Взаємозв’язок мотивації досягнення успіху та часової перспективи майбутнього особистості як переживання екзистенційної ізоляції та перспективи негативного минулого

Relationship between the motivation for success and the time perspective of the future of an individual as experiencing existential isolation and the perspective of a negative past

Summary

The research paper presents the results of an empirical study on the relationship between the motivation for success and the time perspective of a future of an individual as experiencing existential isolation and the perspective of a negative past. The objective of the research paper is to determine the peculiarities of motivation for success and, on this basis, to determine its connection with experiencing the feeling of existential isolation and time perspectives of an individual. A certain prognostic model is presented. According to the results of the research, the concept of motivation for success is understood not only as a process of achievement and avoidance, but as a process that depends on a large number of factors, both external and internal. A direct link traced in the factor analysis confirmed in the empirical study provides the author with the opportunity to assert that the time perspective of a future of an individual directs his/her overall activity, but it is most likely a compensatory mechanism, since there are factors such as existential isolation and the perspective of a negative past. It is stated that the relationship of an individual with the time perspectives leads us to consider cooperation with the orientation to the future and to the hedonistic present or to the positive past. Based on the results of the study, the concept of motivation for success is presented not only as a process of achievement and avoidance, but as a process that depends on many factors, both external and internal. A promising area is to introduce a system of measures for diagnosis, prevention and correction of success motivation, based on understanding the time perspectives of an individual and experiencing existential isolation, as well as a clear identification of the important motivational structure, which is an external factor of influence.

Keywords: motivation for success, time perspective of a future, experiencing existential isolation, perspectives of a negative future, type of behaviour.

Анотація

У статті наведені результати емпіричного дослідження щодо взаємозв'язку мотивації досягнення успіху та часової перспективи майбутнього особистості як переживання екзистенційної ізоляції та перспективи негативного минулого. Мета статті - виокремити особливості мотивації досягнення успіху та на цій основі визначити її зв'язок с переживанням почуття екзистенційної ізоляції та часовими перспективами особистості. Представлена певна прогностична модель. За результатами дослідження поняття мотивації досягнення успіху розуміється не лише, як процесу досягання та уникання, але як процес, що залежить від великої кількості факторів, як зовнішніх так і внутрішніх. Підтверджений при емпіричному дослідженні прямий зв'язок в ході факторного аналізу дає можливість автору стверджувати, що часова перспектива майбутнього особистості спрямовує її загальну активність, але скоріше за все це є компенсаторним механізмом, так як присутні такі фактори, як переживання екзистенційної ізоляції та перспектива негативного минулого. Констатовано,що взаємозв'язок з часовими перспективами особистості спрямовує нас на розглядання співпраці з орієнтацією на майбутнє та на гедоністичне теперішнє або на позитивне минуле. За результатами дослідження представлено поняття мотивації досягнення успіху не лише, як процесу досягання та уникання, але як процес, що залежить від великої кількості факторів, як зовнішніх так і внутрішніх. Отриманий при емпіричному дослідженні прямий зв'язок ході факторного аналізу вказує на те що часова перспектива майбутнього особистості спрямовує її загальну активність, але скоріше за все це є компенсаторним механізмом, так як присутні такі фактори, як переживання екзистенційної ізоляції та перспектива негативного минулого. Перспективним напрямком є впровадження системи заходів діагностики, профілактики та корекції мотивації досягнення успіху опираючись на розуміння часових перспектив особистості та переживання екзистенційної ізоляції і чіткого виокремлення важливої для неї мотиваційної структури, яка є зовнішнім фактором впливу.

Ключові слова: мотивація досягнення успіху, часова перспектива майбутнього, переживання екзистенційної ізоляції, перспективи негативного майбутнього, тип поведінки.

