Психогерменевтичний підхід до дослідження самоприйняття як чинника психологічного благополуччя сучасної жінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

хідноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Психогерменевтичний підхід до дослідження самоприйняття як чинника психологічного благополуччя сучасної жінки

Вікторія Майструк

Анотація

У статті запропоновано використання психогерменевтичного підходу до дослідження самоприйняття як чинника психологічного благополуччя на матеріалі позитивних, негативних та амбівалентних автонаративів. Методологічною основою дослідження слугував принцип соціального конструкціонізму, який заперечує постійність людського «Я», натомість підкреслює мінливість особистості та її детермінованість соціальною реальністю, що фіксується в знаках. Схема психогерменевтичного аналізу містила такі аспекти: форма існування й розкриття досвіду в біографії; основні події життя; схема інтерпретації власного досвіду; наявність контексту та концепції життя в автобіографії; механізми розкриття особистості в тексті.

Установлено, що для амбівалентних наративів, які є переважаючими для жінок із низьким рівнем самоприйняття, спостерігаємо несформовану ідентичність через відсутність опису й осмислення біографічних даних, нерозвинену життєву перспективу в сукупності чітко окреслених цілей, не відображені в наративах механізми розкриття особистості, які свідчать про сформованість я-концепції жінки. Найменш вираженими є такі аспекти психологічного благополуччя, як безумовне самоприйняття, низька компетентність та автономність, водночас розвинені міжособові стосунки, наявність абстрактних життєвих цілей і можливість само - реалізації разом із невираженим напрямом. В автонаративах жінок із середнім рівнем самоприйняття відображено становлення особистісної ідентичності автора, що зіставляється з описом і ґрунтовним осмисленням біографічних фактів. В автонаративах жінок із високим рівнем самоприйняття виражено різні аспекти психологічного благополуччя: безумовне самоприйняття, високу компетентність й автономність, розвинені міжособові стосунки, наявність життєвих цілей і можливість самореалізації. У цих автонаративах помічаємо, що позитивний текст містить також сумні, суперечливі події життя, водночас автор запускає механізми розвитку власної особистості через осмислення цих подій.

Ключові слова: психогерменевтика, самоприйняття, психологічне благополуччя, автонаратив.

Abstract

Psycho-hermeneutic approach to self-acceptance as a factor of psychological well-being of the contemporary woman based on the auto narratives is highlighted in the article. The methodological basis is represented by principle of social constructivism considering the dynamics of personal development and its reflection in the texts. The suggested scheme of the psycho-hermeneutic analysis contains the form and features of experience revealing, main life events, the peculiarities of their interpretation, context and mechanisms of personal development. The predominant type of narrative for women with low level of self-acceptance is ambivalent type. The low level of personal identity, undeveloped self-image was revealed in the narratives of women with low level of self-acceptance. The components of well-being in the narratives were defined. The unconditional self-acceptance, competence and autonomy are underdeveloped, whereas interpersonal relations, abstract lifegoals and obscure trajectory of self-developments were represented. The predominant type of narrative for women with middle level of self-acceptance is positive and negative types. The middle level of personal identity, life goals and developed self-image were revealed in the narratives of women with middle level of self-acceptance. The main type of narrative for women with high level of self-acceptance is positive type. All components of well-being in the narratives were defined. The unconditional self-acceptance, competence and autonomy, interpersonalrelations, concrete lifegoals and clear trajectory of selfdevelopments were represented. Notwithstanding the negative or traumatic events representations in the narratives, all these events are interpreted and highly aware by the women.

Key words: psycho-hermeneutics, self-acceptance, psychological well-being, auto-narrative.

Аннотация

В статье предлагается использование психогерменевтического подхода в исследовании самопринятия как фактора психологического благополучия современной женщины. Методологической основой исследования является принцип социального конструкционизма, который предусматривает динамичность личности, а также отображение ее развития в знаковых системах, в частности в текстах. Основой анализа послужили такие критерии: форма раскрытия личностного опыта, осмысление биографических данных, схема интерпретации опыта с учетом контекста и механизмы раскрытия личности. Установлено, что для женщин с низким уровнем самопринятия характерным является амбивалентный нарратив, в котором отображены несформированная идентичность и я-образ, отсутствие жизненной перспективы. Соответственно, в нарративах отражаются неразвитая компетентность и автономность женщин, развитые межличностные отношения, абстрактные жизненные цели и нечеткая траектория самореализации. Для женщин со средним уровнем самопринятия характерными являются позитивные и негативные нарративы, в которых отображается развитие личностной идентичности через осмысление опыта и жизненных событий. Для женщин с высоким уровнем самопринятия характерными являются позитивные нарративы. Соответственно в нарративах раскрываются высокоразвитая компетентность и автономность женщин, разновекторные межличностные отношения, конкретные жизненные цели и четкая траектория самореализации. Негативные жизненные события в этих нарративах глубоко осмысливаются и интерпретируются авторами, запуская механизмы их личностного развития.

