Гендерні моделі та жіночі стратегії виживання у період трансформацій в україні у 1990-і роки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гендерні моделі та жіночі стратегії виживання у період трансформацій в Україні у 1990-1 роки

Коркач Д. А.,

аспірант

У статті зроблено спробу встановити взаємозв'язок жіночих гендерних моделей та стратегій виживання жінок, що виникли у зв'язку з докорінною зміною суспільного, економічного та політичного ладу після здобуття Україною незалежності у 1991 році. Проаналізовано концептуальні визначення понять «гендерна роль» та «стратегія виживання». Здійснено історіографічний аналіз праць з даної теми написаних вітчизняним дослідницями, а саме, розглядаються вже існуючі класифікації гендерних моделей, що виникли у період трансформацій, а також аналізуються основні теоретичні засади наявних класифікацій, спільність та відмінність їх теоретичних концепцій. Запропоновано авторську класифікацію жіночих гендерних моделей з використанням концепції стратегії виживання. Зокрема, гендерні ролі Домогосподарки, Ділової жінки та Стерви пропонується розглядати у якості стратегій виживання, які виникли як наслідок пристосування жіночих «ідеальних» моделей Берегині, Феміністки та Барбі до суспільних трансформацій. Пояснено вплив активізації процесу національного творення та відродження періоду 90-х років та появу ринкових механізмів функціонування суспільства на виникнення відповідних жіночих стратегій виживання. Обґрунтовано необхідність вивчати особистий дослід жінок через звернення до тематичних біографій з метою розрізнення ідеальних гендерних ролей та реальних стратегій виживання, що їх винаходили жінки у нових умовах та будучи, з одного боку, обмеженими новими гендерними ролями, з іншого -- отримавши суттєве розширення арсеналу доступних та унормованих способів виживання та стратегій життя. Визначено подальші напрями дослідження наявних стратегій виживання жінок у період трансформацій 90-х років та їх співвідношення з розхожими жіночими гендерними моделями, що набували розповсюдження та унормовувалися у суспільному та політичному дискурсі.

Ключові слова: гендерна роль, стратегія виживання, період трансформацій.

The article seeks to explore the interrelations of female gender models and female survival strategies which emerged as a result of fundamental changes in social, economic and political realms after the collapse of the USSR in the independent state of Ukraine. The author tries to reconceptualize the notions of such concepts as “gender role ” and “survival strategy ” on the example of Ukraine in the period of transformations. The existent classifications of female gender models provided by Ukrainian scholars are analyzed, as well as the similarities and the differences of the theoretical concepts they are grounded on. The author provides the classification of female gender models using the framework of survival strategies, implying that the following gender roles of Housewife, Businesswoman and Nasty Woman are suggested to frame as survival strategies that evolved as the adaptation of the ideal types of Berehynia, Feminist and Barbie respectively. The consequences of the activation of nation-building processes and national revival as well as gradual market mechanisms implementation for the available female survival strategies are analyzed. The exploration of female experiences by the means of examining their personal thematical biographies is necessary for distinguishing ideal gender roles that were promoted in the media and through the political discourse from real survival strategies that women created in the new circumstances. While the new social norms empowered women providing them with new opportunities, economic realities put severe pressure on them. The author outlines further fields of study of the survival strategies exploited by Ukrainian women in the period of transformation and their interrelation with promoted and socially accepted gender models.

Keywords: gender role, survival strategy transformation period.

Постановка проблеми

Розпад СРСР у 1991 році та набуття незалежності Україною суттєво змінили політичну та економічну систему. Поступові процеси демократизації, перехід до ринкової економіки, а також загальна трансформація ідеології докорінно вплинули на життя усіх громадян.

