Життєвий цикл ідеї Планетарної особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життєвий цикл ідеї Планетарної особистості

Жень Цзя

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Анотація

У статті розглянуто проблему породження і саморозгортання ідеї Планетарної особистості; відтворено алгоритм саморуху цього явища від ноуменологічного до феноменологічного горизонту за ланцюгом перетворень: смисл (поле) - психофрактал (психіка) - ідея (гносеологія) - навіювання/переживання (психологія) - ідеал (філософія) - модель (наука) - компетенції (освіта) - ідеологія (виховання) - принцип (управління) - продукт (технологія) - товар (ринок) - артефакт (культура); проаналізовано життєвий цикл ідеї Планетарної особистості, що складається з чотирьох етапів: 1) зародження: смисл - психофрактал; 2) становлення: ідея - ідеал: особистості і суспільства - модель; 3) функціонування: продукт -компетенції - ідеологія - критерій - принцип - товар - інтегратор соціальної взаємодії - засіб тиску, агресії, війни; 4) сходження: артефакти планетарної геокультури.

Ключові слова: Планетарна особистість, генезис, смисл, образ, ідея, ідеал, артефакт, цикл, зародження, становлення, функціонування, сходження.

Аннотация

Жизненный цикл идеи планетарной личности

Жень Цзя В статье рассматривается проблема порождения и саморазвертывания идеи Планетарной личности; воспроизведен алгоритм самодвижения данного явления с ноуменологического в феноменологический горизонт по цепочке превращений: смысл (поле) - психофрактал (психика) - идея (гносеология) - внушение/переживания (психология) - идеал (философия) - модель (наука) - компетенции (образование) - идеология (воспитание) - принцип (управление) - продукт (технология) - товар (рынок) - артефакт (культура). Проанализирован жизненный цикл идеи Планетарной личности, состоящий из четырех этапов: 1) зарождение: смысл - психофрактал; 2) становление: идея - идеал: личности и общества - модель; 3) функционирование: продукт - компетенции - идеология - критерий - принцип - товар - интегратор социального взаимодействия - средство давления, агрессии, войны; 4) схождение: артефакты планетарной геокультуры.

Ключевые слова: Планетарная личность, генезис, смысл, образ, идея, идеал, артефакт, цикл, зарождение, становление, функционирование, восхождение.

Abstract

Life cycle of the idea of planetary personality

Zhen Jia

The article deals with the problem of generation and self-deployment of the idea of a planetary personality; the algorithm of self-movement of this phenomenon from the noumenological to the phenomenological horizon in the chain of transformations is recreated: meaning (field) - psychophractal (psyche) - idea (gnoseology) - suggestion / experience (psychology) - ideal (philosophy) - model (science) - competence (education) - ideology (upbringing) - principle (management) - product (technology) - goods (market) - artefact (culture); the life cycle of the idea of a planetary personality is presented, consisting of four stages: 1) origin: meaning - psychophractal; 2) formation: idea - ideal: personality and society - model; 3) functioning: product - competency - ideology - criterion - principle - goods - integrator of social interaction - a means of pressure, aggression, war; 4) climbing: artefacts of planetary geoculture;

Key words: Planetary personality, genesis, meaning, image, idea, ideal, artefact, origin, formation, functioning, ascent.

Вступ

Життя доводить, що кожна цивілізація, що мала місце в еволюції планетарного соціального світу, вибудовувала образ «своєї людини», виходячи зі змісту «духу епохи» для обслуговування якісно нових засобів і способу виробництва. Не є винятком настання інформаційної доби, яка також «потребує» формування нової людини.

Тому формування образу людини ХХІ століття є нагальною соціальною проблемою, оскільки без ідеалу суб'єкта культурно-історичного процесу принципово неможливо організувати цілу низку соціальних процесів. Ідеться найперше про освіту і виховання. Стосовно освіти потрібно визначити, які саме компетенції важливо сформувати у процесі навчальної діяльності для забезпечення певної якості робочої сили, а стосовно виховання - якими засобами і в якому форматі виховувати громадянина Всесвіту, щоб він відповідав реаліям інформаційної доби.

