Відновлення та постізоляційний супровід осіб, звільнених з вимушеної або примусової ізоляції: питання термінології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відновлення та постізоляційний супровід осіб, звільнених з вимушеної або примусової ізоляції: питання термінології

Наталія Зарецька

Завідувач відділу забезпечення діяльності

Уповноваженого Президента України з питань

Реабілітації учасників бойових дій Офіс Президента України



Статтю присвячено актуальній науковій проблемі удосконалення категоріально-понятійного апарату з проблем відновлення та постізоляційного супроводу осіб, звільнених з вимушеної або примусової ізоляції, з урахуванням досвіду НАТО та особливостей ведення гібридної війни.

Автором запропоновано систему понять, застосування яких дозволяє аналізувати перебування людини в умовах ворожого оточення та наслідки такого перебування як наукову проблему, а також планувати та реалізовувати комплекс практичних заходів, спрямованих на ефективне постізоляційне відновлення звільнених з ізоляції осіб та сприяння їх постізоляційній адаптації.

Зокрема, запропоновано впровадити у вітчизняний науковий лексикон та практику державного управління такі поняття як «особи, які перебували або перебувають у примусовій ізоляції», «особи, звільнені з вимушеної або примусової ізоляції», «вимушена ізоляція», «примусова ізоляції», «відновлення особового складу після перебування в мовах ізоляції», а також визначення реінтеграційних та постізоляційних заходів, постізоляційного дебрифінгу.

Особливості відновлення громадян України після перебування в умовах примусової ізоляції, розроблення інтегративної моделі реінтеграції та постізоляційного супроводу звільнених з ізоляції осіб визначили доцільність формулювання понять, застосування яких в зазначеному контексті є новим не тільки для української, але і для міжнародної професійної спільноти. Такими поняттями є система відновлення та постізоляційного супроводу звільнених з ізоляції осіб, система реінтеграції та постізоляційного супроводу особового складу, постізоляційна адаптація як мета процесу реінтеграції та постізоляційного супроводу, а також власне поняття постізоляційного супроводу.

Запропонована в статті термінологія повністю відповідає інтегрованій міжвідомчій моделі реінтеграції та постізоляційного супроводу звільнених з ізоляції осіб, розробленій українськими фахівцями сектору безпеки та оборони у відповідності до вимог Об'єднаної союзницької доктрини щодо відновлення особового складу в умовах ворожого оточення (АїР-3.7) та реінтеграційній методології Міністерства оборони США, та може бути застосована, зокрема, при плануванні заходів відновлення особового складу сил оборони та сил безпеки України.

Ключові слова: військовополонений, вимушена ізоляція, примусова ізоляція, відновлення особового складу; реінтеграція; постізоляційний супровід; постізоляційні заходи; система відновлення та постізоляційного супроводу; постізоляційна адаптація; постізоляційний дебрифінг.



Nataliia Zaretska. Personnel Recovery and Post-Isolation Support of Returnees After Isolation: The Issues of Terminology

The article is focusing on a topical problem of improving terms should be used to describe, to research and to manage Personnel recovery processes.

Special problems of using the terminology may be caused by the hybrid specifics of the conflict. In such situation, such terms as isolation could be very convenient and informative, as far as they are out of the political context.

The author proposes interpreting in Ukrainian of such terms as isolation, forced isolation, isolated personnel, returnee, released personnel, recovery, personnel recovery, reintegration, post-isolation activities, post-isolation debriefing.

At the same time, the author proposes new meanings of post-isolation support, recovery and post-isolation support system, post-isolation adaptation, taking into account NATO experience and the features of hybrid warfare.

The specifics of interpreting and using the term recovery is under the special attention in the article as far as the English and the Ukrainian meanings of the word are not the same.

All terms are proposed as a system concept to be helpful to organize personnel recovery, reintegration and post-isolation activities as standard processes, due to NATO AJP 3.7. and basing on the Department of Defense reintegration model.

At the same time, all the terms proposed work for the interagency reintegration and post-isolation support model, designed in Ukraine during 2017-2019. The Interagency reintegration and post-isolation support model grounds on the reintegration model of the Department of Defense, USA and is adaptable to manage mass releases and to deal with hybrid threats focused on human and society.

The terms proposed should be useful for public administration and scientific researches.

Key words: prisoner of war; isolation; forced isolation; personnel recovery; reintegration; post-isolation activities; post-isolation support; recovery and postisolation support system; post-isolation adaptation; post-isolation debriefing.



Вступ

Постановка проблеми. Звільнення та повернення на Батьківщину бранців Кремля є одним з найчутливіших питань зовнішньої та внутрішньої політики України. Разом з тим, власне словосполучення «бранці Кремля» входило в суспільно-політичний вжиток поступово, ставши фактично найбільш вживаним вже у 2018 році.

«Полонені», «заручники», «політичні в'язні», «бранці Кремля», «військовополонені» є поняттями, якими називали людей, які були незаконно позбавлені свободи терористичними угрупованнями ОРДЛО або окупаційними російськими військами, або органами влади РФ, або за запитом органів влади РФ на території тимчасово окупованих окремих районів Донецької та Луганської областей, або на території анексованої АР Крим, або на території Російської Федерації, або на території інших держав (наприклад, на території Білорусії).