Фактичний розрив гендерного контракту між державою та її громадянами вимагав як від чоловіків, так і від жінок витворення нових моделей поведінки, а у кризові часи - стратегій виживання. Гендерний контракт працюючої матері, який передбачав державну підтримку материнства та стимулювання жінок до трудової діяльності в рамках державної економіки, після розпаду СРСР припиняється, що, у свою чергу, призвело до погіршення економічних та соціальних умов жінок, а згодом і до руйнування образу працюючої матері - домінуючого образу жінки що успішно поєднує роботу на виробництві, материнство та догляд за домом [1]. На цьому підґрунті і виникають нові гендерні моделі, які відповідали б поточним суспільно-економічним запитам.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В український новітній тендерній історії ретельно описано та проаналізовано моделі конструювання гендерної ідентичності жінки такими дослідницями як О. Кісь, Т Журженко, Ю. Масловою, Т Зло- біною, Т. Марценюк та ін. О. Пода, Н. Олійник, Н.Сидоренко показали яким чином відбувалося уномовування нових гендерних моделей через засоби масової інформації, зокрема, через жіночі журнали та рекламу. Серед західних дослідниць українську специфіку формування жіночих гендер- них ідентичностей вивчали С. Філіпс, О. Грицак, Р. Айдіс та інші. Попри цей суттєвий теоретичний та прикладний доробок, в українській історії не почуто та не досліджено голос самих жінок, відповідно, фігура жінки втрачає суб'єктність та розглядається як пасивна наслідувачка суспільних змін.

Поняття жіночих стратегії виживання концеп- туалізоване в українській історії на прикладах досвіду виживання жінок у роботах О. Кісь, О. Стяж- кіної, К. Кобченко, С. Алексієвич, М. Гавришко, Г Боднар, О. Пустомітенко, О. Петренко. За дослідницький метод у цих роботах взято вивчення тематичних біографічних наративів. Цей метод уможливлює переосмислення національного досвіду через критичний погляд на досвід особистості чи сукупний погляд індивідуальних досвідів. У цій площині приватні історії, унікальні досвіди працюють як стратегії підриву офіційних уявлень про минуле [4].

У якості прикладу жіночої стратегії виживання може бути наведена стратегія «Їсти та годувати», що її описала О. Стяжкіна [13]. Безпосередній досвід Голодомору навчив жінок забезпечувати най- базовіші людські потреби - у їжі та безпеці, наскільки можливо використовувати цей термін для опису окупації. Досліджуючи особисті історії жінок, дослідниця виокремлює і іншу стратегію виживання - переписування власних біографій відповідно до пануючого режиму.

Схожу стратегію виживання описує і Г. Боднар [2]. Дослідниця розглядає наративи жінок щодо власного життя, які вони писали у листах до міської влади з проханням повернутися у житло до Львова, і чиї прохання були відхилені. За висновками авторки, у своїх листах жінки «ламали усталені стандарти жіночих текстів», адже використовували «радянську мову» і намагалися сконструювати образ жінки жертви у війні, і «достукатися серця радянського чиновника».

Постановка завдання. Попри загальне розуміння нових тендерних жіночих моделей 90-х років, важливо зрозуміти яким чином ці ідеальні типи інтегрувалися у життєву поведінку людей. У даній статті здійснено спробу переосмислення вже описаних гендерних моделей та їх класифікацію із залученням концепції стратегії виживання (survival strategy). Цим загальним терміном позначають активності людей, що зіткнулися з тяжкими економічними умовами або такими умовами, що загрожують їх виживанню, та способи взаємодії з такими обставинами, що їх люди схильні застосовувати у часи особливої скрути для власного виживання або виживання своїх родин.

Виклад основного матеріалу дослідження

Згідно з класифікаціями українських дослідниць у 90-х виникли такі гендерні моделі - Барбі, Берегиня, Ділова Жінка, Домогосподарка та Феміністка [10; 5]. За О. Кісь, основними моделями є дві - Бар- бі та Берегиня, які, попри вдавану відмінність, витікають з патріархальної структурі суспільства.

