Подолання агресивності підлітків в загальноосвітніх навчальних закладах

(студентка II курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету педагогіки та психології)

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук Руденко Ю.Ю.

Актуальність дослідження. Підліткова агресія є предметом вивчення багатьох наукових дисциплін. Психологи і фізіологи вважають її характерною рисою перехідного віку, що виникає в результаті зміни гормонального фону, розвитку когнітивних процесів, інтелекту і здібностей. Для соціологів цікаво те, яких форм може набути підліткова агресія в процесі соціалізації. Проблема агресії і агресивної поведінки в науці стає актуальною, коли суспільство переживає критичні періоди розвитку. За останні десятиліття актуальність даної теми лише зростає. Трансформація колишньої соціально-політичної системи, високий рівень протестних настроїв, війна на сході України, радикальна зміна цінностей і вимушена переорієнтація поведінки призвели до сплесків агресії, зростання насильства і злочинності, жорстокості людей у побу товій поведінці.

У свою чергу, історичний аналіз літератури свідчить: поняття "агресія" і "агресивність", а тим більше пов'язані з ними визначення ("агресивний" та ін.) мають оцінний, тобто історично і ситуаційно обумовлений характер. По-перше, коли йдеться про агресію і агресивність, завжди мається на увазі (хоча і не завжди усвідомлюється) певна "норма агресивності". По-друге, ступінь агресивності, як і наявність або відсутність агресії як такої, оцінюється конкретним суспільством, тобто має відносний характер.

У сьогоднішніх умовах значно більш ліберальних цінностей певний рівень індивідуальної агресії стає фактором не просто соціальної адаптації, а й виживання частини населення. Це веде до переоцінки ролі агресії як у соціальному, так і в психічному розвитку. І в цьому контексті важливу роль відіграє дослідження форм її прояву, до яких, зокрема, можуть належати критика, гумор, спроби побудувати кар'єру за рахунок виявлення недоліків своїх конкурентів, небажання заводити сім'ю, участь у протестних акціях, активна позиція в соціальних мережах.

Метою статті є аналіз явища агресії та агресивності підлітків в загальноосвітніх навчальних закладах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблеми агресії на фундаментальнотеоретичному і прикладному рівнях займалися вчені різних шкіл та напрямів Р. Ардрі, А. Бандура, А. Басс, Л. Берковіц, Р. Берон, Д. Долорд, Д. Зільман, К. Лоренц, Н. Міллер, Д. Тедеші, Р. Фельсон, С. Фешбах, З. Фрейд та ін. Розробці практичної сторони агресії у підлітковому періоді присвячені праці ряду зарубіжних та вітчизняних науковців: К. Додж, М. Каплан, К. Лебединської, Ю. Можгінського, А. Патерсон, М. Райської, А. Стаценко, Г. Сухаревої, Р. Хусман та ін.

Виклад основного матеріалу. У науковій літературі прийнято розмежовувати поняття "агресія" (дія) і "агресивність" (властивість особистості, яка проявляється в готовності до агресивної поведінки). Агресія - це невід'ємна динамічна характеристика активності й адаптивності людини.

Л. Берковиц трактує агресію як форму реакції захисту, компенсації за впливи середовища, спосіб адаптації до неї. Це може бути фізичний захист, або психологічний залежно від того, до яких факторів середовища людина почуває зайвий тиск чи дискомфорт [1, с. 5].

Е. Фромм розглядав два абсолютно різних види агресії. Перший - оборонна, "доброякісна" агресія, яка служить справі виживання людини. Інший вид "злоякісна" агресія - це деспотичність і жорстокість, які властиві тільки людині і визначаються різними психологічними і соціальними факторами [11, с. 45]. З цієї точки зору Е. Фромм розглядав вісім різновидів агресивної поведінки: 1. Ігрове насильство; 2. Реактивне насильство; 3. Ворожість; 4. Мстиве насильство; 5. Деструктивність; 6. Компенсаторське насильство; агресія підліток поведінка

1. Садизм; 8. Архаїчна жага крові.

У літературі представлено досить велику кількість типів класифікації агресії. Так, виділяють два основних види агресивної поведінки: конструктивну агресію (відкриті прояви агресивних спонукань, реалізовані в соціально прийнятній формі, при наявності відповідних поведінкових навичок і стереотипів емоційного реагування, відкритості соціального досвіду і можливості саморегуляції та корекції поведінки); деструктивну агресію (прямий прояв агресивності, пов'язаний із порушенням морально-етичних норм, що містить елементи делінквентної або кримінальної поведінки з недостатнім урахуванням вимог реальності та зниженим емоційним самоконтролем).

Більшість психологів сходяться на думці, що агресивність - це вроджена властивість кожної живої істоти, здатність до активності, спрямованої на задоволення своїх потреб. Позитивна сторона агресивності як здатності до активності - це ініціатива до подолання труднощів, боротьба за виживання, самовдосконалення. Негативного значення агресивність набуває тоді, коли через недоліки соціальної адаптації особа конфліктує з оточуючими, неадекватно засвоює і порушує моральні норми на шкоду іншим.

Відповідно, Л. Ганова визначає агресивність як усвідомлювану чи неусвідомлювану схильність до агресивної поведінки; агресія - це форма поведінки, яка частково є соціальним навчанням (ЗМІ, однолітки, сім'я) і частково є наслідком агресивності (властивості особистості) [4, с. 112].

Таким чином, агресивність - це сила, з якою людина висловлює свою любов і ненависть до оточуючих або до самого себе. Завдяки їй вона намагається задовольнити свої інстинкти. Агресія є механізмом, за допомогою якого ці інстинктивні імпульси направляються на інші об'єкти, і в першу чергу на людей, в основному з метою їх завоювання.

Становлення агресивної поведінки у підлітків - складний процес, у якому беруть участь багато факторів. Агресивна поведінка визначається впливом сім'ї, однолітків, а також засобами масової інформації. Діти навчаються агресивній поведінці як за допомогою прямих підкріплень, так і шляхом спостереження агресивних дій, намагаючись припинити негативні відносини між своїми дітьми, батьки можуть ненавмисно заохочувати ту саму поведінку, від якої хочуть позбутися. Численні дослідження показали, що для сімей, з яких виходять агресивні діти, характерні особливі взаємини між членами сім'ї.

Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних та інших соціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя підлітків. Характерним для них стає порушення емоційних відносин з оточуючими людьми. Підлітки підпадають під сильний вплив підліткової групи, що н ерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Сам спосіб життя, середовище, стиль і коло спілкування сприяють розвитку та закріпленню девіантної поведінки. Таким чином, має місце негативний мікроклімат у багатьох сім'ях, який обумовлює виникнення відчуженості, грубості, неприязні певної частини підлітків, прагнення робити все на зло, усупереч волі оточуючих, що створює об'єктивні передумови для появи демонстративної непокори, агресивності й руйнівних дій

Специфічні соціальні потреби підліткового віку пов'язані з процесом формування особистості. Це потреба в соціальній самоідентифікації, індивідуалізації, самоактуалізації (творчості), наявності бл изького друга, виборі життєвої стратегії. Проблеми реалізації цих потреб на мікросоціальному рівні пов'язані з характеристикою соціального оточення підлітка (сім'єю, школою, однолітками), на більш високому (макросоціальному) рівні - з особливостями соціокультурної ситуації, в якій формується особистість. Ідеться про економічну і політичну нестабільність, відсутність усталеної системи цінностей, глибинну диференціацію молоді за соціально-економічним статусом, динамічність соціальних процесів.

На думку Е. Волянської, соціальні причини підліткової агресії зводяться до впливу сім'ї, однолітків, системи освіти і засобів масової інформації. Зміни, які відбулися за цей час, стосуються всіх вищезгаданих агентів соціалізації, але більшою мірою вони пов'язані з лібералізацією цінностей, а також зміною форм і видів спілкування, розширенням інформаційного простору у зв'язку з посиленням ролі Інтернету. Соціальні мережі відіграють у процесі соціальної адаптації все більшу роль, пропонуючи вирішення багатьох психологічних підліткових проблем, таких як самоактуалізація, потреба в теплих дружніх відносинах, вибір життєвої стратегії, схвалення [3, с. 41].

Психолого-педагогічний вплив використовують задля того, щоб усунути агресивність, зменшити емоційні реакції, які спричиняють агресивну поведінку, цей вплив допоможе розвинути здатність людини розуміти свої почуття і зменшити емоційні реакції, що спричиняють агресивну поведінку.

Психолого-педагогічна профілактика проходить у вигляді педагогічної корекції, психотерапії, психологічних тренінгів та консультування.

Найбільш дієвою і радикальною формою психологічного впливу на людей, які мають схильність до агресивної поведінки є поведінкова корекція.

В. Кащенко виділяє 3 напрямки корекційної роботи з агресивними підлітками:

1. Індивідуальна робота;

2. Групова робота;

3. Поведінкова і сімейна корекція [6, с. 60].

Доцільна корекція агресивної поведінки містить у собі наступні етапи [6, с. 63]:

1. Осмислювання не конструктивності прояву агресивних почуттів.

2. Направлення агресії в правильне русло і зняття емоційної напруги.

3. В можливих конфліктних ситуаціях відпрацювати навички спілкування.

Для того щоб визначити шлях психокорекції агресивності підлітків, потрібно дізнатись причину виникнення у них агресивних реакцій. Певний прояв агресивної поведінки спричинений складним біологічним, фізіологічним, психологічним та соціальним фактором.

Ключовими факторами, що сприяють виникненню агресивності у підлітків є:

- характеристики спрямованості та самосвідомості особистості (низький рівень сформованості моральних уявлень, неадекватна самооцінка і рівень домагань),

- індивідуально-психологічні (емоційна нестабільність, високий рівень особистісної тривожності, низький рівень розвитку інтелекту, несформованість навичок самоконтролю поведінки та функцій прогнозування її наслідків)

- соціально-психологічні (статус підлітка у колективі однолітків, низький рівень соціальної адаптації, несприятливий емоційний мікроклімат в сім'ї, характер і система виховання, вплив засобів масової інформації та комп'ютерних ігор тощо) передумови функціонування особистості, які можна об'єднати у відповідний симптомокомплекс особливостей підлітків, схильних до агресивних реакцій.

Ми погоджуємося з думкою О. Качмар, що внаслідок цих факторів, постають головні завдання роботи, які спрямовані на зниження агресивності у підлітка:

1. Потрібно навчити підлітка соціально прийнято виражати свій гнів та виражати позитивну реакцію на негативну ситуацію;

2. Розвивати у підлітка навички самоконтролю і саморегуляції;

3. Формувати у підлітка конструктивно проявляти форму поведінки та базу комунікації у конфліктних ситуаціях;

4. Усунути емоційне напруження й особисту тривожність підлітка за допомогою техніки релаксації;

5. Розвинути позитивну самооцінку;

6. Формувати усвідомлення власного емоційного стану, розвинути емпатію [7, с. 44]. Соціально-педагогічний вплив на агресивну поведінку може спрямовуватися на: послаблення або усунення агресивної поведінки; розвиток здатності розуміти власні відчуття; зменшення емоційних реакцій (наприклад, тривоги), які сприяють виникненню агресивності; розвиток соціальних навичок (наприклад, конструктивного вирішення конфліктів); формування навичок адекватного реагування на гнів; розвиток можливості релаксації; розвиток здатності до самоствердження.

1. Висновки

Таким чином, у підлітковому віці на прояв агресивної поведінки мають великий вплив соціально-економічні умови. Серед них особливе місце займає зниження життєвого рівня громадян, порушення сформованого балансу сил між інститутами виховання, криза традиційної системи цінностей. Хоча матеріальний достаток, високе соціальне становище батьків не завжди є гарантією дотримання дітьми норм позитивної поведінки. Тому варто підкреслити, що у профілактичному процесі запобігання проявів агресії мають місце недоліки виховної роботи з підлітками.

Цей віковий період у силу своїх складнощів і суперечностей є сенситивним для виникнення ситуацій, які порушують нормальний хід особистісного становлення, створюючи об'єктивні умови прояву агресивних тенденцій. Тому можливості превентивного виховного процесу набагато ефективніше інших засобів стримування. Наприклад, заходи правової профілактики повинні бути включені у свідомість підлітка, стати частиною його переконань. Форми, методи, прийоми гуманного виховання, відносини взаємної довіри і поваги руйнують асоціальні установки у неповнолітніх. Формують у них якості доброти, чуйності, співпереживання іншим.

Відповідно, ефективними формами превентивної роботи з підлітками можуть бути: демонстрація прикладів різних моделей поведінки; рольові ігри з включенням виховних ситуацій, які дають можливість перевірити на практиці позитивну поведінку; формування зворотного зв'язку у вигляді реакції поведінки; методика перенесення позитивних якостей поведінки із навчальної ситуації в реальну життєву обстановку та ін.

Погляд на агресію як на результат дії різних чинників дає підстави для пошуку нових способів експериментальних досліджень, визначення перспективних методів запобігання та корекції агресивної поведінки, що є важливим аспектом подальшої роботи в цьому напрямі.