Теоретико-методологічні підходи до проблем лідерства в психологічній науці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методологічні підходи до проблем лідерства в психологічній науці

А.М. Баранова, аспірантка кафедри психології Інституту підготовки кадрів ДСЗУ

В статті визначені ключові моменти підходів до проблеми лідерства. Узагальнений науковий досвід попередніх років, який систематизовано у зведених таблицях і схемі. Проведений теоретичний аналіз наукових першоджерел дав змогу стверджувати, що найбільше проблема лідерства активно вивчається психологами більшості країн світу ще з кінця ХХ століття і по сьогодні. Вивчення соціально-психологічної вітчизняної і зарубіжної літератури з проблем лідерства засвідчило, що існують як найменше п'ять підходів щодо вивчення сутності цього феномену. Аналіз підходів довів, що вчені різних гуманітарних наук мають свою оригінальну точку зору щодо визначення проблем лідерства. На базі їх досліджень можна виділити ряд підходів і концепцій до вивчення феномену лідерства, що мають у своїй основі достатній фактичний матеріал. Представлені підходи описують лідерство з різних точок зору, розкриваючи всю багатогранність даного феномена.

Ключові слова: лідер, лідерство, лідерські якості, лідерський потенціал, стосунки в групі, цінності.

Theoretical and methodological approaches to leadership problems in psychological science.

The problem of leadership is recognized as one of the central for social psychology. After all, any social interaction, whether it takes place in the form of interpersonal dyadic relationships, or in the form of group interaction, involves its structuring in the leadership forms and the management process. In this regard, the fact of a diverse study of the leadership phenomenon becomes clear. The article outlines the key points of approaches to leadership issues. Generalized scientific experience of previous years, which is systematized in summary tables and diagrams. The theoretical analysis of scientific sources made it possible to state that the greatest leadership problems are actively studied by psychologists of most countries of the world since the end of the twentieth century and to this day.

The study of socio psychological domestic and foreign literature on leadership problems has shown that there are at least five approaches to studying the essence of this phenomenon. An analysis of approaches has shown that scholars of various humanities have their own original view point in determining leadership problems. On the basis of their research can be identified a number of approaches and concepts to study the leadership phenomenon, which are based on sufficient factual material. The approaches presented describe leadership from different points of view, revealing the whole complexity of this phenomenon.

Key words: leader, leadership, leadership qualities, leader's potential, relationships in a group, values.

Постановка проблеми

Сьогодні особливо цінується людина, яка успішно діє у швидкозмінюваному суспільстві, активно реагує на його виклики, самостійно приймає рішення, організовує індивідуальну та колективну роботу й відповідає за її результати. Затребуваною у сучасному світі є та особистість, котра, будучи творцем власного життя, може водночас стати організатором якісних проектів для спільноти, реалізувати свій лідерський потенціал у суспільних інституціях та державних структурах.

Тому, актуальність дослідження проблеми лідерства продиктована стрімким зростанням попиту на цілеспрямованих, здатних ефективно мислити та швидко діяти лідерів. Зміни, що відбуваються в сучасному світі щодня, ставлять нові вимоги до лідера, який повинен мати розвинутий емоційний інтелект, бути гнучким та мобільним до оточуючих людей та обставин, вміти відстоювати свої інтереси та інтереси своєї групи тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблему лідерства, розвитку лідерських якостей особистості висвітлено в дослідженнях вітчизняних науковців (Веснін В., Виханський Д., Гаврилюк М., Гури Т., Дубовської Є., Євтихов О., Жеребова Н., Карамушка Л., Кричевський Р., Кузьмін Є., Лозниця В., Лутошкін А., Мараховська Н., Москаленко В., Паригін Б., Петровський А., Пономарьова О., Уманський Л., Уманський О., Чернишов О., Хміль Ф. та інші), але більш досконало ця тема розвинена та розроблена зарубіжними фахівцями (Бланшард К., Блейк Р., Богардус Е., Вебер М., Вешлер І., Врум В., Ділтс Р., Друкер П., Дункан Джек У., Йєттон Ф., Карлофф Б., Крюгер Д., Левін К., Лайкерт Р., Массарик Ф., Мак Грегор Д., Маскон М., Сміт С., Сосланд А., Танненбаум Р., Фідлер Ф., Френсис Д., Херсі П. та багато інших). Вони створили моделі та висунули теорії, які отримали світове визнання, затвердили себе як правдиві та науково-обґрунтовані ідеї.

