Соціально-психологічний тренінг для педагогів

Размещено на http: //www. allbest. ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ „Психологія спілкування”

НА ТЕМУ: Соціально-психологічний тренінг для педагогів

План

1. Обґрунтування необхідності застосування тренінгових методик для педагогів

2. Характеристика соціально-психологічного тренінгу для педагогів. Особливості його проведення та результати

Список використаної літератури

1. Обґрунтування необхідності застосування тренінгових методик для педагогів

Соціально-психологічний тренінг для педагогів.

Коли зустрічаються дві людини, на зустрічі присутні шестеро: кожен із двох, яким він бачить себе; яким його бачать інші; які вони є по суті, насправді. Вільям Джеймс

Останнім часом гостро постала проблема зростання конфліктності серед педагогів та учнів загальноосвітніх шкіл, спричинена умовами нашого сьогодення і специфічними проблемами педагогічного середовища.

Суб'єктивними умовами підвищеної конфліктності педагога є його індивідуально-психологічні особливості, психологічний клімату сім'ї, взаємини з навколишніми, індивідуальний стиль поведінки тощо. Падіння загальної культури спілкування вчителів впливає не тільки на їхні взаємини з учнями, а й на мікроклімат у педагогічному колективі, виникають непорозуміння з рідними й напруження у стосунках. Якщо суперечності загострюються, виникає відкритий конфлікт.

Професійні конфлікти з'являються, коли не збігаються думки або вчинки членів колективу під час вирішення проблеми ділового характеру. Вирішуючи такі конфлікти, важливо не виходити за рамки ділових аргументів і стосунків.

Утім, більшість конфліктів у колективах -- особисті й виникають унаслідок суб'єктивних причин, а саме:

* недостатньої обізнаності про особливості вчителя, чию поведінку оцінюють;

* неправильного розуміння його намірів;

* неправильного уявлення про його думки;

* помилкової інтерпретації мотивів поведінки;

* помилкового оцінювання ставлення одного вчителя до іншого.

Щоб гідно вийти самому з конфліктної ситуації, педагог має володіти рефлексією, здатністю адекватно оцінювати й бачити себе збоку. Саме неадекватна самооцінка (завищене або занижене) нерідко стає причиною неправильних стосунків між колегами. Якщо в людини завищена самооцінка, вона зневажливо і зверхньо ставиться до інших, не бачить своїх вад, виправдовує свої помилки об'єктивними причинами.

Людина із заниженою самооцінкою -- тривожна, невпевнена в собі, нерідко намагається його підвищити, применшуючи досягнення інших людей. У такої людини може сформуватися негативне сприйняття інших і водночас вона авторитарна стосовно них, немилосердна. Адекватна самооцінка надає людині впевненості в собі, вона радіє успіхам інших, не пасує перед труднощами, спокійно ставиться до критики, бо сама в міру самокритична.

Педагог, який вірить в успіх справи, як правило, його досягає. Це допомагає і під час спілкування: учитель передає свої очікування іншим, чим дістає змогу одержати віддачу.

З огляду на актуальність проблеми подолання конфліктності серед педагогів пропонуємо тренінгові заняття, які допоможуть вирішити гострі індивідуальні проблеми.

Основними методами соціально-психологічного тренінгу (СПТ) із подолання конфліктності є групова дискусія та рольова гра в різноманітних модифікаціях і поєднаннях.

Це активний метод групової психологічної допомоги, якого так бракує педагогові: учитель насамперед має вивчити, зрозуміти себе самого, навчитися розв'язувати свої конфлікти і вирішувати проблеми, а вже потім допомагати учню.

В основі програми тренінгу лежить принцип поетапності розвитку учасників групи в розумінні кожним себе та інших людей.

Мета всіх занять СПТ -- навчити учасників тренінгу розкривати своє сприймання, дії, що можна назвати сприйманням самого себе, розвивати комунікативні навички, почуття, активне слухання, опис поведінки.

2. Характеристика соціально-психологічного тренінгу для педагогів. Особливості його проведення та результати

педагогічний тренінг психологічний рефлексія

Соціально-психологічний тренінг має на меті підвищити компетентність педагогів у спілкуванні через упровадження інтерактивних методів у традиційну систему навчання. СПТ складається із занять, спрямованих на розвиток адекватної самооцінки, формування рефлексії, емпатії, педагогічної толерантності, на вміння спілкуватися, конструктивно виражати свої думки й почуття, підтримувати з людьми добрі стосунки, розв'язувати конфлікти й допомагати іншим.

Заняття складається з 3-х частин:

* теоретичного матеріалу, який подається у формі міні-лекції;

* практичних вправ, виконавши, які учасники можуть оволодіти необхідними інтерперсональними вміннями і практично використати набуті теоретичні знання;

* обговорення цих вправ, змісту заняття.

Головні завдання тренінгу

1. Зниження емоційного напруження.

2. Розвиток здатності розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно висловлювати свій.

3. Формування навичок позитивного впливу на інших.

4. Ігрова корекція поведінки: усунення надмірного напруження і тривожності; викорінювання бар'єрів, що заважають продуктивним конструктивним діям. Регуляція соціальних відносин.

Структура тренінгу

I. Розминка.

Мета: розминка учасників, їхнє емоційне входження у тренінгові заняття.

II. Велика гра (основна частина).

Психологічні вправи, етюди, пантоміма, рольові та рухливі ігри, криголами.

