Пізнавальна самостійність дитини старшого дошкільного віку як актуальна психолого-педагогічна проблема

Анотація

У статті проаналізовано та окреслено деякі підходи про трактування поняття «пізнавальна самостійність». Досліджено теоретичні засади проблеми пізнавальної самостійності дітей перед шкільного віку. Проаналізовано наукові підходи до розкриття сутності понять «пізнавальна самостійність» та «пізнавальна активність», уточнено їх визначення. Обґрунтовано значення пізнавальної самостійності, як психолого педагогічної проблеми. Автором доведено, що пізнавальна самостійність є невід'ємною частиною підготовки майбутнього школяра. Більша частина дослідження присвячено аналізу літературних джерел, який доводить, що «пізнавальна самостійність» та «пізнавальна активність» є тотожними. Також проблема виховання самостійності, не лише розкриває сутність, а й взаємозв'язок самостійності з активністю, що формуються та проявляються в діяльності, а також враховує вплив мотиваційного компонента на характер діяльності дітей. Доведено, що пізнавальна самостійність дошкільника є наслідком правильно організованої пізнавальної діяльності, в якому діти цілеспрямовано долучаються до діяльності без потреби діяти в залежності від вихователя. Як і активність, самостійність реалізується в діяльності і завдяки практиці стає звичною формою поведінки. Самостійна пізнавальна діяльність, представляє здатність особистості, вчитися самостійно, з метою вирішення нової пізнавальної задачі, за умови опановування особистістю засобами самостійної організації та здійснення пізнавальної діяльності на фоні позитивного відношення до пізнання. Перспективи подальших наукових пошуків може бути пов'язана з вивченням засобів позитивної мотивації базових дій дитини у провідному виді діяльності.

Ключові слова: пізнання, самостійність, активність, пізнавальна самостійність, діти старшого дошкільного віку.

Annotation

пізнавальний самостійність активність діти

COGNITIVE INDEPENDENCE OF SENIOR PRE-SCHOOL CHILDREN AS A TOPICAL PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL PROBLEM

Vita Melnyk grad student Izmail State University of Humanities, Ukraine

The article analyzes and outlines some of the approaches to the treatment of «cognitive independence». We studied the theoretical principles of the problem of cognitive independence of senior pre-school children. The scientific approaches to revealing the essence of the concepts of «cognitive independence» and «cognitive activity» were analyzed and their definitions were clarified. The importance of cognitive independence as a psychological pedagogical problem was highlighted.

The author proved that cognitive independence is an integral part of preparing intending pupil for school. Much of the research is devoted to the analysis of literary sources, which prove that «cognitive independence» and «cognitive activity» are identical. The problem of fostering independence also reveals not only its essence, but also the relationship between independence and activity, which is formed and manifested in activities, as well as the influence of the motivational component on the nature of children 's activities.

It was found that the cognitive independence of pre-school children is a consequence of well-organized educational activities, in which children are consciously involved in activities independently of the educator. Like being active, independence is exercised in activities and through practice becomes a habitual form of behaviour. Independent cognitive activity represents the capacity of the individual to learn independently, being able to solve a new cognitive task. It becomes possible when an individual possesses means of self-organization and cognitive activity together with a positive attitude to learning. The prospects for further research may be linked to the study of means ofpositive motivation of child's basic actions in their major activity.

Key words: cognition, independence, activity, cognitive independence, children of senior preschool age.

Постановка проблеми

Пізнавальна самостійність в дошкільному віці є актуальною проблемою сучасної школи, оскільки, сформованість пізнавальної самостійності постає кінцевою метою освітньої діяльності, результатом розвитку учнів зокрема. Сформованість пізнавальної самостійності в старшому дошкільному віці визначає ініціативність, уміння самостійно вчитися, відповідальність, прагнення до самовдосконалення, самореалізацію протягом дорослого життя. Зміни в НУШ спонукають до формування пізнавальної самостійності як базової якості особистості саме у дітей старшого дошкільного віку. На цьому сенситивному етапі, дошкільники засвоюють самостійні дії у пізнані навколишнього світу, оволодівають знаннями, вміннями та навичками, навчаються самостійно функціонувати в різних умовах життєдіяльності. Водночас аналіз наукових джерел, свідчить, про недостатню розробленість сутності пізнавальної самостійності в дошкільному віці.