Так, якщо протягом 2014-2015 років термін «полонені» активно застосовувався в процесі обмінів, про які домовлялись і які забезпечували як представники державних органів, так і представники недержавного сектору, то в 2016-2017 поняття «полонений» де факто почали уникати, і основним терміном в офіційному контексті стало поняття «заручники», яке доволі швидко доповнилось терміном «політичні в'язні». Навіть під час «великого звільнення», яке відбулось 27.12.2017, йшлося про звільнення 75 заручників, в тому числі 33 військовослужбовців, які потрапили до полону, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України, тож за визначенням мали бути визначені як військовополонені.

Однак власне термін «військовополонені» повернувся до активного офіційного вжитку тільки в контексті захоплення росіянами екіпажів 3 бортів ВМС України 25 листопада 2018 року, внаслідок 24 військовослужбовці Збройних Сил та Служби безпеки України потрапили до російського полону.

Така «обережність» застосування термінів, визначених не тільки міжнародним гуманітарним правом, а й національною нормативно-правовою базою, має кілька причин, основними з яких є гібридний характер російської агресії та стигматизація полону, успадкована українською армією від армії радянської.

Враховуючи, що станом на 1 жовтня 2019 року через полон терористичних угруповань та окупаційних російських військ лише на території тимчасово окупованих окремих районів Донецької та Луганської областей пройшло понад 3 400 громадян України (як військових, так і цивільних), а також понад 120 осіб потрапили до незаконного ув'язнення на території анексованої АР Крим, питання коректного застосування відповідної термінології набуває дуже важливого значення, оскільки спектр проблемних питань, які виникають в такому контексті, є дуже широким - від питань відновлення здоров'я та соціального захисту звільнених з полону осіб, до питань військово-політичного характеру та питання відновлення справедливості та відповідальності за скоєні окупантами злочини проти людяності та воєнні злочини.

Таким чином, ситуація невикористання термінів, визначених міжнародними та національними правовими актами, чітко проявила проблему відсутності в національній наукових та прикладних джерелах поняття, яке б створювало для всіх визначених нормативно-правових категорій єдиний позаполітичний базис, або ж давало можливість застосовувати всі існуючі правові категорії в єдиному позаполітичному контексті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Управління процесами, пов'язаними з наслідками перебування людини в у вимушеній або примусовій ізоляції (полоні) в контексті відновлення після полону є новим викликом для сфери державного управління Української держави. Починаючи з років після закінчення Другої світової війни, ключовим питанням держави щодо звільнених з військового полону громадян СРСР було забезпечення ефективних фільтраційних механізмів, встановлення рівня «надійності» звільненої з полону особи та оцінка відповідних ризиків. Питання створення умов для ефективного відновлення колишніх військовополонених, які сприймались державою як джерело ризиків, на порядку денному не стояло.

Дослідженням історичних та правових аспектів військового полону займались зокрема В.Карпов, І.Срібняк, О.Потильчак та інші [1]-[5].

Психологічні та психо-соціальні аспекти перебування у полоні та його наслідків досліджувались цілою низкою вчених, зокрема В.Франклом, Ф.Пирожковим, О.Д.Сафіним, О.В.Тімченком, Ю.М.Широбоковим та іншими [6]. Разом з тим питання психології перебування в умовах ворожого середовища (ізоляції) як самостійної наукової дисципліни - SERE психології - виникає в Сполучених Штатах Америки в рамках військової психології в другі йполовині 90х років ХХ століття. І саме дослідження в цій сфері лягли в основу реінтеграційної моделі роботи із звільненими з ізоляції військовослужбовцями, а також цивільними особами. Одним із засновників SERE психології та методологом реінтеграційної моделі є Г.Персіваль (Gary Persival, США), в України розвитком цього нового перспективного напрямку активно займаються Ю.Широбоков, О.Кравченко, О.Сек, інші фахівці.

Важливо зважати на той факт, що традиційно у вітчизняній літературі термін «ізоляція» застосовується саме в контексті обмеження або позбавлення свободи внаслідок здійснення особою протизаконного діяння. Основними напрямками досліджень в цій сфері є дослідження ізоляції саме як виду покарання (Л.Мостепанюк), процесуальних аспектів позбавлення осіб свободи, виправного ефекту та виправних механізмів позбавлених волі осіб (Н.Бородовська), прав ізольованих осіб (М.Пузирьов, М.Лисенко, В.Льовочкін, О.Скакун та ін), а також механізмів адаптації до перебування в умовах ізоляції в місцях позбавлення волі (О. І. Папкін, В. Ф. Пирожков, В. І. Поздняков, Троцюк, І.Ярмиш, Н.Максимова та ін.) [7-11].

В Україні питання соціальної адаптації осіб після перебування в місцях позбавлення свободи (в процесі відбування покарання за скоєні злочини) є одним із завдань соціального захисту населення. Так, Державний стандарт соціальної адаптації визначає організацію надання соціальної послуги соціальної адаптації особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особам, які відбули покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі на певний строк [12].

