Психологічний аналіз факторної структури управлінської компетентності керівників місцевих органів виконавчої влади

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічний аналіз факторної структури управлінської компетентності керівників місцевих органів виконавчої влади

Л. Я. Малімон

Обґрунтовано значення компетентнісного підходу в управлінській діяль-ності органів державної влади. Зазначено, що рівень компетентності держслуж- бовців багато в чому визначає рівень довіри населення до владних інститутів й до держави загалом. Показано, що державне управління із соціально-психоло-гічного погляду є різновидом соціального управління, у межах якого й обгрун-товуються вимоги до управлінської компетентності державного службовця.

Проаналізовано поняття «компетентності» та «компетенції», визначено їх зміст та особливості тлумачення в наукових джерелах. Запропоновано уза-гальнене визначення управлінської компетентності як інтегрального особис- тісного утворення, яке проявляється на рівні особистості керівника (струк- турно-особистісний компонент), стилю його управлінської діяльності (діяль- нісно-функціональний компонент) і взаємодії у системах «керівник-колектив», «керівник-підлеглий» з урахуванням конкретної організаційної ситуації (інте-рактивно-ситуаційний компонент). Проаналізовано результати факторного ана-лізу емпіричних даних, які отримані внаслідок дослідження структурних компо-нентів управлінської компетентності керівників місцевих органів виконавчої влади. Інтерпретовано виокремлені фактори управлінської компетентності: чітке розуміння функціонально-посадових обов'язків; соціально-психологічні якості та комунікативний потенціал керівника; спрямованість на забезпечення психологічного комфорту в колективі; інноваційність та демократичність управ-лінської діяльності; авторитет керівника та уміння використовувати владу; самоствердження в управлінській діяльності; організаторсько-дослідницька позиція в колективі; авторитарний одноосібний стиль керівництва. Показано, щонайбільшефакторненавантаженняприпадає на два основніскладники: діяльнісно-функціональний та структурно-особистісний; найменшийвідсотокдиперсіїхарактеризуєсхильністькерівника до авторитарно-одноосібного стилю управління.

Ключові слова: компетентність, компетенції, компетентніснийпідхід, управлінськакомпетентністькерівника, державна служба, факторна структура управлінськоїкомпетентностікерівника

Malimon L. Ya. Psychological Analysis of Executive Body Manager's Competence Factor Structure. The article is devoted to competence approach to managerial activity of state jurisdiction research. It was mentioned that level of government officials competence in many ways defines the level of faith of population to authoritative institutions and state in the whole. It was shown that state management from the point of view of socio-psychological approach is a kind of social management within which demands to managerial competence of government officials are revealed.

It wasanalyzed thenotionsof“competence” and“expert knowledge” their content and peculiarities of interpretation in scientific sources were defined. The generalized definition of managerial competence as integral personal formation which is manifested on the level of chief's personality (structural-personal component), style of his managerial activity (action-functional component) and interaction within the systems “chief-staff”, “chief-subordinate” taking into account specific organizational situation (interactive-situational component) was offered. It was analyzed the results of factor analysis of empiric data which were obtained as a result of studying of structural components of managerial competence of local executive authority chiefs. It was interpreted the distinguished factors of managerial competence:strict understandingoffunctional-officialobligations; socio-psychological qualities andcommunicative potential of achief; orientation at securing ofpsychologicalcomfortinstaff; innovationand democratism of managerial activity; chief's prestige and skill of power usage; self-statement in managerial activity; organizational-research position in staff; authoritarian monocratic style of management. It was shown that the biggest factorial load falls at two main components: action-functional and structural-personal; the shortest percentage of variance characterizes disposition of a chief to authoritarian monocratic style of management.

Keywords: competence, expert knowledge, competence approach, chief managerial competence, governmental service, factor structure of managerial competence of a chief.

Малимон Л. Я. Психологический анализ факторной структуры управленческой компетентности руководителей местных органов исполнительной власти. Статья посвящена обоснованию значения компетентностного подхода в управленческой деятельности органов государственной власти. Отмечено, что уровень компетентности госслужащих во многом определяет уровень доверия населения к институтам власти и к государству в целом. Показано, что государственное управлениес позиций социально-психологического подхода является разновидностью социального управления, в рамках которого и обосновываются требования к управленческой компетентности государственного служащего.