Постановка проблеми

У вітчизняній психології велика увага приділяється проблемі детермінації діяльності суб'єкту, спрямованої на побудову часової перспективи, планування і постановку життєвих цілей, а також надбання ціннісно-смислової єдності. Свідомості відводиться регулююча функція, а діяльність розглядається, як умова формування свідомості. Включена свідомість в детермінацію людської діяльності породжує специфічний тип детермінації.

Поряд із значною кількістю об'єктивних просторів, заявляють про себе суб'єктивні простори, які характеризують різноманітні сторони людського буття. Спектр суб'єктивних просторів дає можливість розширити уявлення про людину як унікальну одиницю, своєрідність якої народжується на межі об'єктивної та суб'єктивної реальності, як цілісної «біо-територіально-психо- екзістенціальної» сутності [1]. Що і обумовлює актуальність нашого дослідження.

мотивація успіх екзистенційна ізоляція

Аналіз останніх досліджень та публікацій

На сучасному етапі свого розвитку психологія зіштовхується з рядом питань, що пов'язані з дослідженням мотивації досягнення успіх. Проблема дослідження мотивації в сучасній психології досить актуальна. Роботи В.Г.Асеєва, Л.С. Виготского, К. Левіна, О.М. Леонтьєва, М.Ш. Магомед-Емінова, А. Малоу, В.С. Мерліна, С.Л. Рубінштейн, Б.А. Сосновский, Д.Н. Узнадзе, Х. Хекхаузен, П.М. Якобсон дозволили виділити основні механізми функціонування мотивації людини. тривалий час психологія простору контекстно досліджувалась в межах інших наук та психологічних проблем: вікових особливостей особистості; психології впливу; свободи особистості; психології проблеми «Я» та «Інші»; психології віртуальних реальностей; та регуляції просторового контакту між людьми (З. Кузьміна, І. Кон, К. Левін, В. Мухіна, А. Петровський, Н. Піняєва, В. Топоров, М. Хейдметс та ін.). Відсутність чіткої психологічної операціоналізації позбавляє сучасних дослідників системних уявлень про його основні структурні характеристики, функціональні можливості, фактори та механізми розвитку, способи виділення й усвідомлення індивідом.

Мета статті - виокремити особливості мотивації досягнення успіху та на цій основі визначити її зв'язок с переживанням почуття екзистенційної ізоляції та часовими перспективами особистості.

Виклад основного матеріалу дослідження

Емпіричні дослідження продемонстрували, що орієнтація на майбутнє є фундаментальною для розвитку особистості, оскільки дає відчуття здатності до продуктивної діяльності, ефективності і відповідальності [2].

З. Залєський, А. Сайкон і А. Керц виявили, що наявність довгострокових цілей позитивно корелює майже з усіма аспектами благополуччя, особливо з осмисленістю життя, соціальною самоефективністю і реалізмом. Разом з тим орієнтація на теперішнє є показником емоційного дистресу і безнадійності [3].

Припускаємо, що конструкт мотивації досягнення успіху має стійкий зв'язок с переживанням почуття екзистенційної ізоляції та часовими перспективами особистості. У нашому дослідженні була використана добірка, що була в наявності і складалася з 45 осіб ранньої зрілості, за віковою періодизацією Е. Ериксона. Дана вибірка була гетерогенною за показниками статі та місця проживання. Гомогенність вибірки зумовлена віком, що за Е. Еріксоном характеризується як шоста психосоціальна стадія і позначає формальний початок дорослого життя. Респонденти розподілялися на дві групи: 60% не знаходяться в ситуації пошуку роботи, так як на момент проведення опитування мали роботу, і 40% учасників експерименту знаходяться в ситуації пошуку роботи. Всі опитувані - мешканці м. Києва.

З метою вирішення поставлених завдань і досягнення мети дослідження були використані такі методики: методика діагностики рівня екзистенціальної ізоляції особистості власної розробки на основі теорії І. Ялома; методика часових перспектив особистості Зімбардо; методика діагностики вираженості мотивації досягнення успіху Реана; діагностика мотиваційної структури особистості Мільмана. Також для математичної статистики було використано кореляціний та факторний аналізи.