Важливо зазначити, що питання відновлення та адаптації (реадаптації) людей після перебування у вимушеній або примусовій ізоляції (полоні), досі залишаються «недоторканними» у вітчизняній науковій традиції. Таким чином, формування категорійного апарату з проблем вимушеної або примусової ізоляції (полону) та її наслідків, що може бути застосованим поза політичним контекстом за будь-яких суспільно-політичних умов, з урахуванням досвіду вітчизняних та зарубіжних джерел, є актуальною науковою проблемою.

Мета статті полягає в аналізі та удосконаленні категоріально- понятійного апарату з проблем відновлення та постізоляційного супроводу осіб, звільнених з вимушеної або примусової ізоляції, з урахуванням досвіду НАТО та особливостей ведення гібридної війни.



Результати дослідження

Полон як суспільно-політичний феномен є невід'ємною складовою воєн та збройних конфліктів, а отже і розвитку сучасної людської цивілізації. За різних епох змінювалось не тільки ставлення до полону та полонених - власне, зміст понять «полон» та «полонені» трансформувався та отримував різне наповнення, поширюючись на різні категорії людей, або суттєво звужуючись.

Так, в Малій українській енциклопедії професора Є.Онацького полонені визначені як «вояки, чи взагалі люди, захоплені ворогом в полон» [13], тобто це можуть бути і військовослужбовці, і цивільні особи. Водночас, починаючи з 1949 року, в міжнародному гуманітарному праві чітко визначається термін «військовополонені», яких стаття 4 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 визначає як «осіб, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з таких категорій:

1. Особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил.

2. Членів інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема членів організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам:

a) ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;

b) вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані;

^ вони носять зброю відкрито;

d) вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни.

3. Членів особового складу регулярних збройних сил, які заявляють про свою відданість урядові або владі, що не визнані державою, яка їх затримує.

4. Осіб, які супроводжують збройні сили, але фактично не входять до їхнього складу, наприклад цивільних осіб з екіпажів військових літаків, військових кореспондентів, постачальників, особового складу робочих підрозділів або служб побутового обслуговування збройних сил, за умови, що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують, для чого останні видають їм посвідчення особи за зразком, наведеним у додатку.

5. Членів екіпажів суден торговельного флоту, зокрема капітанів, лоцманів та юнг, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту, які не користуються більш сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права.

6. Жителів неокупованої території, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи часу сформуватися в регулярні війська, за умови, що вони носять зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни» [14].

Інструкцією про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженою Наказом Міноборони від 23.03.2017 № 164, військовополонені визначені як «комбатанти, які опинились у полоні під час міжнародного збройного конфлікту, незалежно від їхнього стану - здорові, хворі або поранені» [15].

Цим же документом комбатанти визначені як «особи, які можуть брати безпосередню участь у воєнних діях та входять до складу збройних сил сторін». Термін «комбатант» застосовується під час міжнародного збройного конфлікту й поширюється на:

1) особовий склад ополчень і добровільних загонів, якщо вони відповідають таким умовам:

знаходяться під командуванням особи, відповідальної за своїх підлеглих;

мають закріплену відмітну емблему, яка може бути розпізнана на відстані;

відкрито носять зброю;

ведуть бойові дії відповідно до законів і звичаїв війни;

2) жителів території, що не була окупована, які при наближенні ворога добровільно взялися за зброю для того, щоб чинити опір військам, що вторглися, але не мали часу самоорганізуватися (якщо вони відкрито носять зброю і дотримуються законів і звичаїв війни) [15].

Крім комбатантів, до військовополонених належать «захоплені противником: особовий склад ополчень і добровільних загонів; особи, які на законних підставах прямують за збройними силами, але не входять до їхнього складу (цивільні члени екіпажів військових літальних апаратів, члени робочих команд і служб, на які покладено побутове обслуговування збройних сил тощо) та мають посвідчення особи встановленого зразка, вказаного у правилах застосування норм міжнародного гуманітарного права щодо розпізнавання осіб і об'єктів; члени екіпажів торгових суден і літаків (вертольотів) цивільної авіації, якщо вони не користуються більшим пільговим режимом згідно з іншими положеннями міжнародного гуманітарного права; населення неокупованої території, яке стихійно, за власним бажанням озброюється для боротьби з військами, що вторгаються, і яке не встигло сформуватися у регулярні війська (за умови відкритого носіння ним зброї та дотримання норм міжнародного гуманітарного права) [15].

Таким чином, при визначенні захопленої особи військовополоненим чинник виконання військового обов'язку або виконання функцій оборони, або забезпечення збройних сил є дуже важливим. Тобто, термін «військовополонений» може застосовуватись як до військовослужбовців Збройних Сил України, інших сил оборони, так і до добровольців, які захищали суверенітет та територіальну цілісність у складі самоорганізованих підрозділів територіальної оборони навіть до моменту входження цих підрозділів до складу регулярних підрозділів сил оборони країни.

Не менш важливим є те, що щодо власне полону у Інструкції зазначено, що «військовий полон є не покаранням, а тимчасовим обмеженням можливості брати участь у бойових діях» [15].

Внаслідок агресії Російської Федерації, яка розпочалась 20.02.2014, відбулась анексія території Автономної Республіки Крим, окупація окремих районів Донецької і Луганської областей, що в свою чергу спричинило численні жертви як серед цивільного населення, так і серед осіб, що входять до військових формувань та правоохоронних органів держави.

