Використання методу сенсомоторної кінезіотерапії для розвитку дітей із синдромом Дауна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання методу сенсомоторної кінезіотерапії для розвитку дітей із синдромом дауна

Дмітрієва Н.С.

Нині проблема інвалідності взагалі і дитячої інвалідності зокрема є дуже актуальною. З кожним роком дедалі частіше з'являються на світ діти з таким діагнозом, як синдром Дауна [4].

Наукові дослідження свідчать, що у дітей із синдромом Дауна уповільнений розвиток пізнавальних процесів, дрібної моторики, а, отже, й мови. Вони помітно відстають від однолітків у фізичному розвитку [2].

Нині проблема соціальної реабілітації дітей із синдромом Дауна стає дедалі більш актуальною через те, що їх кількість має стійку тенденцію до збільшення, змінити яку наше суспільство найближчим часом не зможе. Тому зростання числа дітей із вищевказаним діагнозом слід розглядати як постійний фактор, що вимагає планомірних соціальних рішень.

Безсумнівно, діти із синдромом Дауна, як діти-інваліди та діти з інтелектуальною недостатністю, зазнають величезних труднощів під час входження в соціум, і їм потрібна комплексна соціальна допомога. Отже, вони стають клієнтами соціальної роботи та перебувають під пильною увагою соціальних служб.

Одна з прикмет нашого часу -- дивовижний прогрес у розробці і практичному застосуванні нових методів навчання дітей із відставанням розумового розвитку. Батьки і педагоги стали краще усвідомлювати потребу таких дітей у любові, увазі, заохоченні; вони переконалися в тому, що ці діти можуть, так само як і інші, з користю для себе вчитися в школі.

Мета статті - визначити сутність авторської методики через використання методу сенсомоторної кінезіотерапії.

Відомо, що синдром Дауна є диференційованою формою психічного недорозвинення, що відрізняється істотним поліморфізмом як у клінічній картині, так і в проявах фізичних, психічних, інтелектуальних і емоційних якостей [3]. Досить актуальною залишається проблема розвитку і корекції порушень рухової сфери дітей із синдромом Дауна. У цій роботі ми запропонували такий засіб фізичної терапії дітей із синдромом Дауна, як кінезіотерапія, що використовується автором із метою розвитку сенсомоторики.

У всіх дітей із синдромом Дауна є певний повторюваний набір психомоторних проблем, що розрізняються за ступенем тяжкості: зниження швидкості обробки інформації; порушення пропріоцепції; знижений м'язовий тонус; неадекватність постуральних реакцій (включаючи реакції рівноваги); порушення координаційних процесів (симетричних і латеральних); слабкість автоматизму і їхньої інтеграції в русі; труднощі автоматизації рухових навичок [3].

Одна з причин порушення функціонування психіки у дітей із синдромом Дауна -- значна функціональна незрілість психічних функцій, а також несформованість неврологічних апаратів сприйняття і руху, через що психіка є «розбитою» на фрагменти.

Запропонований автором метод сенсомоторної кінезіотерапії -- один із методів роботи з дітьми з обмеженими можливостями здоров'я, в тому числі з дітьми з синдромом Дауна. Це метод розвитку функцій нервової системи дитини через інтеграції сенсорної, моторної, емоційної, поведінкової та когнітивної сфер із метою досягнення відповідності форм поведінки біологічному віку.

За запропонованою методикою кінезіотерапевт займається поліпшенням сенсомоторної інтеграції психічних процесів у дитини за допомогою здійснення локомоторних актів, маніпулювання об'єктами, “розпізнавання” подій, що відбуваються як у власному тілі дитини, так і поза ним. Це доповнюється оптимізацією афективної сфери дитини. Основна ідея запропонованого комплексу вправ і прийомів полягає в збільшенні обсягу розпізнавання людей, їхніх рухів, окремих об'єктів у середовищі, а також явищ соціального життя шляхом поліпшення цілісного функціонування психіки дитини. Результати використання методики сенсомоторної кінезіотерапії демонструють, що вона є ефективним інструментом для поліпшення психомоторних функцій дітей із синдромом Дауна. Нижче будуть викладені основні принципи використання цього кінезіотерапевтичного комплексу.

Під час проведення сенсомоторної кінезіотерапії в дитини одночасно актуалізуються 4 конфігурації:

- переживання свого тіла;

- переживання об'єкта;

- переживання взаємодії з педагогом;

- цілісна увага - об'єднання уваги дитини і педагога, спрямованої на виконання спільної діяльності.

За свідченням наукових досліджень встановлено, що є деякі особливості проведення занять із сенсо-

I. Оптимізація тонічного компонента моторики пасивним способом.

II. Оптимізація зорово-моторної координації.

III. Інтеграція ранніх поз і рухів у більш складні координації.

IV. Розвиток когнітивної сфери.

Комплекс вправ.

