Кризове втручання у випадку психотравмуючої ситуації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кризове втручання у випадку психотравмуючої ситуації

Ірина Норкіна, студ. Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

психолог кризовий професійний втручання

Теорія кризового втручання використовується при наданні допомоги клієнту, що перебуває у нестійкому емоційном стані. Кризове втручання консультанта розглядається як цілеспрямована дія, що перериває ланцюг подій в житті клієнта, що призводять до кризи порушуючи нормальне існування людини. Відтак, методи кризового втручання застосовуються у випадках, коли до консультанта звертається клієнт у стані глибокої психологічної кризи і ситуація вимагає оперативного втручання.

Дане питання залишається актуальним, саме тому, що людина протягом свого життя переживає мікро- та макротравми, які істотно впливають на якість її життя. Кожна травмуюча ситуація з якою не може впоратись клієнт, вимагає втручання спеціаліста. Кризове втручання з боку психолога має місце не тільки під час терористичних атак чи надзвичайних подій, але й також у ті моменти, коли людина перебуває у кризі. Криза - це те, з чим стикається кожна людина! Ми можемо дати визначення, що криза - несподівана зміна в житті людини або зміна її статусу, ролі, під час якої звичні копінг-стратегії та техніки вирішення проблем більше не є ефективними, і як результат - людина відчуває тривогу, депресію, зниження емоційного фону. Саме тому, на нашу думку, важливим є висвітлення даної проблематики так як з нею стикається кожен у своєму житті, а зі сторони фахівця важливо розуміти, яким саме чином надавати кваліфіковану допомогу, розвивати стратегії вирішення проблем разом з клієнтом, проводити сфокусовану терапію направлену на негайне вирішення проблем та емоційних конфліктів у вигляді телефонних дзвінків, зустрічей, сімейних сесій.

Метою статті є аналіз процесу кризового втручання у діяльності психологічної служби (психолога), яка виконує заходи для вирішення психотравмуючої ситуації та зменшення її впливу на життя людини.

Криза (давньогрец. - рішення) в сучасному розумінні розглядається як відсутність балансу. Це ситуація або подія, коли людина стикається з перешкодою на шляху здійснення важливих життєвих цілей, яку не можна подолати звичними для людини адаптивними механізмами [7].

Таблиця 1 Види кризи

Норми вирішення кризової ситуації коливаються у межах 46 тижнів від психотравмуючої ситуації. Кризове втручання характеризується:

1) розумінням клієнта як людини, котра через надзвичайну подію тимчасово нездатна до нормального функціонування в суспільстві, але завдяки допомозі може відновити потенціал;

2) директивною позицією працівника психологічної служби, який в екстремальній ситуації бере всю відповідальність на себе;

3) терміновістю допомоги, оперативністю та доступністю надання послуг;

4) орієнтацією на пом'якшення впливу стресової події на клієнта;

5) мобілізацією всіх зусиль і можливостей клієнта для переборювання кризи і подолання проблем [7].

Нині виділяють дві форми до втручання в кризовій ситуації: кризове консультування та інтенсивний догляд.

Кризове консультування спрямоване на полегшення афекту, або сильної негативної емоції, налагодження спілкування, досягнення розуміння клієнтом його проблем і відчуттів, самооцінки; демонстрацію турботи, підтримку поведінки, спрямованої на подолання проблем.

Інтенсивний догляд - це стратегія втручання, яка передбачає перенесення відповідальності на професіоналів, котрі здійснюють догляд, організацію вирішення завдань, зниження рівня збудження і стресу, встановлення відповідних стосунків, вияв емпатії, відродження надії [7].

Отже, важливим аспектом теорії кризового втручання є врахування емоційних реакцій людини на кризу та довгострокові зміни в їх здібностях протистояти щоденним проблемам. Вирішальне значення в роботі з клієнтами надається психологічним умовам: чіткому визначенню життєвих і перспективних цілей, задач, часових меж реалізації завдань, демонстрації досвіду вирішення проблем.

Ефективне втручання допомагає запобігти важкій емоційній дезорганізації. Негайне і цілеспрямоване втручання знижує ймовірність прогресування розладів, дає хороші шанси на повне відновлення до кризового рівня функціонування, при цьому потреба в подальшій психотерапії, консультуванні або госпіталізації помітно знижується. Час в даному випадку є вирішальним фактором.