Образ Берегині формується у результаті необхідності заперечити пропоновані радянською ідеологією гендерні моделі. Витворення образу Берегині є наслідком посилення процесів наці- єтворення з набуттям незалежності України. Як і будь-який націоналістичний проект, образ Берегині мав на меті реактувалізувати есенциалістський дискурс довкола жінки та її репродуктивної функції. У націоналістичних проектах гендерна жіноча модель зводиться до репродукції нації, але не тільки в біологічному сенсі. У пострадянській Україні національно забарвлений образ Жінки-Берегині відродився в уявленнях про Українку-Матір, що окрім передачі ціннісних орієнтирів дітям стоїть на сторожі родинного затишку. Цей образ романтизує материнську роль жінки, натякаючи на важливості побутового забезпечення родини, але про роль домогосподарки у сакралізованому образі Українки- Матері відверто не йдеться. Як зазначає О. Кісь, даний націоналістичний проект має безпосередні практичні наслідки, оскільки на жінці опиняється весь побут, і функції чоловіка зводяться до суто формальних.

Роль Матері-Берегині конструюється кількома способами. По-перше, апологетами даної ідеологічної моделі часто виступали самі жінки, так, наприклад, зі здобуттям незалежності в Україні відроджуються жіночі організації консервативного спрямування [8]. По-друге, через відродження національного проекту відроджувалися фольклорні уявлення про Жінку-Берегиню. Окрім того, завдяки появі нових жіночих журналів (що, звісно, є проектом вестернізації тендерного порядку в Україні) унормовувалося уявлення про жіночу відповідальність за побут за затишок у родині [11].

У той час як образ Берегині є поверненням до національних цінностей українського суспільства, образ Барбі є запозиченим західним архетипом, що суттєво видозмінився під впливом постсоціаліс- тичного контексту. Модель Барбі передбачає символічне перетворення жінки на об'єкт споживання чоловіка. Загалом, у сучасній культурі ця модель транслюється через масову популярну культуру - журнали, відео-контент, музика. З офіційним припинення існування СРСР зникла і державна система цензури, відтак, ЗМІ ліберального спрямування почали з'являтися в Україні. О. Сушкова у своїй дисертації описала динаміку розвитку жіночої преси в Україні 90-х років і виокремила елітарні видання, часописи громадських організацій та пресу для широкого загалу [14]. До слова, саме через журнали масового характеру, відбувалося унормовування жіночих ролей, Барбі, зокрема. Недарма, жіночі журнали масового характеру також називаються глянцевими, що символічно відсилає до уявлення про жінку як “блискучу”, привабливу річ. Через цю модель просувалися нові для радянського суспільства стандарти жіночої вроди. Разом із зовнішніми атрибутами через модель Барбі транслювалися і внутрішні якості жіночності, такі як покірність чоловіку у формі належання йому. Виникнення цієї моделі є розповсюдженим явищем на території пострадянських країн, навіть тих, у яких відбулося повернення до релігійних мусульманских традицій. Ряд дослідниць, зазначають, що наслідування цій гендерній моделі нерозривно пов'язане з нерівністю доступу до економічних ресурсів. У 1990-х роках відбувся перерозподіл економічної власності, у результаті якого левова частка ресурсів зосередилася в руках у чоловіків. Відтак, наслідування образу Барбі - це своєрідна ризикова інвестиція у дусі нової ідеології капіталізму у власну ідентичність, яка може достойно окупитися. В українській [16] та російській [7] науковій літературі досліджено не тільки механізми конструювання цієї гендерної моделі серед дорослих жінок, а і показано як така гендерна модель насаджувалася через популярні у 2000-х гендерно розрізнювані книги для підлітків - дівчат та хлопців.