I. Оптимізація тонічного компонента моторики пасивним способом.

1. Розтирання. Розтирання проводяться на початку заняття. Спочатку розтирають кисті рук, особливо пальці, долонну поверхню, зап'ястя, потім передпліччя і далі до проксимальних відділів плечей. Потім ретельно розтирають стопи з акцентом на підставі пальців із підошовної сторони, проводиться осьове скручування стопи, розтирання ахіллового сухожилля, а далі глибоких м'язів гомілок і колінних суглобів.

2. “Віджимання”. Під віджиманням розуміється щільне здавлювання корпусу тіла і кінцівок, яке триває 10-15 секунд. У положенні на животі віджимається область лопаток, підлопаткова область, сідниці, стегна, гомілки. Тиск розвивається повільно, постійно, вихід із здавлювання також здійснюється поступово.

3. Маніпуляції та вправи на голові. Область голови розділяється на лицьову і тім'яно-потиличну.

За іннервацією лицьова частина самостійна, а тім'яно-потилична розглядається як продовження шийного відділу. На лицьовій частині проводяться розслаблюючі маніпуляції з жувальної мускулатурою, м'який масаж мімічних м'язів. Масажується також під'язична область: дитина інструктується для здійснення рухів мовою (випинання вперед і латеральні висовування). На тім'яній області проводяться маніпуляції з метою зменшення напруги сухожильного шолома голови і локальних сполучень із клітковиною шкіри.

II. Оптимізація зорово-моторної координації.

1. Пальчикова вправа з мовним супроводом “Горіхи” (самомасаж).

Обладнання: горіхи або каштани. Поклавши горішок або каштан між долонями рук, кінезіотерапевт починає читати віршик - казку, а діти виконують вправи за ним. Довільними рухами треба котити горіх по долоні, почергово стискати горіх у лівій та правій долонях.

2. Удари.

Удари долонями починаються з простих симетричних рухів, потім переходять до унілатеральних. Далі проводяться удари із зімкненням пальців рук (ближче - далі; слабше - сильніше), перехресні хлопки.

3. Вправи “Павук” і “Бджола”.

“Павук”. Кінезіотерапевт пальцями руки імітує рух павука (в різних напрямах у бік дитини, при цьому видаючи звук, постукуючи пальцями руки об підлогу), завдання дитини - відстежити “павука” за допомогою зору і слуху і зловити його пензлем руки; в іншому випадку “комаха” “кусає” дитину. педагогічний емоційний поведінковий когнітивний

“Бджола”. Кінезіотерапевт пальцями руки імітує рух оси (в різних напрямах у бік дитини, при цьому видаючи пальцями руки шурхотіння), завдання дитини - відстежити “бджолу” за допомогою зору і слуху і зловити її пензлем руки; в іншому випадку “бджола” “кусає” дитину.

Вправи сприяють розвитку дрібної моторики рук, поліпшенню координації дрібних рухів пальців рук, розвитку вміння здійснювати мовленнєвий супровід дій, розвитку пасивного та активного словника, просторових уявлень, уваги, пам'яті, наочно-образного мислення.

3. Спостереження за предметами.

Здійснюється в різних положеннях тіла. Важливими є такі положення дитини: лежачи на спині, лежачи на животі з опорою на лікті, сидячи, стоячи.

III. Інтеграція ранніх поз і рухів у більш складні координації.

1. Вправи з втратою рівноваги. Падіння фронтальне: спочатку з колін на дві руки, потім на одну руку, потім стійка. Падіння дорзальне, з обов'язковим підніманням ніг. Падіння з медицинболом на руки. Перекид.

2. Осьові вправи:

- повзання на животі та спині;

- “колода”;

- “качалочка”;

- вправи на черевний прес, верхню і нижню частину;

- переноси ніг лежачи на спині, зігнутих у колінах і прямих;

- вправи на “колоді”.

3. Вправи на балансування:

- стояння на одній нозі;

- стояння на гімнастичній лаві;

- вимушені поздовжні і поперечні розгойдування в положенні стоячи під ритмічні дитячі вірші.

4. Вправи з важкими м'ячами. Вага м'ячів -- 1, 2, 3 кг. Кидки відбуваються від грудей і з-за голови.

5. Вправи з тенісними м'ячами.

6. Вправи на шведській стінці (підйом і спуск 5--10 разів).

7. Вправи з кеглями.

8. Повзання:

- на спині;

- на грудях під стільцями, по стільцях (рачки);

- по колу з-під різних матів, крамницях, стільців тощо.

9. Гра у хокей із клюшками та м'ячем для великого тенісу з метою забити м'яч у ворота.

10. Стрибки на батуті (приблизно 100 стрибків).

IV. Розвиток когнітивної сфери.

На цьому етапі використовуються стандартні дефектологічні методики, але з деякими особливостями: так, наприклад, сортування за формою або кольором здійснюється з різнокольоровими кубиками різної форми. Кубиків не менше 50. Приділяється особлива увага тому, щоб гра була спільною.