Аналіз емпіричних даних дослідження проводився у декілька етапів, основним завданням першого з яких став теоретичний аналіз взаємозв'язку часових перспектив особистості та екзистенційної ізоляції з мотивацією досягання успіху. Спираючись на отримані відповіді можна скласти судження про робочу і життєву спрямованості особистості, на базі отриманих результатів яскраво видно, що люди з високою мотивацією досягнення успіху найбільше орієнтовані на творчу активність в рамках трудової діяльності та на соціальну корисність своє справи, третім фактором виступає спілкування.

Отже говорячи про взаємозв'язок мотивації досягнення успіху з екзистенційною ізоляцією, то тут притаманний середній або трохи вищій за середній рівень переживання ізоляції. Взаємозв'язок з часовими перспективами особистості спрямовує нас на розглядання співпраці з орієнтацією на майбутнє та на гедоністичне теперішнє або на позитивне минуле. І розглядаючи мотивацію досягнення успіху в контексті всього вище зазначеного варто сказати, проте, що для людей спрямованих на удачу в робочій діяльності важлива творча активність, соціальна корисність та спілкування при наявності орієнтації та майбутнє та середнім рівнем екзистенційної ізоляції.

Основним завданням другого етапу аналізу емпіричних результатів стало розкриття взаємозв'язку мотивації досягнення успіху та екзистенційної ізоляції й часовими перспективами особистості за допомогою кореляції Пірсона. Негативній кореляції відповідає від'ємне значення коефіцієнта кореляції.

Враховуючі показники таблиці 1 ми можемо говорити проте, що коли почуття екзистенційної ізоляції збільшується то мотивація досягнення успіху зменшується (г= - 0,425 р<,000).

Таблиця 1

ЗВ'ЯЗОК МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ ТА ПЕРЕЖИВАННЯ ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ ІЗОЛЯЦІЇ

Рівень значимості а =0,01та а =0,05

Результати експерименту щодо зв'язку між мотивацією досягання успіху та часовими перспективами особистості відображено в табл. 2.

Таблиця 2

ЗВ'ЯЗОК МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ ТА ЧАСОВИХ ПЕРСПЕКТИВ ОСОБИСТОСТІ

Рівень значимості а =0,01та а =0

Аналізуючи взаємозв'язок між мотивацією досягання успіху на часовими перспективами особистості за допомогою кореляційного аналізу показам, що зв'язок мотивації досягання успіху наявний лише з двома часовими перспективами, а саме з фаталістичним теперішнім та з позитивним минулим, що відмітає в подальшому аналізі використання та розглядання таких часових перспектив, як гедоністичне теперішнє, негативне минуле та майбутнє. Обернений зв'язок (г = -0.424, р < 0,05) спостерігається між мотивацією на фаталістичним теперішнім, що в сою чергу говорить про те, що чим більше особистість мотивована на теперішнє в якому від неї нічого не залежить, тим менше у неї реалізоване та присутнє бажання досягнення.

Інший показник при проведенні кореляційного аналізу - вплив орієнтації позитивного минулого на мотивацію досягання успіху (г = 0.437 р < 0,05). При позитивному зв'язку між часовою перспективою особистості позитивного минулого та мотивацією досягання успіху ми можемо говорити про те, що позитивний досвід особистості спрямовує її на досягнення в майбутньому. На основі отриманих результатів можемо побудувати кореляційну плеяду, яка допоможе візуально сприйняти отриманні дані.

Найбільшого навантаження отримав один з останніх етапів дослідження розкриття особливостей впливу мотиваційної структури особистості на взаємозв'язок мотивації досягнення успіху та екзистенційної ізоляції і часовими перспективами особистості за допомогою факторного аналізу (таблиця 3).