Проанализировано понятие «компетентности» и «компетенции», определены их содержание и особенности толкования в научных источниках. Предложено обобщенное определение управленческой компетентности как интегрального личностного образования, которое проявляется на уровне личности руководителя (структурно-личностный компонент), стиля его управленческой деятельности (деятельно-функциональный компонент) и взаимодействия в системах «руководитель-коллектив», «руководитель-подчиненный» с учетом конкретной организационной ситуации (интерактивно-ситуационный компонент). Проанализированы результаты факторного анализа эмпирических данных, полученных в результате исследования структурных компонентов управленческой компетентности руководителей местных органов исполнительной власти. Интерпретированы выделенные факторы управленческой компетентности: четкое понимание функционально-должностных обязанностей; социальнопсихологические качества и коммуникативный потенциал руководителя; направленность на обеспечение психологического комфорта в коллективе; инновационность и демократичность управленческой деятельности; авторитет руководителя и умение использовать власть; самоутверждение в управленческой деятельности; организаторско-исследовательская позиция в коллективе; авторитарный единоличный стиль руководства. Показано, что самая большая факторная нагрузка приходится на два основных компонента: деятельно-функциональный и структурно-личностный; наименьший процент дисперсии характеризует склонность руководителя к авторитарно-единоличному стилю управления.

Ключевые слова: компетентность, компетенции, компетентностный подход, управленческая компетентность руководителя, государственная служба, факторная структура управленческой компетентности руководителя.

Постановка наукової проблеми та її значення

Впровадженнякомпетентнісногопідходу у сфері державного управліннявизначаєтьсясьогодні потребою йогодемократизації, зростаючимизапитамигромадянськогосуспільства, яке дедалібільшевимагаєвід органу державноївладизахистусвоїхправ і свобод, задоволеннярізнихпотреб і створення умов для повноцінноїреалізаціїлюдини в соціумі. Крім того, децентралізація державного управліннясприяєпосиленнюролімісцевихорганівдержавноївлади й підвищуєвимоги до рівнякомпетентностіїхпредставників, якіреалізовуютьфункціїдержави, безпосередньовзаємодіючизіспоживачамидержавнихпослуг. Таким чином, рівенькомпетентностідержслужбовцівбагато в чомувизначаєрівеньдовіринаселення до владнихінститутів і до державизагалом.

Поняттякомпетентності і компетентніснийпідхід, в основіякоголежитьвиділенняструктурнихкомпонентів і розробка на їхоснові моделей компетентностіособистостіфахівцядержавнихорганів, доситьпоширені в науковихдослідженняхрозвинутихкраїн, таких як Німеччина, Австрія, Канада, США. Прикладом можуть бути AGuidetoCompetencyDevelopmentintheCivilService(«Керівництво з компетентністногорозвитку в державнійслужбі»), підготовлене на замовлення Центру менеджменту та ОрганізаційногорозвиткуМіністерствафінансівІрландіїабоKeyLeadershipCompetencies(«Ключовілідерськікомпетенції»), щоміститьпрофілікомпетенцій та описефективноїповедінки для кожного із шести рівнівуправління на замовленняканадськоїАгенції з управліннялюдськими ресурсами державноїслужби. У зарубіжнійпсихологіївідомімоделіуправлінськоїкомпетентності Р. Бояциса, С. Спенсера і Л. Спенсера, С. Віддета, Т. Дюрана. Протевивченняпсихологічних основ розвиткукомпетентності в державнійслужбіще не стало предметом системнихдослідженьукраїнськихпсихологів, хочадержавнеуправління як різновидсоціальногоуправлінняпочинаєдедалібільшерозглядатися з позиційсоціально-психологічногопідходу, в межах якого й обґрунтовуютьсявимоги до управлінськоїкомпетентностікерівника.

