Можливості використання шкали корекції та А-фактору стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості в роботі з онкогематологічними хворими

Размещено на http://www.allbest.ru/

Можливості використання шкали корекції та А-фактору стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості в роботі з онкогематологічними хворими

У статті розглянуто валідність та надійність опитувальника на основі шкали Корекції та А-фактору зі складу MMPI. Запропоновано опитувальник на основі модифікованих шкал, ключі до нього, уточнено нормативні значення. Валідність шкал перевірялась на основі вивчення взаємозв'язку з опитуваль- ником ситуативної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна, методикою «Особистісний диференціал», методом портретних виборів Л. Сонді. Опитано 90 майже здорових осіб та 30 онкогематологічних хворих. Доведено високу прогностичну валідність шкали Корекції та А-фактору для діагностики високої ситуативної та особистісної тривоги. Діагностика онкогематологічних хворих за допомогою А-фактору дає змогу ідентифікувати пацієнтів з проблемою тривоги. Так, всі пацієнти зі значенням вище 50Т за А-фактором потребували психологічної підтримки або мали конкретні психологічні скарги та просили допомоги. Також виявлено, що значення модифікованої шкали Корекції пов'язані з вдачею або невдачею медичного лікування онкогематологічних хворих (за даними медичної документації). Так, у пацієнтів із значеннями вище 50Т за шкалою К лікування зазвичай було неефективним (спостерігалась прогресія хвороби, об'єм пухлини істотно не змінився або пацієнт помер від ускладнень у процесі лікування). При значеннях менше 50Т за шкалою К спостерігалася стабілізація хвороби, часткова або повна ремісія. Результати спостереження та дані за іншими методами психодіагностики показали, що пацієнти за шкалою К вище 50Т потребували психологічної підтримки, мали глибинні потреби в отриманні співчуття та розуміння до себе, мали завищену самооцінку, були схильні відмовлятись від зовнішньої допомоги (скоріше через бажання виглядати сильним). Отримані результати пояснюються з позицій теорії систем, згідно з якою неможливість адаптації до захворювання на психологічному та соціальному рівнях викликає дезадаптацію біологічної системи організму, яка супроводжується прогресією захворювання. При високому рівні тривоги, поганому самопочутті, відсутності психологічного запиту, психологічна допомога пацієнтам зі значеннями К вище 50Т може бути побудована на принципі підтримання самоповаги, налагодження взаємовигідних соціальних стосунків з близькими, емпатичної особистісної підтримки. Перспективним здається продовжити вивчення взаємозв'язку між шкалою К та ефективністю лікування онкогематологічних хворих на більшій вибірці.

Ключові слова: психоонкологія, тривожність, MMPI, теорія систем.

Pleskach B. V.

Плескач Б.В.

Возможности использования шкалы Коррекции и А-фактора СМИЛ в роботе с онкогематологическими больными

В статье рассматривается валидность и надежность вопросника на основе шкалы Коррекции и А-фактора из состава СМИЛ. Предложен вопросник на основании модифицированных шкал, ключи к нему, уточнены нормативные значения. Валидность шкал проверялась на основании изучения взаимосвязей с вопросником ситуационной и личностной тревожности Спилбергера-Ханина, методикой «Личностный дифференциал», методом портретных выборов по Л. Сонди. Опрошено 90 практически здоровых людей и 30 онкогематологических больных. Доказана высокая валидность шкалы Коррекции и А-фактора для диагностики высокой ситуационной и личностной тревожности. Диагностика онкогема- тологических пациентов с помощью А-фактора может быть использована для выявления пациентов с проблемой тревоги. Так, все пациенты со значениями за А-фактором выше 50Т нуждались в психологической помощи или имели конкретные психологические жалобы и просили о помощи. Также установлено что значения шкалы К связаны с успехом или неуспехом медицинского лечения (по данным медицинской документации). Так, у пациентов со значениями по шкале К выше 50Т лечение, как правило, было неэффективным (наблюдалась прогрессия болезни, объем опухоли существенно не изменился или пациент умер от осложнений). При значениях шкалы К меньше 50Т наблюдалась стабилизация болезни, частичная или полная ремиссия. Результаты наблюдения и данные по другим методикам психодиагностики показали, что пациенты со значениями К выше 50Т нуждались в психологической поддержке, имели глубинные потребности в получении сочувствия по отношению к себе, имели завышенную самооценку, были склонны отказываться от внешней помощи (скорее всего в связи с желанием выглядеть сильным). Полученные результаты объясняются с позиции теории систем, согласно которой невозможность адаптации к заболеванию на психологическом и социальном уровнях вызывает дезадаптацию биологической системы организма, которая сопровождается прогрессией заболевания. При высоком уровне тревоги, плохом самочувствии, отсутствии психологического запроса, психологическая помощь пациентам со значениями К выше 50Т может быть построена на принципе поддержания самооценки, налаживания взаимовыгодных социальных отношений с близкими, эмпатической личностной поддержки. Перспективным выглядит продолжение исследования взаимосвязи между шкалой К и эффективностью лечения онкогематологических больных на большей выборке.