Таблиця 3

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ МОТИВАЦІЇ ДОСЯГНЕННЯ УСПІХУ ТА МОТИВАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ОСОБИСТОСТІ

При аналізі результатів ми використали тільки три фактори, так, як виділений раніше четвертий фактор мав в собі дуже слабкі навантаження, що не є придатними для аналізу. Перший фактор увібрав на себе найбільшу кількість змінних. У ньому ми можемо спостерігати прямі зв'язки між мотивацією досягання успіху r = 0, 716 та спілкування r = 0, 880, творчою діяльністю r = 0, 720, життєзабезпеченням r = 0,708, комфортом r = 0, 682. Та не прямі зв'язки з фаталістичним теперішнім r = -0,521 та екзистенційною ізоляцією r = -0,566.

На основі отриманих даних ми можемо говорити, що даний фактор описує як оточуючі фактори такі, як спілкування з колегами, творча діяльність в процесі роботи або в рамках професійної діяльності та комфорт середовища діяльності впливає на розвиток мотивації досягання успіху, більш того обернені показники з переживанням екзистенційної ізоляції та фаталістичним теперішнім, дають нам можливість побачити той факт, що при наявності перерахованих вище факторів, ці два на є тими, що впливають на трудову діяльність особистості. Тому перший фактор ми могли б назвати-фактором зовнішнього оточення.

При оберненому зв'язку між мотивацією досягнення та фаталістичним теперішнім, особистість не є орієнтованою на те, щоб перекласти відповідальність за своє життя на обставини, що її оточують, більш того судячи з портрету мотиваційної структури особистості ми припускаємо, що така людина є активною, спрямованою на те, щоб створювати своє життя та бути в комфортних умовах з оточенням. Більш того вона насичує своє життя подіями повсякчас про, що свідчить компонент творчої діяльності, також можна говорити про те, що важливим компонентом є соціальна інтеракція, про що свідчить компонент спілкування та соціальної корисності. Тут видно що мотивація досягнення успіху - компонент здорового відношення до життя та своєї професії.

Другий фактор демонструє зворотне значення мотивація досягання успіху r = -0,583, життєзабезпечення r = 0,507, гедоністичне теперішнє r = - 0,670, позитивне минуле r = -0,619, негативне минуле r = 0,570 та фаталістичне теперішнє r = 0,536. Спостерігається певна взаємодія між факторами життєзабезпечення, фаталістичного теперішнього та негативного минулого, що може свідчити про те, що особистість певною мірою фіксується на тому, що її життя забезпечено тут і зараз спираючись на минулий негативний досвід.

В такій ситуації ми говоримо про обернену дію між мотивацією досягання успіху, гедоністичним теперішнім та позитивним минулим, тобто в своїй діяльності особистість цінить лише момент забезпечення своєї життєдіяльності не отримуючи жодного задоволення від неї і більш того не будучи мотивованою на будь-які досягнення в теперішньому або майбутньому. Праця для забезпечення свого життя, але мало задоволення від цього.

Третій фактор увібрав у себе найменшу кількість факторів: негативне минуле r = 0,567, майбутнє r = 0,623, загальна активність r = 0,597 та екзистенційна ізоляція r = 0,555. Всі взаємодії даних факторів є прямими, то ми можемо говорити про те, що часова перспектива майбутнього особистості спрямовує її загальну активність, але скоріше за все це є компенсаторним механізмом, так як присутні такі фактори, як переживання екзистенційної ізоляції та перспектива негативного минулого. Ці дані показують нам картину де майбутнє використовується, як знаряддя втечі від теперішнього та минулого в досягання майбутнього.

Виходячи з таких даних можна представити певну прогностичну модель. При високому рівні мотивації досягання успіху людина не відчуває переживання екзистенційної ізоляції, хоча воно і присутнє у всіх членів вибірки, але відсутність його впливу на мотивацію, скоріше за все полягає в тому, що для індивіда воно є гармонійним. Людина є мало мотивованою на досягання і виходячи з отриманих даних не вдається до жодних компенсаторних дій пов'язаних з досяганням успіху.