Аналіз досліджень цієї проблеми

В українськійпсихологіїдослідженнямпроблемиуправлінськоїкомпетентностізаймалися В. Андрущенко, О. Бондаренко, Л. Васильченко, Л. Ващенко, Р. Вдовиченко, Л. Даниленко, Г. Данченко, І. Зазюн, Л. Карамушка, Л. Орбан-Лембрик, Є. Павлю- тенков та ін. Дослідникивиділяютьтакіпсихологічніскладникиуправлінськоїкомпетентності: комунікативний (Л. Барановська, О. Брюхо- вецька, В. Моргун, Г. Пустовіт, В. Семиченко та ін.), соціально-психологічний (Н. Коломінський, В. Куніцина, А. Реан, І. Сингаївська, Н. Остро- верхова, Л. Лєпіхова та ін.), соціально-перцептивний (О. Бодальов, І. Ве- герчук, А. Деркач, Л. Лаптєв, М. Мусатов, В. Худякова та ін.), інформаційно-аналітичний (Т. Волкова, Є. Гайдамак, А. Коломієць, В. Ягупов та ін.) тощо. Окреміаспектипроблемикомпетентності в системідержавноїслужбирозглядають у своїхпублікаціяхГ. Атаманчук, А. Виш- невський, В. Іванов, В. Котусенко, В. Луговий, В. Малиновський, Н. Нижник, О. Оболенський, В. Сороко, В. Мотренко, О. Хмельницька, А. Чемерис та ін.

Аналіз і зарубіжних, і українськихдослідженьдаєпідставистверджувати, що в науковихпублікаціях часто вживаються як взаємозамінніпоняття «компетенція» і «компетентність», тобтовідбуваєтьсясвоєріднеїхзмішування. Виділеніпоняттяупершеінтенсивно почали розроблятися у США в 60-х роках XX ст. у контекстідіяльнісноїосвіти, метою якоїбулоготуватифахівців, здатнихуспішноконкурувати на ринку праці. У Глосаріїтермінів ЄФО (Європейський фонд освіти, 1997) компетенціявизначається як: 1) здатністьробитищо-небудь добре абоефективно; 2) відповідністьвимогам, яківисуваються при влаштуванні на роботу; 3) здатністьвиконуватиособливіпрофесійніфункції. Там само зазначається, що «...термінкомпетентністьвикористовується у тих же значеннях. в описовомуплані.» [3]. Підхід, в основіякоголежитьдиференціація понять, бересвій початок іздослідженьамериканськогонауковця Н. Хомського (Массачусетськийуніверситет), якийзастосувавціпоняття у 1965 р. у психолінгвістиці, розмежовуючимову і мовлення. Дослідникрозглядавкомпетенцію як «.знаннясвоєїмовимовцем, слухачем», а компетентність - як «. уживання (реальневикористаннямови у конкретнихситуаціях») [10].

Майже через 20 роківвийшла у світвідомапраця Дж. Равена «Компетентність у сучасномусуспільстві», в якій подано розгорнутетлумаченнякомпетентності як поняття, яке «. складається з великоїкількостікомпонентів». У широкому сенсі Дж. Равен визначаєкомпетентність як специфічнуздатністьефективноговиконанняконкретнихдій у предметнійсфері, включаючивузькопредметнізнання, особливіпредметнінавички, способимислення, розуміннявідповідальності за своїдіїтощо. Міркуючи про потреби сучасногосуспільства у високих компетентностях, дослідниквиділяє як таківисокийрівеньініціативи, здатністьорганізовувати людей для досягненняпоставленихцілей, готовністьоцінювати й аналізуватисоціальнінаслідкисвоїхдій, тобтотікомпетенції, якіможнавіднести до управлінських [9].