Чинними нормативно-правовими актами визначено, що жертвами збройного конфлікту є поранені та хворі; особи, які потерпіли корабельну аварію (аварію літального апарата); особи, зниклі безвісти; загиблі (померлі); військовополонені або інші особи, свобода яких обмежена у зв'язку зі збройним конфліктом; цивільні особи, які знаходяться в районі воєнних дій та на окупованій території [15].

Крім захоплення військовослужбовців, які входять до складу сил оборони або сил безпеки, терористичні угруповання незаконно позбавляють волі і утримують у заручниках цивільних осіб та використовують їх в якості “обмінного фонду” в переговорах з українською владою. Точну кількість таких осіб встановити неможливо, адже вона постійно змінюється в залежності від злочинної волі керівництва квазі-державних утворень та їх кураторів з Російської Федерації. Однак із впевненістю можна говорити, що ризик бути незаконно позбавленими волі є високим для всього цивільного населення окупованих територій. Крім того, близько семидесяти українців стали жертвами політичних переслідувань з боку Росії та були засуджені з політичних мотивів в Російській Федерації та на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.

Всіх цих осіб можна об'єднати єдиним поняттям “особи, які перебували або перебувають у примусовій ізоляції”. Примусова ізоляція є поняттям, яке визначає особливості стану таких осіб, і допомагає поставити їх інтереси на перше місце, уникнувши нюансів політичного контексту.

Власне термін «ізоляція» (англ. isolation) застосовується арміями країн- членів НАТО для визначення перебування особового складу в особливих умовах - без контакту з бажаним для них середовищем, тобто в умовах ворожого середовища (англ. hostile environment) [16].

Перебування в ізоляції може бути вимушеним або примусовим (рис.1).

Рис. 1. Види ізоляції та категорії осіб

Вимушеною ізоляцією є стан повної або часткової відсутності контактів особи з бажаним для неї середовищем внаслідок потрапляння у ситуацію, що склалася у зв'язку з виконанням особою службового обов'язку або професійних завдань, в якій особа була змушена самостійно або у складі групи виживати та/або уникати примусової ізоляції, у тому числі полону, в умовах неможливості отримання необхідної допомоги.

Примусовою ізоляцією є стан повної або часткової відсутності контактів особи з бажаним для неї середовищем, внаслідок незаконного позбавлення особи особистої свободи із застосуванням заходів фізичного, психологічного та/або іншого впливу.

Наприклад, екіпаж літального апарату, який катапультувався на ворожою територією, потрапляє у вимушену ізоляцію, в якій він перебуває або до його повернення на свою територія внаслідок самостійно вчинених заходів або внаслідок спеціально спланованої операції щодо його повернення, або до потрапляння до примусової ізоляції - полону.

Таким чином, примусова ізоляція трактується як один з найекстремальніших станів людини, коли її свобода та спроможність приймати власні рішення є дуже суттєво обмежені без жодних на це визнаних суспільством підстав (на відміну від відбування покарання у місцях примусового ув'язнення за скоєння злочини на підставі рішення суду), а також в переважній більшості випадків супроводжуються різноманітними формами фізичного, психологічного впливу або тиску (індоктринація, тортури тощо) та різними видами експлуатації.

Перебуваючи як у вимушеній, так і у примусовій ізоляції, людина має самостійно виживати, уникати уполонення або експлуатації, проявляти стійкість до ворожого середовища та намагатись повернутись з нього до «своїх». Комплекс навичок, якими має володіти військовослужбовець, який перебуває у ворожому середовищі (ізоляції), щоб як мінімум вижити, а як максимум - повернутись, має усталену абревіатуру SERE: Survival (виживання), Evasion (уникнення), Resist (опір), Escape/Extract (втеча/повернення). Напрацювання відповідного комплексу навичок називається SERE-підготовкою, або підготовкою до перебування в умовах ворожого середовища або ізоляції.

Людина, яка повертається з ізоляції, безумовно потребує відновлення.

Важливо зазначити, що країни-члени НАТО мають стандартизовані угоди щодо організації повернення та відновлення особового складу, яким має відповідати національна нормативно-правова база, яка регулює відповідні дії та операції (процеси).

Відповідно до Об'єднаної союзницької доктрини щодо відновлення особового складу в умовах ворожого оточення (AJP-3.7) відновленням особового складу є сукупність військових, дипломатичних та цивільних зусиль для забезпечення повернення, відновлення та реінтеграції особового складу, який перебуває в ізоляції [16].

Варто зупинитись на самому терміні відновлення (англ.: recovery).

Recovery є багатозначним словом. Електронний словник www.lexico.com визначає recovery як:

повернення до нормального стану здоров'я, мислення, відновлення фізичної сили: «а return to a normal state of health, mind, or strength»;

конкретна дія або процес відновлення володіння або контролю над чимось вкраденим або втраченим: «the action or process of regaining possession or control of something stolen or lost.

процес переробки або вилучення джерела енергії або промислових хімічних речовин для використання, повторного використання, переробки відходів: «the process of removing or extracting an energy source or industrial chemical for use, reuse, or waste treatment.

Походить Recovery від англо-норманського recoverie, яке в свою чергу походить від recovrer, тобто «повернутись», `get back' [17].