Постановка наукової проблеми та її значення. Сучасні дослідження показують, що високий рівень тривожності та дистресу корелює з порушенням функції імунної системи, негативно відображається на процесі лікування і є одним із факторів, пов'язаних із низьким виживанням онкологічних хворих після лікування [6-8]. З іншого боку, є результати, які доводять позитивний вплив психологічного втручання на зменшення ймовірності рецидиву хвороби [4]. Тому важливо виявити групи пацієнтів, які мають високий ступінь психологічного дистресу, щоб надати їм психологічну допомогу.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Виявлення в онкологічних пацієнтів тривожних порушень, які потребують спеціального лікування, вважається одним із пріоритетних завдань [іі]. Золотим стандартом в їх діагностиці є напівструктуроване психіатричне інтерв'ю, проте навчання лікарів-онкологів способів проведення психіатричної діагностики не завжди можливе [11]. Тому розробляються анкетні методи для самозаповнення пацієнтами, націлені на діагностику тривожних розладів, та адаптуються вже наявні.

Однак дослідження показують, що методи самооцінки симптомів дають помилку при роботі з онкологічними хворими. Опитувальник якості життя онкологічних хворих (EORTC QLQ-C30) може бути використаний для комплексної оцінки стресу, в тому числі психологічного. Проте окремі дослідники виявили, що, заповнюючи EORTC QLQ-C30, пацієнти часто намагаються справити більш позитивне враження про свій стан, ніж є насправді [12]. Опитувальник HADS при застосуванні в онкологічних хворих для визначення рівня тривоги та депресії також виявив своє обмеження порівняно з психіатричним інтерв'ю [10]. У зв'язку з цим актуальне використання особистіс- них методик для визначення рівня тривожності, котрі зосереджені на непрямих ознаках тривоги.

Мета статті - вивчення можливостей використання окремих шкал із Стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості (MMPI) для діагностики тривоги та апробація цього методу на вибірці онкогематологічних хворих. Серед шкал MMPI був обраний Перший додатковий фактор або А-фактор, який призначений не лише для визначення тривоги, а й діагностує стан загального емоційного стресу, хронічні труднощі адаптації [1, с. 138]. Для покращення точності визначення тривожності додано запитання шкали Корекції (К) [1, с. 195, 142]. Були поставлені такі завдання: 1) уточнити нормативні значення обраних шкал; 2) перевірити надійність та валідність використання А-фактору та шкали К для діагностики тривоги; 3) провести апробацію опитувальника на вибірці онкогематоло- гічних хворих; 4) вивчити зв'язок між показниками за А-фактором, шкалою Корекції з ефективністю лікування захворювання (згідно з медичною документацією).

Методи та методики дослідження. Текст основного опитувальника на основі шкали Корекції й А-фактору та інструкція до нього представлені на сайті Електронної бібліотеки НАПН України за адресою http://lib.iitta.gov.ua/id/eprint/10199. Нормативні значення для шкал, які досліджувались, отримані на вибірці майже здорових осіб. Валідність методики перевірялась на основі кореляцій з опитуваль- ником ситуативної та особистісної тривоги Спілбергера-Ханіна, Осо- бистісним диференціалом та Методом портретних виборів Л. Сонді в модифікації Л. М. Собчик. Надійність методики оцінювалась за допомогою обчислення коефіцієнта внутрішньої узгодженості альфа (а) Кронбаха.

Дослідження психометричних особливостей використання опитувальника здійснено на вибірці, яка складала 120 осіб: 90 майже здорових та 30 онкогематологічних хворих. Розподіл за віком склав від 16 до 60 років (в середньому 26 ± 1,02 роки, медіана 21 рік). Серед опитаних - 51 чоловік та 69 жінок.

Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою пакету SPSSStatistics17.0.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. У процесі перевірки внутрішньої узгодженості шкали К виявилось, що три з 30 запитань погіршували її надійність. Так, а Кронбаха, обчислена для 30 запитань шкали корекції, становила 0,654. Після вилучення питань, які виявили негативну кореляцію зі шкалою, а склала 0,721, що відповідає рекомендованому значенню а > 0,7. Зважаючи на це, для обчислення шкали «К» доцільно використовувати модифікований ключ та норми.

Для отримання сирих балів за шкалою К обчислювалась загальна сума балів за таким ключем: відповідь «неправильно» враховувалась як один бал у відповідях на запитаннях 1, 3, 5, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 24, 27, 28, 30, 33, 35, 42, 44, 49, 50, 51, 60. Далі обчислювались стандартизовані Т-бали, окремо для чоловіків та жінок, за формулою 1:

Т = 50 + (10 х (Х- М)) / 5,(1)

де: Х - сирі бали, отримані через обчислення результатів конкретного опитаного за ключем; М - медіальні значення, отримані в дослідженні; 5- стандартне відхилення, отримане в дослідженні

Для виміряння значення А-фактору ми відібрали 36 питань з 39, запропонованих Л. М. Собчик [1], внутрішня узгодженість такої шкали склала 0,862. Ключ для обчислення «сирих» балів за А-фактором такий: один бал нараховувався при відповіді «правильно» на запитання 2, 4, 6, 7, 9, 14, 16, 25, 26, 27, 29, 31, 32, 34, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 45, 47, 48, 49, 52, 53, 54, 56, 58, 59, 61, 62, 63 та при відповіді «неправильно» на питання 46. Обчислення Т-балів також здійснювалося за формулою 1.

При обстеженні майже здорових осіб отримали такі нормативні показники:

- за шкалою К: чоловіки (М = 12; 5 = 3,95); жінки (М = 12,5;

6 = 4,75);

- за А-фактором: чоловіки (М =15; 5 = 6,1); жінки (М = 11;

5 = 6,25).

Нормативні значення опитувальника Ч. Спілбергера склали: для ситуативної тривоги М = 39, 5 = 8,67; для особистісної М = 41, 5 = 8,8.

Норми факторів Особистісного диференціалу отримали такі: «Оцінка» (х = 1,86; 5 = 0,77); «Сила» (х = 0,79; 5 = 0,81); «Активність» (х = 0,87; 5 = 1,12).

Вивчення взаємозв'язків між шкалою К та опитувальником Спіл- бергера-Ханіна у майже здорових осіб виявило існування обернено пропорційних кореляцій з ситуативною (г = -0,473; р < 0,001) та особистісною тривожністю (г = -0,507; р < 0,001). Особи з низькою ситуативною тривожністю отримували за шкалою К в середньому 54,6 ± 2,45Т, що достовірно відрізнялось від осіб з високою ситуативною тривогою, які отримали 43,3 ± 2,05Т (Б = 5,48; р < 0,01). Особи з низькою особистісною тривожністю отримали за шкалою К в середньому 58,3 ± 2,44 Т-балів, що достовірно відрізнялось від значень, які отримали особи з нормальними (47,4 ± 1,6Т) та високими (44,3 ± 2,02Т) балами за особистісною тривожністю (Б = 12,78; р < 0,001). Отримані дані свідчать, що значення менші 45Т за шкалою К вказують на існування в опитуваного високої особистісної тривожності, тобто схильності сприймати широкий спектр ситуацій як загрозливих, особливо тих, що стосуються оцінки рівня компетенції суб'єкта.

Вивчення зв'язку між шкалою Корекції та факторами Особистіс- ного диференціалу виявило прямо пропорційну кореляцію з фактором Оцінки (г = 0,294; p < 0,01). Особи з високим рівнем самооцінки отримали в середньому 53,55 ± 1,67 Т-балів за шкалою корекції, що достовірно вище, ніж кількість стандартизованих балів у осіб з низькою самооцінкою (45,26 ± 2,44Т; F = 4,89; p < 0,01). Це свідчить, що особи з високою самооцінкою (усвідомлюють себе як носіїв соціально- позитивних рис) мають схильність до завищених балів по шкалі К (схильні давати соціально-бажані відповіді).