Процедура кризового втручання являє собою оперативну реакцію на проблему, що вимагає негайного вирішення. Жертви кризи часто дезорганізовані, схильні до впадання "в ступор" або небезпечної поведінки, тому вкрай важливо, щоб вони якомога швидше потрапили в поле зору фахівця здатного вчасно і кваліфіковано відреагувати на ситуацію. Завдання фахівця - допомогти жертві використовувати особистісні та соціальні ресурси, а в перспективі повернутися до кризового рівня функціонування [2].

З цією метою рекомендується стандартний набір процедур. Пропоновані інструкції не встановлюють жорстких правил і не применшують значущість особистого стилю роботи психолога, а навпаки, покликані сприяти максимальному розкриттю його творчого потенціалу. Досить проста форма проведення кризового втручання диктується великою різноманітністю можливої поведінки жертв і різними міркуваннями, що виникають у фахівця при спілкуванні з ними. Зазвичай психолог на початку втручання в тій чи іншій мірі сам відчуває тривогу. Прості інструкції дозволяють зберігати впевненість у тому, що незалежно від власного емоційного стану всі необхідні аспекти роботи з жертвами будуть охоплені [1].

Невідкладність - дії психолога повинні бути спрямовані на зниження рівня кризи з перших хвилин зустрічі з потерпілим. З часом криза посилюється і буде потрібний більш тривалий термін, перш ніж стануть помітні результати втручання. Контроль - жертви кризи часто погано контролюють себе і ситуацію, в якій опинилися. Саме тому, а також в цілях безпеки, фахівець повинен взяти на себе контроль ситуації і поведінки жертви. Це слід робити швидко поки буде необхідність. Іноді це займає всього декілька хвилин, а інколи процес триватиме досить довго. У разі, якщо людині, що знаходиться в кризі не буде надана своєчасна підтримка, це може призвести до важких розладів. Способи оволодіння ситуацією і підтримки контролю залежать від конкретних обставин і творчого потенціалу фахівця. Оцінка - чому жертва опинилася в критичній ситуації саме в цей час? Які обставини сприяли кризі? Які спроби робила жертва або її оточення для вирішення стресової ситуації? Фахівець з кризового втручання повинен швидко і точно оцінити ситуацію, враховуючи особистісні особливості потерпілих для того, щоб розробити ефективні заходи подолання кризи. Одержана інформація повинна бути максимально точною і мати практичну значимість. Слід концентруватися лише на недавній події [2].

План дій - дії спеціаліста можуть допомогти жертві, але можуть і завдати шкоди. Отже, план втручання повинен бути ретельно продуманий. Найбільш значних і стійких результатів можна досягти лише в тому випадку, коли спеціалісту вдається допомогти жертвам самим опрацювати свої проблеми. Завдання фахівця полягає тільки в тому, щоб допомогти жертві повернутися до кризового рівня функціонування. Головна відмінність кризового втручання від психотерапії полягає в тому, що кризове втручання покликане допомогти взяти проблему під контроль, а не вирішити її. Ефективне кризове втручання значно підвищує ймовірність успішного вирішення проблем в майбутньому [4].

Надання довідкової інформації та направлення до фахівців є вкрай важливим, при необхідності треба своєчасно направити жертву до відповідного фахівця або в громадську організацію для отримання додаткової допомоги. Подальше спостереження забезпечується по-різному, зокрема числі шляхом диспансерного спостереження за колишньою жертвою.

Теорія кризового втручання найбільш ефективно застосовується для допомоги людям, що переживають (або пережили) нещастя, допомагаючи знову адаптуватися до життя, вдосконалювати попередні рівні функціонування, опановувати новими способами боротьби з труднощами. Зазвичай це, терористичній атаки, природні катаклізми, сексуальне насилля чи насилля у родині, сімейні кризи, прояви агресивної поведінки по відношенню до себе чи інших, суїцидальні нахили [3].