Аналіз досліджень і публікацій

соціальний виховання інформаційний

На сьогодні в науковій літературі існує чимало «пропозицій» щодо побудови образу людини ХХІ століття, зокрема праці В. Буданова - «квантово-синергетична антропологія», А. Госвамі - «самоусві- домлювальний Всесвіт», А. Мінделла - «квантовий розум», К. Ціолковського - «променисте людство». У подальшому це набуло розвитку в працях Д. Бека - «спіральна динаміка», Д. Бома - «холономний підхід», К. Уілбера - «інтегральний підхід», Б. Величковського - «еволюція свідомості», Д. Деннета - «інтелектуальний розвиток», Ф. Ніцше - «Надлюдина», Д. Рісмана - «Людина одинока», A. Камю - «Людина бунтуюча», К. Маркса - «Людина

- представник класу», Г. Ортега-і-Гассет - «Людина маси», Н. Еліаса - «Людина замкнена», Е. Фромма - «Людина споживаюча», Ю. Левади - «Лукава людина», В. Ядова - «Загублена людина», Ж. Тощенка - «Парадоксальна людина» і «Людина - кентавр»,

B. Шубкіна - «Катастрофічна людина», С. Хорунжого

- «Постлюдина», В. Беха - «Планетарна особистість», І. Девтерова - «Інтермен», Н. Маслової та О. Сташкевич - «Ноосферна особистість».

У східній і західній міфології, в античній філософії відобразилось розуміння людини як ключа до розгадки багатьох таємниць Всесвіту. Прикладами «всесвітньої людини» є пуруша у Ведах, скандинавський Імір у «Едді», китайський Пань-Гу. Слід зазначити, що homo religious (людина релігійна), homo sapiens (людина розумна), homo naturalis (людина природна), homo symbolicus (людина символічна) та інші подібні моделі також не вичерпують змісту трансформації сучасної людини у дискурсі становлення інформаційної цивілізації.

Мета статті полягає у формалізації етапів само- розгортання явища «Планетарна особистість» у вертикальній і горизонтальній площинах планетарного соціального світу.

Основна частина

Логічним кроком у запропонованій розвідці буде зосередження на такій моделі людини ХХІ століття, яка базується на геологічному процесі саморозгор- тання філи людського роду, тобто на родоводі планетарної спільноти, оскільки він не повинен перери-ватися. Це означає, що наступна форма буття розумної живої речовини, якою є рід людський, має логічно випливати з ідеалу людини техногенної цивілізації і бути передвісником суб'єкта культурно-історичного процесу інтелектуальної цивілізації. Цій умові цілком відповідає ідея Планетарної особистості, запропонована В. Бехом і Ю. Бех у праці «На порозі сингуляр- ності: планетарна спільнота у вирі Всесвіту» [1].

На основі мейнстриму засвоєння планетарною спільнотою змісту космічного смислогенезу дослідники визначають етапність у саморозгортанні планетарної спільноти (див. таб. 1) [1, с. 54].

Таблиця 1. Саморозгортання планетарної спільноти

Ідея нової людини ХХІ століття як ідея Планетарної особистості, запропонована у наведеній вище таблиці, є досить привабливою і практичною з кількох міркувань. По-перше, поява такої людини у ланцюжку перетворень людського роду виглядає логічною; подруге, породження Планетарної особистості викли-кано змінами у суспільстві з породженням іншого його типу; по-третє, взаємодія Планетарної особистості з новим типом суспільства породжує і новий тип цивілізації; по-четверте, «зсув» у структурі особистості людини на цьому етапі до соціальної складової є, на нашу думку, цілком логічним; по-п'яте, стадія до Планетарної особистості і стадія після неї є цілком реальними і не викликають непорозуміння.

Розглянемо саморозгортання явища планетарної особистості у вертикальній площині. Дослідження цього аспекту саморозгортання смислу кванту «Планетарна особистість» виводить нас у площину функціонування розуму людини. Виявляється, що семантичний субстрат проходить три горизонти: підсвідомості, свідомості і надсвідомості, що притаманні Планетарній людині як її атрибутивні властивості.

Отже, можна констатувати, що життєвий цикл явища «Планетарна особистість» у вертикальному і горизонтальному вимірах проходить шлях від кванта смислу до артефактів геокультури. Вертикальний шлях саморозгортання явища можна відтворити як ланцюг перетворень: у горизонті підсвідомості людини: смисл - психофрактал; свідомості особистості: ідея - ідеал: особистості і суспільства - модель - критерій - продукт - компетенції - ідеологія - принцип - товар - інтегратор соціальної взаємодії людей між собою - засіб тиску, агресії, війни; надсвідомості людського роду: артефакти планетарної культури.

Якщо поглянути на ідею Планетарної людини під кутом стадіальності її генезису і буття у горизонтальній площині, то слід визначити її саморух у вигляді чотирьох стадій: 1) зародження; 2) становлення; 3) функціонування; 4) сходження.

Етап зародження явища Планетарної особистості вимагає висвітлення явища на рівні смислу кванта Планетарної особистості і психофракталу Планетарної особистості. Якщо сферою буття у першому випадку є ноосфера, то у другому - психосфера людини. Якщо у першому випадку засобом освоєння явища є мислення людини, інтуїція або інсайт, то у другому - переживання людини або зовнішнє навіювання як психологічна процедура впливу на підсвідомість людини.

Якщо звернутись до моменту зародження Планетарної особистості людини, то це означає, що маємо розпочати розгляд явища на підсвідомому рівні, тобто ще у структурі Семантичного Всесвіту. Форма буття духовної субстанції - смисли, рухливість яких забезпечується смислогенезом. Людина є сприятливою до процесів смислогенезу завдяки наявності у неї смислової сфери і відповідних механізмів, що її обслуговують [5, с. 252-275].

Модель смислогенезу може бути представлена смисловою вертикаллю, яка має багаторівневу будову. В основу побудови моделі покладені такі закономірності:

1. Генезис смислової сфери припускає сприйняття нечуттєвої інформації із зовнішнього джерела. Людина не може відчути рух смислогенезу у собі, як він не може відчути метаболізм клітин власної біологічної структури, але це зовсім не означає, що вона не має зв'язку зі смисловим полем Всесвіту, у якому все є і все доступно людині. У голову людини ззовні нічого не вноситься, воно проявляється у результаті резонування структури мозку людини зі Всесвітом.

2. Момент взаємодії з енергією зовнішнього джерела «запускає» самоорганізацію смислової сфери як функціональної системи. Процес цей на внутрішньому плані представляє квантування смис-лової сфери - утворення функціональних органів, що зумовлюють діяльність людини щодо реалізації духовного запиту щодо Планетарної особистості.

3. Після досягнення межі - певного рівня складності системи і назрівання через внутрішні або зовнішні причини нових духовних потреб починається вибуховий процес біфуркації, який зумовлює структурно-смислове перетворення смислової сфери у горизонті створення збудженого запитом людини новоутворення, що тягне за собою вихід на новий рівень смислогенезу.

4. У такому розумінні процес розвитку Планетарної особистості розгортається в логіці внутрішньої необхідності, оскільки, потрапивши в поле тяжіння певного атрактора, система притягується до наміченої структури як до найбільш стійкого стану. Розвиток особистості в логіці внутрішньої необхідності припускає досягнення цілісності й реалізацію внутрішнього потенціалу людини: «виконання кожною істотою діяльності, суголосної з його суттю або його власною природою, і якраз тому вкрай відповідною «порядку» [3, с. 34].