Упродовж останніх двадцяти років у психологічній науці почали з'являтися роботи американських (Гоулман Д., Ебромс К., Стернберг Р., Хесселблейн Ф.), французьких (Ке де Врі М.) та українських психологів (Бажанюк В., Камишин В., Мітлош А., Моляко В., Татенко В.), присвячені проблемі лідерської обдарованості та лідерського потенціалу.

Мета статті - аналіз та систематизація актуальних теоретико-методологічних підходів до вивчення проблем лідерства в психологічній науці.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих результатів

Проблема лідерства визнається як одна з центральних для соціальної психології. Адже будь-яка соціальна взаємодія, незалежно від того, відбувається вона у формі міжособистісних діадних стосунків, чи у формі групової взаємодії, передбачає її структурування у формах лідерства та управління даним процесом. В цьому зв'язку стає зрозумілим факт різнопланового вивчення феномену лідерства.

Проведений теоретичний аналіз наукових першоджерел дав змогу стверджувати, що найбільше проблема лідерства активно вивчається психологами більшості країн світу ще з кінця ХХ століття і по сьогодні. На базі їх досліджень можна виділити ряд підходів і концепцій до вивчення феномену лідерства, що мають у своїй основі достатній фактичний матеріал.

Отже, аналіз соціально-психологічної вітчизняної і зарубіжної літератури з проблем лідерства засвідчив, що існують як найменше п'ять підходів щодо вивчення сутності цього феномену.

Важливим та основним з них, на думку багатьох вчених є поведінковий підхід, який розглядає лідерство з точки зору динаміки поведінки. Даний підхід, з одного боку, базується на концепції наслідування французького психолога Тарда Р., який вважав головним законом соціального життя є наслідування послідовників лідера, а з іншого - до психоаналітичної теорії Фрейда З., згідно з якою прагнення до лідерства є сублімацією пригніченого лібідо, або проявом Едіпового комплексу, що символізує постійний процес суперництва між батьком і сином.

Згідно з поглядами Блейка Р., Лайкерта Р., Дж. Моутона, Танненбаума Р., Розенау Дж., Форда Дж., Шмідта У. та ін. на поведінковий підхід до лідерства, ефективність визначається не особистісними якостями лідера, а скоріше манерою його поведінки стосовно оточуючих. Науковці приділяли важливу увагу розгляду лідера у статиці, аналізуючи лідерські риси та в динаміці, роблячи аналіз лідерської поведінки. [18] Зауважимо, що у першому випадку лідерство трактується головним чином у поняттях відносно постійних та стійких рис характеру індивіда, тобто вважається, що лідер має певні природжені риси, які необхідні йому, щоб бути ефективним. На відміну від цього, у другому випадку лідерство базується лише на спостереженнях образів лідерської поведінки, тобто дій лідерів, а не на успадкованих ними рисах. Отже, незважаючи на те, що поведінковий підхід значно просунув вивчення феномену лідерства, зосередивши пильну увагу на фактичній поведінці лідера, його основними недоліком була тенденція виходити з припущення, що існує який один оптимальний стиль лідерства. Однак, узагальнюючи результати попередніх досліджень, науковці (Алексєєва Н., Багреців С., Кудряшова Є., Дж. Террі та ін.) дійшли висновку, що не існує одного оптимального стилю лідерства та цілком вірогідно, що ефективність стилю прямо чи опосередковано залежить від характеру конкретної ситуації, тобто коли ситуація змінюється, тоді змінюється й відповідний стиль. [2]

Тому наступним підходом до вивчення феномену лідерства є ситуаційний підхід. Представники даного підходу (Басе Б., Богардус Р., Картер Л., Мамфорд Е., Ніксон М. та інші) висунули припущення [13, С.56-62] що люди стають лідерами не стільки в силу своєї особистості, скільки ця необхідність викликається часом, місцем і обставинами, тобто завдяки різними ситуаційним факторам.

