Рефлексія як об’єкт наукових досліджень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рефлексія як об'єкт наукових досліджень

В статті на основі наукових підходів розглядається феномен рефлексії, розкривається її сутність, визначається її роль та значення в пізнанні. Представлені трактування поняття «рефлексії» філософами, психологами та педагогами. З'ясовано, що особливого значення здатність до професійної рефлексії набуває під час навчання у вищому навчальному закладі, адже аналіз власних ресурсів, їх перегляд, інвентаризація дозволяють активно формувати індивідуальний стиль професійної діяльності майбутнього авіаційного фахівця, моделювати образ майбутньої професії.

Проблема професійної рефлексії, можливостей її моделювання та інтерпретації є однією з базових проблем педагогічної науки. Поняття рефлексії в педагогіці базується на філософському її визначенні. В загальному вигляді сутність філософського розуміння терміну «рефлексія» - в обґрунтуванні процесу відображення людиною самої себе, тобто самовідображення. Це пояснюється тим, що людина в повсякденному житті у практичній діяльності спрямована на пошук своєї єдності з природою, з іншими людьми, з суспільством, з світом в цілому. В той же час досить очевидними для особистості постають істотні відмінності між матеріальним і духовним, природою та суспільством, між собою й іншими людьми. Особистості важливо знайти й усвідомити загальне та відмінне між цінностями навколишнього світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Досліджувана проблема продовжує залишатися актуальною у психолого-педагогічній науці. Дослідження рефлексії було започатковане у працях видатних психологів Б. Ананьєва, Л. Виготського, В. Давидова, Д. Ельконіна, С. Рубінштейна і отримало своє продовження у розвідках сучасних науковців H. Гуткіної, І. Семенова, С. Степанова, Р. Чумичевої, Г. Щедровицького та інших. Українська психолого-педагогічна наука також має чималі напрацювання у контексті відповідної проблематики (М. Боришевський, С. Васьківська, С. Максименко, В. Юрченко, Т. Яценко).У межах педагогіки рефлексія досліджувалась Б. З. Вульфовим, І. Ф. Ісаєвим, I. І. Казімірськой, Б. П. Ковалевим, С. В. Кондратьєвою, В. А. Кривошеєвим, Ю. Н. Кулюткіним, Л. М. Перміною, Є. Б. Петрушихіною, В. А. Сластьоніним, В. А. Метаєвою та ін.

Мета статті: теоретичний аналіз поняття «рефлексія» та окреслення її значущості в діяльності майбутнього авіаційного фахівця.

Виклад основного матеріалу Сучасна освіта зіткнулася з викликами ХХІ століття, які говорять про необхідність формування нового мислення, нової свідомості, нового розуміння людини свого місця в світі, суспільстві. Готовність освіти відповісти на ці виклики і формувати тип мислення, в якому переважали б ціннісні орієнтири і усвідомлення відповідальності за прийняті рішення, безпосередньо пов'язана з проблемою створення нових освітніх моделей в особистісній парадигмі освіти, розробкою механізмів діяльності та мислення на основі однієї з дефініцій сучасної освіти - рефлексії.

Феноменологія рефлексії привертала увагу мислителів з давніх часів. Разом з тим загальна проблема рефлексії в сучасній науці не тільки не втратила своєї актуальності, а й стає предметом вивчення в різних галузях наукового знання - філософії, психології, педагогіці. Історія її вивчення багато в чому збігається з розвитком ставлення людини до самої себе. Для поняття рефлексії характерна невизначеність його понятійного статусу та місця в системі психолого-педагогічних понять. Це викликано широтою і варіативністю підходів до дослідження проблеми рефлексії.

У сучасних енциклопедіях рефлексія визначається як раціональний процес, спрямований на аналіз, розуміння, усвідомлення себе, власних дій, поведінки, вчинки, речей, досвіду, почуттів, станів, здібностей, характеру, ставлення до інших, тощо. Рефлексія розглядається як усвідомлення суспільно-історичної практики, світу культури і іі модусів - науки, мистецтва, релігії тощо [9]. Таким чином, рефлексія є невід'ємною частиною наукової діяльності. Розглядаючи останню як важливий метод наукового пізнання, вчені наголошують на її диференційованому, пізнавальному відношенні суб'єкта до об'єкту пізнання. Особливу роль і значущість рефлексія відіграє при дослідженні світогляду і наукових уявлень мислителів минулих епох.