Аналіз наукових досліджень

Загальні положення про значення пізнавальної самостійності та активності у дітей в сучасному освітньому процесі розглядаються у роботах українських дослідників А. Богуш, О. Брежнєвої, С. Козачук, С. Ладивір, М. Марусинець, Л. Мар'яненко та ін.. Теоретичний аналіз проблеми висвітлено в дослідженнях Б. Ананьєва, Л. Буєва, Л. Виготського, М. Кагана, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Г. Щукіної, та ін.. Психологічні аспекти проблеми пізнавальної самостійності були в центрі уваги О. Киричука, Г. Костюка, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна; взаємозв'язок самостійності з різними психічними процесами розкрито Т. Горбатенко, Д. Ольшанський. Окремі визначення пізнавальної самостійності висвітлено в роботах таких вчених як Л. Аристова, Т. Шамова; цілісний підхід до формування пізнавальної самостійності особистості досліджували О. Коберник, В. Лозова; шляхи розвитку пізнавальної самостійності учнів розкрили І. Лернер, М. Махмутов, П. Підкасистий. У працях Н. Авдєєвої, З. Гуріної, О. Кононко, К. Крутій, Г. Люблінської, Т. Піроженко розкрито психолого-педагогічні умови формування пізнавальної самостійності. Зосередили увагу на дослідженні виховання самостійності в грі як провідному виду діяльності дошкільного віку О. Андрейчик, Л. Артемова, Р. Буре, Ю. Демидова, Л. Кірдода, М. Марусинець, С. Марутян, Н. Михайленко, Л. Островська, М. Савченко, Н. Циркун. Значення і роль самостійності як чинника адаптації до дошкільного освітнього закладу описала Т. Філютіна; суть самостійності, її природу досліджували Г. Бал, П. Підкасистий, А. Хрипкова; структура і співвідношення компонентів самостійності описали Ю. Дмитрієва, Г. Годіна, Т. Гуськова; етапи, умови і методи розвитку самостійності - З. Єлісєєвою, Н. Крівою, К. Кузовковою, А. Люблінською.

Істотного значення у вивчені досліджуваної проблеми приділялося у державних нормативних документах, зокрема, у Національній стратегії розвитку освіти України на 2012-2021 роки, Законі України «Про освіту», Законі України «Про охорону дитинства», Конвенції ООН про права дитини (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п).

Проте аналіз наукових досліджень засвідчив, що в Україні досі не вистачає повномасштабного дослідження вікових можливостей сучасної дитини, а проблема теоретичних засад пізнавальної самостійності дітей дошкільного віку потребу більш детального вивчення.

Мета статті - охарактеризувати основні психолого-педагогічні підходи сучасних науковців щодо трактування «пізнавальної самостійності» та «пізнавальної активності» дітей старшого дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу

Дошкільний вік вважається найсприятливішим періодом життя людини для розвитку пізнавальної самостійності. У цей період відбувається становлення та розвиток психічних процесів, зокрема пам'яті, мислення, сприймання, уяви.

Враховуючи вимоги сучасної Нової української школи, істотного значення, набуває розвиток пізнавальної самостійності дітей старшого перед дошкільного віку. Як показали дослідження, старший дошкільний вік є сенситивним періодом для розвитку пізнавальної самостійності. Саме в цьому віці дитина навчається чітко усвідомлювати поставлену мету і шукає шляхи для її самостійної реалізації.