Визначення тероризму говорить, що тероризм передбачає серйозне насильство над людиною, приносить серйозні збитки для власності, загрожує життю людини, створює серйозний ризик для здоров'я або безпеки суспільства. Незважаючи на різні визначення та аспекти терору, психологічні наслідки терактів часто не відрізняються від симптомів, пов'язаних з іншими травматичними подіями. Симптомів може не бути взагалі, або вони можуть бути присутні та варіюватися від легкого до серйозного. Кризове втручання часто фокусується на традиційному лікуванні, пов'язаному з стресовими розладами, такими як гострий або посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Як приклад, ми можемо навести терористичну атаку, що відбулась 19 грудня 2016 року, під час якої була викрадена вантажівка, на якій пізніше навмисно в'їхали на різдвяний ярмарок поруч з Меморіальною церквою Кайзера Вільгельма в Берліні. В ході цієї атаки померло 12 людей та 48 осіб було госпіталізовано з травмами. Нападником визнали Аніса Амрі, громадянина Тунісу, який був застрелений італійською поліцією 23 грудня у Мілані. Відповідальність за теракт взяло на себе ісламістське угрупування [8].

Перш за все, ця ситуація викликала негайну реакцію; навколо події була паніка, хаос, страх. Така подія має в собі не тільки політичний аспект, а ще несе в собі великий психологічний вплив - стрес, не тільки для людей, що пережили її, а й для тих, хто стали свідками. В даному випадку рівень стресу у людей є більшим, саме тому, що Німеччина вважається однією з найбезпечніших країн світу, з мінімально низьким рівнем злочинності. Люди ніколи не переживали події подібного масштабу, саме тому вона мала на них такий великий вплив, і досі навколо різдвяних ярмарок німецька влада встановлює бетонні укріплення.

Отже, перше кризове втручання що було зроблене німецьким урядом містило в собі відкриття локальних центрів швидкої допомоги для постраждалих не тільки фізично, а й психологічно. За даними служб, до них в ті дні звернулось більше 130 осіб. На самому місці події працювали 309 поліцейських та 154 пожежних, третина з них повідомила про психологічну травму. Сенат організував 3-денний семінар для поліцейських, пожежних та співробітників соціальних служб, що був присвячений ПТСР та як з ним працювати, які перші кроки повинні бути надані жертвам. Такого роду зустрічі мають великий вплив та ефективність, так як дають відчуття соціальної підтримки та зниження відчуття самотності, що є безсумнівно важливим фактором переживання ПТСР та зменшення ризику повторного травмування людини. Безпосереднє перше кризове втручання було надано волонтерським підрозділом, що співпрацює зі службами швидкої допомоги та пожежними бригадами у випадках надзвичайних подій. Одним із завдань волонтерських бригад було "просто перебувати поруч" з жертвами, що перебували у шоковому стані, забезпечити їм почуття безпечності та спокою, організувати для них необхідний вид допомоги. Консультант повинен бути готовим до різних реакцій, частіше за все неадекватних та вміти скерувати дану реакцію в потрібне русло, заспокоїти та надати допомогу.

Також була надана психологічна допомога родичам та сім'ям постраждалих в терористичній атаці. Разом з Берлінською службою кризи була проведена подальша терапевтична робота з жертвами та тими, хто звернувся по допомогу в зв'язку з психологічною травматизацією після події. Така терапевтична робота є важливою тому, що під час ПТСР підвищується ймовірність суїцидальних нахилів, всіх людей цієї групи ризику було взято в терапевтичний процес. Родичі жертв отримали фінансову допомогу відповідно до закону про компенсацію потерпілим.

Психологічна неврівноваженість може характеризуватися відчуттям тривоги, безпорадності, страху, неадекватності, плутанини та дезорганізації. На цьому етапі особа, що зазначала психологічного порушення, може бути найбільш піддатливою та готовою до зовнішньої допомоги, тим самим надаючи можливість для змін поведінки та поверненню до попереднього рівня функціонування. Підводячи підсумок, криза випливає із негативного сприйняття людини ситуації. Психологи, соціальні працівники, працівники психічного здоров'я та терапевти навчаються надавати послуги в кризових ситуаціях. Ці працівники можуть допомогти особі або групі в умовах кризи шляхом прямого втручання, шляхом визначення альтернативних навичок, навичок подолання стресу або шляхом консультацій з іншими. Головними цілями консультанта в кризовій ситуації є визначення, оцінка та втручання; якнайшвидше повернути людину до свого попереднього рівня функціонування; і зменшити будь-який негативний вплив на психічне здоров'я. Іноді під час цього процесу навчається новим навичкам та механізмам подолання, що призводять до змін як в жертві так і в консультанті.