Виявлені кореляції між шкалою К та реакціями h⁺(г = 0,427; p < 0,01) й s^- (r = 0,466; p < 0,01) за тестом Л. Сонді. Особи з позитивною h+ реакцією (h+ > 2) отримували в середньому 55,78 ± 1,94Т за шкалою К, що достовірно вище, ніж у осіб, які мали розряджену, амбівалентну або негативну реакції за фактором h (47,12 ± 1,89Т; F = 10,24; p < 0,01). Це означає, що особам з завищеними показниками по шкалі К притаманні такі особистісні властивості: інфантильні риси, намагання уникнути конфронтації, провідні потреби - отримання співчуття та розуміння до себе, утворення глибокої прив'язаності. шкала корекції особистісний диференціал

Особи з вираженою реакцією s^- (s^-> 2) в середньому отримували за шкалою К 57,79 ± 1,57Т, що достовірно вище за значення (49 ± 2,88Т), яке отримали опитані з розрядженою, амбівалентною або позитивною реакцією за фактором s (F = 8,03 ; p < 0 ,01). Тобто особам із завищеними значеннями за шкалою корекції притаманні такі особливості: нерішучість, залежність, конформність, співчуття до оточення, схильність до самообмеження та глибокої прив'язаності.

Наявність достовірних позитивних кореляційних зв'язків А-фак- тору з показниками ситуаційної (г = 0,522; p < 0,001) та особистісної тривоги (г = 0,650; p < 0,001) опитувальника Ч. Спілбергера підтверджує його валідність для визначення наявності тривоги. Так, особи з високою ситуативною тривогою мали за А-фактором достовірно вищі значення (56,79 ± 2,04Т), ніж опитані з середніми (48,86 ± 1,81Т) та низькими (44,37 ± 2,22Т) значеннями за опитувальником Спілбер- гера-Ханіна (F = 8,16; p < 0,01). Така ж закономірність стосується і особистісної тривоги - опитані з високою особистісною тривогою мали середнє значення за А-фактором 56,47 ± 1,84Т, що достовірно відрізняється від осіб з низькою особистісною тривогою (41,5 ± 1,94Т; F = 17,33; p < 0,001). Тобто завищені значення (> 55Т) за А-фактором вказують на існування високої особистісної та ситуативної тривоги.

Щоб практично використовувати А-фактор для діагностики рівня тривоги, доцільно орієнтуватися на середньомедіальні значення. Згідно з отриманими результатами 93 % анкетованих з високою ситуаційною та 83 % осіб з високою особистісною тривогою за опитуваль- ником Спілбергера-Ханіна мають значення за А-фактором вище 50Т. Проте вірогідність, що анкетований із значеннями вище середніх не має високої тривоги та тривожності, становить близько 50 %.

А-фактор виявив значимі обернено пропорційні кореляції з факторами Оцінки (г = -0,271; p < 0,01), Сили (г = -0,302; p < 0,01) та Активності (г = -0,233 ; Р <⁰ ,05) методики «Особистісний диференціал». Особи з заниженими значеннями за фактором Оцінки отримали в середньому 55,15 ± 2,51 Т балів за А-фактором, що достовірно вище за значення (47,47 ± 1,47Т), яке отримали особи з завищеними показниками за фактором Оцінки (F = 4,28; p < 0,05). Особи з заниженими значеннями за фактором Сили мали в середньому вищі значення за А- фактором (54,13 ± 2,02Т) порівняно з анкетованими, які мали завищені значення за фактором Сили (46,8 ± 1,65Т; F = 4,18; p < 0,05). За фактором Активності не вдалося статистично достовірно розмежувати бали за А-фактором.

Отримані дані про зв'язок А-фактору з факторами особистісного диференціалу показують, що особи з завищеними балами (> 55Т) схильні до самокритики, невдоволені собою, залежні від оцінок та ставлень оточення, мають складності в дотриманні власної стратегії поведінки, з високою ймовірністю є інтровертами.

Зв'язок між шкалою Корекції та А-фактором обернено пропорційний (г = -0,711; p < 0,001). На початку дослідження планувалось додавати значення шкали Корекції до значень А-фактору для більш точної діагностики тривожності, як це передбачається в обчисленні значень за основними шкалами MMPI [1]. Проте побудовані таким чином шкали не мали достовірних кореляцій з опитувальником Спіл- бергера-Ханіна.

Порівняння здорових осіб та онкогематологічних хворих за значеннями шкали К та «А-фактору» не виявило достовірних розбіжностей. Середні значення двох вибірок однакові та становлять для шкали К 50,15 ± 1,05Т і 48,76 ± 1,84Т відповідно; для А-фактору - 50,76 ± 1,06Т та 48,62 ± 2,9Т відповідно; p > 0,05.

Проте використання запропонованого опитувальника для діагностики психологічного стану онкологічних хворих виявилось корисним.