Компетентність (сотреіепііа) у перекладі з латинськоїозначає коло питань, у якихлюдина добре обізнана, маєзнання та досвід, а такожвизначається як набута у процесінавчанняінтегрованаздатністьособистості, щоскладаєтьсязізнань, досвіду, цінностей і ставлення, якіможутьціліснореалізовуватися на практиці. У Великому тлумачному словнику сучасноїукраїнськоїмовикомпетентністьрозглядається як «.поінформованість, обізнаність, авторитетність», а компетенціятлумачиться як «1) добра обізнаністьізчим-небудь; 2) коло повноваженьякої- небудьорганізації, установи або особи» [3]. В. Малиновський, характеризуючиспецифікудержавноїслужби, вважає, щокомпетенція державно- владним способом встановлюєобсяг і змістдіяльностісуб'єкта державного управління з одночаснимрозмежуваннямйогофункцій і функційіншихсуб'єктів як по вертикалі, так і по горизонталіуправлінськоїсистеми [7, с. 87]. Узагальнюючирізніпідходи до розуміннясутності понять «компетентність» та «компетенція», О. Євтушенкоробитьвисновок, що «... компетентність - цепоняття, яке висвітлюєаспектиповедінкилюдини, пов'язані з виконаннямроботи, і визначаєосновну характеристику особистості, яка досяглаабоздатнадомогтисявисокихрезультатів у діяльності, а компетенція - поняття, щовизначає сферу професійноїдіяльності, в якійлюдина компетентна, - описробочихзавданьабоочікуванихрезультатів. Саме тому компетентність є похідноювідкомпетенції і характеризуєіндивідуальнуспецифіку кожного окремогосуб'єкта як носіякомпетенції» [4]. У цьомувінпогоджуєтьсяіз О. Бондарчук, яка «. знання, навички, здібності, мотиви, цінності та переконаннярозглядає як можливіскладникикомпетентності, щороблятьлюдину компетентною лишетоді, коли забезпечуютьефективне та якісневиконання нею певноїдіяльності» [1, с. 34]. Отже, компетентністьрозглядається як особистіснеутворення, індивідуально-своєріднепоєднаннязнань, умінь, навичок та особистісних рис людини, якізабезпечуютьїїефективність у певнійсферідіяльності, а компетенції - як окреміінтегрованізнання й уміння, щоскладають «анатомію» компетентності, визначаючи коло питань, за якимихарактеризуютьцюякість.

Такийпідхід до розуміннякомпетентностідаєзмогурозглядатиуправлінськукомпетентність як динамічнуінтегральнувластивістьособистостікерівника, яка визначаєйогоздатність і вмінняефективноздійснюватиуправлінськудіяльність, організовуючигрупову (колективнийрівень: робота з колективом, робота в команді) й індивідуальну (персональнийрівень: робота з окремимипрацівниками) роботу на підприємстві, спрямовану на досягненняпоставленихцілей. Розумінняуправлінськоїкомпетентностікерівника як складного особистісногоутворення, на наш погляд, даєзмогувиокремититіїїструктурнікомпоненти, якіпроявляються на рівніособистостікерівника(структурно-особистісний компонент), на рівнійогоуправлінськоїдіяльності при виконаннівсіхфункційуправління(діяльнісно-функціональний компонент) і на рівнійоговзаємодії у системах «керівник-колектив», «керівник-підлеглий» з урахуваннямконкретноїорганізаційноїситуації(інтерактивно-ситуаційний компонент)[6]. Розумінняпсихологічноїструктуриуправлінськоїкомпетентності як інтегральногоособистісногоутвореннядаєзмогуаналізуватиуправлінськуефективністькерівника у системідержавноїслужби на рівніособистостікерівника, йогодіяльності (стилівуправління), йогоособливостейвирішенняконкретноїорганізаційноїситуації і потребуєемпіричноїверифікаціїзапропонованоїмоделі.

Мета статті - інтерпретаціярезультатів факторного аналізуемпіричнихданихдослідженняуправлінськоїкомпетентностікерівниківмісцевихорганіввиконавчоївлади. Завдання дослідження:проаналізуватипоняття «компетентність» і «компетенція»; обґрунтуватипсихологічну структуру управлінськоїкомпетентності й інтерпретуватиотриманірезультатифакторизаціїемпіричнихданихдослідженняуправлінськоїкомпетентностікерівниківвиконавчоїслужби.