На думку педагогів та психологів, велику увагу формуванню пізнавальної самостійності як складному і багатогранному процесу необхідно приділяти саме в старшому дошкільному віці,

Визначальний вплив пізнавальної самостійності на формування будь-якої діяльності зумовили неоднозначність розуміння вченими цієї категорії. Теоретичний аналіз проблеми дозволяє виділити аспекти її дослідження: філософський, психологічний, педагогічний, лінгводидактичний тощо.

Насамперед наведемо визначення ключового поняття дослідження. У довідкових джерелах феномен «самостійність» трактується як:

- властивість особистості, що характеризується двома чинниками: сукупністю засобів - знань, умінь і навичок, якими володіє особистість; ставленням особистості до процесу діяльності, її результатів і умов здійснення, а також зв'язками з іншими людьми, що з'являються в процесі діяльності (Гончаренко, 1997:75);

- вольова якість особистості, яка полягає в умінні за власною ініціативою ставити перед собою цілі, без сторонньої допомоги знаходити шляхи їх досягнення й виконувати прийняті рішення (Шапар, 2007: 249);

- здатність орієнтуватися на свої особистісні позиції, приймати власні рішення й реалізовувати їх, незалежно від ситуативних зовнішніх впливів (Гончаренко, 1997: 75);

- узагальнена якість особистості, що виявляється в ініціативності, критичності, адекватній самооцінці й почутті особистої відповідальності за свою діяльність і поведінку (Шапар, 2007: 251);

- модель поведінки людини, що визначається більше внутрішніми чинниками психологічної природи, ніж зовнішніми впливами оточення.

В результаті теоретичного аналізу словникових джерел можемо зазначити, що самостійність - це насамперед, свідоме мотивування дій та їх обґрунтування. Вона виявляється нерівномірною і є специфічною в різних видах діяльності (Ребер, 2006: 220).

У психологічному словнику наведено наступне визначення «пізнання - це процес цілеспрямованого активного відображення об'єктивного світу у свідомості людини» (Степанов, 2006: 387).

На думку С. Рубінштейна самостійність особистості характеризується трьома факторами: знаннями, вміннями й навичками, ставленням до процесу діяльності, результатів і умов її здійснення, зв'язками, які створюються під час діяльності з іншими людьми (Рубинштейн, 2005: 713). Саме дорослий підкріплює похвалою бажання дитини стати самостійним дослідником навколишнього світу.

Р. Павелків визначає самостійність, як прояв основ формування характеру. На думку вченого самостійність - це здатність особистості планувати, здійснювати контроль на основі наявних знань, умінь та навичок. Дитина отримує велике задоволення, якщо самостійно робить власні висновки, проявляє бажання розмірковувати. Якщо це міркування виявляється правильним, підтриманим дорослим, то такий процес приносить моральне задоволення, підкріплюється і стає моделлю поведінки (Павелків, 2011: 245).

Т. Піроженко виділила, самостійність як одну з особистісних рис характеру людини, що сприяє розвитку спрямованості на самореалізацію та творче самовизначення. Автор стверджує про залежність самостійності та ініціативності в дошкільному віці від досвіду. Збудити пізнавальну активність дошкільників є одним з головних завдань освітньої роботи дошкільного освітнього закладу. Це прямий шлях до умінь дошкільників, які будуть сприяти полегшенню адаптації до умов початкової школи, та розвитку в них самостійності мислення, здатності здобувати знання (Піроженко, 2010: 136).

Отже, поняття «самостійність» на думку вчених Р. Павелків та Т. Піроженко це особливість особистості, що характеризується ініціативним, відповідальним, критичним ставленням до своєї діяльності, умінням її планувати, ставити перед собою цілі та завдання, вирішувати їх без допомоги дорослого.

У процесі досліджень Ш. Амонашвілі визначає, що самостійність є рисою особистості, яка характеризується здатністю людини відповідати за власні вчинки, дотримуватися певної позиції, самостійно приймати рішення, вміння вчитися.