Ключевые слова: психогерменевтика, самопринятие, психологическое благополучие, автонарратив.

Основна частина

Постановка наукової проблеми та її значення

У зв'язку зі зростанням темпу життя, ускладненням проблем, які доводиться розв'язувати сучасній жінці, необхідністю гармонійного поєднання особистішої, професійної й сімейної реалізації, психологічне благополуччя як індикатор здоров'я та високої якості життя привертає дедалі більшу увагу з боку науковців і практиків. Незважаючи на пожвавлення наукового інтересу до проблеми психологічного благополуччя, найбільш поширеною є його шестифакторна модель К. Ріфф, представлена самоприйняттям, ефективними міжособовими стосунками, компетентністю в управлінні навколишнім середовищем, наявністю життєвих цілей та стійким прагненням до самореалізації [5].

У цій моделі самоприйняття постає важливим компонентом психологічного благополуччя, яке також слугує відносно новою категорією психологічної науки, що впевнено конкурує із загальноприйнятим поняттям самооцінки. Самоприйняття передбачає більшою мірою самоцінність ніж самооцінювання особистості, поєднуючи логіку східної (як необхідності пізнання себе) та західної (важливості пізнання іншого та світу) наукової думки. Отже, як наукова категорія психології самоприйняття володіє не лише дослідницьким, а й методологічнім потенціалом, об'єднуючи методи об'єктивного спостереження та суб'єктивної інтроспекції як рівноцінно важливі для розвитку сучасної психології.

У нашому дослідженні категорія самоприйняття постає вагомою в контексті психологічного благополуччя сучасної жінки, завдяки якому вона може реалізовувати власний потенціал, долати стреси, ефективно виконувати свою професійну діяльність та приносити користь суспільству. Отже, незважаючи на те, що конструкт самоприйняття пов'язаний із зосередженістю особистості на собі, його важливою функцією є гармонійні стосунки з іншими як віддзеркалення самоставлення.

Попри наявність сучасних вітчизняних і зарубіжних досліджень із проблеми самоприйняття як складової частини самоставлення в межах я-концепції (Д. Гошовська, Я. Гошовський, Л. Шепард, В. Негован та ін.), самоприйняття як об'єктивне усвідомлення себе, окреслення своїх позитивних і слабших сторін для особистісного зростання, занурення в безоцінне переживання життєвих подій не отримало комплексного вивчення крізь призму компонентів психологічного благополуччя особистості [1; 4; 6]. Окрім того, оскільки значна кількість досліджень стосується проявів я-концепції в підлітковому та юнацькому віці, саме ці вікові періоди потрапляють у фокус уваги вчених або зосереджені на гендерних відмінностях, залишаючи осторонь ґрунтовне вивчення особливостей самоприйняття сучасної жінки, яка виконує значну кількість життєвих ролей у сучасному суспільстві й психологічне благополуччя котрої значною мірою визначає психічне здоров'я родини та спільноти, до якої вона належить.

Отже, важливість самоприйняття для психологічного благополуччя сучасної жінки, з одного боку, і відсутність комплексних досліджень цієї проблеми - з іншого, зумовлюють актуальність дослідження. Мета статті - теоретико-емпіричне обґрунтування психогерме - невтичного підходу для дослідження самоприйняття як чинника психологічного благополуччя сучасної жінки.

Аналіз досліджень із цієї проблеми

Психологічна герменевтика - це науковий напрям, що вивчає проблеми розуміння та інтерпретації психічної реальності людини, її особистого досвіду, який фіксується в текстах. Термін «герменевтика» має грецьке походження та три основні значення: вимовляти, говорити про щось; пояснювати, інтерпретувати щось; тлумачити щось іншою мовою, перекладати.

Методологічна основа психологічної герменевтики - це принцип соціального конструкціонізму, який заперечує постійність людського «Я», натомість підкреслює мінливість особистості та її детерміно - ваність соціальною реальністю, що фіксується в знаках.

