Порушення мотиваційно-смислової сфери у хворих на цукровий діабет

Розглянуто психологічні дослідження, що розкривають сутність порушень мотиваційно-смислової сфери у хворих на цукровий діабет. Описано та проаналізовано основні параметри виникнення й розвитку, цукрового діабету. Визначено особливості мотиваційно-смислової сфери у хворих на цукровий діабет. Окреслено перспективи подальших розвідок.

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина

Мета статті - аналіз порушень мотиваційно- смислової сфери у хворих на цукровий діабет.

Виклад основного матеріалу. Цукровий діабет становить проблему глобального рівня для будь-якої країни світу незалежно від рівня її економічного розвитку. Про це свідчать епідеміологічні дані щодо діабету, опубліковані у 2000 р. у першому Атласі діабету Міжнародної діабетичної федерації (ЮР) та всіх його шести наступних виданнях. Як зазначено в Атласі, цукровий діабет слід розуміти як хворобу обміну речовин, який регулюється нервовою та ендокринною системами. Ця регуляція, насамперед, спрямована на підтримання нормального рівня глюкози у крові, від якого залежить надходження глюкози у мозок та інші органи [3].

Як зауважують А.В. Штрахова та Е.В. Арсланбекова, ураховуючи психологічну складову схильності до лікування, визначають особливості мотиваційно- смислової сфери хворих. Саме особливості мотиваційно-смислової сфери формують основний фактор схильності (чи не схильності) до лікування. Вивчення особливостей внутрішньої картини хвороби осіб, хворих на цукровий діабет, зокрема її мотиваційно-смислового компоненту, є важливою властивістю у визначенні специфічних психотерапевтичних цілей [і3].

Зазначимо, що мотиваційно-смислова сфера особистості, яка умовно розмежовується на два окремих структурних компоненти, є єдиним утворенням.

Для дослідження порушень у мотиваційно-смисловій сфері у хворих на цукровий діабет проаналізуємо ланки, в яких вони відбулися.

Так, мотиваційна сфера характеризується як ієрархічна система мотивів особистості. Мотивація визначає активність особистості та детермінує її поведінку, діяльність. До складових компонентів мотивації особистості, здебільшого, відносять: мотиви, потреби, інтереси, цілі, прагнення, мотиваційні установки, ідеали. Багатозначність поняття мотивації закономірно привела до вияву різних полюсів в уявленнях про сутність мотивації. У змісті мотивації виділяють відносно стійкі параметри, чи базисні потреби, або диспозиційні, узагальнені мотиви, і відносно змінні параметри, функціональні, конкретні мотиви. А. Маслоу виділяє такі два типи мотивації: подолання дефіциту, тобто потреб, невдоволення яких "створює в організмі, так би мовити, "пустоти", які мають бути заповнені в ім'я збереження здоров'я організму ззовні", а також потяг до розвитку, чи метамотивацію, "мотивацію росту над цими основними потребами, наприклад, розвиток талантів, здібностей, творчих нахилів, природженого потенціалу" [6].

При дослідженні хворих на цукровий діабет нас зацікавив аспект внутрішньої мотивації, оскільки зовнішня мотивація вже наявна у вигляді хвороби, з якою потрібно навчитися жити.

Зупинимось на теорії А.А. Файзулаєва [14], який у мотиваційному процесі виділяє чотири етапи.

Перший етап - це виникнення і усвідомлення мотиву. Усвідомленим мотивом дослідник уважає як потреби, потяги, схильності, так і будь-які явища психічної діяльності (образ, мисль, емоція). При цьому спонукальний аспект психічного явища може і не усвідомлюватись.

Другий етап, який був названий А.А. Файзулаєвим - етап "прийняття мотиву". Під цією назвою дослідник розуміє внутрішнє прийняття спонукання, тобто ідентифікація його з мотиваційно-смисловими конструктами особистості.

Отже, на другому етапі людина, узгоджуючись зі своїми моральними принципами, цінностями, вирішує, наскільки значуща виникла потреба, потяг, чи потрібно їх задовольняти.

Після прийняття мотиву особистістю він проходить стадії подальшого розвитку, а саме: реалізація мотиву в поведінці й діяльності; закріплення мотиву в характері людини та його перетворення у властивість особистості, тобто в деякому плані у потенційне спонукання; актуалізація потенційного спонукання (спонукальної потенції, що перебуває в рисах характеру людини) [15].

Тобто, ми можемо спостерігати таке: якщо у людини не вистачає якоїсь ланки етапу, мотив може не мати чіткої усвідомленої дії. Звідси ми маємо чітке розуміння того, що мотив може втрачати свою привабливість і мотивація, як головний психологічний фактор схильності до лікування (у нашому випадку), перестає відігравати одну із ключових ролей. Це ми і спостерігаємо у хворих на цукровий діабет.

Щодо смислової сфери, то вона є однією з найголовніших подструктур особистості; основою цієї сфери є саме особистісний смисл (за Д.О. Леонтьєвим). Зауважимо, що смисл доцільно характеризувати як основу особистісного життєконструювання. Усвідомлення особистістю смисло- життєвих основ обумовлене спрямованістю особистості на наслідування своїх ціннісних орієнтирів. Останні ж формуються та виокремлюються під впливом соціальних, психологічних, соціокультурних та інших факторів.

Ураховуючи багатоаспектність мотиваційно-смислової сфери особистості, зазначимо, що у змістовому плані психологічної теорії та практики доцільно розглядати і мотиви, і смисли як типові для груп, що об'єднані певною ознакою.

Багатоаспектний аналіз порушень мотиваційної сфери хворих на цукровий діабет дає змогу визначити, що психотерапія здорових людей, у першу чергу, базується на позитивному світосприйнятті та усвідомленні постійного розвитку себе як особистості. На думку А. Маслоу, якщо у людини немає мотиву до розвитку, то її можна вважати хворою [6].

Дійсно, мотиваційні порушення у хворих на цукровий діабет спричинені, у першу чергу, фізіологічними особливостями перебігу хвороби, ускладненнями, які виникають у її результаті та руйнуванням підшлункової залози. Коли накопичується невдоволеність собою та тим, що потрібно весь час контролювати свої дії (міряти рівень глюкози, дотримуватись дієти, займатись фізичними вправами), повністю змінити життя, підпорядкувати його тим змінам, які настали з початком хвороби, руйнується не тільки спонукання до розвитку, а й звичайне бажання жити. Необхідність постійно дотримуватись здорового способу життя та слідкувати за рівнем глюкози у крові стає тягарем, і відчуття благополуччя зникає, як тільки людина розуміє, що зміни ці є незворотними.

Крім внутрішніх змін, які виникають із появою хвороби, відбувається низка соціальних трансформацій. Знижується працездатність на фоні швидкої стомлюваності та сонливості. Соціальний статус хворого змінюється. Зауважимо, що близько 30 % пацієнтів просто втрачають роботу, а 20 % бояться її втратити. Тривога збільшується, збільшуються також і викиди цукру в кров. Стан хворого погіршується, самооцінка, упевненість у собі знижуються. Як правило, у такому випадку виникає замкнене коло, яке призводить до посилення виявів цукрового діабету, появи страхів та актуалізації почуття безвиході. Посилюється бажання сховатись від людей та знайти того, хто може захистити, зробити за тебе те, на що ти вже не здатний через хворобу. Інфантилізм притаманний, більшою мірою, особам із цукровим діабетом, ніж людям з іншими соматичними захворюваннями. Тобто, якщо у дитинстві та протягом усього свого життя людина не отримувала достатньо уваги та любові, на даному етапі вона хоче отримати це за допомогою хвороби. Вона це отримує і її це влаштовує [1].

Характерними для осіб, хворих на цукровий діабет, є депресивні стани. Депресивні стани виявляються у вигляді саморуйнування на фоні особистої незатребуваності у колі сім'ї (коли хворий уважає, що отримує недостатньо уваги, "йому всі винні та зобов'язані"). Надмірна потреба в залежності та розніженості, як правило, не влаштовує партнерів [9].

Аналіз наукової літератури з теми дав змогу визначити, що вивчення цукрового діабету як психосоматичного розладу, здебільшого, проводилось і проводиться у двох напрямах, які відображають різні дослідницькі школи, які умовно можна позначити як психодинамічну та психофізіологічну.

Зупинимось на аналізі динаміки мотиваційно-смислової сфери хворих на цукровий діабет, у межах наукових пошуків дослідників психодинамічного напряму.

Так, К.О. Меджидова, ґрунтуючись на концепції профілю особистості F. Dunbar, зауважує: "діабетики, у більшому ступені, ніж люди без хронічного захворювання, змінюють свій зрілий та незалежний стан на більш інфантильний. Особам із цукровим діабетом властива тенденція швидко регресувати до залежних установок і відстоювати свої незалежні устремління, здебільшого, на словах, ніж на ділі; діабетики є більш пасивними і мають тенденцію до мазохізму і нерішучості" [7].

Зауважимо, що на думку Ф. Александера, "виникнення цукрового діабету, як і виникнення будь-якого хронічного захворювання, може викликати значні психологічні зміни у самих хворих, а також у членів їх сімей та соціальних груп, до яких вони належать. У них може бути уражене самолюбство, з'явитися страх і почуття неповноцінності, зрости потреба у турботі з боку інших людей і посилитися ворожість. Згідно з різними формами захисту, що виникають у відповідь на надмірне напруження, реакція на виникнення хвороби може значно відрізнятися і виявлятися у вигляді параноїдних, депресивних та іпохондричних симптомів. Деякі пацієнти реагують апатією, яка може бути інтерпретована як адаптивна поведінка, спрямована на збереження енергії" [1].

Звернемося до аналізу наукових розвідок А.В. Штрахової та Е.В. Арсланбекової.

У фокусі їхніх досліджень [13] - особливості мотиваційно-смислової сфери хворих на цукровий діабет. Ґрунтуючись на аналізі наукових праць із теми, авторки узагальнюють, що мотиваційну сферу слід розглядати як динамічне утворення, яке змінюється протягом життя. Мотиваційна сфера особистості служить важливим показником цілісної, гармонійної особистості та визначає поведінку людини і в ситуаціях зміни образу життя при хронічних соматичних захворюваннях. В основі мотиваційних спонукань в умовах хронічного соматичного захворювання, за А.В. Штраховою та Е.В. Арсланбековою, знаходяться цінності особистості.

Емпіричне дослідження мотиваційно-смислової сфери осіб, хворих на цукровий діабет, проведене А.В. Штраховою та Е.В. Арсланбековою, дало змогу визначити, що в основі прихильності до лікування соматично хворих осіб - особливості мотивації, що формують детермінанту такої схильності або її відсутність. Активна мотивована діяльність хворих на цукровий діабет у ситуаціях, що мають стосунок до їх здоров'я, свідчить про прихильність до лікування [13].

Таким чином, А.В. Штрахова та Е.В. Арсланбекова у дослідженнях, присвячених виявленню порушень мотиваційно-смислової сфери хворих на цукровий діабет, визначають активну мотивовану діяльність із підтримки та покращення свого здоров'я як спосіб подолання ситуації вітальної загрози.

Виникає питання, як допомогти хворому, у якого цінність особистого життя зовсім невелика? Наше завдання - розглянути, в якій саме ланці втрачається мотивація та як можна знайти сенс для відтворення бажання жити і спробувати "домовитись із хворобою", а не повністю в неї зануритись.

Н. Пезешкян [11], засновник позитивної психотерапії, однією з ланок виходу із хвороби вважає "фантазію або майбутнє". Тобто, якщо починати позитивно сприймати майбутнє і налаштовуватись на період часу, який буде існувати завжди, пацієнт починає шукати мотивацію саме для подовження життя як такого. Сенс життя починає зростати і вмотивованість до змін приходить хоча б тому, що віра у позитивні зміни стає просто потребою.

Т.Д. Василенко [2] фокусується у своїх дослідженнях на вивченні смислових аспектів тілесного досвіду соматично хворих із хронічним перебігом захворювання на прикладі осіб, хворих на цукровий діабет. Науковцями було виявлено, що тілесний досвід хворих на цукровий діабет пов'язаний зі змінами смислової сфери. Зміни смислової сфери осіб, хворих на цукровий діабет, виявляються в переважанні негативних оцінок щодо подій минулого, сьогодення та майбутнього й нівелюванні значущості раніше пріоритетних життєвих цілей.

Т.Д. Василенко [2] зі співавторами встановили переважання у групі досліджуваних осіб, хворих на цукровий діабет, уявлень про себе як про особистість, що не здатна контролювати своє життя повною мірою, відповідно до цілей та уявлень про сенсожиттєві основи конструювання свого майбутнього. Дослідження тілесного досвіду хворих дало змогу визначити сприймання досліджуваними власного тіла як перешкоди. Специфічні симптоми захворювання спричинили інтеграцію тілесного досвіду в Я-структуру, сприяючи формуванню сприйняття свого тіла більшою мірою як біологічного фактора. Блокування рефлексивних процесів та підвищення екстерналізації рівня локусу контролю обумовлюють дезадаптивний взаємозв'язок тілесності та смислового аспекту особистості.

Висновки з даного дослідження. Отже, аналіз психологічних досліджень порушень мотиваційно- смислової сфери хворих на цукровий діабет дозволив описати ланки мотивації у хворих на цукровий діабет і можливі сфери порушень у них; визначити психологічні порушення, пов'язані саме із хворобою та важливу роль тілесності у блокуванні смислового аспекту осіб, хворих на цукровий діабет.

Вивчення напрямів досліджень розкриває можливості позитивної психотерапії та її ролі у мотиваційно-смисловій сфері для хворих на цукровий діабет. Аналіз праць із окресленої проблематики показав необхідність проведення комплексних досліджень у даному проблемному полі.

Перспективи подальших розвідок. Перспективами подальших досліджень є розробка моделі мотиваційно-смислової сфери осіб у хворих на цукровий діабет; підбір психодіагностичних методик з метою проведення подальшого емпіричного дослідження, спрямованого на вивчення мотиваційно-смислової специфіки осіб, хворих на цукровий діабет.