На думку О. Коберник, В. Лозової найвищий рівень самостійності проявляється у внесені суб'єктом у працю суб'єктивного розуміння, створення власного способу мислення і дії. Встановлено, що пізнавальна самостійність характеризується критичністю розуму, здатністю висловлюватись, незалежно від суджень інших.

В. Тюріна обґрунтувала поняття пізнавальної самостійністі, як якість особистості, сутність якої полягає в готовності вирішувати нові пізнавальні завдання (Тюріна, 1996).

Самостійність людини, на думку А. Кузьменко залежить від змісту людської діяльності, соціальних умов. Учений вважає, що навички самостійності формуються в дошкільників в ситуації вибору, під час яких діти прийматимуть власні самостійні рішення. Відповідно, якщо ситуацій для самостійних рішень буде недостатньо, то вона не зможе самостійно критично мислити, матиме труднощі, приймаючи рішення, буде орієнтуватися на думку інших, вважатиме навколишній світ загрозливим (Кузьменко,1999: 28-30.).

Самостійність - це можливість і потреба покладатися на себе та свої сили, не просити допомогу в інших, незалежно й ініціативно діяти, це керована діяльність, яка сприяє розвитку майбутніх школярів. У процесі самоосвіти майбутні школярі не лише виконують завдання дорослого, а прагнуть працювати самостійно. Самостійна творча людина зможе адаптуватися в суспільстві, самостійно знайде правильні відповіді на складні питання, знайде вихід із різноманітних ситуацій.

У процесі розвитку пізнавальної самостійності, важливо враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей. Зокрема, у старших дошкільників - це допитливість і сприйняття знань, тому варто стимулювати цю допитливість у процесі роботи. До того ж самоосвіта починається тоді, коли діти, маючи знання і вміння, усвідомлюють, що рівень їх недостатній. Використовуючи самостійну роботу, намагаються знайти додаткову інформацію, щоб компенсувати прогалини, що з'явилися під час навчального процесу. Тобто, самоосвіта дітей - це навчання, яке допомагає організувати пізнавальну діяльність дошкільнят, формує самостійність як рису людини. Таким чином, самостійна робота - це робота, яку виконують без допомоги та втручання педагога, використовуючи його завдання.

Слід відзначити, що в результаті аналізу наукових праць можна констатувати про відсутність в науці єдиного підходу до розуміння та формулювання сутності пізнавальної самостійності. Крім того, з'ясовано, що поняття пізнавальної самостійності пов'язується з активністю, хоча ці поняття не є тотожними. Активність характеризує ступінь участі в діяльності. Самостійність показує характер участі в діяльності. Пізнавальна активність та пізнавальна самостійність - якості, які характеризують здатність дитини до навчання. Вони проявляються та розвиваються в діяльності. Відсутність умов для проявлення активності і самостійності призводить до того, що вони не розвиваються. Використання активних методів, які спонукають до мислення та діяльності з самого початку навчання, розвиває інтелектуальні якості людини, які в подальшому забезпечують її активність в постійному оволодінні знаннями та використанні їх на практиці.

Так П. Підкасистий, виділяє пізнавальну активність дітей, як пізнавальний самостійний досвід дитини у вигляді внутрішнього психологічного та зовнішнього технічного вирішення задач.

О. Скрипченко стверджує, що активність може не включати самостійності. Самостійність в навчанні проявляється в активності, визначає її спрямування на набування, удосконалення знань, опановування прийомами роботи (Скрипченко, 2001). Дослідниця зазначає, що завдання полягає в розвитку пізнавальної самостійності й активності, що зумовлює результативність діяльності.

На основі аналізу теоретичних джерел зазначимо, що пізнавальна активність і самостійність є якісними характеристиками пізнавальної діяльності. Так активність - це готовність до енергійного, ініціативного оволодіння знаннями, докладанням вольових зусиль.

