфліктів в інструментальній та експресивних сферах групової активності.

Оцінка частоти конфліктів у студентських групах здійснювалась у діапазоні від 1 до 4 балів (1 балу відповідає відповідь «ніколи», 2 - «інколи», 3 - «часто», 4 - «дуже часто» (див. бланк анкети).

Дослідження проводилося на базі ПНПУ імені В. Г Короленка. У ньому взяли участь студенти 10 навчальних груп студентів третього курсу, загальна кількість учасників склала 188 осіб. Вибіркову сукупність було сформовано відповідно до завдань дослідження. Так, шість навчальних груп мали гомогенний склад за статтю, чотири групи змішаний. До гомогенних груп увійшли п'ять жіночих та одна чоловіча. Кількісні результати опитування представлено у табл. 1.

Таблиця 1Показники середніх значень конфлікту міжособистісних конфліктів у групах з різним статевим складом