Для реалізації мети використовувалиметоди теоретичного аналізу, психодіагностичні методики, а саме: «Методика дослідженнявзаємостосунківадміністраційколективу» Л. Карамушки [5], яка дала змогупроаналізуватифункціональніаспектиуправлінськоїдіяльності, особис- тісні характеристики і комунікативнийпотенціалкерівника, а такожйого авторитет у підлеглих; методика «Оцінка стилю керівництва» [5]; «Методикадіагностикифункціонально-рольовихпозицій в управлінськійкоманді» (Н. Фетискін, В. Козлов, Г. Мануйлов) [8]; «Методика діагностики ситуативно-особистіснихорієнтаційкерівника» [8], факторнийаналіз. Дослідженнявідбувалося на базіВолинськогообласного центру перепідготовки та підвищеннякваліфікаціїпрацівниківорганівдержавноївлади, органівмісцевогосамоврядування, державнихпідприємств, установ і організацій. Вибіркудослідженнясклали 52 керівникиструктурнихпідрозділівобласноїдержавноїадміністрації й окремихрайоннихорганіввиконавчоївлади.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження

Внаслідок дослідження структурних компонентів управлінської компетентності держслужбовців було отримано великий масив емпіричних даних, щодо яких застосовано процедуру факторного аналізу, що дає змогу зменшити розмірність початкового простору корелюючих між собою ознак та забезпечити більш узагальнену їх репрезентацію при мінімальних втратах вихідної інформації.

Факторизація матриці психологічних шкал здійснювалася за допомогою методу головних компонент (PrincipalComponents) з їх наступним варімакс-обертанням (Varimax). Доцільністьзастосування методу факторного аналізу до масивуемпіричнихданихперевірялитакож за допомогоюкритерію Кайзера-Мейєра-Олкіна: значеннякореляціїміж фактором та змінними, щовходять в його структуру, менше 0,6 не бралися до увагипід час аналізу.

Унаслідокпроведеногоаналізубуловизначенофакторну структуру управлінськоїкомпетентностікерівниківвиконавчоївлади та виділеновісімосновнихфакторів, якіописуютьбільшучастинудисперсіїмасивуданих (83,669 %). Виділенняфакторівпідтвердженовідповіднимивисокимипоказникамикоефіцієнтівфакторнихнавантаженьпісляпроцедури VARIMAX-обертання (табл. 1).

Власні значення факторів, які були виокремлені під час факторного аналізу

Оскількипершіелементи кожного фактору маютьнайбільшезначення та описуютьзначнучастинудисперсіїданих у його межах, то назви факторам давали на основіаналізуїхзмістовогонаповнення.

Охарактеризуємозміст кожного з виділенихфакторів. Перший факторописує 24 % загальноїдисперсіїданих і містить три складники. Найбільшефакторненавантаженнямаєтакий компонент управління, як «контроль діяльності» (0,844), підякимрозуміємоздатністькерівникаконтролювативиконаннявеликоїкількостісправ і деталей, постійнореагувати на будь-яке відхиленнявід плану. Іншимскладником є «уміння приймати рішення» (0,792), щовідображаєуміннякерівника швидкозрозуміти суть питання і виділити головне для прийняттяпродуманого, кваліфікованогоуправлінськогорішення, яке можеслугувати прикладом в аналогічнихситуаціях. Третімважливим компонентом цього фактору є «організаційний потенціал» (0,750), щопередбачаєнаявність у керівникаорганізаторськихздібностей, умінняналежним чином «розташувати» людей і розподілитиміж ними обов'язки, організувати й налаштуватиколектив на виконанняпрофесійнихзавдань. Аналіззмістовогонаповненняпершого фактору презентуєфункціональніособливостіуправлінськоїдіяльностікерівника, якіхарактеризуютьсясукупністюзнань, умінь і навичок, необхідних для організації результативного планування, здійснення контролю й об'єктивногооцінюваннядіяльностіпідлеглих і самого себе як керівника. Важливою у цьомуконтексті є оцінкадержслужбовцемвласногоуправлінського по-тенціалу, з одного боку, і змісту, специфікидіяльності, функцій управ-ління у системідержавноїслужби - з іншого. Такезмістовенаповнення фактору даєзмогуінтерпретуватийого як «Чіткерозумінняфункціо-нально-посадовихобов'язків».