Так Г. Щукіна зазначає, що процес мотивованої і цілеспрямованої поведінки, яку можна вважати і передумовою, і результатом розвитку пізнавальної самостійності та активності, що проявляються в зосередженості, ініціативності, увазі, інтересі до діяльності (Вільш, 2008: 61-69).

На думку М. Марусинець активність дитини виявляється в її прагненні самостійно щось перетворити, змінити, відкрити, пізнати; пізнавальна активність дітей старшого дошкільного віку має два тісно пов'язані, проте не тотожні джерела - особистий досвід як наслідок його взаємодії зі світом та навчальний вплив вихователя. Перше джерело несе в собі відкритість світові, готовність цілісно його сприймати, зосереджувати увагу на особистісно значущому; друге - задає нормативну побудову пізнавальної самостійності (Марусинець, 1999: 7-9).

Таким чином, вчені визначають пізнавальну самостійність як спрямованість на засвоєння нових знань, а саме готовність дитини до активної пошукової роботи. У дітей повинна сформуватися самостійність під час виконання завдань, ініціативність у виборі рішень, які поєднуються з активними розумовими діями, різними способами обстеження предметів, здатністю абстрагувати та узагальнювати ознаки та відношення до об'єктів пізнання.

Так І. Лернер вважав, що пізнавальна самостійність можлива за умов взаємодії здобутих знань, умінь і певного досвіду творчої діяльності, і позитивних мотивів пізнання. Вчений стверджував, що пізнавальна самостійність виявляється в активності, спрямованій на оволодіння знаннями, прийомами роботи, що обумовлюється сформованими пізнавальними інтересами та мотивами.

За дослідженнями вченого О. Марциняк-Дорош, зовнішньо, пізнавальна самостійність проявляється в наступному; безпосередній інтерес дитини до усього нового: предметів, явищ й пов'язані з цим запитання дитини, спрямовані до дорослого; позитивне емоційне переживання, що пов'язано з вивченням нової інформації. У цьому проявляється зорієнтованість дитини на зовнішній світ, їх чуттєве й практичне ставлення до дійсності. Пізнавальна активність змушує дитину активно прагнути до пізнання навколишньої дійсності, шукати засоби задоволення своєї допитливості. Задовольняючи прагнення дітей пізнати все навколо себе, дорослі підтримують їх пізнавальні інтереси й розвивають у них допитливість, як мотивацію всередині процесу переробки інформації (Марциняк-Дорош, 2014: 264-267).

Отже, проблема виховання самостійності, не лише розкриває сутність, а й взаємозв'язок самостійності з активністю, що формуються та проявляються в діяльності, а також враховує вплив мотиваційного компонента на характер діяльності дітей.

Аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що саме мотивація зумовлює потребу і прагнення особистості до пізнання, що виявляється в пізнавальних інтересах, допитливості, активному сприймані, потребі в самоконтролі. Самостійна дія людини, як зазначають науковці, розпочинається з виникнення потреби, прагнення до діяльності. Отже, важливо відзначити, що провідне значення має зв'язок пізнавальної самостійності з розвитком особистості в цілому, її потребами та мотивами зокрема.

В умовах розвитку Нової української школи система освіт повинна забезпечити якісно новий рівень підготовки дітей до навчання в закладах освіти. Уже в першому класі змінюються пріоритети цілей навчання: на перший план висувається його пізнавальна функція, культ активності, самостійності, нестандартності думки, який забезпечує розвиток інтелекту дитини. Головне завдання вчителя - домогтися розвитку пізнавальної самостійності дітей, адже зацікавленість є ефективним засобом успішного навчання, необхідною умовою досягнення позитивних наслідків (https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna- serednya-osvita/derzhavnistandarti).