Рефлексія належить до тих понять, які мають глибоке історичне коріння і беруть свій початок в античній філософії. Так, в античній філософії рефлексія розумілась як реакція розуму на власні стани, що виникають в результаті звернення розуму до об'єктів.. У Сократа це відбувається в контексті «антропологічного повороту» від природи до людини, який здійснив давньогрецький мислитель. Платон характеризує це поняття як благорозумність. Аристотель надає рефлексії рис божественого разуму, який розмірковує над своїм предметом, а в подальшому відображається в ньому, і через це пізнає свою сутність. Можна стверджувати, що в античних мислителів, а згодом і середньовічних схоластів, багато глибоких міркувань, що стосуються різних сторін того, що ми відносимо до рефлексії.

Однак формування самого поняття рефлексія і перетворення його на фундаментальну філософську категорію передбачає як достатньо високий рівень розвитку самої філософії, так і усвідомлення рефлексії як іманентної діяльності розуму, що і відбувається в новоєвропейській філософії. Так, Р. Декарт ототожнює рефлексію із здатністю індивіда зосередитися на змісті своїх думок, абстрагувавшись від всього зовнішнього, тілесного. Дж. Локк розділив відчуття і рефлексію, трактуючи останню як особливе джерело знання.

Саме тому прийнято вважати, що основне і специфічне коло проблем, які пов'язуються з цим поняттям, концептуалізується лише в Новий час, а саме завдяки полеміці Локка і Лейбніца. І тому, як би ми не ставилися до такого трактування історії проблеми і яку б важливу роль не приписували античним і середньовічним мислителям, безперечно, що саме у Локка і Лейбніца рефлексія починає трактуватися як усідомлення свідомості, або самопізнання, як «поворот духу до «Я»». Особливого значення набуває рефлексія в німецькій класичній філософії. Так, Ф. В. Й. Шеллінг актуалізував цю проблему в ракурсі інтелектуальної інтуїції. У Фіхте рефлексія як наукове знання про самого себе набуває епістемологічного наукового вчення і постає в контексті процесів розгортання або розвитку «життя».

Німецький філософ І Кант доводить, що в науковому пізнанні людина досліджує і відкриває закони, які привносяться в досліджуваний предмет іі власною креативною діяльністю. Саме в його критичній філософії закріплюється кінцева фіксація понятійно- категоріального статусу рефлексії. Гегель ввів поняття «зовнішня рефлексія», яку характеризував як суто формальну дію. Рефлексія за Гегелем є засобом взаємного відображення і єднання протилежностей, формою самообізнаного продукування духу [9].

У XX столітті в філософії проблема рефлексії почала все більше зацікавлювати вчених. Вчені стверджують, що вона є основним способом контакту особистості з власним внутрішнім світом. Філософ В. Лекторський [5] вважав рефлексію головним засобом пізнання світу, а розуміння себе - це її вторинна функція. На думку вченого, рефлексія є інструментом самопізнання. Також науковець зазначав, що у процесі самопізнання людина набуває досвіду, який сприяє усвідомленню власного «Я». Отже, для сучасної філософії рефлексія є формою теоретичної діяльності, яка є необхідною у процесі життєствердження кожній соціально розвинутій людині. Цей феномен спрямований на розуміння особистістю власних дій та на самопізнання. За поглядами більшості філософів, саме рефлексія визначає специфіку духовного світу сучасної людини.