Третьою гендерною моделлю, яка виникає у період трансформацій, є менш описана модель - Феміністка. Цю роль можна описати розхожою фразою «стати сама собі ціллю». Ця сентенція Ольги Кобилянскої, влучно ітерується вустами Соломії Павличко: «ти повністю повинна розраховувати на власні сили -- ніякі заміжжя, ніякі мужчини, ніякі сторонні люди -- тільки ти сама можеш зробити себе щасливою» [15]. Ця, певною мірою теж ідеальна роль, змальовується у якості цілеспрямованої незалежної особистості, що має за цінності рівність між чоловіком та жінкою, а за ціль - власну життєву реалізацію, що не обов'язково співпадає з пронатальними та сімейними цінностями. Ця ген- дерна модель як цілісний конструкт не був масовим явищем у період трансформацій, але не може бути ігнорований, з огляду на фундаментальний вплив що мала ця модель на подальший розвиток українського суспільства, ставши конструктивним дороговказом для жінок, які змушені були брати відповідальність за власне виживання та виживання родини. Можна припустити, що попри відносну непопулярність цієї моделі, вона досягала масового свідомого через уособлення її окремими діячками, такими як Соломія Павличко та Оксана Забужко. Відтак, розуміння рис цієї моделі можливе через аналіз літературного та публіцистичного доробку вказаних діячок.

Відтак, трьома основними моделями які можна концептуалізувати в рамках суспільного дискурсу періоду трансформацій є моделі Берегині, Барбі та Феміністки. У науковій літературі запропоновані і інші тендерні моделі, які неможливо оминути у аналізі. Т Журженко виділяє дві основні моделі тендерної ідентичності жінок, що з'являється у сучасній Україні - Домогосподарка та Ділової Жінки (або Бізнес-вумен). Цей розподіл виникає від необхідності дослідити жіночу суб'єктність у економічній площині та переосмислити роль приватного та публічного у житті жінки періоду незалежності. Меншою мірою описана тендерна модель Стерви, що набула неабиякого представлення у кінці 90-х. Головним чином цей образ експортується в Україну з російського медійного поля, зокрема, через книговидавництво та мас-медіа. У цій статті пропонується розглянути вищевказані три моделі як стратегії виживання, що радше виникали як реакція адаптації на умови нової епохи, а не пропагувалися через медіа, чи транслювалися через політичний дискурс.

У результаті початку формування ринкової економіки та спроб побудувати суспільство за капіталістичними принципами, виникає модель Ділової жінки. Ця модель, попри її позірну прогресивність, є доволі контраверсійною, адже праця за капіталізму є гендерованою та наслідує ідею розділення діяльності на працю у публічній та приватній сфері, іншими словами на продуктивну та репродуктивну. Здатність забезпечувати родину необхідними матеріальними ресурсами стає ключовою для маску- лінності епохи ринкових відносин. Реалізація цієї моделі неможлива без комплементарної жіночої ролі, що полягає у виконанні репродуктивної праці - головним чином виконання побутової роботи та роботи по догляду за дітьми та за похилими членами родини. Таким чином за умов ринкових відносин нова модель Ділової жінки висуває конфліктні вимоги для жінок нової епохи. Так, наприклад, на думку Ю. Маслової цей образ поєднав у собі риси як Барбі, так і Берегині [11].

Виникнення ролі Домогосподарки, який Т.Журженко також пояснює розпадом гендерного контракту працюючої матері, котрий був легітимним протягом періоду радянського часу, та виникненням нових соціально-економічних умов [6]. За аналогією до запропонованої О. Кісь моделі Барбі, тип Домогосподарки відроджується як частина розуміння жіночої долі та жіночого призначення, що ніби була забута під час радянського періоду. Роль Домогосподарки пов'язана з необхідністю витворювати для жінок нову суспільну роль споживачок. Через жіночі журнали жінки вчилися правильно споживати правильні речі. Просунення цієї моделі було закономірним наслідком трансформації суспільства та появу маркетингових шляхів стимулювання попиту на товари, послуги та знання.

Найменш концептуалізованою моделлю як в українській так і в пострадянській літературі є модель Стерви, хоча кількість публіцистичних та книжкових найменувань та популярних видань для жінок що містять рекомендації «як стати стервою» налічує десятки та є багатообіцяючим матеріалом для досліджень у галузі новітньої гендерної історії. Не претендуючи на всехопне пояснення цього терміну, зазначимо, що у цих роботах під стервою розуміється красива, доглянута, навіть «гламурна» жінка, що досягає своїх цілей незважаючи на бажання та почуття інших людей, як інших жінок, яких у цій парадигмі прийнято вважати суперницями, так і чоловіків-партнерів, які сприймаються як носії та джерела певних вигод. Більшість інструкцій з наслідування цієї моделі спрямовані на те, аби за короткий час стосунків з чоловіком отримати якомога більше вигод, зокрема матеріальних.