III. Розслаблення (розрядка).

Мета: вихід із психологічної атмосфери, яка виникла під час основної частини заняття.

ЗАНЯТТЯ «Я»

Знайомство: психологічна розминка.

Мета: знайомство з колом інтересів учасників групи. Привітання членів групи, ознайомлення з правилами роботи у групі:

* не перебивати один одного;

* не оцінювати і не засуджувати жодні висловлювання як погані чи хороші;

* не давати порад, коли цього не просять учасники;

* намагатися дотримуватися теми обговорення;

* брати участь в обговоренні проблеми за бажанням;

* дотримуватися конфіденційності щодо того, що може статися на семінарі;

* враховувати час обговорення;

* критикувати не людину, а конкретний учинок.

Це допоможе дещо змінити уявлення про себе і зламати певні стереотипи спілкування.

Криголам «Знайомство»

Дає можливість не лише познайомитись, а й сприяє розвитку пам'яті.

Усі учасники стають в одне спільне коло. По черзі, починаючи з одного з тренерів, кожному учасникові потрібно назвати себе й сказати щось позитивне про себе. Фразу можна запропонувати розпочати словами: «Мене звати... Моя краща подруга (друг) про мене сказала (в) б (би), що я...» Для того щоб учасники групи швидше перезнайомилися та були готові для подальшої роботи в атмосфері довіри й симпатії, пропонуємо наступні вправи.

Вправа «Нетрадиційне вітання»

Учасники ходять по кімнаті й за командою ведучого при зустрічі вітаються: а) долонями; б) коліньми; в) чолом; г) боком.

Після виконання учасники сідають на місце.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ «Я -- КОНЦЕПЦІЯ»

Ознайомити учасників СПТ з тим, що особисті уявлення, цінності, потреби й емоції кожного є невід'ємною частиною конфлікту, в якому ми беремо участь; як відомо, люди зі здоровим почуттям цінності можуть уникати розширення конфліктів, вони менш упереджені щодо інших людей, більш здатні замислитися над тим, які інтереси лежать в основі поведінки опонента і які цілі він ставить перед собою.

Самоконцепція -- це наші думки й переконання стосовно себе. Це те, що ми думаємо про себе, хто ми є. Деякі з цих переконань -- об'єктивні факти, а деякі, що формують самоконцепцію, є думками. Думки відіграють дуже важливу роль для формування самоконцепції.

Сила фактів і думок -- досить велика, позаяк вони формують нашу тотожність. Кожна ідея важлива. Деякі факти й переконання є дуже важливими для нас. Вони визначають, ким ми є тепер, що ми робимо і ким ми станемо. Вони формують своєрідний екран сприйняття, крізь який ми бачимо світ. Вони надають форми речам, із якими ми зустрічаємось, і визначають нашу реакцію на них, оскільки ці думки й факти визначають нас, якими ми себе бачимо. Коли ми отримуємо інформацію, ми трактуємо її через призму наших переконань. Якщо ж інформація не відповідає нашим переконанням, ми намагаємося проігнорувати або відкинути її.

Аспекти нашої самоконцепції з часом змінюються як у позитивну, так і в негативну сторони. Самоконцепція є важливим чинником для успішного вирішення певного питання: люди із сильною, здоровою самоконцепцією охочіше йдуть на ризик. Здорова самоконцепція характеризує і соціальну пристосованість.

Ставлення людини до себе, її самооцінювання та сформованість її самоконцепції можна визначити за допомогою психотехнічних вправ. Для роботи учасникам пропонується виконати вправи, які ознайомлюють учасників з певними інтерактивними техніками і сприяють підвищенню їхнього самооцінювання.

Вправа «Хто я?»

Мета: усвідомлення важливості прийняття свого «Я» з усіма перевагами та недоліками.

За допомогою інтерактивного методу «мозкової атаки» (записувати кожну ідею чи пропозицію, яка спала на думку, не розмірковуючи); 10 разів відповісти на запитання «Хто я?», використовуючи характеристики, риси, інтереси й почуття для опису себе, починаючи кожне речення із займенника («Я...»). Потім зробити розподіл відповідей на «+» і «-». Замінити негативні прикметники на більш позитивні, але таким чином, щоб речення не втратило правдивості.

Наприклад: «Я наївний» -- «Я відвертий у контактах із людьми».

Вправа «Взаємне інтерв'ю»

Ця вправа виконується в парі. Уявіть себе кореспондентом газети, який має завдання написати статтю саме про вашого партнера. Ви можете ставити різні запитання (щодо 10 відповідей із вправи «Хто я?»). Щоб якомога краще репрезентувати свого партнера іншим учасникам групи після закінчення інтерв'ю, Ваш партнер має зробити те саме.

Вправа «Автопортрет»

Мета: самосприйняття.

Під тиху музику намалювати символічний автопортрет, тобто піктограму. Дати незвичайний заголовок малюнку. Виконані портрети вивішуються тренером на дошці. Учасники аналізують бачення кожного малюнка, відчуття, настрій, емоції, які він викликає, вказують, кому він належить. Обговорення заняття.

ЗАНЯТТЯ 2. «ТИ»

МІНІ-ЛЕКЦІЯ «УСІ ЛЮДИ РІЗНІ, І КОЖНА ЛЮДИНА УНІКАЛЬНА»

Запропонувати учасникам навчитися розпізнавати процеси, які часто заважають усвідомленню унікальної неповторності кожної людини. До таких понять належать: стереотип, упереджене ставлення, дискримінація.

Стереотип -- усталене слово або словосполучення, яке відображає впевненість у тому, що група людей характеризується певними подібними якостями і члени групи не мають індивідуальних відмінностей.

Упереджене ставлення -- думка, часто несприятлива, про предмети або людей, яка складається ще до того, як були розглянуті всі аспекти. На відміну од стереотипу, упереджене ставлення відображає вже повніше ставлення до певних предметів або людей і представлене, як правило, у вигляді складного речення.

Дискримінація -- неоднакова взаємодія з людьми за ознакою їхнього віку, релігії, походження, національності, фізичних вад, статі, соціальної стратифікації, раси тощо. На відміну од стереотипу й упередженого ставлення до предметів або людей, дискримінація обов'язково пов'язана з конкретними діями.

Вправа «Асоціації»

Мета: показати учасникам групи, що кожна людина -- індивідуальність.

Вправа «Асоціації» сприяє також швидкому знайомству учасників та підвищенню відчуття їхньої власної цінності. Усі члени Т-групи сидять колом. Кожний по черзі, починаючи зліва від ведучого, сідає на стілець у центрі й повертається обличчям до кожного й одержує асоціацію, яка виникає у даний момент. Це може бути асоціація із квіткою, спорудою, природним явищем, літературним героєм тощо. Але заборонено оцінювати людину: товстий, худий, злий тощо. Наприклад: жінка -- голуба хвиля, Дюймовочка, загадка, холодний вітерець, лисичка; чоловік -- молодий дуб, пан отаман, грозова хмара, трактор, директор...

Після того відбувається обговорення, під час якого учасники починають розуміти, що сприймання чи виникнення асоціації відбувається у зв'язку з проблемами, соціальним досвідом тієї людини, у якої вони виникають. Учасники тренінгу розповідають про свої переживання. Усе це сприяє пізнанню та об'єктивному оцінюванню свого «Я».

Криголам «По той бік дороги»

Ця вправа допомагає виявити, наскільки толерантною є група. Не слід оцінювати чи засуджувати погляди інших, варто підкреслювати, що кожен може мати свої погляди, з якими можна погоджуватися чи ні. Засуджувати можна лише дискримінаційні чи насильницькі дії. Утім, часто невизнання цих відмінностей призводить до конфліктів. Більшість «конфліктів позицій» не мають рішень, які б влаштували обидві сторони. Тож важливіше шукати спільні інтереси чи потреби учасників.

Запросити учасників стати посередині кімнати. У центрі проходить уявна дорога. Тренер називає певні твердження. Ті учасники, які погоджуються з цими висловами, мають перейти на праву сторону «дороги», а ті, хто не погоджується -- на ліву. При цьому слід, щоб учасники звернули увагу на те, хто з ними по один бік дороги.

-- У мене в дитинстві було прізвисько.

-- Я маю старшу сестру.

-- Важливо під час спілкування завжди уникати сварок і конфліктів.

-- Я не бачив жодної серії «Району Мелроуз».

-- Дуже легко спілкуватися з людиною, в якої висока самооцінка.

-- Я люблю морозиво.

-- У конфлікті завжди можна визначити «сторону, яка має рацію» і «сторону, яка не має рації».

-- Я не люблю відпочивати на морі.

-- Мене дратують люди, які нав'язують свої погляди.

-- Я люблю читати детективи.

-- Мені з власного досвіду знайомий внутрішній конфлікт, зумовлений, з одного боку, бажанням добре поїсти, а з іншого боку -- бажанням мати стрункий стан.

-- Я хочу одержати задоволення від цього тренінгу. Провести обговорення тверджень у формі дискусій.

Тренер пропонує учасникам знайти собі пару через виявлення першої літери власного імені: Лідія -- Любов -- Леонід. У сформованих групах, парах виконати вправу «Ситуації».

Вправа «Ситуації»

Мета: позитивне сприйняття себе і світу; визначити, як ми поводимося, вступаючи в контакт з іншими. Ситуації:

1. Ви не змогли відповісти на запитання Вашого учня (студента) з предмета, який викладаєте.

2. Ви забули зробити своїй подрузі те, що обіцяли.

3. Ви невдало провели заняття (лекцію).

В учительській, у присутності інших педагогів тобі робить зауваження колега, указуючи на помилки, допущені на уроці.

У парі вибирають одну ситуацію: один учасник виголошує ідеї (+, -), другий -- записує (бажано більше +).

Кожна група зачитує свою ситуацію і називає тільки плюси з обраної ситуації.

Обговорення вправи.

Вправа «Воскова свічка»

Вправа на відвертість та довіру. Станьте у тісне коло. Бажаючий стає у центр кола, замружує очі й дозволяє групі похитати себе, тримаючи за плечі й верхню частину тулуба. Це може бути рух за годинниковою стрілкою або навпаки чи хитання з одного боку в інший. Стопи ніг того, хто стоїть у центрі, не повинні відриватись од підлоги. Цю процедуру проробляють усі.

Обговорення:

-- Як ти почувався, коли був у центрі кола?

-- Про що думав, коли був членом групи і гойдав інших? Якого набув досвіду?

-- Чи є відмінності в поведінці групи залежно від т« .го, хто є в центрі кола?

-- Який висновок можна зробити про групу та її членів? Щоб у тебе розвивалися добрі стосунки, лише тоді вона буде мати можливість пізнати тебе. Але ти ризикуєш, бо тебе можуть відштовхнути, поглузувати. Щоб стати відвертим, ти маєш вірити: відповідь іншої особи не ображає тебе, вона не нехтуватиме тобою і не використає твої слабкі сторони. Те саме можна сказати і про іншу людину, яка довіряється тобі, довіра зростатиме, якщо ти не використовуватимеш її слабкі сторони, висміюватимеш й відштовхуватимеш її.

Якщо хтось відкриється тобі, а ти залишаєшся замкнутим, прихованим, то він не довірятиме тобі. Якщо ти у відповідь на відвертість почнеш насміхатися й засуджувати, тоді інший утратить довіру до тебе. Щирий вираз обличчя, приязна усмішка, доброзичливість у голосі, дружня поведінка допоможуть здобути довіру інших, яким ти хочеш довіритися.

Обговорення заняття.

ЗАНЯТТЯ 3. «Я І ТИ»

Психологічна розминка: учасники групи із замруженими очима вишикуються за зростом.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ «УЧИМОСЬ ЕФЕКТИВНО СПІЛКУВАТИСЯ»

Спілкуючись із людьми, ви, напевне, мали можливість спостерігати, як по-різному вони поводяться.

Ми передаємо інформацію не лише словами, а й зовнішнім виглядом, манерою одягатися, позами, фізичним напруженням, виразом обличчя, контактами, рухами рук і тіла, тоном голосу, дистанцією при спілкуванні.

Вербально передається менше 35% інформації, а невербально -- понад 65%. Тому для успішності спілкування варто звернути увагу і на вираз обличчя, жестикуляцію, пози, темп голосу.

Часто нам буває важко довідатися про те, що почуває інша особа. Відчуття дискомфорту у спілкуванні виникає саме тому, що не-вербальна й вербальна інформація несуть різний зміст, те саме почуття можна передати різними способами.

Важливо вміти правильно розуміти й передавати невербальні сигнали.

Дуже часто ми спостерігаємо, що люди не вміють виражати свої почуття, вважаючи їх недоречними, намагаються їх приховати. Дехто соромиться виявити свої позитивні почуття, дехто має труднощі у вияві їх певним людям. Коли хтось не усвідомлює своїх почуттів, не приймає або не вміє виражати, він виявляє їх, навішуючи ярлики або вдаючись до звинувачень.

Вважається, що чим більш раціонально, логічно та об'єктивно поводиться інша особа, тим краще вона вміє спілкуватися, саме так виникає стереотип.

Є кілька способів конструктивного вербального (словесного) вираження почуттів:

* називання або опис своїх почуттів: «Я злий», «Я стурбований», «Я маю до тебе теплі почуття»;

* використання порівнянь, метафор: «У мене душа співає», «Почуваю себе як новонароджений»;

* опис дій, до яких я хочу вдатися у зв'язку з тим, що переживаю: «У мене виникло бажання накричати на тебе», «Я так хочу притулити тебе до себе» тощо.

Більшість людей не прислухається до своїх почуттів і цілком не усвідомлює їх. Для конструктивного вираження своїх переживань краще використовувати фрази з початком «Я...», «Мені...» і далі описувати свої почуття у зв'язку із ситуацією, яка переживається «тут і тепер». При цьому варто пам'ятати, що ми виражаємо власні почуття, а не оцінюємо особливість іншої людини. Емоції та переживання є нормальним і природним явищем. Людина, позбавлена емоцій, була б подібна до механізму. Для успішного спілкування варто уникати ярликів та звинувачень.

Вправа «Тарабарщина»

Мета: зрозуміти міміку й жести.

Група обирає двох учасників, яким ведучий говорить, що їх розділяє скло. Розмовляти заборонено, тому що партнер усе одно не чує. Не домовляючись із партнером про зміст розмови, за допомогою «тарабарщини», треба передати через скло інформацію й отримати відповідь на неї.

Група відгадує, про що йшлося, відбувається обговорення.

Вправа «Заборонений плід»

Члени групи почергово показують, як вони поводитимуться в ситуації, коли їхні бажання не збігаються із зовнішніми нормами поведінки. «Заборонений плід» кладеться на стіл, що стоїть у центрі кімнати. Кожен по черзі повинен підійти до столу і мовчки показати, що він зробить із «забороненим плодом».

Коли всі учасники виконають цю вправу, іде обговорення у групі.

Криголам «Мій день народження»

Дає можливість відобразити особливості взаємодій учасників та показати важливість «мови тіла» (використання невербальних засобів спілкування).

Учасникам пропонується вишикуватися в шеренгу:

а) за гороскопами;

б) за порами року народження.

Важливо підтримувати для цього дружню й теплу атмосферу, підбадьорювати учасників, наголошувати на вдалому використанні ними технік ефективного спілкування.

Вправа «Моя емоційна власність»

Мета: навчити відповідати за свої емоції. Учасникам (4 групи -- 4 пори року) пропонуються конфліктні ситуації, які треба розв'язати за формулою «Я -- повідомлення»:

Я відчуваю... (емоції), коли ти... (дії), тому що... (причина).

1. Двоє учнів у класі розмовляють під час вашого уроку.

2. Ваш чоловік (дружина) повертається додому через дві години після вечері вже тричі на цьому тижні.

3. Ваші дидактичні матеріали позичив колега й обіцяв віддати їх наступного дня. Через два дні, коли ви готувалися до уроку, виявилося, що вони не повернені.

4. Сусідський пес гавкає від кожного звуку. Останні дві ночі він гавкав безперервно і не давав вам заснути до 3 годин ночі.

У кожній мікрогрупі відпрацьовується відповідь. Після того розігруються сценки кожною групою, обговорюються думки та враження, які виникли у членів групи під час виконання даної вправи.

Питання для обговорення: чи сподобалося вам «Я -- повідомлення» в конфліктній ситуації.

Обговорення заняття. Ритуал прощання. Усі учасники по колу продовжують фразу «Ці заняття допомогли мені (набути, стати, зрозуміти...)».

ЗАНЯТТЯ 4. «Я ПРОТИ ТЕБЕ»

Вправа «Моя картина конфлікту»

Мета: уміння розбиратися у своєму уявленні конфлікту, виражаючи при цьому свої почуття.

Учасникам пропонується намалювати «конфлікт», як вони його уявляють. Після виконання завдання учасники сідають у коло і по черзі розповідають, що намальовано, що означає цей малюнок «конфлікт».

Діагностика конфлікту:

Малюнки розташовуємо у відповідності з певними смисловими групами, яких може бути кілька:

а) конфлікт ролей -- різні цілі діяльності, різне ставлення до дійсності:

б) конфлікт бажань -- зіткнення різних бажань (потреб, інтересів, тощо) у свідомості однієї людини;

в) конфлікт норм поведінки -- конфлікт зіткнення цінностей норм поведінки, життєвого досвіду у процесі спілкування.

Обговорення вправи, аналіз малюнків.

За допомогою тесту Томаса-Кілмена провести тестування учасників на визначення стратегії поведінки у конфлікті. Ознайомити учасників з отриманими результатами і провести обговорення.

МІНІ-ЛЕКЦІЯ «СТИЛІ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ В СИТУАЦІЇ КОНФЛІКТУ»

У перекладі з латинської конфлікт означає «зіткнення». У конфліктних ситуаціях люди почуваються дискомфортно, коли на них тиснуть словами, інтонацією. Не дивно, що багато людей намагаються уникнути конфлікту. Щоб побудувати близькі стосунки з колегами, друзями, необхідне взаємне прийняття.

Є п'ять типів ставлень до себе та інших людей за конфліктної ситуації.

Конкуренція Компроміс Співпраця

Уникання І І Пристосування

1. Уникнення -- тип поведінки, коли у конфлікті мінімально враховуються як власні інтереси, так і інтереси протилежної сторони.

2. Конкуренція «Сильний завжди має рацію», -- тип поведінки, за якого у конфлікті максимально враховуються й задовольняються власні інтереси і мінімально -- інтереси опонента.

3. Пристосування -- тип поведінки, орієнтований на мінімальне врахування у конфлікті власних інтересів і максимальне задоволення інтересів протилежної сторони.

4. Компроміс: «Поганий мир краще за добру сварку», -- тип поведінки: часткова власна поразка -- часткова поразка опонента забезпечує часткове задоволення: «Я поступлюсь тобі в чомусь, а ти мені -- в іншому».

5. Співпраця, іншими словами, я в порядку -- ти в порядку: «Те, що добре для вас, те добре і для мене», -- а результат поведінки: власна перемога -- перемога опонента.

Підсумок: який стиль найконструктивніший для добрих стосунків?

Рольова гра

Для проведення рольової гри учасники групи вже повинні мати певні знання та навички, а саме:

1. Розуміти індивідуально-психологічні особливості учасників.

2. Напрацювати емпатичне розуміння, вміння слухати іншого (згідно з власними можливостями).

3. Уміти аналізувати себе й іншого в ситуації спілкування.

4. Розглянути поняття «мотиви вчинків», «мотивація».

5. Розвинути вербальні й невербальні засоби спілкування.

6. Мати уявлення про засоби (способи) встановлення контакту.

7. Розуміти рольові позиції учасників діалогу.

Криголам «Букет квітів»

Усім учасникам роздати картки із зображенням квітів, різних за назвою, так, щоб утворилися групи з 5 осіб, які матимуть однакові квітки.

Створені групи обговорюють деталі сюжету, який оберуть і розіграють перед групою.

Приклади ситуацій для проведення рольової гри:

1. Двоє незнайомих між собою людей трохи запізнилися на лекцію й очікують перерви, щоб разом зайти в аудиторію.

2. Учитель запрошує до себе для розмови школяра, в якого не складаються взаємини з ровесниками.

3. До вчителя приходить мати, в якої не складаються взаємини з дитиною (деталі рекомендованого сюжету пропонують самі).

4. Класний керівник веде бесіду з учителем, урок якого був зірваний учнями його класу.

5. Директор веде бесіду з учителем, який не може налагодити взаємини з учнями (учителями).

6. Четверо пасажирів опинилися в одному купе потягу. Виникла необхідність познайомитися, почати й підтримувати розмову.

Після гри висловлюються міркування. Ведучий стимулює обговорення таких питань:

-- Які почуття виникали під час спілкування з вашим партнером?

-- Яку мету ви ставили перед собою, вступаючи в діалог? Чи вдалося вам її досягнути?

-- Чи можете ви визначити засоби, завдяки яким вам удалося встановити контакт?

Вправа «Зморшки»

Допоможе зняти емоційне напруження, сприятиме зняттю м'язових затискань та сформує вміння розслаблятися й відпочивати, а також зосереджуватися.

Ведучий пропонує членам групи кілька разів вдихнути й видихнути, узяти в руки «дзеркало», подивитися в нього й широко всміхнутися своєму відображенню. За командою ведучого, усім зморщити обличчя: спочатку чоло, потім брови, ніс, щоки.

Підняти й опустити плечі... Розслабити м'язи шиї і плечей. Розслабити всі м'язи обличчя... Якщо хтось відчуває напруження, треба собі сказати: «Я спокійний...» -- і ще раз спробувати розслабитись.

Вправа «Глибоке дихання»

Дихання заспокоює нервову систему і гасить емоції. Коли ми глибоко дихаємо, то позбуваємося думок, що нас хвилюють, відчуваємо, що можна контролювати свої думки, а не підкорятися їм.

Р.Тур

Глибоко вдихніть носом, порахуйте до восьми, після чого повільно випускайте повітря через рот (губи напівстулені), при цьому рахуйте до 16 або більше -- так довго, як зможете.

Прислухайтеся до звуку повітря, яке видихаєте, і відчуєте, як зникає напруження. Повторіть вправу 7--8 разів.

Обговорення заняття. Ритуал прощання. Кожен учасник висловлює своє уявлення про те, що відбувається з ним і групою:

1. Яким був цей день для мене?

2. Які вправи, процедури, події були найважливішими?

3. Як я почуваюся?

ЗАНЯТТЯ 5. «Я З ТОБОЮ»

Релаксаційний етюд «Сліпий і проводир»

Учасники поділилися на пари: рахуються на 1--2. Тренер дає інструкцію: «Чи довіряємо ми іншим людям, чи довіряємо ми самим собі? Як часто нам бракує довіри, і як багато іноді ми від цього втрачаємо?..»

Один у парі заплющує очі, а інший водить його по кімнаті, дає можливість торкнутися різних предметів, допомагає уникнути зіткнень з іншими парами, дає відповідні пояснення тощо. Кожен має пройти «школу довіри».

Вправа «Моя коронна страва»

Ведучий запрошує одного учасника вийти з ним за двері, так щоб він не міг чути, про що домовляються інші учасники, і дає йому таку інструкцію: «Ви повинні через кілька хвилин, коли ведучий дасть сигнал, ввійти у «клас» і красиво розповісти всім про свою «коронну страву»:

-- Як ви вигадали цей рецепт?

-- Чим він відрізняється од інших?

-- Що у ньому привабливого?

Тим часом другий тренер домовляється з рештою учасників, що коли зайде їх товариш і почне їм розповідати, то вони мають усім своїм виглядом і поведінкою показати, що вони не слухають. Коли мине кілька хвилин, за знаком тренера (це може бути взята в руку склянка води, ручка тощо), учасники починають усім своїм виглядом демонструвати щиру зацікавленість тим, про що він розповідає. Через деякий час можна тактовно перервати розповідь і почати обговорення, поставивши, наприклад, такі запитання:

-- Чи помітили ви щось особливе під час своєї розповіді?

-- Як ви почувалися під час проведення вправи? Чому?

МІНІ-ЛЕКЦІЯ «УМІННЯ ЧУТИ ТА СЛУХАТИ -- КОМУНІКАТИВНИЙ ЗАСІБ СПІЛКУВАННЯ»

Спілкування -- це двосторонній процес, у якому люди обмінюються ідеями, думками, почуттями. У випадку, коли одна зі сторін передає інформацію, а друга -- пасивно слухає і не має права ставити запитання, уточнювати зміст повідомлення, тоді сторони не можуть перевірити, наскільки вони зрозуміли один одного. Процес двосторонньої комунікації забирає більше часу, але завдяки цьому зростає рівень розуміння сторін. При наданні зворотного зв'язку слід пам'ятати, що треба описувати поведінку людини і свої почуття, які вона викликає, а не оцінювати саму людину.

Щоб навчитися приймати інших людей, необхідно виробити два основні вміння:

а) активне чи конструктивне слухання;

б) уміння виражати симпатію.

Уміння активно слухати має величезне значення. Ми, на жаль, не лише не вміємо активно слухати, а й просто слухати, не кажучи вже про ті ситуації, коли ми взагалі не чули, що нам кажуть.

Активне слухання розпочинається з бажання вислухати й допомогти, з бажання зрозуміти і прийняти те, що людина переживає в даний момент. Коли чуєш відверті зізнання іншого, починаєш розуміти ситуацію з іншого погляду.

Зрозуміти -- означає прийняти співрозмовника і його систему цінностей без осуду, намагання виправдати, звинуватити чи скерувати на «шлях істини». Людина, яка з тобою спілкується, позбавляється захисної позиції, бере на себе ризик відвертості, на основі якої будується довіра.

Уміння слухати є особливо важливим у спілкуванні, коли люди виражають свої істинні почуття і виявляють своє ставлення до співбесідника та предмета бесіди.

Слухання -- активний процес у тому розумінні, що ми несемо разом зі співбесідником відповідальність за спілкування, а також у тому, що воно потребує певних умінь.

Активне слухання передбачає:

1. Уточнення (вияснення) -- звертання до співбесідника, що допомагає зробити повідомлення більш зрозумілим, а сприймання адекватнішим.

2. Парафраз (переформулювання) -- повторення співбесідникові його ж повідомлення, але словами того, хто слухає:

-- Наскільки я розумію, ви говорите...

-- На вашу думку...

Акцент слід робити на змісті думок (повідомлень) співбесідника, а не на його почуттях.

3. Відображення дає змогу і тому, хто слухає, і тому, хто говорить, більш повно усвідомити свій емоційний стан.

-- Мені здається, що ви відчуваєте...

-- Ви дещо зажурені...

4. Резюмування -- підсумовування основних думок і почуттів того, хто говорить.

Кругова діаграма спілкування наочно ілюструє, як ми сприймаємо інформацію:

7% -- вербальна інформація; 38% -- «мова тіла»; 55% -- тон голосу.

Вербальна частина активного слухання має найголовніші аспекти:

* уважне слухання;

* зосереджена увага;

* візуальний контакт;

* позитивні жести;

* обмеження кількості запитань.

Вправа «Бутерброд»

Мета: розвивати вміння точно посилати інформацію.

Обладнання: хліб, ніж, пачка вершкового масла, банка з варенням.

Пропонуємо всім учасникам написати, як можна приготувати бутерброд, використовуючи набір зазначених продуктів. Рецепти не підписувати.

Зібрати всі пропозиції, перший учасник зачитує вказівки, а інший виконує. Щоб увійти у цей процес, треба уявити, що ви ніколи в житті не робили бутербродів з маслом і варенням. За допомогою вказівок ви спробуєте зробити бутерброд.

Наприклад, якщо написано «покласти масло на хліб» і не написано, що потрібно взяти ножа, тоді у вас будуть проблеми, так?

Або написано далі «покласти варення», але не написано -- куди? тощо.

Продовжувати виконувати доти, доки не знайдете точної інформації.

Вправа « Чарівність»

Учасникам пропонується написати таємну записку кожному членові групи, в якій описуються його «риси чарівності». Обов'язково слід написати ім'я адресата. Записки спочатку складають усі разом, а потім кожний шукає «послання» для себе.

Рольова гра «Нова сукня»

Двоє учасників розіграють сценку: зустрічаються дві подруги. Одна каже іншій, що вона гарно виглядає у новій сукні. Інша відповідає, що сукня вже поношена, у масних плямах тощо.

Обговорення вправи:

-- Як почувається дівчина, яка зробила комплімент?

-- Чому, на вашу думку, дівчина так відповіла?

-- Чи нагадує вам дана сценка деякі життєві ситуації?

Як правило, проблеми у прийнятті похвали пов'язані з тим, що людина почувається невпевнено у власних силах. Тому, коли її хвалять, вона почувається ніяково.

Психотехнічні етюди спілкування

1. Вправа «Малюнок удвох» -- учасники групи у парах, тримаючись удвох за один олівець, повинні без слів намалювати й підписати малюнок.

2. Вправа «Жестові етюди» -- один учасник групи показує жестами закінчену ситуацію і залучає до неї інших членів групи (наприклад, відкручує кран, миє руки, умивається, набирає воду в долоні і передає її по класу).

3. Вправа «Місток» -- взаємодія в парах. На підлозі малюються дві паралельні лінії на відстані ЗО см. Це міст. Під ним -- річка.

Р.Тур

З різних боків до моста одночасно підішли дві особи. їм треба без слів зрозуміти один одного і розійтися на вузькому місточку. Наступити на лінію -- означає зірватися вниз. Вправа передбачає роботу зі зміною партнерів у парах. Після закінчення треба обговорити, із ким із партнерів учасники почувалися надійно й упевнено.

4. Вправа «Донеси воду» -- учасники сідають у коло спиною до центру і заплющують очі. Тренер «запускає» по колу тарілку, наповнену водою. Завдання гравців: обережно, не розхлюпавши води, і при цьому без слів і не встаючи з місця, передавати один одному тарілку.

Вправу можна виконувати під музику і з відповідним коментарем тренера.

Наприкінці заняття підбиваються підсумки і проводиться рефлексія.

ЗАНЯТТЯ 6. «МИ»

Психологічна розминка «Усмішка по колу»

Учасники сидять у колі, беруться за руки. Перший учасник повертається до свого сусіда праворуч або ліворуч, усміхається йому. При цьому можна «взяти» усмішку в долоні й обережно її передати іншому.

Міні-лекція «Подолання конфліктності»

Освітянське життя сповнене конфліктності, тому кожному учасникові навчально-виховного процесу необхідно знати психологічну природу конфлікту, його структуру й динаміку, ефективні шляхи розв'язання.

Коли ми втрачаємо контроль над своїми почуттями, емоціями, коли з'являються неприємні спогади, то навіть незначну проблему можемо перетворити на великий конфлікт. Відсутність співпраці, конструктивного спілкування, поваги до особистості не приведе до розв'язання конфлікту, і навпаки, уміння ефективного спілкування, співпраці й позитивного ствердження особистості значно полегшує підхід до конфліктної ситуації. У розвитку дружби важливішим є створення атмосфери довіри, тепла, підтримки, прийняття іншого, тобто конструктивна конфронтація. Пам'ятайте, що чим міцніший ваш зв'язок, тим успішнішою буде конфронтація. Щоб конфронтація була успішною, треба оволодіти вмінням активного слухання, надання зворотного зв'язку.

Психологи Діана та Джон Лампен із Великобританії вважають, що врегулювати конфлікт можна за допомогою трьох підходів до ситуації.

Першопричина конфлікту

Поведінка

Тобто, щоб не було в одному з кутів трикутника, воно завжди впливатиме на те, що відбувається у двох інших кутах. Тому необхідно передусім змінити поведінку, якщо обидві сторони перебувають у стані боротьби, або зробити конструктивні кроки до подолання конфлікту.

Здійснення комунікації в установах освіти досить часто блокується різними комунікативними бар'єрами, що під ними розуміють якісь завади, які утруднюють ефективне спілкування чи навіть цілком блокують його. Комунікативні бар'єри, які можуть бути однією з причин виникнення та розгортання внутрішньо-особистісних, міжособистісних, внутрішньо групових та міжгрупових конфліктів.

Подолання комунікативних бар'єрів досягається за таких умов: створення сприятливого для спілкування макро- і мікросередовищ; забезпечення матеріально-технічної оснащеності каналів спілкування; досягнення оптимального розуміння комунікантами змісту і значущості конкретної ситуації; врахування соціально-психологічних та індивідуально-психологічних особливостей партнера по спілкуванню; формування психологічної готовності до спілкування; становлення комунікативної компетентності; орієнтація на рівноправність, дружні стосунки у спілкуванні.

Вправа «Спостережливість»

а) Учасник сідає спиною до групи й докладно описує зовнішність члена групи, якого визначить ведучий: як він одягнений, який у нього сьогодні настрій, чи відрізняється його сьогоднішня поведінка од звичайної. Повторити це двічі-тричі.

б) Учасник групи дивиться на свого партнера, а потім відвертається. Той змінює три деталі своєї зовнішності (знімає годинник, міняє позу тощо). Перший обертається і має відгадати, які зміни відбулися. Повторити 3--4 рази.

Контроль знань учасників

Тренер пропонує учасникам скласти якнайбільший перелік технік для засвоєння п'ятиступеневої стратегії керування конфліктами.

Після того учасників ділять на шість груп і тренер повідомляє, що кожна група має, використовуючи свої ідеї, застосовуючи різні прийоми й техніки, художнє слово й музикотерапію, створити власну програму з керування конфліктами.

Пропонуються шість напрямів проектів для різних категорій:

Перша група -- для молодших школярів.

Друга група -- для важких підлітків.

Третя група -- для старшокласників.

Четверта група -- для учнів ПТУ.

П'ята група --- для групи учнів різних національностей, які постійно конфліктують одне з одним.

Кожна група учасників спілкується й вибирає свій напрям у створенні проекту, згідно з планом:

* дати назву проекту -- «Наш девіз...»;

* створити герб;

* мета програми;

* творчий план програми;

* реклама створеної програми.

Захист проектів на конкурсній основі. Запросити учасників обговорити думки й почуття, які виникали в них під час самостійної роботи.

Запропонувати релаксаційний комплекс «Океан» (використовуючи музичний запис «Морський блюз»)

Мета: за допомогою керованої фантазії, зняти втому та поповнити енергію, позбутися негативних емоцій.

Сядьте зручно. Можете заплющити очі. Уявіть собі океан. Ви бачите безмежний водний простір, хвилі піднімаються й ростуть, розбиваються об берег прямо біля ваших ніг і відповзають назад. Якщо ви про щось думаєте, ваші думки відносять хвилі. Ви бачите чистий берег і воду.

Ви дивитеся на хвилі, і відчуття спокою наповнює вашу душу. Це -- ваш власний світ, сповнений спокою. Ви можете відчути його в будь-який момент. Ви -- володар цього світу, його центр та його частина.

Залишіться в цьому стані деякий час, а потім повільно «повертайтеся» назад.

Рефлексія того, що відбулося на тренінгу. Підсумковий (письмовий) аналіз тренінгу:

-- Що дала тобі робота у тренінгу?

-- Чи відбулися в тобі певні зміни?

-- Як ти зараз почуваєшся?

-- Чи можна використати пропонований метод або окремі процедури у твоїй професійній діяльності?

-- Ваші зауваження і пропозиції щодо проведення тренінгу.

Малюнок групи: «Шлях до успіху»

Осмислення й відображення якісних змін, які відбулися з групою та окремими учасниками під час тренінгу.

Ведучий активізує і стимулює учасників.

Прощання. Закінчується остання зустріч тим, що група стає в коло й учасники почергово один одному передають квітку зі словами: «Я зрозумів, що ти для мене...», «Я вдячний тобі за те, що...», «Ти став для мене близьким, завдяки тому, що...».

Потім усі учасники беруться за руки, а тренер дякує всім за активну роботу, вітає їх і себе з набутим новим досвідом, який сприятиме їхньому розвиткові й росту.

Нами було проведене заняття №2 з запропонованого тренінгу серед викладачів Вінницького медичного коледжу. Учасники тренінгу виявили неабиякий інтерес до нього. Викладачі активно обговорювали методику його проведення і висловили думку про те, що соціально-психологічний тренінг суттєво полегшує процес оволодіння знаннями та навичками ефективної соціальної поведінки, сприяє оптимізації комунікативних можливостей людини, формуванню необхідних її якостей у взаємодії з іншими людьми, а у взаєминах -- застосуванню цих умінь у конкретних ситуаціях соціуму.

Список літератури

1. Тренінги спілкування/Упорядник Т.Гончаренко. -К., 2004. - 120 с.

2. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. - М., 1999.

Размещено на Allbest.ru