Другий факторпояснює 14 % загальноїдисперсіїданих і об'єднує три компоненти: уміння підтримати прагнення підлеглих до розвитку (0,869), щопроявляється у всілякомусприяннікерівникомслужбовомузростаннюпідлеглих, у використанні ним усіхнаявнихможливостей для підвищенняїхньоїкваліфікації та проявуособистоїморальноїдопомоги й підтримкисвоїмиколегами: особистісні характеристики та комунікативний потенціал керівника (0,767), яківизначаютьсявміннямзавойовуватиприхильність людей, знаходити з ними спільнумову, бути відвертим, у мірусамовпевненим, ввічливим та коректним, щоб не допуститинетактовностіщодоінших; орієнтація на інтереси справи (0,669), щовідображається в зацікавленостікерівника у вирішенніробочих проблем, у найкращомувиконанніроботи, орієнтованості на співпрацю, здатностівідстоювати в інтересахсправивласну думку. Аналіззмістовогонаповненняцього фактору даєзмогуінтерпретуватийого як «соціально- психологічні якості та комунікативний потенціал керівника».

Третій факторописує 11% дисперсіїзагальногомасивуданих і міститьтакікомпоненти, як орієнтація на психологічний клімат та функціонально-рольовупозицію «формувальник».Найбільшефакторненавантаженнявідповідає компоненту орієнтація на психологічний клімат (0,878), щопередбачаєспрямованістькерівника на створеннясприятливоїпсихологічноїатмосфери та емоційнезабарвленняпсихологічнихзв'язківколективу, щовиникають на основіблизькості, симпатій, збігухарактерів, інтересів і схильностейпрацівників. Іншимважливим компонентом цього фактору виступаєфункціонально-рольовапозиція «формувальник» (0,707), яка проявляється у тому, щокерівниквиступає як динамічнийекстраверт, рішучий і наполегливимлідер, якийоб'єднуєзусиллячленівгрупи в єдинеціле. Отже, аналіззмістовогонаповненняцього фактору даєзмогуінтерпретуватийого як «Спрямованість керівника на забезпечення психологічного комфорту в колективі».

Четвертий фактороб'єднує два компоненти й описує 10 % дисперсіїзагальногомасивуданих. Одноосібно демократичний стиль управління (0,751) характеризуєуміннякерівникакоординувати і спрямовуватидіяльністьколективу, надаватисамостійністьздібнимпідлеглим, спільнорозвиватиініціативу й новіметодироботи, переконувати і надаватиморальнупідтримку, бути справедливим і тактовним у суперечці, розвивати критику і самокритику, попереджуватиконфлікти і створювативисокоморальну атмосферу в колективі. Інноваційний потенціал (0,653) відображаєприхильністькерівникадержавноїслужби до залучення в управлінськудіяльністьрізноманітнихнововведень, реорганізацій та організаційнихперебудов. Очевидно, щозмістовенаповненняцього фактору відповідаєтлумаченнюйого як «Інноваційності та демократичності управлінської діяльності».

П'ятий фактортакожоб'єднує два компоненти й описує 8 % дисперсіїзагальногомасивуданих. Найбільшефакторненавантаженнявідповідає компоненту «уміння використовувати владу» (0,862), щопередбачаєздатністькерівникаповноюміроювикористовуватисвоїповноваження, права і владу, не зловживаючи ними, а також без особливої потреби не втручатись у роботу підлеглих для вирішеннязамість них якихосьпитань. Компонент «авторитет керівника» (0,776) характеризуєрівень реально заслуженого авторитету керівника, завдякиякомувінкористуєтьсяповагоюсередіншихдержслужбовців. Таким чином, аналіззмістовогонаповненняп'ятого фактору даєпідставутлумачитийого як «Авторитет керівника та уміння використовувати владу».