За результатами проведення занять із дітьми з синдромом Дауна наведені наслідки використання методики сенсомоторної кінезіотерапії:

1) зменшення функціональної гіпотонії (це виражається в збільшенні кількості повторів вправи, зменшенні часу виконання завдання при однаковій інструкції, збільшенні часу заняття);

2) збільшення різноманітності діяльності (збільшення кількості вправ, що виконуються протягом заняття; поліпшення переключення уваги; підвищення темпу виконання завдання);

3) розвиток великої моторики і балансування (розвиток постуральних реакцій, утримання голови, сидіння, стояння, повзання, лазіння, ходьба, різноманітність дій із м'ячем, стояння на одній нозі, стрибання, перекиди, падіння);

4) розвиток дрібної моторики (використання пальців рук в захопленні; маніпулювання об'єктами -- пересипання, перекладання, сортування, вкладання, відкручування-закручування, опускання і проштовхування предмета в отвір, нанизування, витягування предмета з ємності, відкривання і закривання різних коробочок, використання інструментів: ложки, молоточка, пінцета і т. д.);

5) удосконалення роботи апарату артикуляції (розвиток м'язів обличчя, різноманітність міміки і звукового діапазону).

Як показали спостереження, діти стали краще орієнтуватися в просторі і розбиратися у власному тілі, швидше реагувати на зміни середовища і пристосовуватися до них. Підвищився їх когнітивний рівень, покращилися рухові можливості (діти стали моторно спритнішими, рухи стали більш чіткими, компонентів порушення координації рухів стало менше). З дітьми стало легко домовлятися, здійснювати більш складну спільну діяльність. Час виконання будь-якого завдання (як фізичного, так і розумового) і ступінь включе- ності в нього збільшилися в кілька разів у порівнянні з попередніми показниками.

У разі використаннія методики найкращих результатів вдається досягти за умови тісної співпраці кіне- зіотерапевта з дефектологом. Працюючи в міждисциплінарній команді, фахівці можуть забезпечити для дитини та її батьків комплексну підтримку.

Таким чином, за результатами педагогічного спостереження, метод сенсомоторної кінезіотерапії є ефективним засобом фізичної терапії, психотерапії і соціальної адаптації дітей із синдромом Дауна. Ця методика може бути використана в роботі реабілітаційних центрів, школах, центрах розвитку дитини.

Використана література

1. Баряева Л. Б. Обучение детей с выраженным недоразвитием интеллекта. Москва : Владос, 2010. 184 с.

2. Дмитриев А. А. Адаптивная физическая культура в специальном образовании. Москва : Академия, 2002. 176 с.

3. Жиянова П. Л., Поле Е. В., Нечаева Т.Н. Формирование основных двигательных навыков у детей с синдромом Дауна. Москва : БФ “Даунсайд Ап”, 2013. 68 с.

4. Кашуба О. М. Формування навичок великої моторики у дітей з синдромом Дауна дошкільного віку за допомогою фізичних вправ : навчальний посібник. Рівне, 2011. 85 с.

5. Молчанова Е. С. Методические рекомендации по подготовке детей к дошкольному и школьному обучению. Особенности развития детей с синдромом Дауна. 2009. № 18. С. 70-75.

Анотація

Представлена сутність методики корекційної педагогічної роботи з дітьми із синдромом Дауна. Запропоновану авторську методику автор визначає як метод сенсомоторної. Це метод розвитку функцій нервової системи дитини з синдромом Дауна через інтеграцію сенсорної, моторної, емоційної, поведінкової та когнітивної сфер із метою досягнення відповідності форм поведінки біологічному віку. За запропонованою методикою кінезіотерапевт займається поліпшенням сенсомоторної інтеграції психічних процесів у дитини за допомогою здійснення локомоторних актів, маніпулювання об'єктами, “розпізнавання” подій, що відбуваються як у власному тілі дитини, так і поза ним. Це доповнюється оптимізацією афективної сфери дитини. За результатами проведення занять із дітьми з синдромом

Дауна, автором наведені наслідки використання методики сенсомоторної кінезіотерапії. Результати використання методу сенсомоторної кінезіотерапії демонструють, що він є ефективним інструментом для поліпшення психомоторних функцій дітей із синдромом Дауна.

Ключові слова: синдром Дауна, корекційна педагогіка, психомоторика, сенсомоторика, кінезіотерапія, психічні процеси дитини, фізичне виховання дітей з синдромом Дауна, психологічний і фізичний розвиток.

Ключевые слова: синдром Дауна, коррекционная педагогика, психомоторика, сенсомоторики, кинезиотерапия, психические процессы ребенка, физическое воспитание детей с синдромом Дауна, психологическое и физическое развитие.

Key words: Down syndrome, correctional pedagogy, psychomotor, sensorimotor, kinesiotherapy, child's mental processes, physical education of children with Down syndrome, psychological and physical development.

Размещено на Allbest.ru