Трактування рефлексії стали одним з головних не лише в філософії, а й в психології, педагогіці та інших науках, і здійснюється на основі певних методологічних принципів та проходить відповідні етапи. Але у будь-якому випадку різні види рефлексіі підлягають теоретичному аналізу, який дозволяє розкрити те особливе, що може бути використане на практиці.. Г. Щедровицький, ще за радянських часів, зазначав, що на той час майже не було спроб описати рефлексію, або тим більше побудувати її модель в рамках власне наукового, а не філософського аналізу діяльності та мислення. Вчений вважав, що постановка завдання, передбачає дотримання всіх вимог і критеріїв власне наукового відтворення об'єкта, що в свою чергу вимагає: виявити і схематизувати всі ті властивості рефлексії, які були зафіксовані в попередніх дослідженнях; обрати або розробити мову, онтологічні картини і поняття, засоби, за допомогою яких, можна зобразити і описати рефлексію таким чином, щоб ці зображення або описи допускали емпіричну перевірку; виявити і сформулювати найбільше число парадоксів, що виникають через невідповідність між обраними засобами та схематизованих до того властивостями рефлексії. І тільки після цього почнеться власне наукове вивчення рефлексії в межах одного або кількох наукових предметів [13].

Багато в чому близькі за суттю до розглянутих концепцій погляди американського психолога А. Маслоу, одного з представників гуманістичної психології. Основна потреба людини, згідно гуманістичної теорії особистості, - це самоактуалізація, прагнення до самоудосконалення, вираження самого себе. Самоактуалізація -- це процес постійного розвитку і практичної реалізації своїх можливостей. Це - «праця заради того, щоб зробити добре те, що людина хоче зробити. Це - відмова від ілюзій, позбавлення від помилкових уявлень про себе» [7, с. 113]. Повноцінна особистість, за А. Маслоу, - це особистість, яка має основну мету «стати тим, ким вона може стати» [7, с. 114].

Серед прихильників гуманістичної теорії особистості необхідно відзначити роботи К. Роджерса Створюючи свою теорію особистості, К.Роджерс виходив з того, що кожна людина володіє прагненням і має здатність до особистісного самоудосконалення. Як істота, наділена свідомістю, людина сама для себе визначає сенс життя, його цілі і цінності, є найважливішим експертом і верховним суддею. Загальний висновок К.Роджерса полягає в тому, що універсальні цінності дійсно існують, проте вони знаходяться не зовні людини, не в певній моралі або ідеології, а в самій суті людині, в автентичному досвіді її власного життя. Наукове відкриття К. Роджерса - в тому, що він встановив «необхідні і достатні умови» гуманізації будь-яких міжособистісних стосунків, що забезпечують конструктивні особистісні зміни. Це такі умови, як: безоцінне позитивне прийняття іншої людини; активне, емпатійне слухання; конгруентне самовираження в спілкуванні з іншим [11, с. 25].

Відомі науковці, І. М. Семенов та С. Ю. Степанов, в своїх дослідженнях показали рефлексію в якості засобу для міждисциплінарних розробок і напрямів в психології. Це, наприклад, теорія рефлексивного управління та рефлексивних ігор - пояснювального принципу для багатьох гуманітарних та суспільних дисциплін, серед яких є логіка, лінгвістика, соціологія, екологія та багато інших [12]. На думку А. Г. Асмолова та В. П. Зінченко, рефлексія стимулює процеси самосвідомості, збагачує «Я-концепцію» людини, є найважливішим чинником особистісного самовдосконалення [1; 3].

Безсумнівний інтерес вчених до феномену рефлексії викликаний прагненням більш широкого використання результатів наявних досліджень в даній області для вирішення ряду прикладних задач в психолого-педагогічній сфері. На думку А. В. Карпова, до сих пір зберігається домінування так званого абстрактно-філософського підходу до дослідження проблеми рефлексії над конкретно-науковим. Причиною цього автор бачить в тривалій філософській передісторії і досить короткій психолого-педагогічній історії дослідження рефлексії [4]. Відсутня не тільки цілісна узагальнююча концепція рефлексії, а й єдиний підхід до її розробки.

У педагогічних словниках рефлексія визначається як «процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів на основі життєвого досвіду»[6, с. 243], «як здатність людини осмислити свій власний досвід з метою прийти до нового розуміння, оцінити і обгрунтувати власні переконання і ціннісні відносини; включає побудову умовиводів, узагальнень, аналогій, зіставлень і оцінок » [10, с. 145]. Таким чином, в педагогічних словниках акцент зроблений на рефлексії як характеристиці особистості.