Шостий факторвизначаєтьсядвома компонентами, що в суміописують 7 % дисперсіїзагальногомасивуданих. Найбільшефакторненавантаженнямаєелементорієнтація на себе (0,864), щовідображаєзосередженістькерівника на власних думках і переживаннях, йоговисокунедовіру людям, егоцентризм, детермінованістьповедінкисвоїмсамопочуттям і настроєм, де основнимиїї мотивами є власнеблагополуччя, особистідосягнення та прагнення до самоствердження. Другим елементомвиступаєфункціонально-рольовапозиція«голова» (0,632), щобезпосередньопов'язана з уміннямикерівникачітковисловлюватисвої думки і виступатипублічно, проявлятилогічність і рішучість у своїхдіях. Отже, змістовенаповненняцього фактору відповідаєінтерпретаціїйого як «Самоствердження в управлінській діяльності».

Сьомий фактормістить три компоненти («організаторгрупи», «дослідникресурсів», «генератор ідей»), якіописують 5,5 % дисперсіїзагальногомасивуданих. Змістовенаповненняцього фактору даєзмогуінтерпретуватийого як «Організаторсько-дослідницьку позицію в колективі».Найбільшефакторненавантаженнямає компонент «організатор групи» (0,873). Цярольовапозиціявідображаєпрагненнядержавногослужбовця до постійного контакту з усіма членами групи та вивченняїх потреб і актуальних проблем для узгодженнярізнихнегараздів, щовиникають у службовомуколективі. Іншим компонентом з факторнимнавантаженням 0,735 є функціонально-рольовапозиція«дослідник ресурсів», яка характеризуєкерівника як «наполегливогоекстраверта», щопотребуєсвободидій для забезпеченнязв'язкуіззовнішнімсередовищем. Третій компонент цього фактору - це«генератор ідей» (0,617), відповідно до якогокерівник є джереломідей, нестандартною творчоюособистістю з багатоюуявою, яка потребуємотивованогооточення, що буде сприйматиїїпропозиції.

Восьмий факторописує 4 % дисперсіїзагальногомасивуданих і включає один компонент - «авторитарний одноосібний стиль керівництва» з факторнимнавантаженням 0,877, щовідображаєвміннякеруватидіямипідлеглих, вимогливість і наполегливість, прагненнявпливати на колектив силою наказу і примусу, цілеспрямованість і егоїзм, поверховеставлення до запитівпідлеглих, небажаннявислуховуватипропозиціїзаступників. Змістовенаповненняцього фактору даєзмогуінтерпретуватийого як «Авторитарно-одноосібний стиль керівництва».

Висновки

Отже, структурно-особистісний блок управлінськоїкомпетентностіхарактеризуютьтакіфактори, як соціально-психологічніякості та комунікативнийпотенціалкерівника, йогоспрямованість на забезпеченняпсихологічного комфорту в колективі, самоствердження в управлінськійдіяльності. Діяльнісно-функціональний блок управлінськоїкомпетентностіпояснюютьтакіфактори, як чіткерозуміннякерівникомсвоїхфункціонально-посадовихобов'язків, зумовленихспецифікоюроботи в органах виконавчоївлади, йогоінноваційність та демократичність в управлінськійдіяльності, а такожавторитарно-одноосібний стиль керівництва, що є рудиментом радянськоїепохи і поступовозникаєізсистеми державного управління. Щодоситуаційного блоку, то йогочастковохарактеризуютьтакіфактори, як організаторсько- дослідницькапозиція, яку керівникзаймає в управлінськійкомандізалежновідособливостейорганізаційноїситуації, авторитет керівника у працівників та уміннявикористовувативладу, спрямованість на створеннясприятливоїпсихологічноїатмосфери у колективі.

Перспективи подальших досліджень убачаємо в розробці та апробаціїпсиходіагностичногоінструментарію для виділенняповедінковихіндикаторівуправлінськоїкомпетентностікерівника в конкретнійситуаціїуправлінськоївзаємодії.

Література

1.Бондарчук О. І. Психологічна компетентність фахівця: зміст та основні підходи / О. І. Бондарчук // Психологічні науки : зб. наук. пр. - Миколаїв, 2012.- Вип. 8, т. 2. - С. 30-36.