Інші словники дають дуже близькі переклади, які, можуть акцентувати по суті різні нюанси цих же процесів.

Так, [Oxford Advanced Learner's Dictionary] пропонує такі пояснення поняття recovery: процес одужання після хвороби або поранення (the process of becoming well again after an illness or injury), процес посилення або повернення сили (the process of improving or becoming stronger again); дія або процес повернення втраченого або загубленого (the action or process of getting something back that has been lost or stolen). Одним із прикладів усталених термінів із словом recovery наводиться recovery room - «кімната відновлення», тобто приміщення в шпиталі, де пацієнта доглядають безпосередньо після операції [18].

Таким чином, різні значення слова recovery стосуються спектру дій та/або процесів, пов'язаних із віднайденням, поверненням, чогось втраченого або відокремленого, одужанням або зціленням поранених або постраждалих, компенсацією втраченого, відновленням та посиленням, при чому посиленням як в процесі відновлення після якогось процесу, так і з урахуванням подальшого використання, тобто збагаченням [17-20].

Весь цей спектр значень поняття recovery і застосовується в контексті фактичного або можливого перебування людини в умовах ворожого середовища та наслідків такого перебування.

В українській мові найближчим за значенням до слова recovery є поняття «відновлення», яким можна описати як процеси та дії, пов'язані із забезпеченням відновлення чисельності особового складу (в тому числі шляхом його повернення або звільнення з ізоляції), відновленням фізичного та психічного здоров'я, а також психологічного стану військовослужбовців та цивільних осіб, відновленням втраченого за певних обставин (в тому числі документів та цінностей), відновленням справедливості тощо.

Цікавим є також усталена в обох мовах практика застосування як поняття recovery, так і поняття відновлення в контексті ресурсів, які можуть бути використані повторно. Разом з тим в англійській мові термін recovery застосовується також в значенні «збагачення» або «попереднє посилення», в той час як в українські мові не вдалося знайти випадків застосування термінів «збагачення» та «відновлення» як синонімів. Водночас аспект «попереднього посилення» дуже логічно сприймати важливим чинником підвищення ефективності відновлення в майбутньому, якщо така необхідність виникне.

Таким чином, вважаємо доцільним для перекладу слова recovery в контексті можливого потрапляння до вимушеної або примусової ізоляції, перебування особи в умовах ворожого середовища та його наслідків використовувати саме українське поняття відновлення.

Аналіз Об'єднаної союзницької доктрини щодо відновлення особового складу в умовах ворожого оточення (Personnel Recovery in a Hostile Environment, AJP-3.7) [16], а також реінтеграційної моделі Міністерства оборони Сполучених Штатів Америки показує, що відновлення особового складу в контексті можливого перебування в умовах ворожого середовища та роботи з його наслідками має включати:

підготовку особового складу до можливого перебування в умовах вимушеної або примусової ізоляції;

збір та аналіз інформації щодо ізольованих осіб; супровід членів сімей ізольованих осіб; організацію визволення/повернення ізольованих осіб; відновлення здоров'я та реінтеграційні заходи;

аналіз досвіду звільнених щодо їх перебування у примусовій ізоляції; підготовку пропозицій до політичних та нормативно-правових документів для забезпечення ефективного відновлення особового складу сил оборони

Таким чином, важливо підкреслити, що термін «відновлення після перебування у ворожому оточенні» в контексті відповідних стандартизованих угод Північноатлантичного альянсу та в контексті відповідної роботи з особами, звільненими з вимушеної або примусової ізоляції, передбачає не тільки процес власне відновлення фізичного та психічного здоров'я звільнених/повернених осіб, але і комплекс заходів, спрямований як на підготовку людини до можливого перебування у ворожому середовищі, так і на забезпечення повернення або звільненнях людини з ізоляції - тобто забезпечення самої можливості відновлення.

Запорукою ефективного відновлення людини після перебування в умовах ізоляції є правильно організовані реінтеграційні та постізоляційної заходи (Рис.2).

З урахуванням вимог стандартизованих угод Північноатлантичного альянсу пропонуємо визначати реінтеграцію як комплекс заходів, спрямований на відновлення та повернення до повноцінного виконання обов'язків військовослужбовцем, звільненим з вимушеної або примусової ізоляції, що передбачає надання медичної та спеціалізованої психологічної допомоги, проведення індивідуальних постізоляційних дебрифінгів.

Постізоляційні дебрифінги є формою психо-інформаційного розвантаження, проводяться з метою забезпечення постізоляційної декомпресії військовослужбовця, в процесі якого отримується інформація, важлива з точки зору безпеки, оборони та досвіду виживання в умовах ізоляції (ворожого середовища).

В той час як термін «реінтеграція» в контексті відновлення після ізоляції застосовується саме до військовослужбовців, і реінтеграційні заходи мають чітку мету - повернення військовослужбовця, звільненого/поверненого з ізоляції, до виконання обов'язків за призначенням, термін постізоляційні заходи застосовується до відновлення після ізоляції цивільних осіб. Цілі постізоляційних заходів встановлюються індивідуально в кожному конкретному випадку (рис. 2).