О. Савченко наголошувала на необхідності врахування умов розвитку пізнавальної самостійності, формуванню наполегливості під час виконання самостійної роботи; пізнавальних потреб; ознайомлення із наявною системою умінь, прийомами навчання; застосовуванню ефективних засобів для керування пошуком дітей у процесі діяльності; запроваджуванню ефективної системи пізнавальних завдань. На думку вченої, пізнавальна самостійність дошкільнят є результатом системи навчання, внаслідок чого відбувається розвиток самостійності мислення дитини. Дослідниця звернула увагу на необхідності переходу навчання на новий якісний рівень, що ґрунтується на особистісно орієнтованому підході, що передбачає зміну ролі дитини з об'єкта навчального процесу на активного суб'єкта. Така переорієнтація освітнього простору вносить суттєві зміни до змісту навчання у Новій українській школі (Савченко, 1999).

К. Ушинський висловлював думку про те що, виховання самостійності слід розпочинати з дошкільного віку, коли тільки з'являються перші її вияви. Свобода, як умова, при цьому буде полягати не у відсутності певних перешкод для дитини, а в їх подоланні.

Так за теорією М. Монтессорі в основі пізнавальної діяльності лежить принцип «допоможіть мені це зробити самому». На думку педагога, вихователь має надавати дитині лише необхідну допомогу, ставитись до її дій із повагою, із вірою в її сили, надавати свободу самостійному розвитку дитини.

Л. Проколієнко вважає рушійною силою пізнавальної самостійності дітей дошкільного віку розвиток їх пізнавальних процесів та здібностей.

У психологічній і педагогічній літературі висвітлено засоби формування пізнавальної самостійності, зокрема це використання у навчальному процесі систем проблемних і пізнавальних задач, евристичних і дослідницьких методів, проектів, стимулювання і розвиток пізнавальних потреб, інтересів дітей; можливість використання різних джерел інформації, формування уміння вчитися.

Аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що пізнавальна самостійність дошкільника є наслідком правильно організованої пізнавальної діяльності, в якому діти цілеспрямовано долучаються до діяльності без потреби діяти в залежності від вихователя. Як і активність, самостійність реалізується в діяльності і завдяки практиці стає звичною формою поведінки.

Так за даними Т. Ткачук пізнавальна самостійність - це ініціативна діяльність дитини, спрямована на пізнання навколишньої дійсності й зумовлена потребою розв'язання пізнавальних завдань, що постають перед нею в конкретних ситуаціях (Ткачук, 2004: 233).

На сьогодні не лише науковці мають різну думку, а й практики активні в цьому питані, і саме наукова література, дуже добре скеровує феномен «пізнавальна самостійність». Встановлено, що самостійність дітей - це навчання, яке допомагає організувати пізнавальну діяльність, формує самостійність як рису людини.

Аналіз теоретичних джерел дає змогу виявити основну характеристику означеного феномену. Пізнавальна самостійність - це інтегративна динамічна якість, основа якої здатність і готовність дитини до діяльності в умовах відсутності безпосереднього контролю з боку дорослого, що визначається вміннями дітей свідомо планувати, організовувати свою діяльність. Крім того, науковці обґрунтували наступну закономірність - якщо у дошкільному віці не приділяти достатньо уваги формуванню пізнавальної самостійності, то на наступних вікових етапах досягнути максимально ефективного результату дуже важко, майже не можливо.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Отже, аналітична робота проведена в контексті дослідження проблеми дозволяє констатувати, що пізнавальна самостійність дитини старшого дошкільного віку є багато аспектним і складним утворенням особистості. Як засвідчують теоретичний аналіз і практика освітнього середовища, ключового значення має мотивація дитини. Самостійна пізнавальна діяльність, представляє здатність особистості, вчитися самостійно, з метою вирішення нової пізнавальної задачі, за умови опановування особистістю засобами самостійної організації та здійснення пізнавальної діяльності на фоні позитивного відношення до пізнання. Формування в дошкільників активного пізнавального ставлення до навколишнього, уміння орієнтуватися у розмаїтті предметів і явищ, здатності самостійно регулювати свою пізнавальну діяльність є передумовами забезпечення продуктивності розумової діяльності дитини. Вітчизняна та зарубіжна педагогіка визначає формування пізнавальної самостійності як один з важливих аспектів емоційно-вольового та інтелектуального розвитку дитини. Доведено, що пізнавальна самостійність знаходиться у взаємозв'язку з іншими якостями особистості та впливає на формування соціального досвіду. Наявні наукові й науково методичні праці з проблеми пізнавальної самостійності дітей - шестиліток виявляють незадовільний стан її вивчення. Аналіз різних підходів у дослідженні зазначеного питання свідчить, що під поняттям пізнавальної самостійності розуміється якість особистості, що формується в процесі діяльності і засвідчує рівень сформованості емоційної, розумової та вольової сфери дитини. Перспективи подальших наукових пошуків ми пов'язуємо з вивченням засобів позитивної мотивації базових дій дитини у провідному виді діяльності.