Американський вчений Фідлер Ф. зауважував, що існують три критичні ситуації, які впливають на найбільш ефективне лідерство: 1) вплив посади або соціального статуса лідера - лідер, що має більше повноважень, може значно легше вести за собою, ніж той, у кого не має таких повноважень; 2) структура, або чіткість, із якою поставлені задачі можуть бути зіставлені в порівнянні із ситуаціями; 3) взаємовідносини між лідером і членами групи, тобто наскільки група довіряє лідеру і готова йти за ним. [23]

Отже, Фідлер Ф. та інші представники ситуаційного підходу зауважують, що лідерство можна визначити як продукт ситуації, а саме: людина, ставши лідером за якихось обставин, набуває авторитету, який починає «працювати» на неї в наслідок дії стереотипів. Взаємозв'язок між цими двома підходами очевидний, лідер має вміти поводити себе по-різному в різних ситуаціях.

Наступними підходами у вивченні феномену лідерства є суб'єктивно-психологічний та функціонально-ситуаційний. Згідно із першим науковці Герт Г., Мілз С. виділяють лідера як особистість з відповідними соціально-психологічними якостями. Тобто лідер в цьому підході трактується як біопсихологічне явище, без урахування соціально-економічної зумовленості. [24] Відповідно до функціонально-ситуаційного підходу, представниками якого були Бейлі Р., Ділтс Р., Карделл Ф., Ньюколе Т., Хейр А. доведено, що лідерство виникає як відповідь на потребу конкретної ситуації, а саме: за такого напрямку зменшується роль активності особистості й до уваги не беруться особистісні риси, але поява лідера пояснюється, як результат місця, часу і обставин. [8, 10, 20] Зауважимо, що ці два підходи не зіграли суттєвої ролі у розвитку феномену лідерства.

Наступним підходом науковці Хартлі Е., Шартл К., Холандер Е. виділяють інтегрований підхід, згідно з яким лідерство є процес організації міжособистісних відносин у групі. Так, Хартлі Е. зауважує, що на характер лідерської ролі впливає взаємозв'язок трьох змінних: по-перше, це якості лідера; подруге - якості послідовників чи відомих і по-третє - характер ситуації, в якій існує лідерство. Тобто, з одного боку, лідер впливає на відомих і ситуацію, а з іншого - відомі і ситуація впливають на лідера. [20, 24]

Інший підхід, засновниками якого є відомі соціологи Е.С. Богардус, Ф. Сміт та ін. [26], а представниками Р. Кричевський, Є. Дубовська, Р. Мубінова та ін. передбачає вивчення лідерських якостей. У деяких першоджерелах цей підхід має назву теорія рис. Наголошуючи на тому, що ця теорія визнає неповторність властивостей лідера, науковці стверджували, що лідерство як соціально-психологічний феномен можна розглядати у вигляді сукупності відповідних рис особистості, що забезпечують лідерам можливість проявити себе, зайняти провідну позицію й утримувати владу у своїх руках саме завдяки цим унікальним рисам. Хоча вченим не вдалося сформулювати повного набору якостей, якими повинні володіти ефективні лідери, все ж встановлено, що деякі якості є обов'язковими для лідера: високі розумові здібності, широкі громадські інтереси й зрілість. [7, 13]

Отже, здійснений нами аналіз дозволив систематизувати підходи до вивчення феномену лідерства та представити їх як сутність ранніх теоретико-методологічних підходів до проблем лідерства (табл.1).

Таблиця 1 Сутність ранніх теоретико-методологічних підходів до проблем лідерства