Розмаїтість запропонованих гендерних моделей, що виникли в Україні у період трансформацій 90-х років, спільність їх рис, та подекуди теоретична схожість змушують переглянути наявні моделі із залученням відмінного теоретичного апарату. Стратегією виживання називатимемо набір дій які людина застосовує у разі потрапляння у екстремальну життєву ситуацію. Стратегії виживання можуть наслідувати, або не наслідувати звичні жіночі ролі, хоча стратегія виживання так чи інакше виникає на основі усталених суспільних норм, тож формування жіночих стратегій виживання у скрутні економічні часи відбувалося в рамках гендерних моделей, продиктованих вимогами нової епохи. Висловимо гіпотезу, що у період трансформацій ідеальні моделі Берегині, Барбі та Феміністки були адаптовані українськими жінками у формі стратегій виживання, які, з поправкою на нові суспільно-економічні реалії полягали у діях, що їх передбачають ролі Домогосподарки, Стерви та Ділової жінки відповідно. Наслідування ідеальної ролі Берегині знайшло своє реальне втілення через виконання обов'язків по домашньому господарству. У скрутні часи 90-х об'єднання у родину та ведення сімейного господарства було продуктивною стратегією виживання для міських, а особливо для сільських родин, адже натуральне господарство значно здешевлювало витрати на побут та їжу, а за умов, коли родина втрачала будь-які джерела грошового доходу, утримування городу та свійських тварин було чи не єдиним можливим способом прогодувати себе та свою родину. Така робота не під силу для виконання окремій людині, тому виживання через створення родин цілком відповідало пронатальному дискурсу, що відродився у незалежній Україні. У рамках цієї риторики родина розуміється як підприємство де жінка відповідає за домогосподарство, а чоловік - за матеріальний аспект ведення справ. Разом з тим, у 90-х роках на пост-радянському просторі моделі маскулінності так само зазнавали змін, і для чоловіків розрив між реальним та бажаним, що полягав у неможливості забезпечувати родину за західними стандартами споживання, призвів до кризи маскулінності, яка ретельно досліджена на прикладі Росії [12]. Таким чином, робота по господарству була жіночою відповідальністю. Попри кризу родини і звичних гендерних ролей у 90-і, соціологічні опитування свідчать про відданість та важливість сімейних цінностей для українських громадян.

У свою чергу, ідеальна роль Барбі, пропонована в основному масс-медіа популярного штибу у реальних умовах соціально-економічних зрушень набула стратегії виживання Стерви. В умовах переділу капіталу, за якого непорівнювано більша частина ресурсів відійшла чоловікам, жінкам нічого не залишалося окрім як намагатися отримати доступ до цих ресурсів через застосування власне жіночих тактик та методів. Стерва, використовує красу та доглянутість, риси, що відкрито приписуються та пропагуються через модель Барбі задля отримання доступу до матеріальних ресурсів чоловіка з метою раціонального їх використання у подальшому житті. Практичний недолік унормовування ролі Барбі є ріст тенденції до об'єктивізації жінки, стратегія виживання Стерви ж, повертає жінці її суб'єктність.