Джерела та література

1. Большой толковый психологический словарь / Артур Ребер (Penguin). Том 2 (П-Я): Пер. с англ. М.: Вече, АСТ, 2000. 220 с.

2. Вільш I. Врахування сталих індивідуальних рис особистості як важливий аспект гуманізації навчання й виховання. Педагогіка і психологія: науково-теоретичний та інформаційний журнал АПН України. Київ: Педагогічна думка. 2008. № 2. С. 61-69

3. Гончаренко С. Український педагогічний словник. К.: Либід, 1997. 376 с.

4. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п

5. Кузьменко В. Самостійність. Дошкільне виховання. 1999. № 11-12. С. 28-30.

6. Марусинець М. Розвиток пізнавальної активності: психологічні умови та дидактичні засоби. Дошкільне виховання. 1999. № 12. С. 7-9.

7. Марциняк-Дорош О.М. Мотивація до самовдосконалення через методи активного навчання. Молодий вчений. № 12. (15). грудень, 2014. C. 264 -267.

8. Павелків Р. Дитяча психологія: навч. посіб. для самостійної роботи студента / Р. В. Павелків, О. П. Цигипало. Київ: Академвидав, 2011. 376 с

9. Піроженко Т. О. Особистість дошкільника: перспективи розвитку. Тернопіль: Мандрівець, 2010. 136 с.

10. Психологічна енциклопедія / Автор-упорядник О.М. Степанов. К.: «Академвидав», 2006. 424 с.

11. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПБ.: Питер, 2005. 713 с

12. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. К., 1999.

13. Скрипченко О. В. Вікова та педагогічна психологія. К.: Просвіта, 2001. 416 с.

14. Ткачук Т.А. Розвиток пізнавальної активності дітей дошкільного віку у спілкуванні з вихователем: автореф. дис.... канд. психол. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. Київ, 2004. 233 с.

15. Тюріна В. О. Психологічні передумови формування пізнавальної самостійності у

16. процесі навчально-пізнавальної діяльності. Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань (25 вересня 1996). В 3-х томах. К.: Вид-во ДОК-К, 1996. Т. ІІІ

17. Шапар В. Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. Харків: Прапор. 449 с.

References

1. Bol'shoj tolkovyj psihologicheskij slovar'. [Large explanatory psychological dictionary] / Artur Reber (Penguin). Tom 2 (P-YA): Per. s angl. M.: Veche, AST, 2000. 220 s. [In Russian] Derzhavna nadonal'na programa «Osvtia» (Ukraпna HKHI stohttya). [State National Program «Education» (Ukraine of the XXI century)]. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/896-93-p [In Ukrainian]

2. Goncharenko S. (1997). Ukrains'kij pedagog^h^ slovnik. [Ukrainian pedagogical dictionary]. K.: LibM. 376 s. [In Ukrainian]