Першим етапом у кризовому втручанні є проведення повної оцінки пацієнта та його ситуації. Наступний етап полягає у вирішенні дисфункціональних переконань пацієнта, створення варіантів подальших дій шляхом кооперації та, нарешті, створення надії. Терапевт вивчивши сильні сторони пацієнта для подолання критичної ситуації допомагає клієнтові зрозуміти його позитивний потенціал для виходу з кризи. Роблячи це, терапевт зможе забезпечити відчуття безпеки і змусити пацієнта почати знову контролювати своє життя, здійснити зміни, необхідні для руху вперед. Протокол поділений на п'ять етапів: 1) розвиток терапевтичних відносин та встановлення взаємозв'язку; 2) початкова оцінка тяжкості ситуації; 3) підтримка пацієнта, щоб оцінити та активізувати свої сильні сторони та ресурси; 4) спільна робота між пацієнтом і терапевтом для розробки плану позитивних дій; 5) тестування та перевірка нової поведінки та думок [6].

Що стосується різних психотерапевтичних підходів до травм, то експозиційна терапія досягла позитивних результатів при лікуванні ПТСР та складається з виявлення у пацієнта його травматичних спогадів або ситуацій, у безпечному середовищі та контрольованому режимі. Метою цих підходів є зменшення рівня тривожності та відновлення функціонування пацієнта. Зазвичай експозиційна терапія включає в себе чотири основні компоненти: психонавчання, тренування дихання, образи стресової ситуації, нові образи.

Отже, в кризовій ситуації люди можуть почувати себе розбитими, травмованими, емоційно вигорівшими, розгубленими. Якщо ми говоримо про найважливішу психологічну підтримку, яку психологічні служби можуть надати комусь після травмуючої події, то це бути поруч, створити безпечне середовище, така соціальна підтримка може надаватися не тільки психологічними службами, а й родиною, друзями, колегами. По суті, будь- яка дбайлива людина може забезпечити базовий рівень емоційної підтримки. Одним із важливих видів підтримки, яким можна забезпечити жертву - звичайний людський контакт, просто слухайте їх. Цього може бути достатньо для когось, аби заспокоїтись.

Деякі люди в стресовій ситуації хочуть говорити про те, що з ними сталося. Інші можуть бути налякані, заплутані та дезорієнтовані, вони хочуть просто сидіти в тиші та уникати спілкування з будь-ким. Важливо пам'ятати, що кожна людина має власний тип реакції та копінг-стратегії.

Отже, поняття "криза" в житті людини позначається одночасно як складна ситуація, так і потенційна можливість змінитися і піднятись на вищий рівень буття. Важливим аспектом теорії кризового втручання є врахування емоційних реакцій людини на кризу та довгострокові зміни в їх здібностях протистояти щоденним проблемам. Вирішальне значення в роботі з клієнтами надається психологічним умовам: чіткому визначенню життєвих і перспективних цілей, задач, часових меж реалізації завдань, демонстрації досвіду вирішення проблем. Саме тому так важлива підтримка людини у ситуації кризи.

Список використаних джерел

1. Auerbach S., Kilmann P. (1977). Crisis Intervention: A Review of Outcome Research. Psychological Bulletin, 84(6),1189-1217.

2. Myer R, Lewis James, R. (2013). The Introduction of a Task Model for Crisis Intervention. Journal of Mental Health Counseling, 35(2), 95-107.

3. Forbes D., Creamer M.C., Phelps A. ., Couineau, A., Cooper J.A., Bryant, R. A., & Raphael, B. (2007). Treating adults with acute stress disorder and post-traumatic stress disorder in general practice: a clinical update. Medical Journal of Australia, 187(2), 120.

4. Fusco G.M. (2005). Crisis intervention. In Encyclopedia of Cognitive Behavior Therapy (pp. 146-150). Springer, Boston, MA.

5. Rauch S., Foa E. (2006). Emotional processing theory (EPT) and exposure therapy for PTSD. Journal of Contemporary Psychotherapy, 36(2), 61.

6. Smead V.S. (1988). Best practices in crisis intervention. In A. Thomas & J. Grimes (Eds.), Best practices in school psychology (pp. 401-414). Washington, D.C.: National Association of School Psychologists.

Размещено на Allbest.ru