Існує кілька класифікацій видів інформації: когнітивна естетична, емоційна, за Л.В. Засєкіною [2]; за Н.В. Чепелєвою - когнітивна, рефлексивна, регулятивна [3]. Оскільки класифікації видів інформації є найбільш наближеними в працях вітчизняних учених, послуговуватимуся саме ними.

Когнітивна інформація містить фактологічні й теоретичні елементи. Це повідомлення про події, теоретичні положення тощо. Когнітивна інформація забезпечує значеннєвий рівень тексту. Основна функція когнітивної інформації - інформування реципієнта.

Рефлексивна інформація має на меті передати реципієнту авторське розуміння відношень між явищами, фактами, думками, викладеними в когнітивній інформації. Рефлексивна інформація містить концептуальний пласт: авторське розуміння відношень між фактами, подіями тощо; експресивний пласт, що виражає авторське ставлення та оцінку різних положень у тексті; індексальний пласт, що вказує на певні характеристики автора, роль, яку він відводить собі в цьому творі (зацікавлений, байдужий оповідач, опонент тощо). Рефлексивна інформація не завжди явно викладена в тексті, часто реципієнту потрібно докласти додаткових зусиль, щоб її знайти. Водночас вона потрібна для розуміння тексту.

Регулятивна інформація, основна функція - управління сприйманням і розумінням тексту. Ця інформація дає змогу реципієнту структурувати інформацію, оскільки містить маркери початку й кінця різних смислових фрагментів, дає змогу встановити зв'язки між останніми, спрогнозувати подальші події. Також до функції регулятивної інформації належить підтримка інтересу до тексту на різних етапах його сприйняття.

Послуговуючись типологією видів інформації Л.В. Засєкіної відповідно до їхніх функцій (когнітивний, емоційний та естетичний види, інформативна, афективна й спонукальна функції), уважаємо, що регулятивна інформація в типології Н. В Чепелєвої зіставляється з естетичною інформацією. Тому регулятивна інформація подібно до естетичної, яка спрямована на вплив (регуляцію) поведінки реципієнта, виражена дієсловами наказового способу, повторами, які мають спо - нукальний характер.

Важливим видом наративу вважається автонаратив, у якому розкриваються основи особистості, зміст її я-концепції за допомогою опису подій із власного життя, опису свого досвіду. Саме автонаратив об'єктивує основні особистісні утворення (установки, цілі, мотиви, цілісну я-концепцію). На думку Н.В. Чепелєвої, відмінності наративу від інших видів тексту полягають у визначенні самоідентичності особистості, що зумовлюється рефлексією різних етапів життя й зумовлює особистісне змінювання людини; усвідомленні я-концепції особистості за допомогою аналізу викладених життєвих подій; усвідомленні життєві стратегії на основі рефлексії власного досвіду, самовизначення особистості; інтенсифікації самопізнання, яке здійснюється через дослідження внутрішніх основ самої особистості, що зумовлює саморозвиток [3].

Найкращим методом вивчення особистісного досвіду, який значною мірою, на наш погляд, визначає рівень самоприйняття, є автобіографічний наратив. Залежно від сприйняття власного життєвого досвіду автонаративи поділяються на емоційно нейтральні, емоційно позитивні, емоційно негативні й амбівалентні типи.

Результати емпіричного дослідження

Досліджувані нашої вибірки належать до етапу дорослості, при цьому як раннього дорослого періоду від 20 до 40 рокі (118 осіб), так і середнього дорослого періоду від 40 до 60 років (39 осіб). Розглянемо приклади автонаративів жінок (157) із різними рівнями самоприйняття. Н.В. Чепелєва виділяє такі основні критерії для аналізу наративів: форма існування й розкриття досвіду в біографії; основні події життя; схема інтерпретації власного досвіду; наявність контексту та концепції життя в автобіографії; механізми розкриття особистості в тексті [3].

Розподіл видів наративів жінок із низьким рівнем самоприйняття (33) зображено на рис. 1. Найбільш поширеними автонаративами серед цих жінок (54, 50%) є амбівалентні наративи, у яких не визначено чіткого ставлення до різних сфер свого життя, не сформовано певної ідентичності (особистісної, професійної тощо), а головне - відсутня чітка життєва перспектива у вигляді планів на майбутнє. Інші види наративів займають однаковий відсоток - 15,20%.