Насамкінець образ Феміністки знаходить своє відображення через стратегію виживання, що втілюється через діяльність Ділової Жінки. Імплі- цитний припис бути самодостатньою та здатною влаштувати життя власноруч, що транслюється феміністичною гендерною моделлю, реалізується через об'єктивну необхідність забезпечувати себе і родину, а саме - через трудову зайнятість, а з огляду на катастрофічну ситуацію на офіційному ринку праці частина жінок були вимушені зайнятися чов- никарством (stuttle trade) - приватною торгівлею, коли човникар їде за кордон і повертається назад, щоб продати товар, куплений за низькою ціною, за вищу ціну. Цей вид бізнесу набув популярності у 90-і роки на усьому пострадянському просторі [3], більша частина залучених у цей бізнес людей були жіночої статі [5; 9]. Жінки, які змушені були змінити сферу діяльності через брак матеріальних ресурсів та засобів до виживання звертаються до різних психологічних раціоналізацій своєї поведінки, частина, зокрема, говорить про можливість реалізовувати підприємницький потенціал, що була недоступні за радянських часів, інші ж визнають, що за умов відсутності засобів до існування цей вид підприємницької діяльності був жорстким, але єдино можливим виходом із ситуації. Таким чином, наслідування моделі Ділової жінки через присвоєння жіночої суб'єктності цілком може вважатися стратегією виживання.

Висновки

До середини 2000-х років в українському суспільстві набули розповсюдження та різною мірою унормувалися такі шість жіночих гендерних моделей - Барбі, Берегиня, Ділова Жінка (чи Бізнес-Вуман у окремих працях), Домогосподарка, Феміністка та Стерва. Нові гендерні моделі, що були частково запозичені із заходу, а частково відроджені в рамках нового традиціоналізму, були адаптовані до пострадянських соціально-економічних реалій та інтегровані в життя жінок в якості рамок у кордонах яких можливо вибудувати стратегії, що забезпечувати виживання у період трансформацій.

Список використаних джерел

гендерна модель жінка незалежність

Attwood L. Creating the new Soviet woman: women's magazines as engineers of female identity, 1922-53. Springer, 2000.

Боднар Г. Жіночий досвід війни: біографічні на- ративи жінок у листах до влади міста Львова другої половини 1940-х років. Вісник Львівського університету. Серія історична, 2019. Спецвипуск. С. 391-409.

Mukhina I. New losses, new opportunities: (Soviet) women in the shuttle trade, 1987-1988. Journal of Social History. 2009. - Vol. 43(2). - P 341-359.

Peto A. Memory Unchanged: Redefinition of Identities in Post-Was Hungry. Budapest, 1999. - P. 139.

Zhurzhenko T. Gender and identity formation in postSocialist Ukraine: The case of women in the shuttle business. Feminist fields: Ethnographic insights, 1999. - P. 243-263.

Zhurzhenko T. Free market ideology and new women's identities in post-socialist Ukraine. European Journal of Women's Studies. - 2001. - Vol. 8(1). - P. 29-49.

Барсукова С. Ю. “Золушки” советской и постсоветской эпохи. Рубеж (альманах социальных исследований. 1998. - Вип.12. - С. 92-105.

Богачевська-Хомяк М., Веселова О. М. Жіночий рух в Україні // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. -- К.: Наук. думка, 2005. -- Т. 3: Е -- Й. -- 672 с.

Журженко Т. Гендерные рынки Украины: политическая экономия национального строительства. - Вильнюс: ЕГУ, 2008. - 256 с.

Кісь О. Моделі конструювання Тендерної ідентичності жінки в сучасній Україні / О. Кісь // Незалежний культурологічний часопис «Ї. - 2003. - Вип. 27. - С. 37-58.

Маслова Ю. П. Моделі гендерної ідентичності жінки на сторінках друкованих ЗМІ / Ю. П. Маслова // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. - 2009. - Вип. 20. - С. 400-403.

Мещеркина Е. Биографии «новых русских»: гендерная легитимация предпринимательства в постсоветском пространстве / Е. Мещеркина // Гендерные исследования. 1999. - Вып. 2. - С. 123-144.

Стяжкіна О. В. Жінки України в повсякденні окупації: відмінності сценаріїв, інтенції й ресурси виживання / О. В. Стяжкіна // Український історичний журнал. - 2015. - № 2. - С. 42.

Сушкова О. М. Періодичні видання для жінок в Україні: динаміка розвитку та концептуальні особливості [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. М. Сушкова; Сумський держ. ун-т. Кафедра журналістики та філології. - Суми: Видавництво СумДУ, 2009. - 144 с.

Тарнавська Л. Соломія Павличко: «Фемінізм - непоганий інструмент, щоб назвати речі своїми іменами» [Електронний ресурс] / Л. Тарнавська // Україна Incognita'. - 1998. -Режим доступу: http://incognita.day.kyiv.ua/

solomiya-pavlichko-feminizm-nepoganij-mstrument.html (дата звернення : 27 січня 2020).

Тонких Н. Образ жінки в сучасній культурі: як побороти стереотипи [Електронний ресурс] / Н.Тонких // Повага. - 2015. - Режим доступу: https://povaha.org.ua/ obraz-zhinky-u-suchasnij-kulturi-yak-poboroty-stereotypy/ (дата звернення: 27 січня 2020).

References

Attwood L. (2000), `Creating the new Soviet woman: women's magazines as engineers of female identity, 192253'. Springer.

Bodnar H. (2019), `Women's Experience of War: Biographical Narratives of Women in Letters to the Authorities of Lviv in the Second Half of the 1940s', Visnyk of the Lviv University. Series: History. The series is historical, Special issue, pp. 391-409.

Mukhina I. (2009), `New losses, new opportunities: (Soviet) women in the shuttle trade, 1987-1988'. Journal of Social History, 43(2), pp. 341-359.

Peto A. (1999), `Memory Unchanged: Redefinition of Identities in Post-Was Hungry'. Budapest, pp.139.

Zhurzhenko T. (1999), `Gender and identity formation in post-Socialist Ukraine: The case of women in the shuttle business', Feministfields: Ethnographic insights, pp. 243-263.

Zhurzhenko T. (2001), Free market ideology and new women's identities in post-socialist Ukraine. European Journal of Women's Studies, 8(1), pp. 29-49.

Barsukova S. Yu. (1998), `“Cinderellas” of the Soviet and Post-Soviet Era', Rubezh (Almanac of Social Studies), (12), pp. 92-105.

Bohachevska-Khomiak M., Veselova O. M. (2005), ` Women's Movement in Ukraine // Encyclopedia of the History of Ukraine': in 10 vols / Ed. by: V.A. Smolii (Chairman) and others; Institute of History of Ukraine of the NAS of Ukraine. Naukova Dumka, Kyiv, Vol. 3. 672 p.

Zhurzhenko T. (2008), `Gender Markets of Ukraine: Political Economy of National Construction', Vilnius: EHU, 256.

Kis O. (2003), `Models of Constructing Gender Identity of Woman in Modern Ukraine', "I” Independent Cultural Journal, (27), pp. 37-58.

Maslova Yu. P. (2009), `Models of Gender Identity for Women in Print Media', Scientific Papers of Kamianets- Podilskyi Ivan Ohienko National University. Philological Sciences, (20), pp. 400-403.

Meshcherkina E. (1999), `Biographies of “New Russians”: Gender Legitimation of Entrepreneurship in the PostSoviet Space', Gender Studies, 2, pp. 123-144.

Styazhkina O. V (2015), `Women of Ukraine in Everyday Occupation: Differences of Scenarios, Intentions and Survival Resources', Ukrainian Historical Journal, 2, pp. 42.

Sushkova O. M. (2009), Periodicals for Women in Ukraine: Development Dynamics and Conceptual Features. Sumy: SSU Publishing House, 144 p.

Tarnavska L. (1998) Solomiia PAVLYCHKO: “Feminism is a Good Tool to Call A Spade a Spade”, Ukraina Incognita. Available at: http://incognita.day.kyiv.ua/solomiya- pavlichko-feminizm-nepoganij-instrument.html (retrieved: January 27, 2020).

Tonkikh N. (2015), `The Image of a Woman in Modern Culture: How to Overcome Stereotypes', Povaha, August 4. Available at: https://povaha.org.ua/obraz-zhinky- u-suchasnij-kulturi-yak-poboroty-stereotypy/ (retrieved: September 17, 2019).

Размещено на Allbest.ru