Рис.2. Види заходів відповідно до категорій осіб, звільнених з ізоляції

відновлення постізоляційний супровід

Таким чином, постізоляційні заходи спрямовані на відновлення та постізоляційну адаптацію осіб, звільнених з примусової ізоляції, які проводяться одразу після звільнення особи з вимушеної або примусової ізоляції.

Постізоляційною адаптацією є процес адаптації особи, звільненої з вимушеної або примусової ізоляції, до взаємодії з іншими людьми та забезпечення власної життєдіяльності, відновлення або формування здатності до самозабезпечення, зокрема здатності до виконання службових та посадових обов'язків, готовності до працевлаштування.

Процес постізоляційної адаптації може тривати довше, ніж власне реінтеграційні та/або постізоляційні заходи, тому для забезпечення ефективної постізоляційної адаптації велике значення має постізоляційний супровід.

Постізоляційним супроводом є заходи, які проводяться з метою сприяння постізоляційній адаптації, повноцінному відновленню фізичного та психічного здоров'я особи після її перебування у вимушеній або примусової ізоляції, а також здатності її до самозабезпечення особи, які розпочинаються після завершення реінтеграційних та постізоляційних заходів та тривають не менше ніж 12 місяців.

Реінтеграційні та постізоляційні заходи, а також заходи постізоляційного супроводу є тісно пов'язаними між собою. Процес відновлення особи після перебування у вимушеній або примусовій ізоляції буде ефективним за умови системної організації процесів відновлення. Таким чином, доцільно визначити систему реінтеграції та постізоляційного супроводу особового складу як систему суб'єктів, які організовують та здійснюють комплекс реінтеграційних та постізоляційних заходів, а також взаємозв'язків між такими суб'єктами, спрямованих на інституційне, кадрове та матеріально-технічне забезпечення таких заходів.

Станом на 1.10.2019 в Україні триває напрацювання нормативно-правової бази проведення заходів відновлення особового складу сил оборони та сил безпеки та створення відповідної системи. Наша країна вже має підготовлених фахівців в сфері відновлення особового складу, із досвідом проведення комплексу реінтеграційних та постізоляційних заходів відповідно до стандартів НАТО, які проводились з особами, звільненими з примусової ізоляції, починаючи з 27.12.2018.



Висновки та перспективи подальших досліджень

Міжнародне гуманітарне право містить усталену систему понять, які чітко визначають поняття військовополонених, жертв збройних конфліктів та різні категорії осіб, які підпадають ці визначення. Принциповим моментом Женевських конвенцій від 12.08.1949 року є чітке розмежування статусів комбатантів та некомбатантів, правила поводження з якими визначаються окремими конвенціями.

Специфіка гібридного конфлікту може спричинювати обмеження або провокувати побоювання щодо застосування тих або інших термінів, які стосуються перебування в полоні військовослужбовців або цивільних осіб. Разом з тим, вирішення питань відновлення звільнених з ізоляції осіб не мають залежати від політичної ситуації. Таким чином, запропоноване поняття «особи, які перебували або перебувають у примусовій ізоляції», «особи, звільнені з вимушеної або примусової ізоляції» визначають особливості стану таких осіб поза політичним контекстом, що важливо в умовах гібридної агресії, і допомагає поставити інтереси таких людей на перше місце, незалежно від нюансів політичного контексту.

Вбачається доцільним запровадити в професійній український лексикон поняття вимушеної та примусової ізоляції як комплексу умов, пов'язаних з перебуванням людини в умовах ворожого до неї середовища. Відсутність цих термінів у вітчизняній науковій та управлінський традиції ускладнює не тільки забезпечення сумісності із силами оборони країн-членів НАТО, а й системну організацію роботи з особами, звільненими з вимушеної або примусової ізоляції, зокрема забезпечення їх ефективного відновлення.

Саме до цих понять варто прив'язувати і термінологію, яка застосовується як в зарубіжній науковій літературі, так і в нормативно-правових документах країн-членів НАТО для описує процесів та дій, пов'язаних з відновленням людини після перебування в ізоляції, однак відсутня у вітчизняній науковій літературі та нормативно-правовій базі. Такими поняттями, зокрема, є власне поняття відновлення особового складу після перебування в мовах ізоляції, а також визначення реінтеграційних та постізоляційних заходів, постізоляційного дебрифінгу.

Особливості відновлення громадян України після перебування в умовах примусової ізоляції, розроблення інтегративної моделі реінтеграції та постізоляційного супроводу звільнених з ізоляції осіб визначили доцільність формулювання понять, застосування яких в зазначеному контексті є новим не тільки для української, але і для міжнародної професійної спільноти. Такими поняттями є система відновлення та постізоляційного супроводу звільнених з ізоляції осіб, система реінтеграції та постізоляційного супроводу особового складу, постізоляційна адаптація як мета процесу реінтеграції та постізоляційного супроводу, а також власне поняття постізоляційного супроводу.

Всі запропоновані терміни визначені саме як система понять, що визначає завдання та процеси, які відбуваються або мають відбуватись в рамках процесу відновлення осіб, звільнених з вимушеної або примусової ізоляції.