Аналізуючи взаємозв'язок між мотивацією досягання успіху на часовими перспективами особистості за допомогою кореляційного аналізу показам, що зв'язок мотивації досягання успіху наявний лише з двома часовими перспективами, а саме з фаталістичним теперішнім та з позитивним минулим, що відмітає в подальшому аналізі використання та розглядання таких часових перспектив, як гедоністичне теперішнє, негативне минуле та майбутнє. Обернений зв'язок спостерігається між мотивацією на фаталістичним теперішнім, що в сою чергу говорить проте, що чим більше особистість мотивована на теперішнє в якому від неї нічого не залежить, тим менше у неї реалізоване та присутнє бажання досягнення.

При позитивному зв'язку між часовою перспективою особистості позитивного минулого та мотивацією досягання успіху ми можемо говорити про те, що позитивний досвід особистості спрямовує її на досягнення в майбутньому. Перша полягає в тому, що мотивація досягання успіху не є компенсаторним механізмом уникання переживання екзистенційної ізоляції. І для якісного мотивування себе на досягнення людина має бути орієнтованою на позитивне минуле, що включає в себе її попередній якісний досвід і не якісний в тому числі, адже прийняття минулого показує високий рівень уміння інтегрування.

Така особистість спрямована на майбутнє, де бачить свою довгострокову ціль до якої рухається і яка є її маяком і також така особистість орієнтована в часовій перспективі і на гедоністичне теперішнє, що дає можливість їй нагороджувати себе за маленькі перемоги на шляху до великої цілі і отримувати задоволення від життя. Отже, ми бачимо перед собою задоволену життям людину для якої в професійній діяльності є важливими творча активність, спілкування, соціальна корисність. В прогнозі такого життєвого підходу можна говорити про те, що можливість досягнення цілі і все ще її бажання і радість від досягнення будуть присутні.

Друга модель полягає в тому, мотивація досягання успіху є оберненою часовій перспективі фаталістичного теперішнього, що свідчить про те, що чим більше особистість мотивована на теперішнє в якому від неї нічого не залежить, тим менше у неї реалізоване бажання досягнення. Їх поведінка не веде до того, що вони бажають и взагалі ніяк не впливає на досягнення цього, відсутній оптимізм, окрім того в такому світосприйнятті мало відповідальності за своє життя на те яким би його особистість хотіла бачити, тому з таким відношенням є сенс працювати, так як подібна стратегія до успіху не призводить.

Таким чином, отриманий при емпіричному дослідженні прямий зв'язок в ході факторного аналізу вказує на те що часова перспектива майбутнього особистості спрямовує її загальну активність, але скоріше за все це є компенсаторним механізмом, так як присутні такі фактори, як переживання екзистенційної ізоляції та перспектива негативного минулого. Отримані даніпоказують нам картину де майбутнє використовується, як знаряддя втечі від теперішнього та минулого в досягання майбутнього.

В ході математичного аналізу було отримано обернений зв'язок. Він виник між мотивацією на фаталістичним теперішнім, що в сою чергу говорить про те, що чим більше особистість мотивована на теперішнє в якому від неї нічого не залежить, тим менше у неї реалізоване та присутнє бажання досягнення. «Моїм життям керують сили, вплинути на які я не в змозі», також ми бачимо, що інший показник при проведенні кореляційного аналізу-це вплив орієнтації позитивного минулого на мотивацію досягання успіху.