І. Колеснікова на основі моделі особистості людини, запропонованої українськими вченими, виокремила такі організаційні рівні смислогенетичного розвитку особистості людини: 1) початковий, 2) доособистісний,

3) особистісний, 4) надособистісний [4]. При цьому важливо звернути увагу на властивості смислової сфери особистості як системи, що здатна до самоорганізації:

1. Передусім, смислова сфера є динамічною системою, існування якої визначається поняттям «стан». При цьому її характерною властивістю є не статичний стан, а певний режим активності, у зв'язку з чим розвиток розглядається не як зміна одного статичного стану іншим, а як перехід від одного типу активності до іншого. Щодо людини процес цей має цілісний характер, оскільки в ньому виявляється залучена «вся сукупність фізичних, психічних і розумових рухів та імпульсів» [8, с. 19].

2. Наступною властивістю смислової сфери є відкритість. Відкритий характер системи передбачає, що вона не ізольована від навколишнього світу, а перебуває з ним у взаємодії. Це властивість смислової сфери означає, що вона може існувати і розвиватися тільки на основі взаємодії з «енергією джерела зовнішнього, розміщеного поза до горизонтом людського досвіду» [9, с. 77]. При цьому зовнішня енергія виконує ту функцію, що структурує й забезпечує формобудівництво, а процес розгортається по лінії «...ієрархізації, інтеграції і структурного ускладнення» [5, с. 283]. Це означає, що смислова сфера особистості як упорядкована структура не може існувати без взаємодії з неврегульованим зовнішнім середовищем, це є порядок без хаосу. Утворення і динаміка смислової сфери зумовлені фактом буття сучасної людини «у воронці абсолютного початку ... в тій точці або тій грані, де хаос і космос, стихія і гармонія безпосередньо стикаються, співіснують один з одним» [2, с. 17].

3. Смислова сфера є нелінійною системою, тобто системою, здатною до самодіяльності. Реакція на зовнішні дії в таких системах може відбуватися непропорційно силі дії: малі дії можуть призвести до дуже вагомих наслідків, а великі - до абсолютно незначних.

4. Наступною властивістю смислової сфери як системи, що самоорганізується, є нерівність (нерів- новаженість ) - наявність процесів обміну інформацією між елементами структури смислової сфери особистості. У стані сильної нерівномірності система втрачає стійкість; параметри, що характеризують такий стан, називаються критичними.

5. Однією з визначальних властивостей систем, які самоорганізуються, є когерентність. Цей термін у перекладі з латинської означає «зв'язок», «зчеплення». У синергетиці когерентність означає узгоджену дію всіх елементів у масштабі системи як єдиного цілого. Саме когерентність, кооператив- ність, узгодженість внутрішніх процесів, що визначають еволюції системи, забезпечують її головну властивість - здатність до самоорганізації [6, с. 50]. Це дуже важливий висновок для подальшого аналізу життєвого циклу явища Планетарної особистості.

Отже, онтологічний режим розвитку Планетарної особистості передбачає еволюцію смислогенезу або у надрах духовних практик, або у сфері тяжіння «граничних сенсів», у глибинах філософського запитання як способу «духовної роботи». Духовна практика - це спрямований процес перетворення людиною власної енергійної проекції до «вищого духовного стану» [8].

На етапі становлення ідея закріплюється особистим ідеалом людини ХХІ століття. Вихід ідеї Планетарної особистості у форму ідеалу означає, що явище гносеологічною стежиною «спускається» у феноменальний світ. Спочатку ідея повинна «засвітитися» у суб'єктивованій формі, тобто посісти центральне місце у самосвідомості особи, а мірою того, як опанує певною кількістю людей у громаді чи суспільстві, стає суспільним ідеалом людини ХХІ ст., тобто набуде об'єктивованої форми. «Ідеал суспільства є ідеалом, похідним від ідеалу особистості» (М. Бердяєв). Обидва види ідеалів обов'язково взаємодіють між собою, оскільки одна і та ж субстанція перебуває у двох різних формах. Наука повинна створити евристичну модель Планетарної особистості, що стає засобом технологічного впливу на формування особистості. Модель виконує дві основні функції: теоретичну і практичну.

Етап функціонування складається з ланцюга: інтегратор соціальної взаємодії людей між собою (синергетичний процес) - продукт (духовне виробництво) - компетенції (освіта) - ідеологія (виховання) - принцип (управління) - товар (маркетинг, тор-гівля) - засіб тиску або агресії (війни) - критерій (експертна діяльність) та ін. Це найбільш доступний для аналізу етап життєвого циклу явища планетарної особистості. Він стає доступним для вивчення після того, коли завершиться «сходження» ідеї Планетарної особистості у ідеал Планетарної особистості, а наука запропонує її відповідну модель.

Оскільки процес функціонування цього явища ще не настав, то розглядати його поки нема сенсу.

Етап сходження Планетарної особистості зі світової арени вбачаємо в артефактах геокультури інформаційної доби, що має поступитися інтелектуальній цивілізації і Ноосферній особистості [7].

Висновки

Планетарна спільнота при виході на етап становлення інформаційної цивілізації має можливість сформувати привабливий образ ідеалу людини ХХІ століття у вигляді семантичної одиниці - ідеї Планетарної особистості. Цей образ є привабливим тим, що, з одного боку, він логічно випливає з ідеалу людини техногенної цивілізації, а з другого - логічно пролонгується на етап інтелектуальної цивілізації і Ноосферної особистості.

При цьому ця ідея чітко фіксує переміщення акценту дієвості Планетарної людини у сферу соціальності за рахунок нарощування прояву атрибутивних властивостей духовного компоненту в структурі біологічної людини. На цій основі відкриваються нові горизонти розуміння світової спільноти як Колективної особистості, що тяжіє до зниження важливості тілесності та нарощування віртуальності, аж до феномену електронної особистості й становлення Променевого людства (за Ціолковським).

Список літератури

1. Бех В.П. На порозі сингулярності: планетарна

спільнота у вирі Всесвіту: монографія / В.П. Бех, Ю.В. Бех; Мін-во освіти і науки України; Нац. пед. ун-т імені М.П.Драгоманова. - К. : «МП Леся», 2014. - 220 с.

2. Библер В.С. Нравственность. Культура.

Современность (Философские раздумья о жизненных проблемах) / В.С. Библер // Этическая мысль: Науч.-

публицист. чтения ; редкол.: А.А. Гусейнов и др. - М.: Политиздат, 1990. - 480 с.

3. Буякас Т.М. Проблема и психотехника

самоопределения личности / Т.М. Буякас // Вопросы психологии. - 2002. - №2. - С. 28-39.

4. Колесникова И.Е. Механизм смыслогенеза личности в онтогенезе: морфогенетический и онтологический контекст : монография / И.Е. Колесникова; Мин-во образования и науки, молодёжи и спорта Украины, Нац. пед. ун-т имени М.П. Драгоманова. - К. : Изд-во НПУ имени М.П. Драгоманова, 2011. - 205 с.

5. Леонтьев Д.А. Психология смысла : природа,

строение и динамика смысловой реальности / Д.А. Леонтьев. - М. : Смысл, 1999. - 487 с.

6. Лесков Л.В. Нелинейная Вселенная : новый дом для человечества / Л.В. Лесков. - М. : ЗАО «Издательство «Экономика», 2003. - 446 с.

7. Сташкевич О.О. Генеалогія інтелектуальної цивілізації : монографія / за науковою ред. Ю.В. Бех. - К. : «МП Леся», 2016. - 180 с.

8. Хоружий С.С. К антропологической модели третьего тысячелетия / С.С. Хоружий // Вестник Российского гуманитарного научного фонда. - 2000. - № 3. - С. 18-36.

Размещено на Allbest.ru