Bondarchuk O. I. Psykholohichna kompetentnist' fakhivtsya: zmist ta osnovni- pidkhody [Psychological competence of professional: content and main approaches] / O. I. Bondarchuk // Psykholohichni nauky: zbirnyk naukovykh prats. - Mukolaiiv, 2012. - № 8, P. 2. - P. 30-36.

2.Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. - 7-е вид. - К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. - 1736 с.

Velykyy tlumachnyy slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy [Large interpretational dictionary of Ukrainian language] / ed. by V. T. Busel. - K. ; Irpin : VTF «Perun», 2009. - 1736 p.

3.Глоссарий терминов рынка труда, разработки стандартов образовательных программ и учебных планов. - Турин : Европейский фонд образования, 1997. - С. 63.

Hlossaryy termynov rynka truda, razrabotki standartov obrazovatel'nykh prohramm i uchebniikh planov [Glossary of labour market, standards of educational programs and plans terms]. - Turin : European fund of education, 1997. - 63 p.

4.Евтушенко О. Н. Психологічна компетентність керівника органу державної влади [Електронний ресурс] / О. Н. Евтушенко // Державне управління: удосконалення та розвиток. - К. : Академія муніципального управління, ТОВ ДКС Центр, 2013. - № 5.- Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/

Yevtushenko O. N. Psykholohichna kompetentnist kerivnyka orhanu derzhavnoii vlady [Electronnyi resurs] / O. N. Yevtushenko [Psychological competence of state service manager] // Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. - K. : Akademiia munitsypalnoho upravlinnia, TOV DKS Tsentr, 2013. - № 5. - Rezhym dostupu : http://www.dy.nayka.com.ua/

5.Карамушка Л. М. Психологія управління : навч. посіб. / Л. М. Карамушка. - К. : Міленіум, 2003. - 344 с.

Karamushka L. M. Psykholohiya upravlinnia [Psychology of management] / L. M. Karamushka. - K. : Milenium, 2003. - 344 p

6.Малімон Л. Я. Психологічна структура управлінської компетентності керівника у системі державної служби / Л. Я. Малімон // Особистість і суспільство: методологія і практика сучасної психології : матеріали І Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. / за заг. ред. Л. В. Засєкіної, А. В. Кульчицької. - Луцьк : Вежа- Друк, 2014. - 180 с.

Malimon L. Ya. Psykholohichna struktura upravlinskoyi kompetentnosti kerivnyka u systemi derzhavnoii sluzhby [Psychological structure of manager competence in the state service] / L. Ya. Malimon // Osobystist i suspilstvo: metodolohiia i praktyka suchasnoii psykholohii : materialy I mizhnar. nauk.-prakt. internet-konf. / za zah. red. L. V. Zasiekinoii, A. V. Kul'chytskoi. - Lutsk : Vezha-Druk, 2014. - 180 p.

7.Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління / В. Я. Малиновський. - Вид. 2-ге, допов. і виправл. - К. : Центр сприяння інституц. розвитку держ. служби, 2005. - 254 с.

Malynovskyy V. Ya. Slovnyk terminiviponyat' z derzhavnoho upravlinnya [Dictionary of terms in state management ] / V. Ya. Malynovs'kyi. - Vyd. 2-he, dopov. i vypravl. - K. : Tsentr spryiannia instytuts. rozvytku derzh. sluzhby, 2005. - 254 p.

8.Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты : учеб. пособие / Д. Я. Райгородский. - Самара : Бахрах-М, 2001. - С. 641-648. Raihorodskii D. Ya. Prakticheskaia psykhodiahnostyka. Metodiki i testy [Practice diagnostics] / D. Ya. Rayhorodskii. - Samara : Bakhrakh-M, 2001. - P. 641-648.

9.Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация : пер. с англ. / Дж. Равен. - М. : Когито-Центр, 2002. - 396 с.

Raven Dzh. Kompetentnost v sovremennom obshchestve: vyiavlenie, razvitie [Competence in modern society] / Dzh. Raven. - M. : Kohyto-Tsentr, 2002. - 396 p.

10.Хомский Н. Аспекты теории синтаксиса : [пер. с англ.] / Н. Хомский. - М. : HIPPO, 1972. - 9 с.

Размещено на Allbest.ru