На основі отриманих даних емпіричного аналізу першу модель поведінки можемо назвати «досягненням для себе». Таке припущення ми робимо виходячи з того, що присутні позитивне минуле, як досвід попередніх досягнень, гедоністичне теперішнє, як приклад того, що особистість може тут і зараз виконувати певні задачі, що спрямовують її і майбутнє і чим вище ці її спрямування в такій комбінації тим менше на неї впливає негативне минуле та фаталістичне теперішнє, що в свою чергу вказує на те, що така особистість відповідальна за свої досягнення та цілі. Тобто такі люди органічні в своїй трудовій діяльності, а на місці свого працевлаштування.

Друга модель описує, що присутність оберненої взаємодії між фаталістичним теперішнім і майбутнім має сенс в тому плані, що людина з фаталістичною перспективою перекидає відповідальність за все своє життя на вищі сили або обставини, а майбутнє залежить на пряму від людини, тому ми й спостерігаємо такий перетин даних факторів. Якщо ж говорити про більш широкий аналіз отриманих даних, то ми могли б тут зазначити, що при такому рівні часової перспективи фаталістичного теперішнього у особистості розвивається переживання екзистенційної ізоляції. Відтак ми говоримо проте, що коли людина починає зациклюватися на обставинах, що не сприяють їй, то і неї починає формуватися екзистенційна ізоляція і вона спрямовується на майбутнє. Глибоко аналізу отримала взаємодія мотивації досягнення успіху та мотиваційної структури особистості, на основі отриманих даних було отримано профіль задоволеного та мотивованого на досягнення працівника.

В ході дослідження було виділено два типи поведінки. Перший описує особистість, як таку, що спрямована на майбутнє, де бачить свою довгострокову ціль до якої рухається і яка є її маяком і також така особистість орієнтована в часовій перспективі і на гедоністичне теперішнє, що дає можливість їй нагороджувати себе за маленькі перемоги на шляху до великої цілі і отримувати задоволення від життя. Другий тип полягає в тому, що мотивація досягання успіху є оберненою часовій перспективі фаталістичного теперішнього - чим більше особистість мотивована на теперішнє в якому від неї нічого не залежить, тим менше у неї реалізоване бажання досягнення. Така поведінка не веде до того, що вони бажають и взагалі ніяк не впливає на досягнення цього, відсутній оптимізм, окрім того в такому світосприйнятті мало відповідальності за своє життя на те яким би його особистість хотіла бачити, тому з таким відношенням є сенс працювати, так як подібна стратегія до успіху не призводить.

Висновки і перспективи подальших досліджень

За результатами нашого дослідження ми розуміємо поняття мотивації досягнення успіху не лише, як процесу досягання та уникання, але як процес, що залежить від великої кількості факторів, як зовнішніх так і внутрішніх. Отриманий при емпіричному дослідженні прямий зв'язок ході факторного аналізу вказує на те що часова перспектива майбутнього особистості спрямовує її загальну активність, але скоріше за все це є компенсаторним механізмом, так як присутні такі фактори, як переживання екзистенційної ізоляції та перспектива негативного минулого.

Перспективним напрямком є впровадження системи заходів діагностики, профілактики та корекції мотивації досягнення успіху опираючись на розуміння часових перспектив особистості та переживання екзистенційної ізоляції і чіткого виокремлення важливої для неї мотиваційної структури, яка є зовнішнім фактором впливу

Список літератури

1. Журавлев А.Л. Психологическое и социально-психологическое пространство: теоретические основания исследования / А.Л. Журавлев, А.Б. Купрейченко // Знание. Понимание. Умения. - 2012. - №2. - С. 10-18.

2. Bohart A. C. Emphasizing the future in empathy responses / A. C. Bohart // Journal of Humanistic Psychology. - 1993. - Vol. 33. - P. 12-29.

3. Zaleski Z. Future time perspective and subjective well-being in adolescent samples / Z. Zaleski, A. Cycon, A. Kurc // Life goals and well-being: Towards a positive psychology of human striving P. Schmuck, K. M. Sheldon (Eds.). - Goettingen, Germany: Hogrefe & Huber Publishers, 2001. - P. 58-67

Размещено на Allbest.ru