3. Kuz'menko V. (1999). Samostijrnst'. Doshkь'ne vihovannya. [Independence. Preschool education]. № 11-12. S. 28-30. [In Ukrainian]

4. Marcinyak-Dorosh O.M. (2014). Motivadya do samovdoskonalennya cherez metodi aktivnogo navchannya. [Motivation for self-improvement through methods of active learning]. Molodij vchenij. [A young scientist]. № 12. (15). gruden'. C. 264 -267. [In Ukrainian]

5. Marusinec' M. (1999). Rozvitok p^navalnoп aktivnosti: psihologtehm umovi ta didaktichrn zasobi. [Development of cognitive activity: psychological conditions and didactic tools]. Doshkь'ne vihovannya. [Preschool education]. № 12. S. 7-9. [In Ukrainian]

6. PavelkA R. (2011). Dityacha psihologtya: navch. posto. dlya samostijnoп roboti studenta. [Child psychology: textbook. way. for independent work of the student]. / R. V. PavelkA, O. P. Cigipalo. Kiпv: Akademvidav. 376 s. [In Ukrainian]

7. Psihologkhna enciklopedtya. [Psychological encyclopedia] / Avtor-uporyadnik O.M. Stepanov. K.: «Akademvidav», 2006. 424 s. [In Ukrainian]

8. Ptiozhenko T. O. (2010). Osobistist' doshkti'nika: perspektivi rozvitku. [The personality of the preschooler: prospects of development]. Ternopti': Mandrivec'. 136 s. [In Ukrainian]

9. Rubinshtejn S.L. (2005). Osnovy obshchej psihologii. [Fundamentals of general psychology]. SPB.: Piter. 713 s. [In Russian]

10. Savchenko O. YA. (1999). Didaktika pochatkovoп shkoli. [Didactics of primary school]. K. [In Ukrainian]

11. Shapar V. B. Suchasnij tlumachnij ps^o^g^n^ slovnik. [Modern explanatory psychological dictionary]. Harkrv: Prapor. 449 s. [In Ukrainian]

12. Skripchenko O. V. (2001). V^ova ta pedagogkhna psihologtya. [Age and pedagogical psychology]. K.: Prosvtia. 416 s. [In Ukrainian]

13. Tkachuk T.A. (2004). Rozvitok p^navalnoп aktivnosti dtiej doshkti'nogo v^u u spьkuvanrn z vihovatelem: avtoref. dis.... kand. psihol. nauk: 19.00.07. [Development of cognitive activity of preschool children in communication with the educator: author's ref. dis.... Cand. psychol. Science: 19.00.07] / Nac. ped. un-t mem M.P. Dragomanova. Kiпv. 233 s. [In Ukrainian]

14. Tyurina V. O. (1996). Psihologtehm peredumovi formuvannya p^navalnoп samostijnosti u procesі navchalno-p^navarnoп dtyarnosti. [Psychological prerequisites for the formation of cognitive independence in the process of educational and cognitive activities]. Ukrains'ka psihologtya: suchasnij potendal. Materiali CHetvertih Kostyukіvs'kih chitan' (25 veresnya 1996). [Ukrainian psychology: modern potential. Materials of the Fourth Kostyukov Readings (September 25, 1996)]. V 3-h tomah. K.: Vid-vo DOK-K. T. ІІІ. [In Ukrainian]

15. Vil'sh I. (2008). Vrahuvannya ctalih individual'nih ric ocobictocti yak vazhlivij acpekt gumanizaciп navchannya j vihovannya. [Taking into account the permanent individual personality traits as an important aspect of the humanization of education and upbringing]. Pedagogika i pcihologiya: naukovo-teoretichnij ta informacijnij zhurnal APN Ukraini. [Pedagogy and Psychology: Scientific-Theoretical and Information Journal of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine]. Kiiv: Pedagogichna dumka. № 2. S. 61-69. [In Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru