Місце та значення соціальної інклюзії в забезпеченні сприятливих умов соціалізації особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Місце та значення соціальної інклюзії в забезпеченні сприятливих умов соціалізації особистості

Юлія Удовенко, кандидат психологічних наук, асистент кафедри соціальної реабілітації та соціальної педагогіки

Проблема соціальної інклюзії в сучасному українському суспільстві набуває особливої ваги, з огляду на те, що надзвичайно гостро, а, відповідно, і актуально стоїть питання соціального залучення у суспільство категорій населення, які перебувають у зоні ризику соціального відторгнення: діти- сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, багатодітні сім'ї, діти, молодь, дорослі з інвалідністю, мігранти, діти трудових мігрантів, люди, які живуть з ВІЛ/СНІД, які мають залежність від психоактивних речовин, бездомні люди тощо.

Відповідно постала потреба дослідження місця та значення соціальної інклюзії в забезпеченні сприятливих умов соціалізації кожної особистості.

Рівень розвитку цивілізації будь-якого суспільства визначають, насамперед, за ставленням цього суспільства до людини як найвищої цінності. Аналіз стану сучасного суспільства спонукає до роздумів про роль і місце в ньому людей, які мають особливості за означеними вище ознаками вразливості, тобто тих, які порушують наше стереотипне уявлення про норму.

Саме стереотипне уявлення про інтелектуальну, фізичну, психічну неповноцінність, соціальну норму часто прирікає дітей та дорослих на повну суспільну ізоляцію: певні категорії людей в Україні позбавлені рівного доступу до якісної освіти, їм непросто працевлаштуватися відповідно до своїх можливостей, вони не можуть брати повноцінної участі в культурно- спортивних заходах, про них мало розповідають у засобах масової інформації, суспільство у широкому своєму загалі особливо не переймається їхніми потребами та труднощами.

З точки зору Г. М. Андрєєвої соціалізація є двостороннім процесом, який включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, а з другого - активне відтворення системи соціальних зв'язків індивідом за рахунок його активної діяльності, активного включення в соціальне середовище [1]. Г. М. Андрєєва виокремлює три сфери, в яких розгортається зміст процесу соціалізації особистості: діяльність, спілкування і самосвідомість.

Поряд з цим, сприятливі умови соціалізації визначаються нами як ті умови, які забезпечують задоволення потреб, можливостей, інтересів особистості відповідно до віку, індивідуальних особливостей тощо.

Вперше термін “несприятлива соціалізація” використав американський психолог Н. Смелзер, розуміючи при цьому порушення процесу комунікації в соціальному середовищі дитини [3].

При цьому, соціальна інклюзія розглядається в межах наступних позицій:

бажана ситуація, при якій всі члени суспільства мають достатні можливості й ресурси для повноправної і повноцінної участі в усіх сферах суспільного життя, а за рівнем забезпечення соціальної безпеки вони перебувають у рамках, які вважаються нормальними для певного суспільства;

це процес змін у політичній, економічній, соціальній сферах, спрямований на утвердження соціальної рівності;

передбачає взаємне збагачення соціального досвіду як вразливих категорій населення, так і розширює можливості для засвоєння гуманістичних цінностей дітей та дорослих, які мають нормативні характеристики за ознаками здоров'я, способу життя, соціального статусу тощо. соціальний інклюзія психічний неповноцінність

Оскільки труднощі в процесі соціалізації виникають у різних категорій населення як за віком, так і за соціальним статусом, тому до сьогодні діяльність соціального педагога запроваджена в усіх сферах

життєдіяльності, пов'язаних з соціалізацією особистості:

в системі освіти (середні загальноосвітні навчальні заклади, позашкільні заклади, школи-інтернати, дитячі будинки, центри дитячої творчості);

в системі соціально-правового захисту прав та інтересів дітей (служби у справах дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центри молодої сім'ї, центри усвідомленого батьківства, клуби за місцем проживання, громадські дитячі та молодіжні об'єднання);

в системі охорони здоров'я (будинки дитини, дитячі санаторії, центри медико-соціальної реабілітації дітей, інтернати для дітей з інвалідністю, дитячі лікарні, дружні клініки для молоді, анонімні кабінети);

в системі соціального захисту населення (центри соціального обслуговування населення, заклади соціального спрямування, притулки, кризові центри);

в системі національної поліції України (приймальники-розподільники для дітей).

Процеси соціальної інклюзії дітей та дорослих, які опинилися в несприятливих умовах соціалізації, мають першочергово соціально- педагогічну спрямованість, оскільки передбачають визначення сприятливих умов для кожної особистості щодо її повноправної та повноцінної участі в усіх сферах суспільного життя, а також формування культури толерантності громади. Поряд з цим, щоб запобігти розпаду сімей та сегрегації, важливо розвивати соціальну інклюзію, де вразливі сім'ї зможуть своєчасно отримати необхідну підтримку та допомогу.

Соціальна інклюзія охоплює широкий спектр стратегій і ресурсів, які орієнтовані на ті групи населення, які перебувають у несприятливому середовищі. Наріжними каменями концепції соціальної інклюзії є наступні:

цінування, визнання і повага до окремих осіб і відповідної соціальної групи. Це, зокрема, включає визнання відмінностей у розвитку людей, поширення переконання, що усі люди є однаковими в тому, що незважаючи на індивідуальні відмінності, усі мають цінність;

розвиток людини - надання можливостей для навчання та розвитку, творчого інтелектуального зростання особистості, вибору дітьми і дорослими жити значущим для них життям, яке заслуговує на підтримку;

причетність та участь - наявність підтримки у прийнятті рішень, що стосуються кожного особисто в питаннях сім'ї та життя у суспільстві. Це означає, що молоді люди приймають рішення самостійно, можуть контролювати послуги, які їм надаються; батьки беруть участь у прийнятті рішень щодо вибору навчального закладу та у вирішенні інших питань, що впливають на життя їхніх дітей; громадяни залучаються до участі й прийнятті рішень щодо політики та участі у політичному житті суспільства;

територіальна близькість - це спільне користування фізичним і соціальним простором, як наприклад, громадськими місцями - бібліотеками, театрами, парками тощо;

матеріальний добробут - наявність матеріальних ресурсів і, зокрема, фінансової підтримки соціальних програм.

Висновки

соціальна інклюзія повинна зайняти ключове місце в забезпеченні сприятливих умов соціалізації кожної особистості, оскільки ґрунтується на визнанні та повазі індивідуальних людських відмінностей, що детермінує необхідність створення суспільством умов для задоволення особливих потреб кожної особистості;

соціальна інклюзія передбачає розвиток рівня культури, толерантності, освіченості громадян з метою формування готовності приймати вразливі категорії населення, залучати до соціальної взаємодії, включати до різних видів діяльності відповідно до їх можливостей.

Список використаних джерел

1. Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. - К: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.

2. Стандарти громадсько-активної школи: соціальна інклюзія: навчально- методичний посібник / Найда Ю.М., Ткаченко Л.М. Під заг. ред. Даниленко Л.І., -- К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2014. -- 68 с.

3. Розум С.И. Психология социализации и социальной адаптации человека. - СПб.: Речь, 2006. - 365 с.

4. Швед М. Основи інклюзивної освіти: підручник / Марія Швед. - Львів: Український католицький університет, 2015. - 360 с.

Размещено на Allbest.ru