Застосовуючи запропоновані терміни, важливо пам'ятати, що всі процеси відновлення є узгодженими на рівні стандартизованих угод Північноатлантичного альянсу, і система відновлення особового складу включає не тільки заходи постізоляційного відновлення, але і комплекс заходів, спрямованих на підготовку особового складу до перебування в умовах ворожого середовища, а також сукупність зусиль, спрямованих на повернення або звільнення ізольованої особи.

Запропонована в статті термінологія повністю відповідає інтегрованій моделі реінтеграції та постізоляційного супроводу звільнених з ізоляції осіб, розробленій українськими фахівцями сектору безпеки та оборони у відповідності до вимог Об'єднаної союзницької доктрини щодо відновлення особового складу в умовах ворожого оточення (АЛР-3.7) та реінтеграційній методології Міністерства оборони США, та може бути застосована, зокрема, при плануванні заходів відновлення особового складу сил оборони та сил безпеки України.



Список використаних джерел

1. Карпов В. В. Полонення та репатріація Квантунської армії (1945-1956 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 20.02.22. Київ, 2004. 22 с.

2. Срібняк І. В. Полонені українці в Автро-Угорщині та Німеччині (1914-1920 рр.). Київ: Київський держ. лінгвістичний ун-т., 1999. 296 с.

3. Військовий полон та інтернування. 1939-1956. Погляд через 60 років: матеріали міжнар. конф., 2-4 червня 2006 року / Державне міжвідомча комісія у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України, Об'єднання "Саксонські меморіали" у пам'ять жертвам політичного терору, Державний комітет архівів України, Академія управління Міністерства внутрішніх справ України, Служба пошуку Німецького Червоного Хреста, Служба безпеки України, Народний союз Німеччини за доглядом за військовими могилами / відп. наук. ред. А. Чайковський. К.: Парламентське видавництво, 2008. 336 с.

4. Потильчак О. В. Радянський військовий полон та інтернування в Україні (19391954). Київ: Видавництво Національного педагогічного ун-ту ім. М.П.Драгоманова, 2004. 482 с.

5. Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х т. / редкол.: Л.В.Губерський (голова) та ін. К.: Знання України, 2004. Т.1. 760с.

6. Сафін О. Д., Тімченко О. В., Широбоков Ю. М.. До питання про соціально-

психологічну модель наслідків військового полону, Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: Психологія. 2019. Вип. 2. URL:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadpn_2019_2_8 (дата звернення: 30.09.2019).

7. Пузирьов М.С., Лисенко М.І., Реалізація принципу гуманізму виконання і відбування покарання в умовах ізоляції засуджених. Питання кримінального права та кримінології. 2012. № 6 С.141-144.

8. Максимова Н.Ю. Соціально-психологічні аспекти проблеми гуманізації судочинства та кримінально-виконавчої системи. Комітет сприяння захисту прав дитини. Київ: ЗАТ "Віпол", 2005. 100 с.

9. Скакун О. Є. Реалізація принципу справедливості в процесі призначення покарання у виді позбавлення волі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: 12.00.08. Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2011. 19 с.

10. Троцюк С.О. Психологічний аспект процесу адаптації осіб в умовах ізоляції.

Юридична психологія. 2016. № 1 (18). С.188-194. URL:

http://elar.naiau.kiev.Ua/bitstream/123456789/1150/2/16.pdf (дата звернення: 30.09.2019).

11. Ярмиш І.О. Психологічні механізми адаптації підлітків з кримінальною поведінкою в умовах примусової ізоляції: автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.06 / МВС України. Нац. ун-т внутр. справ. Харків. 2003. 20 с.

12. Державний стандарт соціальної адаптації, затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України 18.05.2015 № 514, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 червня 2015 р. за № 665/27110. URL: https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0665-15 (дата звернення: 30.09.2019).

13. Полонені. Українська мала енциклопедія: 16 кн.: у 8 т. / проф. Є. Онацький. Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. Буенос-Айрес, 1963. Т. 6, кн. XI: Літери Пере -- По. С. 1425.

14. Женевська конвенція про поводження з військовополоненими [Електронний ресурс]. 1949. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153 (дата звернення: 30.09.2019).

15. Про затвердження Інструкції про порядок виконання норм міжнародного

гуманітарного права у Збройних Силах України: Наказ Міноборони України

від 23.03.2017 № 164. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0704-17 (дата звернення: 30.09.2019).

16. Allied Joint Doctrine for Recovery of Personnel in a Hostile Environment. NATO

STANDARDIZATION OFFICE (NSO). 2016. [Електронний ресурс] URL:

https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/5 11240/20160315-NATO_Pers_Recovery_AJP_3_7.pdf. (дата звернення: 30.09.2019).

17. Recovery [Електронний ресурс]. URL: https://www.lexico.com/en/definition/recovery (дата звернення: 30.09.2019).

18. Recovery [Електронний ресурс] // Oxford Advanced Learner's Dictionary. URL:

https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/recovery?q=recovery (дата

звернення: 30.09.2019).

19. Recovery [Електронний ресурс] // Oxford Advanced American Dictionary. URL:

https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/american_english/recovery (дата звернення: 30.09.2019).

20. Recovery [Електронний ресурс] // Oxford Learner's Dictionary of Academic English. URL: https://www.oxfordleamersdictionaries.com/deflnition/academic/recovery (дата звернення: 30.09.2019).