Онкологічні хворі (8 осіб, 26 % обстежених) з балами за А-фактором вище середньомедіальних (> 50Т) потребували психологічної підтримки або мали конкретні психологічні скарги та просили допомоги. Виявлена частота порушень адаптації у онкогематологічних хворих збігається з сучасними даними. Так, серед хворих гострими формами лейкемії гострий стресовий розлад спостерігався у 14 % пацієнтів, ще у 18 % хворих діагностовано субсиндромну форму гострого стресового розладу [9].

Також знайдена обернено пропорційна кореляція між значеннями шкали Корекції та успішністю лікування (г = -0,619; p < 0,05). Так, пацієнти, які не відповіли на лікування, отримали в середньому 53 ± 0,5 Т-балів за шкалою К, а хворі із позитивною відповіддю (досягнута стабілізація процесу, часткова або повна ремісія) - 44,45 ± 2,28Т (F = 7,47; p < 0,05). Прогностичним успішності лікування слід вважати розподіл за середньомедіальними значенням шкали К (50Т). Потрібно зазначити, що тестування проводилося до початку лікування, коли ефект терапії неможливо було передбачити. Схожі результати отримали E. M. Блумберг та ін. [5].

Виявлені в підгрупі майже здорових осіб кореляційні зв'язки між значенням за шкалою К та реакціями тесту Сонді дають змогу припустити, що пацієнти, які не відповіли на лікування, мали такі особис- тісні риси: залежність, намагання уникати конфронтації, конформ- ність, схильність до самообмеження, завищену самооцінку (згідно з фактором Оцінки) - усвідомлення себе як носія соціально-позитивних рис; провідними є афілятивні потреби (в розумінні, співчутті, глибокій прив'язаності). Спостереження за такими пацієнтами показало, що вони мали глибинну потребу в отриманні підтримки, проте відкрито про це не повідомляли та від такої взаємодії відмовлялись. Очевидно, їхня поведінка була зумовлена особливістю їх «Я-концепції» (самоусвідомлення) та полягала в тому, що вони намагались демонструвати соціально ідеальні (бажані) особливості, носіями яких вони себе усвідомлювали.

Зв'язок між значеннями за шкалою К вище середньомедіальних (> 50Т) та низькою ефективністю лікування можна пояснити підходом, що запропонував В. В. Соложенкін [2]. На його думку, прогресія хронічного соматичного захворювання пов'язана з тим, що хворий не здатний (відмовляється) адаптуватися до захворювання на соціальному та психологічному рівнях. Адаптація відбувається на біологічному рівні, що врешті-решт призводить до дезадаптації та прогресії хвороби. В. В. Соложенкін виділяє такі особливості хворих із психосоматичним типом адаптації: відмова від допомоги, ігнорування власних психологічних проблем, намагання зберегти свій соціальний рівень функціонування, демонстрація особистісної стабільності та сили, збіг ідеального та реального «Я». Виділені вченим особливості, характерні для психосоматичного типу пристосування до хронічного захворювання, збігаються з особливостями обстежених онкогематоло- гічних пацієнтів зі значеннями за шкалою К вище 50Т.

Загалом значення за шкалою К вище 50Т балів ми пов'язуємо з потребою справляти на оточення добре враження. Ця особистісна риса описана як один із складників психологічного профілю онкологічних хворих (Ь. ТешоБИок). Зв'язок соціально бажаної стратегії поведінки з онкологічними захворюваннями підтверджується в найбільш сучасних дослідженнях [3].

Висновки та перспективи подальших досліджень

Виявлено, що онкогематологічні пацієнти із значенням за А-фактором вище 50Т мають зазвичай психологічні скарги тривожно-депресивного характеру та потребують допомоги психолога. Встановлено, що значення за шкалою К вище 50Т асоційовані з неефективністю лікування, що можна пояснити наявністю у пацієнтів психосоматичного типу адаптації до захворювання. Такі особи відзначаються суперечливими психологічними особливостями: м'якість, конформність, потреба у співчутті та розумінні, що об'єднані з намаганням відповідати ідеалізованим уявленням про себе та схильністю відмовлятись від зовнішньої допомоги. При високому рівні тривоги, поганому самопочутті, відсутності психологічного запиту психологічна допомога пацієнтам зі значеннями К вище 50Т може бути побудована на принципі підтримання самоповаги хворого, налагодження взаємовигідних соціальних стосунків пацієнта з близькими, організація та навчання психологічних способів каналізації травматичних емоцій, емпатичної осо- бистісної підтримки. Перспективним, на нашу думку, буде продовжити вивчення взаємозв'язку між шкалою К та ефективністю лікування онкогематологічних хворих на більшій вибірці.

Література