У роботах відомого педагога Б.З. Вульфова, рефлексія визначається як співвідношення себе і можливостей свого особистісного «Я» з вимогами професії та існуючими про неї уявленнями [2]. Інше визначення професійної рефлексії дано в роботах В. А. Метаевої, де рефлексія постає формою теоретичної діяльності людини. Рефлексія спрямована на осмислення людиною своїх же власних дій і переконань як професіонала в повсякденній діяльності [8]. Вона є підставою для особистісного та професійного зростання спеціаліста. Автор стверджує, що рефлексія виступає базою і основою для його зростання як особистості і професіонала.

Для педагогіки рефлексія відкриває шлях до подолання протиріччя між складними педагогічними завданнями сучасності, що потребують глибокого теоретичного усвідомлення, і тими прикладними засобами їхнього розв'язання, що панують в освітянській практиці. Вихід на рівень професійної рефлексії дає можливість подолати обмеження, задані простором власних знань. Розвинена здатність до професійної рефлексії є передумовою самовиховання авіаційного фахівця, творчого пошуку, розвитку індивідуального стилю професійної діяльності.

Висновки

психічний рефлексія самопізнання

Отже, рефлексія - це не просто усвідомлення того, що є в людині, а завжди одночасно і переробка самої людини, спроба виходу за межі того рівня розвитку особистості, який вже був досягнутий. Коли людина аналізує себе, намагається дати оцінку своїм особливостям, розмірковує щодо свого ставлення до життя, прагне зазирнути в таємниці власної свідомості, - вона тим самим хоче «пояснити» себе, краще усвідомити систему власних життєвих орієнтирів, від чогось назавжди відмовитися, в чомусь ще більш упевнитися. У процесі в результаті рефлексії відбувається зміна і розвиток індивідуальної свідомості особистості. Коли людина усвідомлює себе як «Я» з певними особливостями, - тоді вона перетворює на стійкий предмет усвідомлення деякі до того часу змінні моменти свого життя.

Людина чим вільніша і творча в досягненні гармонії із зовнішнім світом, чим краще вона усвідомлює свої реальні можливості, чим більше засобів знаходитися в її розпорядженні для досягнення поставленої мети, тим більшою мірою вона може скористатися сприятливими для неї тенденціями суспільного глобального розвитку і протидіяти несприятливим.

Список використаних джерел

1.Асмолов А. Г. Психология личности: учебник / А. Г. Асмолов. - М. : Изд-во МГУ, 1990. - 367 с.

2.Вульфов Б. З. Профессиональная рефлексия: потребность, сущность, управление / Б. З. Вульфов. - М. : Магистр, 1995. - 112 с.

3.Зинченко В. П. Человек развивающийся. Очерки российской психологии / Зинченко В. П., Моргунов Е. Б. - М. : Тривола, 1994. - 304 с.

4.Карпов А. В. Рефлексивность как психическое свойство и методика ее диагностики / А. В. Карпов // Психологический журнал. - 2003. - Т. 24. - № 5. - С. 45-57.

5.Лекторский В. А. Субъект. Объект. Познание / В. А. Лекторский. - М. : Наука, 1980. - 156 с.

6.Мардахаев Л. В. Словарь по социальной педагогике: учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Л. В. Мардахаев. - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 368 с.

7.Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / А. Маслоу / [пер. с англ., под общ. ред. Г. А. Балла, А. Н. Киричука, Д. А. Леонтьева]. - М.: Смысл, 1999. - 425 с.

8.Метаева В. А. Развитие профессиональной рефлексии в последипломном образовании: методология, теория, практика: дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.08 / Метаева Валентина Александровна. - Екатеринбург, 2006. - 357 с.

9.Новая философская энциклопедия: в 4т. / Ин-т философии РАН, Нац. общ.- науч.фонд. - М.: Мысль, 2001. - Т.3. - 692 с.

Размещено на Allbest.ru