References

1. Karpov, V.V. (2004), “Captivity and Repatriation of the Quantum Army (1945-1956)”, Ph.D. Thesis, Hystory, Kyiv, Ukraine.

2. Sribniak I.V. (1999), Poloneni ukraintsi v Avtro-Uhorschyni ta Nimechchyni (1914-1920 rr.) [Captive Ukrainians in Austria-Hungary and Germany (1914-1920)], Kyivskyi derzh. linhvistychnyi un-t.,Kyiv, Ukraine.

3. Prisoner of war and internment. 1939-1956. A Look After 60 Years (2008), Materialy mizhnar. konf., 2-4 chervnia 2006 roku [Materials of International. conf., June 2-4, 2006, State Interagency Commission on Memory of Victims of War and Political Repression under the Cabinet of Ministers of Ukraine, Saxon Memorials in Memory of Victims of Political Terror, State Committee of Archives of Ukraine, Academy of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Search Service of the German Red Cross, Security Service of Ukraine, People's Union of Germany for the care of military graves; edited by A.Chaikovskyi], Parlamentske vydavnytstvo, Kyiv, Ukraine.

4. Potylchak O.V. (2004), Radians'kyj vijs'kovyj polon ta internuvannia v Ukraini (19391954) [Soviet prisoners of war and internment in Ukraine (1939-1954)], Vydavnytstvo Natsionalnoho pedahohichnoho un-tu im. M.P.Drahomanova, Kyiv, Ukraine.

5. Ukrainian Diplomatic Encyclopedia, in 2 vol. (2004), Vol.1, Znannia Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

6. Safin O.D., Timchenko O.V., Shyrobokov Yu. M. (2019) “On the question of the socio-

psychological model of the consequences of captivity”, Visnyk Natsionalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. Seriia: Psykholohiia., Vol. 2., available at:

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadpn_2019_2_8, (Accessed 30.09.2019)

7. Puzyrov M.S., Lysenko M.I. (2012), “Implementation of the principle of humanism of execution and serving of punishment in conditions of isolation of prisoners”, Pytannia kryminalnohoprava ta kryminolohii, no. 6, pp.141-144.

8. Maksymova, N.Yu. (2005), Sotsial'no-psykholohichni aspekty problemy humanizatsii sudochynstva ta kryminal'no-vykonavchoi systemy [Socio-psychological aspects of the problem of humanization of the judiciary and criminal enforcement system], Committee for the Protection of Child's Rights, ZAT "Vipol", Kyiv, Ukraine.

9. Skakun O.Ye. (2011), “Implementation of the principle of justice in the process of sentencing in the form of imprisonment”, Ph.D.Thesis, Justice, Kharkivs'kyj natsional'nyj universytet vnutrishnikh sprav, Kharkiv, Ukraine

10. Trotsiuk S.O. (2016), “Psychological aspect of the process of adaptation of persons in

isolation”, Yurydychna psykholohiia, vol. 1 (18), pp.188-194, available at:

http://elar.naiau.kiev.ua/bitstream/123456789/1150/2/16.pdf (Accessed 30 Sept 2019)

11. Yarmysh I.O. (2003), “Psychological mechanisms of adaptation of adolescents with criminal behavior in conditions of forced isolation”, Ph.D.Thesis, Psychology, MVS Ukrainy, Kharkivs'kyj natsional'nyj universytet vnutrishnikh sprav, Kharkiv, Ukraine.

12. State standard of social adaptation, approved by the Order of the Ministry of Social Policy of Ukraine 18.05.2015 № 514, registered at the Ministry of Justice of Ukraine on June 05, 2015, № 665/27110, available at: https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0665-15 (Accessed 30 Sept 2019).

13. Onatskyi Ye. (1963), “Captives”, Ukrains'ka mala entsyklopediia [Ukrainian Small Encyclopedia], 16 Books. in 8 vol., Nakladom Administratury UAPTs v Arhentyni, Buenos-Aires,. Vol. 6, book. XI, Litery Pere, Po., p. 1425.

14. Geneva Convention Relative to the Treatment of Prisoners of War of 12 August 1949, available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153 (Accessed 30 Sept 2019).

15. Order of the Ministry of Defense of Ukraine dated March 23, 2017 No. 164 “On Approval of the Instruction on the Procedure of Complying with the Norms of International Humanitarian Law in the Armed Forces of Ukraine”.

16. Allied Joint Doctrine for Recovery of Personnel in a Hostile Environment (2016), NATO STANDARDIZATION OFFICE (NSO), available at:

https://assets.publishing.service.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/5 11240/20160315-NATO_Pers_Recovery_AJP_3_7.pdf (Accessed 30 Sept 2019).

17. Recovery, www.lexico.com [Online], available at:

https://www.lexico.com/en/definition/recovery (Accessed 30 Sept 2019).

18. Recovery, Oxford Advanced Learner's Dictionary, available at:

https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/recovery?q=recovery (Accessed 30 Sept 2019).

19. Recovery, Oxford Advanced American Dictionary, available at:

https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/american_english/recovery (Accessed 30 Sept 2019).

Recovery, Oxford Learner's Dictionary of Academic English, available at: https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/academic/recovery (Accessed 30 Sept 2019)

Размещено на Allbest.ru